Фінанси суб'єктів господарювання в умовах євроінтеграційних процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

С. Мицюк, канд. екон. наук, старш. наук. співроб.

Ключові слова: фінансова система; фінанси суб'єктів господарювання; державні підприємства; ВВП; євроінтеграція.

Постановка проблеми. В умовах євроінтеграції функціонування фінансової системи вимагає побудови стабільно функціонуючих суб'єктів господарювання, які можуть стати ключовим чинником забезпечення фінансової стабільності та економічного зростання. Фінанси суб'єктів господарювання посідають важливе місце у фінансовій системі, оскільки саме вони беруть участь у процесі створення ВВП. Від стану фінансів суб'єктів господарювання залежить стан інших сфер фінансової системи держави, а також стан взаємовідносин між окремими сферами та ланками фінансової системи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження сутності фінансової діяльності суб'єктів господарювання науковцями триває давно. Серед наукових досліджень учених у сфері аналізу й оцінки ефективності діяльності суб'єктів господарювання слід зазначити праці таких учених, як Г. Азаренкової [1], А. Буряк [2], В. Глущенка [3], Н. Давиденко [2], Л. Демиденко [4], Н. Дробот [2], І. Зеліско [2], І. Зятковського [5], Ю. Касперович [6], Н. Любенко [7], І. Пасінович [8], О.Терещенка [9], В. Торкатюка [10] тощо. Попри широке висвітлення проблем фінансової діяльності суб'єктів господарювання у вітчизняній економічній науці, за умов динамічних змін та непередбачуваності економічної й політичної ситуації в Україні та світі, державна "підтримуюча" політика та її вплив на створення стимулюючих важелів наразі висвітлено недостатньо.

Метою статті є обґрунтування сутності та аналіз фінансової діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності

Методологія дослідження. У даному дослідженні було використано такі методи наукових досліджень: абстрактно-логічний - при теоретичному узагальненні та формулюванні висновків; порівняння - під час аналізу основних показників діяльності суб'єктів господарювання України; статистичні методи - при аналізу динаміки субсидій та поточних трансфертів підприємствам; графічний - при побудові ілюстративного матеріалу за даними обсягів надходження податку на прибуток деяких державних підприємств до Зведеного бюджету.

Виклад основного матеріалу дослідження. Фінансова система відіграє важливу роль у забезпеченні сталого економічного зростання та фінансової стабільності. Саме тому запорукою розвитку економічної системи, забезпечення економічного зростання та фінансової стабільності у країні є побудова ефективно функціонуючої та розвиненої фінансової системи.

Фінанси підприємств та установ є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП, що є об'єктом розподілу через фінансові відносини. Фінанси підприємств становлять систему грошових фондів, що утворюються та використовуються для фінансування виробничого процесу, забезпечення розширеного відтворення матеріального стимулювання й соціального забезпечення робітників.

На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів держави через бюджет і цільові фонди, відповідно негативний стан фінансів суб'єктів господарювання відбивається на державних фінансах. Фінанси підприємств взаємопов'язані не лише з фінансовим станом держави, а й із рівнем грошових доходів населення, які визначають попит і, відповідно, впливають на рівень доходів підприємств. Таким чином, фінанси суб'єктів господарювання як господарсько-правова категорія поєднують задоволення приватних і публічних інтересів [8].

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. До суб'єктів господарювання відносять: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці [11 ]. баланс економічний фінанси платоспроможність

Суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва [11].

Станом на 2015 р. в Україні було зареєстровано 1 974 318 млн суб'єктів господарювання, що на 42 157 тис., або 2,18 % більше, ніж у 2014 р. Динаміка кількості суб'єктів господарювання протягом 20102015 рр. є нестабільною, особливо активно це помітно у сфері середнього та малого бізнесу. У табл. 1 наведено динаміку суб'єктів господарювання.

Кількість великих підприємств у 2015 р. зменшилась на 74 одиниці або на 14,9 % порівняно із аналогічним періодом попереднього року, а кількість середніх підприємств зменшилась на 4,4 %, чи на 703 одиниць в абсолютному виражені, у той час як кількість малих підприємств зросла на 3216 одиниць, або на 0,99 %.

