Сутність і функції грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність і функції грошей

План

1. Походження грошей

2. Дискусійні питання визначення сутності грошей. Форми грошей

3. Вартість та функції грошей

1. Походження грошей

Ринкова економіка «розмовляє» мовою грошей. Будь яка інформація ринку сприймається нами тоді, коли вона викладена у грошовій формі. Рівень доходів, витрат, обсяги угод та боргових зобов'язань, обсяги виробництва та соціальні витрати починають «говорити» з нами за умови, що вони мають грошовий вираз. Кількість грошей та грошові потоки в економічній системі грають важливу роль по відношенню до матеріального виробництва та, виступаючи загальним еквівалентом при обміні товарів, гроші здійснюють безпосередній вплив на розвиток суспільства.

Відмітною властивістю сучасної економіки є створення і вдосконалення механізму обігу грошей. За допомогою грошей в економіці й суспільстві створюються критерії раціональності та масштаби вимірювання економічної діяльності.

Дослідження фундаментальних проблем грошей зумовили появу відомих економічних течій і, зокрема, класичної політичної економіки. Проблеми грошей розглядалися у працях таких відомих економістів як: Вальрас Л., Джевонсон У., Кейнс Дж., Маршал А., Міль Дж. С., Рікардо Д., Самуельсон П., Сміт А., Туган-Барановський М., Фрідмен М. ін.

Пізнання природи грошей пов'язане із з'ясуванням їх походження та причин, що зумовили їх виникнення та існування у економічному житті суспільства. В економічній теорії виділяються дві основні концепції походження грошей: раціоналістична і еволюційна (рис.1).

Рис.1 - Концепції походження грошей

Згідно з еволюційною концепцією походження грошей відбувалося наступним чином. В епоху розпаду первіснообщинного ладу, коли виникла потреба у обміні між общинами надлишковими продуктами праці, і з'явилися гроші.

На найнижчих етапах економічного розвитку з виготовленням надлишкових продуктів праці їх обмін відбувався досить складно. Бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну споживчими вартостями не збігалися. Наприклад, власнику зерна потрібна була сокира, а власнику сокири -- вівці, а іншому необхідна була сіль. Всі власники товару не могли здійснити обмін своїми товарами, тому що їх потреби не збігалися.

Поступово учасники обміну виявили серед продуктів обміну такий, котрий користувався найбільшим попитом серед споживачів. Тобто вони виявляли товар, що мав найвищу споживчу вартість. Цей продукт можна було відносно легко обміняти в певний час на будь-який інший продукт. Таким продуктом у певному регіоні (місцевості) могли бути сіль, в іншому - хутра звірів, худоба тощо. У міру розвитку товарного виробництва, із зростанням продуктивності праці, ускладненням і розширенням територіальних меж обміну підвищувалися вимоги до товару, як загального еквівалента - грошей. Підвищувалися вимоги щодо портативності, здатності легкого поділу, тривалості зберігання, фізичних якостей. Формування таких вимог призвело до заміни в ролі загального еквівалента таких товарів, як худоба, сіль, зерно, такими товарами, що виконували роль оздоблень, як перли, хутро, а потім кусочки металів. Спочатку це були звичайне олово, залізо, мідь, а потім - срібло, золото - благородні метали.

Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає питання ролі держави у їх функціонуванні (табл.1).

Таблиця 1 - Фактори взаємозв'язку держави та еволюції грошей

2. Дискусійні питання визначення сутності грошей. Форми грошей

За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші - - це особливий привілейований товар, який відіграє роль загального еквівалента і відрізняється від всього іншою товарного світу своїми специфічними властивостями. Якщо товари знаходяться в сфері обігу тимчасово, то гроші є постійним її учасником.

