Оподаткування сільськогосподарських підприємств в умовах податкових змін

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.2

Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ПОДАТКОВИХ ЗМІН

О.Ю. Буцька

Постановка проблеми. На сьогодні особливе значення для успішного розвитку України має розвиток сільського господарства. Воно входить до складу народногосподарського комплексу, що дозволяє забезпечити підтримку життєдіяльності суспільства. Сільське господарство підвищує ефективність національного господарства за рахунох забезпечення зайнятості сільського населення. Враховуючи сезонність та велику ризиковість діяльності сільськогоподарських товаровиробників, оподаткування підприємств агропромислового комплексу завжди було одним із особливих видів податкових взаємовідносин. З часів незалежності України постійно виникало питання державної підтримки та захисту вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників в ціновій, соціальній та податковій політиці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам оподаткування діяльності сільськогосподарських підприємств активно займалися такі українські вчені: О. Василик, М. Дем'яненко, Д. Дема, П. Лайко, А. Соколовська, Л. Тулуш, В. Федосов, В. Рудь, А. Кириченко, С. Осадчий. Однак у роботах зазначених авторів переважно досліджуються теоретичні питання використання саме спрощеної системи оподаткування підприємств аграрного сектору у вигляді нарахування та сплати фіксованого сільськьгосподарського податку. Мало дослідженими залишаються питання податкового регулювання діяльності аграрних підприємств, а також впливу змін у податковому законодавстві на загальне податкове навантаження сільськогосподарської галузі.

Постановка завдання. Саме тому метою статті є дослідження існуючих підходів до оподаткування діяльності сільськогосподарських підприємств та визначення напрямів вдосконалення існуючої системи оподаткування.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні стає очевидним той факт, що започатковані ще у 1990 роках трансформаційні процеси в аграрній сфері проводилися без належної економічної, правової та психологічної підготовки. Це у свою чергу зумовило непослідовність, несистемність та суперечливість окремих етапів реформування сільського господарства, що, відповідно, мало неоднозначний вплив на його розвиток. Відтак українське суспільство вже тривалий час очікує позитивного врегулювання складних економічних і соціальних проблем, що склалися в сільському господарстві України та набули системного характеру.

Однією з основних є постійне зростання податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників - платників податків і неможливість акумулювання коштів для розвитку своєї діяльності. Так, починаючи з років незалежності України рівень податкового навантаження на сільськогосподарських товаровиробників складав від 12 % у 1991 р. до 22 % у 1998 році. Неможливість стабільного ведення господарської діяльність та забезпечення її розвитку, стало причиною введення спрощеного режиму оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників у вигляді фіксованого сільськогосподарського податку, що одразу дозволило знизити рівень податкового навантаження у 1999 р. до 2,5 % [1, с. 144].

Оцінюючи діяльність сільськогосподарських підприємств в умовах податкових змін можна стверджувати, що у 2010-2012 роках переважна більшість сільськогосподарських підприємств була прибутковою незалежно від розмірів та специфіки їх діяльності (табл. 1).

Таблиця 1. Фінансові результати діяльності великих та середніх сільськогосподарських підприємств [3]

На нашу думку, однією з основних причин таких позитивних змін у аграрному секторі є надана можливість підприємствам самостійно обирати режим оподаткування і планувати свої витрати. Відповідно до Податкового кодексу України оподаткування підприємств сільського господарства на сьогодні може здійснюватися двома способами: загальна система оподаткування та спеціальний податковий режим. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно обирає систему оподаткування, за якою буде працювати. оподаткування агропромисловий фінансовий платник

Використовуючи у своїй діяльності загальну систему оподаткування обліку і звітності сільськогосподарські товаровиробники сплачують всі без винятку податки і збори, визначені Податковим кодексом України. Такий режим оподаткування не сприяє державній підтримці та створенню особливих пільгових умов для товаровиробників. При цьому основними податками, що сплачуються, є податок на прибуток підприємства, податок на додану вартість, плата за землю, податок на доходи фізичних осіб. Окрім того підприємства аграрного сектору можуть бути платниками і інших податків, за умови наявності у них об'єктів оподаткування. Вагомим недоліком цієї системи оподаткування є значне податкове навантаження на платників.

Проте за умови виконання встановлених Податковим кодексом України вимог сільськогосподарські товаровиробники мають право використовувати спеціальний податковий режим і бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %. Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року. Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та визначається у відсотках до бази оподаткування.

