Структурні фінансові індикатори як основа оцінки тенденцій нестабільності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурні фінансові індикатори як основа оцінки тенденцій нестабільності

Національні економіки більшості країн знаходяться під впливом фінансових криз, загрози для виникнення яких формуються екзогенно, навіть за умов не повної інтеграції в світовий фінансовий і фондовий ринок. Фінансово-економічна криза 2008-209 рр. показала, що глобальна економіка перебуває в стані невизначеності, загострення глобальних дисбалансів і тому потребує впровадження нової моделі регулювання фінансового сектора на міжнародному і національному рівнях, а також посилення функціональних повноважень наглядових і контрольних органів. Суттєвий вплив на стан нестабільності відіграють фінансові чинники, пов'язані із станом платіжного балансу, інфляцією, валютним курсом, ліквідністю, структурою капіталу, активів, величиною боргів, рухом цінних паперів тощо. Важливим завданням кожної країни є формування комплексної системи відстеження та діагности стану фінансової нестабільності на основі застосування повното пакету індикаторів, що дозволяють здійснювати неупереджений аналіз та прогноз.

Метою статті є дослідження стану діагностики фінансової нестабільності в Україні в порівнянні з вимогами МВФ та Європейської Ради з системних ризиків в частині повноти відстеження всіх секторів фінансового ринку, депозитних і не депозитних корпорацій, фондового ринку, ринку похідних фінансових інструментів, ринку нерухомості, домогосподарств, макроекономічної кон'юнктури, а також визначення тенденцій, які поглиблюють стан фінансової нестабільності в державі.

Проблематика нестійкості економічних систем є дуже актуальною і тривалий час досліджується багатьма науковцями. В економічній теорії такими вченими як Р. Хоутрі, Ф. Хаєком, Л. Мізесом, І. Фішером, Й. Шумпетером, Дж.М. Кейнсом, М. Фрідменом та іншими розроблені авторські концепції економічних циклів, які одночасно пояснюють фактори, що підривають фінансову стабільність. Грунтовно чинники фінансової нестабільності досліджені представниками посткейсіанства У. Бейготом, А. Лейонхуфвудом, Ч. Киндлбергером, Х.Мінскі. Експерти визнають, що з початку ХХІ ст. настав «момент Мінські», коли збільшується маса неплатоспроможних агентів, які не можуть розраховувати на дохід від грошових потоків, а тільки на дохід від постійного зростання вартості активів.

Чинники криз та інструменти антикризового регулювання досліджувалися у працях таких зарубіжних вчених як А. Веласко, Ч. Виплош, Р. Глік, Д. Даймонд, Р. Дорнбуш, Б. Ейхенгрін, Г. Кальво, Г. Камінскі, П. Кругман, М. Обстфельд, К. Рейнхарт, Е. Роуз, Д. Стігліц, Д. Тобін та інші.

Боргові, валютні, банківські аспекти кризових явищ та проблеми регулювання фінансового сектора досліджені у працях С. Алексашенко, Я. Белінської, Д. Базилевича, О. Барановського, Т. Богдан, В. Гейця, А. Ілларіонова, В. Іноземцева, В. Крилової, В. Коваленко, Т. Ковальчука, В. Корнєєва, С. Науменкової, С.Міщенко, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, Т. Унковської, С. Циганова, С. Якубовського. Проблеми фінансової безпеки знайшли відображення у працях О. Барановського, В. Сенчагова, М.Єрмошенка, Я. Жаліла, Г. Пастернак-Таранушенко, В. Мунтіяна та інших вчених.

В умовах фінансової нестабільності посилюється значимість контрольної функції держави, фундаментальні основи якої закладено в наукових працях таких зарубіжних вчених як: Р. Адамс, Є. Аткінсон, Дж. Бейлі, Дж.Б'юкенен, Р. Зоді, Д.Ірвін, Дж. Робертсон, П. Самуельсон, Дж. Стігліц, Д. Хан та ін. Дослідження контрольної функції держави також знайшло відображення в працях вітчизняних науковців, серед яких: В. Базилевич, І. Басанцов, Ф. Бутинець, О. Василик, П. Гайдуцький, М. Єрмошенко, М. Корнєєв, В. Кравченко, Ю. Осадчий, В. Федосов.

