Особливості формування національного фондового ринку України в 1991-2005 рр.: історичний аспект

Створення ефективно діючих товарних та фінансових ринків - одне з важливих завдань ринкового реформування української економіки. Характеристика основних історичних передумов виникнення проблем розвитку фондового ринку в Україні в перехідний період.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 06.03.2019
Размер файла 50,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Створення ефективно діючих товарних та фінансових ринків було й залишається найважливішим завданням ринкового реформування економіки України. Загальновідомо, що будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення фінансового сектора, здатного мобілізовувати, перерозподіляти та надавати економіці інвестиційні ресурси. Тому проблема становлення фондового ринку як важливого елемента ринкової економіки країни набула в перехідний період першочергового значення.

Досвід розвинутих країн показує, що фондовий ринок є найважливішим механізмом, який дозволяє регулювати розвиток ринкової системи господарювання в цілому тому формування ринку цінних паперів було й залишається необхідною умовою реформування відносин власності в сучасному українському суспільстві. А відсутність у радянському минулому цього механізму визначила завдання його створення в Україні на перехідному до ринку етапі.

Загальновідомо, що ринок цінних паперів розширює можливості використання тимчасово вільних коштів підприємств і населення, створює умови для насичення фінансовими ресурсами найбільш ефективних галузей і сфер народного господарства. Особливу увагу розвиток фондового ринку привертає на сучасному етапі в умовах відсутності можливостей комерційних банків забезпечити довгострокові дешеві кредити для реального сектора економіки.

Як відомо, біржові та позабіржові обороти на ринку цінних паперів у багатьох країнах виникли внаслідок тривалого еволюційного розвитку товарно-грошових відносин й охоплювали значний історичний період. В Україні ж на перехідному етапі економічні та політичні умови для нормального розвитку фондового ринку були несприятливі, через що він отримав певну специфіку

У зв'язку із цим більш ніж нагальною є проблема вивчення соціально-економічних, політичних та інших факторів, які в період 1991-2005 рр. впливали на процес формування та розвитку фондового ринку в Україні.

Принагідно зазначимо, що, можливо, через значну складність та суперечливість цього процесу, практичну відсутність теоретичних узагальнень фахівців з економічної теорії, історії та державного управління проблема формування фондового ринку в Україні в перехідний період поки що не користується популярністю серед дослідників новітньої економічної історії України й залишається малодослідженою.

Проте вже набутий практичний досвід формування фондового ринку в Україні протягом 1991-2005 рр. знайшов певне висвітлення в публікаціях державних службовців, фахівців із державного управління й статистики, науковців, економістів, соціологів тощо.

Варто вказати, перш за все, на наукові праці А.В. Калини, О.О. Кощеєва та М.І. Назарчука, у яких розглядаються досвід і проблеми формування ринку цінних паперів та фондових бірж в Україні в період становлення ринкової економіки [1, 2]. Загальну економіко-правову характеристику ринку цінних паперів у 90-х рр. ХХ ст. в Україні подано в науковій праці Н.С. Кузнєцової та І.Р. Назарчука [3]. Державні механізми регулювання фондового ринку шляхи та особливості його розвитку аналізують у своїх працях Л.С. Бєлозорова, Н.М. Калиниченко, М.І. Назарчук, Н.В. Блага, С. Косик, М.О. Назарчук, Л. Карпенко, В.Р. Чернишук та інші дослідники [4-9].

При цьому остаточно нез'ясованим залишається вплив соціально-економічних та політичних процесів, що відбувалися в Україні з початку її незалежності на становлення та розвиток фондового ринку в Україні. У зв'язку із цим вважаємо за доцільне продовжити вивчення зазначеної проблеми з точки зору сучасного розуміння ситуації.

У пропонованій статті ми поставили за мету з історичної точки зору проаналізувати соціально-економічні, політичні та інші фактори, що впливали на процес формування та розвитку фондового ринку в Україні в умовах глибокої економічної кризи, відродження національної державності та опору ринковим реформам з боку певних сил в українському суспільстві. Це дасть нам можливість визначитись у питаннях про тенденції, особливості, підсумки та наслідки становлення національного фондового ринку в перехідний період.

Виклад основного матеріалу. Починаючи безпосереднє висвітлення проблеми, зауважимо, що в СРСР не існувало фондового ринку а перший прототип акцій з'явився тільки після прийняття Радою Міністрів СРСР постанови від 15 жовтня 1988 р. № 1195 "Про випуск підприємствами й організаціями цінних паперів". Ініціатором перших акцій трудового колективу в Україні було Львівське ВО "Електрон". Незважаючи на те, що експеримент виявився безперспективним, що цінні папери, випущені згідно із цією постановою, справедливо критикувалися, їхня поява була першим кроком у напрямку створення ринку цінних паперів в Україні. На 1 липня 1991 р. тільки в реєстр Міністерства фінансів СРСР було внесено вже більше 240 акціонерних товариств із загальною сумою статутного фонду 19,4 млрд карбованців [3, с. 13]. Але треба зазначити, що правова характеристика акцій у законодавстві СРСР не була чітко визначена і це було обумовлено як суб'єктивними, так й об'єктивними причинами.

