Приватні грошові перекази в Україну в умовах розвитку цифрової економіки: аспект фінансової безпеки держави

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

В умовах дестабілізації макроекономічної ситуації в Україні внаслідок тривалого збройного конфлікту загострюються проблеми забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері, зокрема у її грошово-кредитній та валютній складових. На тлі значного скорочення валютних надходжень від експорту, збереження високого рівня залежності країни від багатьох позицій імпорту, незадовільної динаміки надходження прямих іноземних інвестицій потребують всебічного аналізу питання, пов'язані із надходженням у країну приватних переказів фізичних осіб як одного з найбільш важливих джерел пропозиції на валютному ринку, та проблеми забезпечення безперебійного надходження приватних валютних переказів з-за кордону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ключові поточні проблеми розвитку фінансової системи України досліджуються у працях О.С. Власюка [3; 4], В.М. Гейця [5], Б.М. Данилишина [6], І.О. Лютого [8] та багатьох інших українських науковців. Грошово-кредитна та валютна безпека як складові елементи механізму забезпечення фінансової безпеки держави є об'єктами досліджень

О.І. Барановського [1], І.В. Бураковського [2], В.П. Загарія [7], В.І. Міщенка [9], С.В. Науменкової [9], ТС. Смовженко [10], О.М. Шарова [11; 12], Л.Г Шемаєвої [13] та інших фахівців. Проте дискусійною та не до кінця вирішеною залишається проблема формулювання адекватної відповіді на ризики та загрози, що несуть для фінансової системи України зміни у структурі приватних грошових переказів в Україну, викликані як об'єктивними причинами, пов'язаними зі змінами у структурі трудової міграції, так і штучними обмежувальними заходами з боку РФ, спрямованими на ускладнення цих транзакцій.

Метою статті є дослідження структури, динаміки та інструментів здійснення приватних грошових переказів в Україну з-за кордону в контексті фінансової безпеки держави та обґрунтування основних напрямів попередження ризиків і загроз фінансовій безпеці держави у грошово-кредитній та валютній сферах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Приватні грошові перекази фізичних осіб з-за кордону є одним із ключових елементів підтримки соціальної та фінансової стабільності для багатьох держав з перехідною економікою. За даними Світового банку, цей вид грошових трансфертів становить значну частку ВВП багатьох країн, зокрема: Таджикистану -- 29 %, Киргизії -- 26 %, Молдови -- 23 %, Вірменії -- 14 %, Грузії -- 10 %, Філіппін -- 10 %, Чорногорії -- 10 %, Сербії -- 9 % [14]. Згідно з даними НБУ [15], частка приватних грошових переказів у ВВП України в останні роки поступово зростала з 3,4 % у 2008 р. до 5,8 % у 2016 р.

Загальний обсяг приватних грошових переказів в Україну в останні роки становив [15]: у 2013 р. -- 8,5 млрд дол. США, у 2014 р. -- 6,5 млрд дол. США, у 2015 р. 5,2 млрд дол. США, у 2016 р. 5,4 млрд дол. США. Таким чином, ці суми є зіставними або перевищують суми зовнішнього кредитування України в останні роки.

Приватні валютні трансферти в Україну пов'язані не лише з трудовою міграцією. Частково -- це оплата праці по аутсорсингу, почасти оплата товарів і послуг, яка оформлюється на адресу приватних, а не юридичних осіб. Це також внутрішньосімейні трансферти, що великою мірою пояснює значну суму коштів, які надходить із Росії.

Проте левову частку приватних валютних надходжень в Україну забезпечують заробітчани. Внаслідок різних обставин за кордоном тимчасово або постійно працюють щонайменше 5 млн громадян України [16]. Більшість із них залишили в Україні сім'ї або близьких родичів. Отже, приватні грошові перекази в Україну є одним із основних джерел доходів значної кількості вітчизняних домогосподарств. Отримані ними валютні кошти переважно прямують на готівковий валютний ринок України, збільшуючи пропозицію валюти.

