Оцінка ефективності фінансування закладів охорони здоров’я в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка ефективності фінансування закладів охорони здоров'я в Україні

Волохова І.С.

У статті розкрито прийоми оцінювання ефективності фінансування закладів охорони здоров'я. Приведено розрахунок цілого ряду показників по кожному напряму роботи медичних закладів. Наведено приклади розрахунку впливу різноманітних факторів на результативні показники роботи установ охорони здоров'я. Проведене оцінювання ефективності фінансування закладів охорони здоров'я надасть можливість вибору оптимальних управлінських рішень.

Ключові слова: бюджетне фінансування, охорона здоров'я, бюджетні установи, оцінка ефективності, видатки бюджету.

В статье раскрыты приемы оценивания эффективности финансирования учреждений здравоохранения. Приведен расчет целого ряда показателей по каждому направлению работы медицинских заведений. Предложены примеры расчета влияния разнообразных факторов на результативные показатели работы учреждений здравоохранения. Проведенное оценивание эффективности финансирования учреждений здравоохранения предоставит возможность выбора оптимальных управленческих решений.

Ключевые слова: бюджетное финансирование, здравоохранение, бюджетные учреждения, оценка эффективности, расходы бюджета.

Methods of efficiency evaluation of financing of health care institutions are revealed in the article. The calculation of a number of indexes for every direction of work of medical establishments is given. The examples of calculation of the influence of various factors on the effective indexes of work of health care institutions are offered. The conducted evaluation of efficiency of health care institutions' financing will give a possibility of choice of optimum administrative decisions.

Key words: budgetary financing, health care, budgetary establishments, estimation of efficiency, budget expenditures.

Постановка проблеми. Сьогоднішні жорсткі умови обмеженості бюджетних ресурсів особливо загострили проблему ефективності виробництва суспільних благ. Бюджетні установи державної та комунальної форм власності в Україні фінансуються за основним плановим документом та виходячи зі встановлених державних норм і нормативів. Не змінилися і функції адміністраторів надання суспільних благ - управлінь (департаментів) та відділів профільних міністерств. Така складана ієрархія, жорстка підконтрольність та підзвітність нижчих за рівнем органів державної виконавчої влади вищим вимагає значних фінансових ресурсів, витрачання яких на бюрократичний апарат не виправдовується результатами їхньої роботи [1, с. 276].

Від понадмірно затратного механізму фінансування страждають усі галузі надання суспільних благ. Не винятком є й охорона здоров'я. На її функціонування виділяють бюджетні ресурси залежно від обсягу ліжкового фонду або кількості населення територіальної одиниці. В якості надання суспільних благ виробник медичних послуг не зацікавлений.

Щорічно відстежується тенденція до збільшення бюджетних видатків на фінансування галузі охорони здоров'я України. При цьому ефективність забезпечення населення медичною допомогою, якість та спеціалізація послуг залишається на незадовільному рівні, а заклади охорони здоров'я часто недоотримують фінансування, змушені спрямовувати більшу частину бюджетних коштів лише на фінансування витрат на оплату праці.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ці проблеми, що є наслідком наявної практики кошторисного фінансування бюджетних установ, можна побачити в багатьох галузях надання суспільних благ. Бюджетні установи, що є виробниками суспільних благ, мало звертають увагу на сучасні потреби населення, а значить діють неефективно. Намічені шляхи проведення фінансової децентралізації в Україні не передбачають дієвих заходів покращення системи фінансування бюджетних установ, залишаючи органи місцевого самоврядування виконавцями державних рішень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед науковців, які присвятили свої роботи вирішенню проблем ефективного витрачання ресурсів державного та місцевих бюджетів, можемо виділити О. Кириленко, І. Луніну, В. Кравченка, С. Юрія, К. Павлюк, В. Стоян та інших. Учені зазвичай розглядають проблеми фінансування окремих галузей невиробничої сфери, наводять зарубіжний досвід. Обґрунтовують необхідність застосування програмно-цільового методу фінансування виробництва суспільних благ. Розробляють шляхи вдосконалення казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Попри плюралізм поглядів на проблеми формування дієвого механізму фінансування закладів охорони здоров'я, вони залишаються недостатньо дослідженими. Залишаються поза увагою науковців недоліки кошторисного фінансування медичних закладів. Недостатньо приділена увага необхідності оцінки ефективності витрачених бюджетних ресурсів.

