Порівняльний аналіз принципів фінансового контролю, банківського контролю та нагляду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльний аналіз принципів фінансового контролю, банківського контролю та нагляду

Постановка проблеми в загальному вигляді свідчить про необхідність визначення єдиної системи принципів фінансового контролю, встановлення співвідношення принципів банківського контролю та нагляду. Адже необхідність у фінансовому контролі, банківському контролі та нагляді пов'язана із захистом і зміцненням фінансової системи держави, здійсненням постійного регулювання банківських установ, потребі в стабільній і ефективній роботі платіжної системи. Тому сьогодні особливо гостро стоїть потреба в чіткому термінологічному апараті. Науковцям і законодавцям слід розрізняти поняття “нагляд” і “контроль”, їх функції та завдання, а також виробити єдине бачення на поняттєвий апарат.

Огляд наукових джерел у цьому напряму вказує на те, що серед науковців ведуться дискусії щодо принципів здійснення фінансового контролю, банківського контролю та нагляду. Аналіз останніх досліджень, в яких започатковано вирішення проблеми, свідчить про відсутність єдиного бачення піднятого питання. На теоретичному рівні розробка принципів фінансового контролю міститься в роботах представників науки фінансового права, таких як: 71.71. Кінащук [1], 71. А. Савченко [2] та ін. Дослідженням принципів банківського контролю та нагляду займалася О.П. Орлюк [3]. Ще одна сукупність джерел, в яких досліджувалися системи принципів фінансового контролю, банківського контролю та нагляду, включає наукові роботи, виконані в рамках галузевих правових дисциплін - адміністративного права та процесу, інформаційного права, теорії управління.

Мета дослідження полягає в дослідженні існуючої системи принципів фінансового контролю, банківського контролю та нагляду, а також, на основі проведеного теоретично-правового аналізу, у виробленні авторського бачення принципів, конкретизації співвідношення переліку принципів, які використовуються при проведенні фінансового контролю, банківського контролю та нагляду.

Перед викладом основного матеріалу з дослідження піднятої в статті проблеми вважаємо за необхідне конкретизувати відмінні риси між наглядом і контролем. Так, Жан Матук [4,283] стоїть на узагальненні зазначених повноважень центробанку під егідою “банківський контроль”, його підтримує Ю.М. Козлов [5, 182-183], який визначає “нагляд” як вид контрольної діяльності. Проте існують інші думки з цього приводу, зокрема, Г.А. Тосунян [6, 189] зазначає, що право видання нормативних актів, які зачіпають права та інтереси суб'єктів нижчого рівня банківської системи, передано самим законом органу управління банківською системою, який є для них, по суті, вищим органом, і стає очевидною наявна можливість відноситися до таких ринкових інститутів, як комерційні банки та інші кредитні установи, що здійснюють банківські операції, як до безпосередньо підпорядкованих організацій. Тобто автор у сфері банківського нагляду приходить до висновку про наявність підпорядкованості між центробанком і банківськими установами. Отже, у науковців відсутня однозначність поглядів щодо визначення згаданих термінів і розуміння їх правової природи, а отже, і принципів, на яких вони здійснюються.

“Банківський нагляд (у широкому розумінні), - пише Ф. Шадрик [7, 40], - є системою, яку використовує держава, щоб гарантувати стабільність фінансової системи країни, її безпеку й здоров'я.” Метою нагляду, як відмічає О.П. Орлюк [3, 317], є підтримання ефективності банківської системи, оскільки банки повинні забезпечити виконання своїх платіжних зобов'язань і в економічно важкі часи. Це означає, що поточні операції будь-якого банку повинні здійснюватися так, щоб обсяг позик знаходився у відповідному співвідношенні до власного капіталу банку, щоб банк у будь-який час мав достатні поточні фінансові ресурси й давав у позику доручені грошові кошти лише за умови, що він зможе справитися з ситуацією при непередбаченій втраті окремих кредитів, також і великих. Для кінцевої реалізації зазначеної мети уповноваженим органом банківського нагляду встановлюються детальні принципи, що стосуються власного капіталу й ліквідності. Принципи закріплюють істотні обмеження для банківської діяльності, які пов'язані з ризиками, і цим зменшують загальний ризик для окремих банків. Завдяки регулярним повідомленням і контролю, а також особливим виїзним перевіркам, контролюється дотримання принципів та інших законодавчо приписаних обов'язків (наприклад, повідомлення про всі кредити, які перевищують певну суму).

