Кожна економічна система має свою структуру, згідно якій вона розвивається. Але для розвитку будь-якої структури необхідний план. Тож і держава, виступаючи в ролі єдиної економічної системи, планує свій бюджет. Тому державний бюджет є головним планом розвитку економічного стану країни. Але варто відокремлювати державний бюджет - як основний план від державного бюджету - як економічної категорії. У першому випадку, це сформований результат діяльності уповноважених осіб, метою яких є розподіл централізованих коштів та практичне використання економічних відносин. У другому випадку, це об'єктивна система грошових відносин.

Таким чином державний бюджет це особлива форма державного плану, що має силу закону й встановлюється для народного господарства в цілому, для всіх структурних підрозділів суспільного виробництва на основі завдань і заходів державного плану економічного і соціального розвитку України [7].

Державний бюджет визначається за наступними принципами суспільного та економічного розвитку [20]:

Загальність (облік будь-якої, без винятку, сторони господарювання фінансових взаємовідносин);

Цілісність і збалансованість (передбачаються цілеспрямовані дії, згідно до єдиного плану та вимог державної політики). У процесі розробки державного плану соціально-економічного розвитку країни в системі фінансових планів формуються фінансові і бюджетні взаємини в масштабах народного господарства України в цілому, вихідні з економічної програми держави й обумовлені наміченими в плані конкретними адресними завданнями соціально-економічного розвитку країни в цілому;

Фінансова централізація. Ведеться єдина політика економічного розвитку, яка стосується абсолютно всіх форм господарювання (від малого бізнесу до корпорацій), метою якої є дотримання умов державного фінансового плану.

Аналізуючи державний бюджет, ми можемо відзначити те, що він має всі ознаки фінансового плану, а саме: грошові надходження (формування фондів) за конкретними джерелами надходжень; грошові витрати (використання фондів) за конкретними напрямками; порівняння грошових витрат і доходів на основі балансових розрахунків.

За умов сучасного розвитку ринкових взаємовідносин фінансовий план має певні задачі, які представлені в "додатку А" [12]. Також фінансовий план України має наступний склад єдиної системи: державний бюджет України, місцеві бюджети, бюджети соціального страхування і соціального забезпечення населення, пенсійний фонд, баланси доходів і витрат державних, комерційних, спільних підприємств і організацій, фінансові плани громадських організацій, кошториси установ невиробничої сфери.

Існує непереривний зв'язок між державним бюджетом та системою фінансових планів. Він відбувається наступним чином. Фінансові плани підприємств, акціонерних товариств, об'єднань і галузей матеріального виробництва складаються у виді балансів доходів і витрат, у яких виділяється спеціальний розділ "Взаємини з бюджетом". У ньому відбиваються суми платежів у бюджет і асигнування з бюджету (якщо вони передбачені). У підприємствах і організаціях місцевої промисловості, житлово-комунального господарства і ряду інших установ фінансовий план складається з двох розділів.

Фінансові плани підприємств і організацій агропромислового комплексу зв'язані з бюджетом через податкову систему. Разом з тим, слід зазначити і зворотній процес (у державному бюджеті України передбачаються великі бюджетні асигнування, спрямовані на розвиток АПК (витрати по корінному поліпшенню земель, проведення заходів щодо водяного господарства, охорона і відновлення рибних запасів, фінансова допомога фермерським господарствам).

Найбільше яскраво виявляється зв'язок бюджету з фінансовими планами організацій невиробничої сфери. Їхня витрати, розраховані на основі кошторисів, практично цілком покриваються за рахунок засобів державного або місцевого бюджетів.

Тісний зв'язок між державним бюджетом і банківською системою полягає в тому, що банки вносять у бюджет частину свого прибутку відповідно до існуючого законодавством про оподатковування в Україні. Крім того, у випадку перевищення доходів над витратами, отриманого в результаті виконання бюджету, вільні кошти можуть бути використані як кредитні ресурси. Важливим є те, що саме банки здійснюють касове виконання бюджету.

Бюджети всіх рівнів формуються відповідно до бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація - це єдина міжнародна система функціонального об'єднання доходів і витрат бюджету за однорідними ознаками; вона забезпечує можливість порівняння бюджетних даних різних бюджетів, дає можливість визначити характер регулюючих дій держави з формування коштів і їх використання [14].

В наведеному "додатку Б" ми маємо змогу розглянути різні види класичної бюджетної класифікації та їх характерні ознаки [14].

З практичного досвіду ширша за своїм використанням є змішана класифікація, за якою витрати розподіляються за відомчими та предметними принципами. Але на сучасному етапі розвитку економіки бюджетна класифікація знайшла нові види, які представлені у "додатку В".

Отже, як ми бачимо, державний бюджет класифікується багатогранно та різноманітно, що призводить до розмитої картини фінансової політики та не представляється можливості чітко визначити структурні підрозділи бюджетної системи.

1.2 Соціальний захист населення: суть, форми та складові його фінансування

Розділ ІІ. Аналіз бюджетного фінансування соціального захисту населення в Україні

2.1 Фінансування соціального захисту з Державного бюджету

а) виплата пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

б) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та особам, яким надано тимчасовий захист; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту осіб з інвалідністю, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом);

в) державна підтримка громадських об'єднань осіб з інвалідністю і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

ґ) державна підтримка молодіжних та дитячих громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

е) забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації осіб з інвалідністю і державних центрів соціальної реабілітації дітей з інвалідністю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

є) інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

ж) компенсацію дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду України);

з) державна підтримка громадських об'єднань на виконання заходів щодо національно-патріотичного виховання.

