Фінансовий контроль за діяльністю суб’єктів господарювання як різновид публічного фінансового контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансовий контроль за діяльністю суб'єктів господарювання як різновид публічного фінансового контролю

Настенко М.О.,

аспірант кафедри правового забезпечення господарської діяльності Харківського національногоуніверситету внутрішніх справ

Анотація

фінансовий контроль публічний господарський

У статті досліджуються правові особливості публічного фінансово-господарського контролю як різновиду публічного фінансового контролю, що здійснюється з метоюудосконалення умов господарювання з врахуванням публічних фінансових інтересів.

Ключові слова: фінансовий контроль, публічний фінансовий контроль, господарська діяльність, фінанси, фінансові правовідносини.

Аннотация

В статье исследуются правовые особенности публичного финансово-хозяйственного контроля как разновидности публичного финансового контроля, осуществляемого с целью усовершенствования условий хозяйствования с учетом публичных финансовых интересов.

Ключевые слова: финансовый контроль, публичный финансовый контроль, хозяйственная деятельность, финансы, финансовые правоотношения.

Annotation

The article investigates the legal features of public financial and economic control, as a kind of public financial control, which is carried out with the aim of improving the economic conditions taking into account public financial interests.

Key words: financial control, public financial control, economic activity, finances, financial legal relations.

Постановка проблеми. Фінансовий контроль охоплює всі напрями діяльності суб'єктів будь-якого правового статусу, пов'язаної з формуванням, розподілом, перерозподілом та використанням публічних фінансових ресурсів. Цілком слушним є зауваження фахівця фінансово-правової науки Л.К.Воронової, що за допомогою фінансового контролю забезпечується законність у фінансовій і господарській діяльності. Він є одним із засобів попередження безгосподарності, виявлення фактів зловживань, марнотратства [1,с. 82].

Відповідно до Господарського кодексу України (далі - ГКУ) держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю у сфері збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; у фінансових, кредитних відносинах, валютного регулювання та податкових відносинах - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни (ст. 19 ГКУ ) [2]. Отже, за допомогою контролю держава регулює господарську діяльність і впливає на її ефективність і результативність. З цих позицій визначення особливостей правового регулювання фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання, як різновиду публічного фінансового контролю, має важливе та актуальне значення для ефективної, стабільної та законної організації господарської діяльності в інтересах економічного розвитку держави та зростання добробуту її громадян.

Стан опрацювання. Теоретико-правові засади фінансового контролю досліджуються у працях фахівців фінансово-правової науки, оскільки до напрямів правового регулювання фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування, інших державних установ, а також суб'єктів господарювання, належить контроль за правильністю та своєчасністю формування та використання публічних фінансів.

У сучасних фінансово-правових дослідженнях сутність публічної фінансової діяльності, як і публічного фінансового контролю, поширюється і охоплює не тільки діяльність із приводу перевірки формування фондів коштів. У наукових роботах підкреслюється значення публічного фінансового контролю для «попередження правопорушень і виявлення помилок, які допущені у процесі, як публічної фінансової діяльності, так і в діяльності суб'єктів господарювання, робота яких повністю або частково пов'язана з діяльністю органів публічної влади» [З, с. 51]. У дослідженнях відмічається недосконалість законодавчого забезпечення питань проведення державного фінансового контролю і пропонується проведення в державі «... більш ґрунтовної законотворчої діяльності з аналізу і пошуку нових можливостей у роботі з господарюючими суб'єктами» [4, с. 232]. Відмічається тенденція поширення змісту фінансово-правових відносин, аргументуючи це появою нових видів публічних грошових фондів, зокрема публічних грошових фондів органів місцевого самоврядування та накопичувальних публічних грошових фондів коштів [5, с.ЗЗ]. Враховуючи розвиток ринкових умов господарювання в Україні, зміни складових фінансової системи країни і намагання дотримання європейських стандартів у фінансовій діяльності, необхідне подальше поширення об'єктів правового регулювання державного фінансового контролю у правовідносинах з приводу публічної фінансової діяльності. Отже, включення фінансової діяльності суб'єктів господарювання до об'єктів державного фінансового контролю у наукових працях не заперечується, але не визначається чинним законодавством механізм та методика проведення такого виду контролю, що має вкрай важливе значення для вдосконалення правових умов господарювання в Україні.