Мета статті - розкриття показників та прийомів оцінювання ефективності фінансування закладів охорони здоров'я, що надасть можливість вибору оптимальних управлінських рішень.

Виклад основного матеріалу. В Україні загальні витрати зведеного бюджету на охорону здоров'я склали у 2015 році 3,6% від ВВП, що на 0,2 відсоткових пункти нижче попереднього року, проте на 0,2 відсоткових пункти вище рівнів 2011 та 2013 рр. (рис. 1). Частка видатків на охорону здоров'я в загальних видатках зведеного бюджету у 2015 р. становила 10,4% - це найменше значення за період, що досліджується. Середній розмір показника за ці роки склав 12,2% загального обсягу видатків заведеного бюджету. фінансування охорона здоров'я

Порівнюючи обсяги видатків зведеного бюджету на охорону здоров'я в розрахунку на душу населення у 2010-2015 рр., встановлено, що вони суттєво збільшилися - в 1,6 рази: з 1045 грн у 2010 р. до 1654 грн у 2015 р. (рис. 2). Натомість під час перерахунку цього показника в доларовий еквівалент, отримуємо зворотню тенденцію: видатки зведеного бюджету на охорону здоров'я в розрахунку на одну особу зменшилися з 132 дол. США у 2010 р. до 69 дол. США у 2015 р. У доларовому еквіваленті зі зведеного бюджету України на охорону здоров'я однієї особи за період, що досліджуємо, максимально було витрачено 180 дол. США у 2013 р.

За даними ВОЗ, по країнах Європейського Союзу середнє значення обсягу державних видатків на охорону здоров'я становить більше 1,5 тис. дол. США, а в середньому по світу - 0,5 тис. дол. США. За рівнем державного фінансування системи охорони здоров'я Україна перебуває на рівні країн із низьким рівнем доходу. Щорічне зростання асигнувань на цю сферу не встигає за рівнем інфляції в країні. Це призводить до погіршення якості та зменшення рівня доступності медичної допомоги, до зменшення реальної заробітної плати висококваліфікованих медичних кадрів. Недостатній темп росту фінансування охорони здоров'я відбивається на структурі витрат відповідних бюджетних установ. Близько 70% загального обсягу фінансування продовжує спрямовуватися на заробітну плату працівників, 8% - на оплату комунальних послуг і лише близько 11% на медикаменти. За такої складної ситуації в Україні повинні бути проведені реформи фінансування галузі охорони здоров'я для реалізації більш ефективних заходів вирішення наявних проблем: на рівні амбулаторій та поліклінічних закладів, лікарень.

Під час планування видатків та використання бюджетних коштів для надання медичної допомоги закладами охорони здоров'я першочерговим завданням є визначення показників ефективності їхньої діяльності та використання таких показників для обрахунків витрат. Вони можуть бути розраховані на один день перебування хворого на стаціонарному лікуванні, на одне амбулаторно- поліклінічне відвідування, на один виклик швидкої медичної допомоги тощо. Також потрібно враховувати специфіку закладів, у яких надають медичну допомогу.

Розрахунок витрат у кожному закладі охорони здоров'я дозволить проводити порівняння їхньої діяльності та оцінити ефективність використання бюджетних коштів. Це сприятиме більш раціональному плануванню обсягів фінансування, що спрямовуються на охорону здоров'я в межах міських, районних та обласних бюджетів. Надалі це дозволить перейти до відшкодування витрат закладів охорони здоров'я виходячи з обсягу та якості наданих послуг, а також запровадити принцип фінансування «гроші ходять за пацієнтом», а не за інфраструктурою закладів охорони здоров'я та іншими надава- чами послуг [3].

