Окремі аспекти фінансового контролю у сфері функціонування банківських резервів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі аспекти фінансового контролю у сфері функціонування банківських резервів

Системні дослідження фінансового контролю та застосування заходів впливу за порушення законодавства у сфері резервів банківської системи відсутні в сучасній науковій думці, хоча окремі елементи фінансового контролю у сфері банківської діяльності були предметом уваги науковців у фінансовій галузі, зокрема в роботах Л. К. Воронової, Н. Ю. Єрпильової, Л. А. Савченко, Р. А. Усенко, О. А. Костюченка. До теоретичного аспекту відповідальності за порушення банківського законодавства, а також засад адміністративної, кримінальної та фінансової відповідальності в таких випадках звертались автори навчального посібника «Фінансове право України» В. К. Шкарупа, Т О. Коломоєць [1, с. 212-249].

Метою цієї статті є визначення, на підставі сучасних досліджень науки фінансового права та аналізу чинного законодавства і банківської практики, особливостей здійснення фінансового контролю за формуванням та використанням резервних фондів банківської системи та характеристика заходів впливу до порушників.

Великий тлумачний словник визначає «фінансовий контроль» як «контроль за дотриманням законів і нормативних актів при здійсненні фінансових операцій, угод юридичними і фізичними особами» [2, с. 1537].

На думку авторів підручника «Фінансове право» (Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва), «фінансовий контроль» - «особлива сфера державного контролю, що являє собою діяльність фінансових органів по виявленню порушень законності, фінансової дисципліни і доцільності при формуванні, розподілі і використанні державних і муніципальних грошових коштів». Своєю чергою, вищезазначені науковці вважають, що «фінансова дисципліна» - «це чітке дотримання закріплених нормами права розпоряджень, що регулюють порядок формування, розподілу і використання публічних грошових фондів» [3, с. 94].

Однак, на нашу думку, таке визначення фінансового контролю є неповним, оскільки воно стосується лише коштів з публічного сектору. На підтримку цього твердження варто навести думку професора Л. А. Савченко, яка, як вид фінансового контролю, такою дефініцією визначає публічний фінансовий контроль [4, с. 129-131]. Таким чином, вважаємо, слід підтримати визначення цією вченою фінансового контролю як діяльності «державних органів і недержавних організацій, самих господарюючих суб'єктів чи їх структурних підрозділів, фізичних осіб, наділених відповідними повноваженнями чи правами, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, раціональності під час мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів» [4, с. 43]. Разом з тим зазначимо, що фінансовий контроль у сфері функціонування банківських резервів направлений не тільки на перевірку дотримання законності при їх формуванні, використанні, виявлення порушень, а й допомагає уникнути втрати платоспроможності банками та уникнути ризиків фінансової безпеки.

Аналіз методів, які можуть з'ясувати наявність порушень у сфері функціонування банківських резервів, дає підстави дійти висновку, що фінансовий контроль з боку держави в особі Національного банку за порядком і правильністю формування та використання банками резервів здійснюється шляхом інспекційних перевірок діяльності банків, безвиїзного банківського нагляду, аналізу статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів, аудиторських перевірок, контролю за усуненням банками виявлених у їхній діяльності порушень.

Засади проведення інспекційних перевірок НБУ визначено ст. 71, 72 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон про банки), а їх метою є з'ясувати наскільки безпечні та стабільні банківські операції, достовірна звітність, чи відсутні порушення банківського законодавства. Слід зауважити, що об'єктом перевірки є не тільки сам банк, а й звітність його афілійованих та споріднених осіб, власників істотної участі у банку, оскільки взаємовідносини з ними впливають на процедури формування резервів банку. Інформація щодо банківських операцій з пов'язаними особами впливає на рішення банків при формуванні резерву під ризики за активними операціями, зокрема під час оцінки фінансового стану таких позичальників / контрагентів банку.

Із впровадженням НБУ вимог щодо нормативу обов'язкового резервування, контроль за своєчасністю та повнотою перерахування обов'язкових резервів, що розміщуються у Національному банку України, було покладено на його регіональні управління, які, у разі порушення банком строків формування таких резервів, накладали стягнення у розмірі плати за допущення від'ємного залишку на коррахунку банку. Якщо ж такі порушення набували систематичного характеру, НБУ мав право порушити питання про застосування до банку інших санкцій, передбачених статтею 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Порядок застосування заходів впливу (санкцій), передбачених законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Зокрема, такі норми містять ст. 73, 74 Закону про банки, а детальніше їхнє застосування конкретизовано НБУ в постанові №346 від 17.08.2012 р., якою затверджено Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства. Це Положення визначає підстави і порядок застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку.

О. П. Гетманець серед видів фінансових санкцій зазначає штрафи за порушення банківського законодавства [5, с. 134]. Заходи впливу, які застосовують до банків за порушення банківського законодавства, як зазначають вчені-фінансис- ти, зокрема, Л. К. Воронова [6, с. 403], Н. Ю. Єр- пильова [7, с. 200], бувають двох типів: попереджувальні і примусові.

З огляду на такий поділ можна зазначити, що законодавець в Україні передбачив застосування до банків заходів впливу за порушення у сфері банківських резервів, серед яких до попереджувальних віднесено письмове застереження. Крім того, на нашу думку, можна було б запропонувати поділ заходів впливу на загальні та спеціальні, оскільки за порушення у сфері резервів можуть бути застосовані спеціальні санкції, тобто ті, які прямо передбачені законодавством як такі, що застосовуються за порушення при функціонуванні резервів, так і загальні санкції, як санкції за порушення банківського законодавства.

Зокрема, до кола спеціальних заходів впливу слід включити: - встановлення для банку підвищених економічних нормативів. Зазначений захід впливу застосовується для банку, що здійснює ризикову діяльність, яка загрожує інтересам його вкладників, інших кредиторів, у тому числі: якщо рівень негативно класифікованих активів банку перевищує 40 % від їх загального обсягу (тих, за якими оцінюється ризик та формується резерв); або коли не сформовано понад 40 % розрахункової суми резервів. Підвищені значення економічних нормативів повинні бути дотримані банком через сім робочих днів після дати прийняття відповідного рішення;

- підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами, зокрема, шляхом установлення підвищеного коефіцієнту резервування або заборони врахування під час розрахунку суми резервів забезпечення для банків, які здійснюють операції з підвищеним рівнем ризику, що загрожує виконанню їх зобов'язань перед вкладниками. За результатами інспекційної перевірки такий захід впливу застосовується, якщо банки-порушники правил резервування не надали документи для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів або не виправили недостовірну звітність щодо сформованих резервів.

Загальні заходи впливу можуть бути застосовані за порушення у сфері функціонування резервів, якщо банками порушується законодавство щодо створення та використання банківських резервів, яке безумовно належить до банківського законодавства, в тому числі до нього входять і нормативно-правові акти Національного банку України, зокрема вимоги, встановлені відповідно до статті 66 Закону «Про банки та банківську діяльність» щодо адміністративного та індикативного регулювання банківської діяльності.