Правила тонкої капіталізації: зарубіжний досвід та перспективи впровадження в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний університет державної податкової служби України

Правила тонкої капіталізації: зарубіжний досвід та перспективи впровадження в Україні

В. І. Кривий,

Магістр

У статті розкрито економічну сутність тонкої капіталізації, описано можливості щодо мінімізації транснаціональними компаніями податку на прибуток, використовуючи надмірне фінансування за допомогою боргу в порівнянні з власним капіталом. Розглянуто міжнародну практику, що базується на різних підходах щодо встановлення обмежень на розмір відсотків, що можуть бути включені до витрат.

Порівняння вітчизняних податкових норм зі світовою практикою, дало змогу зробити висновок, що ефективне регулювання розміру боргового капіталу підприємств в Україні, можливе тільки за допомогою впровадження спеціального порядку у вигляді правил тонкої капіталізації.

На основі світового досвіду автором запропоновано заходи щодо впровадження правил тонкої капіталізації, для визначення граничного розміру процентів за позикою від пов'язаних осіб, що включаються до складу витрат. капіталізація мінімізація податок

The article deals with the economic nature of thin capitalization, describes opportunities for multinational companies to minimize income tax using financing with a high proportion of debt relative to equity. Considered international practice, which based on different approaches for set the limit on the amount of interest that can be deduct in calculating the measure of a company's profit for tax purposes.

Comparison of national tax low with international approaches shows that effective regulation of debt financing in Ukraine is possible only by implementing the thin capitalization rules.

The authors proposed steps to implement thin capitalization rules in Ukraine based on international experience.

Ключові слова: тонка капіталізація, боргове фінансування, акціонерне фінансування, принцип недискримінації, пов'язані особи.

Key words: thin capitalization, financing by debt, financing by equity, non-discrimination principles, associated parties.

Постановка проблеми у її загальному вигляді, її зв'язок із важливими практичними завданнями. Розвиток процесів глобалізації та інтернаціоналізації в сукупності з тенденцією до лібералізації національних економік знизили економічні бар'єри між державами, істотно розширили світову торгівлю та підвищили мобільність руху капіталів. В той же час дані тенденції спричинили ряд серйозних проблем перед традиційними податковими системами і збільшують можливості для мінімізації та ухилення від оподаткування. Транснаціональні компанії змогли скористатися наданими можливостями, розробивши глобальні стратегії відносно питань, що виникли в результаті глобалізації, включаючи питання оподаткування.

Даний факт дає підставу говорити про ймовірність більш широкого застосування способу мінімізації податку на прибуток на основі виплати дивідендів під видом відсотків. Правила щодо запобігання використанню вказаному методу отримали назву правил «тонкої капіталізації». Вироблення ефективної практики з використання таких правил мають важливе практичне значення для України, в контексті збільшення надходжень до бюджету.

Аналіз основних досліджень та публікацій. У наукових працях закордонних дослідників досить детально вивчається проблема тонкої капіталізації, зокрема у роботах М. Руфа [9], С. Вебера [5], К.А. Непесова [3], М.Мардана [10], Дж. Фаррара та А. Мавані [1]. З вітчизняних науковців питання тонкої капіталізації у системі трансфертного ціноутворення досліджувала О.О.Чумакова [10]. Слід зазначити, що у вітчизняній науковій літературі явище тонкої капіталізації досліджено не достатньо.

Ціль статті. Розкрити економічну природу тонкої капіталізації; встановити співвідношення міжнародної практики регламентування правил тонкої капіталізації з нормами вітчизняного податкового законодавства; обґрунтувати підходи до удосконалення відповідних норм вітчизняного податкового законодавства.

