Особливості державного регулювання соціальних процесів засобами непрямого оподаткування

Досліджено особливості та проблеми формування податкових інструментів регулювання соціального розвитку. Обґрунтовано напрямки підвищення ефективності та особливості здійснення державного регулювання соціальних процесів засобами непрямого оподаткування. Визначено систему факторів впливу на ефективність державного регулювання соціальних процесів, проведено їх апріорне ранжування.

Ключові слова: державне регулювання, соціальні процеси, податкові інструменти, непряме оподаткування.

оподаткування державне регулювання соціальний процес

Постановка проблеми. У ринковій економіці важливе значення, крім процесів ринкового саморегулювання, мають непрямі методи втручання держави в економіку. Серед основних інструментів державного регулювання ринкової економіки значне місце посідають податки. За допомогою податкової політики держава може впливати на процеси як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях, визначати темпи економічного розвитку на майбутнє. Існує низка основних податків, які отримали загальносвітове визнання, хоча механізм їх сплати може істотно відрізнятись у конкретних країнах, також відмінними є особливості їх застосування на різних фазах розвитку економіки. До них належать прямі та непрямі податки. Непряме оподаткування в податковій системі України представлене у вигляду таких податків, як ПДВ, акцизний податок і мито.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням непрямого оподаткування присвячено багато наукових праць відомих учених- економістів, таких як Дж. Кейнс, Дж. Мілль, У. Петті, А. Шеффле. У вітчизняній науковій літературі приділяється значна увага вдосконаленню податкової системи України, зокрема питанням непрямого оподаткування та його впливу на соціально-економічний розвиток держави. Це можна побачити в наукових розробках В. Андрієнка, В. Андрущенка, Т. Бондаренка, О. Данілова, Т. Єфименко, О. Жукевич, Ю. Іванова, А. Крисоватого, І. Лютого, В. Макаренка, В. Мельник та інших. Проте далі зі змінами економічних відносин виникають нові проблеми, що вимагають вдосконалених підходів до процесу забезпечення ефективного державного регулювання соціального розвитку. На сьогодні в науковій літературі не вистачає комплексного аналізу податкової складової впливу держави на соціальні процеси в Україні з урахуванням специфіки непрямого оподаткування в сучасних умовах.

Метою статті є визначення особливостей здійснення та забезпечення ефективності державного регулювання соціальних процесів засобами непрямого оподаткування.

Виклад основного матеріалу. Як свідчить досвід, істотне місце у податковій системі та, як наслідок, у бюджетній системі посідають непрямі податки. З огляду на це проблеми їх впливу на економічні процеси та використання як економічного стимулу набувають особливого значення. Від побудови системи непрямого оподаткування залежить не тільки виконання нею фіскальної функції, але і стимулювання розвитку економіки країни. Непрямі податки крім значного фіскального потенціалу мають і вагомий регулюючий вплив.

Для характеристики ролі податкової політики в системі державного регулювання, а також розуміння, яким чином держава може впливати на економічні та соціальні процеси, треба розглянути деякі поняття, насемперед - термін “регулювання економіки”.

Ринковому механізму властиві самоорганізація та саморегулювання. Але, незважаючи на це, ефективне функціонування економіки, а тим більше соціально орієнтованої економіки, неможливе без втручання держави в регулювання економічних і соціальних процесів на рівні суспільства, регіонів та суб'єктів господарювання [4, с. 62].

Термін “регулювання” у визначенні Великого тлумачного словника розглядається як дія і має два визначення [2, с. 770]:

• “впорядковувати що-небудь, керувати чимось, підкоряючи його відповідним правилам, певній системі”;

• домагатися нормальної роботи машини, установки, механізму тощо, забезпечуючи злагоджену роботу складових частин, деталей”.

Поняття державного регулювання економіки в Економічній енциклопедії має таке визначення: “сукупність форм та методів цілеспрямованого впливу державних установ і організацій на розвиток суспільного способу виробництва (у тому числі продуктивних сил, техні- ко-економічних, організаційно-економічних та соціально-економічних відносин) для його стабілізації та пристосування до умов, що змінюються” [3, с. 173].

Державне регулювання економіки - це система заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру зі стабілізації та пристосовування економіки до умов, що змінюються. Виділяють економічні й адміністративні методи державного регулювання. У сучасних умовах переважають економічні методи, серед яких у першу чергу виділяють бюджетно-податкову політику. Бюджетна політика реалізується через визначення оптимальних співвідношень між доходами та витратами держави. Ефективність бюджетної політики багато в чому залежить від податкової політики. Держава через рівень оподаткування, порядок обчислення податкової бази та системи податкових пільг і обмежень визначає величину доходів державного бюджету та спрямовує ділову активність господарюючих суб'єктів і окремих громадян у відповідність із встановленими цілями соціально-економічного розвитку країни [5, с. 163]. Податкове регулювання є окремим проявом податкової політики, що регулює економічні процеси в суспільстві [6, с. 66]. А податкова політика як складова частина державної політики є цілеспрямованими діями з формування та реалізації заходів і рішень у податковій сфері, які сприяють управлінню процесом оподаткування в країні.

