Соціальний детермінант розвитку фінансово-кредитної системи: концептуальні положення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальний детермінант розвитку фінансово-кредитної системи: концептуальні положення

Процеси державного регулювання фінансово-кредитної системи не можуть визначатись виключено економічними закономірностями і передбачають, в залежності від рівня стабільності ситуації, вплив соціального детермінанту. Враховуючи той факт, що рівень нестабільності світової економіки підвищився в останні роки, соціальному детермінанту доцільно приділити окрему увагу, що потребує розгляду концепцій та теоретичних підходів до аналізу впливу характеристик соціальної системи на розвиток фінансово-кредитної системи країни.

Соціальний детермінант характеризує як довгострокові, стійкі характеристики соціальної системи, що представляються у вигляді культурних моделей, так і короткострокові, обумовлені поточними фінансовими очікуваннями громадян у відношенні динаміки розвитку фінансового ринку.

Положення про наявність залежності між культурою суспільства й фінансовими стратегіями, що обирають його громадяни, було досліджено вітчизняними та зарубіжними вченими та експертами. Зокрема, у роботі О.С. Поважного [1] проаналізовано структуру акціонерного капіталу, сформовану в країнах з відомими і стійкими культурними відмінностями, та зроблено висновок, що у суспільстві структура розподілу акціонерного капіталу серед деяких груп власників відображує актуальні пріоритетні цілі цього суспільства, що формуються під впливом чинників зовнішнього середовища з урахуванням можливостей внутрішнього середовища (чи поточного потенціалу системи). У загальному вигляді визначення концептуальної основи розвитку суспільства представлено шляхом позиціонування в системі координат з двома дихотомічними шкалами: «індивідуальні - колективні цілі суспільства», «довгострокові - короткострокові цілі суспільства». Розвиваючи цю систему, можна визначити характерні цілі економічної системи (ЕС) суспільства, що позиціонується в одному з отриманих квадрантів (рис. 1).

Рис. 1. Характеристики пріоритетних цілей економічного розвитку

соціальний детермінант фінансовий кредитний

Позиціонування українського суспільства в цій системі координат дає представлення про цілі, що визначають розвиток тих чи інших фінансових організацій, формування структури ринку фінансових послуг. Проте, слід відзначити, що соціальний детермінант розвитку економічної системи в цілому, та фінансово-кредитної, зокрема, визначається не тільки цілями членів соціальної системи, а й цінностями, які інтегруються в рамках домінуючих культурних патернів.

Особливостям впливу національних культур на розвиток економічних процесів присвячені роботи багатьох психологів, культурологів. Найбільш розповсюджені з них - дослідження Г. Хофстеде, Е. Лорана, М. Харісона, роботи О. Іваньшиної, Ю. Латова, І. Агєєвої, О. Фенька. Результати досліджень цих вчених дають можливість виявити значимі закономірності впливу соціального детермінанту на розвиток фінансово-кредитної системи країни з метою його подальшого врахування в процесі державного регулювання національної економіки та забезпеченні її стійкого розвитку.

Метою публікації є аналіз концептуальних положень, що містять закономірності впливу соціального детермінанту на розвиток фінансово-кредитної системи країни.

У піонерській роботі голландського проф. Г. Хофстеда кінця 60-х - початку 70-х рр. ХХ в., був проведений аналіз більш ніж 80 тис. співробітників однієї організації в 53 країнах світу та проаналізовано ментальні характеристики різних етнічних груп з використанням формалізованих (математичних) методів. На основі отриманих результатів Г. Хофстед виділив чотири основних показники, за допомогою яких можуть бути охарактеризовані й описані пануючі ціннісні системи представників самих різних країн і етнічних груп: «дистанція стосовно влади» (PDІ), «уникнення невизначеності» (UAІ), «індивідуалізм» (ІDV) і «маскулинность» (MAS). У 1970-і роки список досліджуваних країн був розширений Г. Хофстедом до 70 (і продовжує розширюватися в наші дні), а до чотирьох показників доданий п'ятий - «конфуціанський динамізм» (CDІ), перейменований пізніше в «довготермінову орієнтацію» (LTO). Усі показники зазвичай варіюються в інтервалі від 0 до 100 балів, хоча можливі і більш екстремальні значення.

Вітчизняні дослідники, застосувавши методику аналізу культурних відмінностей Г. Хофстеда до України, [2] приводять наступні значення індексу культури для України (табл. 1).