Стійка динаміка зростання суб'єктів господарювання в Україні спостерігалася до запровадження в дію (із 1.01.2011) Податкового кодексу України, що суттєво вплинуло на чисельний склад фізичних осіб-підприємців. Загальна кількість суб'єктів господарювання у 2011 р. налічувала 1 701 620 млн, що на 482 308 тис. (22,08 %) менше, ніж у 2010 р. Це показує той факт, що зміни в умовах функціонування та особливо зростання цін не сприяють поліпшенню фінансового стану суб'єктів господарювання України, особливо малих і фізичних осіб-підприємців.

Зазначимо, що більше 90 % підприємств у країні належать до категорії малих і середніх підприємств. Найбільшу частку в загальній структурі суб'єктів господарювання займають фізичні особи-підприємці - 77,19 % (табл. 2).

У 2015 р. 0,02 % усіх суб'єктів господарювання представлено великими підприємствами, що на 0,01 п. п. менше, ніж в аналогічному періоді попереднього року. Частка середніх підприємств зменшилася із 0,82% до 0,72%. Відповідно із 16,80 % до 16,60 % зменшилась питома вага малих підприємств, із яких 14,40 % є мікропідприємствами. Варто зазначити, що вказані дані не враховують значну частину суб'єктів господарювання, які зайняті неофіційно через значне фіскальне навантаження на бізнес. Скорочення кількості податків у цілому не призвело до вагомого зниження податкового навантаження на суб'єкти господарювання, оскільки основні податки не зазнали істотних позитивних змін у частині їхнього адміністрування, не відбувся перегляд баз оподаткування.

Суб'єкти господарювання функціонують у певній організаційно-правовій формі в межах норм чинного законодавства, що регламентують їх ділові відносини із контрагентами і державою.

Досліджуючи динаміку юридичних осіб України за 2010-2017 рр., маємо очевидну тенденцію до зростання кількості юридичних осіб. Для порівняння: кількість юридичних осіб у 2010 р. налічувала 1 341 781 тис., а у 20і7 р. - 1 207 282 тис. одиниць. У структурі юридичних осіб переважають товариства з обмеженою відповідальністю. У 2017 р. 45,69 % загальної кількості юридичних осіб становили товариства з обмеженою відповідальністю, що на 2,14 пункти більше даного показника у 2016 р. Негативну динаміку демонструють усі види юридичних осіб, в тому числі частка державних підприємств зменшилася на 0,03 пункти.

Станом на 1 квітня 2017 р., в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності обліковувалося 23,9 тис. юридичних осіб, які діють на основі лише державної власності [13], що на 0,7 тис. (або 2,85 %) менше порівняно з аналогічним періодом 2016 р. Кількість юридичних осіб, які діяли на основі лише державної власності, станом на 1 квітня 2016 р. зменшилася на 0,3 тис. (або 1,22 %), порівняно із відповідним періодом 2015 р.

Протягом порівняльних періодів загальна кількість юридичних осіб зменшилася у зв'язку із припиненням державної реєстрації, реорганізацією юридичних осіб за результатами здійснення адміністративної реформи, а також оптимізацією кількості суб'єктів господарювання державного сектору економіки, яка проводиться суб'єктами управління об'єктами державної власності разом із Міністерством економічного розвитку і торгівлі та Фондом за відповідними дорученнями Кабінету Міністрів України [13].

Станом на кінець 2016 р. до найбільших суб'єктів господарювання належали:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (видобування та транспортування газу), ПАТ "Центренерго" (теплова енергетика), державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (атомна енергетика), державні вугільні шахти - енергетична галузь;

"Укрзалізниця", Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта", міжнародні аеропорти, у тому числі державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Укравтодор - інфраструктура;

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", державне підприємство спиртової та лікеро- горілчаної промисловості "Укрспирт" (державна монополія з виробництва спирту) - агропромисловий комплекс;

державне підприємство "Антонов" (провідний виробник літаків), ПАТ "Турбоатом" (провідна компанія із виробництва турбін), ПАТ "Сумихімпром" та ПАТ "Одеський припортовий завод" (виробництво добрив), інші компанії - машинобудування [14].

Дослідження балансу підприємств спроможне виявити тенденції у змінах оборотних та необоротних активів, власному капіталі, довгострокових зобов'язаннях, поточних зобов'язаннях. У табл. 3 відображено структуру балансу підприємств за окремими видами економічної діяльності.