У світовій економічній літературі і досі не має однозначного і повного визначення грошей. Так:

1) сучасна західна грошова визначає гроші - це все, що визнається людьми грошима и виконує їх функції;

2) представники трудової теорії вартості визначають: «…гроші - це специфічний товар, що має властивості обмінюватися на будь-який інший товар, тобто як загальний еквівалент»;

3) більшість сучасних економістів сходяться на думці про суть грошей як загального еквівалента. У цьому статусі грошима вважаються гроші, що мають найвищу ліквідність (агрегат М0).

Природа грошей як загального еквівалента визначається їх походженням (табл.2).

Таблиця 2 - Еволюція форм грошей

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші (предмети першої необхідності - худоба, сіль, зерно, риба, хліб). Взагалі, можна сказати, що універсальними грошима практично для всіх народів (слов'ян, індійських племен, інших кочових племен) виступала худоба. Навіть термін «капітал» походить від лат. «caputa» - голова худоби.

На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси (перли, хутра, інші дорогоцінні вироби). Це можна пояснити тим, що попит на предмети розкоші виявився більш динамічним, тривалим і об'ємним, ніж на предмети першої необхідності. Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) істотно розширив межі товарного виробництва й обміну та прискорив розвиток ринку. Під час бартерних відносин «товарні» гроші піддавалися ризику зниження або втрати їх цінності. Ось тому, з подальшим розвитком суспільства до грошей стали пред'являти всі більше вимог, а саме, гроші повинні бути стабільними, достатньо портативними та цінними, подільними і з'єднуваними без втрати властивостей, мати властивість збереження. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей.

Спочатку використовувалися звичайні метали, що найчастіше вживалися людьми (залізо, мідь, бронза, срібло). Проте невдовзі золото теж стало претендувати на роль грошового товару. Почалася тривала боротьба між сріблом і золотом за «грошовий трон» у товарному світі. Цей етап у розвитку грошей характеризувався паралельним функціонуванням золота і срібла в ролі грошей і називався золото-срібним біметалізмом, а закінчився він наприкінці XIX ст. перемогою золота, установленням золотого монометалізму.

Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найкритичніші дослідники того часу без будь-яких сумнівів ототожнювали гроші з цим металом. Ті ж самі еволюційні процеси в суспільному житті зумовили неспроможність золота назавжди закріпитися в ролі грошей та підготували передумови для переходу до якісно нового типу грошей - неповноцінних. Через незначне поширення золота у природі видобуток його не міг встигати за зростанням місткості ринку і потреб його в грошовій масі. Сама матеріальна форма золота, фізичні властивості якого зробили його найбільш придатним виконувати роль грошей у попередні віки, в умовах XX ст. виявилася нездоланною перепоною для виконання ним цієї ролі. Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі. грошовий еквівалент еволюція

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Перехід до неповноцінних грошей відбувався поступово. Перші їх форми з'явилися ще за часів панування металевих грошей. Тому в історії грошей був тривалий період існування змішаних форм, властивих повноцінним і неповноцінним грошам. Основними формами неповноцінних грошей є:

¦ паперові гроші (казначейські зобов'язання);

¦ білонна (розмінна) монету;

¦ банківські зобов'язання (банкноти);

¦ депозитні гроші;

¦ електронні гроші.

Не маючи субстанціональної вартості, усі вони застосовуються як гроші лише тому, що в економічних контрагентів, які їх одержують як платіж, є віра в можливість використати їх для забезпечення своїх майбутніх платежів. Фактор довіри до цих форм стає вирішальним для їх функціонування як грошей, завдяки чому вони дістали також назву кредитних.

Паперові гроші - це нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законодавчо обов'язковими до приймання у всі види платежів. Виникнення паперових грошей зумовлене тими самими об'єктивними причинами, які привели в кінцевому підсумку до демонетизації золота. Проте у кожному конкретному випадку до випуску паперових грошей державу спонукають більш «прозаїчні» причини. Передусім це - необхідність покрити дефіцит державного бюджету, оскільки уряд неспроможний це зробити збільшенням надходжень грошових коштів з інших джерел. Визначальними ознаками паперових грошей є випуск їх для покриття бюджетного дефіциту; нерозмінність на золото; примусове запровадження в оборот; нестабільність курсу і неминуче знецінення. Ці ознаки властиві насамперед грошам, що емітуються безпосередньо урядом в особі Міністерства фінансів. Звичайно вони називаються казначейськими білетами, зобов'язаннями тощо.