Таблиця 1. Значення культурних вимірників для України [2]

Відповідно до цієї оцінки, Україна відноситься до країн маскулінної культури з високим рівнем уникнення невизначеності і великою дистанцією влади. Українці орієнтуються, переважно, на короткострокові, тактичні цілі. Крім того, у дослідженні визначається низький рівень індивідуалізму.

На рис. 2 видно, що найбільше відхилення від середнього значення показників оцінки має характеристика «уникнення невизначеності».

Високий рівень уникнення невизначеності може свідчити на користь вибору досить консервативних фінансових стратегій громадянами країни. Крім того, цей показник культури свідчить про наявність потенціалу для розвитку страхових послуг, тому що вони сприяють зниженню невизначеності майбутнього для громадян. В цілому, ринок фінансових послуг України істотно збіднений можливостями довгострокового інвестування, яке б дозволило знизити очікуваний рівень невизначеності майбутнього. При цьому основною перешкодою для розвитку сегмента довгострокового інвестування - від страхових компаній до пенсійних фондів є рівень довіри громадян до фінансових інститутів в цілому, як державної, так і приватної форм власності.

Рис. 2. Характеристики індексу Г. Хофстеда для України [2]

Представлене положення ускладнюється також низьким рівнем індивідуалізму, тобто підприємницької активності населення, прагнення до особистих досягнень. Цей показник відображує потенційно можливу частку середнього класу в суспільстві з представленим рівнем культурних особливостей. Низький рівень індивідуалізму також обумовлює пріоритет консервативних фінансових стратегій над поведінкою, що супроводжується ризиком інвестування фінансових коштів.

Що ж стосується довгострокової орієнтації, те цей показник в культурі українського суспільства не є вираженим, що означає пріоритет довгострокової орієнтації для деяких членів суспільства, і його відсутність - для інших. Іншими словами, можна говорити про наявність балансу довгострокової і короткострокової орієнтації в поведінці громадян. Отже, можна стверджувати, що традиційні для будь-якого суспільства сегменти споживачів довгострокових фінансових послуг в Україні будуть також виражені: люди передпенсійного віку і батьки, що відкладають фінансові кошти для навчання дітей.

На сучасному етапі фінансові стратегії громадян України є короткостроковими по цілям і достатньо консервативними, що підтверджує їх відповідність домінуючим культурним патернам суспільства. Зокрема, структура депозитів населення України свідчить на користь вибору більшістю громадян строкових вкладів на період від одного до двох років (рис. 3).

Рис. 3. Термінова структура депозитів населення (на 01.05.08 р. - за даними НБУ)

Наступним чинником, що визначає вплив соціального детермінанту на розвиток фінансово-кредитної системи, є очікування учасників фінансового ринку. Ці очікування можна описати на основі закономірностей, виявлених Дж. Соросом і визначених їм як «концепція рефлексивності», яка розглядає рівень рефлексії суб'єктів фінансових відносин; іншими словами, дозволяє оцінити ступінь адекватності сприйняття суб'єктами домінуючих тенденцій розвитку системи.

Рефлексивна концепція заснована на теорії відображення, що одержала свій розвиток у концепції рефлексивности Дж. Сороса [3; 4]. Нижче представлені її основні положення.

Відповідно до теорії Дж. Сороса, у будь-якій події, процесі, факті реальної дійсності існує взаємозв'язок між мисленням учасників і ситуацією, у якій вони приймають участь. Учасники не можуть обмежувати своє мислення фактами: вони повинні брати до уваги висновки всіх учасників, включаючи самих себе. Цей взаємозв'язок можна розбита на дві функціональні залежності: зусилляучасників по розумінню ситуації можна назвати когнітивною чи пасивною функцією, а вплив їх умовиводів на ситуацію в реальному світі - активною функцією [4].

У когнітивній функції сприйняття учасників залежать від ситуації; в активній функції сприйняття учасників впливають на ситуацію. Таким чином, очевидно, що ці функції працюють у протилежних напрямках: у когнітивній функції незалежною перемінною є ситуація, у активної функції такою є мислення учасників.

Існують випадки, коли ту чи іншу функцію можна спостерігати ізольовано; існують також ситуації, коли обидві вони діють одночасно. У випадку, коли обидві функції працюють одночасно, вони інтерферують (рис. 4).

Рис. 4. Взаємодія когнітивної і активної функцій

Для одержання детермінованого результату функція повинна мати незалежну перемінну, але в цьому випадку незалежна перемінна однієї функції є залежною перемінною іншої. Таким чином, замість детермінованого результату ми маємо взаємодію, в якій як ситуація, так і погляди учасників є залежними перемінними і первинну зміну прискорює зміна як у самій ситуації, так і в поглядах самих учасників [1, с. 51].

