Стан та особливості оподаткування фермерських господарств в Україні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет ДПС України

Стан та особливості оподаткування фермерських господарств в Україні

О.В. Панасюк,

Анотація

В статье проанализированы современное состояние и особенности налогообложения фермерских хозяйств. Рассмотрены режимы льготного налогообложения и упрощенной системы налогообложения фермерских хозяйств.

Ключові слова: фермерське господарство, податкові стимули, фіксований сільськогосподарський податок, спрощене оподаткування.

На сьогодні одним із центральних сегментів економіки України безумовно є сільське господарство. Саме від нього значною мірою залежить розвиток країни та рівень життя населення. Відповідно виникає необхідність постійної державної підтримки даної галузі.

Це може бути забезпечене шляхом надання відповідним підприємствам, що ведуть свою господарську діяльність у зазначеній сфері, податкових пільг та спрощення процесу проведення ними розрахунків за податковими зобов'язаннями. Особливо це повинно стосуватися фермерських господарств (у тому числі й малих), які є рушійною силою галузі.

Питання оподаткування сільського господарства досліджували такі економісти, як К. Головач, З. Варналій, К. Ващенко, В. Жук, С. Дрига, Ю. Іванова та ін.

Питання оподаткування фермерських господарств нині є одним із найбільш актуальних для економіки, оскільки вони займають більшу частину галузі сільського господарства.

Метою статті є проведення аналізу існуючих систем та режимів оподаткування фермерських господарств, дослідження переваг і недоліків податкових стимулів оподаткування.

В Україні цій проблемі приділяли значну увагу фактично протягом усього періоду незалежності, проте дискусії стосовно оптимальної моделі оподаткування сільськогосподарських підприємств, як і те, кого з господарюючих суб'єктів повноцінно відносити до цієї категорії, тривають і донині. На нашу думку, центральною формою сільськогосподарських підприємств, до якої необхідно застосовувати податкові стимули у вигляді пільгових податкових ставок та спрощення процесу розрахунків за податками й платежами, мають бути фермерські господарства. Це зумовлено їх поширеністю на теренах

України як організаційної форми сільськогосподарського виробництва, мобільністю та широтою напрямів орієнтації виробництва сільськогосподарської продукції.

У цілому діяльність фермерських господарств в Україні регулює Закон України „Про фермерське господарство” від 19.06.2003 №973-IV [1]. Відповідно до даного нормативно-правового акта (пп.1 ст.1) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства згідно із законом.

Щодо безпосереднього регулювання процесу розрахунків фермерських господарств за податками й платежами, то він здійснюється відповідно до норм Податкового кодексу України [2]. Згідно з цим нормативним документом вітчизняні фермерські господарства мають право самостійно обирати режим оподаткування при дотриманні їх відповідності певному переліку обов'язкових правил і характеристик.

У загальному необхідно зазначити, що згідно з нормами Податкового кодексу України фермерське господарство має право обирати спосіб оподаткування власної господарської діяльності з декількох варіантів, зокрема [3]:

- загальний режим оподаткування, який передбачатиме сплату податків на загальних засадах. Цей режим оподаткування базується на сплаті податку на прибуток і всі вимоги, встановлені Податковим кодексом України щодо цього податку, повинні виконуватися;

- спеціальний режим оподаткування, відповідно до якого передбачена сплата фермерським господарством фіксованого сільськогосподарського податку без сплати податку на прибуток підприємств, плати за землю, збору за спеціальне використання води і збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- спрощений режим оподаткування зі спеціальним справлянням та використанням ПДВ;

- спрощена система оподаткування, обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати визначених Податковим кодексом України податків на сплату єдиного податку.

З викладеного вище випливає, що законодавець надав фермерським господарствам досить широкий вибір варіантів проведення розрахунків за податками й платежами. На нашу думку, особливу увагу серед них необхідно надати режимам спрощеного (пільгового) оподаткування фермерських господарств, а саме:

- оподаткування, відповідно до якого передбачається сплата фермерським господарством фіксованого сільськогосподарського податку без сплати податку на прибуток підприємств, плати за землю, збору за спеціальне використання води і збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- спрощений режим оподаткування зі спеціальним справлянням та використанням ПДВ;

- проведення розрахунків за податками й платежами за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати визначених ПКУ податків на сплату єдиного податку.

