Доходи бюджету як детермінанта економічного зростання

Размещено на http://www.allbest.ru/

доходи бюджету як детермінанта економічного зростання

Ю. В. Касперович,

аспірант кафедри фінансів

Київського національного торговельно-економічного університету

У статті розкрито ключові підходи до визначення взаємозв'язку динаміки доходів бюджету та економічного зростання у розрізі моделей фінансово-економічного регулювання. Узагальнено зарубіжний досвід формування державних доходів провідних країн світу на основі широкого ряду статистичних спостережень з 1960-х рр. Виявлено та доведено необхідність балансування потоків доходів центрального та місцевого рівнів, а також податкового навантаження із рівнем соціальних витрат як визначальної передумови рівноваги доходів з витратами держави в цілому. Розроблено стратегічні рекомендації щодо формування доходів бюджету для України на середньострокову перспективу.

Ключові слова: доходи бюджету, місцеве самоврядування, соціальні фонди, фінансово-економічне регулювання, податкове навантаження, крива Лаффера, криза, видатки бюджету.

доход бюджет економічний балансування

Ю. В. Касперович

ДОХОДЫ БЮДЖЕТА КАК ДЕТЕРМИНАНТА ЭКОНОМИЧЕСКОГО РОСТА

В статье раскрыты ключевые подходы к определению взаимосвязи динамики доходов бюджета и экономического роста в разрезе моделей финансово-экономического регулирования. Обобщён зарубежный опыт формирования государственных доходов ведущих стран мира на основе широкого ряда статистических наблюдений с 1960-х гг. Выявлено и доказано необходимость балансирования потоков доходов центрального и местного уровней, а также налоговой нагрузки с уровнем социальных расходов как определяющей предпосылки равновесия доходов с расходами государства в целом. Разработаны стратегические рекомендации по формированию доходов бюджета для Украины на среднесрочную перспективу.

Ключевые слова: доходы бюджета, местное самоуправление, социальные фонды, финансово-экономическое регулирование, налоговая нагрузка, кривая Лаффера, кризис, расходы бюджета.

J. V. Kasperovich

THE BUDGET REVENUES AS DETERMINANT OF ECONOMIC GROWTH

The main approaches to determining connection of budget revenues and economic growth dynamics within financial-economic regulation models are discovered in article. The foreign experience of forming budget revenues at the world leading countries in on the base of wide range of statistical observations from the 1960's is generalized. The need of balancing revenue flows of central and the local level, tax revenues with public social expenditures as well as general government revenues and expenditures is identified and proven. Strategic recommendations of forming budget revenues on middle-term prospective are developed.

Key-words: budget revenues, local government, social security funds, financial-economic regulation, tax burden, Laffer`s curve, crisis, budget expenditures.

Постановка проблеми

Бюджет становить фінансову основу державності, а регулювання кількісного та якісного складу його доходної та видаткової частин виступає провідним інструментом соціально-економічної політики. Глобальна рецесія призвела до необхідності перегляду окремих положень системи фінансово-економічного регулювання для забезпечення посткризового відновлення національних господарських систем в більшості країн світу. Зростання видатків на соціальні програми, підтримку банківської системи та обслуговування боргових зобов'язань стало потужним викликом до параметрів формування доходів бюджету. В межах означеної проблеми також актуалізуються визначення оптимальної межі та структури податкового навантаження для забезпечення антициклічності державної політики. Зазначені проблеми для України актуалізуються особливо з огляду на глибину падіння ключових макроекономічних показників у 2009 році через відкритість національної моделі економічного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розгляд формування доходів бюджету з позицій державного регулювання з метою забезпечення економічного зростання започатковано у працях Дж. М. Кейнса [6] та його послідовників. Проблематиці формування доходів бюджету присвячували свої наукові дослідження такі видатні вітчизняні вчені як З.С. Варналій, Л.І. Василенко, В.М. Геєць, А.І. Даниленко, А.І. Крисоватий, В.Д. Лагутін, Ц.Г. Огонь, М.В. Романюк, А.М. Соколовська, І.Я. Чугунов [7-16] та ін.