Спробуємо розглянути історичні умови виникнення та проблеми розвитку фондового ринку в Україні в перехідний період. Як відомо, його формування відбувалося в декілька етапів. Перший етап (1990-1994 рр.) це період виходу України зі складу Радянського Союзу, що збігся в часі з процесом створення приватних акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів. Цей етап можна назвати першими кроками фондового ринку в Україні.

Треба зауважити, що становленню ринку цінних паперів в Україні передував бурхливий розвиток товарних (товарно-сировинних) бірж у 1989-1991 рр. Це явище було пов'язано з ліквідацією централізованої системи постачання, що стало потужним імпульсом розвитку такої форми біржової діяльності. Економічні перетворення, які сталися за цим та були спрямовані на приватизацію й акціонування державної власності, поставили завдання системного підходу до формування ринку цінних паперів як у цілому в Україні, так і в окремих регіонах.

Після прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 р. "Декларації про державний суверенітет" розпочався процес формування власної правової бази для створення та функціонування вітчизняного ринку цінних паперів (РЦП).

Стихійно в Україні була обрана змішана, проміжна модель РЦП , згідно з якою на ринку одночасно та з рівними правами були присутні і комерційні банки, і небанківські інститути. В українській практиці, по суті, склалася європейська модель універсального комерційного банку на відміну від американської моделі, де банки мають значні обмеження на операції із цінними паперами.

До групи законодавчих актів першого покоління, якими почали регулюватися відносини на українському фондовому ринку у першу чергу треба віднести Закони України "Про власність", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", "Про заставу", "Про приватизаційні папери", "Про банки і банківську діяльність" та ін.

Але Закони України у сфері підприємницької діяльності, прийняті в 1991-1992 рр., за своєю структурою та змістом практично продублювали відповідні законодавчі акти СРСР Безперечним досягненням вищезазначених законів було те, що в них уперше були закріплені положення про цінні папери як об'єкти права власності, про право суб'єктів підприємницької діяльності на випуск власних цінних паперів, про право банків на здійснення операцій із цінними паперами тощо. Особливо важливе значення мало прийняття Закону України від 18 червня 1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу".

Поява цього закону, безсумнівно, стала поштовхом для прискорення розвитку вітчизняного фондового ринку. Саме Закон "Про цінні папери і фондову біржу" вперше в законодавчій практиці України легалізував цінні папери, визначив їх види, порядок випуску та обігу на ринку тощо [10].

Але, якщо в розвинутих країнах Заходу історія законодавчого регулювання фондового ринку спиралась на багатовіковий досвід його становлення та еволюційного розвитку то в Україні законодавці практично конструювали гіпотетичну модель, яка не мала під собою реальної економічної основи. Ця модель мала по суті фрагментарний та еклектичний характер. А тип перехідної економіки, що склався в Україні в той час, являв собою обмежений і дуже нестійкий сплав залишків соціалізму й капіталістичного, ринкового начала. Чималу негативну роль у цій ситуації відігравала також постійна боротьба інтересів у Верховній Раді України. У результаті регулювання набуло, так би мовити, аварійного характеру коли фондовий ринок регулювався головним чином указами президента й численними тимчасовими положеннями.

Правове поле регулювання фондового ринку в Україні створювалося на початку 1990-х років за умови відсутності в Україні власного ринку цінних паперів, і свій регулюючий вплив воно спрямовувало на можливі в майбутньому, а не на фактично існуючі відносини. Вищеназвані законодавчі документи створювалися поспіхом, без достатніх розробок. Доказом цього є поява лише в 1995 році кількох концепцій розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", ухвалений у червні 1991 р., поклав початок відродженню ринку цінних паперів, перш за все, через біржову торгівлю. Законодавчо було визначено правове положення фондової біржі, характерні особливості статуту й правила торгівлі, що стало передумовою створення біржової системи в Україні.

У жовтні 1991 р. Кабінетом Міністрів України була зареєстрована Українська фондова біржа (УФБ), яка до середини 1995 р. була єдиною офіційно зареєстрованою біржею цінних паперів в Україні. Перші торги на УФБ були проведені в лютому 1992 р.; на них було подано 23 заявки акції комерційних банків "Перкомбанку", "Градобанку" та "Інко", АТ "Пермавіа", а також валютні та вітчизняні кредити від 1,0 до 50,0 млн крб, депозитні внески тощо [11, с. 15].

За перший рік функціонування УФБ було проведено понад 30 торгів, позиції яких склали близько 8,7 млрд крб. Тим самим був реалізований перший етап становлення УФБ. З урахуванням чинників створення й складу засновників УФБ стала центром міжбанківської валютної й кредитної торгівлі.