Особи, які працюють за кордоном, здійснюють перекази на батьківщину частини зароблених коштів з використанням трьох основних інструментів: кореспондентських рахунків банків (42 % надходжень за 2016 р.), міжнародних платіжних систем (39 %), неформальних каналів (19 %) [15].

Табл. 1

Упродовж 2016 р. приватні грошові перекази в Україну, окрім банків, здійснювали три міжнародні карткові платіжні системи із США («Visa», «MasterCard», «American Express») та 14 систем переказу коштів, створених нерезидентами, зокрема: три -- із США («MoneyGram», «Western Union», «ВАЛ»), по одній -- з Азербайджану («ХАЗРІ»), Грузії («INTELEXPBESS»), Великої Британії («Sique Money Transfer»), Канади («MEEST»), а також шість систем із РФ, діяльність яких в Україні Указом Президента України від 17 жовтня 2016 р. № 467/2016 була тимчасово заборонена. Міжнародні перекази здійснювали також три платіжні системи, засновниками яких є банки: «Welsend» (АБ «Укргазбанк»), «PrivatMoney» (ПАТ КБ «ПриватБанк»), «IBOX MONEY TRANSFER» (ПАТ «Айбокс Банк») та одна платіжна система («TYME»), організована небанківською установою. Серед платіжних систем, створених нерезидентами, за обсягом платежів у минулому році перше місце посідала « Western Union» -- за її допомогою було здійснено 40 % усіх транскордонних переказів в Україну та 32 % -- з України.

Одним із найбільш популярних серед громадян України напрямів трудової міграції в останні роки є Польща. За результатами 2016 р. офіційний дозвіл на роботу в Польщі отримали 106 тис. українців, або 83 % з усієї кількості наданих дозволів на працевлаштування для іноземців у цій країні. Проте отримання таких дозволів є доволі складним процесом, що регламентується місцевим та загальноєвропейським законодавством про працю. Тому в Польщі більш розповсюджене тимчасове (на термін до 6 місяців) працевлаштування, або т. зв. «робота за заявою», якою зайняті близько 1,3 млн громадян України. При цьому 26 % тимчасових працівників зайняті у сільському господарстві, 29 % -- у сфері послуг, 13 % -- у будівництві. Середня заробітна плата українського заробітчанина в Польщі становить близько 2,1 тис. злотих (470 євро) на місяць «чистими», третина з яких витрачається на місці, а решта різними способами переправляється в Україну.

Проте приватні грошові перекази з Польщі посідають лише дев'яте місце (2,2 % загальної суми переказів [15]) за обсягами надходження в Україну за минулий рік. До десятки лідерів за обсягами приватних грошових переказів в Україну входять також ОАЕ (2,2 %), Ізраїль (3,9 %), Греція (4,2 %), Італія (4,6 %), Кіпр (5,8 %), Велика Британія (6,1 %), ФРН (6,9 %), США (13,7 %) [15]. Проте абсолютним лідером у цій сфері в останні роки залишається Росія.

Згідно з дослідженнями трудової міграції в Україні, мігрант, який працює в РФ, -- це чоловік, переважно з сільської місцевості (понад 60 %), зайнятий важкою фізичною працею, який нерідко працює нелегально (понад 20 %). Найчастіше -- це мешканець однієї із західних областей (понад 70 %). Наразі на території Росії тимчасово або постійно проживають та працюють, за різними оцінками, від 2,1 млн. до 3,65 млн. громадян України.

Нижче в таблиці наведено динаміку абсолютних сум та питомої ваги приватних грошових переказів в Україну з основних країн-донорів.

Наведені в таблиці дані НБУ свідчать про таке:

- за абсолютним розміром та відносною часткою у структурі грошових переказів фізичних осіб, що надходили в Україну з-за кордону, Російська Федерація протягом шести минулих років посідала перше місце;

- унаслідок дворазового знецінення курсу рубля у 2014 р. абсолютна сума надходжень з Росії порівняно з 2013 р. значно скоротилась, а їх питома вага у загальній сумі надходжень в останні роки зменшилася з 37 % у 2013 р. до 22 % -- у 2016 р. Отже, незважаючи на зменшення як абсолютних сум, так і питомої ваги надходжень із Росії у загальній сумі приватних грошових переказів в Україну, у структурі цих надходжень РФ зберігає домінуючу позицію.

