Фінансово-ресурсні втрати України від дій держави-анексора (частина і)

Анотація

Вперше наведено визначення держави-анексора та синтезовано варіант оцінювання фінансових втрат після дій держави-анексора через використання методики оцінювання фінансового потенціалу території, зокрема на основі його активної частини завдяки прийняттю управлінських рішень.

Обґрунтовано, що, крім прямих фінансових втрат за рахунок анексії Криму, Україна зазнає значних втрат опосередковано. Насамперед відбулося поглинання державою-анексором частини її природно-кліматичних ресурсів та перспективних газових родовищ. Зазначено, що лише фінансові втрати кримського енергетичного сегмента для України перевищують 0,5 трлн дол. США. Підкреслено, що анексія Криму негативно позначається на господарському комплексі суміжних з Кримом регіонів, які змушені будуть активізувати пошук інших транспортних шляхів для потрапляння власної продукції до споживача. Виділено негативні зміни в інвестиційній привабливості дотичних до Криму територій, які стають менш привабливими для інвесторів. Наведено додаткові заходи щодо зниження торговельного тиску на Україну з боку держави-анексора.

Запропоновано сформувати міжвідомчий орган з оцінювання та мінімізації фінансово-ресурсних втрат від анексії Криму, розглянуто взаємодію його складових під час вироблення управлінських рішень.

Ключові слова: держава-анексор, анексія, фінансово-ресурсні втрати, фінансовий потенціал, територія, управлінські рішення, оцінювання, мінімізація, метод блокового ранжування.

Карпинский Б.А., Григоренко В.О., Карпинская Е.Б. Финансово-ресурсные потери Украины от действий государства-аннексора (часть 1)

Впервые приведено определение государства-аннексора и синтезирован вариант оценки финансовых потерь от действий государства-аннексора путем использования методики оценки финансового потенциала территории, в частности, на основе его активной части при принятии управленческих решений.

Обосновано, что, кроме прямых финансовых потерь за счет аннексии Крыма, Украина имеет много потерь косвенно. Прежде всего прошло поглощение государством-аннексором части ее природно-климатических ресурсов и перспективных газовых месторождений. Отмечено, что только финансовые потери крымского энергетического сегмента для Украины превышают 0,5 трлн дол. США. Подчеркнуто, что аннексия Крыма негативно отражается на хозяйственном комплексе смежных с Крымом регионов, которые вынуждены будут активизировать поиск других транспортных путей для попадания собственной продукции к потребителю. Выделены негативные изменения в инвестиционной привлекательности касающихся Крыма территорий, которые становятся менее привлекательными для инвесторов. Приведены дополнительные меры по снижению торгового давления на Украину со стороны государства-аннексора.

Предложено сформировать межведомственный орган по оценке и минимизации финансово-ресурсных потерь от аннексии Крыма, рассмотрено взаимодействие его составляющих при выработке управленческих решений.

Ключевые слова: государство-аннексор, аннексия, финансово-ресурсные потери, финансовый потенциал, территория, управленческие решения, оценка, минимизация, метод блочного ранжирования

Karpinsky B.A., Grigorenko V.O., Karpinska H.B. Ukraine`s Financial and Resource Loss from the Actions of the State-Annexor

The definition of the state - annexor is provided for the first time. The version of the valuation of financial loss from the actions of the state-annexor by using methods of assessing the financial potential of the area, in particular, on the basis of its active part in management decisions is synthesized. It is proved that in addition to direct financial losses due to the annexation of the Crimea, Ukraine loses much indirectly. A part of its natural climatic resources and promising gas fields is primarily annexed by the state-annexor. Only financial losses of Crimean energy segment in Ukraine are estimated to exceed 0.5 trillion dollars. The annexation of the Crimea is emphasised to have a negative impact on the economic complex adjacent to the Crimea regions, which will be forced to intensify the search for other ways of transportation for getting their own products to the consumer. Some negative changes in investment attractiveness regarding Crimea territories that are less attractive to investors are marked. Some additional measures to reduce trade pressure on Ukraine by the State annexor are stated. It is proposed to form an inter-ministerial body for assessing and minimizing financial and resource losses from annexation of the Crimea. The interaction of its components when making management decisions is considered.

Key words: state-annexor, annexation, financial and resource losses, financial potential, area, management decisions, assessment, minimization, block ranking method.

