Показники та шляхи підвищення ефективності використання необоротних активів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 657.1

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Показники та шляхи підвищення ефективності використання необоротних активів підприємства

Шімоня Світлана Сергіївна, магістр з фаху «Облік і оподаткування»,

Науковий керівник: Яцко Максим Вікторович, к.е.н., доц. кафедри обліку і аудиту

Анотація

необоротний актив обліковий

У статті розкрито роль необоротних активів в діяльності підприємства, проаналізовано джерела та досліджено шляхи підвищення ефективності використання необоротних активів на підприємстві. За результатами дослідження сформульовані основні напрямки роботи по удосконаленню обліково-аналітичної роботи підприємства в частині операцій з необоротними активами.

Ключові слова. Необоротні активи, основні засоби, ефективність, резерви, фондомісткість, фондовіддача, рентабельність.

Постановка проблеми. Розвиток ринкових відносин в Україні, активізація міжнародних економічних зв'язків, створення спільних підприємств з іноземними учасниками, необхідність підвищення ефективності виробництва і забезпечення конкурентоспроможності продукції змушують підприємства використовувати ті інструменти розвинутої ринкової економіки, які вже довели свою ефективність і можуть бути з успіхом залучені до процесу виробництва, сприяючи зміцненню позиції на ринку суб'єктів господарювання та господарських зв'язків. Серед таких важелів особливе місце займають необоротні активи.

Наявність необоротних активів, у якості ресурсів підприємства, сприяє підвищенню їх ринкової вартості та в цілому суттєво впливає на покращення фінансових показників економічної діяльності підприємства. Особливої актуальності ці питання набули із введенням у дію Податкового кодексу України та наближенням нормативних вимог щодо визнання, оцінювання та амортизації основних засобів у податковому та бухгалтерському обліку. Основні проблемні питання виникають під час формування первісної вартості необоротного активу, за якою його буде поставлено на облік та введено в експлуатацію, а також під час визначення податкової групи необоротних активів, до якої належить об'єкт необоротних активів, у зв'язку з чим дослідження даної теми є надзвичайно важливим та актуальним для підприємств сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній та зарубіжній економічній літературі дослідженню бухгалтерського обліку операцій з необоротними активами присвячені роботи таких вчених-економістів, як Покропивний С.Ф., Федорчук О.М., Поддєрьогін А.М., Турило А.М., Тарасенко Е., Вихрущ В.П., Іваненко В.М. та багато інших.

Завдяки напрацюванням даних науковців відбулося дослідження сутності необоротних активів, особливостей їхнього використання для підприємств різних галузей. Обґрунтовано теоретичні та прикладні підходи до необоротних активів підприємства, збільшено кількість, систему критеріїв, а також показників оцінки ефективності їхнього використання.

Формулювання цілей статті. Дослідження наукової думки відносно сутності основних засобів та розробка заходів і пропозицій щодо напрямків і шляхів підвищення ефективності їх використання.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть бути використані для розробки проекту по удосконаленню обліку операцій з необоротними активами на підприємствах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Необоротні активи є невід'ємною складовою діяльності будь-якого підприємства, вони відіграють неабияку роль, зокрема, в економічних процесах, саме тому термінологія відіграє значну роль при їх дослідженні та відображенні у синтетичному та аналітичному обліку та врешті у звітності.

В. Сопко і В. Караєв зауважують, що невдала термінологія може не дати реального і повного уявлення про суть процесів, що відбуваються, а й ввести в оману [4, с. 12].

Вчені розглядають поняття «необоротні активи» неоднозначно (табл.1) Деякі вважають, що необоротні активи - це майнові цінності підприємства, а інші - що це матеріальні та нематеріальні ресурси.

На нашу думку, до необоротних активів слід віднести активи, що використовуються тривалий період часу, від яких підприємство в майбутньому сподівається отримати вигоду, та їхня вартість може бути достовірно визначена.

Досить велику частину в необоротних активах підприємства займають основні засоби. З їхньою допомогою створюється матеріально-технічна база, також вони сприяють реалізації потреб в управлінні підприємства.

Відповідно до П(с)БО 7 основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [1, С.2].

Таблиця 1 Підходи до визначення сутності необоротних активів у сучасній економіці [10, С. 82 ]

Проте, для того, щоб визнати актив як повноцінний необоротний актив, необхідно враховувати особливості цього активу та не забувати про такі критерії визнання, як: матеріально-речова форма, строк корисного використання, який має бути більшим за один рік, в майбутньому від об'єкта очікується отримувати економічні вигоди, актив має бути придбано для використання у виробництві та іншій діяльності підприємства, а не як товар для перепродажу; вартість об'єкта має бути достовірно визначена.

Через те, що основні засоби експлуатуються тривалий час, вони поступово втрачають свою вартість за рахунок фізичного та морального зношування, а перенесення вартості основних засобів на продукцію, що виготовляється, виконувані роботи, надавані послуги відбувається за рахунок нарахування амортизації. Тут слід звернути увагу на цільове використання амортизаційних потоків, які формуються в результаті виробничої діяльності.