Головними завданнями, що стоять перед будь-якою системою банківського нагляду, Р.С. Портер [9] називає підвищення конкуренції в банківському секторі економіки, підвищення ефективності банківської справи, справедливий розподіл кредиту в економіці. Кінцевою метою банківського контролю, вважає К. Нанні [10,135], є усунення системних та індивідуальних ризиків, а також стимулювання ефективності банківської системи.

Отже, проводячи порівняння між наглядом і банківським контролем, слід відмітити, що останній передбачає, як правило, наявність відносин підлеглості між органом, що контролює, та особою, над якою здійснюється контроль, а також втручання у фінансову діяльність підконтрольного суб'єкта. На відміну від контролю, нагляд за своєю суттю не має відносин підлеглості із суб'єктом, за яким він здійснюється, нагляд проводиться з метою оцінки законності її діяльності.

Як вже було зазначено, банківський контроль є складовою фінансового контролю. Причому фінансовий контроль побудований на дотриманні певних чітко окреслених базових принципів, які закріплені в Уіімській декларації керівних принципів фінансового контролю, прийнятій IX Конгресом Міжнародної організації вищих контрольних органів (INTOSAI) у жовтні 1977 р. (далі - Уіімська декларація) [11,135]. Серед основних принципів фінансового контролю, зафіксованих у Уіімській декларації, наведені такі: незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибута демократії й обов'язкового елемента управління фінансовими ресурсами; законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю; визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролю за фактичними результатами; наявність внутрішнього й зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю; гласність і відкритість діяльності контрольних органів з обов'язковою вимогою додержання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом [12, 56-65]. Тобто Уіімська декларація відносить до принципів фінансового контролю незалежність, об'єктивність, компетентність, гласність, а також зазначає, що вищий контрольний орган повинен проводити перевірки відповідно до затвердженої програми, використовувати, як правило, вибірковий метод. Проте об'єкти перевірки повинні відбиратися на основі певної заданої моделі, та їх кількість повинна бути достатньо великою для того, щоб була можливість зробити висновок про якість і правильність управління фінансовими й матеріальними ресурсами.

Ряд положень Уіімської декларації, як правильно відмічає У1.У1. Кінащук [1,71 ], дістали подальше закріплення в національних законодавствах країн Європи, зокрема й України. На основі Уіімської декларації у 2001 році було прийнято Декларацію про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Декларація про принципи). Згідно з Декларацією про принципи, діяльність вищих органів фінансового контролю базується на принципах законності, незалежності, об'єктивності, компетентності, оперативності, доказовості, гласності, додержання професійної етики.

Враховуючи, що банківський контроль є одним з видів фінансового контролю, вважаємо за потрібне зупинитися детальніше на принципах Уіімської декларації й Декларації про принципи з метою визначення їх відповідності й можливості застосування для банківського контролю. Так, Деклараціями закріплено, що діяльність вищих органів фінансового контролю повинна базуватися на принципі незалежності. Незалежність контролю та нагляду, як один з принципів побудови банківської системи, випливає з правового статусу Національного банку України (далі НБУ). Адже загальні функції й повноваження, які ґрунтується на нормах Конституції України та чинного банківського законодавства, наділяють НБУ незалежним статусом щодо організації та правового регулювання банківської діяльності, а також фінансового контролю.

