Проблеми оподаткування землі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми оподаткування землі

Межевська Л.В.

Кукса О.О.

Анотації

Стаття присвячена питанню оподаткування земель України, у ній проаналізовано цінність аграрної промисловості та значення плати за земельні ділянки. Розглядаються основні проблеми і недоліки податкового законодавства, висвітлюються цілі податкового збору та позитивні сторони цієї сфери земельного права. Запропоновані проблеми вирішення та підвищення ефективності податкового збору.

Ключові слова: земельне право, податок на землю, аграрна структура, землекористувач, власник земельної ділянки, угіддя, земельний кадастр.

Статья посвящена вопросу налогообложения земель Украины, в ней проанализирована ценность аграрной промышленности и значение платы за земельные участки. Рассматриваются основные проблемы и недостатки налогового законодательства, освещаются цели налогового сбора и положительные стороны этой сферы земельного права. Предложены проблемы решения и повышение эффективности налогового сбора.

Ключевые слова: земельное право, налог на землю, аграрная структура, землепользователь, собственник земельного участка, угодья, земельный кадастр. плата податковий законодавство земельний

The article is devoted to the question of the taxation of the land of Ukraine, the value of the agricultural industry and the value of payment for land plots are analyzed. The main problems and shortcomings of the tax legislation are considered. The objectives of the tax collection and the positive aspects of this area of land law are covered. The problems of solution and increasing the efficiency ofthe tax collection are proposed. Key words: land law, land tax, agrarian structure, land user, land owner, land, land cadastre.

Актуальність теми. Відомо, що Україна славиться родючістю своїх земель, тому важливим є збагачення і поліпшення її стану. Оподаткування землі є регулятором земельних відносин між землекористувачами або власниками земельних ділянок і державою. У системі управління земельними ресурсами важлива роль належить справлянню плати за землю. Земельний податок запроваджений із метою формування джерела коштів задля фінансування охорони та забезпечення раціонального використання.

Збір податків в Україні є важким процесом і потребує уваги з боку законодавців. Земельне оподаткування є важливим внеском в український бюджет, оскільки земельні податки є загальнодержавними і обов'язковими до сплати для всіх громадян. Наразі, країна намагається вирішити проблеми в економічній сфері і одним з етапів вирішення вважаємо питання оподаткування населення. Зважаючи на те, що держава має великий аграрний потенціал, саме розвиток аграрної структури є значним внеском до бюджету.

Проблему регулювання саме земельних податків потрібно вважати актуальною. Нестача коштів щодо екологічного поліпшення земель є важливим питанням, яке потрібно порушити, необхідно знайти економічно вигідні рішення для держави, які стосуються питання оподаткування. Можна роздивитися детальніше та проаналізувати справляння сплати за землю в країнах Європейського союзу, запозичити їх досвід та порівняти з нашим оподаткуванням. Це питання є дискусійним та важливим тому, що потребує детального розгляду та уточнення усіх аспектів врегулювання наявних проблем.

Метою статті є з'ясування проблем оподаткування земельних ділянок в Україні та обґрунтування шляхів їх усунення.

Завдання статті - проаналізувати проблеми земельних податків в Україні та знайти шляхи їх вирішення.

На сучасному етапі в Україні істотною проблемою є регулювання податку на землю. Це питання є актуальним тому, що воно торкається взаємовідносин власників земель або землекористувачів із державою. Правильна побудова податкової системи забезпечить чіткість у функціонуванні економічної галузі країни. Збір податку не тільки у земельній сфері, а й взагалі, є основним надходженням фінансів до бюджету України. Економічна система країни у цілому організована та тримається на зборі податків, за допомогою яких згодом виплачуються заробітні плати, пенсії та інші виплати. Гроші, які держава отримує за рахунок надходжень, використовуються задля вирішення не тільки економічних питань щодо збагачення і покращення стану землі, а й оборонних завдань, розвитку освіти, науки і культури. Зважаючи, на те, що аграрний потенціал у країні досить високий, можна вважати, що земельний податок приносить значний прибуток до бюджету України. Плата за землю не є нововведенням, але це призводить до певних проблем та потребує роз'яснень щодо деяких питань.

Проблематику земельного оподаткування у свої працях згадували такі вчені, як: В. Бондаренко, В. Василенко, В.А. Голян, Б. Данилишина, М. Дем'яненко, О. Дмитрик, С. Дорогнуцова, І. Лукінов, М. Ковенко, В. Криська, В. Медвєдєва, В. Мосейчук, А. Москаленко, І. Пліско, Третяка, І. Хмелевський, В. Хохуляк, М. Федоров, Фінашко.