Це зумовлено тим, що саме даними режимами передбачено пільгове оподаткування фермерських господарств, що спрямоване на забезпечення зростання їх підприємницької активності та покращання умов ведення бізнесу і сприяння залученню капіталу в галузь. Відповідно, незважаючи на те що загальний зміст кожного з цих режимів пільгового оподаткування було представлено вище, пропонуємо розглянути кожен з них більш детально.

Перший з перелічених спеціальних податкових режимів оподаткування фермерських господарств базується на сплаті передбаченого гл. 2 „Фіксований сільськогосподарський податок” розділу XIV „Спеціальні податкові режими” Податкового кодексу України фіксованого сільськогосподарського податку. Саме його використовує у процесі розрахунків за податками і платежами більшість фермерських господарств, що працюють за умов пільгового оподаткування. Тому пропонуємо дослідити його першочергово.

Так, відповідно до Податкового кодексу України [2], фермерські господарства, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює чи перевищує 75%, можуть набути статус платника фіксованого сільськогосподарського податку. Згідно з чинним податковим законодавством до таких фермерських господарств можуть відноситись сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції чи розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власної виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання. Необхідно зазначити, що безпосереднім об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, відповідно до чинного податкового законодавства, є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) чи земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності фермерського господарства або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди [4].

Базою оподаткування цим податком, згідно з Податковим кодексом України (ст.303) [2], є: нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), та нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року.

Відповідно до ст.304 Податкового кодексу України розмір ставок фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь чи земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

- для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також тих, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) - 0,15;

- для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях - 0,09;

- для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09;

- для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,03;

- для земель водного фонду - 0,45;

- для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди - 1,0.

У контексті сказаного зауважимо, що чинним податковим законодавством не встановлено вимоги щодо мінімальної кількості земельних ділянок, які мають належати на праві власності чи перебувати в користуванні фермерського господарства - платника фіксованого сільськогосподарського податку. Також потрібно зазначити, що за чинним законодавством будь-яке право користування фермерським господарством земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоча б за яких підстав ним воно було отримане, є достатнім для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. При цьому також необхідно мати на увазі, що всі права фермерських господарств у цілях посилання на них при отриманні права здійснювати розрахунки за податковими зобов'язаннями шляхом сплати фіксованого сільськогосподарського податку, які виникають на земельні ділянки, підлягають обов'язковій державній реєстрації відповідно до законодавства, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень [4].

Як зазначають експерти, сам процес визначення відповідності фермерського господарства критеріям можливості роботи за спрощеною системою оподаткування, зі сплатою фіксованого сільськогосподарського податку є досить трудомістким і призводить до виникнення різних спорів між відповідними платниками податків та органами доходів і зборів, що здебільшого вирішуються у судовому порядку. Це часто призводить до згортання підприємницької активності фермерських господарств, несе в собі корупційні ризики та загалом негативно впливає на досліджувану сферу. Відповідно виникає необхідність виробити єдиний підхід до вирішення таких спорів у судовому порядку. аграрний спрощений пільговий податок платіж

Загалом можна зробити висновок, що описаний вище пільговий режим оподаткування фермерських господарств сприяє зростанню підприємницької активності в цій сфері, оскільки надає можливість спрощеного пільгового оподаткування фермерським господарствам, які мають обсяги господарської діяльності, що виходять за рамки малого підприємництва. Також цей режим сприяє розвитку серед фермерських господарств саме сільськогосподарського виробництва, оскільки основною вимогою для його використання є забезпечення частки сільськогосподарського товаровиробництва у загальній структурі його господарської діяльності на рівні більше 75%. Водночас проблемне визначення права фермерського господарства на використання цього податкового режиму при здійсненні розрахунків за податками і платежами гальмує його поширення та негативно впливає на дану сферу.

Наступним режимом пільгового оподаткування фермерських господарств, який пропонуємо розглянути, є режим спрощеного оподаткування зі спеціальним справлянням і використанням ПДВ. У загальному випадку, відповідно до даного податкового режиму, при визначенні підстав для можливості його використання фермерськими господарствами при здійсненні розрахунків за податками й платежами застосовують правила, аналогічні до попереднього пільгового податкового режиму.