Дві зазначені функції ведуть не до рівноваги, а до процесу змін, що ніколи не закінчується. На основі поняття рефлексивности всі події реальної дійсності розбито на дві категорій: звичайні, повсякденні події, які передбачаються правильно учасниками та не вносять зміни в їх сприйняття; та унікальні події, що впливають на переваги учасників і ведуть до подальших змін.

У випадку унікальних подій когнітивна і активна функції, діють одночасно, що приводить до зміни, як ситуації, так і поглядів її учасників. Після цього ні ситуація, ні погляди її учасників вже не будуть такими, як раніше. У випадку ж повсякденних подій змінюється лише активна функція, когнітивна функція не впливає на ситуацію.

Унікальні події Дж. Сорос назвав нерівновагими, а звичайні - рівноважними. У випадку нерівновагих ситуацій існує значима рефлексивна взаємодія між переважаючим відхиленням і домінуючою тенденцією. Існує два роди нерівновагих станів: статичний дисбаланс, при якому як домінуюча теорія чи догма, так і домінуючі соціальні умови, жорстко фіксовані, але вони досить далекі один від одного; і динамічний дисбаланс, в якому як реальний світ, так і погляди учасників міняються так швидко, що вони не можуть не бути віддаленими один від одного.

Таким чином, теорія Дж. Сороса являє собою один з аспектів розгляду еволюції відкритих систем, що природним чином кореспондується з теоріями циклічної динаміки економічних систем (рис. 5). Так, звичайні чи рівноважні події відбуваються, здебільшого, в адаптаційній зоні розвитку системи, у той час як унікальні події можливі тільки в біфуркаційній зоні [5; 6].

Рис. 5. Кореспонденція основних понять концепції рефлексивності і теорії економічних циклів

Теорія Дж. Сороса відкриває новий погляд на природу біфуркації. По Соросу, біфуркація системи - це факт наявності динамічного чи статичного дисбалансу, тобто існування системи в нерівновагому стані У випадку динамічного дисбалансу система не встигає за зміною зовнішнього середовища. Це відбувається зараз із національними економіками, які не встигають вчасно адаптуватися до змін світової кон'юнктури, наприклад, законодавства, яке швидко змінюється, переваг споживачів чи посиленню конкуренції на ринку. Такі системи проходять через біфуркацію.

У випадку статичного дисбалансу система ігнорує зміни в зовнішньому середовищі в результаті наявності внутрішніх догм. Ситуація статичного дисбалансу привела до дефолту (катастрофи) ті національні економіки, що продовжували дотримуватись ресурсної орієнтації, сировинної домінанти як стійкої догми в ситуації зростаючої конкуренції.

В цілому рефлексивна концепція є додатковим аспектом розгляду технології аналізу стану і характеристик фінансово-кредитної системи країни. Її практична корисність полягає в тому, що вона фіксує рівень (не) адекватної рефлексії системи, отже ступінь залежності економіки від представлень громадян про закономірності її розвитку.

Таким чином, вплив соціального детермінанту на розвиток фінансово-кредитної системи країни може бути визначений за допомогою аналізу культурних особливостей суспільства із застосуванням моделі Г. Хофстеда та врахування фінансових очікувань громадян на основі теорії рефлексивності Дж. Сороса.

Культурні особливості українського суспільства визначають перевагу короткострокових, тактичних колективних цілей над цілями стратегічного розвитку. Цей факт обумовлює брак стратегічної складової розвитку фінансово-кредитної системи країни та потребує розробки та впровадження адекватних методів державного стимулювання довгострокового інвестування, без якого неможливий стійкий прогресивний розвиток національної економіки.

Література

соціальний детермінант фінансовий кредитний

1. Поважный А.С. Проблемы управления и организации деятельности акционерных обществ в Украине. - 2-е изд., перераб. и доп. - Донецк: НЭП НАН Украины, 2002. - 300 с.

2. Петрушенко Ю.М. Когнітивна концепція крос-культурного менеджменту / Ю.М. Петрушенко, Т.А. Голець // Вісник СумДУ. Серія «Економіка». - 2008. - №1. - С. 120-128.

3. Сорос Дж. Алхимия финансов / Дж. Сорос. - М.: «ИНФРА-М», 1996. - 416 с.

4. Сорос Дж. Сорос о Соросе. Опережая перемены / Дж. Сорос; пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 336 с.

5. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера / Н.Н. Миосеев. - М.: Мол. гвардия, 1990. - 351 с.

6. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления / И.С. Добронравова. - К.: Лыбидь, 1990. - 152 с.

Размещено на Allbest.ru