Доцільність переходу України до гнучкого режиму валютного курсоутворення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вагомим інструментом забезпечення сталого економічного зростання є реалізація зваженої валютної політики, в основі якої покладено встановлення ефективного режиму валютного курсоутворення, що повною мірою відповідатиме макроекономічній ситуації в державі. З огляду на значну відкритість економіки України, валютно-курсова політика є механізмом взаємодії світових і національних ринків, що дає змогу при цьому вирішувати й важливі внутрішньоекономічні питання. Саме тому основним завданням валютно-курсової політики на сьогодні залишається реалізація заходів, які б максимально відповідали умовам фінансово-економічного стану України та тенденціям на міжнародних ринках. Визначені обставини призвели до необхідності переоцінки ефективності реалізації діючих і переходу на нові режими валютних курсів у низці країн.

Поточна політична криза загострила увагу наукової думки до ролі й місця валютної політики в подоланні економічної рецесії в Україні. Проблемні аспекти розроблення і реалізації валютної політики в умовах нестабільної економіки аналізують такі вчені, як С. Аржевітін, А. Барсєгян, О. Береславська, Я. Белінська, С.Боринець, Т. Вахненко, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриценко, О. Дзюблюк, Ф. Журавка, В. Козюк, Б. Лапчук, В. Міщенко, О. Пасічник, О. Петрик, О. Рогач, І. Співак, О. Шаров, Т. Шемет та низка інших.

Для кожної країни визначення стратегії курсової політики має надзвичайно важливе економічне і політичне значення. Розробляючи напрями та інструменти валютного курсоутворення, держава повинна, з одного боку, усвідомлювати, що ринковий валютний курс є реальною ціною іноземної валюти, яка відповідає потребам більшості покупців та продавців і сприяє вирівнюванню платіжного балансу країни. З іншого боку, необхідно пам'ятати, що коливання валютного курсу часто бувають пов'язані із спекулятивними операціями, змінами очікувань тощо, що може деструктивно впливати на загальну економічну ситуацію в країні.

Ефективна реалізація валютно-курсової політики центрального банку передбачає необхідність урахування всіх факторів, які можуть вплинути на динаміку обмінного курсу національної валюти. Від цього залежить вибір конкретного набору інструментів реалізації валютно-курсової політики для впливу на обмінний курс та встановлення режиму курсоутворення найбільш адекватного потребам поточної економічної ситуації.

У лютому 2014 р. курс долара відносно гривні подолав рекордну позначку за останні декілька років, встановивши на міжбанку 9,36 грн за один американський долар. Зростання відбулося стрімко, адже менш ніж за місяць гривня знецінилася більш ніж на 10 %. Відомо, що до основних факторів, які зумовлюють указані відхилення, належать: політико-правові; економічні; психологічні; технічні.

У будь-якій розвиненій економіці група економічних факторів є визначальною у процесі валютного курсоутворення. До таких чинників належать: економічний розвиток держави і темпи зростання її ВВП, темпи інфляції у країні, рівень процентних ставок, діяльність валютних ринків і валютні спекуляції, стан платіжного балансу, інструменти грошово-кредитної політики, рівень продуктивності праці, дефіцит державного бюджету, зовнішній борг держави, попит на експорт та імпорт, а також пропозиція грошей. валютний курсоутворення економічний інфляція

Разом із тим, якщо проаналізувати низку валютних криз в економіці України, то можна зробити висновок, що все-таки пріоритетний вплив на обмінний курс гривні має група політико-правових та психологічних чинників. Це яскраво демонструють події в Україні, які розгорнулись наприкінці 2013 на початку 2014 р. Основними економічними чинниками, які спричинили падіння курсу національної валюти, стали [1]:

• зростання внутрішнього та зовнішнього державного боргу. За останні 1,5 року його обсяг зріс більш ніж на 80 млрд грн;

• скорочення золотовалютного запасу країни майже вдвічі на 15 млрд дол. за три роки;

• збільшення грошової маси для обслуговування державних кредитів, внутрішніх 10-13 %, а зовнішніх 8-10 %;

• негативне сальдо зовнішнього торговельного балансу перевага імпорту над експортом товарів та послуг у розмірі 15 млрд дол. США, що, водночас, сприяло відтоку іноземної валюти за межі країни;

• зменшення обсягів розміщення прямих іноземних інвестицій та згортання інвестиційної діяльності значного числа іноземних компаній, які працювали в українській економіці;

• сповільнення темпів приросту ВВП. За даними Державної служби статистики, приріст ВВП перебував на нульовій позначці, а в промисловості падіння становило 5-6 %;

• стрімке зростання попиту на іноземну валюту. Станом на 28.01.2014 р. обсяги продажів долара на міжбанківському ринку досягли найвищого значення за 2013-2014 р. і становили 4 млрд 737,1 млн дол. США.

З огляду на це, Національний банк України 6 лютого 2014 р. прийняв Постанову № 49, відповідно до якої передбачаються певні обмеження на терміни купівлі банками іноземної валюти за дорученням юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Нормативний акт, за оцінкою Нацбанку, також підвищує можливість прогнозування пікових навантажень на валютному ринку, покращує умови фінансового моніторингу і не обмежує використання громадянами їх доходів і заощаджень. У повідомленні наголошено, що НБУ ухвалив таке рішення з урахуванням необхідності виконання основної конституційної функції центрального банку щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України. Постанова № 49 має тимчасовий і виключно упереджувальний характер.