Реалізуючи фіскальну функцію податків, держава за допомогою податкової політики формує джерела фінансування суспільно необхідних витрат, а також забезпечує створення необхідних передумов для перебудови національної економіки та її зростання. Податкове регулювання в контексті непрямого оподаткування як процес базується на використанні регулюючої функції непрямих податків заради отримання певних соціальних наслідків.

Зважаючи на складність досягнення та оцінювання результативності державного регулювання саме соціального розвитку, на основі положень Податкового кодексу України доцільним є більш докладно визначити напрями впливу основних непрямих податків на певні соціальні процеси (рис. 1). Оскільки мито справляється тільки при перетинанні кордону України, а отже воно має надто вузьке спрямування щодо розвитку соціальних процесів, у даній роботі основний акцент було зроблено на ПДВ та акцизний податок, які мають розгалужений податковий інструментарій у цьому контексті.

Регулююча функція ПДВ, з огляду на його основні елементи, загалом проявляється в такому:

• через застосування пільг держава підтримує експорт;

• порогова величина реєстрації платником податку, при використанні якої можна регулювати податкове навантаження на останніх;

• інструменти податку, пов'язані з його обчисленням, наприклад, бюджетне відшкодування, яке при правильному механізмі його використання є регулятором зовнішньоекономічної діяльності;

• податковий період, змінюючи який можна стимулювати економічну активність підприємств.

Рисунок 1 - Напрями державного регулювання соціальних процесів засобами основних непрямих податків

Що стосується акцизного податку, то він є важливим інструментом податкового регулювання соціальних процесів у державі через стимулювання або стримування обігу підакцизних товарів. Його регулююча функція проявляється в обмеженні обсягів споживання товарів, шкідливих для здоров'я (алкогольні напої, тютюнові вироби) та навколишнього середовища (нафтопродукти, транспортні засоби), і, таким чином, сприяє виконанню державних програм охорони здоров'я та захисту навколишнього середовища.

Як бачимо, основні непрямі податки в державному регулюванні соціального розвитку, а саме ПДВ та акцизний податок, мають суттєвий перелік напрямів впливу на окремі соціальні процеси, при чому спостерігається як специфічний перелік об'єктів регулювання, так і загальний (наприклад, у сфері охорони здоров'я, захисту навколишнього середовища та збереження природних ресурсів). Переважно таке регулювання регламентовано через такі елементи податків, як пільги, перелік складу платників, принципи встановлення та розмір податкових ставок.

У сучасних умовах розвитку держави, що характеризуються кризовими явищами, складностями міжнародних зв'язків і недостатнім рівнем та якістю життя населення, вкрай важливою є висока обґрунтованість заходів щодо регулювання соціальних процесів через податкову систему. Складність також полягає в доцільності узгодженого коригування основних положень як державної соціальної політики, так і податкової політики. Зазвичай основні труднощі, що виникають у процесі пошуку та вибору управлінських рішень у рамках державного регулювання соціальних процесів через непряме оподаткування, обумовлені, перш за все, недостатньо високою якістю та неповнотою наявної інформації. У зв'язку з чим виникає потреба в застосуванні методів аналізу, які засновані не на статистичних даних, а тих, що використовують судження керівників, учених, фахівців. Вони дозволяють хоча б частково компенсувати брак інформації, повніше використовувати індивідуальний і колективний досвід, врахувати думки фахівців.

З метою визначення системи факторів впливу на ефективність державного регулювання соціальних процесів засобами непрямого оподаткування було проведене їх апріорне ранжирування на основі пріоритетності в сучасних умовах:

1) система податкових інструментів, яка спрямована на стимулювання розвитку бізнесу (X1);

2) сталість нормативно-правової бази у сфері оподаткування (X2);

3) економічні взаємовідносини держави з іншими країнами світу ^(X3);

4) галузева структура народногосподарського комплексу (X4);

5) рівень добробуту населення (X5);

6) рівень податкової культури (X6);

7) витрати на адміністрування податків (X7);

8) фаза циклу розвитку економіки країни (X8);

9) рівень податкового контролю (X9);

10) якість обслуговування платників податків (X10);

11) складність механізму обчислення податків (X11).

Кожному респонденту було запропоновано заповнити анкету й оцінити наведені фактори залежно від їх пріоритетності в сучасних умовах у контексті забезпечення ефективного державного регулювання соціальних процесів в Україні через непрямі податки оцінкою від 1 до 11 балів, причому найбільш впливовому фактору присвоюється бал 1.

Фактор, який, на думку опитуваних респондентів, найбільше впливає на досліджуваний показник, має найменшу суму рангів, а фактор, що найменше впливає - найбільшу суму рангів. Гістограма розподілу сум рангів впливу відібраних факторів на досліджуване явище, базуючись на отриманих сумах рангів по строках, наведена на рисунку 2.

Отримані результати перевірено за коефіцієнтом конкордації (W), розрахункове значення якого становило 0,645. Оскільки W > 0, то існує деякий збіг думок респондентів (на рівні 64,5 %). Оцінимо значущість коефіцієнта конкордації за критерієм Пірсона (²), який підпорядковується X розподілу з числом ступенів вільності n - 1 [1, с. 6].