Загальна суть окресленого спеціального податкового режиму полягає в тому, що сума податку на додану вартість, нарахована фермерським господарством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів чи послуг не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого фермерського господарства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших господарських потреб. Згадані суми податку на додану вартість акумулюються фермерськими господарствами на спеціальних рахунках, що відкриваються в банках чи в органах Державної казначейської служби України [4].У контексті всього викладеного стосовно даного режиму пільгового оподаткування фермерських господарств необхідно зазначити, Податковим кодексом України режим справляння та використання ПДВ фермерськими господарствами, порівняно з попередніми періодом (до 2011 року), розділено на дві частини [5]:

- ст. 209 ПКУ, як і раніше, залишає у розпорядженні сільськогосподарських підприємств ПДВ з реалізації їх товарів;

- п. 1 підр. 2, ХХ „Перехідні положення” акумулює ПДВ переробних підприємств у спеціальний державний фонд (раніше напряму розподілявся на агропідприємства, що поставляли на переробні підприємства сировину).

Також доцільно зауважимо, що спрощений режим оподаткування фермерських господарств зі спеціальним справлянням і використанням ПДВ, відповідно до ст. 209 Податкового кодексу України, діє до 01.01.2018 року [2]. Цей режим пільгового оподаткування фермерських господарств забезпечує формування суттєвого ресурсу підтримки даних господарюючих суб'єктів (наприклад, завдяки йому було акумульовано більше ніж 13 млрд. грн. податкових зобов'язань у 2010 році та 10-11 млрд. грн. у 2011 році). Це перевищує обсяги прямого бюджетного фінансування фермерських господарств, при цьому забезпечується більш прозорий та об'єктивний розподіл коштів [5].

Загалом охарактеризований режим спрощеного оподаткування фермерських господарств, як і у випадку з режимом фіксованого сільськогосподарського податку, сприяє розвитку фермерських господарств та зростанню підприємницької активності в цій сфері і позитивно впливає на загальний розвиток сільського господарства в Україні. Він, хоча складніший за попередній в адмініструванні, але надає більшу можливість формування грошових ресурсів на розвиток відповідного фермерського господарства і спрощує його взаємовідносини з контрагентами, що перебувають на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Відповідно фермерські господарства, залежно від специфіки своєї діяльності, роблять вибір, яким з описаних пільгових режимів оподаткування користуватися. Водночас разом із проблемами адміністрування, що наявні і в попередньо охарактеризованому режимі пільгового оподаткування, ще одним вагомим недоліком цього спеціального режиму оподаткування фермерських господарств є його тимчасовий характер, що відлякує потенційних інвесторів від входу в галузь та негативно впливає на загальний розвиток сільського господарства України.

Ще одним режимом спрощеного оподаткування, що можуть використати фермерські господарства в Україні, як уже зазначалося, є режим спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що передбачає заміну сплати визначених Податковим кодексом України податків на сплату єдиного податку. Цей режим безпосередньо регулюють нормативи глави І „Спрощена система оподаткування обліку та звітності” розділу XIV „Спеціальні податкові режими” Податкового кодексу України [2]. Відповідно до її положень усі суб'єкти господарювання, у тому числі й фермерські господарства, що відповідають ряду критеріїв, мають право на сплату замість визначених законодавством податків і зборів єдиного податку. Розмір останнього залежить від специфіки платника. Законодавчо передбачено поділ усіх суб'єктів господарювання, що мають право на податкову пільгу у вигляді сплати єдиного податку, на шість груп. Враховуючи той факт, що фермерські господарства є виключно юридичними особами, вони можуть працювати за цим режимом спрощеного оподаткування лише у випадку відповідності критеріям віднесення до четвертої чи шостої груп малих підприємств.

Згідно з нормами Податкового кодексу України четверту групу складають юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб та обсяг доходу яких не перевищує 5 000 000 гривень. До шостої групи відносять платників податків - юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають таким критеріям: середньооблікова кількість найманих ними працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень. Ставка єдиного податку для працюючих за цим режимом оподаткування фермерських господарств визначається відповідно того, до якої з згаданих вище груп вони належать. Так, ст.293 Податкового кодексу України передбачено, що сума платників єдиного податку, яких відносять до четвертої групи платників єдиного податку, встановлюється у розмірі: 3% доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом та у розмірі 5% доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Сума єдиного податку, що мають сплачувати суб'єкти господарювання, що належать до шостої групи, становить 7% доходу - у разі сплати податку на додану вартість або 10% доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку [2].