Разом з тим, у лютому цього ж таки року НБУ вирішив ввести плаваючий режим валютного курсоутворення, а точніше, такий його різновид як кероване плавання. Нагадаємо, що в Україні, починаючи з 2000 р., валютний курс гривні юридично став плаваючим (спільна заява НБУ та КМУ від 21.02.2000 р. "Про курсову політику у 2000 p."). Однак фактично протягом останніх років Національний банк України підтримував прив'язку обмінного курсу гривні до долара США, що давало змогу віднести його до такого режиму валютного курсоутворення як змішаний.

Про необхідність запровадження гнучкого режиму валютного курсоутворення, особливо після введення у 2010 р. інфляційного таргетування, наголошувало багато практиків та теоретиків. Виникає питання: чи доцільно Нацбанку іти на такий важливий крок у період загострення політичної ситуації в державі? Адже, враховуючи і так непростий період української державності її економіка отримала іще один " стрес". Звичайно, що плаваючий курс більше відповідає вимогам ринкової економіки та є оптимальним варіантом курсової політики, однак, на нашу думку, запровадження цього режиму у період масової валютної паніки, негативних очікувань суб'єктів господарювання та нерозв'язання політичної кризи є недоцільним.

Відкинувши негативні політичні та психологічні чинники валютного курсоутворення, проаналізуємо низку економічних критеріїв вибору оптимального режиму обмінного курсу (див. табл. 1).

Розглянемо кожен із наведених критеріїв у ситуації з вітчизняною економікою:

1. Розмір економіки. За даними МВФ [5], станом на жовтень 2013 р. за рівнем ВВП Україна перебуває на 56 місці із 185 країн, з його величиною 175 527 млн дол. США, що становить лише 0,24 % від величини світового ВВП (73 454 493 млн дол. США), що означає, що Україна не є державою з великою економікою.

2. Ступінь відкритості економіки. Як видно із табл. 2, величина експорту товарів та послуг України з початку її становлення мала значну питому вагу і протягом 22 років незалежності була практично на одному рівні з імпортом, а у 1992, 1999, 2000-2005 рр. обсяг експорту перевищував імпорт, що свідчить про відкритість та інтегрованість вітчизняної економіки.

3. Рівень диверсифікації економіки (особливо експорту). Рис. 1 свідчить про те, що в Україні експорт практично недиверсифікований. Велика частка експорту, а саме 26,8 % припадає на чорні метали, 24,3 % на сільськогосподарську продукцію, 16,9 % на машини та обладнання, 9,2 % на продукцію хімічної промисловості, а 10,7 % на мінеральні продукти.

Табл. 1

Рис. 1

Табл. 2

Це свідчить про низьку диверсифікованість національної економіки, а за критеріями вибору оптимального режиму валютного курсоутворення про доцільність використання фіксованого або змішаного валютного курсу.

4. Ступінь розвитку економіки та фінансових ринків. Про ступінь розвитку економіки можна судити із розміру ВВП на одну особу. Україна, станом на жовтень 2013 р., за показником величини ВВП на душу населення була на 111 місці із 185 світу. що нижче, ніж у таких африканських країнах, як Габон, Намібія, Ботсвана (табл. 3). Цей показник економічного розвитку України нижчий ніж у Білорусі (в 1,9 раза), Росії (у 3,9 раза), Екваторіальній Гвінеї (у 5,8 раза), у Чехії (у 4,9 раза), США (у 13,7 раза), і Люксембурзі (у 27,1 раза).

Табл. 3

Щодо розвитку фінансового ринку, то необхідно зазначити, що на фондовому ринку України останніми роками спостерігається зростаюча динаміка. Так, якщо у 2005 р. обсяг біржових договорів (контрактів) з цінними паперами в Україні на організаторах торгівлі дорівнював 40,3 млрд грн, то станом на перше півріччя 2013 р. він збільшився у 8,7 раза та становив 350,8 млрд грн. Проте загальний рівень розвитку фінансових ринків залишається досить низьким. Найбільш розвиненою його складовою є комерційні банки, а інші фінансові інститути і ринки відстають у своєму розвитку.

4. Мобільність капіталу. Це єдиний критерій, який дає змогу перейти Україні від змішаного до гнучкого режиму валютного курсоутворення. Висока мобільність капіталу передбачає використання гнучкого режиму валютного курсоутворення, тоді як низька мобільність фіксованого режиму.

5. Рівень доларизації. За методикою МВФ високодоларизованою вважають економіку країни, якщо відношення величини депозитів у іноземній валюті до грошового агрегату М2 перевищує 30 %. За даними Бюлетеня НБУ, ми вирішили розрахувати цей показник у період з 2000 по 2013 р.

Як видно з рис. 2, за офіційними розрахунками рівень доларизації економіки України перебуває на досить високому рівні, що свідчить про недовіру населення до національної валюти. Зауважимо, що ця недовіра існує протягом довгих років і, незважаючи на проведення низки заходів НБУ щодо дедоларизації економіки, цей показник високий. Зрештою, розвиток бівалютності економіки України насамперед залежить від політичного стану в державі.

Рис. 2. Рівень доларизації економіки України у 2000-2013 рр., %