Загалом подані у табл. 3 дані свідчать про те, що структура активів і зобов'язань значно різняться за видами діяльності. Негативною є низька частка власних коштів - 30,53 %, і, відповідно, висока - позикових, особливо короткострокових - 50,86 %. Особливо гостра нестача власних коштів у будівництві. У 2016 р. найбільшу питому вагу власного капіталу демонструвала професійна, наукова та технічна діяльність - 68,28 %. З метою зміцнення фінансової незалежності, частка власного капіталу має зростати.

Ефективне управління фінансами суб'єктів господарювання забезпечує їх платоспроможність, фінансову стійкість, прибуткову діяльність. У табл. 4 наведено основні показники діяльності суб'єктів господарювання за період із 2010 до 2016 р.

В Україні у 2016 р. налічувалося 306 369 тис. підприємств, що на 37 071 тис. (або 10,79 %) менше, ніж у 2015 р. Попри безперечну важливість великих підприємств для економіки України, для формування ВВП та бюджетів, вони не здатні забезпечити споживачів рядом товарів і послуг. У низці видів економічної діяльності до 100 % товарів та послуг забезпечує сектор малих і середніх підприємств. Так, недержавні послуги освіти й охорони здоров'я надають виключно малі та середні підприємства, а у сфері операцій із нерухомим майном і організації харчування в Україні працюють всього два-три великих підприємства.

Сектор малих і середніх підприємств в Україні на сьогодні поки не став визначальним чинником зростання національної економіки. Масштаби розвитку малих та середніх підприємств є набагато меншими в Україні, ніж у розвинених країнах, зокрема, країнах-членах ОЕСР, де МСП забезпечує від 60 до 70 % зайнятості, а його внесок у додану вартість сягає 55 % [15].

Кожного року Всесвітній економічний форум шляхом опитування проводить дослідження щодо оцінки топ-менеджерами компаній факторів, які перешкоджають веденню бізнесу в країнах. За результатами цих досліджень виділяють такі фактори, які перешкоджали веденню бізнесу в Україні у 2016 р.: корупція, політична нестабільність, інфляція, неефективна бюрократія, доступ до фінансування, зміни урядів, податкові ставки, податкове законодавство, валютне регулювання, нерозвинена інфраструктура, трудове законодавство, здатність до інновацій, злочинність, низький рівень трудової етики, нерозвинена система охорони здоров'я, низький рівень освіти серед працівників [16].

Одним із перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища є стимулювання розвитку підприємництва через податкові інструменти [17, с. 10]. Держава цілеспрямовано впливає на економіку, окремі її галузі за допомогою податкових інструментів, через які відбувається заохочення до ведення фінансово-господарської діяльності. У тому числі, застосування різних інструментів дозволяє системі податкового стимулювання активізувати інноваційну й інвестиційну діяльність у країні на основі врахування довгострокових національних пріоритетів економічного розвитку.

Суб'єкти господарювання виступають основним джерелом наповнення Державного бюджету, оскільки сплачують основну частину податків і зборів, які відіграють важливу роль у фінансовому регулюванні економіки. Податок на прибуток підприємств є одним із основних бюджетоутворювальних податків та одним із основних інструментів у регулюванні діяльності підприємств.

У багатьох країнах-членах ЄС як і в Україні податок на прибуток підприємств сплачується безпосередньо із прибутку, отриманого компаніями протягом фінансового року. Оподатковуваним прибутком чи податковою базою є різниця між доходом та витратами корпорації. Правила обліку доходів та витрат і, відповідно, прибутку в окремих країнах відрізняються від податкових правил обчислення, тож бухгалтерський прибуток не завжди дорівнює оподаткованому [4].

Розглядаючи структуру надходжень податку на прибуток підприємств до Державного бюджету України у 2016 р., можна стверджувати, що найбільшу частку займає податок на прибуток приватних підприємств, який становить 31,55 млрд грн (58,06 %) податкових надходжень, потім іде податок на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності - 8,49 млрд грн (15,62 %), та податок на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів - 8,18 млрд грн (15,05 %).

