Управління валютними ризиками інфраструктурних проектів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний торговельно-економічний університет, кафедра економіки підприємництва

УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ ІНФРАСТРУКТУРНИХ ПРОЕКТІВ

І.Г. Ганечко

Анотація

валютний ризик курс інфраструктурний

В статті обгрунтовано проблеми залучення іноземних інвестицій у вітчизняні інфраструктурні проекти. Визначено зміст та джерела валютного ризику. Проведено аналіз впливу держави, спонсорів проекту та споживачів на ризик коливань обмінного валютного курсу.

Ключові слова: інфраструктурний проект, валютний ризик, проектне фінансування.

Annotation

The problems of attracting foreign investment in national infrastructure projects were justified in the article. Content and sources of currency risk were defined. Analysis of the influence of the State, the project sponsors and consumers at risk of fluctuations in the exchange rate of the currency was conducted.

Вступ

Економічний розвиток будь-якої країни значною мірою пов'язаний із реалізацією масштабних інфраструктурних концесійних проектів. Основні проблеми розвитку таких проектів в Україні виникають через відсутність достатнього фінансування. Значна частина витрат на реалізацію проектів в сфері інфраструктури (пов'язаних із будівництвом доріг, метро, модернізацією вітчизняної газотранспортної системи) фінансується за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій. На ці цілі направлена стратегія партнерства Світового банку з Україною на 2012-2015 роки [1].

Існує гостра конкуренція між країнами за залучення іноземних інвестицій для реалізації проектів, які сприяють створенню робочих місць, запровадженню технологій та розвитку місцевої економіки. Несприятлий інвестиційний клімат країн, економічний розвиток яких нестабільний, знижує ентузіазм приватних інвесторів, при цьому одним із основних ризиків проектного фінансування в таких країнах є валютний ризик.

Оскільки рішення щодо довгострокового вкладання капіталу в інвестиційні проекти іноземними інвесторами значною мірою залежать від ризиків зміни валютного курсу країни-реципієнта, то питання управління, розподілу та фінансування валютних ризиків є досить актуальними.

Окремі питання специфіки ризиків проектного фінансування та фінансування концесійних інфраструктурних проектів, зокрема, викладено в роботах Альошина Є., Бардиша Г., Йескомба Е., Катасонова В., Косової Т., Кучеренка В., Морозова Д., Петрова М, Пересади А. та ін.

В той же час, незважаючи на наявні публікації із даної тематики, недостатньо уваги приділялося проблемам фінансування приватними інвесторами інфраструктурних проектів та аналізу валютних ризиків, які при цьому виникають. Подальшого вивчення потребують питання ризиків, які виникають через валютні коливання, суттєво обмежуючи коло потенційних інвесторів і знижуючи ефективність використання інвестиційних ресурсів.

Постановка задачі

Метою статті є дослідження проблем розвитку інвестиційних концесійних проектів в Україні та окремих питань управління ризиками, які виникають через коливання курсів валют.

Результати

Реалізація крупних інфраструктурних проектів потребує значних капіталовкладень. В Україні фінансування таких проектів певною мірою забезпечується завдяки співробітництву зі Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Чорноморським банком торгівлі та розвитку, Північним інвестиційним банком, Європейським інвестиційним банком та іншими міжнародними фінансовими інституціями. Проте розвиток вітчизняних галузей інфраструктури не забезпечений коштами в достатньому обсязі. Разом з тим, приватні іноземні інвестиції у вітчизняну інфраструктуру можуть стати одним із альтернативних джерел, вигідним для вітчизняної економіки та для іноземних інвесторів, які здійснюють капіталовкладення в інфраструктурні проекти.

В міжнародній практиці реалізація інфраструктурних проектів найчастіше здійснюється через концесійні угоди, які є особливою формою державно-приватного партнерства (юридичної особи державного сектора і проектної компанії). На основі такого партнерства створюється проект для надання послуг або виконання робіт (для юридичної особи державного сектору або напряму населенню).

Проблеми дефіциту інвестиційних ресурсів в Україні пов'язані, в першу чергу, з наявністю несприятливих факторів зовнішнього середовища (серед яких: економічні, політичні, технологічні, соціальні та ін.), які підривають інвестиційний потенціал України, в той час як більшість країн Центральної та Східної Європи (Польща, Румунія, Угорщина, Чеська Республіка) залучали інвесторів протягом останніх десяти років шляхом запровадження політики відкритості, підвищення довіри через членство в Європейському Союзі, а також через впровадження агресивних стратегій просування прямих іноземних інвестицій.

Відповідно до проведеного компанією «Ернст енд Янг» дослідження інвестиційної привабливості країн Європи, у Центральній та Східній Європі відбувається відновлення інвестиційної активності після глобальної фінансової кризи 2008-2009 років. За даними аналітичного огляду, Україна є претендентом на інвестиції у даному регіоні: з 2006 до 2010 року країна займала 10-е місце за числом інвестиційних проектів (178), та за кількістю створених робочих місць (7 487). В країнах Центральної та Східної Європи кількість проектів, фінансованих за рахунок прямих іноземних інвестицій, збільшилася до 925 або на 22% (в 2010 р.), створено 65 372 робочих місця. Щодо України, то загальна вартість надходжень таких інвестицій в 2010 році скоротилася на 9% до 4,15 млрд. дол. США [2].

