Проблема історії розвитку акцизного податку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний технічний університет

ПРОБЛЕМА ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ

Буканов Г.М.

Постановка проблеми. Проблема спла ти податків в умовах трансформації системи економічних відносин, дефіциту Державного бюджету України є винятково актуальною. Для ефективного регулювання процесу спла ти податків важливим є дослідження історії розвитку акцизного податку.

Аналіз останніх досліджень. Проблема історії розвитку акцизного податку характе ризується недостатністю наукових розробок і висвітлення в юридичній літературі. Різним аспектам історії розвитку податкового зако нодавства свої праці присвячували В.А. Ба бич, Н.П. Кучерявенко, Н.В. Нечай та інші вче ні. В.А. Бабич визначено поняття, історичний розвиток та правові засади акцизного подат ку [1]. Н.П. Кучерявенко досліджено пробле ми податкового права на рівні навчального підручника [2]. Н.В. Нечай здійснено нариси з історії оподаткування [3].

Мета статті - дослідження проблеми істо рії розвитку акцизного податку.

Виклад основного матеріалу. Акциз (від лат. асс^о - обрізую; англ. excise duties; фр. accise) - це непрямі податки, що включаються в ціну товару та оплачуються покупцем. Суми акцизу вносять у бюджет організації, які зна ходяться на території України, а також філії, відділення й інші відособлені підрозділи під приємств, що реалізують зроблені ними підак цизні товари, а також під час ввозу на тери торію України підакцизних товарів [4, с. 27]. Законодавчо поняття акцизного податку за кріплюється в пп. 14.1.4 п. 14.1 ст. І4 Подат кового кодексу України, де він визначається як непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Ко дексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) [5]. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний податок, і ставки акцизного податку затвер джуються Верховної Радою України.

Акцизний податок містить у собі як фіскальну функцію, наповнюючи державний бюджет, так і регулю ючу функцію податків. Остання корегує попит і пропозицію, збільшуючи ціну на товар за ра хунок акцизу або зменшуючи шляхом виклю чення з переліку товарів, що підлягають ак цизному податку. Механізм акцизних податків дуже схожий на механізм податку на додану вартість. Це непрямі податки, вони обидва входять у ціну товару та сплачуються спожива чами. Проте їх розрізняє кілька принципових моментів. По-перше, податок на додану вар тість належить до типу універсальних акцизів (сплачуються по одній ставці з усіх товарів, робіт, послуг), а акцизний податок є специфіч ним акцизом, тобто сплачується по декількох групах ставок, диференційованим по окремих різновидах товарів. По-друге, акцизний по даток - це податок на товари або продукцію, тоді як податок на додану вартість використо вує в якості об'єкта оподаткування оборот від реалізації товарів (робіт, послуг). З метою оперативного вирішення питання оздоровлен ня економічного стану підприємств, установ та організацій, стимулювання виробництва продукції вітчизняними товаровиробниками у відповідності з п. 4 розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, Указом Прези дента України від 18 червня 1998 р. № 653/98 Кабінет Міністрів України наділено правом вносити зміни до ставок акцизного податку та ввізного мита на товари, перелік яких затвер джується Верховної Радою України, без права на встановлення нульових ставок акцизного податку та ввізного мита на зазначені товари.

Платниками акцизного податку є суб'єкти підприємницької діяльності - виготовлюва чі підакцизного товару (продукції), суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари (продукцію), а також гро мадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства, що ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію Украї ни відповідно до законодавства.

Основою для вирахування акцизу, як і для вирахування митних податків, є митна вартість товарів, транспортних засобів і інших предме тів. Акцизний податок вираховується по став ках у відсотках до обороту з продажу, а також у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Сума акцизного податку із завезених на те риторію України товарів відраховується в дер жавний бюджет, а з товарів, виготовлених в Україні, - в місцевий бюджет у співвідношенні, встановленому Верховною Радою України.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що імпортують підакцизний товар (продукцію), в обов'язковому порядку під час перетинання кордону їх декларують і надають митним орга нам декларацію.

Найбільш повно можна визначити місце та роль акцизу для розвитку економіки держави, розглянувши історичне його виникнення.

Заходи, спрямовані на збір мита, здійсню ються з того часу, як з'явилась держава. Вже на ранніх стадіях державності й розвитку зов нішніх торгових зв'язків спостерігається діяль ність держави з вчинення дій, що згодом про являють себе як елементи митної справи.