Виклад основного матеріалу. Поняття тонкої капіталізації тісно пов'язане зі структурою капіталу та формами фінансування компанії. Материнська компанія може фінансувати дочірню за допомогою трьох методів: участі у власному капіталі, боргового фінансування та використання нерозподіленого прибутку [1]. Особливості видів фінансування компанії наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Особливості видів фінансування компанії

Кожен з типів фінансування компанії несе за собою різні податкові наслідки. Так, проценти відносяться до складу витрат та зменшують базу оподаткування податку на прибуток, в той час коли дивіденди сплачуються з чистого прибутку після вирахування всіх податків, - тому боргове фінансування є вигіднішим. У результаті левова частка прибутку компанії, виводиться з-під національного оподаткування, у випадку якщо фінансування здійснюється за рахунок позики від пов'язаних осіб.

Тонка капіталізація ілюструє ситуацію, коли боргове фінансування компанії є відносно вищим в порівнянні з фінансуванням за допомогою участі в капіталі[2].

Ознаками тонкої капіталізації можуть бути [3, c. 129]:

- Надання «змішаних» позик, що дають кредитору право конвертувати їх в частки участі в капіталі позичальника;

- Включення в договір умови про залежність розміру відсотків від суми прибутку позичальника;

- Надання позики з метою фінансування довгострокових інвестицій;

- Надання суми позики пропорційної частці участі кредитора в капіталі позичальника або в якості умови такої участі;

- Надання позики для покриття істотних збитків;

- Низька кредитоспроможність позичальника, на підставі чого можна зробити висновок, що при аналогічних умовах незалежними кредиторами позика не була би надана.

Найбільші можливості використання механізму тонкої капіталізації в цілях мінімізації податків мають ТНК. Так, група, що складається з материнської і дочірньої компаній, розташованих в різних державах, може сплачувати менші суми податку в разі переведення прибутку дочірньої компанії в материнську у формі відсотків, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток дочірньої компанії, ніж у випадку виплати дивідендів. Якщо ж до групи включені проміжні холдингові компанії, які базуються в низькоподаткових юрисдикціях, зокрема в тих, що затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042 [4], то це дозволить поєднати дану перевагу з можливістю мінімізації податку на отриманий дохід по відсоткам.

Даний механізм використовується для досягнення максимальної гнучкості руху фінансових коштів в рамках ТНК з найменшими для неї податковими витратами, в залежності від податкового законодавства юрисдикції базування її структурних елементів, а також наявності або відсутності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування між відповідними країнами.

С. Вебер [5] вважає, що тонку капіталізацію можна розглядати як стратегію транснаціональної компанії щодо здійснення прямих іноземних інвестицій. Коли компанія ініціює діяльність в іншій країні, то зазвичай утворює місцеве представництво для ведення бізнесу. Розширення діяльності цієї дочірньої компанії здійснюється за допомогою акціонерного та/або боргового фінансування. Боргове фінансування дає змогу знизити податок на прибуток. Тому інвестиції в країни з високим рівнем оподаткування здійснюються під виглядом боргового фінансування на відміну від інвестицій в країни з низьким рівнем оподаткування. Таке розподілення дає змогу знизити глобальні податкові витрати, і є стимулом інвестувати у юрисдикції з високим рівнем оподаткування.

Тонка капіталізація тісно пов'язана з трансфертним ціноутворенням, оскільки вони мають на меті регулювання контрольованих операцій. Проте, як зазначає Чумакова О.О. [6], безпосереднім об'єктом регулювання при трансферному ціноутворенні є тільки ціна товару (роботи, послуги) з метою оподаткування (в даному випадку розміру процентної ставки), а регулювання тонкої капіталізації здійснюється не стільки щодо ціни позики, яка може відповідати ринковому рівню, скільки щодо суми позики.

Для запобігання надмірного зменшення оподатковуваного доходу за рахунок виплати процентів за кредитами податкові органи країн знижують привабливість використання боргового фінансування між пов'язаними особами шляхом впровадження правил, які встановлюють певні обмеження на суму процентів, що можуть бути включені до складу витрат при розрахунку прибутку для цілей оподаткування.

