Ідентифікація ризиків у системі управління фінансовою безпекою підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІДЕНТИФІКАЦІЯ РИЗИКІВ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

ХРАПКІНА ВАЛЕНТИНА

Постановка проблеми. Організація системи управління фінансовою безпекою підприємства потребує постійного аналізу значних обсягів інформації, які забезпечують прийняття й реалізацію конкретних управлінських рішень. В умовах ризикових ситуацій, із якими переважно доводиться мати справу при дослідженні чинників фінансової безпеки підприємства, виникає проблема аналізу та інтерпретації ризиків. Якісна інтерпретація ризиків у системі підтримки прийняття рішень забезпечує ефективне управління ними в умовах динамічних змін [1-4].

Аналіз основних досліджень і публікацій. У роботах І. Т. Балабанова, І. А. Бланка, Ю. Б. Вінслава, О.В. Вишневської, Л. В. Давидової, Л. В. Донцової, Д. А. Ендовицького, З. А. Круш, Н. П. Любушина, О. П. Овчинниковой Л. Є. Романової та ін. досліджено питання визначення критеріїв і меж фінансової безпеки підприємства. У роботах С. А. Кошечкіна, Е. Е. Куликової, С. А. Філіна, A. A. Лобанова, В. М. Гранатурова розглядаються методи й способи управління ризиками. Однак залишається недослідженою проблема прийняття рішень в умовах ризикових ситуацій у системі управління фінансовою безпекою підприємства.

Мета статті - обґрунтувати необхідність використання сучасних підходів до ідентифікації ризиків у системі управління фінансовою безпекою підприємства та їх ефективність.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку економіки та інформаційних технологій підвищення ефективності процесів управління фінансовою безпекою практично неможливе без використання сучасних автоматизованих систем, що забезпечують економію трудових, часових та інформаційних ресурсів при прийнятті рішень. Системи, що забезпечують підтримку багатокритеріальних рішень в умовах динамічного інформаційного середовища або умовах ризику, називаються системами підтримки прийняття рішень (СППР) [2].

При цьому в теорії прийняття рішень вибір в умовах ризику й невизначеності вимагає приведення вихідних умов управлінського завдання до деякого базисного подання. Розглянемо застосування цих основних вимог до задачі індикативного управління фінансовою безпекою промислових підприємств.

1. Ідентифікованість факторів ризику. З точки зору індикативного управління фінансовою безпекою такими факторами ризику виступають окремі виробничо-господарські операції й відповідні їм фінансові потоки.

2. Критеріальне подання якості можливих альтернатив. Це означає, що зіставлення різних альтернатив, їх порівняння має проводитися з точки зору деякого фіксованого набору показників, що відображають ступінь досягнення поставленої мети. У фінансовому менеджменті таким показником є сума або рівень чистого прибутку, або чистий приведений дохід. З точки зору індикативного управління фінансовою безпекою промислових підприємств, зважаючи на складність керованого об'єкта, вести мову про єдиний показник недоцільно. У такому разі для ідентифікації системи показників пропонується застосовувати процедуру класифікації фінансових інтересів фінансової безпеки промислових підприємств.

3. Вимірність показників, що характеризують рівень ризику прийнятих рішень. У цьому разі для ідентифікації системи показників ризику пропонується застосовувати процедуру класифікації загроз інтересам фінансової безпеки промислових підприємств.

4. Вираховуваність безлічі альтернатив прийняття рішення (кінцева кількість альтернативних способів управління фінансовою безпекою промислових підприємств, які здатні привести до різних результатів). Для виконання цієї вимоги при формуванні множини альтернатив у СППР пропонується скористатися моделлю прогнозування та формування стратегії управління фінансовою безпекою промислових підприємств.

5. Багатоваріантність. Ця вимога є необхідною умовою постановки задачі прийняття рішень в умовах ризику й невизначеності, оскільки вона пов'язана з можливістю отримання різних результатів при виборі однієї і тієї ж альтернативи, але при різних можливих сценаріях розвитку. У теорії управління такі сценарії розвитку називають станами зовнішнього середовища або "природи". Кількість таких помітних станів у процесі прийняття рішень має бути ідентифікована. Традиційно в якості таких сценаріїв виділяють песимістичний, оптимістичний, найбільш імовірний тощо. Формування сценаріїв є, з одного боку, аналітичною задачею, а з іншого - завданням прогнозування можливого майбутнього стану підприємства й зовнішнього середовища. Таким чином, для формування переліку сценаріїв доцільно скористатися методами прогнозування в системі управління фінансової безпеки підприємства.