За твердженням Д.Г. Черника, «появу меха нізмів, схожих на податкові, можна побачити в найбільш ранньому різновиді соціальних норм - звичаях. Жертвопринесення мало обов'язко вий характер, хоча і регулювалося по-іншому» [6, с. 4]. Проте регульованими державою по дібні податки й відрахування стають в Єгипті, Греції, Римі [2, с. 10]. Хоча історія і не зберегла точних документальних свідчень про час ви никнення митних податків на території України, однак з упевненістю можна зазначити, що вже в У-ІУ ст. ст. до н. е. в містах Причорномор'я існували митні порядки; знали про них і в Скіф ській державі, що торгувала та воювала з Оль вією, Херсонесом та іншими містами. Здавна як норма звичаєвого права існувало правило стягувати «мит» або «мито» - збір за провіз то варів через застави. Було мито «сухе» - при провезенні товарів по суші й мито «водяне»

- при провезенні по воді. Саме до цих понять належать збережені в слов'янських мовах сло во «митник» - збирач податків або «митниця»

- місце збору мита [7, с. 11]. Товарний обмін між країнами, таким чином, існував здавна, але широкий розвиток міжнародного обміну явище відносно молоде. Жодний народ або плем'я протягом свого історичного розвитку не обхо дились без обміну.

Податкова система в Україні розпочинає свою історію з УІІІ-ХІІ ст. ст., з часів форму вання Київської держави - Русі. Найдавні шою системою прямих податків на утримання княжого двору та дружини була у Київській Русі данина, що сплачувалася звичайно продуктами сільського господарства та промисловості (ху тром, воском, медом, хлібом, шкірами тощо). Збирали данину безпосередньо, виїжджаючи на так зване полюддя (від «ходіння по людях»), у вигляді різних дарів князю чи представникам його адміністрації («поклон», «почесть», «стан») чи «повозом», коли її привозили до Києва. Се ред прямих податків виділяли дари (добровіль не підношення підданих), данину (плату підда них), оброк (плату за користування певними земельними наділами, знаряддями праці тощо) [3, с. 18].

Своєрідну форму акцизного податку було запроваджено запорізькими козаками: з пере візників вина та горілки, які приїздили на Січ, збирався податок по одному карбованцю за ємкість, у якій перевозились напої. На додачу до цього стягувався ще й натуральний податок - одне відро з продавця алкогольних напоїв та сім відер - із покупця алкогольних напоїв. Лише ті, хто сплачував такий податок, могли торгувати на території Січі. Також цікавим фак том було те, що шинки, яких, за документами січового архіву, по володіннях запорізьких ко заків налічувалося понад 370, давали чималий податок - 1120 крб. на рік [3, с. 54].

За весь період історії державності на митну систему сильний вплив мали політичні відно сини між державами, а також економічний чин ник. Так, у 1790-1822 рр. російський уряд був змушений змінити свою митну політику відпо відно до вимог тих держав, зближення з якими було бажане [7, с. 149]. Головним серед еко номічних чинників була необхідність стимулю вати російську промисловість, традиційні й ви гідні види виробництва, активізувати в цілому зовнішньоекономічну діяльність Росії. У зв'язку з початком у Франції буржуазної революції Ро сія домовляється з Англією, Австрією й Пруссі єю не вивозити у Францію хліб і сировину і не завозити французьку мануфактуру. Потім Ма ніфестом 1793 р. Катерина II заборонила вивіз російських товарів у Францію і ввіз з Франції будь-яких товарів. У 1797 р. Павло I дозволив увіз у Росію деяких товарів, а в 1800 р. з метою розвитку вітчизняного виробництва була під тверджена заборона на ввіз у Росію шовкових і паперових тканин, скла, порцеляни, фаянсу.

Після розгрому армії Наполеона Росія відно вила нормальні зовнішньоторговельні зв'язки з європейськими державами й у 1816 р. частко во скасувала заборони, введені в 1810 р. на французькі товари. У 1819 р. Росія прийняла новий митний тариф, один із самих лібераль них в історії країни. Проте російська промисло вість та торгівля ще не були готові конкурувати з європейськими товарами, тому про свободу торгівлі говорити було передчасно.

У 50-х рр. XIX ст. у всьому світі поширювали ся фритредерські (від англ. free trade - вільна торгівля) тенденції в зовнішній торгівлі, і Росія не могла залишитися осторонь від цього про цесу: митні тарифи 1850, 1857 і 1868 рр. від різнялися ліберальним характером і сприяли свободі торгівлі.

У XIX ст. картина різко змінюється, міжна родний товарообіг не тільки росте в розмірах, але й набуває іншого характеру. Він стає не обхідною складовою частиною господарства, незамінним джерелом задоволення найважли віших потреб широких прошарків населення.

