Підвищення результативності фінансової політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підвищення результативності фінансової політики держави

У статті висвітлено сутність фінансової політики держави, принципи її реалізації. Охарактеризовано основні види державної фінансової політики. Розглянуто необхідність проведення виваженої фінансової політики та актуальні проблеми її реалізації. За резуль-татами дослідження визначено, що в умовах фінансової нестабільності існує необхідність удосконалення фінансової політики держави з метою підвищення її ефективності та зміц-нення в сучасних умовах.

Ключові слова:фінансова політика, фінансові ресурси, фінансовий механізм, бюджетна політика, податкова політика

Постановка проблеми. На сучасному етапі держава виконує ряд функцій, загальне призна-чення яких зводиться до побудови й ефективного управління суспільством. При цьому ступінь виконання функцій державою, будь то соціальна, економічна, охоронна чи будь-яка інша, багато в чому обумовлена наявністю для цього необхідних фінансових ресурсів.

Формування фінансових ресурсів держави - це складна комплексна діяльність різних органів, структур, що здійснюється в рамках проведеної фінансової політики, яка включає наявність від-повідних ідей, планів, концепцій, що знаходять реальне втілення в їх практичних діях. З огляду на це, стан фінансової системи країни, її можливості щодо забезпечення економічного зростання висту-пають прямим відображенням фінансової полі-тики, що проводиться державою. Дане положення свідчить про те, що фінансова політика - це катего-рія, стан якої визначається такими критеріями, як розумність, доцільність, ефективність. Дотримання цих критеріїв при реалізації державою фінансової політики означає, що вона науково обґрунтована.

Проведення виваженої фінансової політики набуває ще більш фундаментального сенсу для збереження стабільності держав у зв'язку зі сві-товою кризою, глобальні наслідки якої ще не до кінця визначені і продовжують негативно відо-бражатись на соціально-економічному розвиткові більшості країн, в тому числі їх здатності своє-часно погашати боргові зобов'язання. фінансовий політика держава

В Україні в умовах перманентної нестійкості банківської системи, нестабільності цін на осно-вні експортні товари, постійних змін податкового законодавства, зниження обсягів інвестицій та посилення у зв'язку з цим конкуренції з приводу їх залучення стає ще більш актуальним удоскона-лення всієї фінансової політики держави, вклю-чаючи бюджетну, монетарну, податкову, митну та інші її складові.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Питання формування та реалізації державної фінансової політики розглядалися в роботах багатьох вчених. Зокрема, теоретичні та методо-логічні основи формування фінансової політики держави були закладені класиками економічної науки К. Марксом, А. Смітом, а також іншими видатними зарубіжними вченими-економіс- тами, такими, як Д.М. Кейнс, Д. Лукас, Р. Солоу, М. Фрідман, Й. Шумпетер, Д. Юм.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних та практичних засад формування і реалізації державної фінансової політики зробили вітчиз-няні вчені: І. Адаменко, О. Василик, В. Геєць, В. Грушко, С. Задворних, І. Запатріна, О. Кири-ленко, М. Крупка, І. Лютий, В. Опарін, К. Пав- люк, О. Романенко, В. Савчук, Н. Танклевська, В. Федосов, І. Чугунов, С. Юрій та інші.

Разом з тим, незважаючи на значну кількість проведених досліджень, а також, враховуючи гостроту проблем, пов'язаних з посиленням дис-балансу економічного розвитку в Україні, ряд питань щодо удосконалення інструментів реалі-зації фінансової політики держави залишаються дискусійними, що й потребує подальшого дослі-дження.

Мета статті полягає у висвітленні сутності та тенденцій фінансової політики держави, а також визначенні заходів щодо удосконалення інстру-ментів результативної реалізації державної фінан-сової політики.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Вибір раціональної фінансової політики й ефек-тивна її реалізація багато в чому визначають сту-пінь успішності будь-якої державної політики. Від неї суттєво залежать можливості досягнення поставлених цілей і завдань як у внутрішній (еко-номічній та соціальній), так і в зовнішній політиці всіх країн.