Науковці та експерти постійно відстежують стан нестабільності світової економіки і цей факт підтверджує необхідність своєчасного реагування з боку держави на процеси поширення кризових явищ. Водночас слід звернути увагу, що в науковій і практичній літературі (в тому числі і в документах МВФ) часто вживається поняття «фінансова стабільність» як відсутність диспропорцій в економіці, що можуть призвести до виникнення системної кризи, нездатності фінансових інститутів забезпечувати економіку ресурсами, підтримувати ділову активність реального сектора. Але останнім часом все більше став застосовувати термін «фінансова нестабільність», що, на думку науковців і експертів, дає можливість більш предметно діагностувати чинники фінансової нестабільності на основі аналізу фінансових криз та їх передвісників, ніж розглядати стан фінансової стабільності, який в даний час не можна спостерігати в жодній країні. Автором поділяються такі підходи, тому предметом дослідження є чинники фінансової нестабільності та сфера нагляду, контролю, регулювання з боку держави за функціонуванням фінансового сектора. Створення механізму з метою аналізу чинників фінансової нестабільності більш коректно окреслює цілі, завдання з нагляду, контролю за фінансовим сектором для своєчасного попередження, виявлення, а також вжиття заходів регулювання для подолання кризових явищ.

Необхідно підкреслити, що під впливом фінансової кризи в ЄС створено нові загальноєвропейські органи: Європейську раду з системних ризиків (European Systemic Risk Board - ESRB);Європейську систему фінансового нагляду (контролерів) (European System of Financial Supervisors - ESFS). Слід звернути увагу, що нова модель регулювання фінансового сектора запроваджує процедури управління кризами (менеджмент кризи), зобов'язує до взаємодії та посилення довіри з боку органів регулювання та нагляду в різних країнах ЄС та в світі; спрямована на згладжування системних шоків, послаблення факторів проциклічності, які є каталізаторами кризових явищ. Також нова модель регулювання передбачає застосовування для Європи єдиних і взаємодоповнюючих системи мікро - та макропруденційного нагляду, в рамках яких розроблені рекомендації МВФ та інших міжнародних організацій в частині застосування пакету індикаторів для діагностики фінансової стабільності. Зокрема, МВФ розроблено перелік показників, що рекомендується використовувати під час оцінки стійкості депозитних і не депозитних установ (табл. 1, 2). Індикатори дають можливість оцінити достатність капіталу, якість активів, стан ліквідності, ринковий ризик, рентабельність депозитних корпорацій. У таблиці 2 наведені рекомендовані індикатори для оцінки стану ліквідності не депозитних корпорацій, домашніх господарств, фондового ринку, ринку нерухомості.

фінансовий нестабільність національний банк

Таблиця 1. Показники фінансової стійкості депозитних корпорацій, визначені МВФ

Таблиця 2. Показники фінансової стійкості не депозитних установ, визначені МВФ

Частково пакет показників, представлений в табл. 1 та 2, з метою оцінки стану фінансових установ впроваджено в Україні. Слід звернути увагу, що на даному етапі із органів регулювання лише Національний банк України відстежує стан фінансової стабільності, але при цьому застосовує не повний пакет індикаторів, рекомендований МВФ (табл. 3). Якщо МВФ передбачає компіляцію та поширення країнами 40 індикаторів фінансової стійкості: 25 індикаторів для сектору депозитних корпорацій (із яких 12 основних) і 15 індикаторів для клієнтів сектору депозитних корпорацій, у тому числі: інші фінансові корпорації (2 індикатора), не фінансові корпорації (5 індикаторів), домашні господарства (2 індикатора), ліквідність ринку (2 індикатора) і ринки нерухомості (4 індикатора), то на даному етапі Національний банк України щокварталу складає та поширює дані виключно за індикаторами фінансової стійкості сектору депозитних корпорацій (банків) з яких 12 основних і 12 рекомендованих і 2 індикаторах ринку нерухомості.