Після періоду депресії (1900-1909 рр.) Ро сія вступила в смугу підйому (1909-1913 рр.). Проте митна система не набула в цей період істотних змін.

Сума митних прибутків за 20 років перед світовою війною зросла більш ніж удвічі; у 1893-1897 рр. вона щорічно складала 174 млн. крб., а в 1913 р. - 370 млн. крб. На утримання митного відомства в 1909-1913 рр. витрача лося щорічно в середньому 11,5 млн. крб., на прикордонну варту - 14,8 млн. крб. Загальна витрата на охорону кордону спеціальним апа ратом у розмірі 26,3 млн. крб. складав усього 8% від прибутків. Митниця стає дуже прибут ковою для російської держави [2, с. 316]. Нова державна влада після Жовтневої перевороту в Росії скептично віднеслася як до дореволюцій ної системи митних органів, так і до концепції митної справи в цілому. Реалізація ленінської ідеї державної монополії зовнішньої торгівлі, по суті, заблокувала широке застосування мит но-тарифного регулювання та зробила систе му митного контролю допоміжним інструмен том регулювання зовнішньої торгівлі. До цього мова йшла, в основному, про прямі податки. Проте ніщо в галузі оподатковування не ви кликало стільки дискусій, як ідея непрямих по датків або співвідношення їх і прямих податків. Історично виникнувши пізніше прямих непрямі податки почали відігравати значнішу роль у на повненні державного бюджету (покритті дер жавних витрат).

Адже одним із різновидів непрямих податків є акцизи. У сучасному податковому законодав стві вони звичайно займають наступне місце після податку з доданої вартості (або податків, що його замінюють) за значенням та обсягом надходжень у бюджет. податок бюджет акциз митний

Акцизи були відомі вже в Древньому Римі, де податки з внутрішнього споживання викорис товувалися досить широко. Поряд із прямими податками в Римі існувала система непрямих податків. Основу їх складали: «вектигаль» - по суті, транзитне мито з товарів, перевезених через римську державу; «порториум» - мито, стягнуте з відпущення рабів на свободу; пода ток із солі. У Західній Європі система акцизів уперше вводиться в Голландії під час війни з Іспанією, і в XVI ст. була настільки поширена, що деякі предмети оподатковувалися по п'ять- шість разів. Просування акцизів по Європі було складним, і їхнє введення сприймалось з недо вірою, при цьому акциз і одержав другу назву - «голландського чорту». У Росії акцизи, на думку Н.П. Кучерявекко, вперше з'являються при Пе- трі I, хоча податки, по своїй суті схожі з ними, були давно [2, с. 35].

При Петрі I вже частіше зустрічаються мита з виробництва товарів. При заснованій ним у 1719 р. Камер-Коллегии знаходилася «пош линная и акцизная Контора», «в котрой все пошлинныя и акцизныя дела всей держави с приналежними книгами, счетами и прочимь быть надлежит». З того часу поняття акциз одержало право на існування та стало зустрі чатись у законодавчих актах [9, с. 75].

У Росії ще з прадавніх часів до другої поло вини XVIII ст. предмети споживання, вироблені як у самій державі, так і поза її межами, опо датковувались внутрішнім митом, що в давнину заміняло й акцизи, і зовнішні митні податки, що існують у даний час. Система внутрішніх мит, у значенні фінансової системи, остаточно була знищена тільки під час правління Імператриці Єлизавети в 1757 р.

З історії фінансів Росії відомо, що внутрішні ми митами називались взагалі всі податки, що стягувались з різноманітних дій, які наближали товар до споживача після його виготовлення. Таким чином, не тільки провезення товарів че рез застави по дорогах і річках, не лише вве зення їх у міста, складання, зважування або вимірювання, продаж та купівля, інші подібні дії обкладались внутрішнім митом, але йому підлягали навіть купці при проїзді їх з товаром, а іноді навіть і без нього. Лише виробництво товарів - операція обернення сировини в гото ву продукцію, ніколи не підлягало обкладанню митом. Крім того, внутрішні мито відрізняються від акцизів ще й надзвичайним розмаїттям дій, що підлягають оподаткуванню. Справді, акциз зазвичай стягується або з виробництва това рів, або з їх продажу, а зовнішнє мито -лише за переміщення товарів через кордон держави.