Ситуація в Україні характеризується великими коливаннями курсу гривні по відношенню до провідних світових валют (долар США, євро) та валюти основного торгового партнера України - російського рубля.

Так, динаміка курсових коливань національної грошової одиниці по відношенню до основних валют за останні чотири роки, яка представлена в таблиці 1, має девальваційну спрямованість (2008- 2011 рр.) і значну валютну волатильність [3].

Таблиця 1

Динаміка офіційного курсу гривні щодо іноземних валют (середній за період)

За 2009 рік девальвація гривні по середньорічному курсу до попереднього року склала до англійського фунта стерлінгів - 26,13 %, до долара США - 47,92 %, євро - 41,0 %, російського рубля - 17,06 %, японської єни - 62,35 %. Коливання валютних курсів за період 2009-2011 рр. відбувалося значно повільніше, а курс євро в 2010 році показав динаміку поступового знецінення даної валюти, девальвацію відносно гривні (- 3,08 %) до 2009 року. Відносно незначне коливання валютних курсів пов'язане із застосуванням жорсткого валютного регулювання задля обмеження відтоку капіталів за кордон та підтримання пропозиції валюти на внутрішньому ринку. У 2011 році відбувалася подальша девальвація гривні, по середньорічному курсу 2010 року вона склала: до англійського фунта стерлінгів - 4,14 %, до долара США - 0,40 %, євро - 5,31 %, російського рубля - 3,93 %, японської єни - 10,52 %.

Характеризуючи зміст та джерела валютного ризику, слід зазначити, що валютний ризик призводить до зміни вартості проекту або зміни вигід від проекту, непередбачуваним результатом коливань обмінного курсу.

Існує два типи валютного ризику: проектний та пов'язаний з ним ризик фінансування проекту. Типові інфраструктурні проекти передбачають надання послуг всередині країни, тому отримані в місцевій валюті доходи, як правило, не підлягають валютним ризикам. Якщо проектна компанія залучає фінансування і здійснює інвестиції в проект в національній валюті, отримує виручку та несе усі витрати в процесі будівництва і експлуатації проекту в цій же валюті, то валютний курс враховувати не обов'язково, хоча навіть внутрішні джерела фінансування мають світову вартість, що впливає на обмінний валютний курс.

Якщо має місце проектний валютний ризик, тобто вхідні та вихідні грошові потоки проекту залежать від курсу обміну валюти, то фінансова модель проекту повинна враховувати потенційні зміни курсу національної валюти та інших видів валют, які використовуються для фінансування проекту.

Сутність валютних ризиків полягає в тому, що при переведенні проектної виручки в національній валюті або валюті продажів у валюту інвестора (кредитора) можуть мати місце втрати і зниження рентабельності проекту, особливо в тих випадках, коли національна валюта має тенденцію до здешевлення по відношенню до валюти інвестора (кредитора). В зв'язку із вищезазначеним, виникає потреба в розподілі валютних ризиків.

Ризик коливань обмінного валютного курсу при реалізації концесійних інфраструктурних проектів несуть три сторони:

· приватні інвестори (вітчизняні або іноземні акціонери або кредитори),

· уряд країни, в якій реалізовується концесійний проект (в кінцевому результаті - платники податків країни),

· споживачі послуг (населення).

Існують різні погляди щодо того, на кого із учасників концесійного проекту мають покладатися валютні ризики, різні учасники концесійного проекту мають неоднаковий вплив на такі ризики (таблиця 2).

По-перше, валютні ризики можуть покладатися на спонсорів проекту (акціонерів проектної компанії). При цьому такі ризики можуть бути диверсифіковані спонсорами проекту, які можуть зменшити чутливість вартості своїх часток в проекті через зменшення залежності від іноземних позик. В країнах, які розвиваються, може здійснюватися хеджування валютних ризиків. Приватні іноземні інвестори можуть зменшити ризик зміни обмінного курсу, обмежуючи час розміщення капіталу в країнах, де відбуваються коливання валютних курсів.

Таблиця 2

Вплив споживачів, акціонерів, уряду на валютний ризик

По-друге, валютний ризик може покладатися на уряд країни, в якій реалізовується концесійний проект, оскільки він несе відповідальність за макроекономічні рішення, які впливають на обмінний валютний курс. При реалізації інвестиційних концесійних проектів, де однією із сторін концесійної угоди виступає держава, валютні ризики за наявності іноземних інвесторів бере на себе уряд. Повернення капіталу у тому випадку, коли місцева валюта не є конвертованою, і необхідні кошти іноземних інвесторів найбільш ефективно проводиться урядом. Однак існує багато макроекономічних чинників, не пов'язаних з проектом, які необхідно також враховувати уряду. Державне регулювання направлене на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин, на досягнення рівноваги платіжного балансу, зниження рівня безробіття, інфляції, дефіциту бюджету.