Як елемент гібридної війни Держдума РФ 22 лютого 2017 р. ухвалила у першому читанні законопроект «Про внесення змін до закону «Про національну платіжну систему», що обмежує грошові перекази в Україну та до інших держав, які здійснюються за допомогою іноземних платіжних систем. Цей законопроект був ухвалений остаточно 22 березня 2017 р. Зазначені законодавчі нововведення передбачають обмеження переказів без попереднього відкриття банківського рахунка в російських чи іноземних платіжних системах та стягнення Банком Росії штрафу з особи, яка здійснила переказ, у розмірі здійснених платежів.

Запровадження Росією обмежень на валютні трансакції на користь фізичних осіб в Україні мало на меті скорочення пропозиції на нашому готівковому валютному ринку, що може негативно вплинути на курсову динаміку гривні.

Звичайно, гіпотетично ланцюг «зменшення валютних переказів в Україну -- погіршення її платіжного балансу -- зменшення пропозиції валюти на ринку -- девальвація гривні» міг спрацювати, як того й очікували в РФ. Проте в умовах високого рівня інформатизації суспільства зазначені законодавчі зміни на динаміку надходжень в Україну приватних грошових переказів з Росії значно не впливатимуть, адже існує достатня кількість легальних та напівлегальних (офіційно не заборонених або заборонених, проте технічно можливих) способів «обходу» цієї заборони. Переказ коштів з Росії на користь фізичних осіб в Україні можна здійснювати за допомогою таких інструментів:

- оформлення кількох платіжних карток на одну особу в російському банку та фізична передача однієї з них в Україну, що дозволяє особі -- власникові карткового рахунка в Росії періодично поповнювати його рублями або іншою валютою, а отримувачеві коштів в Україні -- знімати кошти в гривні у будь-якому банкоматі. Проте цей спосіб, хоч і дешевий, має низку недоліків. Зокрема, отримати готівку з «чужої» картки у відділенні банку в Україні неможливо, це можна зробити лише у банкоматі. Крім того, у випадку втрати картки чи з різних технічних причин можуть виникнути труднощі з її блокуванням/поверненням/відновленням в Україні, адже власник карткового рахунка фізично перебуває у РФ і кордон не перетинав. Проте основним недоліком використання дублікатів платіжних карток для переказу коштів в Україну є те, що для їх оформлення нерезидентом російські банки вимагають надання міграційної карти й тимчасової реєстрації, яку мають далеко не всі наші заробітчани;

- банківські перекази за допомогою системи SWIFT, які дають можливість здійснювати валютні трансферти з РФ в Україну лише за наявності рахунка в російському банку, відкритого фізичною особою, що також є проблемою для заробітчан, які можуть мати прострочену міграційну карту. Термін здійснення такого переказу переважно від одного до трьох робочих днів. Цей спосіб переказу коштів не є дешевим, адже комісія за переказ в іноземній валюті становить 0,5--1 % від суми переказу, проте мінімальна комісія достатньо висока -- від 15 до 200 дол. США, що зумовлює невиправдану вартість цієї послуги при переказах невеликих сум (500--750 дол. США). Крім того, український банк може стягувати комісію за зарахування коштів на рахунок -- від 0,5 до 3 % від суми, а також від 1 % за видачу готівки через касу чи банкомат;

- поштові грошові перекази. «Пошта Росії» здійснює перекази «Форсаж» в Україну (крім Донецької та Луганської областей) у рублях на суму до 150 тис. рублів (близько 2,5 тис. дол. США). Комісія становить 1,8 % від суми переказу, але не менше 149 руб. Адресні поштові перекази в Україну у валюті на суму до 3 тис. дол. США на конкретне поштове відділення «Поштою Росії» здійснюються протягом двох днів. Вартість переказу становить від 70 до 280 руб. плюс 1,5-- 5 % від суми переказу;