У загальному випадку цей режим спрощеного оподаткування не стосується безпосередньо фермерських господарств, оскільки, в першу чергу, спрямований на розвиток малого підприємництва в Україні. Проте він може ними бути обраний для проведення розрахунків за податковими зобов'язаннями у випадку відповідності законодавчо встановленим критеріям. Перевагою його для фермерства є те, що в цій ситуації не встановлено законодавче обмеження забезпечення частки сільськогосподарського товаровиробництва у загальній структурі його господарської діяльності на рівні більше 75%. Відповідно право на роботу за спрощеною системою оподаткування отримують і ряд фермерських господарств, де сільськогосподарське виробництва у загальному обсязі господарської діяльності є недомінуючим взагалі або становить менше трьох четвертих. Така можливість для фермерських господарств безумовно сприяє зростанню підприємницької активності в галузі сільського господарства в цілому і розвитку в ній малого підприємництва та позитивно впливає на загальний розвиток національної економіки України.

Загалом усі охарактеризовані вище режими спрощеного (пільгового) оподаткування фермерських господарств в Україні є спрямовані на зниження адміністративного та податкового тиску на дані підприємства і забезпечення зростання підприємницької активності в галузі сільського господарства. Позитивним, хоча і складним у практичній реалізації, у цьому контексті є підхід законодавця до визначення критеріїв, яким мають відповідати фермерські господарства, для отримання можливості спрощеного розрахунку за податками й платежами, що максимально забезпечує державну підтримку розвитку саме сільськогосподарського виробництва та малого підприємництва в галузі. У цілому кожний з цих спеціальних податкових режимів має як свої переваги, так і недоліки, але, враховуючи широкоспектрність кожного з них, фермерські господарства мають змогу обрати для себе, залежно від специфіки власної функціональної діяльності, найбільш оптимальний режим розрахунків за податками і платежами.

Резюмуючи все викладене вище, можна зробити такі висновки:

- фермерські господарства є одним із важливих сегментів сільськогосподарської галузі України і від результатів їх роботи значною мірою залежать загальні показники даної галузі та національної економіки в цілому;

- для забезпечення розвитку фермерських господарств та зростання підприємницької активності в цій сфері необхідна відповідна державна підтримка, що проявляється у формі спрощеного (пільгового) оподаткування;сьогоднішні, залежно від специфіки та масштабів своєї господарської діяльності, усі фермерські господарства України на свій вибір мають можливість використовувати один з чотирьох податкових режимів (три з яких є пільговими);

- до пільгових режимів спрощеного оподаткування фермерських господарств в Україні, згідно з чинним податковим законодавством, відносять: оподаткування, відповідно яких передбачається сплата фермерським господарством фіксованого сільськогосподарського податку; оподаткування з спеціальним режимом розрахунків за ПДВ; можливість працювати за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності;

- кожний з режимів спрощеного оподаткування фермерських господарств має як свої беззаперечні переваги, так і відповідні недоліки, які ускладнюють його практичне використання, але широкоспектрність загальної системи спрощеного оподаткування фермерських господарств дозволяє їм вибрати найбільш раціональний спосіб розрахунків за податками й платежами;

- основними недоліками всіх спрощених режимів оподаткування фермерських господарств в Україні є жорсткість вимог, відповідати яким вони мають для отримання можливості пільгового оподаткування, орієнтація в більшості випадків на великий і середній бізнес, недостатня простота адміністративного супроводження;

- для подальшого забезпечення розвитку фермерських господарств в Україні повинно бути вдосконалено систему їх податкового стимулювання внаслідок усунення наведених вище її недоліків та надання додаткових пільг для господарств, у господарській діяльності яких аграрне виробництво є недомінантним, що сприятиме залученню більшого обсягу інвестицій у цю галузь (наприклад, можна знизити величину мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва, у загальній структурі господарської діяльності фермерського господарства з 75% до 50%).

Список використаної літератури

1. Про фермерське господарство: Закон України: від 19.06.2003 №973-IV [Електронний ресурс].

2. Податковий кодекс України: Закон України: від 02.12.2010 №2755-VI [Електронний ресурс].

3. Головач К.С. Механізм оподаткування сільськогосподарських товаровиробників / К.С. Головач [Електронний ресурс].

4. Особливості оподаткування фермерських господарств [Електронний ресурс].

5. Жук В.М. Стан та розвиток спеціальних режимів оподаткування аграрного бізнесу / В.М. Жук [Електронний ресурс].

Размещено на allbest.ru