Збалансованість страхового портфелю, як ключовий фактор фінансово-економічної безпеки страховика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет економіки та права «КРОК»

Збалансованість страхового портфелю, як ключовий фактор фінансово-економічної безпеки страховика

В.М. Кудак

Постановка проблеми

Страховий ринок є високоефективним, дієвим накопичувачем і перерозподі- лювачем інвестиційних коштів у економіці будь-якої країні. Однак у сучасних реаліях економіки України його роль незначна. Станом на 1 січня 2014 р. частка страхових премій відносно валового внутрішнього продукту становила лише 2%, натомість у розвинених країнах цей показник більше 8-12%. На 31 грудня 2008 р. в Україні було зареєстровано 397 страхових компаній, які займаються іншим страхуванням, ніж страхування життя, а станом на 1 січня 2014 р. в країні працювало 352 компанії з цих видів страхування [1; 2; 3]. Тобто за 5 років з ринку зникло 45 компаній. А це багато незадоволених страхових виплат, невре- гульованих судових позовів і серйозний підрив довіри у населення. Причиною банкрутства та ліквідації страхових компаній є неналежний рівень їх фінансово- економічної безпеки. Однією з найсерйозніших причин цього є незбалансова- ність страхових портфелів компаній.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням ролі страхових портфелів у діяльності страхових компаній присвячено багато наукових робіт. Зокрема варто виділити праці В.Д. Базилевича [11], А.Л. Баранова [6], О.О. Гаманкової [4], В.І. Нечипоренка [7], С.С. Осадця [12] та Н.М. Ткаченко. Однак між ученими немає одностайності в методах визначення оптимальності страхового портфеля, його ролі в діяльності компанії та забезпечення належного рівня фінансово-економічної безпеки. Так О.О. Гаманкова [4] і Н.М. Ткаченко [5] звертають увагу на важливий вплив страхового портфеля на фінансове становище компанії, однак не наводять моделей оптимальних страхових портфелів і способів їх побудови. Страховий портфель А.Л. Баранов оцінює, опираючись на вартісний підхід [6]. Формування страхового портфеля В.І. Не- чипоренко розглядає на основі розширеного розподілу В. Парето [7].

Таким чином, пошук способів і механізмів побудови збалансованих страхових портфелів є досить актуальним та малодослідженим питанням, а тому потребує подальшого вивчення.

Не вирішені раніше частини загальної проблеми

Однією з найбільш складних проблем у забезпеченні ефективної діяльності страхових компаній є побудова збалансованого страхового портфеля. Одностайної думки щодо збалансованості серед учених немає. Зрозуміло, що у кожної компанії свій напрям роботи, власний набір ризиків і відповідно свій портфель. Але оскільки за рахунок страхових компаній здійснюється значний перерозподіл коштів, то вони зобов'язані бути фінансово стійкими. А без наявності збалансованого портфеля забезпечити достатній рівень фінансово-економічної безпеки неможливо. Тому пошук способів побудови еталонного збалансованого портфеля досі триває.

Формулювання цілей статті

Метою статті є дослідження питання сутності поняття «збалансований страховий портфель», моделювання оптимального страхового портфеля та дослідження його ролі в забезпеченні фінансово-економічної безпеки страхових компаній.

Виклад основного матеріалу дослідження

Одним із ключових факторів, які впливають на функціонування страхової компанії, є оптимальний страховий портфель. Оптимальність (збалансованість) страхового портфеля визначається обраною сферою діяльності компанії. Так, Н.М. Яшина вважає що стійкий (збалансований, оптимальний) страховий портфель - це «ефективний страховий портфель з високою фінансовою стійкістю» [8, с. 86].

Страховий портфель - це певний набір страхових ризиків, які страхова ком - панія приймає на забезпечення залежно від цілей своєї діяльності. При цьому треба керуватися такими основними завданнями, як отримання максимально можливого прибутку, збільшення частки ринку та убезпечення наявного капіталу. Зважаючи на порогові значення ризику можна виділити кілька типів страхових портфелів: консервативний, диверсифікований і агресивний [9].

Ці види страхового портфеля можна описати за допомогою певних критеріїв [7]:

- ступінь ризику портфеля;

- рівень дохідності;

- структура страхового портфеля.

Організації з консервативним страховим портфелем характеризуються фінансовою стійкістю, низьким ступенем ризику, низькою дохідністю та класичними страховими продуктами.