Головна мета фінансової політики держави повинна полягати у створенні макроекономічної рівноваги і створенні умов для стійкого економіч-ного зростання, наслідком чого є якісний ріст ВВП і підвищення рівня життя населення. У зв'язку з цим слід відмітити, що ці умови при реалізації фінансової політики, особливо на регіональному рівні, в Україні не виконуються.

Фінансова політика відіграє важливу роль у розвитку продуктивних сил і раціональному їх розміщенні на території країни. Вона повинна сприяти забезпеченню фінансовими ресурсами цільових програм, зосередженню коштів на клю-чових напрямках розвитку економіки, стиму-люванню зростання ефективності виробництва, підвищенню зацікавленості всіх регіонів у роз-виткові господарства, використання місцевих сировинних ресурсів. Фінансова політика також повинна сприяти зміцненню і розвитку економіч-них зв'язків з розвиненими країнами світу, забез-печуючи умови для підвищення темпів зростання української національної економіки.

Аналізуючи існуючі підходи та уявлення про зміст поняття «фінансова політика», можна відмі-тити деякі її сутнісні риси:

1) в якості інструментів реалізації викорис-товуються передбачені чинним законодавством бюджетні, податкові, грошово-кредитні та інші фінансові інструменти;

2) спрямована на регулювання процесів акуму-лювання, розподілу та використання фінансових ресурсів з метою вирішення державних задач;

3) відрізняється наявністю спеціально уповно-важених державних органів, наділених владними повноваженнями у фінансовій сфері і забезпече-них можливістю фінансового примусу;

4) залежить від економічних процесів, і, в той же час, впливає на їх функціонування;

5) здійснюється на основі чинних правових норм і залежить від різних політичних інститутів та утворень.

В структурному плані фінансова політика держави включає: суб'єкти та об'єкт фінансової політики, фінансовий механізм та цілі фінансової політики. Суб'єктом формування фінансової полі-тики є держава в особі вищих органів управління та основних фінансових органів - Міністерства фінансів та Національного банку, а суб'єктами реалізації - фінансові органи та інститути. Під об'єктом фінансової політики держави слід розу-міти сукупність фінансових відносин і фінансо-вих ресурсів, що утворюють сфери і ланки фінан-сової системи країни.

Фінансова політика реалізується посередни-цтвом фінансового механізму, який представляє собою частину господарського механізму і вклю-чає: сукупність організаційних форм фінансових відносин, порядок формування і використання централізованих фондів грошових коштів, методи фінансового планування, форми управління фінансами та фінансовою системою, фінансове законодавство [1].

До основних цілей фінансової політики дер-жави, з нашої точки зору, слід віднести: забезпе-чення стабільного зростання економіки, резуль-тативне використання державних фінансів, забезпечення надійного та стійкого функціону-вання кредитного та фінансового ринку, органі-зація регулювання та стимулювання економічних і соціальних процесів фінансовими методами, створення результативної і максимально ділової системи оперативного управління фінансами.

Вищевикладене дозволяє визначити сутність фінансової політики держави як здійснювану спеціально уповноваженими органами та інсти-тутами діяльність, спрямовану на створення і реалізацію концепції, правового механізму з при-воду найбільш ефективного формування, розпо-ділу, використання фінансових ресурсів держави в цілях вирішення державних задач шляхом використання, головним чином, передбачених чинним законодавством бюджетних, податкових, грошових та інших фінансово-правових інстру-ментів під безпосереднім впливом різних полі-тичних сил.

Формуючи фінансову політику, держава кон-кретизує головні напрями розвитку економіки країни, визначає загальний обсяг фінансових ресурсів, їх джерела і напрямки використання, розробляється механізм регулювання і стимулю-вання фінансовими методами соціально-еконо-мічних процесів. Тому фінансова політика є не просто складовою частиною, а центральним еле-ментом економічної політики сучасної держави.

