Размещено на http://www.allbest.ru/

Грошовий ринок

Зміст

• 1. Грошовий ринок як елемент сучасного ринку, сутність та структура
• 2. Попит на гроші. Пропозиція грошей. Модель грошового ринку


1. Грошовий ринок як елемент сучасного ринку, сутність та структура

Система економічних відносин, яка склалася в процесі виробництва, обертання та розподілу товару, а також руху грошових коштів, у широкому розуміння слова представляє собою ринок.

Також існують і наступні визначення ринку:

- це інститути та механізми (юридичні, організаційні і т. ін), які забезпечують обмін товарами;

- це форма контактів між продавцем та покупцем товарів та послуг, нерухомості, цінних паперів, валюти;

- це місце, де відбувається обмін між продавцями та покупцями товарів та послуг.

Суб'єктами ринку виступають: фізичні особи, юридичні особи; держава (створює умови для функціонування ринку шляхом стратегічного планування, здійснення грошової та фінансової політики, забезпечення зайнятості, розвитку фундаментальної науки, розвитку виробничої та соціальної інфраструктури). Об'єкти ринку є все, в приводу чого виникають відносини купівлі-продажу.

Існує така класифікація ринків:

І. За об'єктами обміну:

1.1 ринки товарів, послуг;

1.2 ринки капіталів (сфера формування попиту та пропозиції на середньостроковий і довгостроковий позиковий капітал);

1.3 ринки грошей;

1.4 ринки цінних паперів;

1.5 ринки праці;

1.6 ринки інформації;

1.7 ринки науково-технічних розробок;

1.8 валютний ринок.

Ринок грошей є дуже близьким до ринку капіталів, тому що на обох ринках відбувається рух грошей. Розрізняти їх можна за двома критеріями:

- на ринку капіталів гроші покупають для придбання засобів виробництва, на ринку грошей - для придбання любих товарів;

- вважається, що ринок грошей охоплює тільки короткострокові позики (від 1 дня до 1 року) та ринок валютний, а ринок капіталів - це ринок середньострокових та довгострокових кредитів.

ІІ. За територіальним охопленням:

2.1 світовий;

2.2 національний;

2.3 регіональний;

2.4 місцевий.

ІІІ. За відповідністю до діючого законодавства:

3.1 легальний (офіційний);

3.2 нелегальний (тіньовий).

ІV. За механізмом функціонування:

4.1 конкурентний;

4.2 монопольний.

Відносно визначення категорії «грошовий ринок» існує декілька точок зору (рис.1).

Рис.1 - Різні варіанти визначення категорії «грошовий ринок»

Механізм купівлі-продажу грошей на грошовому ринку передбачає застосування певних фінансових інструментів. Усі фінансові інструменти грошового ринку виступають у формі певних зобов'язань покупців перед продавцем грошей. Залежно від виду зобов'язання їх поділяють на:

¦ неборгові (це зобов'язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах. Приклад - акціонування підприємств шляхом продажу акцій. Тобто зобов'язання виступають у формі акцій. З отриманням таких зобов'язань продавець грошей зберігає не тільки право власності на ці гроші, але, і певною мірою, право розпоряджатися ними. Він становиться акціонером, приймає участь у вирішенні питань діяльності підприємства та розподілу прибутку);

¦ боргові (це зобов'язання, за якими покупець грошей має повернути продавцю отриману від нього суму грошових коштів і сплатити по ній обумовлений доход у формі відсотка. Такими зобов'язаннями оформляються операції купівлі-продажу грошей з передачею права розпоряджатися ними на певний строк. Боргові зобов'язання, як інструменти грошового ринку, служать засобом переміщення грошей між його суб'єктами. Це вже короткострокові кредити банківських установ).

На грошовому ринку виникає специфічний ринок фінансових інструментів - фінансовий ринок. Він включає такі інструменти:

- депозитні зобов'язання, що мають форму угод між банками та їх клієнтами на відкриття поточних та строкових рахунків, депозитних угод та ощадних вкладів (сертифікатів), трастових вкладів;

- позичкові зобов'язання, що мають форму кредитних угод, облігацій, векселів тощо. Ці зобов'язання вимагають особливих гарантій їх повернення.