Для компанії, яка використовує агресивний тип страхового портфелю портфеля, характерним є наявність високого ступеня ризику, надання специфічних (спеціалізованих) послуг, можливість отримання високих доходів, однак треба звернути увагу на постійну високу ймовірність фінансової нестабільності.

Для компаній, які використовують диверсифіковані страхові портфелі, характерним є невисокий рівень ризикованості, відповідно такий же рівень дохідності та надання комбінованих страхових продуктів. Залежно від того, яку мету ставить перед собою страхова компанія, такий страховий портфель вона й формує (наприклад, отримання максимального прибутку - агресивний страховий портфель).

Для страхових компаній формування агресивного страхового портфеля загрожує взяттям на гарантії об'єктів із високим рівнем ризику. З метою уникнення банкрутства в такому разі необхідно мати сильний андерайтенговий відділ, який вчасно і якісно зможе здійснювати всі розрахунки страхових тарифів, як по одиничних об'єктах, так і по групах. Найчастіше до компаній із агресивним страховим портфелем зараховують ті, що приймають на страхування специфічні ризики і їх загальний обсяг становить від 40% усього портфеля. Страхові ком - панії, які займають сильні позиції на страховому ринку, формують консервативний страховий портфель. Вибір такого типу страхового портфеля пояснюється бажанням страхової компанії зберегти своє становище на ринку та убезпечити свій капітал. Класичні страхові компанії обирають класичний (диверсифікова- ний) страховий портфель, до складу якого входять традиційні страхові продукти (послуги).

Найбільш оптимальним, на наш погляд, страховим портфелем є диверсифіко- ваний, адже він характеризується оптимальним рівнем доходності, ризиковості та фінансової надійності. Цей тип страхового портфеля характерний для стратегічно орієнтованих страхових компаній. У ньому вдало комбінується агресивна та консервативна форми.

Для полегшення формування моделі диверсифікованого страхового портфеля проаналізуємо страховий ринок України з класичних видів страхування. Згідно з даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг страховими компаніями з класичних видів страхування (страхування з інших видів, ніж страхування життя), за 2013 р. було зібрано 26 185,1 млн. страхових премій. їх структуру за видами наведено на рис. 1.

Рис. 1. «Страховий портфель» страхового ринку України за 2013 р.

Проаналізувавши цей рисунок, можна побачити, що 65% зібраних премій утворюють 4 види страхування. При цьому загальний рівень виплат з класичного страхування становить 17,2%.

Прибуток страхової компанії складається з доходів за мінусом страхових виплат і витрат на ведення справи. Для переважної більшості страхових компаній України витрати на ведення справи становлять від 35% до 60% [10, с. 57]. Для розрахунків ефективності страхового портфеля вважатимемо, що середній рівень витрат на ведення справи становить 47,5%. Тоді, якщо страховий ринок України вважати великою страховою компанією, то при заданих параметрах у розпорядженні компанії буде залишатися 35,3% страхових премій після здійсненні страхових виплат і вирахування витрат на ведення справи. Можна вважати, що такий портфель є збалансованим і ефективним. Однак, на жаль, зовсім інша ситуація зі збалансуванням страхових портфелів прослідковується у великих страхових компаніях.

Так, якщо проаналізувати на основі статистичних даних страховий портфель однієї з найбільших страхових компаній України «Оранта», то можна зробити висновок, що в страховому портфелі компанії левову частку займає автотранспортне страхування - 73%. А цей вид страхування дуже ризиковий, ризики важкопрогнозовані, особливо на нашому ринку, де відсутня достовірна консолідована інформація. Рівень виплат за цим видом досягає 75%. Водночас частка майнового страхування в портфелі становить лише 7,2%, медичне страхування - 3,9%, страхування від нещасних випадків - 3,2%, інші види страхування - 12,7%. Таким чином, страховий портфель компанії «Оранта» є незбалансованим і дуже ризиковим. Відповідно рівень фінансово-економічної безпеки компанії теж перебуває на дуже низькому рівні, що говорить про її низьку фінансову стабільність і платоспроможність. Підтвердженням наявності значних проблем у компанії є введення до неї з грудня 2013 р. тимчасової адміністрації.

