Фінансове забезпечення системи соціального захисту населення: теоретичний аспект

Анотація

фінансовий забезпечення соціальний захист

Розглянуто теоретико-методологічні засади фінансового забезпечення соціального захисту населення, показана його відмінність від поняття «фінансування». Доведено, що фінансове забезпечення соціального захисту населення ґрунтується на фінансовій оцінці соціального ризику. Запропоновано удосконалення фінансового забезпечення соціального захисту населення здійснювати в напрямі правового визнання державою тих чи інших соціальних ризиків та вдосконалення методик визначення шкоди, заподіяної громадянину внаслідок дії соціального ризику.

Ключові слова: фінансування, фінансове забезпечення, соціальний захист населення, соціальний ризик.

Аннотация

Рассмотрены теоретико-методологические основы финансового обеспечения социальной защиты населения, показано его отличие от понятия «финансирование». Доказано, что финансовое обеспечение социальной защиты населения базируется на финансовой оценке социального риска. Предложено совершенствование финансового обеспечения социальной защиты населения осуществлять в направлении правового признания государством тех или иных социальных рисков и совершенствования методик определения вреда, причиненного гражданину воздействием социального риска.

Ключевые слова: финансирование, финансовое обеспечение, социальная защита населения, социальный риск.

Annotation

Theoretical and methodological foundations of financial provision of the social welfare system are considered in the article; its differences from the concept of «financing» are showed in the article also. The main difference between the financial provision of the social welfare system and financing consists in substance. It demonstrated in the article, that most authors with small differences find financial provision as one method of the financial mechanism. There are different principles, sources, tools, methods and aims between the financial provision and financing also. The study of theoretical and methodological foundations offinancial provision of social protection system indicates the diversity of its content and nature and can be considered as an economic category, as the economic process and as part of the public administration.

It is proved that the financial provision of social protection system of the population based on the financial evaluation of social risk. In the article as social risk management understand unemployment, sickness, disability, orphans, old age and other incidents or consequences of those events where there is a risk of loss of livelihood or substantial reduction of material resources for priority human needs. There are quantitative and qualitative evaluations of social risk. Author talks about the so-called non-traditional or unusual risks, which are: miscalculations politicians, shortcomings legislation, abuses of employers. These risks are very difficult financial to measure.

Therefore, in order to establish social justice and considering the adequacy of the actuarial market situation, the definition of «risk» still requires clarification, especially in terms of the definition in the law of the financial mechanism of compensation for material losses.

Specified in the article new phenomena in the Ukrainian economy, including the labor market, for which the legislation has not kept pace with their. This is the use of so-called borrowing works. It is showed in the article, that borrowing workers have not full social protection/

Proposed improvement of financial provision of the social welfare system is to implement social protection in the direction of legal recognition by the state of certain social risks and improve the procedures for determining the losses caused to citizens influence of social risk.

Key words: finance, financial provision, social protection, social risk.

Постановка проблеми

Еволюція суспільного розвитку та фінансових відносин привели до виокремлення соціального захисту населення у фінансову систему, основною метою реалізації якої є забезпечення довгострокової макроекономічної та соціальної стабільності в державі. Удосконалення системи соціального захисту населення має супроводжуватися структурними змінами в бюджетноподатковій політиці, інституційним удосконаленням механізмів державного управління, підвищенням якісного рівня прогнозування соціально-економічного розвитку суспільства на середньострокову перспективу. Наразі важливим є поглиблення теоретико-методологічних засад фінансового забезпечення системи соціального захисту населення як вагомої складової регуляторного механізму фінансової політики країни, що надасть змогу посилити взаємозв'язок фінансового регулювання з динамікою соціальноекономічного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми соціального захисту населення в різних його аспектах цікавлять багатьох вітчизняних учених. Зокрема, слід виділити роботи вчених-економістів В.Г. Баранової, В.Я. Бідака, Т.М. Боголіб, Н.П. Борецької, І.Ф. Гнибіденко, Л.Я. Гончарук, М.І. Казнової, Т.М. Кір'ян, Л.М. Клівіденко, Е.М. Лібанова, О.Ф. Новікової, В.М. Пастушенко, Г.А. Пікалової, Д. Полозенка, Н.Г. Савченко, С.В. Сіденко, Л.І. Слюсар, Т.О. Стеценко, Т.Б. Токарського, В. Тропіної, Л.М. Черенько Ю.О., Шклярського та інших.

Віддаючи належне внеску вітчизняних учених у вивчення питань соціального захисту в нашій країні, варто звернути увагу на досвід країн із розвинутою та трансформаційною економікою, щодо обґрунтування напрямів удосконалення механізму фінансового забезпечення соціального захисту населення та стратегічних завдань соціального та економічного розвитку держави. Треба зазначити, що в сучасних публікаціях все ще зустрічається плутанина та термінологічна невизначеність щодо тих чи інших аспектів фінансового забезпечення системи соціального захисту населення, що не сприяє правильному розумінню призначення та ролі соціального захисту в формуванні добробуту громадян. Власне це й зумовило вибір теми статті та її мету.

Отже, мета статті полягає у розкритті теоретико-методологічних засад фінансового забезпечення системи соціального захисту населення та обґрунтуванні напрямів його удосконалення в умовах економічних перетворень.