Х²теоретичне (129,09) > %² табличне (18,31), значить, нульову гіпотезу про випадковість у збігу думок опитуваних експертів можна відкинути. Тобто з імовірністю 95 % можна стверджувати, що узгодженість думок респондентів є невипадковою.

Отже, можна проаналізувати результати виконаного апріорного ранжирування факторів, що впливають на ефективність державного регулювання соціальних процесів засобами непрямого оподаткування. Спираючись на данні побудованої гістограми розподілу сум рангів, можна виділити три групи факторів: фактори найбільшого, середнього та найменшого впливу на досліджуваний показник.

До факторів із ступенем найбільшого впливу належать: система податкових інструментів, яка спрямована на стимулювання розвитку бізнесу; складність механізму обчислення податків; сталість нормативно-правової бази у сфері оподаткування.

До факторів із середнім ступенем впливу відносяться: рівень податкового контролю; витрати на адміністрування податків; рівень податкової культури; якість обслуговування платників податків; фаза циклу економіки країни.

До групи факторів із ступенем найменшого впливу увійшли: рівень добробуту населення; економічні взаємовідносини держави з іншими країнами світу; галузева структура народногосподарського комплексу.

Враховуючи мету дослідження, доцільно з'ясувати зв'язок отриманої пріоритетності факторів зі сферою непрямих податків, які, як уже зазначалося, мають переважну кількість вбудованих інструментів регулювання саме соціальної сфери.

Отже, якщо мова йде про систему податкових інструментів, спрямованих на стимулювання розвитку бізнесу, то прикладом може бути диференціація ставок єдиного податку залежно від включення до його суми ПДВ (йдеться про третю та четверту групи спрощенців). Також загальне зниження податкового навантаження (за рахунок зниження податкової ставки чи наявності певної системи податкових пільг) з непрямих податків дозволяє збільшити суму обігових коштів підприємства.

Щодо складності механізму обчислення податків, то цей фактор стосується як прямих, так і непрямих податків, оскільки впливає на витрати часу на сплату податків і суми штрафних санкцій у разі неправильного застосування встановленого порядку визначення податкового зобов' язання. Особливе значення при цьому мають прозорість і легкість розрахунків відповідних податкових наслідків зовнішньоекономічних операцій (ПДВ, акцизний податок, мито), зокрема в рамках певних інтеграційних угод (ВТО, ЄС, Митний союз).

Також, як показав аналіз, суттєвий вплив на ефективність державного регулювання соціальних процесів засобами непрямого оподаткування чинить сталість нормативно-правової бази у сфері оподаткування. Це можна пояснити необхідністю забезпечення прогнозованос- ті наслідків від справляння непрямих податків у фінансовому плануванні як на макро-, так і на мікрорівнях. Необгрунтовані та часті зміни саме цих податків значно впливатимуть на можливості регулювання попиту, ціноутворення та платоспроможності внаслідок податкових вилучень.

Саме від цих факторів залежатиме обсяг податкових надходжень і ступінь навантаження на платників податків та населення в цілому, що у свою чергу, зокрема через вплив на добробут, є складовою соціального розвитку держави.

Основні проблеми та рекомендації щодо посилення дієвості державного регулювання у сфері забезпечення ефективної соціальної політики з використанням засобів непрямого оподаткування наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 - Напрямки підвищення ефективності державного регулювання розвитку соціальних процесів засобами непрямого оподаткування

Таким чином, непрямі податки є досить ефективним інструментом державного регулювання споживання окремих груп товарів, інфляційних процесів, вирішення окремих питань соціального характеру.

Здійснення запропонованих заходів забезпечить виконання принципу соціальної справедливості оподаткування, а також збільшення податкових надходжень до бюджету, що слугуватиме основою фінансової стабільності держави, для здійснення ним заходів щодо соціального розвитку України.

Список літератури

1.Априорное ранжирование факторов [Электронный ресурс] : методические указания. - Режим доступа : http://pnu.edu.ru/media/filer_pubHc/2013/02/06/apriornoe- renjirovanie.pdf.

2.Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К. : Ірпінь ; ВТФ “Перун”, 2004. - 1 440 с.Економічна енциклопедія : у трьох томах. Т. 1 / відп. ред. С. В. Мочерний. - К. : Вид. центр “Академія”, 2005. - 864 с.

3.Іванов Ю. Б. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування : монографія / Ю. Б. Іванов. - Харків : ВД “Інжек”, 2007. - 448 с.

4.Маліков В. В. Державне регулювання економіки: форми і методи / В. В. Маліков // Управління розвитком. - 2011. - № 10 (107). - С. 162-164.

5.Соціальні аспекти податкової політики : монографія / [Ю. Б. Іванов, О. М. Тищенко, О. В. Грачов та ін.] ; за заг. ред. докт. екон. наук, професора Ю. Б. Іванова. - Харків : Вид. ХНЕУ, 2011. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru