Трансфертне ціноутворення в системі корпоративного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансфертне ціноутворення в системі корпоративного управління

Б.І. Сюркало

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів

Т.В. Шумило

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України»

Розглянуто ефективність трансфертного ціноутворення в системі корпоративного управління, аналізується стан бізнес-одиниць в структурі транснаціональної корпорації, узагальнюються методичні підходи щодо визначення проблем у сфері ціноутворення між окремими бізнес-одиницями, виявлено вплив бізнес ризиків у запровадженні глобалізаційних процесів.

Ключові слова: трансфертне ціноутворення, корпоративне управління, бізнес-ризик,бізнес-одиниці, транснаціональні корпорації.

Efficiency of transfer pricing in corporate governance, the condition of business units in the structure of transnational corporations, summarizes methodological approaches to identify problems in pricing between different business units, the effect of business risk in the implementation of globalization.

Keywords: transfer pricing, corporate governance, business risk, business units, multinational corporations.

Вступ

Для глобальної компанії, котра володіє диверсифікованим бізнесом та складною організаційною структурою питання ефективного корпоративного та господарського управління є надважливим. Метод впровадження системи трансфертного ціноутворення є одним із чільних важелів організації дієвого механізму управління, котрий дозволяє досягти різноманітних економічних цілей компанії як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Особливо актуальним дане дослідження є для вітчизняних підприємств, котрі знаходяться на етапі перейняття міжнародного досвіду ціноутворення.

Перехід власності від держави до приватного сектора, поява ринку капіталу та нове середовище інвесторів країн Центральної та Східної Європи вимагають удосконалення управління акціонерними товариствами. У сучасній ринковій економіці ефективне корпоративне управління є надзвичайно важливим складником успіху акціонерних товариств, та відіграє визначну роль у прийнятті інвестиційних рішень. За фінансовими показниками об`єкт інветування може виглядати досить привабливо, проте така привабливість може бути знівельована закритістю корпоративного сектора та низькою якістю корпоративного управління. Інвестори, в свою чергу, готові платити більше за акції компаній з високою якістю корпоративного управління порівняно з компаніями, в яких управління перебуває на значно низькому рівні.

Аналіз останніх публікацій. Питанню міжнародного досвіду впровадження та дії трансфертних цін всередині великих корпорацій приділяли увагу такі дослідники, як Костюк В.Р та Шеламова І.Д. [9], проте як інструмент управління компанією його досліджували Волков А.І. [2], Корепанов Д.М. [3], Мельник А.А. [5] та інші вітчизняні вчені.

Дослідженню та аналізу проблем корпоративного управління присвячені праці багатьох економістів, серед яких необхідно зазначити А.Берлі, Г. Мінза, В. Андреффа, М.Дженсена, В. Меклінга, а також Я.Міркіна, А. Рачинського, П. Кузнєцова, А. Муравьова та інших науковців. Значення корпоративного управління було відомо, починаючи щонайменше з Адама Сміта, який ще в 1776 році писав, що керівники акціонерних компаній, управляючи грошима інших, схильні до неуважності та марнотратства, і через це подібні компанії не здатні конкурувати з приватними фірмами

Постановка задачі. Метою дослідження є виявлення основних передумов та результатів впровадження системи трансферних цін в механізмі розрахунків між підрозділами, філіалами, підконтрольними фірмами транснаціональних корпорацій, а також їх безпосереднього впливу на ефективність ведення господарської діяльності і корпоративного управління.

Основні результати дослідження

Загалом в економічній науці розрізняють традиційний та сучасний підходи до проблеми корпоративного управління. Згідно з традиційним підходом основна проблема корпоративного управління полягає в протистоянні менеджерів, які переслідують власні інтереси, та акціонерів, які володіють невеликими пакетами акцій, тобто даний в захисті дрібних акціонерів від діяльності менеджерів. Основними представниками такого напряму вважаються Берлі А. та Мінз Г., на думку яких в умовах розпорошення акціонерного капіталу акціонер безпорадний перед діями менеджерів. Такий підхід до аналізу корпорацій дає можливість вважати, що концентрація акціонерного капіталу є найпростішим способом пом'якшення агентської проблеми у відносинах власників та менеджерів. Адже власники крупних пакетів акцій мають порівняно з дрібними акціонерами більше стимулів та можливостей для здійснення контролю над менеджерами.