У 1992 р. УФБ було надано право на проведення валютних торгів та аукціонів. Зосередження на УФБ фондової, валютної й кредитної біржової діяльності зробило її одним із фінансових інвестиційних центрів світового рівня.

Засновники УФБ враховували необхідність ширшого розвитку в Україні інфраструктури ринку цінних паперів. Це дозволило в 1992 р. відкрити 22 філії, створити 18 брокерських контор, а також сприяти зростанню й становленню ряду інвестиційних компаній і фондів. Проте найважливішим напрямом діяльності УФБ була реалізація концепції єдиної національної фондової біржі й створення широкої мережі регіональних філій.

Важливим було й те, що була створена технічна основа діяльності національного фондового ринку [11, с. 15].

Фінансовими посередниками на фондовому ринку України на початку 1990-х років виступили торгівці цінними паперами, банки та довірчі товариства. Перший торгівець цінними паперами з'явився в Україні 24 грудня 1991 р. в особі АТ "Діком". Найбільшу активність на фондовому ринку спочатку виявляли торгівці міста Києва та східного регіону, які в 1992 р. становили 85,5 % від загальної кількості українських торгівців цінними паперами [3, с. 87].

У 1993 р. процес створення торгівців активізувався, і на кінець року Міністерством фінансів України було зареєстровано вже 230 суб'єктів торгівлі цінними паперами, тоді як на початку року їх було лише 78. У січні 1994 р. найбільше торгівців цінними паперами діяло в Київській (72), Харківській (32), Донецькій (22), Дніпропетровській (18) областях і в Криму (17) [3, с. 88].

Незважаючи на все це, перший етап характеризувався вкрай низькими темпами розвитку фондового ринку. Насамперед, це було пов'язано з повільними темпами приватизації, повною відсутністю необхідної інфраструктури, недостатньою правовою врегульованістю питань, пов'язаних із його функціонуванням. Розпорошеність функцій між різними державними органами щодо регулювання фондового ринку не дозволяла повною мірою забезпечувати процес його гармонійного розвитку, досягнення цілісності та прозорості, поступового інтегрування у світові фондові ринки [12].

Другий етап розвитку ринку цінних паперів в Україні (1995-1999 рр.) розпочався з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних сертифікатів (КС) і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів (ПМС) ваучерів.

Цей етап характеризувався значним зростанням фондового ринку України, каталізатором чого можна вважати два моменти: прискорення темпів приватизації та створення державної системи регулювання фондового ринку, насамперед, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) [13]. Законодавчо було визначено принципи та шляхи розвитку ринку цінних паперів Концепцією функціонування та розвитку ринку цінних паперів (1995 р.) [14].

Протягом 1996 р. законодавча база з регулювання ринку цінних паперів в Україні була значно розширена й доопрацьована. Основною подією стало прийняття Закону України 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" [15]. Цим Законом були визначені мета й форми державного регулювання ринку цінних паперів, а також компетенція центральних органів державної виконавчої влади у сфері регулювання фондового ринку.

Протягом другого періоду створюються псевдобіржі центри сертифікатних аукціонів і велика кількість фінансових посередників (довірчих та інвестиційних компаній). Довірчі товариства відігравали досить значну роль у процесі масової приватизації й первинного становлення фондового ринку в Україні, але в результаті неналежного контролю вони дискредитували себе, що призвело до низки банкрутств цих установ та втрати довіри до них.

Більшість науковців оцінюють масову приватизацію як таку що не мала економічного сенсу бо в неї не був закладений механізм виявлення реального власника. Але масова приватизація мала велике значення для формування інвестиційної свідомості населення та розвитку культури інвестування. Також за рахунок розпилення власності на перших кроках розвитку фондового ринку з'являвся ґрунт для розвитку брокерських і дилерських компаній [16, с. 31-32].

На 1 січня 1996 р. понад 15 млн громадян України стали власниками акцій, часток майна приватизованих підприємств, із яких 65 % становили підприємства торгівлі, громадського харчування та сфери побуту, 12 % промисловості, 10 % сільського господарства та будівництва [3, с. 54]. Питома вага акцій значно зросла в 1995 р., в основному завдяки зростанню темпів приватизації й перетворенню колишніх державних підприємств на акціонерні товариства.

Якщо порівняти обсяги емісій акцій по галузях, то, за даними Міністерства статистики України, за період з 1 січня 1993 р. до 1 січня 1996 р. на промислові підприємства припадало 47 % (20,0 трлн крб) від загальної вартості акцій, банки 44 % (19,6 трлн крб), будівництво 2,4 % (1,08 трлн крб), торгівлю й громадське харчування 0,2 % (0,12 трлн крб) [17].