Таблиця 3. Індикатори фінансової стійкості, що розраховуються Національним банком України, %

На сайті Національного банку України в загальному розділі «Статистика» окремо наводяться індикатори фінансової стійкості депозитних корпорацій та частково ринку нерухомості. Також в рубриці «Статистика індикаторів фінансової стійкості» надається інформація про доходи та витрати депозитних корпорацій, балансовий звіт депозитних корпорацій, додаткові статті депозитних корпорацій України. Окремо в розділі «Грошово-кредитна та фінансова статистика» надається інформація про основні показники діяльності банків України. Як свідчать дані таблиці 3 поза межами аналізу в єдиному пакеті знаходяться ринок цінних паперів та похідних фінансових інструментів, сектор не фінансових корпорацій, не банківські фінансові установи, домашні господарства. Тим часом, за висновками вчених, реалізація грошово-кредитної політики центрального банку повинна передбачати не лише досягнення цінової та фінансової стабільності, а й можливість впливати на макроекономічну стабільність шляхом участі в реалізації загальної фінансової політики держави [6, с. 17]. Необхідно звернути увагу, що неповнота даних про стан фінансової стабільності в Україні не дозволяє зробити адекватні висновки про зовнішні та внутрішні загрози та впроваджувати відповідні акти кризові заходи.

Інші регулятори фінансового ринку, зокрема, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює регулювання в сфері фінансових послуг, вживають заходи з пруденційного нагляду, тобто спостереження і нагляд за окремими установами. Таким чином, індикатори фінансового стану небанківських установ, фондового ринку, ринку похідних фінансових інструментів, домашніх господарств не узагальнюються на макроекономічному рівні і не відображаються в єдиному пакеті з оцінки стану фінансової стабільності в Україні. У свою чергу така ситуація не дозволяє комплексного проаналізувати в Україні всі сегменти фінансового і фондового ринків, діяльність депозитних і не депозитних корпорацій, ринків похідних фінансових інструментів та нерухомості, домогосподарств, впливу на фінансовий сектор макроекономічної кон'юнктури, загрози поширення міжнародних «ефектів зараження», які формують турбулентність в національній економіці.

Аналіз індикаторів фінансової стабільності, які розраховуються Національним банком України показав, що їх значення знаходяться в межах граничних норм, тому можна зробити загальний висновок про те, що загрози фінансової стабільності не суттєві (табл. 3). Але в процесі дослідження було виявлено, що в Україні спостерігаються тенденції, які свідчать про поглиблення фінансової нестабільності. Для цього автором були розраховані структурні індикатори, відмінні вид тих, що перебувають в полі зору Національного банку України, а також запропоновано пакет додаткових структурних індикаторів, що характеризують поглиблення фінансової нестабільності, зокрема:

1. Пропорції між споживанням та заощадженням в економіці.

2. Індикатор фінансової глибини (обсяг безготівкових коштів для здійснення розрахунків).

3. Частка боргових інструментів в прямих іноземних інвестиціях.

4. Частка імпорту-експорту фінансових послуг в загальному обсязі послуг.

5. Структура та динаміка зареєстрованих випусків цінних паперів.

6. Структура та динаміка торгів на ринку цінних паперів.

7. Структура та динаміка активів і пасивів банківської системи.

8. Структура та динаміка активів фінансових корпорацій.

9. Пропорції між активами реального та фінансового секторів.

10. Структура інвестицій не фінансових корпорацій (пропорції між інвестиціями в основний капітал, нематеріальні активи та фінансовими інвестиціями).

11. Структура джерел фінансування діяльності не фінансових корпорацій (пропорції між власними та запозиченими ресурсами).

12. Корпоративний борг до ВВП, до активів та власних ресурсів не фінансових корпорацій.

13. Індикатори фінансової незалежності не фінансових корпорацій.

14. Динаміка іпотечних кредитів та інших кредитів, пов'язаних із нерухомістю.

15. Індикатори податкового та боргового навантаження на домогосподарства.

