Оцінка рівня ефективності діяльності центрів фінансової відповідальності в державних вузах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Оцінка рівня ефективності діяльності центрів фінансової відповідальності в державних ВНЗ

Руденко Н.О.

Постановка проблеми. Державні вищі навчальні «іклади останнім часом відч\вають все більше залежність від надходжень з OOKY спеціального фонду, оскільки на сьогодні держава не спроможна вчасно та в повному' обсязі фінансово забезпечувати капітальні та частково поточні видатки бюджетних установ. Питання оптимізації формування спеціального фонду' та підвищення ефективності управління власними заробленими коштами для ДВНЗ стає нагальною проблемою. У більшості установ вказаної сфери сума коштів спеціального фонду складає від ЗО до 50 %. Також необхідно зазначити, шо вказані обсяги коштів розподіляються централізовано, але без враху вання внеску кожного підрозділу ВНЗ У запільний фінансовий резу льтат. Однак недостатньо лише розрахувати фінансовий результат за кожним структурним підрозділом, додатково необхідно оцінити ефективність його діяльності, що надасть змогу розробити рекомендації щодо максимізації власних надходжень, оптимізації витрат і збалансу вання грошових потоків у межах підрозділів та всієї у станови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній науковій ДУУ1ЦІ склався підхід до розуміння економічної ефективності як до показника, що вказує на співвідношення отриманого ефекту та понесених видатків або економічних ресу рсів, що використані для отримання такого eijcKiy. Відповідно, виділяють затратний та ресурсний підходи до визначення ефективності [1. с. 221. Саме ж поняття вказує на якісну' характеристику' досліджуваного об'єкта, яка може проявити себе лише в процесі порівняння відповідно до заданих параметрів.

Класичне розуміння поняття «ефективність», яке наводиться багатьма дослідниками, у т. ч. Ю. М. Лопатинським |2. с. 76|. М. Н. Нагорською |3. с. 22|. Л. А. Позичковою [4. с. 22|. Т. Є. Хачатуровим 15. с. 26| га Ю. В. Шарою |6. с. 86|. зводиться до співвідношення між вкладеними або витраченими ресурсами та отриманим кінцевим результатом, зменшенням Окрім того, юіявність с(|юкгивності може характеризуватися кількості ресурсів, що спожігаїються. або зменшенням ціни таких ресурсів, або зменшенням тривалості процесу надання послуг і вироблення продукту. Також можливим є порівняння кінцевого продукту та кінцевого результату діяльності, шо буде свідчити про оптимальну структуру собівартості та принципи встановлення ринкової ціни на продукт або послугу.

Г.М. Лсвін |7| вказує на два основні типи ефективності: технічну та ефективність розподілу ресурсів. Технічна ефективність зводиться до організації наявних ресурсів таким способом, що дозволяє макснмізу вати отриманий результат. Таким чином, жодна альтернативна організація ресурсів не дасть більшого випуску продукції. Ефективність розподілу ресурсів або ЦІНОВІЇ ефективність вказує на використання бюджету таким чином, що. враховуючи відносні ціни, мас місце найбільш продуктивна комбінація ресурсів. Отже, дослідники М. Фаррелл га Г. Лейбенштайн вважають, що жодна альтернативна комбінація ресурсів. що зумоаісна бюджетними обмеженнями.

Постановка завдання. Мстою статті виступає наукове обгрунтування методичних підходів до оцінки рівнів ефективності діяльності центрів фінансової відповідальності в державних вищих навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу. Визначаючи

СфСКТНВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ С\б'ЄКТІВ V Сфері ВИЩОЇ

освіти, повинні бути досліджені декілька складових ефективності на різних рівнях. Враховуючи дуалістичну природу отримання фінансового забезпечення ДВНЗ. потрібно розглянути с<|>скгнвнісгь для обох постачальників фінансових ресурсів - держави, яка надає бюджетні асигнування та домогосподарств. які сплачують за отримання освітньої послуги втасні кошти. Тут Ідеться про ефективність використання отриманого фінансового забезпечення в процесі здійснення фу нкціональної діяльності ДВНЗ. І держава, і домогосподарства після отримання освітніх та інших послуг здійснює оцінку ефективності вкладених коштів з огляду на власні критерії оцінки (рис. 1).