Але український РЦП багато в чому формувався як ринок споживчо-розподільчий. Такою ж була й філософія приватизації та акціонування. Інвестиційні можливості ринку відразу ж були обмежені. Випуск ПМС не дав і не міг дати помітного надходження коштів у сферу виробництва. Навпаки, роздавання ваучерів помітно стимулювало сферу споживання. Багато власників сертифікатів, незважаючи на офіційну заборону їх обігу обміняли їх на гроші, які пізніше були спрямовані на придбання товарів повсякденного попиту

Таким чином, унаслідок цього ринок цінних паперів в Україні став своєрідним шлюзом, через який кошти зі сфери виробництва перетікали у сферу споживання й фінансового обігу.

Напевно, єдиним позитивним моментом проведеної ваучеризації можна вважати виникнення нового прошарку власників. Але треба зазначити, що переважну частину нових власників становили представники директорського корпусу і внутрішні акціонери, які зуміли закріпити за собою досить великі пакети акцій приватизованих підприємств. У цілому ж власниками акцій стали близько 35 млн громадян країни [18, с. 120-121].

На другому етапі одночасно з проведенням ринкових реформ відбувалося й формування вексельного ринку в Україні. Понад 60 % підприємств усіх форм власності були боржниками перед державою. Для багатьох підприємств, організацій, банків вчасне погашення взаємних боргів було проблемою виживання.

У 1995 р. в Україні було створено "Український вексельний центр" (Укрвексель) з метою сприяння розвитку РЦП. Важливе місце в практиці скорочення неплатежів надавалось операціям купівлі-продажу вексельних і боргових зобов'язань. З метою впровадження такого механізму фахівцями Укрвекселя було розроблено порядок проведення відкритих торгів з продажу векселів на УФБ. Для проведення вексельних операцій за участю Укрвекселя було створено Центральну вексельну палату (ЦВП), яка відповідно до встановленого порядку могла здійснювати комерційні та комісійні операції.

15 травня 1995 р. Кабінетом Міністрів України була зареєстрована ще одна біржа цінних паперів Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ). Протягом 1995 р. тривав період її організаційного становлення, операції із цінними паперами на біржі не відбувалися. Загалом у КМФБ був 31 засновник, із часом було відкрито 9 брокерських контор.

Окрім УФБ та КМФБ, організацію вторинної торгівлі облігаціями внутрішньої державної позики взяла на себе новостворена фондова секція Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ).

Але безумовним лідером біржового ринку України протягом другого періоду залишалася УФБ. У 1998 р. УФБ стала біржею з продажу Фондом державного майна України державних пакетів акцій приватизованих підприємств. Ця діяльність охоплювала 89,5 % річного обсягу торгів УФБ. Усього на УФБ було продано 159 млн акцій на суму близько 45 млн грн. Вторинного ринку на біржі практично не існувало. Але в жовтні 1998 р. було відновлено торги з купівлі-продажу векселів, і на початку 1999 року обсяг біржового обороту цього виду цінних паперів досяг 65 % усього обсягу торгів [19, с. 133].

Як відомо, торгівля цінними паперами може здійснюватися не лише на фондових біржах, а й за їхніми межами, на позабіржовому ринку. Позабіржовий ринок можна поділити на дві частини: організаційно оформлений (торговельно-інформаційні системи ТІС) та неорганізований (дилерський ринок). Що стосується України, то на кінець 1998 р. переважав позабіржовий неорганізований ринок, на ньому здійснювалось близько 98 % угод.

У лютому 1996 р. в Україні було зареєстровано Позабіржову фондову торговельну систему (ПФТС) як асоціацію повноправних учасників організаційно оформлену систему торгівлі цінними паперами. Ідея такої асоціації виникла ще на початку 1990-х років, але втілитися в життя вона змогла лише завдяки контракту з Агентством міжнародного розвитку США та з допомогою американської компанії "Barents group". У вересні 1998 року була прийнята нова назва Перша фондова торговельна система без зміни української абревіатури (ПФТС).

Перші торги на ПФТС відбулися 5 липня 1996 р. На кінець 1996 р. до асоціації ПФТС увійшли 64 компанії та банки. Періодом становлення ПФТС стали 19971999 роки. Обсяг торгів на ПФТС зріс із 3,1 млн грн у 1996 році до 988,4 млн грн у 1999 році [20].

ПФТС була єдиною торговельною системою, де було налагоджено вторинний обіг цінних паперів. Здебільшого котирувалися акції відкритих акціонерних товариств, які виникли на основі колишніх державних підприємств. Але в обігу перебували також і цінні папери компаній, заснованих приватним капіталом. Частка ПФТС у загальному обсязі торгів на організованому ринку цінних паперів за 1998 р. становила близько 66 %, а на вторинному ринку навіть досягла 87 %. Протягом 1998 р. у ПФТС переважала торгівля акціями 206,9 млн грн. На підприємства чотирьох галузей промисловості енергетики, металургії, хімічної та нафтової промисловості припадало 90 % обсягу торгів [21].