Невирішені частини проблеми

Разом з тим наявні теоретичні розробки не запобігають глобальній нестабільності в сучасних реаліях. Таким чином, на порядку денному залишається нагальна потреба удосконалення існуючих та/або розробки нових підходів до пожвавлення економічної динаміки. У переважній більшості праць зі сфери формування доходів бюджету розглядаються питання їх адміністрування та подальшого пошуку нових джерел наповнення державної казни. Віддаючи належне нагальності зазначеної проблематики, питання потребує комплексного та системного бачення у глобальному масштабі для вирішення вітчизняних проблем на основі вивчення зарубіжного досвіду.

Метою дослідження є поглиблення розкриття теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій із формування доходів бюджету для забезпечення економічного зростання на основі вивчення зарубіжного досвіду у середньостроковій перспективі.

Основні результати дослідження

Доходи бюджету опосередковують сукупність економічних відносин держави з іншими інституційними одиницями з приводу формування централізованого фонду фінансових ресурсів. В свою чергу, кількісні та якісні обсяги даного фонду визначають спроможність та регуляторний потенціал органів державного управління щодо впливу на мікро- та макроекономічне середовище відповідно до стратегічних орієнтирів. На противагу т. зв. фіскальній результативності, якісна сторону доходів бюджету характеризує фіскальну ефективність, тобто спроможність забезпечення економічного зростання.

Формування доходів бюджету відбувається під впливом адміністративно-правових та фінансово-економічних факторів. В системі ринкової економіки саме останні є визначальними, але завжди діють на фундаменті нормативного забезпечення [1-5].

Доходи бюджету визначають економічне зростання та навпаки. Однак повністю не можна їх ставити у пряму залежність. У фазі економічного підйому доходи зростають до певної межі. На стадії кризи починають діяти протилежні сили, що зумовлють необхідність коригування податкової політики та обсягу видатків. В даному контексті доцільно навести влучну тезу класика: «Ефективний засіб боротьби з економічними циклами… в тому, щоб усунути кризи і постійно підтримувати стан квазібумів» [6, с. 171].

Вплив обсягів доходів на економічне зростання може визначатися за трьома напрямами. З урахуванням пріоритетності для України європейського вектору розвитку розглянемо їх:

1) розподілу між рівнями бюджетної системи.

Загальний підсумок доходів сектору державного управління (уряду) (total general government revenue) визначається в ESA-95 § 8.99 з посиланням на список категорій: випуск ринкової продукції, випуск продукції для власного кінцевого використання, платежі за інший випуск неринкової продукції, податки на виробництво та імпорт, інші субсидії на виробництво, дебіторський дохід від власності, поточні податки на доходи, багатство тощо, соціальні внески, інші поточні й капітальні трансферти.

Доходи сектору державного управління в ЄС у 1999-2011 рр. коливалися в межах від 45,7% ВВП у 1999 році до 43,9% у 2004 році. Динаміка їх розподілу між підсекторами залишається відносно стабільною та у 1999-2011 рр. наступним чином варіювалася в межах:

- центральний уряд (central government) - від максимальних 24,3% у 1999 р. до мінімальних 22,0% у 2009 р.;

- уряд штату (state government) (у федеративних державах ЕС-27, зокрема Бельгії, Німеччині, Іспанії, Австрії, а також Швейцарії) - від 4,4% у 1999 р. до 4,0% у 2001 р.;

- органи місцевого самоврядування (local government) - від 10,7% у 1999 р. до 12,1% у 2009 р.;

- соціальні фонди (social security funds) - від 14,6% до 16,3% [17].

Графічний матеріал таблиць 1-2 засвідчує, що як у федеративних, так і в унітарних державах центральний уряд з огляду на обсяги акумульованих доходів володіє найбільшим регуляторним потенціалом в частині забезпечення економічного заростання. Поряд з цим варто також відзначити зростання ролі соціальних фондів, передусім на прикладі Німеччини, з огляду на демографічні тенденції в Європі.