Однак сам суб'єкт господарювання - ДВНЗ - також повинен оцінювати ефективність власної діяльності для отримання розгорнутої інформації щодо прибутковості або збитковості власних проду ктів та послу г. Оцініті ефективність діяльності ДВНЗ також можна на декількох рівнях:

- ефективність діяльності всього ДВНЗ в цілому як окремого суб'єкта господарювання:

- ефективність діяльності кожного центру фіінансоїюї ВІДІЮВІЛІПЬНОСП в ДВНЗ. як відокремленої майже ринкової одиниці, шо працює за принципами самоокупності;

- ефективність кожної послуги (освітньої, нау кової) та проду кту , за надання або виробництво яких відповідає окремий ЦФВ установи.

Ефективність на рівні всієї установи для госпрозраху нкових підприємств визначалася б з ураху ванням прибутку від їх діяльності, однак, враховуючи специфику ДВНЗ як бюджетної установи, шо створена не з метою отримання прибутку, маємо віднайти іншу базу дія порівняння результатів діяльності дія таких спсцнфіічннх су б'єктів господарювання.

Найпростішим методом буде порівняння обсягів доходів, і. відповідно, видатків за спеціальним фондом конкретної у станови в динаміці за декілька років. Однак така статистка може надати лише узагальнену характеристику результатам діяльності ДВНЗ без розкриття причин збільшення або зменшення доходів та видатків. Ту т ми приймаємо доходи по спеціальному фюнду рівними видатками знову ж таки через специфіку' бюджетних установ.

Система плану вання і складання програми та бюджету (PPBS). порівняно із традиційними підходами до бюджету вання. дозволяє брати до уваги альтернативні варіанти використання фінансових ресурсів та виконати завдання найбільш ефективним способом 110. с. 25|.

Доходи спеціального фонду ДВНЗ форму ються завдяки реалізації вироблених проду ктів, а також надання освітніх та наукових послу г. На кожну із названих груп можуть впливати як зовнішні, так і вну трішні (|іакторн. що буде збільшу вати або зменшувати фінансові результати діяльності всієї установи. Факторами, які впливають на підвищення доходів (і. водночас, на зменшення видатків) ДВНЗ в розрізі освітніх послуг, можуть бути:

- збільшення вартості освітніх послуг при тому ж обсязі сту дентів:

- збільшення кількості студентів при збереженні вартості освітніх послуг;

- надання нових видів освітніх послуг (вказує на наявність конкурентної переваги на ринку освітніх послуг);

- оптимізація структури видатків по основним статтям калькуляції (приведення якісного складу науково-педагогічного персоналу до мінімально допустимих нормативів при ліцензуванні спеціальностей для економії на обсягах доплат і надбавок за вчені звання, наукові степені та в цілому по тарифним розрядам; приведення кількісного складу допоміжного та методичного персоналу до мінімально необхідних потреб, перекладаючи частину їхніх обов'язків на науково-педагогічний персонал; врівноваження обсягів капітальних видатків за підрозділами, обмежуючи їх реально заробленими коштами) тощо.

Серед факторів збільшення доходів та зменшення видатків за науковими послугами можна відзначити, по-перше, саме збільшення обсягів надання таких послуг зовнішнім замовникам і. по-друге, успішну комерціалізацію власних наукових розробок при обгрунтованому' рівні видатків на їх створення (включаючи мотивацію співробітників). Слід ту т зазначити, що наукові розробки можуть прямо не впливати на результат діяльності ДВНЗ. однак, посилюючи нематеріальні складові конкурентоздатності (наявність наукових шкіл, бізнсс-інкубаторів, бізнсс-шкіл тощо), здійснюють опосередкований вплив і на фінансові результати діяльності ДВНЗ в цілому (через збільшення кількості студентів, а також через збільшення грантів на дослідження).

Нау кова діяльність для значної частини зарубіжних ВНЗ давно вже стала одним з пріоритетних напрямів розвитку'. Безперечно, більшою частиною це завдячує можливості комерціалізації наукових досліджень та розробок.