Мета статті. На підставі законодавчих та наукових положень, що визначають завдання публічного фінансового контролю, розкрити сучасне значення фінансового контролю за суб'єктами господарювання, як новітнього засобу державного регулювання публічних фінансових ресурсів та його місце в системі фінансових правовідносин.

Виклад основного матеріалу. У чинному законодавстві міститься колізія щодо регламентації сутності та завдань фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначає, що до головних завдань органу державного фінансового контролю належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства, законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені до підконтрольних установ, але підлягають контролю ( ст. 2) [6]. Інші статті цього закону не регламентують цей вид контролю, хоч і визначають основні методи проведення державного фінансового контролю у всіх галузях.

Відповідно до ГКУ до правових засобів регулювання господарських відносин належить державний контроль за діяльністю господарчих суб'єктів, зокрема, шляхом надання права прийняття рішень із фінансових питань у сфері формування та використання публічних фінансових ресурсів, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також з адміністративних та інших відносин управління (ст. 8 ГКУ). Ця норма встановлює правовий порядок контролю у сфері господарювання не тільки за формуванням, а і використанням публічних фінансових ресурсів, а також у бюджетному процесі, що значно поширює об'єкти фінансового контролю і значення державного фінансового контролю, як засобу правового регулювання господарської діяльності.

Проте на відміну від кодифікованого нормативного акту, спеціальний закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не визначає фінансову діяльність господарюючих суб'єктів об'єктом державного фінансового контролю, а містить відсильну норму ( ст. 2) [7]. Отже, в спеціальних нормативно-правових актах з державного контролю і державного фінансового контролю питання проведення державного фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання визначаються фрагментарно, в межах інших питань і є пробілом законодавства завдання, функції, принципи та інші елементи правового механізму організації цього виду фінансового контролю.

У чинному законодавстві, як і іноді у наукових дослідженнях, доктринах, використовуються терміни «державний фінансовий контроль» і «державний і муніципальний фінансовий контроль» у значенні «публічний фінансовий контроль». Погоджуємося з думкою вчених, що ця підміна термінів є наслідком недосконалості перекладів документів, які були запроваджені «Європейською комісією з метою запровадити структуровану модель для надання допомоги національним урядам у реорганізації їхнього внутрішнього контролю і, зокрема, для підвищення рівня управління публічними фінансами відповідно до міжнародних стандартів і передовою практикою ЄС» («Термін Public Internal Financial Control» (PIFC) - публічний фінансовий контроль) [8, с. 84].

Академік Л.К. Воронова у наукових роботах завжди підкреслювала публічний характер фінансового контролю, як регламентованого правовими нормами діяльності державних, муніципальних та інших публічних органів із перевірки своєчасності і точності планування, обґрунтованості й повноти надходження коштів до відповідних фондів, правильності та ефективності їх використання [9, с. 47]. З цих позицій публічний фінансовий контроль проводиться контролюючими суб'єктами різного правового статусу, як державними, так і недержавними. Погоджуємося із думкою, що публічний фінансовий контроль - «це регламентована правовими нормами цілеспрямована діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань незалежно від форм власності та інших суб'єктів з перевірки своєчасності й точності надходження коштів у банк, до бюджетів та інших грошових фондів, правильності й ефективності використання таких коштів і матеріальних резервів» [8, с. 85]. Правові засади публічного фінансового контролю регулюють і впливають на діяльність уповноважених суб'єктів, зокрема суб'єктів господарювання і охоплюють широке коло відносин з приводу формування, розподілу та використання публічних фінансових ресурсів.