Виклад основного матеріалу

Сучасна соціально-економічна ситуація в країні та стратегічний курс її розвитку вимагають більш зваженого підходу до управління державними фінансами, пошуку раціональних методів фінансового забезпечення системи соціального захисту населення, з'ясування тих недоліків фінансової політики, які заважають ефективному соціальному захисту і тим самим не дають підтримувати добробут населення на належному рівні. Важливим етапом у вирішенні цього завдання є дослідження теорії соціального захисту населення.

На наше переконання, соціальний захист населення є економічною категорією, категорією фінансів, оскільки виражає відносини, що виникають у процесі встановлення взаємозв'язків між суб'єктами і об'єктами соціального захисту з приводу акумуляції грошових коштів та їх розподілу. Соціальний захист населення як елемент соціальної й водночас фінансової політики набуває сутнісного навантаження як специфічний засіб грошово-матеріальної підтримки стабільності доходів людей у випадках настання соціальних ризиків.

Методологічною основою дослідження фінансового забезпечення системи соціального захисту населення є положення кейнсіанської теорії державного регулювання економіки, згідно з яким економічна рівновага не може повністю забезпечуватися ринковими механізмами, що робить необхідним застосування державою різних фінансових механізмів: бюджетного, податкового, страхового, кредитного, цінового та інших - в якості інструментів регулювання процесів соціально-економічного розвитку.

Сучасні науковці розглядають фінансове забезпечення системи соціального захисту населення по-різному: як функцію фінансів, як метод фінансового механізму, як процес формування цільових грошових фондів тощо. Наприклад, російський економіст О.І. Роккель розглядає фінансове забезпечення соціального захисту населення у вузькому та широкому розумінні. У вузькому - це функція фінансів, за допомогою якої обслуговуються процеси створення й використання доходів у сфері соціального захисту населення у результаті приведення в дію спеціальних фінансових інструментів і механізмів; у широкому - сукупність фінансових інститутів, принципів організації, фінансових форм, методів (інструментів) і механізмів соціального захисту населення [1].

Український науковець Л.М. Клівіденко визначає фінансове забезпечення соціального захисту населення, з одного боку, як «об'єктивне економічне явище, яке відображає сукупність заходів, пов'язаних з обслуговуванням частини перерозподільних відносин з метою формування і використання бюджетних, страхових, благодійних та інших фондів грошових коштів, призначених для соціального захисту населення», з іншого - як «матеріальне вираження даного явища, зокрема за змістом - як сукупність цільових грошових фондів, за формою - як сукупність фінансових планів окремих ланок соціального захисту населення, за організаційним забезпеченням - як діяльність конкретних суб'єктів і як метод фінансового механізму...» [2, с. 3].

Підхід, згідно з яким фінансове забезпечення подано як один із методів фінансового механізму, що покликаний забезпечувати розподільні (перерозподільні) процеси з метою утворення доходів і фондів коштів, притаманний працям О.П. Кириленко [3, с. 41-42]. У навчальному посібнику «Фінанси» за редакцією С.І. Юрія і В.М. Федосова фінансове забезпечення визначається як фінансовий метод та як «формування цільових грошових фондів суб'єктів господарювання у достатньому розмірі та їх ефективне використання» [4, с. 86, 94]. В. М. Опарін вважає фінансове забезпечення «методом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток» і стверджує, що фінансове забезпечення та фінансове регулювання можна виділити як структурні підсистеми фінансового механізму, що характеризують зміст впливу фінансів на різні сторони розвитку суспільства» [5, с. 56].

Отже, більшість авторів із невеликими відмінностями вважає фінансове забезпечення методом фінансового механізму. Ми поділяємо таку позицію. Досить поширеною є думка, що фінанси виконують функцію забезпечення. І тут ми згодні з О.І. Роккелем. Проте у другій частини визначення вчений ототожнює фінансове забезпечення і фінансовий механізм системи соціального захисту населення, що не одне й те саме. Загалом, погоджуючись із Л.М. Клівіденко, зауважимо, що фінансове забезпечення - це свідома діяльність суб'єктів господарювання і навряд чи буде правильним вважати його об'єктивним економічним явищем.

Варто звернути увагу на принципові відмінності понять «фінансування» та «фінансове забезпечення», які часто ототожнюються. Тлумачні словники характеризують зміст понять «фінансування» як «надання коштів», «спорядження грошовими коштами» [6, с. 697] та «фінансове забезпечення» як «надання достатніх матеріальних коштів для життя» або «спорядження у потрібній кількості». У ряді словників фінансове забезпечення - це законодавчо визначена сукупність заходів та коштів, спрямованих на створення фінансової бази для досягнення певних цілей. Тобто у визначенні фінансового забезпечення акцент робиться на ступінь задоволення потреб. Тому, вважаємо, ці поняття мають різнитися за джерелами, метою, ініціатором, формами, а найголовніше, принципами (табл. 1). Фінансове забезпечення соціального захисту населення має насамперед ґрунтуватися на принципі соціальної справедливості, тоді як фінансування - на принципі цільового та раціонального постачання коштів. До принципів фінансового забезпечення слід також віднести обґрунтованість, доцільність і достатність.

Дослідження теоретико-методологічних засад фінансового забезпечення соціального захисту населення свідчить про різноплановість його змісту й природи та дозволяє розглядати як економічну категорію, як економічний процес та як елемент державного управління.

Як економічна категорія, фінансове забезпечення соціального захисту населення відображає економічні відносини при перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою використання його частини на подолання бідності.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика змісту понять «фінансування» та «фінансове забезпечення соціального захисту населення»