Сучасний погляд на проблему корпоративного управління є значно ширшим. Основними у сфері корпоративного управління вважаються крупні стратегічні інвестори, оскільки компаній, які є у власності великої кількості дрібних акціонерів, в світі не так багато, за винятком країн з англосаксонською правовою традицією [4, с. 8-9]. Так, наприклад, Я. Міркін зазначає, що концентрація власності в країнах з перехідною економікою досить велика (так званий stakeholder capitalism) (що підтверджується й результатами аналізу бази даних BEEPS), тоді як англо-американська модель засновується на розпорошеному акціонерному капіталі (shareholder capitalism) [3]. У багатьох країнах, враховуючи більшість європейських, дійсно переважають компанії, в яких концентрація власності порівняно висока. Свобода дій менеджерів цих компаній обмежена необхідністю підкорювати стратегії зобов'язанням, які покладені на них крупними акціонерами. Внаслідок цього межі корпоративного управління розширюються, охоплюючи складні взаємовідносини між менеджерами, власниками крупних пакетів акцій та дрібними акціонерами. Відповідно в сучасному підході до проблеми корпоративного управління значна увага приділяється саме концентрації акціонерного капіталу. З іншого боку, як свідчить досвід зі світової практики, рівень корпоративного управління в англо-американській моделі є значно вищим. Тобто, більша розпорошеність акціонерного капіталу приводить до підвищення рівня захисту прав акціонерів, і навпаки [3]. Ефективність корпоративного управління залежить також від того, на яке інституціональне поле орієнтовані корпорації - формальне, правове (де краще себе можуть показати аутсайдери як власники) чи неформальне, суспільне (де діють інсайдери).

Успішна система корпоративного управління повинна поєднувати захист прав інвесторів та ту важливу роль, яку відіграють крупні зовнішні акціонери в управлінні компаніями. Саме тому системи корпоративного управління в переважній більшості країн з обмеженим захистом інвесторів та переважанням фірм, які контролюються внутрішніми власниками, далекі від ідеальних.

В сучасних умовах розвитку світового ринку однією з провідних форм ведення міжнародного бізнесу стали транснаціональні корпорації. З їх розростанням та поширенням діяльності на міжнародній арені перед керівниками вищої ланки гостро постала проблема масштабу управління такими компаніями, і для її вирішення топ-менеджмент був змушений делегувати частину своїх повноважень на середній рівень управління. Таким чином, в цілком централізовану систему керівництва поступово почали проникати елементи децентралізованої системи, привносячи певні позитивні наслідки у вигляді здатності компанії до швидкої адаптації в умовах ринкової волатильності та загального синергічного (адитивного) ефекту.

Проте, окрім позитивних моментів, така диверсифікація влади вилилася в проблеми ще більш гостріші, ніж просто розподіл повноважень. Неминуче постало питання про те, які управлінські функції потрібно залишати всередині фірми, а які спрямувати на аутсорсинг. Оскільки транснаціональні корпорації найчастіше мають десятки центрів витрат (виробничі, маркетингові, транспортні компанії, технічне обслуговування і т.п.) і в основному декілька центрів доходів (збут, фінансова діяльність, інвестування), то виникає проблема у визначенні значущості її структурних елементів і, як результат - розподілі прибутку і влади через відсутність єдиного критерію оцінки діяльності кожного підрозділу та їх вкладу в кінцевий результат діяльності транснаціональної корпорації.

Для вирішення даних питань практика ведення міжнародного бізнесу пропонує створити механізм внутрішніх (трансфертних) цін - як ключовий елемент системи прийняття управлінських рішень.