Таблиця 1. Питома вага складових доходів сектору державного управління федеративних держав ЕЄ у 1999-2011 рр., % до ВВП розроблено за [17]

Легенда: позначено дані за підсекторами знизу вверх - центральний уряд, уряд штатів, місцеве самоврядування та соціальні фонди.

Таблиця 2. Питома вага складових доходів сектору державного управління окремих унітарних держав ЄС у 1999-2011 рр., % до ВВП розроблено за [17]

Легенда: позначено дані за під секторами знизу вверх - центральний уряд, місцеве самоврядування та соціальні фонди.

З 1999 року в ЄС відзначається тенденція з посилення ролі місцевого самоврядування. Питання децентралізації бюджетних доходів регулярно підіймається в Україні, але задекларовані цілі дисонують з фактичним станом справ. На даний час майже 90% місцевих бюджетів є дотаційними, у свою чергу з них більшість є дотаційними на 70%. На думку Л.І. Василенко, вирішенню фінансових проблем місцевого самоврядування має сприяти реалізація стратегії соціального партнерства [8].

Запровадження фіскально значущих податків на місцевому рівні має реалізувати соціальну складову економічного зростання. Так на думку І.Я. Чугунова, відмінністю України від західних країни є насамперед незавершеність підсистеми майнового оподаткування. Податки на майно - додатковий потужний інструмент перерозподілу доходів, які з будь-яких причин не підпали під прибуткове оподаткування. Вони слугують забезпеченню справедливості оподаткування і протидії розшаруванню населення. Водночас, зазначає він, прибуткове оподаткування громадян в Україні також не повною мірою орієнтоване на справедливий перерозподіл доходів (на відміну від наших західних сусідів) [16, с. 243].

Якщо скупний доход сектору державного управління в середньому по ЄС в 2011 році склав 44,5% ВВП, то в свою чергу видатки традиційно перевищили цей показник й становили 49,1% ВВП. При ранжуванні держав країн-членів ЄС за питомою вагою доходів сектору державного управління показника різняться вагомо. Так у 2011 р. менше від 40% ВВП мали Литва (32,0%), Румунія (32,5%), Словаччина (32,6%), Болгарія (33,1%), Іспанія (35,1%), Латвія (35,6%), Ірландія (35,7%), Польща (38,5%) та Естонія (39,2%). В свою чергу, більше позначки 50% ВВП зафіксовано у 2011 році в Франції (50,7%), Швеції (51,4%), Угорщині (52,9%), Фінляндії (53,2%), Данії (56,0%) та Норвегії (58,3%) [17].

У країнах ЄС-27 основними компонентами загального підсумку державних доходів є податки (майже 60%) і соціальні внески (30-35%). Зокрема серед ключових складових доходів сектору державного управління в ЄС-27 в 2011 році становили податки 58,2%, соціальні внески 31,2%, державні продажі 5,8%, дохід від власності 2,2% та інше 2,5%. Зважаючи на кожну державу-член, відносна важливість різних категорій доходу коливається в широких межах. Наприклад, податки становлять менше 50% державних доходів в Угорщині, Чехії та Словаччині, але майже 85% в Данії.

Статистична методологія бюджетно-податкової статистики в Україні наближена до рекомендацій «Керівництва зі статистики державних фінансів» МВФ 2001 р., але також є доцільним паралельно привести її у відповідність до Європейської системи рахунків ESA-95 для міжнародної порівнянності та забезпеченні транспарентності системи державних фінансів. На наш погляд, питання включання соціальних внесків до податкової системи більш ніж виправдне та необхідне з огляду на зарубіжний досвід та практику.

2) рівень податкового навантаження.