Успішність управління необоротними активами підприємства можна розглядати з позиції ефективності їхнього використання в господарському обороті.

Ефективність необоротних активів - це результат у вигляді отриманого ефекту, що співвідноситься з витраченими ресурсами. Підвищення ефективності полягає в досягненні найбільших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил у порівнянні з витратами праці, використаними на створення суспільного продукту. Від ефективності використання залежать темпи зростання продуктивності праці, обсягів виробництва, поліпшення якості промислової продукції та інших показників.

Для визначення ефективності використання необоротних активів використовують певні показники. Науковці по-різному поділяють ці показники на групи.

Так, Бондар Н.М. поділяє показники ефективності використання необоротних активів на чотири групи показників. Перша група - показники технічного стану та руху основних фондів (коефіцієнти зносу, придатності, оновлення, вибуття). Друга група - показники завантаження основних фондів (коефіцієнти екстенсивного, інтенсивного та інтегрального використання). Третя група - показники технічного оснащення підприємства (фондооснащеність, фондоозброєність та енергоозброєність праці). Четверта група - показники ефективності використання основних фондів (фондовіддача, фондомісткість, рентабельність основних фондів) [4, С. 231].

Сідун В.А. поділяє показники на три групи: показники ступеня зносу (коефіцієнти зносу та придатності); показники інтенсивності відновлення основних фондів (коефіцієнти оновлення та вибуття,швидкість оновлення); показники ефективності використання основних фондів (загальні та часткові) [4, С. 233].

На практиці основними показниками, які використовує більшість підприємств є наступні:

- коефіцієнт зносу основних засобів;

- коефіцієнт оновлення основних засобів;

- коефіцієнт вибуття основних засобів;

- коефіцієнт придатності основних засобів;

- фондовіддача;

- фондомісткість;

- фондоозброєність;

- рентабельність основних засобів;

- коефіцієнт екстенсивного використання обладнання;

- коефіцієнт інтенсивного використання обладнання;

- інтегральний коефіцієнт.

З метою отриманні більш достовірних показників ефективності використання необоротних активів, на нашу думку, необхідно також використовувати такі показники, як коефіцієнт амортизації необоротних активів (сума амортизації необоротних активів підприємства на певну дату / первісну вартість необоротних активів підприємства на певну дату), коефіцієнт використання наявного устаткування; коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування та коефіцієнт виробничої віддачі нематеріальних активів, тобто обсяг реалізованої продукції / балансову вартість необоротних активів.

Для оцінювання засобів підвищення ефективності необоротних активів необхідно, насамперед, знати реальний рівень їх використання та конкретні можливості його підвищення. Зокрема, поліпшення використання основних засобів може бути забезпечене двома шляхами: інтенсивним та екстенсивним.

Інтенсивний шлях характеризується підвищенням завантаження устаткування та збільшенням рівня використання їхньої потужності. Основними напрямами підвищення інтенсивного використання устаткування є удосконалення технологій та організації виконання робіт. правильний вибір машин і робочого устаткування та запровадження сучасних технологій.

Екстенсивний шлях полягає у збільшенні тривалості роботи, скороченні цілозмінних і внутрішньо-змінних втрат робочого часу, підвищенні коефіцієнта змінності.

У більшості випадків окремі показники, до яких належать екстенсивне й інтенсивне використання устаткування, не можуть бути застосовані (вони показують лише міру використання окремих елементів основних фондів), тому для визначення використання всієї маси основних фондів на підприємстві слід застосовувати узагальнюючі показники, до яких належать показники фондовіддачі, фондомісткості та рентабельності.

Фондовіддача показує загальну віддачу від кожної гривні, вкладеної в основні засоби, а її зростання дозволяє знижувати обсяги нагромаджування, тобто збільшувати питому частку фонду споживання. Фондомісткість - це показник, обернений до фондовіддачі, який характеризує вартість основних засобів, що припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. У звичайних умовах господарювання фондовіддача повинна мати тенденцію до росту, а фондомісткість - до зменшення.

Рентабельність основних засобів характеризує відношення операційного прибутку до середньорічної вартості основних засобів підприємства. Підвищення рівня рентабельності потребує мобілізації внутрішніх резервів виробництва, послідовного проведення всіх видів робіт, спрямованих на поліпшення використання всіх видів ресурсів, збільшення маси прибутку.

Проте, вважаємо, що найважливішим показником підвищення рівня ефективності використання основних засобів підприємства є зростання обсягів виробленої ним продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Значні резерви підвищення ефективності використання основних засобів містяться у збільшенні тривалості роботи машин та механізмів.

Отже, в цілому цілому сукупність шляхів покращення використання необоротних активів підприємства може бути поділена на три великих групи:

1. Технічне вдосконалення засобів праці, яке передбачає: технічне переозброєння на базі комплексної автоматизації виробництва та впровадження гнучких виробничих систем; заміну застарілої техніки, модернізацію обладнання; ліквідацію «вузьких місць» і диспропорцій у виробничих потужностях підприємства; механізацію допоміжних та обслуговуючих виробництв; розвиток винахідництва та раціоналізаторства.