На основі зазначеного пакету структурних показників розраховано зміну їх динаміки та виявлено тенденції, що поглиблюють стан фінансової нестабільності в Україні (табл. 4). Зокрема, споживання у 2012 р. (в цілому по економіці 90,1%, в т.ч. приватне - 70%) знаходиться на рівні розвинених країн, у той час, як заощадження, що є потенційною базою для інвестицій - на низькому рівні. Необхідно підкреслити, що таке співвідношення визнано міжнародними організаціями у складі глобальних дисбалансів. На фоні обмеженості інвестиційних ресурсів в економіці, не ефективною можна визнати структуру інвестицій не фінансових корпорацій, де фінансові інвестиції по відношенню до ВВП більш, ніж вдвічі перевищують інвестиції в основний капітал (у 2012 році 46,5% проти 20,2%, в той час як інвестиції в основний капітал, при високому ступеню зносу основних засобів, мають бути не нижче 30-35% ВВП). Також недостатніми є інвестиції в нематеріальні активи, при тому, що цей показник відіграє все більшу роль в оцінці рівня капіталізації національної економіки. Також недостатнім за обсягом є показник «фінансової глибини» (табл. 5), який свідчить про дефіцит коштів для здійснення безготівкових розрахунків (як і показник монетизації, він у 2,5-3 рази нижчий, ніж у розвинених країнах).

фінансовий нестабільність національний банк

Таблиця 4. Тенденції, що характеризують поглиблення фінансової нестабільності

Варто підкреслити, що індикатор фінансової глибини (різниця між грошовим агрегатом М2 та М0) практично не аналізується, в той час як він відіграє ключову роль під час здійснення платежів. Без збільшення його величини буде складно зменшити обсяг корпоративного боргу, який у значній мірі формується на основі кредиторської заборгованості.

Таблиця 5. Показник фінансової глибини в Україні

Проведене дослідження показало, що посилюється боргова складова дисбалансів, що предметно підтверджується динамікою корпоративного боргу (230-250% до ВВП при граничній нормі не більше 160% ВВП), а також збільшенням частки боргових інструментів в прямих іноземних інвестиціях. За результатами 2012 р. їх частка до акціонерного капіталу зросла до 17,6%. Також про посилення боргової залежності свідчить збільшення боргових цінних паперів банків в структурі їх активів, які зросли з 4,5% у кризові 2008-2009 рр. до 8,5% у 2012 р.

Оскільки в Україні функціонує секторна модель регулювання фінансового ринку, Національний банк України не відстежує динаміку фондового ринку на макрорівні. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює пруденційний нагляд, який стосується конкретних фінансових установ. Але слід підкреслити, що в режимі особливого регулювання, нагляду і контролю має знаходитися фондовий ринок, навіть тоді, коли Україна слабо інтегрована в світовий фінансовий і фондовий ринок.

Таблиця 6. Структура торгів на ринку цінних паперів, %

Аналіз структури торгів цінними паперами свідчить, що частка торгівлі акціями різко зменшується на фоні зростання обсягу торгівлі державними облігаціями. Таким чином, звужується потенційна інвестиційна складова розвитку, а посилюється боргова залежність (табл. 6, 7). Також звужується сфера торгівлі іпотечними цінними паперами, заставними, векселями. При цьому збільшується частка торгів цінними паперами інститутів спільного інвестування, які, в основному, спрямовуються на фінансовий ринок, а не на придбання основного капіталу і нематеріальних активів.

Таблиця 7. Динаміка торгів на ринку цінних паперів, млрд. грн.

Крім того, в зоні нагляду і контролю повинен перебувати ринок торгів похідними цінними паперами (деривативами), обсяг яких стрімко зріс у 2011 р. (табл. 7). Деривативи віднесені до небезпечних фінансових інструментів, які взмозі поглибити стан нестабільності та спровокувати кризу. Із ростом деривативів тісно пов'язаний імпорт фінансових послуг, обсяг яких в 2008-2009 рр. становив 20-25% від загального обсягу послуг.

У складі показників з відстеження чинників фінансової нестабільності важливе місце займає структура активів і пасивів банків, інших фінансових установ, а також структурні пропорції між активами всіх учасників фінансового сектора. Зокрема, в Україні в 2008-2009 рр. значну частку в активах банків займали кредити населенню за рахунок масового споживчого кредитування (табл. 8), що в умовах низького рівня платоспроможності громадян, теж створює загрози. Кредити населенню знизилися, проте зростають вкладення банків у боргові цінні папери.