Трансфертні ціни - це умовно-розрахункові ціни, котрі використовуються в межах транснаціональної корпорації для встановлення господарських звязків між їх підрозділами, що розташовані в різних країнах, формуються в залежності від стратегії транснаціональної корпорації і складають предмет комерційної таємниці [4]. Тобто це ціни, за якими одна господарська одиниця надає іншій господарській одиниці товари та послуги в межах одного бізнесу. Наразі, через транснаціональні корпорації здійснюється близько 70% світової торгівлі, і половина цієї частки припадає саме на внутрішньогосподарські розрахунки [2]. Таким чином, корпорації використовують в своїй діяльності два види цін - ринкові та трансфертні, при чому другі - також для укладення ринкових договорів купівлі-продажу, але реально на практиці вони опосередковують рух активів в середині єдиної макроструктури транснаціональної корпорації.

Рух товарів, послуг та рахунків в транснаціональній корпорації при організованій системі трансфертних розрахунків показано на рисунку 1.

Рисунок 1. Приклад руху розрахунків між структурними одиницями глобальної компанії

Економічна доцільність використання трансфертних цін полягає в тому, що глобальна компанія з традиційно централізованим плануванням, управлінням та ціноутворенням отримує можливість регулювати рентабельність власних підрозділів і ланок виробництва, розташованих в різних країнах в залежності від стану кон'юнктури ринку та економічної доцільності. Як результат, це вигідно для самих транснаціоналних компаній, оскільки вони вільно можуть розташовувати виробництво там, де витрати на нього будуть мінімальними, а збут налагоджувати там, де діє найбільша норма прибутку.

Окрім зазначених вигод, цей механізм можна вільно підлаштовувати під податкове законодавство країн, де розташовані виробництва чи представництва транснаціональних корпорацій, тим самим мінімізуючи виплати в місцеві бюджети. Така форма креативного обліку реалізується шляхом заниження контрактної ціни для тих підрозділів, фінансовий результат яких бажано було б завищити, і навпаки. Таким чином мінімізуються прибутки компаній, котрі знаходяться в країнах з найменш лояльним податковим законодавством. В той же час, з погляду місцевої влади такі розрахунки є транзакціями між цілком незалежними підприємствами, а вона також переслідує власні інтереси, тому все більш пильно відслідковує внутрішньокорпоративні операції між підрозділами транснаціональної корпорації і за необхідності приймає рішення, що можуть поставити їх в невигідне становище на локальному ринку.

Насправді в торгівлі за трансфертними цінами рідко назустріч товарам та послугам однієї компанії реально рухаються грошові кошти іншої. Найчастіше вони виступають умовними цінами і реалізуються у вигляді “віртуальних операцій”. Такі операції потребують наявності значного рівня автоматизації та організації на підприємствах високої управлінської культури. Наразі лише окремі компанії в Україні можуть відповідати зазначеним стандартам.

Впровадження системи трансфертного ціноутворення дозволяє транснаціональним корпораціям вирішити низку проблем, пов'язаних із аспектами управління підрозділами. По-перше, воно дає змогу розрахувати ефективність діяльності будь-якої дочірньої компанії для прийняття рішення про її подальший розвиток, реструктуризацію чи ліквідацію. По-друге, створюється механізм для підвищення ефективності діяльності бізнес-одиниць транснаціональних корпорацій і, як наслідок, зростає конкурентоздатність компанії в цілому. По-третє, відбувається регулювання попиту і пропозиції на продукцію чи послуги того чи іншого підприємства, і в результаті створюється інструмент мотивації його керівництва в боротьбі за споживача.

Якщо та чи інша компанія досягає конкурентних переваг, то вона створює додаткову вартість і генерує прибуток. Ланцюг створення цієї вартості зорієнтований на конкретні структурні бізнес-одиниці, що здійснюють свою діяльність для підтримки конкурентоздатності всієї компанії. Таким чином, топ-менеджмент транснаціональної корпорації отримує можливість оцінити, які структурні одиниці створюють додаткову вартість, а які спрацьовують збитково, і приймають управлінські рішення про їх ліквідацію та за діяння вивільнених ресурсів в інших сферах діяльності компанії.

Механізм використання управлінськими групами такого інструменту, як трансфертна ціна для виявлення збиткових виробництв має наступний вигляд (рисунок 2).