Проте сьогоднішня форма бюджетного фінансування закладів охорони здоров'я - кошторисне фінансування потребує оцінювання ефективності витрачання бюджетних коштів. Воно має бути окремо проведене щодо діяльності як амбулаторій і поліклінічних закладів, так і лікарень через різну специфіку їх роботи. Так, із метою оцінки ефективності фінансування амбулаторій та поліклінічних закладів необхідно:

виявити потреби суспільства в послугах амбулаторно-поліклінічних установ (використовують методи експертних оцінок та логічного моделювання, вивчення даних аналізу поточних результатів діяльності установ, порівняння кінцевих результатів роботи закладів, вивчення різних соціальних факторних показників та територіальної межі їх дії);

вивчити повноту задоволення потреб суспільства в послугах поліклінік і перевірка дотримання встановлених нормативів;

оцінити ефективність використання ресурсів (тісно пов'язується з оцінкою повноти задоволення потреб суспільства в послугах поліклінік);

виявити та визначити факторні відхилення фактичних показників господарської діяльності від нормативних;

контролювати дотриманням принципів фінансування;

підготовити аналітичну інформацію для вибору оптимальних управлінських рішень.

Задля вирішення поставлених завдань необхідно:

охарактеризувати стан мережі позалікарня- ної медичної допомоги;

виявити відповідність пропускної здатності поліклініки потребам населення в амбулаторній медичній допомозі;

виявити шляхи розширення пропускної здатності амбулаторій та поліклініки;

вивчити виконання плану з обсягу лікувально-діагностичної роботи та заходів із профілактики хвороб, їх результатів;

оцінити рівень забезпечення населення амбулаторно-поліклінічною медичною допомогою та дотримання встановлених нормативів;

оцінити рівень організації та якості амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення.

Стан амбулаторно-поліклінічної мережі характеризується пропускною здатністю амбулаторій та поліклінік. Основним її показником є потужність, що вимірюється кількістю лікарських відвідувань у зміну. Розрізняють фактичну та необхідну потужність. Необхідна потужність характеризує потреби населення територіальної одиниці в медичній допомозі. Вона розраховується як відношення чисельності населення, помножену на кількість лікарських відвідувань у розрахунку на одного мешканця, та кількості днів роботи поліклініки, помножену на змінність у її роботі.

Показником стану мережі амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення є також рівень лікарської функції поліклініки. Вона характеризує можливість закладу обслуговувати населення з урахуванням режиму роботи. Добова лікарська функція розраховується множенням фактичної потужності на змінність. Із метою визначення річної лікарської функції помножують добову лікарську функцію на кількість днів роботи установи в році.

На зміну лікарської функції поліклініки впливають повнота використання встановленого режиму роботи та потужність. Залежність річної лікарської функції поліклініки від факторів, що її визначають у звітному році порівняно з попереднім проаналізуємо за допомогою прийому ланцюгових підстановок.

Умовний приклад розрахунку залежності річної лікарської функції від основних факторів наведений у таблиці 1.

Узагальнювальним показником стану амбулаторно-поліклінічної мережі системи охорони здоров'я є рівень забезпеченості населення послугами поліклініки. Він вимірюється кількістю відвідувань у розрахунку на одного мешканця на рік. Його оцінка здійснюється шляхом порівняння рівня забезпеченості з встановленим нормативом, середнім рівнем у певному регіоні та аналогічними показниками за попередні роки.

Основний ланцюг амбулаторно-поліклінічного обслуговування населення - терапевтична лікарська дільниця. Стан її мережі значною мірою залежить від кількості дільниць у районі функціонування поліклініки і чисельності населення в розрахунку на дільницю. Для характеристики її організації розраховуються їх зміни в динаміці, порівнюються показники з нормативами, з іншими аналогічними поліклініками.