У навчальній літературі вказується, що фінансові правовідносини - це урегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обов'язків у сфері мобілізації, розподілу та витрачання централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів [10, с. 38], або це урегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб'єктивних прав та юридичних обов'язків з приводу формування, розподілу (перерозподілу) і використання коштів публічних грошових фондів [11, с. 62]. При єдності основних положень у наданих визначеннях відсутня своєрідна ознака, що визначає особливість цих відносин, як фінансових, це контроль.

Фінансам притаманна контрольна функція. Контрольна функція фінансів, як визначається в теорії фінансів, «... виявляється в контролі за розподілом внутрішнього валового продукту по відповідних фондах і їх використанням відповідно до цільового призначення» [12, с. 9]. Отже, фінансовий контроль охоплює всі етапи обігу публічних фінансів: формування, розподіл та використання. З цих позицій цілком поділяємо висновок, що фінансовий контроль повинен забезпечувати розвиток суспільного і приватного виробництва, прискорення НТП, підвищення якості праці у всіх ланках народного господарства і охоплює виробничу та невиробничу сфери [12, с. 10 ]. Таким чином, фінансово-контрольна діяльність охоплює всі сфери суспільства та всіх суб'єктів фінансових правовідносин. З цих позицій фінансовий контроль потрібен для захисту фінансових інтересів громадян, держави, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів, у всіх видах фінансової діяльності, тобто в процесі формування, розподілу, (перерозподілу) та використання публічних фінансів. Ці ознаки фінансового контролю визначають його місце у фінансових правовідносинах і як їх різновиду, і як фінансово-правового інституту, і як інституту публічного права.

Цілком слушним є висновок фахівця фінансово-правової науки Л.К. Воронової, що фінансові правовідносини за фінансово-правовими інститутами поділяються на види, серед яких і відносини з фінансового контролю [1, с. 35]. Отже фінансово-контрольні відносини в системі фінансових правовідносин потрібні для забезпечення стабільності та ефективності фінансової діяльності суб'єктів фінансових правовідносин, як з формування, так і використання публічних фінансових ресурсів.

Об'єктивна оцінка методологічних засад публічного фінансового контролю вимагає його розгляду з різних аспектів і цілком поділяючи існуючу в науці фінансового права думку стосовно широкого та вузького його трактування, зазначимо, що незалежно від сутності, фінансовий контроль у правовідносинах - це спеціальний засіб забезпечення правового регулювання діяльності суб'єктів цих правовідносин, у літературі зазначено, що в широкому аспекті фінансовий контроль - це сукупність засобів державного регулювання, які забезпечують ефективну державну фінансову політику, а в вузькому значенні - це контроль держави та муніципальних утворень в особі компетентних органів, а також інших уповноважених органів за законністю та доцільністю діяльності у процесі формування, розподілу та використання грошових фондів держави та муніципальних утворень з метою ефективного соціально-економічного розвитку країни [13,с. 136].

Публічний фінансовий контроль, як діяльність уповноважених суб'єктів і як засіб державного регулювання, притаманний всім видам правовідносин і фінансовим в тому числі, що свідчить про суттєві відзнаки фінансово-контрольних відносин, як різновиду фінансових правовідносин і правовідносин в цілому.

Враховуючи риси фінансових правовідносин, до характеристики фінансово-контрольних відносин в сфері господарювання можливо віднести такі риси, як: а) правові засади регулювання, що встановлюються законодавством; б) коло суб'єктів, тобто учасників цих правовідносин, контролюючих та підконтрольних, які пов'язані правами та обов'язками; в) матеріальний грошовий зміст фінансово-контрольних відносин з приводу якого вони складаються; г) імперативний характер.