Білонна монета. Сам термін «монета» походить від лат. «moneo» - давати пораду. В Древньому Римі богинею, що надавала поради, вважалася Юнона; і в знак подяки їй за корисні поради римляни на території храму Юнони карбували монета та називали їх так. В Україні монети карбувалися у часи Володимира Великого (кінець Х ст.); їх робили з золота та називалися «златниками». К ХІІ ст. в Росії з'явилися срібні платіжні зливки - гривні. «Гривня» як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча - прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї («загривку»). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці «рубль» (карбованець).

Новий етап у розвитку монети пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною. Причому такою розмінна монета стала не відразу, а на певному етапі розвитку грошового обігу.

Переваги білонної монети (дешевизна, тривале функціонування) допомогли їй залишитися в обігу і після того, коли повноцінна монета як форма грошей «зійшла зі сцени». І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах.

Банківські гроші - це теж неповноцінні знаки вартості, які емітуються банками на основі кредитування реальної економіки, завдяки чому їх випуск тісно пов'язується з потребами обороту, забезпечується їх вилучення з обороту і підтримка стабільної вартості. У цьому полягає їх принципова відмінність і перевага порівняно з паперовими грошима.

З розвитком банківського кредиту і банківської справи взагалі банки стали випускати замість комерційних векселів свої зобов'язання - банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали самостійним видом кредитних грошей - банківськими грошима. Згодом, коли банки стали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла друга форма банківських грошей - депозитні гроші.

Банкнота в самому загальному трактуванні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко виявлялася спорідненість її з векселем на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої класичної банкноти.

Депозитні гроші - це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб'єктів у банках. Вони не мають речового виразу і використовуються для платежів у безготівковій формі. Рух їх здійснюється по рахунках у банках і не виходить за межі банківської системи. А приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів - чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

У сучасних умовах депозитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою ринковою економікою, їхня частка становить близько 90% усієї грошової маси в обороті. Електронні гроші - це різновид депозитних грошей, коли переказування грошових сум по рахунках у банках здійснюється автоматично з допомогою комп'ютерних систем за безпосередніми розпорядженнями власників поточних рахунків.

Носієм електронних грошей є пластикова картка - іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через комп'ютерні мережі свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки. Система електронних платежів в Україні запроваджена НБУ у вересні 1995 р. її метою було створення національної системи розрахунків за товари й послуги за допомогою пластикових карток, а також створення необхідної інфраструктури для обслуговування карток міжнародних систем.

3. Вартість та функції грошей

Застосування грошей для обслуговування процесів нагромадження вартості та її продуктивного використання (інвестування) істотно змінило їх суспільне призначення. З простого засобу обігу, що обслуговував обмін товарів, вони перетворилися в носія самозростаючої вартості, тобто у форму капіталу.

При застосуванні у сфері інвестування гроші стають носієм капіталу, у зв'язку з чим виникає необхідність розрізняти гроші як гроші і гроші як капітал (рис.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2 - Аспекти визначення сутності грошей

Набуття грошима однієї з форм руху капіталу не означає, що вони перестали використовуватися як гроші. Функціонуючи як капітал, гроші продовжують виконувати свої традиційні функції міри вартості і засобу обігу, які разом конституюють явище грошей. Тому відмінності між грошима як грошима і грошима як капіталом досить умовні і визначаються переважно призначенням грошей при їх використанні економічними суб'єктами. Гроші є власне грошима насамперед при їх витрачанні на особисте споживання, оскільки забезпечують купівлю товарів та послуг.