2. Збільшення тривалості роботи машин та обладнання за рахунок ліквідації незадіяного обладнання (здавання його в оренду, лізинг, реалізація тощо); скорочення строків ремонту і технічного обслуговування обладнання; зниження простоїв: цілозмінних та внутрішньозмінних.

3. Покращення організації та управління виробництвом, а саме: прискорення досягнення проектної продуктивності введених в експлуатацію основних фондів; впровадження наукової організації праці та виробництва; покращення забезпечення матеріально-технічними ресурсами; вдосконалення управління виробництвом на базі сучасної комп'ютерної техніки; збільшення матеріальної зацікавленості працівників в підвищенні ефективності виробництва [9, С.56].

Застосування на практиці запропонованих заходів у цілому по підприємству дасть змогу збільшити обсяги випуску товарної продукції, підвищити показник фондовіддачі, а також збільшити прибуток від реалізації продукції й балансовий прибуток, а отже, і рентабельність основних засобів підприємства.

Разом з тим, на підприємствах необхідно забезпечити постійне оновлення необоротних активів не тільки тому, що вони зношуються, а й для забезпечення якомога вищого рівня фондоозброєності виробництва та впровадження досягнень науково-технічного прогресу - єдиного фактору, який дає змогу кардинально підвищити рівень ефективності виробництва.

Але для того, щоб підприємство мало можливість ефективно використовувати наявні у нього необоротні активи, потрібно також правильно організувати їх облік і здійснювати постійний контроль за їх використанням.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Отже, не існує єдиної думки щодо сутності та показників ефективності використання необоротних активів. Учені розділилися на дві групи. Одні вважають, що необоротні активи - це майнові цінності підприємства, а інші - що це матеріальні та нематеріальні ресурси. На нашу думку, до необоротних активів слід віднести активи, що використовуються тривалий період часу, від яких підприємство в майбутньому надіється отримати вигоду та їхня вартість може бути достовірно визначена.

Незважаючи на те що вчені по-різному поділяють показники ефективності використання необоротних активів, існує єдина система основних показників даної групи. На нашу думку, до них також слід додати коефіцієнт амортизації необоротних активів та коефіцієнт виробничої віддачі нематеріальних активів.

Дослідження показали, що необоротні активи становлять головну частину матеріально-технічної бази будь-якої галузі чи підприємства. На основі підвищення ефективності їх використання збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі, підвищується технічний рівень виробництва. Це, у свою чергу, підвищує темпи випуску продукції, що вирішальним чином сприяє вдосконаленню.

Для покращення ефективності використання необоротних активів на підприємстві необхідно: оптимізувати структуру наявного обладнання, ліквідувати обладнання, що не використовується, забезпечити подальшу інтенсифікацію виробничих процесів. Для зменшення збитковості необоротних активів та підтримання їхньої фінансової стійкості необхідно покращувати використання основних виробничих фондів з урахуванням їхнього зносу.

Перелік використаних джерел

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 за № 92.

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби», виданий Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку від 01.01.2012 року.

3. Балабай К.В., Коровіна Г.І. Особливості обліку безоплатно отриманих основних засобів у бухгалтерському і податковому обліках [Електронний ресурс] // Режим доступу:

http://www.rusnauka.com/34_NIEK_2010/Economics/74924.doc.htm

4. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / З ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. 7-ме вид., доп. І перероб. - Житомир: ПП “Рута”, 2006. - 832 с.

5. Доунс Дж., ГудманДж.Э. Финансово-инвестиционныйсловарь / Дж. Доунс, Дж.Э. Гудман. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 586 с.

6. Жолнер І. Фінансовий облік за міжнародними стандартами : навч. посіб. / І. Жолнер. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - С. 85-134.

7. Зюкова М.М. Основні засоби - важлива економічна категорія / М.М. Зюкова // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 2000. - № 5. - С. 100-101.

8. Колосок А. М. Підходи до визначення сутності необоротних активів підприємства та шляхи поліпшення їх використання [Електронний ресурс] / А. М. Колосок, О. М. Петрук // Вісник Одеського національного університету. Серія : Економіка. - 2016. - Т. 21, Вип. 3. - С. 55-59. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vonu_econ_2016_21_3_14

9. Кузнєцов В. Великий словник бухгалтера / В. Кузнєцов, О. Михайленко. - К.: Фактор. - 2005. -532 с.

10. Піскунов Р.О. Морфологічний аналіз дескриптивних чинників дефініції «необоротні активи підприємства» / Р.О. Піскунов, Ю.С. Кравець // Ефективні інструменти сучасних наук: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Чехія, 27 квітня - 05 травня 2014 .). - 807 с.

11. Семйон В. С. Бухгалтерський облік необоротних активів Україні та Угорщині: порівняльний аспект: автореф. дис. … канд. екон. наук: спец. 08.06.04 «Бухгалтерськийоблік, аналіз та аудит» / В.С. Сеймон. - 2013. - 23 с.

Размещено на Allbest.ru