Податок на прибуток приватних підприємств у 2016 р. порівняно із 2015 р. зріс на 61,46 %, у той самий час як абсолютне значення податку за даний період зросло на 12,01 млрд грн. Можна побачити позитивну тенденцію до зростання податку на прибуток підприємств і організацій, які перебувають у державній власності. Даний показник зріс із 4,16 млрд грн у 2015 р. до 8,49 млрд грн у 2016 р., тобто на 4,33 млрд грн. або на 104,09 %. Станом на 2016 р. надходження від податку на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів зросли порівняно із 2015 р. на 21,36 % і становили 8,18 млрд грн. Загалом спостерігаємо зниження частки податку на прибуток підприємств у податкових надходженнях Державного бюджету.

Разом із тим, в Україні спостерігається таке ганебне явище, як податкові борги. Нині в економіці країни проглядається тенденція до стрімкого зростання обсягів податкового боргу за податками, зборами, платежами. Протягом 2014-2017 рр. загальні обсяги заборгованості суб'єктів господарювання зі сплати податків, зборів, платежів до державного бюджету збільшились у 3,8 рази (рис. 1).

Основна частина податкового боргу до державного підприємства та рентної плати. Найбільшу питому бюджету формувалась за рахунок ПДВ, податку на при-вагу в загальній сумі податкового боргу займав борг із ПДВ. Так, питома вага ПДВ у загальній сумі податкового боргу коливалась від 9,73 млрд грн (на початок 2014 р.) до 24,65 млрд грн (у 2017 р.). Абсолютне значення обсягів боргу з ПДВ протягом 2014-2017 рр. збільшилося у 2,5 рази. Питома вага боргу з податку на прибуток підприємств у загальній сумі податкового боргу протягом дослідженого періоду коливалася від 4,15 млрд грн до 13,3 млрд грн. і за період 2014-2017 рр. обсяги боргу із цього податку збільшились у 3,2 рази. Варто зазначити, що найшвидшими темпами зростав борг із рентної плати. Так, якщо загальна сума податкового боргу на початок 2014 р. становила 0,16 млрд грн, то на початок 2017 р. цей показник досяг 14,89 млрд грн, і загальна сума боргу за рентними платежами збільшилась у 93,1 рази, що пояснюється, у першу чергу, несплатою належних платежів ПАТ "Укрнафта".

Нині одним із важливих показників, що характеризує ефективність фінансової діяльності підприємства, у тому числі й державного, є фінансовий результат, тобто прибуток чи збиток. У цілому за результатами фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки (100 найбільших державних підприємств), що звітували про виконання фінпланів, сума за показником "Чистий прибуток (збиток)" за 2016 р. становила 26,4 млрд грн. прибутку, порівняно зі збитком на рівні 53 млрд грн. за результатами 2015 р. (табл. 5).

Зростання показника чистого прибутку портфеля ТОП-100 державних підприємств за результатами 2016 р. зумовлене головним чином зростанням показників чистого прибутку обмеженої кількості найбільших компаній у нафтогазовому, електроенергетичному секторах і секторі машинобудування. Таким чином, п'ять компаній (НАК "Нафтогаз України", КБ "Південне", Адміністрація морських портів України, ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго та ПАТ "Укргідроенерго") сукупно згенерували чистий прибуток у 35,9 млрд грн, тоді як інші 89 компаній портфелю сукупно показали збиток кількістю 9,5 млрд грн. Найсуттєвіше зростання продемонструвала нафтогазова галузь, чистий прибуток якої за результатами року становив 22,5 млрд грн, порівняно зі збитком на рівні 36,3 млрд грн в аналогічному періоді 2015 р. Подібне зростання можна пояснити реформуванням цінової політики НАК "Нафтогаз", який фактично самостійно формує фінансовий результат всього нафтогазового сектору [21].

У 2016 р. загальна балансова вартість активів портфеля суб'єктів господарювання державного сектору економіки становила 1,4 трлн грн, що на 22,8 % більше даного показника попереднього року.

Підприємства державної форми власності отримують і збитки. Збитки державних підприємств, зокрема, обумовлені несприятливими економічними умовами, військовими діями, девальвацією національної валюти, виконанням некомерційних, але важливих для держави функцій. Проте, вони також указують на неефективність держпідприємств, слабкість державного управління та корупцію в секторі держкомпаній [21].