Найчастіше у великих транснаціональних корпораціях для регулювання системи застосування трансфертних цін спеціально створюються адміністративні компанії, метою роботи котрих є не отримання прибутку, а надання саме тих послуг, котрі дійсно необхідні підрозділам: власне встановлення трансфертної ціни на основі ринкової, перегляд порядку розрахунку заробітної плати окремих груп працівників, консультативна робота, перерахунок доцільності дублювання обов'язків в дочірніх компаніях та філіалах і - найголовніше - створює систему показників, за якими оцінюється ефективність роботи кожної компанії чи підрозділу. Як показує практичний досвід російського транспортно-експедиторського холдингу «Елфор», найліпшим таким показником є маржинальний прибуток за період, що розраховується з обов'язковим врахуванням зовнішніх і внутрішніх операцій.

корпоративний ризик трансфертний ціна

Рисунок 2. Алгоритм використання трансфертних цін для виявлення центрів прибутку (збитку)

Застосування принципово нового методу ціноутворення для вітчизняного менеджменту пов'язане з кількома вагомими ризиками. По-перше, введення трансфертних цін так чи інакше в короткостроковому періоді призводять до дублювання функцій в структурних одиницях транснаціональних корпорацій. Компанії отримують право вибору - купувати товари чи послуги у іншого підрозділу чи зайнятися їх пошуком «на стороні», а отже, за наявності внутрішнього постачальника внутрішній споживач може продублювати його послуги. Материнська компанія не виставляє заборони на такі дії, оскільки багатонаціональний бізнес в особі Транснаціональних корпорацій прагне вкладати кошти в будь-які вектори, якщо вони дають змогу зекономити та максимізувати прибуток. Проте, в довгостроковому періоді така втрата фірмами свого монопольного положення мотивує їх до збільшення власної конкурентоздатності (оптимізації витрат, підвищення якості обслуговування та продукції тощо).

По-друге, існує ризик зниження ефективності деяких підприємств, якщо їх керівництво буде цілком відмовлятися від купівлі послуг у внутрішнього постачальника, щоб знизити витрати. Проте, на цей випадок транснаціональна корпорацій має право вибору корпоративної інформаційної системи для постійного спостереження за діяльністю підрозділів і оперативного реагування на відхилення від норм, що виникають в результаті поточної діяльності. Досвід багатьох зарубіжних та деяких вітчизняних компаній показує, що для оптимізації цих процесів і витворення ефективної системи адміністративного і господарського управління доцільно використовувати корпоративну інформаційну систему «Microsoft Dynamics NAV» («Navision»). Така система є інструментом для планування і перерозподілу ресурсів компанії і дозволяє в зручному автоматизованому режимі здійснювати одночасно управління виробництвом, фінансами, запасами, маркетингом, постачанням, обслуговуванням, якістю продукції чи послуг та усіма проектами, навіть якщо вони знаходяться в різних країнах.

Третьою принциповою проблемою стає потенційний ризик «консервації» компанії, що виражається в активній діяльності та надприбутках всередині транснаціональної корпорації, що, в свою чергу, супроводжуються ростом штату і документообігу, і водночас зменшенні ділових транзакцій із зовнішніми контрагентами та погіршення динаміки фінансових показників в цілому. Тому, дуже важливо, щоб трансфертний механізм не суперечив загальній стратегії компанії. Для цього доцільним було б мати розвинуту систему управлінського обліку і періодично відслідковувати динаміку не фінансових показників (кількості клієнтів, індексу їх лояльності, частки ринку, вартості адміністративних помилок, кількості документів, необхідних для оформлення однієї операції, часу, необхідного для підбору працівника на одну вакансію, річних затрат на навчання однієї людини і т.д.), а також стежити за рівнем кваліфікації керівництва.

В будь-якій компанії існують цільові облікові показники, котрих вона намагається досягнути. Механізм трансфертного ціноутворення дозволяє транснаціональній корпорації (зокрема їх структурним підрозділам) виконувати “необхідний мінімум” робіт в рамках самої корпорації, дотримуючись виробничого ланцюга, а об'єм продукції понад норми реалізовувати за ринковими цінами. Надбавка до трансфертних цін може використовуватися на будь-які корпоративні потреби, зокрема на преміювання менеджерів. А це, в свою чергу, виступає потужним мотиватором до підвищення результативності роботи. Таким чином, ці показники мають взаємопідсилюючий ефект.