Ключову складову доходів бюджету складають обсяги податкових надходжень, рівень яких визначається навантаженням на фактори виробництва. Фіскальна функція податків нероздільно пов'язана із регулюючою - здатністю держави впливати на процеси економічного відтворення та ділову активність суб'єктів господарювання. Однак однозначного зв'язку не існує. Існують приклади успішних в економічному плані держав із незначним податковим тягарем, однак успіхи таких країн у соціальній площині є поодинокими. Фінансовою наукою напрацьовано та загальновизнано виокремлення щонайменше трьох моделей фінансово-економічного регулювання на основі усередненого показника податкового тягаря. У таблиці 3 відповідно проранжовано країни із виокремленням в рамках американської моделі також й латиноамериканської з огляду на динамічний розвиток регіону. Як засвідчують представлені у таблиці 3 дані, у більшості європейських країн з 1960-х рр. до 2000-х рр. тривало відчутне підвищення рівня оподаткування із його деінде зниженням на початку ХХ ст. Але за усередненими показниками на тривалому історичному відрізку часу слід констатувати відхід проблемних країн ЄС від приналежності до традиційної європейської фінансово-економічної моделі та нехарактерного наближення до американської.

Таблиця 3. Динаміка податкового навантаження в країнах ОЕСР у 1960-х-2010 рр., % до ВВП розроблено за [18]

Скандинавська соціально-орієнтована (шведська) модель виявила себе як найуспішніша. Американський економіст Артур Лаффер теоретично обґрунтував та графічно дослідив залежність між нормою оподаткування в державі та доходами бюджету (оптимальна норма оподаткування, за А. Лаффером, становить 30-35%). Проте останнім часом дедалі частіше вчені подають спростування основних постулатів теорії А. Лаффера як у теоретичному, так і практичному аспекті. Скажімо, у ряді скандинавських країн, де тривалий час зберігається один з найвищих рівнів оподаткування в світі - понад 40% ВВП, але слабко розвинута корупція і підтримується явно виражена залежність між сплаченими податками і зворотнім потоком суспільних послуг, розміри тіньової економіки оцінюються як найнижчі і Європі (наприклад, у Норвегії вони менші за 10% ВВП) [11, с. 73].

За великим рахунком, тенденція до сприйняття високого рівня податкового навантаження (ПН) абсолютно корелює із рівнем публічних соціальних видатків (ПСВ). У таблиці 4 розраховано та представлено співвідношення ПСВ на 1 пп. ПН. Коефіцієнт детермінації має достатньо високий ступінь та становить RІ = 0,8367.

Таблиця 4. Співвідношення податкового навантаження (ПН) та публічних соціальних видатків (ПСВ) у 1980-2000-х рр., % до ВВП розроблено за [18-19]

Примітка: * розраховано дані за 2011 рік за показниками Зведеного бюджету України без врахування пенсійного та фондів державного соціального страхування.

3) детермінація рівня здійснення видатків обсягами акумульованих доходів.

Зниження податкового навантаження у 2000-х рр. (табл. 3) відбувалося на тлі збереження незмінно високого для європейського регіону рівня видатків. Через зростання останніх в рамках перманентного розгортання політичних циклів економічної політики утворились т. зв. «ножиці», тобто невідповідність в динаміці доходів та видатків бюджету. Подібні розриви мали місце у провідних країнах ЄС (табл. 5), але в окремих найбільш крайніх випадках (табл. 6) призвели до розгортання глибокої рецесії. В результаті розбалансований сектор державних фінансів став каталізатором загострення негативних явищ у грошово-кредитній сфері, а необхідність антикризової санації банківської системи та здійснення соціальних програм створило додаткове навантаження на доходну частину бюджету.

Таблиця 5. Динаміка сукупних доходів (¦) та витрат (¦) сектору державного управління окремих країн-членів ЄС у 1999-2011 рр., % до ВВП розроблено за [17]

Таблиця 6. Динаміка сукупних державних доходів (¦) та витрат (¦) сектору державного управління PIG's країн-членів ЄС у 1999-2011 рр., % до ВВП розроблено за [17]

Можна констатувати, що Україна в частині зазначених ризиків умовно знаходиться в зоні безпеки. Основними напрямами бюджетної політики на 2013 рік передбачено утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету в межах 0,8-1% ВВП [5]. Разом з тим латентні загрози генерує дефіцит НАК «Нафтогаз» та Пенсійного фонду України.