- переказ криптовалюти Bitcoin є відносно новим та наразі найбільш екзотичним варіантом грошових переказів приватних осіб в Україну. Комісія за такими переказами відсутня, а витрати на купівлю та продаж Bitcoin зазвичай не перевищують 1--5 % її вартості. При цьому головним недоліком таких переказів є надвисока волатильність курсу Bitcoin відносно світових валют: в окремі дні курс може змінюватись на 10--30 %. Тому Bitcoin -- це поки що недостатньо розповсюджений в Україні ризиковий актив, який можливо переслати родичам, продати та перетворити на готівку;

- переказ електронних грошей. Системи «Яндекс. Деньги» та WebMoney не зареєстровані в НБУ, але, завдяки Інтернету, активно використовуються. Відкрити «електронний гаманець» в Україні можна в спеціальних офлайнових пунктах обслуговування. Після цього необхідно «підв'язати» цей «гаманець», наприклад, із російської системи «Яндекс. Деньги» до української платіжної карти отримувача переказів. Поповнювати «електронний гаманець» можливо в Росії як з російського поточного або карткового рахунка, так і готівкою через платіжні термінали. Комісія за таке поповнення становить 0,5--3 %. Переказ коштів на карту українського банку коштуватиме 3--3,5 % від суми з урахуванням втрат від коливань курсів. Переказувати кошти з «електронного гаманця» можна й на номер мобільного телефону, але в сумі, що не перевищує еквівалент 15 тис. руб. (близько 7 тис. грн) на добу. Електроні гроші WebMoney отримати в Україні складніше. Їх також можна переказувати на мобільний рахунок (максимальна сума -- еквівалент 2 тис. грн), але прості способи переказати ці гроші на українську карту відсутні. Тому користувачі спочатку міняють ці електронні кошти на «Яндекс. Деньги», а потім виводять на карту українського банку. Обмін електронних грошей обійдеться в 1--3 % від суми переказу;

- перекази через заборонені в Україні з травня 2017р. соціальні мережі «Одноклассники» та «ВКонтакте». За допомогою соціальних мереж можна здійснити переказ лише російських рублів -- від 100 до 75 тис. руб. (або близько 30 тис. грн). Комісія мережі «ВКонтакте» за переказ становить 1 %, але не менше 40 руб.; мережі «Одноклассники» -- від 35 до 50 руб. + 0,5 % (перекази з карт «MasteaM» та «Maestro» спочатку були без комісій, перекази з карт «Visa» передбачали комісії з самого початку впровадження цих послуг). Для отримання переказу в Україні отримувач повинен мати профіль в одній із соціальних мереж («Одноклассники» та «ВКонтакте» підтверджують наявність, відповідно, 9,5 та 12 млн профілів в Україні). Тобто грошовий переказ надходить на профіль користувача, а далі той указує карту, на яку необхідно зарахувати кошти. Після цього відбувається конвертація рублів у гривні, при цьому виникає додаткова комісія за зарахування грошей на карту. Недоліками такого виду переказів для громадян України є не лише технічне ускладнення доступу до російських соціальних мереж на території України, а й морально-етичний аспект користування забороненими в Україні соціальними мережами, що, хоча й не передбачає адміністративної чи кримінальної відповідальності, проте переважно засуджується в інформаційному просторі.

Шлях до євроінтеграції та поступовий перехід України до кола економічно розвинених країн, безумовно, передбачає мінімізацію залежності держави від грошових переказів фізичних осіб з-за кордону у середньостроковій перспективі. Тому подальші дії держави у межах балансування попиту та пропозиції на валютному ринку мають передбачати певні кроки.

На рівні Кабінету Міністрів України:

- збільшення надходження в Україну валютних коштів підприємств-експортерів, у першу чергу -- через реалізацію домовленостей щодо підвищення розміру квот ЄС на українській експорт та усунення штучно створених транзитних перешкод на шляху українських товарів до країн СНД через територію РФ.