Основа фінансової політики - стратегічні спря-мування, які визначають довгострокову і серед- ньострокову перспективу використання фінансів і передбачає вирішення ключових завдань, що випливають із особливостей функціонування еко-номіки та соціальної сфери країни. Одночасно з цим держава здійснює вибір поточних тактичних цілей і задач використання фінансових відносин. Усі ці заходи тісно взаємопов'язані між собою і взаємозалежні [2].

До завдань державної фінансової політики можна віднести: забезпечення умов для накопи-чення максимально можливих фінансових ресур-сів, необхідних для досягнення економічного зростання; встановлення раціонального з точки зору держави розподілу та використання фінан-сових ресурсів, створення ефективної системи управління фінансами. У процесі проведення фінансової політики особливо важливо забез-печити її взаємозв'язки з іншими складовими елементами економічної політики - грошовою, кредитною, ціновою, податковою, бюджетною, інвестиційною.

Фінансова політика, як і будь-які осмислені дії, передбачає не тільки існування певних інерційних тенденцій, але й розробку та постійне оновлення її цілей та задач. Тому на перше місце серед осно-вних принципів фінансової політики доцільно поставити цілеспрямованість.

На другому місці має бути правило, яке забез-печило б послідовність всіх дій при розробці та реалізації фінансової політики, щоб дотриму-вався встановлений алгоритм дій всіма учасни-ками цього процесу, щоб для зведення в єдине ціле існувала єдина методологія і методика роз-робки та реалізації фінансової політики на рівні держави - принцип плановості або послідовності.

Але такий план дій може бути створений лише на основі знань, накопичених за весь попередній час і з врахуванням набутого передового досвіду, тобто використовуючи науковий підхід. Іншими словами, слід застосовувати принцип науковості.

Згаданий принцип передбачає врахування всіх основних питань, які впливають чи можуть впли-нути на сам процес розробки і реалізації політики, а також, відповідно, на те, які будуть отримані результати. Із цього випливає необхідність засто-сування принципу комплексності.

У нашій країні, яка розташована на великій території, існують практично всі види економіч-ної діяльності, мають місце різні демографічні, географічні та кліматичні умови господарювання, тому із принципу комплексності випливає ще один дуже важливий принцип фінансової полі-тики, який враховує всі ці аспекти, - принцип обов'язковості поєднання галузевих і територі-альних інтересів. Без врахування цього принципу неминуче відбуватимуться перекоси в розподілі фінансових засобів по регіонах, що призведе до економічної деградації одних і до економічного «перегріву» інших, включаючи більш високий рівень безробіття, зростання цін і тарифів на товари та послуги тощо.

При цьому, всі перераховані головні принципи повинні застосовуватися не тільки по відношенню до всієї фінансової політики держави, а й на всіх її етапах.

У широкому розумінні фінансова політика відображає усі сторони функціонування фінансів і охоплює бюджетну, податкову, грошово-кредитну (монетарну) політику та управління державним боргом. Саме ці види розкривають сутність фінан-сової політики держави.

Бюджетна політика - це діяльність щодо формування бюджету держави, його збалансу-вання, розподіл бюджетних коштів тощо. Вона становить основу фінансової політики держави, оскільки визначає засади бюджетного устрою країни і побудови її бюджетної системи, а також організацію міжбюджетних відносин. Бюджетна політика, як інструмент державного регулювання економіки, забезпечує реалізацію функцій, покла-дених на державу суспільством:

- розвиток пріоритетних секторів економіки;

- забезпечення соціального захисту насе-лення, підтримки соціальної сфери;

- безпека, національна оборона;

- підтримка державного апарату для правиль-ного виконання ним своїх функцій, підтримка міжнародних відносин

Податкова політика характеризує діяльність держави у сфері встановлення, правового регла-ментування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Вона відображає як потреби держави у коштах, так і вплив податків на діяльність підприємств і громадян. Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збіль-шення або скорочення маси податкових надхо-джень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих територій, груп населення, галузей виробництва може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню необхідної кон'юнктури на ринку, умов для розвитку пріори-тетних галузей економіки, формуванню збалансо-ваної соціальної політики.