Зрештою, застосування трансфертних цін також впливає і на якість управлінського обігу. Даний важіль дозволяє перетворити сукупність розрізнених фірм в єдину цілісну корпорацію з інтегрованою системою управлінської звітності.

В результаті нівелювання ризику повторного врахування витрат по взаємним поставкам компанія за інерцією позбувається і ризику викривлення даних про собівартість продукції, а отже отримує можливість більш точно розрахувати її вартість, і, як результат, - спрогнозувати маржинальний дохід.

Все це створює передумови для прийняття більш точних управлінських рішень.

Висновки

Механізм трансферних цін - потужний інструмент управління компанією, головною заслугою котрого є те, що він повністю поєднує стратегічні і тактичні цілі транснаціональної корпорації і цілі кожного окремо взятого філіалу, підприємства чи підрозділу, та скеровує управління ними в єдиному напрямку. Проте, поряд з введенням такого механізму слід пам'ятати, що він тісно пов'язаний з ростом навантаження на топ-менеджмент. Трансфертні ціни, з одного боку, виконують важливу стимулюючу роль для керівництва підрозділів транснаціональної корпорації в плані прийняття управлінських рішень і створюють для цього інформаційну базу. В результаті фірма працює не тільки задля максимізації власного прибутку, але й ототожнює його з успіхом всєї корпорації. Але з іншого боку компанія, позбавляючись ризиків в поточних розрахунках, набуває ризиків в плані корпоративного контролю за діяльністю бізнес-одиниць.

Таким чином, цей інструмент є дієвим, проте потребує обережного застосування з врахуванням усіх позитивних та негативних наслідків і готовності компанії їх на себе прийняти.

Невирішені питання. В дослідженій темі на фоні її новизни та актуальності залишаються невисвітленими питання механізму застосування компаніями трансфертних цін в умовах перехідної економіки та їх ефективності саме для вітчизняних підприємств. Також потребують доопрацювання питання застосування корпоративних інформаційних систем в контексті управління ціноутворенням в транснаціональних корпораціях.

Література

1. Андрефф В. Постсоветская приватизация в свете теоремы Коуза трансакционные издержки и управленческие затраты) / Андрефф В. - Вопросы экономики, 2003. - № 12. - С.136.

2. Волков А.И. Трансфертные цены как элемент управления [Текст] / А.И. Волков // Управление компанией. - 2002. - №2. - С 41

3. Корепанов Д.Н. Трансфертные цены в рамках внутрикорпоративной торговли ТНК: сущность и перспективы использования [Текст] / Д.Н. Корепанов // Интеграл. - 2009. - №2. - С. 48-49

4. Кузнецов П.В. Структура акционерного капитала и результаты деятельности фирм в России: анализ"голубых фишек" фондового рынка / П.В.Кузнецов, А.А.Муравьев. - М.: РПЭИ, 2002. - 64 c.

5. Мельник А.А. Механизм формирования и реализации политики трансфертного ценообразования на предприятии [Текст] / А.А. Мельник // Коммунальное хозяйство городов. - 2005. - №65. - С. 211-219

6. Миркин Я. Рынок ценных бумаг России: воздействие фундаментальных факторов, прогноз и политика развития / Я.Миркин. - М.: Альпина Паблишер, 2002. - 215 с.

7. Мильнер Б.З. Теория организации [Текст]: Учебник / Б.З. Мильнер. -3-е изд., перераб. и доп. - М.: Инфра-М, 2009. - 480 с.

8. Рачинский А. Корпоративное управление и рыночная стоимость российских компаний / Рачинский А. - М., 2003. - 16 с.

9. Шеламова Д.І. Міжнародний досвід формування трансфертних цін [Текст] Д.І. Шеламова, В.Р. Костюк // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №6. - С. 170-176

10. Michael C. Jensen, William H. Meckling. Theory of the Firm: Managerial Behavior, Agency Costs and Ownership Structure / Journal of Financial Economics, October, 1976, V. 3, No. 4, pp. 305-360.

Размещено на Allbest.ru