Конкурентоспроможність української системи оподаткування в умовах інтеграції до Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

податковий система оподаткування конкурентоспроможність

Розкрито сутність та роль конкурентоспроможності системи оподаткування з урахуванням тенденцій ретроспекції та сучасних аспектів. Охарактеризовано напрями прояву податкової конкуренції. Висвітлено специфіку та методику визначення рівня розвитку податкової системи та рівня економічної свободи. На підставі проведеного аналізу виявлено, що в Україні система оподаткування і рівень економічної свободи значно поступаються країнам Європейського Союзу. На підставі проведеного аналізу виявлено, що в Україні система оподаткування і рівень економічної свободи значно поступаються країнам Європейського Союзу. На підставі цього було систематизовано причини низького темпу розвитку системи оподаткування в Україні, та, відповідно, займання слабких позицій у міжнародних рейтингах. Звернено увагу на пріоритети розвитку системи оподаткування у європейських країнах. Систематизовано напрями підвищення рівня конкуренто-спроможності національної системи оподаткування в контексті активізації євроінтеграційних процесів.

Ключові слова: міжнародна економіка, фіскальна політика, податкова конкуренція, економічна свобода, система оподаткування, європейська інтеграція.

Постановка проблеми

Податкове середовище, у якому функціонують суб'єкти господарювання, є одним із факторів, що визначають його конкурентоспроможність поряд із якістю продукції та послуг, наявністю ефективної стратегії маркетингу та збуту, ступенем кваліфікації персоналу і менеджменту, технологічним рівнем виробництва, доступністю джерел фінансування, інноваційним характером діяльності тощо. Підвищення ефективності оподаткування створює стимули для розвитку підприємництва, приводить до зменшення масштабів тіньової економіки, підвищує рівень соціального добробуту та збільшує державні доходи. Зважена, стратегічно зумовлена система оподаткування здатна не лише підвищити стійкий суспільно-економічний розвиток країни, але й виступити фактором політичної стабільності, чинником формування зовнішнього іміджу країни, каталізатором освоєння інвестицій та інновацій. Все це в комплексі відіграє важливу роль для функціонування інститутів оподаткування в Україні та сприяє їхній адаптації до вимог сучасного європейського рівня.

Аналіз публікацій

У наукових працях Б. Генсера, М. Роттера, І. Караваєвої, А. Крисоватого, О. Соскіна, Л. Тарангул, В. Федосова, В. Юрченка, багатьох інших висвітлено основні аспекти здійснення податкової політики з урахуванням національних та світових особливостей. Дослідження питання формування конкурентоспроможності податкової системи проводили у своїх роботах такі вчені, як: Ч. Тібо, І. Безбалько, Т Єфименко, Ю. Іванов, Д. Серебрянський, А. Скоринін, Ю. Турянський, Н. Фролова, С. Юрій та інші. Проте незважаючи на значну кількість праць щодо визначення конкурентоспроможності системи оподаткування, залишаються питання щодо дослідження неформалізованих факторів оцінювання конкурентоспроможності податкової політики в національному та міжнародному економічному просторі.

Метою статті є дослідження актуальних проблем національної податкової політики, пошук шляхів їх усунення задля підвищення конкурентоспроможності української системи оподаткування в період активізації процесів євроінтеграції.

Виклад основного матеріалу

Соціальні ефекти від імплементації податкових реформ в Україні відіграють вагому роль для платників податків і громадян. Держава з розвиненою системою оподаткування та одночасно з високим рівнем податкової культури платників податків спроможна дієво конкурувати у світовому фіскальному просторі. За своєю суттю конкурентна боротьба внутрішніх правил оподаткування з зовнішніми і є податковою конкуренцією. Тому при розробці основних напрямів податкової політики національні уряди не повинні враховувати виключно власні національні міркування (рівень податкового навантаження, захист вітчизняних виробників, необхідність фінансування соціальних заходів, рівень боргу тощо). Сучасна податкова політика - це майстерність поєднання внутрішніх національних потреб та зовнішніх умов ведення бізнесу. Стратегічні орієнтири в податковій політиці повинні насамперед враховувати вкрай мінливу глобальну економіку та зміни в податкових системах інших країн, особливо торговельних партнерів та юрисдикцій з низьким податковим навантаженням.

Одним із перших авторів, який розкрив механізм дії податкової конкуренції, був американський економіст Ч. Тібу. У рамках теорії місцевих видатків він обґрунтував положення про те, що мобільні домогосподарства та підприємства мають схильність до міграції в ті регіони, які найбільше відповідають їх вподобанням щодо якості місцевих суспільних видатків і рівня доходів. Ч. Тібу дійшов висновку, що подібне відбувається також і відносно рівня оподаткування. Він писав, що аналогічно до того, як споживачі “голосують своїми гаманцями”, купуючи товари на ринку, жителі “голосують ногами”, мігруючи з одного регіону в інший. Прагнучи залучити якомога більше жителів до своєї територіальної одиниці, регіональні та місцеві державні органи місцевого самоврядування змушені знижувати витрати домогосподарств і підприємств, пов'язані зі сплатою податків [1, с. 422].

До податкової конкуренції можуть залучатись як окремі країни, так і регіони всередині однієї країни. Залежно від того, у якому напрямі відбувається конкуренція, виділяють вертикальну та горизонтальну податкову конкуренцію. Горизонтальна податкова конкуренція відбувається між різними країнами або між державними органами місцевого самоврядування одного рівня. Вертикальна конкуренція - це конкуренція за розподіл податкових надходжень між органами влади всередині однієї країни (наприклад, між центральними та регіональними або між регіональними та місцевими), якщо вони накладають свої податки на одну податкову базу [2, с. 49-50].