- стимулювання своєчасного повернення в Україну валютних коштів підприємств-експортерів шляхом:

1) поетапного зниження норм обов'язкового продажу їх виручки: на першому етапі -- з 50 до 25 %, на другому етапі -- з 25 до 0 %;

2) скорочення терміну повернення валютної виручки підприємств-експортерів: на першому етапі зі 120 до 60 днів, у подальшому -- до 30 днів;

3) посилення штрафних санкцій за несвоєчасне надходження валюти в Україну;

- накопичення міжнародних резервів до рівня 20,0 млрд дол. США на кінець 2017 р. та 27,1 млрд дол. США -- на кінець 2018 р., 25,7 млрд дол. США -- на кінець 2019 р.; реалізацію політики їх раціонального використання; здійснення операцій переважно купівлі валюти на безготівковому ринку, що має стати додатковим чинником повернення довіри до гривні та стабілізації її курсу.

На рівні Верховної Ради України:

- оперативне ухвалення законопроекту, що розробляється НБУ з робочою назвою «Про іноземну валюту», на заміну ухваленого ще в лютому 1993 р. Декрету «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», що дасть змогу учасникам ринку (імпортерам, експортерам, зовнішнім інвесторам, фізичним особам) формувати валютну стратегію в межах чітких довгострокових правил;

- ухвалення сучасної системної законодавчої бази про валютні деривативи, що дасть змогу більш активно використовувати в Україні наявні інструменти валютного ринку (свопи, ф'ючерсні та форвардні контракти) та стимулює розбудову його повноцінної інфраструктури.

Упровадження й виконання зазначених вище заходів має забезпечити стійкість грошово-кредитної системи держави та успішність її валютно-курсової політики.

Висновки: фінансовий приватний валютний

1. Приватні грошові перекази фізичних осіб з-за кордону є одним із ключових елементів підтримки соціальної та фінансової стабільності для багатьох держав із перехідною економікою. Частка приватних грошових переказів у ВВП України в останні роки поступово зростала з 3,4 % у 2008 р. до 5,8 % -- у 2016 р.

2. Загальний обсяг приватних грошових переказів в Україну в останні роки становив: у 2013 р. -- 8,5 млрд дол. США, у 2014 р. -- 6,5 млрд дол. США, у 2015 р. 5,2 млрд дол. США, у 2016 р. 5,4 млрд дол. США. Ці суми є зіставними або перевищують суми зовнішнього кредитування України в останні роки.

3. За кордоном тимчасово або постійно працюють щонайменше 5 млн громадян України. Приватні грошові перекази в Україну є одним з основних джерел доходів великої кількості домогосподарств в Україні. Ці кошти значною мірою прямують на готівковий валютний ринок, збільшуючи пропозицію валюти, відповідно, підтримуючи курс гривні.

4. Для переказу в Україну використовуються три основні інструменти: кореспондентські рахунки банків (42 % надходжень), міжнародні платіжні системи (39 %), неформальні канали (19 %).

5. На території Росії тимчасово або постійно проживають та працюють, за різними оцінками, від 2,1 ... 3,65 млн громадян України.

6. Незважаючи на зменшення як абсолютних сум, так і питомої ваги надходжень з Росії у загальній сумі приватних грошових переказів в Україну, РФ зберігає домінуючу позицію у структурі цих надходжень.

7. Запровадження Росією обмежень на валютні трансакції на користь фізичних осіб в Україні має на меті скорочення пропозиції на нашому готівковому валютному ринку, що може негативно вплинути на курсову динаміку гривні та потребуватиме оперативного втручання з боку НБУ для збільшення пропозиції валюти на ринку.

8. На практиці зазначені законодавчі зміни не можуть негативно вплинути на динаміку надходжень в Україну приватних грошових переказів з Росії, адже існує достатня кількість варіантів обходу цієї заборони, оскільки переказ коштів з Росії на користь фізичних осіб в Україні можна здійснити такими основними шляхами: поштові перекази; банківські перекази за допомогою системи SWIFT; оформлення кількох платіжних карток на одну особу в російському банку та передача однієї з них в Україну; переказ через соціальні мережі; переказ криптовалюти Bitcoin; переказ електронних грошей.