Таким чином, основною відмінністю другого етапу розвитку фондового ринку в Україні став акцент на грошову приватизацію, що зумовило розвиток певної інфраструктури для забезпечення цього процесу У цей період починається процес концентрації власності шляхом придбання стратегічними покупцями цінних паперів на відкритому ринку, причому значна кількість операцій відбувалася шляхом купівлі цінних паперів у населення. На жаль, ми можемо констатувати: держава не була підготовлена до такого бурхливого розвитку ринку, що призвело до значної кількості правопорушень та зловживань.

Третій етап розвитку фондового ринку в Україні (2000-2005 рр.) характеризувався пошуком ефективного власника, що зумовило продаж підприємств великої приватизації, створення галузі професійних учасників фондового ринку та активне входження до українського фондового ринку зовнішнього капіталу.

На третьому етапі тривали заходи законодавчого та нормативно-правового регулювання розвитку ринку

цінних паперів. На той час в Україні вже існувало більше 100 законодавчо-нормативних актів, які стосувалися різних сторін регулювання правовідносин на українському фондовому ринку

У 2001-2005 рр. організований РЦП в Україні був представлений уже 7 фондовими біржами та 2 торговельно-інформаційними системами. Фондові біржі функціонували на території України у вигляді акціонерних товариств. Вони зосереджували попит і пропозицію цінних паперів, сприяли формуванню їхнього ринкового курсу й здійснювали свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, статутів і правил біржової торгівлі.

Але стан біржового РЦП в Україні в цей період був близький до критичного. Парадоксально, але зі збільшенням кількості фондових бірж із 5 у 1999 р. до 7 у 2003 р. їхній загальний торговельний оборот знизився за цей період майже втричі, а його частка в обороті організованого ринку більш ніж у 5 разів. Внесок цього сегмента ринку цінних паперів в економіку України був мізерний.

Біржовий ринок цінних паперів був високоцентралізований 4 із 7 зареєстрованих фондових бірж діяли в Києві. Але всі вони, разом узяті, були не в змозі конкурувати з електронною ТІС ПФТС, торговельний оборот якої склав у 2003 р. майже 92 % усього об'єму організованого ринку цінних паперів [8, с. 36].

З 2004-2005 рр. у політиці держави по відношенню до фондового ринку позначився курс на зміцнення позицій організованого (передусім, біржового) ринку цінних паперів, його не тільки кількісного, а і якісного зростання.

За 2000-2006 рр. торговельний оборот фондового ринку України збільшився з 39,2 млрд до 492,8 млрд грн (у 12,6 раза). Разом із тим частка організованого ринку в загальному обсязі операцій на фондовому ринку зменшилась із 7,1 % до 6 %, а частка організованого ринку акцій у відповідному сегменті фондового ринку з 18,5 % до 3,1 % [22, с. 48].

Як відомо, у ряді країн фондові біржі є винятковим видом організації торгівлі цінними паперами. Вони концентрують у собі значну й навіть більшу частину національного ринку В Україні ж у перехідний період склалася зовсім інша, унікальна ситуація, яка характеризувалася безпрецедентним у світовій практиці переважанням неорганізованого ринку над організованим та недостатньою кількістю в обігу цінних паперів, цікавих для інвесторів. Таким чином, організований ринок відігравав незначну роль на фондовому ринку України. Такий стан організованого ринку був унікальним у практиці фондових ринків переважної більшості країн світу, в тому числі постсоціалістичних держав.

І все ж на початок 2005 р. український фондовий ринок сформувався як молодий та перспективний, про що свідчать такі дані. Як і в попередні роки, продовжилось збільшення загального обсягу торгів на ринку цінних паперів. За 2004 рік обсяг торгів на ринку цінних паперів України становив уже 321,3 млрд грн (рис. 1) [23].

Протягом 2004 року найбільше (за сумами) угод укладалось у Київській, Запорізькій, Донецькій та Львівській областях. Найбільші обсяги угод у 4 кварталі 2004 р. були укладені з акціями ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", їх сума становила 26,4 млн грн.

Серед акціонерних товариств, з якими укладались угоди на ринку цінних паперів України, були такі: ВАТ " Укртелеком" (19,77 млн грн), ВАТ "Західенерго" (8,70 млн грн), ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (7,03 млн грн), ВАТ "Концерн Стирол" (7,01 млн грн) [23].

історичний ринковий фондовий

Рис. 1. Динаміка розвитку торгівлі на фондовому ринку України в 1998-2004 рр.

За станом на 1 січня 2005 р. зареєстрували випуски цінних паперів 23821 акціонерне товариство, що складало 71,4 % (у 2003 р. 21594 акціонерних товариства, або 63 % від загальної кількості). Порівняно з 2003 р. питома вага акціонерних товариств, які зареєстрували випуск цінних паперів, зросла на 8,4 %, а їхня кількість на 2227.

За станом на 1 січня 2005 р. загальний обсяг випусків цінних паперів, зареєстрованих ДКЦПФР, становив 145 млрд грн. Серед підприємств, які зареєстрували найбільші випуски акцій (понад 500 млн грн; сукупний обсяг їхніх емісій склав 30,93 % від загального обсягу емісій акцій), можна назвати такі (див. таблицю 1) [23].