Визначення ознак публічного фінансового контролю, впливає на встановлення методологічних засад фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання. Вчені вважають, що норми, які утворюють інститут фінансового контролю мають всепроникаючий характер, оскільки у бюджетному, податковому, банківському праві та інших інститутах фінансового права є контрольні норми, що визначають особливості здійснення фінансового контролю у відповідних сферах: бюджетній, податковій тощо [3, с. 4]. Отже, фінансово-правові норми, які містяться у чинному фінансовому законодавстві, визначають поняття фінансового контролю, мету, завдання, принципи, методи проведення, суб'єктів, об'єкт та предмет контролю, стадії контрольної процедури, види порушень та відповідальність. Норми адміністративного, господарського, банківського, бюджетного законодавства встановлюють норми, які регулюють окремі сфери контрольної діяльності. Проте спеціальний закон, який встановив би основні положення щодо проведення публічного фінансового контролю і особливості організації його видів у різних сферах суспільства та визначив би систему органів, їх повноваження в Україні, відсутній.

На цей час Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлює головні завдання органу державного фінансового контролю, зокрема, і за діяльністю суб'єктів господарювання за судовим рішенням, а також функції, права, обов'язки, відповідальність цього органу, методи проведення фінансового контролю, такі, як державний фінансовий аудит, перевірка державних закупівель, інспектування, ревізія, а також правовий захист службових осіб органу державного фінансового контролю і їх взаємовідносини з іншими органами державної влади [6]. По суті вказаний закон встановлює повноваження одного органу державного фінансового контролю, який в минулому, як вказано в преамбулі закону називався «Державна контрольно-ревізійна служба», до того ж не містить особливостей проведення видів публічного фінансового контролю в різних сферах, а також права та обов'язки підконтрольних суб'єктів. Інші нормативно-правові акти, які встановлюють особливості проведення господарської діяльності, як вже зазначалось, містить норми, що регламентують ці питання в межах інших питань. Поділяючи думку, що фінансовий контроль, як інститут загальної частини фінансового права, складається з фінансово-правових норм, які визначають поняття фінансового контролю, його мету та завдання, цілі та принципи організації і здійснення, а також суб'єкти, об'єкти, предмет, види, форми і методи, процес фінансового контролю [14, с. 109], тобто регулюють організацію і порядок проведення фінансового контролю, зазначений вище спеціальний закон вказані елементи не визначає.

Отже, не можна вважати Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» спеціальним нормативно-правовим актом, що встановлює загальні засади публічного фінансового контролю, оскільки він не містить загальні принципи фінансового контролю, мету і завдання, повноваження контролюючих і підконтрольних суб'єктів, процесуальні особливості фінансового контролю у різних сферах суспільного виробництва. Все це свідчить про необхідність прийняття нового закону України «Про публічний фінансовий контроль в Україні» або удосконалення чинного модельного закону шляхом встановлення фінансово-контрольних загальних засад його організації і процесуальних особливостей його різновидів. Інститут фінансового контролю складається на підставі фінансово-контрольних норм і відрізняється від інших правових інститутів у системі фінансових правовідносин.

Висновки

Сутність фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання обумовлені специфікою тільки такої господарської діяльності, яка пов'язана з публічними фінансами і це визначає відзнаки суб'єктного складу і об'єкту контролю, особливості методів і процедури проведення, відповідальність за наслідками встановлених правопорушень.

Фінансовий контроль, як особливий інститут фінансового права, має складну структуру, тому що його норми входять і до особливої частини фінансового права, бо існують специфічні його види, такі як бюджетний, податковий, валютний, банківський, грошовий, а також господарський, які здійснюють визначені законодавством суб'єкти. Контрольні відносини, що характеризуються правовими зв'язками, які складаються між уповноваженими суб'єктами фінансового контролю і господарюючими суб'єктами, що використовують фінансові ресурси для досягнення не тільки прибутку, а і соціально-економічного результату, характеризуються як специфічний вид публічних фінансово-контрольних відносин, що реалізуються в сфері господарювання.

Із цих позицій господарська діяльність, яка пов'язана з публічними фінансами, є об'єктом фінансового контролю, особливості якої зумовлюють відзнаки окремого різновиду публічного фінансового контролю - фінансового контролю за діяльністю суб'єктів господарювання або публічного фінансово-господарського контролю.