Європейська стабільність є визначальною в цілому для світової. Однак, політична спільнота ЄС уникає рішучих дій, а її провідні члени зайняли полярні позиції: від необхідності посилення фіскальної дисципліни до розширення антициклічних заходів із стимулювання економіки. На наше глибоке переконання, постала гостра необхідність консолідації зусиль під гаслом ЄС «Єдність у різноманітності». Політичні заходи із федералізації мають сприяти економічному пожвавленню. Вслід за монетарним союзом має відбутися посилення фіскальної інтеграції через створення єдиного органу ЄС. Перспективи позбавлення частини суверенітету через політичні амбіції гальмуються.

Вільний рух капіталів у глобалізованому просторі значною мірою визначає тенденції в системі оподаткування. Останні тренди в Європейському союзі у 2012 році засвідчують зростання ставок: подальше збільшення ставки ПДВ, корпоративного та верхньої ставки прибуткового податку після тривалого спаду. Середня стандартна ставка ПДВ в ЄС-27 значно зросла з 2008 року. У 2012 році стандартна ставка ПДВ варіюється з 15,0% у Люксембурзі та 17,0% на Кіпрі до 27,0% в Угорщині і 25,0% у Данії та Швеції. Середня верхня ставка прибуткового податку в ЄС-27 збільшилася в 2012 році. Найвища ставка у 2012 році на особистий дохід спостерігається в Швеції (56,6%), Данії (55,4%), Бельгії (53,7%), Нідерландах та Іспанії (обидві 52,0%), Австрії та Великобританії (обидві 50,0%), а найнижча - в Болгарії (10,0%), Чехії і Литві (обидві 15,0%), Румунії (16,0%) та Словаччині (19,0%). Ставки корпоративного податку в ЄС-27 незначно виросли в 2012 році як закінчення довгої тенденції до зниження. Найвищі ставки корпоративного податку в 2012 році фіксуються у Франції (36,1%), Мальті (35,0%) і Бельгії (34,0%), а найнижчі - в Болгарії й на Кіпрі (як 10,0%) та Ірландії (12,5%) [20].

Україна в частині реформування податкової системи перебуває в потоці спроб. Необхідність відходу від евразійських цінностей як нафта, газ та дешева робоча сила усвідомлені в суспільстві, що має стати передумовою активізації внутрішніх факторів інвестиційно-інноваційного економічного зростання на європейських засадах. Податкове регулювання тут виступає найдієвішим інструментом антикризової економічної політики [14]. Система оподаткування в Україні в частині кількості податків та їх ставок за декілька років має перспективи стати найбільш конкурентоспроможною на теренах Європи. Поряд з цим залишається необхідність подальшого підвищення ефективності системи адміністрування податків [7, с. 157].

Серед механізмів, що забезпечують соціально-економічне зростання слід для України запропонувати наступні:

1) зниження ставок податку на прибуток підприємств лише для тієї його частини, що реінвестується у виробництво;

2) поглиблення прогресії ПДФО, зокрема в частині оподаткування пасивних доходів;

3) критичний аналіз доцільності одночасного існування ПДВ та податку з обороту з огляду на відсутність світового досвіду паралельного справляння двох універсальних акцизів; диференціація ставок ПДВ на соціально значущі товари та податку з обороту в залежності від трудомісткості продукції; удосконалення методики адміністрування з огляду на те, що основними непрямими податками, які гармонізовані на рівні ЄС є ПДВ і акцизи [15, с. 93];

4) надання нових податкових пільг виключно найбільш перспективним галузям через інвентаризацію та критичний аналіз ефективності діючих як резерв додаткових надходжень до бюджету [9, с. 15-17];

5) посилення координації фіскальної та монетарної політики [10;12; 16, с. 171-226].

Висновки

Підсумовуючи викладене вище, можна дійти наступних висновків:

1. Обсяги сформованих доходів бюджету визначають регуляторний потенціал державної фінансової політики економічного зростання.