В умовах глобалізації, враховуючи процеси інтеграції та посилення міжнародної конкуренції, мета кожної держави полягає у формуванні податкової політики щодо створення найбільш привабливого бізнес-клімату з метою збільшення грошових потоків, які використовуються на виконання державою її пріоритетних функцій: забезпечення добробуту населення та розвиток економіки.

При формуванні податкової політики беруться до уваги соціально-економічні інтереси держави, справедливий розподіл податкового навантаження при врахуванні зовнішніх умов ведення бізнесу. Саме податкова політика відіграє головну роль у міжнародній конкуренції та у формуванні конкурентоспроможності національної економіки за фінансовий та інтелектуальний капітал, робочу силу та природні ресурси.

Загалом оцінювання рівня конкурентоспроможності має враховувати такі фактори, як: якість наданих послуг, співвідношення податкових доходів та витрат на їх адміністрування, забезпеченість відповідними ресурсами постачальника послуг тощо [3, с. 161].

У контексті оподаткування держава виступає постачальником послуг, а платники податків - їх споживачами. Забезпеченість ресурсами передбачає наявність робочої сили, природних ресурсів, відповідної інфраструктури тощо. Якість зумовлюється забезпеченням державних гарантій для бізнесу, інформаційної захищеності як для залучення іноземного інвестора, так і для перешкоджання відтоку коштів вітчизняного платника податків за межі своєї країни.

Основними індикаторами конкурентоспроможності податкової системи країни є: загальна кількість податків і зборів, ставки податку на доходи (прибуток) фізичних та юридичних осіб, рівень податкового навантаження, ефективність діяльності податкових органів, стабільність податкового законодавства.

Оцінка податкової системи входить до складу методики розрахунку Індексу економічної свободи - показника, який щорічно розраховується Wall Street Journal і Heritage Foundation для більшості країн світу.

Усі країни за цим індексом діляться на такі групи: з вільною економікою (при величині показника від 80,0 до 100,0); з переважно вільною економікою (від 70,0 до 79,9); з помірно вільною економікою (від 60,0 до 69,9); з переважно невільною економікою (від 50,0 до 59,9); і з невільною (репресивною) економікою (від 0 до 49,9) [4].

Відповідно до згаданого світового рейтингу, країнами-лідерами з вільною економікою є: Гонконг, Сінгапур, Нова Зеландія, Австралія та Швейцарія (табл.1).

Таблиця 1

Рейтинг країн світу за індексом економічної свободи та макроекономічними показниками у 2015 році

За даними, станом за 2015 р. рейтинг складався для економік 178 країн, серед яких в загальному підсумку Україна займає 162 місце - вона потрапила до категорії країн з репресивною економікою. Із країн колишнього Радянського Союзу лише Білорусь, Узбекистан та Туркменістан мають такий низький рівень економічної свободи.

У 2016 р. ситуація для України у рейтингу країн за рівнем економічної свободи кардинально не змінилася, зокрема значення індексу зменшилося на 0,1 до 46,8, а місце залишилося без змін на найнижчому рівні серед країн Європи (табл. 2).

Таблиця 2

Індекс економічної свободи деяких країн Європи у 2016 році

Характерною особливістю сучасного етапу розвитку вітчизняної системи оподаткування є неузгодження і конфліктні ситуації між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків. Аналізуючи об'єктивні умови, що сприяють виникненню та загостренню таких конфліктних ситуацій, слід зауважити, що останні зумовлені цілим рядом причин, серед яких насамперед слід виділити неврегульованість правових гарантій для учасників податкових відносин, відсутність прозорих і ефективних механізмів захисту прав платників податків, щодо яких держава займає домінуюче становище, низький рівень податкової культури та відсутність податкової свідомості у платників податків.

Аналізуючи сучасні заходи податкової реформи в Україні, можна констатувати, що методи роботи контролюючих органів у сфері оподаткування загалом та податкових органів зокрема характеризуються певною однобокістю, яка розрахована переважно на примусове адміністрування податкових платежів. Щодо методів, спрямованих на прищеплення та розвиток у платників податків податкової свідомості, орієнтованої на добровільне обчислення та сплату податків до бюджетів усіх рівнів, то їм, на жаль, не приділяється належної уваги в роботі фіскальних органів, що певною мірою суперечить принципам податкової політики країн ЄС.

Додатковим дестабілізуючим чинником негативного впливу податкової системи на підприємницьку діяльність є також велика кількість винятків із законодавства, які не лише послаблюють прозорість системи оподаткування, а й звужують податкову базу, підвищують витрати на податкове адміністрування, знижують фіскальну віддачу того чи іншого податкового платежу, в окремих випадках порушують вартісні відтворювальні пропорції. Складна система оподаткування істотно підвищує витрати на адміністрування податкових платежів, а поза межами сфери оподаткування породжує негативні корупційні дії [7, с. 59-60]. Правова база податкової діяльності обслуговує модель державно- монополістичного капіталізму, система підпорядкована інтересам кланових фінансово- корпоративних груп, створюючи їм умови для отримання максимального монопольного прибутку і гальмуючи ринкові трансформації та пригнічуючи розвиток середнього класу як основи моделі народного капіталізму і фактора конкурентного розвитку [8].

Динамізм євроінтеграційних процесів вимагає від національної системи оподаткування переналагодження пріоритетів на європейський мотив задля зміцнення її конкурентоспроможності (табл. 3).

Таблиця 3

Систематизація пріоритетів оподаткування в країнах ЄС