В світовій практиці існують такі основні законодавчі підходи до визначення максимальної суми нарахованих процентів, що включаються до витрат:

1) Принцип «витягнутої руки», використання якого в контексті регулювання трансфертного ціноутворення детально описано рекомендаціями ОЕСР [7]. Даний принцип в цілях контролю за тонкою капіталізацією застосовується:

а) до процентної ставки по кредиту, яка повинна відповідати ринковим процентним ставкам за співставних умов;

б) до суми кредиту, яка повинна бути такою, яку міг би надати будь-який учасник ринку за співставних умов.

Недоліком даного підходу є те, що він складний для адміністрування, включає в себе суб'єктивні судження при визначенні умов кредитування ринковими чи ні, можливий корупційний фактор [2]. Цей підхід не має широкого розповсюдження, прикладом його застосування є Великобританія.

2) Спеціальний порядок встановлення фіксованого співвідношення, яке приймається за об'єктивні ринкові умови:

а) встановлення допустимого співвідношення позикового і власного капіталу (debt-to-equity ratio).

б) встановлення співвідношення суми нарахованих відсотків до іншої змінної - оподатковуваного прибутку або показника EBITDA (Earnings stripping rule). EBITDA (від анг. Earnings Before Interest, Tax, Depreciation and Amortization) - прибуток до вирахування витрат по відсотках, податків та амортизаційних відрахувань [8, c. 25].

Проценти на «надмірну заборгованість», тобто суму боргу, що перевищує фіксовані співвідношення, не включаються до витрат для цілей оподаткування, або оподатковуються як дивіденди.

Перевага підходу в тому, що він забезпечує високу визначеність, знижує витрати на адміністрування податків для компаній і податкових органів, простий для впровадження. Недоліком є те, що визначення фіксованого співвідношення не завжди враховує економічні реалії діяльності і галузеву специфіку компанії [2].

Канада першою з країн ОЕСР запровадила правила тонкої капіталізації в 1971 році. Далі - Австралія (1987), США (1989) та Німеччина (1994), а 2005 році 2/3 країн ОЕСР застосовувало правила тонкої капіталізації. В 2008 році - середнє співвідношення позикового і власного капіталу (debt-to-equity ratio) правил тонкої капіталізації в країнах ЄС становило 3,4:1 [9, c. 4].

В національних законодавствах багатьох країн містяться положення про співвідношення боргу до капіталу, порушення якого є приводом для відмови на відрахування відсотків з оподатковуваного прибутку. Зокрема, в таблиці 2 наведено приклади застосування правил тонкої капіталізації, що застосовуються в країнах світу [3,5] щодо встановлення обмежень на розмір боргового капіталу.

Таблиця 2. Застосування правил тонкої капіталізації в країнах світу

Середнє співвідношення позикового і власного капіталу (debt-to-equity ratio) в країнах Східної Європи становить 3,6:1, а в країнах Західної Європи становить 3:1. Що говорить про те, що менш розвинуті країни встановлюють м'якші правила тонкої капіталізації для стимулювання притоку іноземних інвестицій[10]. Узгодженого міжнародного стандарту для розробки співвідношення між позиковим і власним капіталом не існує.

В Росії [3] встановлено співвідношення заборгованості та власного капіталу - 3:1 (для банків та лізингових компаній - 12,5:1), а надмірно сплачені проценти прирівнюються для податкових цілей до дивідендів. До контрольованої позики в Росії відносять:

- Надані нерезидентом, який прямо або опосередковано володіє 20% статутного капіталу;

- Надані резидентом, який є афілійованим з вищезазначеним нерезидентом;

- Надані іншим резидентом, гарантами за якими виступає зазначений вище резидент або нерезидент.

Відповідно до п.4 ст. 24 про недискримінацію Модельної конвенції ОЕСР [11] зазначається, що при виплаті процентів підприємством першої договірної держави підприємству другої договірної держави, умови віднесення таких процентів до витрат мають бути аналогічними тим, які б застосовувалися, якщо б проценти виплачувалися підприємству першої договірної держави. Також в ст. 24 зазначається:

- правила тонкої капіталізації не суперечать п. 4 ст. 24, якщо вони базуються на принципі «витягнутої руки»;

- правила тонкої капіталізації суперечать п. 4 ст. 24, якщо вони базуються на визначеному співвідношенні (наприклад, борговий капітал до власного капіталу).