Постановка проблеми

Кожен з етапів становлення і розвитку світових економічних відносин, окрім позитивної частини щодо нарощування випуску конкурентоспроможної продукції, формування підходів взаємовигідної торгівлі, утвердження базових засад стандартів і загальнолюдських цінностей, прав та свобод населення, мають негативні прояви, які зокрема стосуються збройних конфліктів, боротьби за ресурсну, а з нею й за світову, гегемонію. Останнє особливо відчутне у відродженні практики застосування силового критерію з боку економічно потужнішої держави для вирішення власних проблемних питань, обмежуючи тим цивілізоване та мирне врегулювання наявних проблем, зокрема в частині подолання територіальних спорів. Тому об'єктивно виникає проблема викликів щодо цілісності державної території та непорушності державних кордонів. Незважаючи на принципову увагу до цих питань з боку світової спільноти, яка нормативно закріплена в універсальних, регіональних, міжнародно-правових актах, практиці Міжнародного суду ООН, національному законодавстві держав, позиція силового вирішення територіальних спорів залишається, що призводить до територіальних змін, а з ними й до порушень принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів, прав кожного народу на мирне співіснування в нинішньому глобалізованому світі.

Сьогодні значна частина експертів та фахівців з економічних питань і стратегій ведуть оцінку втрат вітчизняної економіки щодо відокремлення Автономної Республіки Крим (АР Крим) від України та анексії її території, включно з Севастополем, Росією. Безумовно, що у фінансово-економічному плані цей процес є негативним як для України, так і для АР Крим, і, скоріш за все, для Російської Федерації також.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У теоретичних положеннях щодо становлення держави важливе місце відводиться територіальній ідентифікації, яка, поряд з населенням і владою, сутнісно її відображає. Зокрема у ст. 2 Конституції України підкреслено, що її територія в межах наявного кордону є цілісною і недоторканною [1].

Загалом питаннями, пов'язаними із загальнотеоретичними змінами державної території, займалися такі вчені, як: М.О. Баймуратов, В.Є. Чиркин, Ю. Шемшученко. У дослідженнях Л. Брілмаєра, Д. Ллойда, К. МакМіллана, Б. Мейснера, П. Нанди, Т. Таппе досить конкретизовано відображено особливості правничого співвідношення між принципами територіальної цілісності та принципом права націй (народів) на самовизначення. Водночас такі науковці, як: К. Антонополус, А. Аренд, Я. Броунлі, В. Качераускіс, А. Робертс, В. Хоу, Л. Шелеф сформували ґрунтовний базис щодо порушення принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів у частині правового унормування відносин, що виникають за сценарієм погрози силою або її безпосереднього застосування.

Серед вітчизняних вчених, котрі зробили вагомий внесок у розробку концептуальних засад взаємодії принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів, потрібно виокремити М. Буроменського, В. Буткевича, А. Дмитрієва, В. Мицика, В. Муравйова, Г. Анцелевича, К. Савчука, О. Покрещука. До окремих аспектів інституціалізації принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів та їх імплементації в національне законодавство України була привернута увага дослідників О. Буткевича, В. Денисова, А. Мельника, О. Мережко, Т. Цимбрівського [4, 15-16, 18, 26, 28].

Властиво, в контексті розвитку парадигми управління фінансовим потенціалом виділяються дослідження вітчизняних науковців, таких як: О.В. Ареф'єва, Н.С. Краснокутська, Л.В. Руденко [19, с. 15-23], В. Свірського [20, с. 43-51], Н.І. Чуницька [27, с. 23-32] та ін.

Однак переважна частина цих наукових розробок зводилася до вивчення забезпеченості території (регіону) фінансовими ресурсами, або визначення їх фінансової спроможності та зовсім не стосувалася поєднання цих підходів із проблематикою аналізу фінансових втрат та функціонування держави в умовах насильницької зміни її територіальних меж [5-14, 23, 29-30]. Водночас, події, які відбулися в Україні в першому кварталі 2014 р. із формуванням реальних ознак частково окупованої території, потребують глибшої уваги саме до останнього.

Незважаючи на тривалу історію змагань та протистоянь у контексті приєднання інших територій до держави не лише в правовому полі, а й у термінологічному плані, поки що не виробилось переконливих засадничих підходів з уникнення цієї ситуації та прозорих методів оцінювання втрат ресурсів при цьому, що призводить і нині до посилення насильницьких проявів та спотворення оцінкових критеріїв. Окрім того, у частині тлумачення держава-анексор за геополітичних потрясінь системних досліджень не проводилось, що додатково зумовило потребу у формуванні власної позиції з тематики, яка б включала сучасні реалії загрози територіальній цілісності України.