Вчені вважають, що значним фактором родючості землі є забезпечення достатньої кількості коштів для її покращення та збереження. Зараз, сільськогосподарські угіддя потребують догляду, оскільки знаходяться не в задовільному стані. Одним із суттєвих недоліків сучасного механізму справляння плати за землю в Україні є те, що вона не забезпечує фінансовими ресурсами заходи щодо поліпшення та охорони земельних угідь [1, с. 153-154]. Аграрні ресурси дуже важливі для українського бюджету тим, що вони є невід'ємною складовою підняття економіки нашої держави, і не можна допускати погіршення стану земельних ділянок. Не меш важливим є те, що не вистачає фінансів для забезпечення охорони землі, її покращення та збагачення. Наразі, останні данні археологічних обстежень показують, що родючість українських ґрунтів має схильність до погіршення. Отже, можна вважати, що однією із низки проблем є недостатнє постачання фінансових ресурсів для удосконалення та підтримки стану земельних ділянок. Це питання є актуальним, оскільки Україна є аграрною країною і незважаючи на те, що за останні роки стан земель погіршився, все одно вважається, що український ґрунт за характером родючості є найкращим у світі, тому не можна допускати ще більшого погіршення стану земельних угідь. Потрібно чітко визначити порядок розподілу коштів, які надходять з оподаткування для вирішення проблеми не фінансування аграрної сфери.

Розглянувши детальніше світове оподаткування, можна зазначити, що у кожній країні своя система податків на землю. Вважаємо, що корисним буде запозичити досвід країн Європейського Союзу, де податок на землю є значно більшим, ніж в Україні і контроль за станом землі здійснює не тільки держава, а і власники земель. Так, наприклад у Великій Британії землекористувачі зобов'язуються інформувати про стан своїх угідь. До уповноважених установ подається звітність про ознаки ерозії, зниження вмісту гумусу та інша інформація, яка надає можливість слідкувати за аграрним сектором. Завдяки інформуванню та підвищенню оподаткування земельних ділянок можна буде покращити стан аграрної промисловості та забезпечити охорону угідь, що у майбутньому дасть можливість вилучати з землі продукцію, яка згодом буде приносити прибутки до Державного бюджету України.

Ще однією не менш важливою проблемою є те, що земельні податкові платежі недостатньо виконують стимулюючі та стримуючі властивості і не дозволяють належним чином врегульовувати проблеми розвитку земельних відносин [2, с. 37]. Зважаючи на те, що аграрна промисловість в Україні розвинена не на всі сто відсотків і землекористувачі отримують маленький прибуток зі своєї діяльності в земельній сфері - це призводить до того, що користування землею стає невигідним і неприбутковим. Зниження ефективності сільськогосподарської продукції та недоторканість державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників є однією із проблем піднятого питання. Зауважмо на тому, що українське сільське господарство має маленьку підтримку з боку держави і через це втрачає свою конкурентоспроможність на світовому ринку, порівняно з продукцією, що виробляється країнами з високим рівнем державної підтримки. Більшість фахівців вважають, що існуючій рівень допомоги цієї сфери є недостатнім для українського господарства і потребує більшого фінансування. Якщо не підіймати рівень державної підтримки сільському господарству, це призведе до знищення аграрної сфери, а значить, і погіршення економічного стану держави, чого не можна допускати.

Питання маленьких прибутків сільського господарства сприяє тому, що знижується бажання працювати у даній сфері, це скорочує площі сільськогосподарських угідь та погіршує фінансовий стан країни. Через те, що господарське виробництво є неприбутковим, податкові збори мають можливість сплатити не всі власники земельних ділянок, і це призводить до занепаду агросфери, яку не можна допускати для нашої держави тому, що це понесе суттєві збитки для української економіки. Можна сказати, що такі проблеми є суттєвою загрозою продовольчій безпеці та економіці України. Отже, для того, щоб податкові збори мали можливість оплатити всі власники земель, потрібно, в першу чергу, попіклуватися про рентабельність сільського господарства, підняти попит на діяльність у даній сфері праці та забезпечити фінансову підтримку з боку держави. Тоді сільськогосподарська діяльність буде приносити прибуток господарям, а через систему оподаткування сільськогосподарських земель і державі.

Також важливо зазначити, що на практиці законодавчо встановлений порядок стягнення земельного податку часто не дотримується. Замість податкових повідомлень неформальні повідомлення-заклики сплатити земельний податок надсилаються від імені сільських рад [3, с. 432]. Питання урегулювання правильного порядку стягнення земельного податку потрібно роздивитися детальніше та встановити певну відповідальність за недотримання законодавства. Зважаючи на такий недолік можна прослідкувати певну недбалість зі сторони відповідальних органів у цьому питанні. Дивлячись з іншого боку, не дотримують своїх обов'язків не тільки компетентні державні органи, а і особи, які ухиляються від сплати податків. Це свідчить про те, що не регулюється та не прослідковується діяльність відповідних органів і землекористувачів. Прикладом може слугувати те, що деякі юридичні особи не оформлюють право власності на земельні ділянки, тим самим порушуючи закон.

Отже, зважаючи на вище сказане, можна зробити висновок, що законодавчі норми повинні дотримуватися і виконуватися не тільки державними органами а й громадянами України. Варто пильніше слідкувати за додержанням норм, які встановленні у законодавстві, щодо сплати податків та інших дій, пов'язаних із земельним правом. Оскільки відповідальною за перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів, є лише податкова служба, вважаємо за потрібне, для покращення роботи, створити декілька правових установ. Розподілити діяльність цих органів таким чином, щоб кожна новоство- рена організація несла відповідальність за певну роботу та її виконання.