Враховуючи зазначене, застосування підходу щодо встановлення фіксованого співвідношення позикового і власного капіталу тільки для випадків, коли кредитором виступає нерезидент, може суперечити принципу недискримінації, закріпленому в більшості двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Як зазначив Європейський Суд Справедливості, зменшення податкових доходів держави не є підставою для дискримінації при оподаткуванні [3, c. 132]. Незважаючи на те що держави мають право оподатковувати доходи, що виникли на їх території, оподаткування повинно відповідати правилам про недискримінацію.

В цьому відношенні К. Непесов [3] вважає правильним підхід країн, згідно з яким правова норма, що дозволяє виправити суму відсотків, не може застосовуватися, якщо діє міжнародний договір, що містить положення про недискримінацію.

Згідно законодавства Франції допустиму межу вирахування відсотків обчислюється виходячи зі співвідношення боргу і капіталу (1,5:1). Оскільки дане правило поширюється тільки на випадки, коли позику надає іноземний інвестор, то воно може суперечити міжнародним договорам, укладеним Францією, в яких є положення про недискримінацію.

До 2003 р, аналогічні з французькими, правила діяли в Німеччині, коли вона була змушена їх змінити у зв'язку з прийняттям Європейським Судом Справедливості рішення по справі LankhorstHohorst [5, с. 692]. У цій справі суд вирішив, що відповідні норми законодавства Німеччини суперечать законодавству ЄС про недискримінацію нерезидентів. Після вступу в силу рішення парламент Німеччини був змушений змінити чинний закон, і в даний час правила, що перешкоджають тонкій капіталізації, рівним чином поширюються як на позики від нерезидентів, так і резидентів.

Пункт 161.2 ст. 161 ПКУ[12] говорить про те, що у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Податкові органи інколи розглядають проценти за кредитом, який надається нерезидентом, як плату за фінансові послуги.

Також пунктом 141.2 ст. 141 ПКУ [12] визначається, що для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду якого перебуває у власності або управлінні нерезидента, віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Наведені норми частково торкаються регулювання розміру боргового капіталу підприємства, але спеціального порядку проти маніпулювання цим розміром в Україні не має. Отже, вказані норми повноцінними правилами тонкої капіталізації не являються, тому що по-перше: перенесення процентів, не віднесених до складу витрат, протягом звітного періоду на результати майбутніх податкових періодів, як передбачається п.141.3 ст.141, не відповідає міжнародній практиці з встановлення правил тонкої капіталізації, оскільки це не зменшує базу оподаткування з податку на прибуток, а тільки відстрочує це зменшення; по-друге відсутнє фіксоване співвідношення (наприклад боргового капіталу до власного) чи застосування принципу витягнутої руки.

Тому, враховуючи викладене вище, в Україні назріла необхідність впровадження повноцінних правил тонкої капіталізації, для визначення граничного розміру процентів за позикою від пов'язаних осіб, що включаються до складу витрат. Для цього потрібно реалізувати наступні заходи:

1) Встановити допустиме співвідношення позикового і власного капіталу, беручи до уваги міжнародний досвід, специфіку української економіки та враховуючи галузеві особливості деяких підприємств (наприклад банків).

2) Заборонити віднесення надлишкових процентів до витрат, якщо співвідношення боргу до власного капіталу перевищує допустимо встановлене, або прирівняти їх для податкових цілей до дивідендів.

3) Визначити коло пов'язаних осіб. Величина володіння статутним фондом на рівні 50% і більше встановлена п.141.2 ст. 141 ПКУ[12], не охоплює всіх пов'язаних осіб. Закон №408[13]впровадив зміни до ПКУ щодо трансфертного ціноутворення, в тому числі й щодо визначення пов'язаності осіб. Так, згідно пп. 14.1.159 п. 14.1 ст 14 ПКУ [12] пов'язаними визнаються особи у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 % і більше. Проте, дана стаття містить уточнення, що визначає пов'язаних осіб тільки «для цілей трансфертного ціноутворення». Тому видалення цього уточнення зі ст.14 ПКУ дозволило б використати дане визначення пов'язаних осіб й для інших цілей, в тому числі для правил тонкої капіталізації.