Таблиця 1. Перелік емітентів, які здійснили найбільші випуски акцій протягом 2004 р.

Організаційно-правова форма

Назва емітента

Обсяг емісії, млн грн

1

ВАТ

Криворізький гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь"

3859,53

2

ЗАТ

Нафтова холдингова компанія

1663,68

3

ВАТ

Краснодонвугілля

1175,23

4

ВАТ

Одеський припортовий завод

798,54

5

ЗАТ

Кримський ТИТАН

736,15

6

ЗАТ

Трубінвест

530,44

Але у 2004 р. територіальними управліннями було зареєстровано 1119 випусків цінних паперів, що на 2,9 % менше, ніж у 2003 р., та на 23,0 % ніж у 2002 р. Це було результатом зниження темпів приватизації та впорядкування випусків акцій закритих акціонерних товариств (ЗаТ ). Крім того, на фондовому ринку частина ЗАТ припинила свою виробничу діяльність, окремі знаходилися в стадії ліквідації або переходу в іншу організаційноправову форму господарювання.

За даними звітів територіальних управлінь Комісії, інфраструктура фондового ринку України за станом на 1 січня 2005 р. складалася з 35317 суб'єктів, а саме: акціонерні товариства 33387; торговці цінними паперами 1115, у тому числі 211 філій торговців; біржі 8, філії бірж 7; реєстратори 491, у тому числі 113 філій реєстраторів; зберігачі 157; інвестиційні компанії 60; інвестиційні фонди 90; торговельно-інформаційні системи 2 [23].

Якщо проаналізувати показник загальної кількості професійних учасників на ринку цінних паперів, які мали ліцензії, то за 2000-2004 рр. суттєвих коливань цього показника не відбулося. Загальна кількість професійних учасників за певними видами професійної діяльності на ринку цінних паперів у 2004 р. порівняно з 2000 р. збільшилась лише на 8 % (104 учасники) (див. табл. 2) [23].

Таблиця 2. Кількість учасників, які мали ліцензії на певні види професійної діяльності на ринку цінних паперів України у 2000-2004 рр.

Найменування учасників

Кількість учасників станом на

01.01.01

01.01.02

01.01.03

01.01.04

01.01.05

1

Торговці цінними паперами

839

859

860

871

780

2

Зберігачі

84

86

106

122

140

3

Реєстратори

357

366

365

364

371

4

Компанії з управління активами

-

-

5

32

91

5

Депозитарій

1

1

1

1

1

6

Кліринговий депозитарій

-

-

-

1

1

7

Організатори торгівлі на ринку цінних паперів (фондові біржі та ТІС)

9

9

9

10

10

Разом

1290

1321

1346

1401

1394

Однак якщо розглянути цей показник за певними видами професійних учасників, то відбулися відповідні структурні зміни.

Слід зазначити, що регіональне представництво професійних учасників фондового ринку сформувалось

у попередні роки й протягом третього періоду практично не змінювалось. Найбільша кількість професійних учасників за станом на 1 січня 2005 р. була зосереджена в м. Києві та Київській області 529 (40 % від загальної кількості), Дніпропетровській області 130 (9 %),

Харківській області 97 (7 %), Донецькій області 94 (6,7 %), Одеській області 55 (4 %), АР Крим та м. Севастополь 44 (3 %), Запорізькій та Львівській області по 41 (3 %). У всіх інших регіонах діяло 363 професійних учасника, або 26 % від їх загальної кількості [23].

На третьому етапі певний вплив на функціонування фондового ринку України мали політичні події, ми маємо на увазі, перш за все, події "помаранчевої революції".

Як відомо, 3 липня 2004 р. був даний офіційний старт президентській кампанії. Спочатку фінансовий ринок України фактично ніяк не відреагував на старт президентських перегонів. 31 жовтня відбувся І тур виборів. 10 листопада були оголошені остаточні результати І туру, В. Ющенко одержав незначну перевагу й став лідером президентських перегонів. За період 1 жовтня 10 листопада індекс ПФТС виріс на 28,5 % [24].

21 листопада відбувся другий тур голосування. Переможцем за даними ЦВК став Віктор Янукович. Але 22 листопада 3 грудня відбулися масові виступи проти фальсифікації результатів президентських виборів в Україні. З 22 листопада до 1 грудня ПФТС уперше за свою історію не розрахувалася у зв'язку із зумовленим революційними подіями падінням ліквідності ринку; на фондовому ринку щодня призупинялися торги. Причина цього відсутність котирувань як на купівлю, так і на продаж в основному найбільш ліквідних цінних паперів.

1 та 3 грудня були переломним моментом як для усієї країни, так і для фондового ринку. Винесення парламентом вотуму недовіри уряду, динаміка засідання Верховного Суду, дії НБУ, що унеможливили руйнацію банківської системи України, позитивно вплинули на фондовий ринок. Після проголошення рішення Верховного Суду щодо переголосування індекс ПФТС уперше перевищив рівень 200 пунктів [24].