Таблиця 1

Умовний приклад розрахунку залежності річної лікарської функції від основних факторів

Основні показники контингенту амбулаторно- поліклінічних закладів - кількість лікарських відвідувань та кількість осіб, що звернулися за медичною допомогою загалом у поліклініці, за її структурними підрозділами, за окремими лікарськими спеціальностями. На зміну кількості лікарських відвідувань впливають такі фактори: зміна кількості населення та зміна рівня відвідуваності. Розраховують (наприклад, за допомогою прийому абсолютних різниць) окремо вплив кожного фактора.

Під час визначення кількості штатних одиниць ураховують чисельність населення та необхідний рівень медичного обслуговування (відвідуваність).

У процесі оцінки об'єму роботи поліклінік як фактори, що впливають на нього, є рівень укомплектованості поліклініки лікарським персоналом та зміна рівня його лікарського навантаження. Розраховують окремо вплив кожного фактора (також можна скористатися допомогою прийому абсолютних різниць або ланцюгових підстановок).

Оцінювання ефективності роботи закладу доповнюється вивченням складу лікарських відвідувань за різними ознаках (напрямами): первинними та повторними, відвідуванням лікаря та відвідування лікарем, лікувальні та профілактичні тощо. Це дає можливість уточнити потреби населення в медичних послугах, оцінити трудомісткість послуг.

Для характеристики роботи амбулаторно- поліклінічних установ у напрямі диспансеризації використовують показники: кількість осіб, що знаходяться на диспансерному обліку, їхня питома вага в загальній чисельності населення. Розраховуються їх зміни порівняно з попереднім періодом, виявляється рух диспансерних хворих і ефективність диспансеризації (розраховується як відношення кількості хворих, знятих з обліку протягом року, в зв'язку із одужанням, та загальної чисельності хворих на початок року).

Оцінка об'єму роботи амбулаторно-поліклінічних установ містить характеристику рівня її організації. Вона передбачає виявлення днів тижня або місяців, у яких спостерігається перевантаження або недовантаження мережі. Така інформація дозволяє корегувати організацію роботи лікарського персоналу. Основним показником рівня організації роботи поліклініки є ритмічність відвідувань. Вона визначається питомою вагою лікарських відвідувань за кожний день тижня в загальній їхній кількості за тиждень. Оскільки навантаження лікарів планується на кожний день за встановленим нормативом лікарських відвідувань на годину, порушення ритмічності виявляється у відхиленні фактичної питомої ваги відвідувань за день від нормативного навантаження. Також розраховується коефіцієнт ритмічності, який визначається як відношення фактичної кількості відвідувань у межах ліміту та нормативної кількості відвідувань. Коефіцієнт розраховується за кожний день та загалом за тиждень.

Узагальнювальним показником оцінки ефективності роботи поліклініки є рівень інтенсивності (кількість робочих днів поліклініки в році), який визначається як відношення річної кількості лікарських відвідувань та фактичної потужності, помноженої на змінність роботи установи. Основними причинами низької ефективності витрачання фінансових ресурсів через неповну віддачу поліклінічної мережі можуть бути: зменшення звернень населення, втрати робочого часу лікарським персоналом, неукомплектованість поліклініки медичними працівниками, низький рівень технічної оснащеності тощо.

Під час оцінки ефективності витрачання бюджетних ресурсів на утримання лікарняної мережі в межах окремого закладу наперед усього встановлюється потужність установи, її зміна та характер медичної допомоги. Потужність лікарні вимірюється кількістю розгорнутих ліжок, тобто необхідним образом обладнаних і готових до прийому хворих (приставлені ліжка не вважаються діючими). Розраховується середньорічна кількість ліжок.

Характер роботи лікарні визначається профілем лікарняних ліжок, тому доречно розраховувати питому вагу відділень у ліжковому фонді лікарні.

Таблиця 2

Умовний приклад розрахунку впливу факторів на результативний показник

Обґрунтованість плану розвитку лікарняної мережі підтверджується відповідністю потреби наявному ліжковому фонду.