Відповідно до Податкового кодексу України сільськогосподарські підприємства, що обрали для себе спеціальний податковий режим є платниками наступних податків і зборів: фіксований сільськогосподарський податок, податок на доданку вартість, податок на доходи фізичних осіб, а також екологічний податок. Крім того, вони можуть сплачувати плату за користування надрами, збір за першу реєстрацію транспортних засобів, а також плату за землю, що використовуються не для ведення сільськогосподарського виробництва.

Отже, фіксований сільськогосподарський податок дозволяє знизити податкове навантаження на платника; збільшити рівень сплати податку; спростити механізм нарахування, обліку і сплати податку; оптимізувати строки сплати податку, враховуючи сезонність діяльності сільськогосподарських підприємств; стабілізувати податкову базу.

Разом з цим, існує ряд недоліків при застосуванні фіксованого сільськогогосподарського податку, а саме: невиконання принципу рівності платників; сума податку не залежить від фінансового стану платника (навіть збиткові підприємства змушені сплачувати податок); недосконала база грошової оцінки угідь. Основною проблемою існуючого підходу визначення бази оподаткування, а отже і розміру фіксованого сільськогосподарського податку, є недосконалість методики розрахунку вартості сільськогосподарських земель, її розмір залежить від показників, що відображають продуктивність землі, а саме: ґрунтової родючості, технологічних властивостей ґрунту та місця розташування об'єкта оцінки. Як відомо з економічної теорії, величина доходу, одержуваного господарюючим суб'єктом, отже, його здатність до сплати податку залежить від багатьох факторів. Найважливішим із них є забезпеченість необхідними для цього економічними ресурсами: природними, трудовими, капіталом, досягненнями науки й техніки, підприємницькою здатністю.

У вітчизняній методиці в розрахунок беруться потенційні можливості лише одного з них: природних ресурсів, які має платник податків. Причому враховуються далеко не всі параметри, що визначають зазначені можливості. Наприклад, не беруться до уваги негативні наслідки забруднення земель, які спричиняють зниження врожайності, якості продукції, її ціни й споживчих властивостей тощо [2, с. 63] і, звичайно, впливають на розмір доходів платника податків.

Окрім того одним із напрямів державної підтримки сільськогосподарських підприємств є специфічний режим оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно до статті 209 Податкового кодексу України [5] сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (або послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Таким чином на сьогодні в світлі податкових змін для сільськогосподарських товаровиробників створені достатньо сприятливі умова для ведення та розвитку їх діяльності. Проте потребують удосконалення механізми адміністрування вищезазначених податків, переходу з однієї системи оподаткування на іншу, та визначення чітких правил підтримки саме малого бізнесу у сфері сільського господарства.

Висновки

З обранням спеціального податкового режиму (фіксованого сільськогосподарського податку) знижується податкове навантаження на платника. Але він не забезпечує ефективного використання земельних ресурсів, прибутковості діяльності, оскільки не відіграє значної ролі, адже має незначну питому вагу у доходах платника. Загальна система оподаткування іноді є стимулятором ведення прибуткової діяльності та забезпечення ефективності виробництва.

Література

1. Богданова О. О. Окремі аспекти оподаткування сільськогосподарських підприємств / О. О. Богданова // Економіка. - 2011. - № 3. - С. 144-151.

2. Вершинин В. Налогообложение загрязненных земель сельскохозяйственного назначения / В. Вершинин // АПК. Экономика, управление. -- 2005. -- № 8. -- С. 63.

3. Посаднєва О.М. Особливості оподаткування сільськогосподарської діяльності в Україні / О. М. Посаднєва // Інноваційна економіка. - 2012. - № 2. - С. 257-260.

4. Непочатенко О.О. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників та шляхи його вдосконалення / О. О. Непочатенко, П.М. Боровик, М. М. Уманець // Сталий розвиток економіки. - 2013. - №1. - С. 328-332.

Анотація

У статті визначено особливості та окреслено основні проблеми оподаткування сільськогосподарських підприємств в Україні. Визначено підходи щодо вдосконалення системи оподаткування підприємств агропромислового комплексу.

Ключові слова: оподаткування, сільськогосподарське підприємство, фіксований сільськогосподарський податок.

The article defines the features and outlines the key problems of the taxation of the agricultural enterprises in Ukraine. Approaches were identified to improve the system of taxation of agricultural enterprises.

Keywords: taxation, agricultural enterprise, fixed agricultural tax.

Размещено на Allbest.ru