26 грудня відбулося проведення повторного голосування другого туру президентських виборів. 27 грудня 2004 р. були оголошені попередні результати виборів. Переможцем став Віктор Ющенко.

За підсумками 2004 р. індекс ПФТС виріс більш ніж утричі й досяг історичного максимуму 260,13 пунктів. Значне зростання індексу ПФТС це реакція недооціненого протягом тривалого часу ринку на політичні реалії, що змінилися, посилена революційною трансформацією українського суспільства [24].

Таким чином, події "помаранчевої революції" створили гарні передумови для зближення з об'єднаною Європою та світом, а швидкі темпи розвитку економіки переконали світ в інвестиційній привабливості України.

У 2000-2004 рр. ПФТС була одним із найчисельніших та найбільш авторитетних об'єднань професійних учасників ринку цінних паперів, що отримало визнання серед представників органів державної влади та інвесторів на ринку цінних паперів як в Україні, так і за її межами. Станом на 1 січня 2005 р. Асоціація ПФТС об'єднувала 149 найактивніших торговців цінними паперами з 17 міст та 14 регіонів України. У 2004 р. членами асоціації ПФТС стали 20 компаній та банків. Члени Асоціації ПФТС перебували в єдиному правовому полі як українського законодавства з питань фондового ринку, так і внутрішніх правил та положень Асоціації [24].

Висновки

1. Фондовий ринок виконує важливі функції в ринковій економіці і, перш за все, як складова частина ринку капіталу. Але незважаючи на те, що перша фондова біржа була створена в Україні ще в 1992 р., а у 2005 р. організований ринок цінних паперів уже мав 7 фондових бірж і 2 позабіржові ТІС, їхня роль в економіці країни залишалася незначною. За рівнем розвитку організований ринок цінних паперів України значно відставав від більшості постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, а також Росії.

2. Процес формування та розвитку фондового ринку в Україні в перехідний період ускладнювався низкою несприятливих факторів, обумовлених найбільш глибоким і найбільш тривалим серед постсоціалістичних країн падінням економіки, суттєвими помилками в приватизаційній політиці й державному регулюванні ринку цінних паперів, повільними темпами трансформаційних перетворень в економіці країни взагалі.

Серед багатьох інших факторів на розвиток фондового ринку України негативно впливали низька корпоративна культура й недостатня інформаційна відкритість акціонерних товариств, законодавча незахищеність більшості акціонерів, низька вартість та висока зношеність основних фондів, високі політичні ризики, фіскальна політика держави тощо. Серед внутрішньополітичних факторів найважливішу роль відігравали непослідовне законодавче регулювання фондового ринку та його учасників, а також нестабільність внутрішньополітичної ситуації в країні. Чималу негативну роль у цій ситуації відігравала постійна боротьба вузькоегоїстичних інтересів у вищому законодавчому органі країни.

3. У перехідний до ринку період основними інвесторами в усіх секторах ринку цінних паперів в Україні виступали юридичні особи. Відсоток фізичних осіб був дуже незначним. Це означало, що переважна більшість населення країни не була залучена до операцій із цінними паперами, а в цілому ринок цінних паперів не виконував одну з найважливіших функцій збереження та збільшення національних заощаджень.

4. На противагу світовому досвіду у перехідний період в Україні найбільш тісний зв'язок із реальним сектором економіки мав неорганізований сегмент фондового ринку який значною мірою обслуговував тіньову сферу економіки. Тому значно обмежити тіньову економіку практично неможливо без усебічного розвитку організованого ринку цінних паперів України.

Література

1. Калина А.В. Фондовий ринок України / А.В. Калина, О.О. Кощеєв. К.: Вид-во "Університет Україна", 2006. 208 с.

2. Назарчук М.И. Фондовые биржи на рынке ценных бумаг Украины: Проблемы и перспективы развития / М.И. Назарчук. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. 140 с.

3. Кузнєцова Н.С. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування / Н.С. Кузнєцова, І.Р. Назарчук. К.: Юрінком Інтер, 1998. 528 с.

4. Бєлозорова Л.С. Шляхи розвитку фондового ринку / Л.С. Бєлозорова, Н. М. Калиниченко // Фінанси України. 2001. № 12. С. 106-111.

5. Назарчук М.И. Интеграция фондовых бирж Украины как необходимый этап развития организованного фондового рынка / М.И. Назарчук // Економіка промисловості. 2001. - № 4. С. 73-76.

6. Блага Н.В. Державне регулювання фондового ринку / Н.В. Блага // Фінанси України. 2002. № 7. С. 89-93.

7. Косик С. Становлення ринку цінних паперів в Україні / С. Косик // Економіка, фінанси, право. 2002. № 3. С. 32-33.

8. Назарчук М. О некоторых особенностях развития организованного рынка ценных бумаг в Украине / М. Назарчук, Л. Карпенко // Экономика Украины. 2005. № 10. С. 33-41.