Суб'єкти господарювання державного сектору економіки сплачують до зведеного бюджету податкові й неподаткові платежі. У 2016 р. майже 60 % податку до Зведеного бюджету надійшло від приватних підприємств, 21 % - від іноземних підприємств та компаній, створених за участю іноземного капіталу, 14 % - від державних та комунальних підприємств. Станом на 1 червня 2017 р. підприємства приватного сектору забезпечили 69 % надходжень податку із прибутку підприємств до Зведеного бюджету, а частка підприємств державної та комунальної форм власності знизилась до 12 % [22]. Податок на прибуток підприємств, сплачений деякими державними підприємствами, відображено у табл. 6.

Надходження податку на прибуток підприємств від НАК "Нафтогаз України" у 2016 р., порівняно із 2015 р., знизилися на 42,8 %. У 2016 р. спостерігаємо також значне зменшення надходжень податку на прибуток підприємства від ПАТ "Укрзалізниці" на 183 943 тис. грн, порівняно із минулим роком. Однак у 2016 р. відбулося зростання надходжень податку на прибуток підприємств від ПАТ "Укргідроенерго" - на 261 359 тис. грн (85,35 %), ПАТ "Укрпошти" - на 14 322 тис. грн (117,26 %), Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" - на 92 427 тис. грн (138,33 %), Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" - 7 969 тис. грн (5,66 %), Маріупольського МТП - на 29624 тис. грн (32,79 %). Зниження надходжень податку на прибуток підприємств може пояснюватись масовим закриттям підприємств, тінізацією економіки, появою тимчасово окупованих та непідконтрольних територій, зниженням фінансового результату до оподаткування у суб'єктів господарської діяльності.

На нашу думку, важливо було б проаналізувати надходження податків і зборів від суб'єктів природних монополій. Станом на 01.07.2017 р. суб'єктами господарювання природних монополій було сплачено 29239 440,66 млн грн до Зведеного бюджету. Найбільшу питому вагу (12,43 %) у загальних надходжень від природних монополій займає Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" і ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (5,3 %). Найбільший обсяг податку на прибуток підприємств було сплачено ДП "Національною енергетичною компанією "Укренерго" - 261 567,25 тис. грн, а ПДВ ПАТ "Центренерго" - 896 160,21 тис. грн, у тому числі найбільший обсяг земельного податку з юридичних осіб було зараховано від публічного акціонерного товариства "Київенерго", у розмірі 54 311,52 тис. грн. До того ж ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" перерахувала до Зведеного бюджету 879 653,34 тис. грн чистого прибутку.

За даними Державної фіскальної служби України у 2016 р. найбільша частка податків і зборів до Зведеного бюджету від суб'єктів природних монополій зараховано від публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртат- нафта" - 7 134 914,97 млн грн та публічного акціонерного товариство "Центренерго" (1 842 709,04 млн грн), що на 1 542 623, 4 млн грн менше, ніж у 2015 р.

У свою чергу держава надає різноманітні види допомоги суб'єктам господарювання. Уряд України надає підтримку окремим видам господарської діяльності з метою забезпечення життєздатності й конкурентоспроможності вітчизняних виробників, зокрема, у "стратегічних" галузях національної економіки.

Протягом останніх років українські урядовці ухвалили низку законодавчих актів і стратегій, спрямованих на покращення фіскального й регуляторного середовища з метою стимулювання інвестицій: зокрема, ці законодавчі акти передбачають створення умов для активізації інвестиційної діяльності шляхом концентрації ресурсів держави на пріоритетних напрямах розвитку економіки з метою запровадження новітніх та енергозберігаючих технологій, створення нових робочих місць, розвитку регіонів [23]. Однак ці заходи не мають значного впливу на макроекономічні показники України.

У світовій практиці традиційно застосовуються такі бюджетні інструменти підтримки суб'єктів господарської діяльності:

1. Бюджетна субсидія, під якою розуміється прямий бюджетний трансферт, спрямований на підтримку поточної діяльності підприємств. Вона включає різні типи бюджетних інструментів, але найпоширенішою в умовах економічних негараздів є бюджетна субсидія на створення нових або збереження існуючих робочих місць на підприємствах. Світовий досвід надання державної підтримки в умовах кризи включав:

субсидії для створення нових робочих місць (Словаччина);

субсидії для найму працівників, незайнятих протягом більш ніж шести місяців (Велика Британія);

повторне отримання роботодавцями грошової субсидії на кожного працівника, що залишився (Сінгапур);

субсидування підприємств з метою збереження працівників і розширення робочих місць (Японія).