Для іншої господарської діяльності підсилюючими факторами буде: розширення асортименту продуктів, які виробляються: оптимізація структу ри собівартості продуктів та встановлення конкурентної ціни: зростання обсягу' збуту' проду кції та розширення ринків збуту'; виділення найбільш «прибуткових» підрозділів та цілеспрямований їхній розвиток тощо.

Таким чином, ефективність діяльності ДВНЗ в цілому залежно від обсягів доходів спеціального фонду не є інформативним показником для подальшого управління. Отже, ефективність діяльності ДВНЗ потрібно розглядати з точки зору' двох складових: еі])екгивності діяльності центрів фінансової відповідальності та ефективності кожної окремої послуги та проду кту. Наявність саме такої інформації надає можливість приймати обгрунтовані управлінські рішення.

Якщо звернутися до оцінки ефективності діяльності окремого підрозділу' - ЦФВ. то можна використати показник загального фінансового результату його діяльності на поточний момент та в динаміці. Однак ту т ситу ація схожа із загальною оцінкою діяльності ДВНЗ. оскільки кожен ЦФВ може надавати неоднорідну сукупність послу г або виробляти різні за рівнем дохідності продукти. Узагальнюючий показник покаже усереднений фінансовий результат по підрозділу', який буде мати цінність для вищого керівництва, оскільки дає інформацію, на основі якої можна ухвалювати певні управлінські рішення. Проте така інформація не буде настільки ж корисною керівникам самого підрозділу, оскільки щоб управляти своїми фінансовими результатами. їм необхідно знати їхню структуру за окремими послугами та продуктами.

Таким чином, доходимо висновку, що найбільш структуровану та базову інформацію для прийняття подальших управлінських рішень керівництвом установи різного рівня представляють результати за окремими послу гами та проду ктами. Саме вони є базисом діяльності ДВНЗ і найкраще характеризують ефективність його діяльності на всіх рівнях.

Отже, запропонований нами порядок оцінки ефективності діяльності ЦФВ в державних вищих навчальних закладах буде реалізовуватися в декілька етапів:

1. Визначення ефективності кожної окремої послуги та продукту.

2. Визначення сумарного фінансового результату діяльності всього підрозділу.

3. Поєднання інформації щодо ефективності всіх послуг та продуктів ЦФВ з його сумарним фінансовим результатом і. на основі такого поєднання визначення рівня ефективності діяльності підрозділу1.

У такому' випадку оцінка ефективності за рівнями дозволяє поєднати кількісні та якісні показники для отримання зрозумілої для потреб управління інформації.

Ро зроблений порядок надає оціню- е<1»екгивності діяльності ЦФВ (присвоює низький, середній, вище або нижче середнього та високий рівень) і реалізу ється з використанням якісних та кількісних показників у декілька етапів. На першому етапі визначається ефективність кожного проду кту' та послуги, які надаються ЦФВ. Кількісний показник ефективності розраховується у відсотковому вимірнику (форму ла 1):

FR, I|-C,+CFJNrCF_OUT,

Re=-^xlOO% = -і--і -- і X 100%,

Тії

де R„ - відсоток ефективності /-ГО продукту'. послу ги; FRj - фінансовий результат ЦФВ за /-тим продуктом, послугою; Ті; - загальний дохід по /-му продукту, послузі по спеціальному фонду ЦФВ.

Запропонований показник аналогічний по суті показнику рентабельності доходів спеціального фонду і показує скільки одиниць «прибутку» припадає на одиницю реалізованої продукції або наданих послуг у межах спеціального фонду.

Порядок розраху нку' фінансового результату за конкретним продуктом або послугою включає різницю між доходами, які отримані за наданою послугою або реалізованим продуктом, та обсягом прямих видатків всіх ЦФВ на цей предмет, послугу, а також накладних видатків підрозділу установи.

З використанням отриманих даних ЩОДО фак\ ДЬТСТУ економічних наук Чорноморського державного університету ім. Петра Могили (дяді - ЧДУ) знайдемо ефективність кожного продукту цього ЦФВ на 2013 рік (табл. 1). Потрібно зазначити, що підрозділ, який розглядається в заданий період часу. мас лише освітні посл\ ги. що деякою мірою спрощу е аналіз.

Таблиця І