Мета дослідження

Сформувати сутнісний підхід до термінологічного визначення держави-анексора та, використовуючи напрацьований авторами методологічний, формульний інструментарій і аналітичний матеріал щодо оцінювання фінансового потенціалу території, здійснити аналітичний розрахунок і оцінку фінансово-ресурсних втрат української економіки від зовнішньої агресії.

Виклад основного матеріалу

Сутнісні ознаки та прояви держави-анексора в сучасних умовах. Порушення територіальної цілісності держави може відбуватись двома шляхами: силовим і правовим. До силового відноситься: окупація, цесія, ад'юнкція, анексія.

Так, окупація (лат. оссираїю - заняття, заволодіння) - це тимчасове зайняття збройними силами території супротивника. Окупація може бути як у мирний, так і у воєнний періоди, а її режим регулюється 4-ю Гаазькою конвенцією 1907 р., Женевською конвенцією про захист цивільного населення від війни 1949 р., Гаазькою конвенцією про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту 1954 р. [4]. Зокрема за 4-ю Гаазькою конвенцією окупація розпочинається зі встановлення фактичного контролю над окупованою територією й утворення окупаційної адміністрації, а припиняється з моменту втрати її фактичного контролю над цією територією. Окупаційна влада має право вимагати від населення беззаперечного підкорення, неучасті у ворожих до неї діях. Однак окупант не має права вимагати від населення активно сприяти своїм військовим операціям супроти його вітчизни.

Цесія (лат. cessio - офіційна поступка, передача своїх прав іншій особі) означає перехід території однієї держави до іншої за договором. Нерідко цесія відбувається після закінчення війни внаслідок укладення мирного договору і зазвичай при цьому змінюється державна належність населення переданої території. Але, щоб не знищувати національну самосвідомість цього населення, мешканцям переданої території часто дають можливість оптації - право вибору громадянства.

Ад'юдикація (лат. adjudicatio - присудження) - це перехід спірної території за рішенням компетентного міжнародного суду. Тут, як і у випадку "окупації без державної території", територія, що приєднується до держави, розглядається як деякий "об'єкт", на який деякий владний "суб'єкт" набуває права власності за давністю володіння, внаслідок присудження та ін. Така позиція у питанні про юридичні підстави приєднання до держави інших територій є специфічним результатом силового трактування права.

За своїм сутнісним наповненням під терміном анексія (лат. аппехіо - приєднання) мається на увазі насильницьке приєднання (загарбання) однією державою частини або всієї території іншої держави чи народності; насильницьке утримання народності в кордонах чужої для неї держави, нехтуючи міжнародним правом та Статутом ООН. Так, згідно зі статтями 1-2 Статуту ООН, члени цієї організації повинні дотримуватися принципу рівноправності й самовизначення народів та утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості та політичної незалежності будь-якої держави. Анексія є ганебною формою загарбництва та відкритим порушенням сучасного міжнародного права, зокрема на самовизначення народів і націй, сталість їхнього розвитку, територіальну недоторканість. фінансовий ресурсний втрата анексія крим

Держава-анексор - це держава, яка, порушуючи традиційні міжнародні правничі засади, використовуючи мілітарно-силові підходи, фінансово-економічну кризу і торговельну блокаду, шантаж та інформаційний тиск, формує ідеологічне підґрунтя та насильницьки приєднує іншу територію (державу) в односторонньому порядку, часто ховаючись за декларативними тезами про квазі згоду місцевого населення і захист своїх громадян, які мешкають на цій території та виправдовуючи свої агресивно-загарбницькі дії перед власним населенням псевдопатріотичними гаслами щодо потреби в "збиранні (чи відновленні, примноженні, приєднанні, возз'єднанні) земель".

Практично, держава-анексор насильно підпорядковує (утримує) іншу народність на її власній території, розширює свої межі за рахунок цієї території та формує змінений загарбницьким чином власний кордон. Така держава може активно переселяти чи витискати корінне населення з його традиційної території проживання, заповнюючи її власним населенням, яке є більш лояльним щодо агресивної політики анексора.

Як випливає з табл. 1, деякі держави в цьому історичному проміжку встигли побувати в ролі як держави-анексора, так і держави, яка сама була анексованою, зокрема Єгипет.

Таблиця 1

Анексовані території в ХУІІ - початку ХХІ століть