Об'єктивність є наступним принципом, який закріплений у Уіімській декларації й Декларації про принципи. Крім того, він є одним з основних принципів банківського контролю та нагляду, й полягає в неупередженості здійснювання контрольної та наглядової діяльності. Зокрема, згідно з чинним законодавством НБУ не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України й нормативними актами НБУ. При цьому НБУ не повинен віддавати перевагу окремим представникам банківського бізнесу Всі банки, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, є об'єктами перевірки посадовими особами центробанку й незалежними аудиторами.

Принцип компетентності при здійсненні фінансового контролю також закріплений у Уіімській декларації та Декларації про принципи й тісно пов'язаний з попередніми принципами. Водночас, при проведенні банківського контролю та нагляду цей принцип знайшов використання. Він полягає у забезпеченні професійної здатності посадових осіб НБУ якісно, відповідно до чинного законодавства виконувати свої функціональні обов'язки у сфері здійснення банківського контролю й нагляду.

Принцип гласності з обов'язковою вимогою додержання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом, який передбачений у Уіімській декларації та Декларації про принципи, при проведенні фінансового контролю також має визначальне значення для здійснення банківського контролю. Як правильно відмічає О.П. Орлюк [3, 362], основи принципу гласності встановлені Конституцією України й полягають у тому, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом. У протилежному випадку вони є не чинними. З одного боку, нормативно-правові акти НБУ підлягають державній реєстрації в Мінюсті й набирають силу після дотримання встановленої законодавством процедури. Тобто оприлюднення актів центробанку, зокрема й тих, що пов'язані з організацією банківського контролю й нагляду, випливає за змістом зі спеціального банківського законодавства. З іншого боку, гласність є визначальним принципом і для роботи суб'єкта, що перевіряється, тобто - банківської установи. Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” [13] банк зобов'язаний публікувати квартальні баланси, звіт про прибутки (збитки), а також річну фінансову звітність, підтверджену аудитором, у газеті “Урядовий кур'єр” чи “Голос України”.

Отже, всі перераховані принципи притаманні як для фінансового контролю, які закріпленні в Уіімській Декларації й Декларації про принципи, так і для банківського контролю й нагляду, які деталізовані в Законі України “Про банки і банківську діяльність” [13]. У нормативних актах НБУ безпосередньо визначена процедура та методологія організації фінансового контролю. До того ж співробітники НБУ мають статус державних службовців, вони повинні дотримуватися посадових інструкцій.

Проте в Декларації про принципи, на відміну від Уіімської декларації, передбачено, що фінансовий контроль здійснюється ще й на принципах законності, оперативності, доказовості, додержання професійної етики.Крім того, теоретично-правові дослідження принципів фінансового контролю активно проводяться фахівцями з фінансового права, які називають свій перелік принципів фінансового контролю. Зокрема такі дослідження містяться в дисертаційних дослідженнях 71.71. Кінащук [1] і 71.А. Савченко [2]. Авторки, досліджуючи правові засади організації фінансового контролю, пропонують доповнити перелік принципів, закріплених Тіімською декларацією, іншими принципами, на яких доцільно базуватися фінансовому контролю. Так, принцип законності, який передбачений у Декларації про принципи, є визначальним при проведенні фінансового контролю й встановлює вимогу дотримуватись Конституції України та норм чинного законодавства. Закріплений у Конституції України принцип верховенства права визначає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй. Отже, положення Закону України “Про Національний банк України” [14] передбачає, що НБУ здійснює контрольні функції в межах і порядку, закріплених законодавством України.

Наявність системності при здійсненні контрольних заходів не викликає ніяких заперечень у науковців, хоча цей принцип не передбачений ні в Тіімській декларації, ні в Декларації про принципи. Адже системність при здійсненні фінансового контролю встановлює повне охоплення контрольними заходами всіх об'єктів контролю з визначенням періодичності проведення контрольних заходів. З іншого боку, діяльність НБУ свідчить про повне врахування ним зазначеного принципу у своїй діяльності. Вироблення НБУ єдиної системи здійснення банківського контролю й нагляду протягом певного проміжку часу в підконтрольних об'єктах сприятимуть їх ефективності та дієвості.