У механізмі грошового ринку важлива роль належить його структуризації. Структура грошового ринку має різне наповнення залежно від трьох ознак: за видами застосованих інструментів; за характером взаємозв'язків між суб'єктами грошового ринку; за призначенням грошових коштів, які купуються на ринку (рис.2).

Рис.2 - Структура грошового ринку залежно від трьох ознак

Ринок позичкових грошових капіталів (зобов'язань) охоплює відносини, що виникають з приводу залучення кредитними установами грошових коштів або їх надання у формі кредитів. Об'єктом кредитних відносин виступають не стільки гроші, скільки право на тимчасове користування цими грошима.

Ринок цінних паперів включає кредитні відносини і відносини співволодіння, які оформляються спеціальними документами або цінними паперами (акціями, облігаціями, казначейськими зобов'язаннями, ощадними сертифікатами, векселями, депозитним свідоцтвом тощо). Цінний папір - грошовий документ, який засвідчує відносини співволодіння або позики між її власником і емітентом.

За організаційною структурою ринок цінних паперів ділиться так:

- первинний ринок ЦП, де проводиться емісія й здійснюється первинне розміщення ЦП,

- вторинний ринок ЦП, де проводиться купівля-продаж раніше випущених ЦП. Вторинний ринок ЦБ буває: позабіржовий - обіг ЦП іде поза біржею, біржовий - упорядкована торгівля на фондовій біржі ЦП (за правилами, у конкретнім місці, у конкретний час).

На фондовому ринку відбувається переміщення небанківського позичкового капіталу. Він приводиться в рух за допомогою фондових цінностей, тобто акцій, середньострокових облігацій, довгострокових облігацій та інших фінансових інструментів тривалої дії. Цей ринок відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. Функціональним органом, що здійснює регулювання фондового ринку, служать фондові біржі.

Ринок банківських кредитів - це процес залучення грошових коштів на умовах повернення платності та строковості. Джерела коштів, що функціонують на кредитному ринку, є залучені депозити на рахунках банків, залишки коштів на рахунках в банках юридичних і фізичних осіб, вільні кошти населення та кошти, залучені НБУ. Розміщення залучених коштів відбувається за кредитними угодами між банками, юридичними і фізичними особами. За економічною суттю на цьому ринку відбувається перерозподіл фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання з метою їх ефективного використання і отримання прибутку, який перевищує сплату відсотків за кредит.

Ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ. Небанківські фінансово кредитні установи здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи, тобто у цінні папери та кредити. Вони функціонують аналогічно з банками у сфері грошового ринку, купують свої ресурси у формі боргових зобов'язань та розміщують у доходні активи. Формування грошових ресурсів на даному ринку не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно скористатися, як банківськими вкладами. Вони вкладаються на тривалий, заздалегідь визначений строк.

Недепозитне залучення грошових коштів може здійснюватися за допомогою страхових компаній, пенсійних фондів, ломбардів, лізингових та факторингових компаній, а також інвестиційних фондів, фінансових компаній та кредитних спілок тощо.

грошовий ринок капітал попит

2. Попит на гроші. Пропозиція грошей. Модель грошового ринку

Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку - попит, пропозиція, ціна. Особливості грошового ринку визначають особливості кожного з елементів: попит має форму попиту на позики, пропозиція - форму пропозиції позик, а ціна - форму відсотка на позичені кошти.

Розмір відсотка визначається не величиною вартості, яку несуть у собі позичені гроші, а їх споживчою вартістю - здатністю надавати позичальнику потрібні блага. На грошовому ринку розрізняють кілька видів відсотків: облігаційний, банківський, обліковий, міжбанківський тощо.

Облігаційний відсоток - норма доходу, встановлена за цінними паперами. Він має забезпечити зацікавленість інвесторів у вкладанні грошей у цінні папери. Цей відсоток повинен мати вищу ставку, ніж відсоток за банківськими депозитами, оскільки останні ліквідніші, ніж цінні папери.