До кінця XVIII ст. прямі податки в Росії в системі державних прибутків починають гра ти другорядну роль, на перше місце виходять непрямі податки. Останні забезпечують більш 40 % надходжень, тоді як основні види прямих податків давали в бюджет лише біля третини прибутків. Непрямі податки в основному зосе редилися на солі (з 2-ї половини XVII ст.), тю тюні. Обкладення акцизним податком тютюну, що зупинилось при Катерині II (1762 р.), було відновлено з 1838 р. У XIX ст. до них приєд нуються акциз на буряковий цукор (з 1848 р.), акциз на керосин (з 1872 р. по 1877 р.), а акциз на сіль скасовується з 1881 р. [6, с. 15].

Далеко не так просто виглядає система внутрішніх митних податків. Вони існували як у стародавніх державах так і у всій Західній Європі. І завжди з'являлись набагато раніше акцизу, не дивлячись на те, що вони по своїй суті здійснюють несприятливий вплив на на родне багатство і навіть у фінансовому аспекті не дають значних переваг. Причина полягає в тому, що обкладання митом - дія при акциз ному податку не така явна, як при внутрішніх митних податках. Встановлення нормального акцизного податку можливе лише тоді, коли уряд має значні знання про властивості різних промислів та споживання виготовленої ними продукції. На той час подібних знань не було. Тоді здавалося набагато зручніше оподаткову вати товар під час провозу його через застави по дорогах і ріках, або під час ввозу в місто, або при зважуванні і т. п., чим при самому ви робництві, або продажу товарів у крамницях [2, с. 19]. Перевага непрямим податкам нада валась у Франції на рубежі 60-70-х рр. XVIII ст. міністром фінансів абатом Терре, який ввів нові податки та уточнював механізми роботи дію чих. Він вважав податки на споживання менш обтяжливими, тому що вони стягуються по ступово й непомітно. Установлення непрямих податків відбувалося диференційовано. Терре виходив з того, що продукти першої необхідно сті повинні бути звільнені від непрямих податків (наприклад, зерно), худоба оподатковувалась незначно, вино - трохи більше, грубі тканини - дуже мало, а предмети розкоші - дуже високо [2, с. 20].

Система непрямих податків в Англії в XVIII ст. доповнилася корабельним, «очаж- ним» податком, хоча перший акциз, дозволе ний Парламентом, мав значення тимчасового податку і встановлювався тільки на один рік.

Значно зміцнились ті види мита, що мали про текціоністський характер. У результаті непрямі податки в загальній сумі прибутків значно пе ревершили частку прямих.

У Пруссії в XIX ст. стрімко зросло число ак цизів і непрямих податків. З 1810 р. зникає різниця в обкладенні акцизним податком для різних провінцій, і акциз із винятково міського податку перетворюється в загальнодержавний. При цьому дещо змінюється система податків, оскільки сполучення між провінціями були ціл ком вільними, зовнішня ж торгівля втратила яскраво виражений меркантилістичний харак тер [10, с. І5].

У XVIII ст. у Росії був прийнятий ряд акциз них статутів, серед яких - Статут про акциз із тютюну, що поширювався на всі частини Імпе рії, за винятком Туркестанського краю. Відпо відно до ст. 5 Статуту тютюновий прибуток, що надходить на користь скарбниці, складав:

1) акциз із виготовленого тютюну, стягнутий за допомогою обкладення податком тютюно вих виробів;

2) податок за патент на утримання тютюно вих фабрик і закладів для продажу листового тютюну та тютюнових виробів;

3) мито з привізного тютюну, листового та виготовленого.

Крім цього, характерним було те, що місце ве управління тютюновим прибутком у губерні ях і областях покладається на Губернські Акци зні Управління. Безпосереднє спостереження за тютюновою промисловістю й торгівлею по кладається на окружних акцизних наглядачів, їх помічників та дільничних наглядачів. Відпо відно до Статуту до постачальників тютюну на той час ставились вимоги більш жорсткі, ніж до постачань інших товарів. Іноземний листо вий тютюн міг бути виписаним через кордон та одержуватись із митниць лише тютюновими фабрикантами та тими з оптових торгівців, що мають право на торгівлю іноземним тютюном. Перевезення тютюну провадилися тільки по встановленим для цього особливим докумен там (ярликам або перевізним посвідченням).

Серед переваг непрямих податків у порів нянні з прямими А.Н. Гур'єв виділяє бюджетну сторону, «оскільки непрямі податки збільшують прибутки держави за рахунок росту населен - ня або його добробуту і тому більш вигідні для країн, що прогресують в економічному відно шенні» [10, с. 16]. Це призводить до збільшен ня їхньої частки в податкових надходженнях: у 1890 р. у Великобританії від прямих податків надійшло 17,28%, а від непрямих податків - 82,72% надходжень у бюджет; у Франції від прямих податків надійшло 16,29%, а від непря мих податків - 83,71% надходжень у бюджет; у Німеччині - 24,63% та 75,37% відповідно; в Італії - 36,17% 63,83% відповідно. Ставки мит ного податку, що існували на початку 1900-их років, були зазначені в «Загальному митному тарифі по Європейській торгівлі» в рублях і ко пійках; також існувало зазначене в тому ж та рифі додаткове мито, що встановлювалось на підставі Іменного Найвищого Указу 21 липня 1900 р., у більшості випадків - в процентному співвідношенні, але не на всі види товарів, а тільки на певні, судячи з переліку, найбільше ліквідні [1, с. 217].