Таблиця 8. Структура активів банківської системи України, %

У глобалізованій економіці виникають нові аспекти системних ризиків і фінансової нестабільності, а також стрімко накопичуються дисбаланси, пов'язані із масштабним зростанням фінансових потоків порівняно із матеріальними, спекулятивним рухом капіталу та появою нових фінансових «пухирів», дефіцитом ліквідності, збільшенням державного та корпоративного боргу, а також впровадженням нових фінансових технологій та інструментів ринку цінних паперів. Така ситуація вимагає посиленої уваги з боку держави за станом фінансової нестабільності та, у разі потреби, розроблення відповідних антикризових заходів. Проте діюча на даний час система діагностики, яка здійснюється Національним банком України, зосереджується на аналізі індикаторів стійкості депозитних установ України і частково ринку нерухомості, не охоплюючи при цьому всі сегменти фінансового і фондового ринків, діяльність не депозитних корпорацій, ринків похідних фінансових інструментів, домогосподарств, макроекономічної кон'юнктури. Але слід врахувати, що обмеженість даних про стан фінансової нестабільності не дозволяє адекватно оцінити зовнішні та внутрішні загрози. Тому необхідно збільшити сферу аналізу чинників фінансової нестабільності, поширивши її на весь фінансовий сектор, ринок нерухомості, домогосподарства, не фінансові корпорації. Для цього пропонується уповноважити Національний банк України виконувати функції зі збору та узагальнення більш широкого кола індикаторів, ніж він здійснює зараз (включаючи структурні фінансові індикатори, які свідчать про поглиблення стану фінансової нестабільності в Україні), а також предметного аналізу їх динаміки, регулярного оцінювання стану нестабільності в країні з оприлюдненням відповідних висновків у оглядах та прогнозах. Важливість зосередження уваги на аналізі якомога повнішого пакету чинників фінансової нестабільності підтверджується світовим досвідом, який показав, що фактори, необхідні для підтримки рівноваги, дуже складні, і тому ймовірність їх виконання - обмежена, оскільки економіка під впливом різних причин переходить з одного стану в інший, демонструючи при цьому нестабільність (циклічність, безробіття, інфляцію).

Література

фінансовий нестабільність національний банк

1. Апарова, О.В. Обгрунтування необхідності регулювання фінансового ринку / О.В. Апарова // Інвестиції: практика та досвід. - 2013. - №6. - С. 8-13.

2. Комплексне порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України acquis communateure у сфері регулювання фінансових послуг в контексті фінансово-економічної кризи 2008-2009 років / Міністерство юстиції України / Державний департамент з питань адаптації законодавства. - Київ, 2011. [Електронний ресурс]: - Доступний з: <http://www.minjust.gov.ua/file/23506>.

3. Консультації щодо підвищення ефективності регулювання та нагляду за фінансовим сектором в Україні. Зелена книга. - Київ, 2010. Офіційний сайт Національного банку України. [Електронний ресурс]: - Доступний з: <http://bank.gov.ua>.

4. Луняков, О.В. Генезис понятий «финансовая нестабильность» и «финансовая хрупкость» в контексте мировых финансовых кризисов / О.В. Луняков [Электронный ресурс]: - Доступный с: <http://uchebilka.ru/finansi/40695/index.html

5. Науменкова, С. Основні напрями координації грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики / С. Науменкова, С. Міщенко // Вісник НБУ. - 2012. - №5. - С. 13-21.

6. Науменкова, С. Зарубіжний досвід організації систем регулювання й нагляду за діяльністю фінансових установ. [Електронний ресурс]: - Доступний з: <http:// biglibrary.ru/articles/article-47>.

7. Радіонова, І.Ф. Теорія фінансової нестабільності як інструментарій сучасної макроекономіки / І.Ф. Радіонова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2013. - №146. [Електронний ресурс]: - Режим доступу: <http://cyberleninka.ru/article/n/teoriya-finansovoy-nestabilnosti-v…

8. Радіонова, І.Ф. Фінансова природа економічних коливань: зміст і моделювання / І.Ф. Радіонова // Фінанси України. - 2011. - №3. - С. 19-34.

9. Чиркова, Е.В. Теории финансовых пузырей / Е.В. Чиркова // Электронный журнал «Корпоративные финансы». - 2010. - №3. - С. 63-72.

10. Унковска, Т.Є. Системне розуміння фінансової стабільності: розв'язання парадоксів [Текст] / Т.Є. Унковська // Економічна теорія. - 2009. - №1. - С. 14-33.

Размещено на Allbest.ru