Грошово-кредитну (монетарну) політику можна розглядати як комплекс дій і заходів у сфері грошового ринку, її механізм засновується на пропозиції грошей та їх вартості як фінансових ресурсів. Грошово-кредитна політика обумовлена двома факторами: спрямуванням її на регулю-вання готівково-грошової маси (пропозиції гро-шей) через емісійний механізм та забезпеченням регулювання пропозиції через кредитний меха-нізм.

Під управлінням державним боргом розуміють сукупність заходів, що вживає держава в особі її уповноважених органів щодо визначення місць та умов розміщення та погашення державних позик, а також гармонізація інтересів позичальників, інвесторів та кредиторів [3]. Боргова політика - це складова фінансової політики держави стосовно можливого залучення додаткових фінансових ресурсів за рахунок випуску і розміщення дер-жавних боргових зобов'язань, підписання між-народних, міждержавних угод для фінансування державних видатків чи програм економічного розвитку та обслуговування державного боргу [4]. Цілями боргової політики держави можуть бути: отримання найвищого ефекту від фінансування за рахунок позикових коштів, уникнення макро- економічних труднощів і проблем платіжного балансу, досягнення стабільного економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів при-росту ВВП та повної зайнятості.

Інші види державної фінансової політики, які зустрічаються в роботах дослідників, можна вва-жати похідними, які синтезують у собі окремі еле-менти фінансової політики і політику держави в інших сферах [5]. До таких видів можна віднести: фінансову політику у сферах фондового та стра-хового ринків, а також міжнародних фінансів.

Фінансова політика у сфері страхового і фон-дового ринків характеризується діями держави щодо їх розвитку та регулювання, створення від-повідних гарантій клієнтам страхових компаній та інституційних інвесторів. Оскільки згадані фінансові інститути є самостійними комерцій-ними структурами, очевидно, що держава може впливати на них, як і на інших суб'єктів підпри-ємницької діяльності, тільки засобами регулятор-ної політики.

Що стосується політики у сфері міжнародних фінансів, то вона пов'язана з налагодженням вза-ємовідносин держави з міжнародними організаці-ями фінансовими інститутами, членство в яких є добровільним. З одного боку, воно передбачає членські внески, а з іншого - можливості отри-мання фінансової допомоги. Сутність такого виду фінансової політики полягає у визначеності щодо участі в цих організаціях та інституціях і у вста-новленні засад співпраці [6].

Усі розглянуті види фінансової політики дер-жави є взаємопов'язаними та взаємозалежними, тому її результативність матиме місце у випадку системної взаємодії всіх фінансових інструментів держави. Тому забезпечення економічного роз-витку держави необхідно здійснювати як через ефективне й оптимальне функціонування кож-ної ланки, так і фінансово-економічної системи в цілому.

Ефективність бюджетної політики є однією з найважливіших проблем сучасності, оскільки це безпосередньо впливає на формування Дер-жавного бюджету і є ключовим елементом дер-жавних фінансів. Без збалансування бюджетної політики неможливо подолати наслідки фінансо-вої кризи, забезпечити здійснення довгостроко-вого розвитку країни та покращення діяльності суб'єктів господарювання. Враховуючи це, про-цес удосконалення бюджетної політики України слід здійснювати шляхом вирішення таких склад-них проблем, як: теоретичного обґрунтування бюджетної політики в рамках існуючих економіч-них доктрин; змісту і вибору моделей, механізмів та інструментів бюджетної політики; практичної реалізації та оцінки отриманих результатів з пози-ції ефективності бюджетної політики в контексті її впливу на економічні та соціальні процеси і, в кінцевому підсумку, досягнення стійкого розви-тку суспільства.