Банківський відсоток - узагальнена назва відсотків за операціями банків.

Депозитний відсоток - норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам за їхніми депозитами.

Облігаційний та депозитний відсотки визначають первинну ціну, яку мають гроші на початковому етапі надходження на грошовий ринок. Їхній рівень визначає дохідність найбільш представницьких фінансових активів - облігацій та депозитів. Тому рівень ставок е найвідчутнішим стимулятором пропозиції грошей на ринку.

Наслідки зміни станки відсотка різні й зачіпають як грошову сферу, так і реальну економіку: виробництво, інвестиційну сферу, сферу обігу тощо.

Перш за все зміни ставки відсотка впливають на попит на грошовому ринку; при зростанні ставки попит знижується, а при зниженні - підвищується.

Попит на гроші (МD) - це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари та послуги.

Попит на гроші (МD) формується з таких складових:

¦ попит на гроші як засоби обігу (діловий, операційний або попит на гроші для здійснення угод);

¦ попит на гроші як засоби збереження вартості (попит на гроші як активи, попит на запасну вартість, або спекулятивний попит).

Попит на гроші пов'язаний обернено-пропорційною залежністю зі швидкістю обігу грошей. Чим швидшим буде обіг грошей, тим менше необхідно грошової маси і меншим буде попит на гроші.

З боку економічних суб'єктів виділяються три групи мотивів попиту на гроші.

1. Трансакційний (операційний) мотив в тому, що економічні суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримувати на належному рівні своє особисте і виробниче споживання.

2. Мотив завбачливості полягає в тому, що фізичні і юридичні особи бажають мати запаси готівкових грошей, щоб у будь-який момент мати можливість задовольнити свої непередбачені потреби (хвороба, аварії, вихід з ладу побутової чи виробничої техніки тощо). Його ще називають страховим запасом.

3. Спекулятивний мотив пов'язаний з тим, що економічні суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх у високоприбуткові фінансові активи (акції, облігації тощо). А при збільшенні ризиків на фінансові активи - повернути гроші.

Під пропозицією грошей (МS) мається на увазі загальна кількість грошей, що перебувають в обігу; вона складається із агрегатів МІ, М2, МЗ.

Тому емісія грошей розглядається, як зростання пропозиції на грошовому ринку, а вилучення з обігу розглядається, як скорочення пропозиції грошей. Емісія - це зовнішній чинник пропозиції грошей. А попит на гроші може бути первинним чинником у взаємодії з пропозицією грошей. У своїй динаміці пропозиція грошей повинна постійно орієнтуватися і прилаштовуватися до зміни попиту на гроші.

Принципово важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Монетаристами опрацьовано декілька теоретичних моделей встановлення грошової рівноваги на основі взаємодії грошової маси, реальних доходів і норми відсотка.

Чим вищий рівень прибутку в суспільстві, тим більше укладається угод; чим вищий рівень цін, тим більше необхідно грошей для укладання угод у межах національної економіки. Модель грошового ринку подано на рис.3.

Рис.3 - Проста модель грошового ринку

По горизонтальній осі відкладається розмір грошової маси, а по вертикальній - відсоток (ціна грошей). Попит на грошову масу (МD) зменшується із збільшенням відсотка. Чим більший відсоток, тим менш розумно зберігати свої кошти у вигляді готівки. Краще мати їх у вигляді засобів, що дають прибуток. Зі зниженням відсоткової ставки попит на грошову масу зростає.

Грошовий ринок дає змогу здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки. Водночас це - синтез ринків різних засобів платежу. Як переконує досвід країн із розвиненою ринковою економікою, угоди на грошовому ринку опосередковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг або надають грошові позики, по-друге - інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань, що реалізуються за гроші на обліковому ринку.

Отже, грошовий ринок може бути представлений ринком готівки і ринком боргових зобов'язань (облікових або боргових інструментів).

Размещено на Allbest.ru