Іноземні компанії виявляють інтерес до тих українських проектів в секторі інфраструктури, в яких головну роль виконує держава і бере на себе майже всі ризики. Причини, через які іноземні інвестори ігнорують привабливий і капіталомісткий кластер української економіки пов'язані на даному етапі, перш за все, з фінансовою кризою в Єврозоні. Крім того, іноземні інвестори відмовляються розподіляти ризики, в тому числі, валютний, хоча розподіл ризиків - один з елементів державно-приватного партнерства

Використання державних гарантій разом з іншими інструментами страхування валютних ризиків може забезпечити ефективний розподіл ризиків в проектах. При цьому термін дії державної гарантії в інфраструктурних проектах має становити 10-15 років. Оформлення державної гарантії по кредитах чи інвестиціях в національній та в іноземній валюті дозволить нівелювати валютні ризики та ризики рефінансування. Така гарантія має носити безвідзивний та безумовний характер.

По-третє, валютний ризик можуть нести споживачі (населення), саме вони в кінцевому результаті повинні оплатити вартість послуг, при цьому валютний ризик може бути розподілений між значною кількістю споживачів; в результаті, ризик поглинається, проте такий інструмент управління проектними ризиками, як поглинання є ефективним, якщо йдеться про незначний рівень ризику.

Відсутність захисту від валютних ризиків концесійних проектів може мати негативний вплив на ціни та тарифи, тобто передбачати їх підвищення. Якщо тарифи та ціни не пов'язані з обмінним валютним курсом, вони повинні корелювати з індексами інфляції місцевої валюти, відображаючи вартість ресурсів.

Розподіл валютного ризику в практиці реалізації інвестиційних концесійних проектів нерідко здійснюється через застосування формул коригування тарифів на послуги. Якщо допускається індексація, то тарифи можуть враховувати обмінний валютний курс такими способами:

- проводиться часткова або повна індексація цін або доходів концесіонера (приватного партнера по контракту) відповідно до змін валютного курсу;

- при реалізації проекту вхідні витрати наскрізного контракту сплачуються клієнтами (споживачами) як реальні фактичні.

- контракт може передбачати повторні переговори з метою перегляду цін або доходів в тому випадку, коли обмінний курс виходить за межі встановленого діапазону.

Отже, споживачі знаходяться в невигідному становищі щодо можливостей управління валютним ризиком, їх вплив обмежується можливою зміною обсягів споживання проектної продукції (робіт, послуг).

При кредитуванні інвестиційних проектів банками кредитор може запропонувати закрити валютні ризики шляхом надання мультивалютних кредитів (multy-currency loans), що дають позичальнику право вибору валюти при поверненні боргу, виходячи із фіксованого обмінного курсу. Кредитори мають можливості здійснювати хеджування подібних ризиків, використовуюси відповідні інструменти.

Більшість країн використовують змішаний підхід до коригування тарифів. Частина тарифу індексується, виходячи із інфляції вітчизняної валюти, частина індексується у відповідності до інфляції долара. Ведуться дебати щодо того, яка частка ціни повинна індексуватися у зв'язку з місцевою інфляцією, а яка у відповідності до міжнародних цін. Механізми регулювання тарифів - це не просто пропозиція, уряди зарубіжних країн часто забезпечують гарантії обмінного курсу, щоб покрити суму погашення боргу, отриманого в іноземній валюті.

Висновки

Однією з умов економічного розвитку України є підвищення бізнес-активності інвесторів, залучення приватних іноземних інвестицій в масштабні інфраструктурні проекти. Ризик знецінення національної валюти є одним із ризиків фінансування вітчизняних довгострокових концесійних проектів. При цьому виникає питання щодо розподілу та управління валютними ризиками. Ризики, які виникають при фінансуванні інфраструктурних проектів з використанням іноземної валюти можуть покладатися одну з трьох сторін: на спонсорів проекту, на державу та на споживачів послуг. Ризики мають бути передані тій стороні, яка може найбільш ефективно ними управляти; визначено, що за умови реалізації проектів в сфері інфраструктури найбільший вплив на валютний ризик має держава та спонсори проекту (акціонери).

При передачі сторонам інвестиційного проекту валютних ризиків, необхідно дотримуватися приципу оптимального їх розподілу, застосовувати інструменти хеджування та диверсифікації. На практиці ризик знецінення повернення грошових засобів потребує включення в проектну угоду оптимальних методів і процедур страхування. Передача ризиків є важливим елементом будь-якої концесійної угоди в галузях інфраструктури.

Список використаних джерел

1. РБК Україна. Режим доступу: http://www.rbc.ua.

2. Компанія «Ернст енд Янг» Звіт про прямі іноземні інвестиції в Україну, 2011 рік. Режим доступу: http://www.ey.com.

3. Національний банк України. Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

4. Попов А.И. Концессионные риски в государственно-частном партнерстве/А.И. Попов//Финансы и кредит. 2007. №9 (259). С. 34 -43.

Размещено на Allbest.ru