Слід зазначити, що впровадження правил тонкої капіталізації на основі встановлення фіксованого співвідношення може суперечити принципу недискримінації, якщо нерезидент буде базуватись в країні, з якою заключений двосторонній договорів про уникнення подвійного оподаткування. Вирішити це питання можна поширенням правил тонкої капіталізації й на резидентів, або шляхом внесення застережень про можливість застосування тонкої капіталізації до тексту конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.

Висновки

Поняття тонкої капіталізації ґрунтується на особливостях форм фінансування компанії. Боргове фінансування є вигіднішим, ніж участь у статутному капіталі, оскільки проценти відносяться до складу витрат і дають змогу зменшити базу оподаткування. Зловживання співвідношенням боргового капіталу до акціонерного відкриває можливості для мінімізації податків, чим і користуються ТНК. Для запобігання цьому країни світу встановлюють правила тонкої капіталізації, що мають на меті обмежити суму процентів, яка може бути включена до витрат. На сьогоднішній день в Україні назріла необхідність впровадження таких правил. Враховуючи міжнародний досвід, пропонується використати підхід, який базується на встановленні допустимого співвідношення позикового і власного капіталу. Впровадження правил тонкої капіталізації в Україні дасть змогу ефективно контролювати пов'язану заборгованість, а також відкриє нові можливості для наповнення бюджету.

Література

1. Farrar J. Debt-equity limitations in thin capitalization rules: Canadian evidence/ Farrar J., Mawani A.// (CAAA) 2008 Annual Conference Paper. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://ssrn.com/abstract=1080639

2. Thin capitalisation legislation: a background paper for country tax administrations [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.oecd.org/ctp/tax-global/5.%20Thin_Capitalization_Background.pdf

3. Непесов К. А. Налоговые аспекты трансфертного ценообразования: сравнительный анализ опыта России и зарубежных стран/Непесов К.А. - М.: Волтерс Клувер, 2007. - 221 с.

4. Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні: Розпорядження Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. №1042-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1042-2013-%D1%80

5. Webber S. Thin Capitalization and Interest Deduction Rules: A Worldwide Survey /Stuart Webber// Tax Notes International. - 2010. - Vol.60. - №9. - Р.683-708.

6. Чумакова О.О. Податкова політика у сфері трансфертного ціноутворення: економічна ефективність і тонка капіталізація/ О.О.Чумакова//Державне регулювання процесів економічного і соціального розвитку. - 2014.- №3(42) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2013-3/doc/2/17.pdf

7. OECD Transfer Pricing Guidelines for Multinational Enterprises and Tax Administrations. 22 July 2010. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.oecd.org/ctp/transfer-pricing/transfer-pricing-guidelines.htm

8. Савчук Т.В. Прибуток до вирахування фінансових витрат та податків: економічний зміст і методика розрахунку у вітчизняній практиці/Т.В. Савчук// Механізм регулювання економіки. - 2010. - №2 - С. 23-26

9. Ruf M. Debt Shifting and Thin-Capitalization Rules German Experience and Alternative Approaches/ M. Ruf, D. Schindker// NHH Discussion Paper RRR, Bergen December 13, 2012 - 24 p.

10. Mardan M. The effects of thin capitalization rules when firms are financially constrained/ Mohammed Mardan// 8th Norwegian-German Seminar on Public Economics. CES ifo, Munich, pp. 4-15 - February 2013 - pp. 4-15

11. Articles of the model convention with respect to taxes on income and on capital. 28 January 2003. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.oecd.org/tax/treaties/1914467.pdf

12. Податковий кодекс України: редакція від 03.08.2014 р./ Відомості Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

13. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення: Закон Украни від 04.07.2013 №408 [Електронний ресурс] - Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/408-18

Размещено на Allbest.ru