Звісно, існують і позитивні аспекти податкових зборів. Це вигідно покращує економічний стан країни, зважаючи на велику кількість землекористувачів. Також слід відмітити, що в Україні існують пільги на оподаткування земельних ділянок. Це дає можливість не платити податковий збір деяким юридичним особам та громадянам нашої держави, оскільки можливість сплатити мають не всі власники земель. Категорії таких осіб передбачені у Податковому Кодексі України, а також у деяких інших Законах України. З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про Державний земельний кадастр", тобто можна зробити висновок, що законодавча база, яка стосується земельного права розвивається та вдосконалюється. Це нововведення оптимізувало та покращило роботу, врегулювало земельні відносини, значно спростило оформлення землі та права власності на неї. В теорії цей закон не мав жодного недоліку, але на практиці у перші роки було помітно певні прогалини у систематизації та організації діяльності системи органів Державного земельного кадастру. Сам процес становлення кадастру нелегкий та тривалий, було допущено ряд помилок, які стало видимими на публічній кадастровій карті. Виправлення цих помилок потребує уважності фахівців. Зважаючи на досвід інших країн, які досі корегують свої кадастрові карти, Україна запровадила унікальну функцію, яка полегшує життя працівника кадастрових служб. Вона полягає в тому, що землекористувачі можуть самі залучатися до процесу виявлення помилок. На сьогоднішній день система дозволяє не тільки побачити на Публічній кадастровій карті свою ділянку, а й одразу проінформувати про помилку, у разі її виявлення.

Але незважаючи на деякі прогалини у Державному земельному кадастрі великим плюсом є те, що інформація про землі стала публічною, це великий крок вперед до прозорого ринку нерухомості. Важливим є те, що ця служба регулює земельні відносини, визначає розмір плати за землю та містить дані про раціональне використання та забезпечення охорони земель. Можемо стверджувати, що дане нововведення є корисним і цінним для держави і землекористувачів загалом. Воно дає змогу розвиватися земельному законодавству. Також дані Державного земельного кадастру є підставою для нарахування податку. Тобто, важливо, щоб кадастрова служба покращувала та оптимізувала свою роботу.

Висновки

Отже, зважаючи на все вищесказане, можна зробити висновок, що для України є важливим аграрний потенціал та його збереження. Бюджет країни значно поповнюється за рахунок державних зборів. Оскільки Україна багата родючими землями, то податки на неї, їх правильне застосування і регулювання є невід'ємною частиною державного бюджету. Зважаючи на те, що податкова система має певні недоліки, необхідно взяти їх до уваги та і сприяти їхньому усуненню. Задля вирішення проблеми екологічного поліпшення земельних угідь та забезпечення їх охорони, потрібно розподілити податкові збори в раціональному плані, тобто залишати невеликий процент надходжень за місяць на покращення стану земельних ділянок. Також можна запозичити досвід Європейських країн, що дасть змогу проаналізувати оподаткування зарубіжних держав та порівняти з нашою податковою системою. Налагодити та організувати роботу компетентних органів у земельній сфері. Покращити роботу Державної кадастрової служби, оскільки від неї напряму залежить нарахування податку на землю. Наразі, економіка країни у аграрній сфері не рухається вперед, а просто стоїть на місці. Недотримання норм земельного та податкового кодексу з боку громадян та юридичних осіб є також важливим упущенням і проблемою у регулюванні відносин між державою та землекористувачами. Компетентні органи повинні більш відповідально слідкувати за виконанням зобов'язань, які покладенні на власників земель, оскільки родючість угідь в Україні з кожним роком стає все менше і менше. Це пов'язано з недостатнім фінансуванням агрономічної сфери. Вважаємо, що це є важливою проблемою: якщо не покращувати стан угідь, це призведе до малої родючості, що потягне за собою знецінення землі та зниження економіки країни. Ще не менш важливим є питанням забезпечення державної підтримки сільського господарства, тому що тієї допомоги, яку надає країна, не вистачає. За допомогою сільського господарства розвивається агросфера і це дає змогу збирати податки з працюючих сільських господарів. Зважаючи на те, що товари сільськогосподарського призначення є не конкурентоспроможними на світовому ринку, українська агросфера занепадає і, на жаль, це завдає втрат бюджету країни

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Боровик П.М. Напрямки розвитку земельного оподаткування II Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л. Українки. - Економічні науки. -2010. -№2,- С. 152-157.

2. Заяць В.М. Роль платежів за землю у формуванні місцевих бюджетів / В.М. Заяць II Фінанси України. - 2009. -№10.-С. 32-39.

3. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / А.М. Мірошниченко - Р. І. Марусенко II Видавництво: "Правова Едність", 2009. -С. 552.

Размещено на Allbest.ru