При обслуговуванні виробничого споживання гроші одночасно є власне грошима і капіталом, оскільки сприяють реалізації товару та одержанню прибутку. Найвиразніше гроші як капітал виявляють себе в межах кругообігу капіталу окремого підприємства. Наявна у нього сума грошей (на банківських рахунках, у касах) є одночасно частиною його обігового капіталу і масою ліквідності, що забезпечує його поточну платоспроможність. Збільшення цієї суми одночасно збільшує його обіговий капітал, тобто масу наявних ресурсів, його ліквідність, робить підприємство економічно могутнішим.

Маса грошових знаків, що вступає у сферу обігу, у кожному циклі відтворюється, не є випадковою величиною. Вона зумовлена сукупною міновою вартістю товарів, які реалізовані у попередньому циклі і вийшли у сферу споживання. Якщо в черговому циклі обміну товарів виявиться менше, ніж було в попередньому (або в обігу перебуватиме зайва маса грошових знаків при тій самій масі товарів), то між грошовою і товарною масами складеться нове співвідношення. В ньому попит буде перевищувати пропозицію. Тепер продавці вимагатимуть плати більшої суми грошей за конкретний товар, ніж у попередньому циклі. В результаті грошова маса знецінюється порівняно з товарною. Тому ціни на товари будуть зростати. Тепер складеться новий, знижений рівень мінової вартості грошей, з якою вони перейдуть у наступний цикл відтворення.

Приклад. На 1 листопада в обігу перебувало 50,0 млрд. одиниць товару, що відповідало 100,0 млрд. грн. Тобто середня ціна однієї товарної одиниці становила 2 грн. (100,0 : 50,0). На 1 грудня цього ж року в обігу перебуло 40,0 млрд. одиниць товару, а грошова маса залишилася попередньою, тобто 100,0 млрд. грн. Тепер середня ціна одиниці товарної маси становитиме 2,5 грн. (100,0 : 40,0).

Маса товарів, які можна купити за грошову одиницю, визначається рівнем їх цін. Чим вищі ціни, тим менше товарів можна купити за грошову одиницю, і навпаки, - чим нижчий рівень цін, тим більше товарів можна купити за грошову одиницю. Отже, між вартістю грошей, тобто їх купівельною спроможністю, та рівнем цін на товари існує обернена залежність. Зміну вартості грошей за певний період можна визначити за такою формулою:

(1)

де Ів.г. - зміна вартості грошей;

Іц - індекс попереднього рівня цін.

Із наведеного прикладу видно, що індекс цін становитиме 1,25 (2,5 : 2,0), а зміна вартості грошей - 0,8 (1,0 : 1,25).Тобто вартість грошей знизилася на 0,2 або на 20%.

Показник зміни вартості грошей - важливий економічний показник. Він відчутно впливає на всі сфери економічного життя суспільства. Зниження вартості грошей трактується економічним терміном «інфляція», а підвищення чи збільшення вартості грошей -- «дефляція».

Функції грошей, що виділяються в сучасній економічній літературі, виступають не застиглою формою виразу грошових відносин, а відображають динамічні процеси, що відбуваються. Ступінь розвитку тієї чи іншої функції відображає певні етапи розвитку суспільного виробництва (табл.3).

Таблиця 3 - Функції грошей

Першою функцією грошей є функція міри вартості, тобто їх спроможність вимірювати вартість всіх товарів, служити посередником при визначенні ціни. Разом з тим, необхідно мати на увазі, що не гроші роблять товари порівнюваними. Товари порівнювані за допомогою грошей тому, що вони як і гроші є продуктами людської праці, мають однорідну з ними базу порівняння - абстрактну працю. Виражена в грошах вартість товару є ціною.

Функція міри вартості відображає відношення товару до грошей, як загального еквіваленту. Однак для визначення ціни товару цього недостатньо. Необхідний масштаб для їх порівняння, одиниця виміру речовинної субстанції загального еквіваленту. Коли гроші відносяться до самих себе, вони виступають як масштаб цін. З масштабом цін безпосередньо пов'язані такі поняття, як девальвація і ревальвація. Девальвація - це офіційне зниження курсу грошової одиниці, а ревальвація - це збільшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн.