2. Бюджетний грант - надання на конкурсній основі грошових коштів, товарів чи послуг, які мають бути використані з певною метою. Грантові програми спрямовані, як правило, на вирішення макроекономічних завдань, що підтримуються державою, зокрема, підвищення рівня зайнятості населення, здійснення НДДКР тощо [24].

Найбільші обсяги державної підтримки (у т. ч. субсидії, податкові пільги, списання заборгованості, державні гарантії та компенсації) отримували державні підприємства, які працюють в енергетичному секторі (у т. ч. вугледобувні), а також у галузях судно- і літакобудування, металургії та розвитку іТ-технологій. Ці заходи в основному були спрямовані на збереження рентабельності й задоволення потреб великих державних підприємств, великих експортерів і виробників енергії із відновлюваних джерел.

Динаміка державної підтримки суб'єктів господарювання в Україні відображена у табл. 7

Обсяг державної допомоги підприємствам протягом 2010-2016 рр. скоротився із 32,76 млрд грн до 13 млрд грн. Субсидії та поточні трансферти підприємствам у 2010 р. становили 20,37 млрд грн, що на 16,67 млрд грн, або на 81,34 % більше, ніж у 2016 р. Із державного бюджету в 2016 р. підприємствам надійшло 5,6 млрд грн, що на 6,79 млрд грн або на 54,80 % менше, ніж у 2010 р. Протягом аналізованого періоду поточні субсидії та трансферти й капітальні трансферти підприємствам були профінансовані у неповному обсязі до планових призначень. Наприклад, у 2017 р. із Державного бюджету України підприємствам було фактично надано трансфертів на загальну суму 13,6 млрд грн, що на 4,3 млрд грн менше, ніж було заплановано.

Механізм надання податкових пільг залишається малоефективним. Сьогодні пільгами користуються менше 0,5 % суб'єктів господарювання, проте втрати бюджету оцінюються на рівні 125 % надходжень податку на прибуток 2016 р. Найбільше ж іншими пільгами із податку на прибуток підприємств у 2016 р. користувались суб'єкти оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів та мотоциклів [22].

Зменшення видатків на економічну діяльність пояснюється тим, що уряд країни в контексті програми економічних реформ здійснює політику дерегуляції підприємницької діяльності й послаблення податкового тиску, що має сприяти покращенню підприємницького середовища та активізації економічної діяльності в цілому, відповідно потреба державного впливу на економічну діяльність знижуватиметься [25].

Основними причинами скорочення видатків на економічну діяльність у 2016 р. є: зменшення виплат за гарантованими боргами Державного агентства автомобільних доріг України та за проектом "Циклон" із 21,8 млрд грн до 14,2 млрд грн; відмова від старих пріоритетів. Майже вполовину до 3,6 млрд грн скоротилася підтримка аграрного сектора.

Суб'єкти господарювання державного сектору в Україні можуть стати локомотивом підвищення ефективності та конкурентоспроможності національної економіки за умов прозорості й підконтрольності фінансових результатів їх господарської діяльності [6].

Отже, соціально-економічний розвиток країни безпосередньо залежить від ефективності функціонування первинних ланок суспільного виробництва (підприємств), зокрема, суб'єктів господарювання, які беруть активну участь у створенні ВВП. Суб'єкти господарювання роблять істотний внесок у вирішення проблем зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць, збільшення податкових надходжень у бюджети всіх рівнів, забезпечення соціального захисту населення, підвищення його добробуту та соціально- економічної активності. Суб'єкти господарювання виступають основним джерелом наповнення Державного бюджету, оскільки сплачують основну частину податків і зборів, які відіграють важливу роль у фінансовому регулюванні економіки, а податок на прибуток підприємств є одним із основних бюджетоутворювальних податків та одним із основних інструментів у регулюванні діяльності підприємств.

Поглиблення європейської інтеграції України загострює проблему конкурентоспроможності вітчизняної економіки як на національному рівні, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання, та вимагає ефективного управління фінансами суб'єктів господарювання для забезпечення їх платоспроможності, фінансової стійкості та прибуткової діяльності.