9. Чернишук В.Р. Розвиток ринку цінних паперів: проблеми й перспективи / В.Р. Чернишук, А.П. Данькевич // Фінанси України. 2008. № 8. С. 96-103.

10. Про цінні папери і фондову біржу: закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР 1991. № 38. Ст 508.

11. Єлецьких С.Я. Розвиток фінансового ринку в Україні: [монографія] / С.Я. Єлецьких, В.М. Грідасов, Є.В. Колмикова. Краматорськ: ДДМА, 2о11. 176 с.

12. Річний звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 2000 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual.

13. Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента України від 12 червня 1995 р. № 446/ 95 // Урядовий кур'єр. 1995. 20 червня. С. 9.

14. Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України: Постанова Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р. № 342/95-вр // Відомості Верховної Ради України. 1995. № 33. Ст. 257.

15. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 р. № 221 // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 51. Ст. 292.

16. Костіна Н.І. Проблеми формування фондового ринку в Україні / Н.І. Костіна, К.С. Марахов // Фінанси України. 2000. № 2. С. 30-36.

17. Річний звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 1995 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual.

18. Попов В.М. Ринок цінних паперів у відтворювальному процесі перехідної економіки / В.М. Попов, В.О. Романишин // Фінанси України. 1998. № 8. С. 118-122.

19. Мендрул О.Г. Фондовий ринок: операції з цінними паперами / О.Г. Мендрул, І.А. Павленко. К.: КНЕУ, 2000. 156 с.

20. Річний звіт ПФТС, 1999 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.pfts.com/uk/yearly-reports/.

21. Річний звіт ПФТС, 1998 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.pfts.com/uk/yearly-reports/.

22. Назарчук М. Среднесрочный прогноз развития фондового рынка Украины / М. Назарчук // Экономика Украины. 2008. № 2. С. 47-62.

23. Річний звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 2004 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/activities/annual.

24. Річний звіт ПФТС, 2004 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.pfts.com/uk/yearly-reports/.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Дослідження фондового ринку України, сутність фондового ринку і його елементів, аналіз даних про динаміку його розвитку та перспективи. Умови функціонування та структурні елементи фондового ринку, ринкова інфраструктура та динаміка основних індексів.

    курсовая работа [347,1 K], добавлен 06.03.2010

  • Динаміка розвитку фондового ринку України, вплив міжнародних потоків капіталу на обсяг операцій із цінними паперами. Аналіз залежності стану національного фондового ринку від обсягу і структури приватних запозичень фінансових установ на світових торгах.

    контрольная работа [616,9 K], добавлен 03.03.2011

  • Становлення і розвиток української держави. Фондовий ринок, його сутність, структура, функції. Сучасний стан фондового ринку України. Організований ринок цінних паперів. Вітчизняний ринок деривативів. Перспективи розвитку фондового ринку України.

    курсовая работа [858,5 K], добавлен 13.12.2010

  • Визначення ролі дeржави у рeгулюванні діяльності фінансового ринку. Розгляд функцій, завдань та організаційної структури Національного банку України, відповідних комісій з цінних папeрів та фондового ринку, Дeржавної служби фінансового моніторингу.

    реферат [2,4 M], добавлен 30.03.2014

  • Особливості становлення ринку цінних паперів в Україні. Шляхи підвищення конкурентоспроможності українського фондового ринку. Методи інтеграції до міжнародних ринків капіталу. Визначення проблем українського ринку цінних паперів та шляхів його поновлення.

    реферат [28,0 K], добавлен 09.11.2010

  • Історичні передумови та сутність цінних паперів, їх характеристика. Сучасний стан ринку цінних паперів та його аналіз. Етапи формування фондового ринку в Україні. Глобальні тенденції ринків на сучасному етапі їх розвитку. Перебудова й модернізація ринку.

    курсовая работа [66,3 K], добавлен 07.04.2014

  • Формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння його адаптації до міжнародних стандартів. Завдання та місія Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

    презентация [3,2 M], добавлен 05.06.2014

  • Характеристика, структура та учасники фондового ринку. Його нормативно-правове регулювання, національні особливості формування, сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку в Україні. Види цінних паперів. Аналіз функціонування фондових бірж світу.

    курсовая работа [755,7 K], добавлен 23.10.2014

  • Теоретичні основи аналізу фінансового ринку. Сутність і значення фінансового ринку. Структура фінансового ринку, його види та класифікація. Практика функціонування фондових ринків розвинутих країн. Передумови становлення та сучасний стан фондового ринку.

    дипломная работа [539,9 K], добавлен 11.04.2004

  • Механізм формування інвестиційних ресурсів. Сучасні тенденції розвитку фондового ринку України, аналіз динаміки. Світовий досвід функціонування інвестиційних фондів. Рекомендації щодо удосконалення та розвитку ринку спільного інвестування в країні.

    дипломная работа [1,7 M], добавлен 25.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.