Гроші як засіб обігу. Гроші у цій функції відіграють роль посередника між продавцем і покупцем. Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою: Т - Г - Т.

Участь грошей в обміні товарів зумовлює розпад акту обміну на два самостійних акти: продаж товару: Т - Г; купівля товару: Г - Т .

Основою функціонування грошей, як засобу обігу, є рух товарів. Роль грошей у цій функції тимчасова. Виконавши функцію обміну, гроші переходять від одного суб'єкта до іншого. Самі гроші залишаються в обігу, а товари після обміну виходять з нього.

Функція грошей як засобу нагромадження. Гроші виступаючи загальним еквівалентом, тобто забезпечуючи його власнику отримання будь-якого товару, стають загальним втіленням багатства. Тому у людей виникне прагнення до їх накопичення та заощадження. Для утворення скарбів гроші вилучаються з обігу, тобто акт купівлі-продажу переривається. Однак просте накопичення і заощадження грошей власнику додаткового доходу не приносить.

Гроші як засіб накопичення повинні володіти здатністю зберігати вартість хоча б на певний період і бути реальними. Важливе значення цієї функції - стихійно регулювати грошовий обіг при пануванні знаків вартості - втрачено. Виконання грошима функції засобу нагромадження є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою яких стає можливим використання тимчасово вільних коштів, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надання їх в позику підприємствам і організаціям інших галузей і окремим кредиторам.

Гроші як засіб платежу. В умовах розвинутого товарного господарства гроші в функції засобу платежу пов'язують між собою велику кількість товаровласників, кожний з яких купує товари в кредит. В результаті розрив в одній із ланок платіжного ланцюга призводить до руйнування всього ланцюга боргових зобов'язань і виникнення масових банкрутств товаровласників. Проблема неплатежів по своїм боргам стоїть перед підприємцями всіх країн світу. Прискоренню платежів між підприємствами може сприяти розширення використання таких видів кредитних грошей, як банківський вексель, електронні гроші та кредитні картки. В сучасних мовах господарство є кредитним за своєю суттю, тому кредитні гроші виконують функцію - гроші як засіб обігу і платежу водночас.

Функція світових грошей. У цій функції гроші обслуговують рух вартості у міжнародному економічному обігу і забезпечують проведення взаємовідносин між країнами. Світові гроші виконують такі функції: міжнародного платіжного засобу; міжнародного купівельного засобу; засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу.

Сучасний розвиток ринкових відносин у світі привів до виникнення різноманітних міжнародних засобів здійснення розрахунків. Зокрема:

а) національні валюти економічно найсильніших країн світу: долар США, англійський фунт стерлінгів, японська єна,

б) міжнародні грошові одиниці, що використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями:

¦ СПЗ (Спеціальні права запозичень) - розрахункова одиниця МВФ (SDR) (1СПЗ = 0,888671 г. золота. 1 СПЗ = 1$ США);

¦ ЕКЮ (European Currency Unit (ЕСU) (введена для країн-учасниць Європейського союзу (ЄС) з березня 1979 р.) - яка виступала у вигляді записів на рахунках в центральних банках країн-членів. Вартість ЕКЮ визначалася так само, як і СДР, середньозваженим курсом валют країн-членів. Її використовували в розрахунках дванадцять країн ЄС;

¦ Євро, запроваджена з 1 січня 1999 р. 11 європейськими країнами з 15_ти загальної їх кількості, що входили до Європейського Союзу. Євро базується на німецькій марці - одній з найстабільніших світових валют.

Всі наведені функції грошей представляють собою прояв єдиної сутності грошей як загального еквіваленту товарів та послуг, знаходяться в тісному зв'язку та єдності. Логічно та історично кожна наступна функція е результатом розвитку попередніх функцій.

Размещено на Allbest.ru