Дискусія. На сучасному етапі дискусійним питанням залишається визначення ролі сектору малих і середніх підприємств в Україні, який на сьогодні хоча поки і не став визначальним чинником зростання національної економіки, але у деяких видах економічної діяльності забезпечує до 100 % товарів та послуг, на що не здатні великі підприємства попри їх безперечну важливість для економіки України і для формування ВВП та бюджетів. Масштаби розвитку малих і середніх підприємств є набагато меншими в Україні, ніж у розвинених країнах.

Список використаних джерел

1. Азаренкова Г. М. Фінансове забезпечення сталого економічного зростання підприємства [Електрон. ресурс] / Г. М. Азаренкова, М. В. Семенова // Вісн. Університету банківської справи. - 2015. - № 2. - С. 80-83.

2. Давиденко Н. М. Фінансовий механізм діяльності аграрних суб'єктів господарювання: моногр. / Н. М. Давиденко, І. М. Зеліско, А. В. Буряк та ін., за ред. Н. М. Давиденко. - К.: ЦП "Компринт", 2016. - 318 с.

3. Розвиток фінансового потенціалу суб'єктів господарювання як основа досягнення фінансово-економічної безпеки: кол. моногр. / за ред. В. В. Глущенка. - Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. - 384 с.

4. Демиденко Л. М. Фіскальні стимули сприяння інноваціям в умовах європейської інтеграції [Електрон. ресурс] / Л. М. Демиденко // Вісн. Київ.ун-ту. - 2012. - № 132. - С. 3б-39.

5. Зятковський І. В. Фінансове забезпечення діяльності підприємств: моногр. [Електрон. ресурс] / І. В. Зятковський. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 228 с.

6. Касперович Ю. В. Фіскальні аспекти функціонування державних підприємств у контексті фінансово-економічної стратегії України [Електрон. ресурс] / Ю. В. Касперович // Стратегічні пріоритети. - 2017.

- № 2(43). - С. 61-72.

7. Любенко Н. М. Фінанси підприємств: навч. посіб. / Н. М. Любенко. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 264 с.

8. Пасінович І. І. Проблема правової ідентифікації суб'єктів господарюваннята їх фінансової діяльності [Електрон. ресурс]

/ І. І. Пасінович, Л. В. Іванець // Регіональна економіка. - 2016. - Вип. № 1. - С. 178-187.

9. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: навч. посіб. / О. О. Терещенко. - К.: КНЕУ, 2003. - 554 с.

10. Торкатюк В. І. Правове регулювання господарсько-фінансової діяльності підприємства: моногр. / В. І. Торкатюк, Г. В. Стадник, А. Л. Шутенко та ін.; за заг. ред. В. І. Торкатюка. - Х.: ХНАМГ, 2011. - 346 с.

11. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня

2003 року№ 436-IV[Електрон.ресурс].

12. Офіційний сайт Державної служби статистики України

13. Офіційний сайт Фонду державного майна України [Електрон. ресурс].

14. Revenue statistics 2016. Tax revenue trends in the OECD

15. Офіційний сайт Organisation for Economic Cooperation and Development

16. Звіт Антимонопольного комітету за 2016 рік

17. Альтернативні механізми соціально-економічного розвитку України [Електрон. ресурс].

18. Офіційний сайт Державної казначейської служби України

19. Аналітичний огляд Топ-100 найбільших державних підприємств

України за2015 р.[Електрон.ресурс].

20. Аналітичний огляд Топ-100 найбільших державних підприємств

України за2016 р.[Електрон.ресурс].

21. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

22. Податок на прибуток підприємств в Україні у 2011-2016 роках

23. Закон України "Про стимулювання інвестиційної діяльності у

пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць" від 6 вересня 2012 року № 5205-17 [Електрон. ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2013. - № 32. - С. 410 / Верховна Рада України:[сайт].

24. Мєдвєдкова Н. С. Шляхи вдосконалення бюджетних інструмен

тів підтримки суб'єктів господарської діяльності в Україні [Електрон. ресурс] / Н. С. Мєдведкова // Вісн. Київ. ун-ту. - 2015. - № 2 (167). - С. 67-72.

25. Бюджетний щоденник на 2016 рік [Електрон. ресурс].

Размещено на Allbest.ru