2. Балансування потоків доходів державного, місцевого та соціальних фондів має продовжувати здійснюватися з огляду на видаткові зобов'язання та демографічні тенденції.

3. Необхідне наближення вітчизняної класифікації до ESA-95 для забезпечення співставності бюджетно-податкових показників.

4. Збалансування доходів та видатків має відбуватися з урахуванням циклів економічної динаміки.

5. Відхід окремих країн ЕС від традиційних моделей державного фінансово-економічного регулювання став каталізатором кризи. Повернення до традиційних норм оподаткування, констатоване у 2012 році, доцільно здійснювати із поглибленням інтеграції через фіскальний союз.

6. Активізація внутрішніх факторів економічного зростання потребує запровадження стратегічних напрямів із комплексом заходів в частині формування доходів бюджету, передусім в частині податкових інструментів.

Література

1. Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI у поточній редакції від 19.01.2012. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

3. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI в редакції від 18.08.2012. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

4. Програма економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». - Режим доступу:http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf

5. Постанова Верховної Ради України «Про Основні напрями бюджетної політики на 2013 рік» від 22.05.2012 № 4824-VІ. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4824-17

6. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей: Реф.-дайджест / Дж. М. Кейнс; Асоц. укр. банків; [Уклад. В.М. Фещенко]. - К., 1999. - 189 с. - (Вершини економічної думки).

7. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Е.М., Кужель О. В., Лібанова та ін. - К., Держкомпідприємництво, 2008. - 226 с.

8. Василенко Л.І., Василенко А.В. Формування місцевих бюджетів та соціальне партнерство // Вісник КНТЕУ. - 2011. - №1. - С. 50-57. - Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vknteu/2011_1/5.pdf

9. Геєць В.М. Формування дохідної частини бюджету: підсумки, проблеми, перспективи // Економіка і прогнозування. - 2004. - №1. - С. 9-30.

10. Фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика в Україні: проблеми та шляхи посилення взаємозв'язку: монографія / [А.І. Даниленко, А.А. Гриценко, В.В. Зимовець та ін.]; за ред. чл.-кор. НАН України А.І. Даниленка; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2010. - 456 с.

11. Крисоватий А.І. Планування та прогнозування податкових надходжень: навч. посіб. / А.І. Крисоватий, А.Я. Кізима, В.В. Маслій ; М-во освіти і науки України, Терноп. нац. екон. ун-т, Ф-т фінансів. - Т. : ТНЕУ, 2011. - 259 с.

12. Лагутін В.Д. Бюджетна та монетарна політика: координація в трансформаційній економіці: Монографія. / В.Д. Лагутін. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. - 248 с.

13. Огонь Ц.Г. Доходи бюджету України: теорія та практика: Монографія. / Ц.Г. Огонь. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003. - 580 с.

14. Романюк М.В. Податкове регулювання як дієвий інструмент антикризової економічної політики // Фінанси України. - Київ. - 2009. - № 12. - С. 66-71.

15. Соколовська А.М. Основи теорії податків: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / А.М. Соколовська. -- К.: Кондор, 2010. -- 325 с.

16. Фінанси України: інституційні перетворення та напрями розвитку / [І.Я. Чугунов та ін.]; за ред. І.Я. Чугунова; М-во фінансів України, Акад. фін. упр. -- К. : ДННУ АФУ, 2009. -- 844 с.

17. Annual government finance statistics / Eurostat. - Mode of access: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/government_finance_statistics/data/main_tables

18. Revenue Statistics - Comparative tables. Total tax revenue as percentage of GDP / OECD.Stat, Organization for economic co-operation and development. - Mode of access:http://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=RSLACT

19. Social Expenditure - Aggregated data. Source: Public / OECD.Stat . - Mode of access: http://stats.oecd.org/Index.aspx?DataSetCode=REV

20. Further increase in VAT rates in 2012. - 77/2012 - 21 May 2012 / Eurostat Press Office. - Mode of access: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_PUBLIC/2-21052012-BP/EN/2-21052012-BP-EN.PDF

Размещено на Allbest.ru