Ураховуючи умови та стан розвитку економіки України, вирішення проблем податкової політики має здійснюватися за наступними напрямами:

- підвищення фіскальної ефективності подат-кової системи шляхом створення податкових умов для легалізації тіньового сектору економіки, усу-нення можливостей для мінімізації податкових платежів, посилення відповідальності за ухилення від сплати податків, що дозволить збільшити над-ходження до бюджету;

- перегляд існуючих пільг, передбачених для платників і збереження їх лише в промисловості, сільському господарстві, соціальній сфері, інвалі-дам та громадським організаціям інвалідів;

- забезпечення рівномірного розподілу податкового навантаження, якого можна досягти за допомогою більш детальної диференціації ставок податку на доходи фізичних осіб у відпо-відності з отриманими доходами, диференціації ставок податку на прибуток в залежності від виду діяльності підприємства, а також введення дифе-ренційованого оподаткування податком на додану вартість окремих груп товарів;

- підвищення ефективності системи адміні-стрування податків через спрощення процедур реєстрації та обліку платників, автоматизацію процесів аналізу податкових даних, систематиза-цію та накопичення інформації в розрізі платників тощо.

Дослідження грошово-кредитної політики нашої держави дає змогу визначити основні напрямки її реформування, що забезпечить еконо-мічний розвиток України. Перш за все, необхідна чітка соціальна орієнтація грошово-кредитних відносин, нормалізація цих відносин з держа-вою та структурами фінансово-грошового ринку. По-друге, при формуванні монетарної політики необхідно відмовитись від нормативного підходу до визначення обсягів бюджетного дефіциту та грошової маси. Також важливою умовою забез-печення стабільності грошово-кредитної системи країни є удосконалення платіжно-розрахункових механізмів. Адже на сучасному етапі монетарна політика спрямована не на підтримку ефектив-ного функціонування підприємств національної економіки, а на підведення потенційно потужних підприємств до банкрутства, що негативно відо-бражається на результатах власного виробництва.

При вирішенні питань державного боргу важ-ливу роль відіграє виважена макроекономічна політика. Так, у процесі формування боргової стратегії держави слід забезпечити реалізацію наступних заходів: забезпечити ефективне вико-ристання державних позик на інвестиційні цілі, а не на споживання; зменшити частку іноземної валюти в структурі державного боргу, особливо з огляду на суттєві коливання валютних курсів; удосконалити систему прогнозування всього блоку взаємопов'язаних показників, які здійсню-ють безпосередній вплив на формування держав-ного боргу України. При цьому ключовим момен-том управління державним боргом повинна стати неперервність управління, для того, щоб політика запозичень могла коригуватися в залежності від поточного стану економіки та найбільш достовір-них короткострокових прогнозів.

Таким чином, мета, яку необхідно досягти в Україні на основі оптимізації фінансової полі-тики, має бути окреслена максимально чітко. Це - комплексний вплив всіх її інструментів та розви-ток реального сектора національної економіки.

Висновки. Ураховуючи вищесказане, є під-стави стверджувати, що економічне зростання та стабілізація у суспільстві потребують проведення активної фінансової політики та забезпечення функціонування стабільної фінансової системи. З огляду на це, можна виділити наступні страте-гічні напрями фінансової політики: забезпечення єдності цілей та інструментів фінансової полі-тики з цілями розвитку економіки; підвищення ефективності фінансового регулювання; розви-ток галузей економіки, що мають високу фінан-сову віддачу, та галузей з високою оборотністю капіталу; забезпечення збалансованості бюджету; підвищення ролі бюджету розвитку як найваж-ливішого інструмента інвестиційної політики; удосконалення податкової системи держави, роз-виток податкової політики з урахуванням фінан-сового стану підприємств; налагодження роботи фондового ринку.

Таким чином, в сучасних умовах саме фінан-сова політика держави виступає головним факто-ром і виходу з кризи, й організації економічного розвитку; саме вона удосконалює ринкові відно-сини і забезпечує вирішення соціальних питань. Реалізація фінансової політики повинна перед-бачати не лише зростання фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні самої держави, але й зростання фінансових можливостей суб'єктів господарювання. Це сприятиме створенню міц-ної фінансової основи діяльності органів влади для реалізації задач і функцій, покладених на них, забезпечуватиме стабільність суспільного вироб-ництва з метою покращення економічного стано-вища держави і підвищуватиме рівень добробуту населення.

Размещено на Allbest.ru