При здійсненні фінансового контролю використовується принцип плановості, про що неодноразово наголошували науковці [1; 2], хоча ці принципи не закріплені в Уіімській декларації та Декларації про принципи. При здійсненні банківського контролю й нагляду, відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” [13] банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами НБУ чи аудиторами, призначеними НБУ. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого НБУ.

Зазначені принципи фінансового й банківського контролів, як правильно підмітила Н.І. Хімічева [15, 52], взаємопов'язані й випливають із самої суті фінансової діяльності держави, яка передбачає, що мобілізація, розподіл і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів здійснюється на підставі фінансових планів, що розробляються згідно з державними та місцевими планами й програмами, а також планами підприємств, організацій і установ. Слід відзначити, що планування фінансів жодним чином не суперечить принципам ринкової економіки, а навпаки, виступає як важливий елемент регулювання економічного й соціального розвитку та управління фінансами, хоча й має свої особливості.

Аналізуючи норми чинного законодавства та вимоги по організації системи банківського нагляду, О.П. Орлюк [3, 410] пропонує визнати, що основними принципами банківського нагляду повинні бути принципи законності, незалежності, гласності, постійності, плановості, обов'язковості та неупередженості посадових осіб, які здійснюють перевірки, щодо кредитно-фінансових установ. Отже, фінансовий і банківський контроль здійснюються на однакових принципах, які деякою мірою використовує й банківський нагляд, при цьому розробляє власні (наприклад, постійності).

Література

фінансовий контроль банківський законодавство

1. Кінащук 71.71. Організація та правове регулювання аудиторської діяльності в системі фінансового контролю в Україні: автореф. дис.... докт. юрид. наук за спеціальністю 12.00.07 / 71.71. Кінащук - Національна академія внутрішніх справ України - Київ - 2012. - 54 с.

2. Савченко 71.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: дис. на здобуття наук, ступеня доктора юрид наук: спец. 12.00.07 / 71.А. Савченко. - Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2002 - 457 с.

3. Орлюк О.П. Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України: автореф. дис.... канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.07 /О.П. Орлюк. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків. - 2003. - 41 с.

4. Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран / Под общ. ред. проф. 71.П. Павловой. - Т. 1 Банки. Книга 1. - М.: АО “Финстатинформ”, 1994. - 325 с.

5. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, 71.71. Попова. - М.: Юристъ, 2000. - 728 с.

6. Тосунян Г.А. Государственное управление в области финансов и кредита в России. - М.: Дело, 1997. - 304 с.

7. Шадрик Ф. Цілі і завдання банківського нагляду // Вісник НБУ. - 1995. - № 1. - С. 40.

8. Орлюк О.П. Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України: автореф. дис.... канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.07 /О.П. Орлюк. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків. - 2003. -41 с.

9. Портер Р.С. Введение в регулирование, надзор и анализ банковской деятельности: Институт экономического развития / пер с англ. - Вашингтон, 1993. - 120 с.

10. Тіекции о деятельности центральных банков / Под редакцией М. Роккаса и К. Мастропаскуа. - Рим, 1996. - 238 с.

11. Правовое регулирование государственного финансового контроля в зарубежных странах: Аналитический обзор и сборник нормативных документов / Составители: С.О. Шохин, В.И. Шлейников. - М.: Прометей, 1998. - 324 с.

12. /Іимская декларация руководящих принципов контроля // Контроллинг. - 1991. - № 1. - С. 56-65.

13. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-111 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5-6. - Ст. 30 (зі змінами).

14. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 р. № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238 (зі змінами).

15. Финансовое право: Учебник / Отв. ред. Н.И. Хи- мичева. - М.: Изд-во БЕК, 1997. - 525 с.

Размещено на Allbest.ru