Можна сказати, що компанія «Оранта» працює з агресивним страховим портфелем, який у реаліях українського страхового ринку є дуже ризиковим. Створити належний рівень фінансово-економічної безпеки таким компаніям не вдасться. Оптимальним збалансованим портфелем у сучасних умовах можна вважати «умовно еталонний» портфель усього страхового ринку України. Оскільки в цьому портфелі жоден вид не займає більше 40%, він є диверсифікованим, єдиний недолік, на думку автора, - це незначна частка страхування майна (обсяг цього страхування в Європі в загальній структурі страхових платежів - понад 40%).

Підтвердженням наведеного може слугувати запропонована нижче модель розрахунку збалансованості страхового портфеля, розрахована на основі даних страхового ринку України. Збалансований страховий портфель повинен відповідати, насамперед, двом вимогам. По-перше, забезпечувати страховикові максимальний прибуток, що підвищує фінансову стійкість страхової компанії на ринку. По-друге, він повинен максимально враховувати ризик можливого несприятливого зростання рівня страхових виплат і витрат, пов'язаних із веденням договорів, у майбутньому, щоб убезпечити страхову компанію від втрати чи значного послаблення своєї платоспроможності. Визначити оптимальну структуру страхового портфеля можна з використанням належних засобів економіко- математичного моделювання та оптимізації.

Щоб побудувати економіко-математичну модель задачі оптимізації структури страхового портфеля, уведемо необхідні позначення.

Нехай n означає кількість основних видів ризикового (Non-Life) страхування, а j - номер окремого виду (j = 1, n). Основними невідомими задачі виступають змінні x , які показують питому вагу j -ого виду в страховому портфелі:

хай I означає загальний обсяг премій у плановому періоді (у Non-Life страхуванні за такий період слушно обрати один рік). Очевидно, що I - це недетермінована величина, значення якої не можна вважати відомим наперед. Проте цю величину можна вважати додатною: I > 0, через що, як буде показано далі, її конкретне значення на структуру оптимального страхового портфеля практично не впливає. Отже, з урахуванням структурних змінних загальний обсяг премій у плановому періоді по окремому j -ому виду страхування дорівнюватиме добутку I xj .

Кожен вид страхування характеризується своїми показниками рівня страхових виплат і частки витрат, пов'язаних із веденням договорів страхування, причому ці показники мають дуже високий коефіцієнт варіації, що дає підстави розглядати їх майбутні значення як випадкові величини (табл. 2). страховий портфель доходність ризиковість

Так, у цілому по Non-Life страхуванню коефіцієнт варіації рівня страхових виплат становить майже 25%, причому по 5 з 11 основних видів страхування (страхування вантажів і багажу, майнове, страхування кредитів і страхування фінансових ризиків, авіаційне) коефіцієнт варіації рівня страхових виплат перевищує 50%. Коефіцієнт варіації частки страхових витрат у цілому по Non-Life страхуванню становить майже 34%, та по 3 з 11 основних видів (страхування кредитів, страхування фінансових ризиків, авіаційне страхування) теж перевищує 50%.

Позначимо випадковий рівень страхових виплат j -ого виду через ^j, а випадкову частку страхових витрат через Cj. Тоді страхові виплати в j -ому виді страхування складатимуть величину %jIxj, а витрати, пов'язані з веденням договорів страхування, - величину CjIxj. Тобто визначальна складова прибутку j -ого виду страхування - як різниця між преміями, виплатами та витратами на

Таблиця 2 Середні значення, стандартні відхилення та коефіцієнти варіації повидових показників рівня страхових виплат і частки витрат, пов'язаних із веденням договорів страхування, за період 2009-2013 рр.

ведення договорів, дорівнюватиме: (1 - j -Q'j) Ixj, а по Non-Life страхуванню в n цілому - величину I ^ (1 -jj -Qj) xj. Ця випадкова величина прямо пропорційно j=1 n залежить від випадкової величини у =^ (1 - j -- Q ) xj, питання про оптимізацію якої залежно від структури страхового портфеля підлягає вивченню.

Позначимо через у та <г(у), відповідно, математичне сподівання та стандартне відхилення випадкової величини у , які обчислюватимуться за відповідними статистичними характеристиками випадкових рівнів страхових виплат і випадкових часток страхових витрат j та . Тоді економіко-математична модель задачі оптимізації структури страхового портфеля, з урахуванням індивідуальної несхильності до ризику несприятливого фінансового стану, що відбивається значенням параметра к > 0, набере вигляду:

z = y - к -a (y) ^ max