У процесі оцінки ефективності функціонування мережі необхідно визначити ступінь засвоєння ліжкового фонду та фактори відхилення фактичної середньорічної кількості ліжок від плану (завдяки зміні стану ліжкової мережі на початок року, виконання плану розвитку ліжкової мережі, порушення строків розгортання ліжок). Умовний приклад розрахунку впливу факторів на результативний показник наведений у таблиці 2.

Під час оцінювання вартості утримання хворих у стаціонарах використовують показники: середня вартість утримання одного ліжка на рік, вартість лікування одного хворого, вартість одного дня перебування хворого в стаціонарі. Зазвичай у лікарнях, де вища кількість днів використання ліжка в році, середня вартість одного дня нижча. Враховується також економія на масштабі лікарні.

Характеристика використання ліжкового фонду має важливе значення під час оцінки ефективності витрачання фінансових ресурсів на роботу лікарні. З цією метою застосовують такі показники:

Середня кількість днів роботи ліжка в році. Ефективним уважають використання ліжка протягом не менше 340 днів у році в міських установах та 300-310 днів - у сільських.

Оборот ліжка.

Середній час простою ліжка.

Середня тривалість перебування хворого у стаціонарі. Тривалість перебування хворого в стаціонарі залежить як від складу хворих за діагнозами, характеру та важкості захворювання, так і від рівня організаційної та лікувальної роботи лікарні. Скорочення середніх термінів перебування хворих у стаціонарі в разі високої якості лікування та сприятливих результатах має не тільки велику медико-соціальну, а й економічну значимість. Загальний ефект (Е) від скорочення термінів лікування хворих у стаціонарі визначають:

Е=(НД+ДОП)хТрхПХ+ВхЧхТк,

де НД - національний дохід, що виробляє за один робочий день один працівник;

ДОП - середньоденна сума допомоги з тимчасової втрати працездатності на одного хворого;

Тр - кількість робочих днів, на які скоротилося лікування;

Тк - кількість календарних днів, на які скоротилося лікування;

ПХ - кількість працюючих хворих;

В - вартість одного дня лікування одного хворого, грн;

Ч - чисельність усіх хворих лікарні.

Також вивчають ритмічність госпіталізації по місяцях та днях тижня. Оцінка ритмічності дозволяє, з метою раціонального використання бюджетних коштів, у період спаду захворюваності організовувати лікування хворих із хронічними хворобами. Вивчення ритмічності по днях тижня дозволяє полегшити підготовку лікарні до прийому хворих, проведення діагностичних та лікувальних заходів.

Висновки

Отже, сьогоднішня форма бюджетного фінансування закладів охорони здоров'я - кошторисне фінансування потребує оцінювання ефективності витрачання бюджетних коштів. Воно має бути окремо проведене щодо діяльності як амбулаторій і поліклінічних закладів, так і лікарень через різну специфіку їхньої роботи. Приведено розрахунок цілого ряду показників за кожним напрямом роботи медичних закладів. Наведено приклади розрахунку впливу різноманітних факторів на результативні показники роботи установ охорони здоров'я.

Розглянуті питання є основою для подальших більш глибоких прикладних розробок, пов'язаних із необхідністю реформування адміністрування видатків державного та місцевих бюджетів; для доопрацювання деяких законодавчих норм, що створить передумови для подальшого системного реформування фінансів в Україні.

Список використаних джерел

1. Волохова І. Адміністрування видатків територіальних бюджетів та ринкові механізми / І. Волохова // Економічний вісник університету / ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди». - Переяслав-Хмельницький : ДВНЗ ПХДПУ, 2012. - Вин. 18/2. - С. 276-282.

2. Звіти про виконання місцевих бюджетів України за 2010-2015 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477.

3. Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров'я [Електронний ресурс]. - Розпорядження КМУ від 30 листопада 2016 року, № 1013р - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/ cardnpd?docid=249626689.

Размещено на Allbest.ru