Різновиди фінансово-контрольних відносин мають пов'язаний об'єкт правового регулювання - фінансові відносини, що складаються з приводу формування, розподілу та використання публічних фінансових ресурсів і характеризуються специфічними рисами об'єкту контролю. Цілком слушним є висновок науковців, що «... вдосконалення фінансового контролю стосовно формування бюджетів потребує проведення в державі більш ґрунтовної законотворчої діяльності з аналізу та пошуку нових можливостей в роботі з господарюючими суб'єктами. Головним змістом цих перетворень повинно бути дотримання вимог Конституції України, принципів системи оподаткування, підвищення рівня контролю, доцільність та ефективність застосування заходів відповідальності. Перспективою подальших досліджень має стати також формування та обґрунтування комплексної методики фінансового контролю» [4, с. 232]. Отже, розробка комплексної методики фінансового контролю повинна враховувати і особливості контрольної роботи держави з господарюючими суб'єктами, що потребує подальшого дослідження елементів правового механізму публічного фінансово-господарського контролю.

Недосконалість законодавчого забезпечення організації державного фінансового контролю потребує законодавчого врегулювання з врахуванням особливостей організації публічного фінансово-господарського контролю. На розгляд Верховної Ради України надано законопроект «Про систему державного фінансового контролю в Україні», в якому потрібно встановити визначення фінансового контролю з врахуванням його специфічних видів, що здійснюються спеціальними уповноваженими органами контролю, сферою діяльності яких є конкретна область фінансових правовідносин, зокрема і в сфері господарських відносин.

Список використаних джерел

1. Воронова Л. К. Фінансове право України : підручник/Л. К. Воронова. - К.: Прецедент, Моя книга, 2006. -448 с.

2. Господарський кодекс України від Ібсічня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18-22. - Ст.144.

3. Ніщимна С.О. Функції та завдання публічного фінансового контролю / С.О. Ніщимна - [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://pravoznavec.com.ua/period/article/8499/%D1.

4. Товстопят Л.М., Хуткий О.В. Правове регулювання фінансового контролю в Україні: проблеми та перспективи вдосконалення II Порівняльно-аналітичне право. - 2013. - № 3-2. - С. 230-232.

5. Нечай А. А. Динамика финансовых отношений и новый подход к категориям финансового права / А. А. Нечай II Государство и право. - 2000. - С. 33-39.

6. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України № 5463-УІ від 16.1.0.2012 II Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1993. - № 13. - Ст. 110.

7. Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України II Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2007. - № 29. - Ст. 389.

8. Музика-Стефанчук О.А. Публічний фінансовий контроль: проблеми вітчизняної, закордонної та міжнародної термінології II

О.А. Музика-Стефанчук,- Публічне право. - № 1(13). - 2014. -С. 84-89.

9. Фінансове право: Підручник / Керівник авт. колективу і відп. ред. Л.К.Воронова. - Видання друге, виправлене та доповнене. - X.: Фірма «Консум», 1999. - 496 с.

10. Фінансове право: навч. посібник/зазаг.ред. А.Г.Чубенка, Д.М. Павлова/К. : КНТ, 2014.-600с.

11. Фінансове право: підручник/за заг.ред. О.М. Бандурки та О.П. Гетманець; Ю.М. Жорнокуй і др. - Харків : Екограф, 2015. -496 с.

12. Юхименко П. І., Федосов В. М., Лазебник Л. Л. та ін. Теорія фінансів: Підручник / За ред. проф. В. М. Федосова, С. І. Юрія. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 576 с.

13. Крохина Ю. А. Финансовое право России : учебник / Ю. А. Крохина. - 3-є изд., перераб. и доп. - М. : Норма, 2008. - 720 с.

14. Савченко Л.А. Правові основи фінансового контролю : навч. посібник/Л. А. Савченко. - К.: Юринком Інтер, 2008. -504 с.

Размещено на Allbest.ru