9. Одне з ключових завдань держави у сфері забезпечення її фінансової безпеки полягає в мінімізації залежності від грошових переказів фізичних осіб з-за кордону. Тому подальші дії України в межах балансування попиту та пропозиції на валютному ринку мають бути спрямовані на: збільшення надходження в Україну валютних коштів підприємств-експортерів, у першу чергу через реалізацію домовленостей щодо підвищення розміру квот ЄС на український експорт та усунення штучно створених транзитних перешкод на шляху українських товарів до країн СНД через територію РФ; стимулювання своєчасного повернення в Україну валютних коштів підприємств-експортерів шляхом поетапного зниження норм обов'язкового продажу їх виручки та скорочення терміну її повернення; посилення штрафних санкцій за несвоєчасне надходження валюти в Україну; подальше накопичення міжнародних резервів згідно з плановим графіком та реалізацію політики їх раціонального використання; ухвалення законопроекту з робочою назвою «Про іноземну валюту» та напрацювання сучасної системної законодавчої бази про валютні деривативи, що забезпечить розбудову повноцінної інфраструктури валютного ринку та дасть змогу його учасникам формувати власну стратегію в межах чітких довгострокових правил.

Перспективи подальших досліджень у зазначеному напрямі. Структура надходжень в Україну приватних грошових переказів у розрізі окремих країн та джерел (банки, міжнародні платіжні системи, інше) зазнає постійних змін, що відображаються статистикою Національного банку. Наявні на сьогодні звітні дані за І квартал 2017 р. не дають змоги визначити грошовий еквівалент впливу обмежувальних заходів з боку Росії, прийнятих у березні поточного року, на фактичну динаміку цих надходжень в Україну. Тому подальший аналіз структури та динаміки приватних грошових переказів в Україну з-за кордону доцільно проводити лише за результатами 2017 р., що будуть опубліковані в 2018 р.

1. Барановський О.І. Специфіка фінансової безпеки в банківській сфері // Вісник НБУ. -- 2014. -- № 9. -- С. 17-23.

2. Бураковський І.В. Що не так з українськими банками // Новое время. -- 2017. -- 13 лютого.

3. Власюк О.С. Фінансова система України: проблеми та пріоритети оздоровлення // Стратегічні пріоритети. -- № 4. -- С. 4--15.

4. Власюк О.С. Банківська криза в Україні: втрати, помилки та пріоритети посткризового відновлення // Стратегічні пріоритети. -- 2017. -- № 2. -- С. 45--60.

5. Геєць В.М. Економіка України: ключові проблеми і перспективи // Економіка і прогнозування. -- 2016. -- № 1. -- C. 7--22.

6. Данилишин Б.М. Грошово-кредитна політика та зростання економіки України // Новое время. --2017. -- 30 серпня.

7. Загарій В.П. Монетарні важелі досягнення фінансової безпеки: досвід розвинених країн // Бізнес-інформ. -- 2014. -- № 4. -- С. 400--404.

8. Лютий І.О., Мороз П.А. Суперечності процесів фінансіалізації та їх вплив на економічне зростання в Україні // Економіка України. -- 2014. -- № 4. -- С. 29--39.

9. Міщенко В.І., Науменкова С.В. Макропруденційні інструменти в механізмі забезпечення фінансової стабільності // Фінанси України. -- 2015. -- № 10. -- С. 53--76.

10. Смовженко Т., Багратян Г., Кравченко І. Макроекономічна політика в Україні в 2014--2019 рр.: банківська і фінансова сфери // Вісник НБУ. -- 2014. -- № 10. -- C. 20--24.

11. Шаров О.М. Валютна політика України: чверть сторіччя невизначеності // Економіка і прогнозування. -- 2015 -- № 2. -- C. 41--73.

12. Шаров О.М. Місце України в глобальній економічній системі: потенціал та перспективи // Стратегічні пріоритети. -- 2017. -- № 2. -- C. 4--19.

13. Шемаєва Л.Г. Фінансова безпека держави в умовах гібридної війни: монографія. -- К.: НА СБ України, 2016. -- 84 с.

14. Охрименко А. Как Майдан повлиял на количество украинских гастарбайтеров в Польше.

15. Подгорный Н. Польский полуостров.

16. Блащук О. Украинцы легко обойдут российские санкции.

Размещено на Allbest.ru