До бюджетних джерел (Рис.2) фінансування соціального забезпечення належать державний бюджет та місцеві бюджети. Бюджетні джерела відграють ключову роль у фінансуванні соціального забезпечення та становлять “левову частку” від питомої ваги джерел фінансування соціального забезпечення. Що ж до позабюджетних джерел фінансування соціального забезпечення, то до таких належать цільові позабюджетні фонди, кошти суб'єктів господарювання, некомерційні організації.

До цільових позабюджетних фондів соціального спрямування належать Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, утворений шляхом об'єднання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також Фонду соціального захисту інвалідів. Цільові позабюджетні фонди формуються за рахунок обов'язкових платежів фізичних та юридичних осіб, встановлених законодавством, добровільних внесків фізичних та юридичних осіб, коштів Державного бюджету та інших доходів і спрямовані на реалізацію конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, охорону здоров'я.

Цільові позабюджетні фонди певною мірою доповнюють державний бюджет, однак специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають строго цільове призначення і на інші цілі не використовуються. Суб'єктами господарювання формується соціальна інфраструктура, розробляються програми соціального забезпечення своїх працівників і фінансуються заходи з їх реалізації, що дає змогу забезпечити матеріальні й духовні потреби працівників. За рахунок коштів суб'єктів господарювання здійснюється фінансування перших п'яти днів тимчасової непрацездатності працівників; витрат, пов'язаних з облаштуванням робочих місць інвалідів; утримання відомчих соціальних закладів (поліклініки, дитячі садки) тощо.

Окрім того, фінансування соціального забезпечення здійснюється за рахунок некомерційних організацій, до яких належать благодійні фонди, громадські об'єднання, недержавні пенсійні фонди тощо. Такі організації являють собою форму фінансових відносин, яка характеризується добровільністю надходження коштів для створення фондів та використання таких коштів на діяльність, насамперед щодо фінансування соціально вразливих верств населення (інваліди, сироти, громадяни пенсійного віку тощо). Форми здійснення діяльності некомерційними організаціями можуть бути різні: від надання благодійної допомоги у виді одноразової чи систематичної фінансової, матеріальної й іншої підтримки до прийняття на себе некомерційними організаціями витрат з безкоштовного, повного чи часткового утримання об'єктів добродійності.

В Україні некомерційні організації тільки починають розвиватися та ще не набули такої популярності, як у країнах Європейського Союзу та США, їхня частка у фінансуванні соціального забезпечення на сьогодні незначна. Однак держава всіляко заохочує цю діяльність шляхом надання пільг на сплату податків, митних та інших зборів і платежів, повне чи часткове звільнення від сплати за користування державним чи муніципальним майном, субсидіювання діяльності некомерційних організацій тощо.

Якщо взяти всю сукупність джерел фінансування соціального забезпечення, то можна виявити низку спільних рис для усіх джерел. Серед них:

Cоціальна спрямованість джерел фінансування, сутність якої полягає у тому, що за допомогою коштів, які виділяються, гарантується надання певних соціальних виплат та послуг громадянам України.

Цільовий характер більшості видів джерел фінансування соціального забезпечення полягає у необхідності використання коштів на наперед визначені цілі. Наприклад, відповідно до ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується, зокрема, на принципі цільового використання бюджетних коштів [5].

Плановість. За формою джерела фінансування соціального забезпечення є фінансовими планами спеціальних органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, цільових позабюджетних фондів, підприємств, установ, органзацій тощо, які мають особливий склад і структуру доходів та видатків, характеризуються певним порядком складання, затвердження і виконання.

Правове регулювання формування і використання коштів здійснюється на основі і підставі чинного законодавства, яке передбачає правовий механізм, складові елементи якого призначені для функціонування фінансування соціального забезпечення населення України.

Рис.2.

2.2 Видатки місцевих бюджетів на соціальний захист населення

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо не менше 70 відсотків кількості дітей, які перебувають у цих закладах, припадає на територію відповідного міста чи району); територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); центри соціальної реабілітації дітей з інвалідністю; центри професійної реабілітації осіб з інвалідністю, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги;

б) державні програми соціального захисту:

Ш допомога сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, особам з інвалідністю з дитинства, дітям з інвалідністю, тимчасова державна допомога дітям, допомога по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, державна соціальна допомога на догляд (крім державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"), щомісячна компенсаційна виплата непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату;

Ш додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків; звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов'язків; реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини п'ятої статті 29 Закону України "Про культуру", частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини третьої статті 57 Закону України "Про освіту"; дітям війни; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування; доставка громадянам повідомлень про призначення субсидії;

Ш виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом "гроші ходять за дитиною";

Ш оплату послуг із здійснення патронату над дитиною та виплату соціальної допомоги на утримання дитини в сім'ї патронатного вихователя;

в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, у тому числі утримання та програми районних і міських центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

2.3 Аналіз видатків на соціальний захист населення в Україні