При порівнянні зазначеного переліку това рів, на які в 1900 р. були встановлені ставки додаткових мит, і переліку товарів (продук ції), на які встановлюється акцизний податок, і ставки акцизного податку в цей час, спо стерігається ряд загальних ознак: додаткові мита й акциз встановлюються на високолік- відні товари.

Реформування економіки України націлене на перехід до ринкових відносин, зумовлює зростання ролі податків і їхнього впливу на різноманітні сфери життєдіяльності суспіль ства й держави. Податки виступають ос новним джерелом прибутків бюджетної сис теми [1, с. 218].

Висновки

Законодавці багатьох держав стикаються з дилемою: збільшити дохідну ча стину бюджету за рахунок надходження подат кових платежів при підвищенні ставок податку і, таким чином, скоротити дефіцит державного бюджету, або встановити середню оптимальну ставку, сформувати систему стійких стимулів для всіх виробників і забезпечити мінімізацію дефіциту в найближчому майбутньому та стабі лізацію економічного положення в цілому. Пер ший напрямок, в основному характерний для вирішення нагальних проблем, носить більш політичний характер і, на жаль, знаходить ши роке застосування в розвитку податкового за конодавства України. Другий напрямок, більш зважений, оскільки в підсумку створює в май бутньому впевненість виробників, стимулює виробництво, що саме по собі скорочує дефі цит держбюджету.

На нашу думку, зараз для економіки України акцизні надходження є життєво важливим дже релом поповнення бюджету, а тому невміння користуватись ними суттєво ускладнить пога шення дефіцитної частини держбюджету, крім того, виступаючи економічною нетарифною мі рою, акциз на імпортовані товари сприяє ство ренню рівних умов для конкуренції на внутріш ньому ринку між вітчизняними й імпортованими товарами.

Література

1. Бабич В. Поняття, історичний розвиток та правові за сади акцизного збору / В. Бабич // Збірник наукових праць Академії ДПС України. - № 1(19). - 2003. - С. 212-218.

2. Кучерявенко Н.П. Налоговое право / Н.П. Кучерявенко. - Х. : Консум, 1997. - 432 с.

3. Нечай Н.В. Нариси з історії оподаткування / Н.В. Не чай. - К. : Вісник податкової служби України, 2002. - 144 с.

4. Юридическая энциклопедия / [под ред. М.Ю. Тихоми рова]. - М. : Юринформцентр, 1997. - 525 с.

5. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (з наступними змінами) // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 13-14, № 15-16, № 17. - Ст. 112.

6. Налоги / [под ред. Д.Г. Черника]. - М. : Финансы и ста тистика, 1995. - 215 с.

7. Ладыженский К. История русского таможенного тари фа / К. Ладыженский. - СПб. : Тип. В.С. Балашева, 1886. - 411 с.

8. Сандровский К.К. Таможенное право / К.К. Сандровс- кий. - К. : Вища шк., 1974. - 174 с.

9. Красин Л.Б. Вопросы внешней торговли / [предисл. министра внешней торговли СССР Н.С. Патоличева] / Л.Б. Красин. - [2-е изд., пересмотр. и доп.]. - М. : Междунар. отношения, 1970. - 360 с.

Анотація

Стаття присвячена аналізу проблеми історії розвитку акцизного податку, що є важливим для забез печення сучасного ефективного регулювання процесу сплати податків.

Ключові слова: історія розвитку, акцизний податок, непрямий податок, підакцизні товари, ціна товарів.

Статья посвящена анализу проблемы истории развития акцизного налога, что является важным для обеспечения современного эффективного регулирования процесса уплаты налогов.

Ключевые слова: история развития, акцизный налог, косвенный налог, подакцизные товары, цена товаров.

Bukanov G.M., Kupin A.P. THE PROBLEM OF THE HISTORY OF THE EXCISE TAX The article analyzes the problems of the history of the excise tax, which is important for modem effective regulation of taxes.

Key words: history of development, excise tax, indirect tax, excise goods, price of goods.

Размещено на Allbest.ru