6. Визначеність можливих результатів. Ця вимога передбачає, що для кожної альтернативи й можливого ідентифікованого варіанту розвитку зовнішнього середовища визначаються значення результуючих показників (індикаторів і критеріїв) фінансової безпеки підприємства.

7. Достовірність. Це вимога пов'язана з необхідністю оцінювати вірогідність реалізації певних результатів. При цьому справедливим є правило: чим більш визначеною (точною) є оцінка, тим нижчою є її достовірність за умови фіксованої якості вихідної інформації. Проведення імітаційних експериментів, комплексна оцінка помилок у моделях прогнозування фінансових показників дозволяють вирішувати й ставити завдання визначення такої точності рішень, при якій достовірність буде прийнятною.

8. Ефективність. Ця вимога означає, що в якості рішення повинна обиратися краща альтернатива. Беручи до уваги, що будь-яка складна СППР може претендувати лише на рекомендаційний характер результатів, одержуваних при її застосуванні, залишаючи вибір найкращого рішення за особою, що приймає рішення, СППР у системі індикативного управління фінансовою безпекою промислових підприємств повинна забезпечувати формування системи показників, що відображають ефективність та достовірність одержуваних результатів.

Таким чином, для підвищення ефективності системи фінансової безпеки підприємства необхідне проведення детального аналізу процесів інформаційного забезпечення заходів із підготовки та прийняття рішень. Для цього в роботі пропонується механізм ідентифікації ризикових ситуацій у рамках інфологічної моделі прийняття рішень. Пропонований механізм ґрунтується на відомих процедурах прийняття рішень та аналізу проблем, більш докладний виклад яких можна знайти в роботах із теорії прийняття рішень [1-2]. Пропонований механізм ідентифікації передбачає виділення ряду бізнес-процесів (БП) і схематично представлений на рис. 1.

БП 1. Ідентифікація та діагностування проблеми: встановлення причин проблемної ситуації, оцінка системи показників і чинників для опису проблеми та можливостей для її подолання. Для більш детального аналізу діагностованої проблеми проводиться збір попередньої інформації за допомогою СППР про стан зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

БП 2. Формулювання обмежень і критеріїв: проводиться розрахунок (вибір) і встановлення обмежень і критеріїв на окремі показники виробничо-господарської діяльності підприємства.

БП 3. Формулювання набору альтернатив або альтернативних способів вирішення проблеми, яке здійснюється з урахуванням обмежень і критеріїв, визначених у БП 2. При цьому однозначно визначається й ідентифікується кожен спосіб. Надалі ці способи можуть використовуватися як базис для обґрунтування конкретних рішень. Надалі для кожного способу задається оцінка його відповідності та застосовності для вирішення ідентифікованої проблеми й здійснюється ранжування альтернатив.

БП 4. Аналіз альтернатив і вибір кращої альтернативи здійснюється на основі результатів, отриманих в БП 1 - БП 3 з урахуванням особливостей і переваг особи, що приймає рішення. При цьому слід зазначити, що рішення має бути не тільки оптимальним із точки зору виділених критеріїв, а й мати високий ступінь реалізованості.

БП 5. Реалізація рішень полягає в доведенні прийнятого рішення до виконавців шляхом підготовки й доведення до них розпорядчих документів: наказів, вказівок, розпоряджень, графіків тощо та виконання їх кожним виконавцем у межах своїх посадових інструкцій і в установлені терміни.

БП 6. Забезпечення зворотного зв'язку Після того, як рішення прийняте й почало здійснюватися, обов'язково необхідно встановити зворотний зв'язок для організації контролю. Система контролю необхідна для забезпечення постійного моніторингу ходу виконання кожного процесу або дії. Зворотний зв'язок дозволяє частково оперативно корегувати прийняте рішення й сприяти його найкращій реалізації.

БП 7. Оцінка результатів реалізації рішень дозволяє врахувати наявний досвід прорахунків та недоліків у подальшій роботі. Як показник оцінки економічної ефективності прийнятого рішення може служити, наприклад, співвідношення отриманого економічного ефекту до виробничих витрат.

Наступний аспект, що потребує уваги, зводиться до того, що реалізація будь-якого рішення - це динамічний процес. Більше того, усі рішення, як правило, взаємопов'язані. Так, кожне рішення може базуватися на одному або декількох раніше реалізованих рішеннях й, у свою чергу, формувати умови для прийняття наступних. Ця здатність взаємного впливу рішень на ефективність реалізації одне одного призводить до експоненціального зростання складності завдань управління й не дозволяє ставити завдання оптимального управління на всій сукупності реалізованих рішень.

Для подолання цієї проблеми доцільно вести мову про "субоптимальні" або допустимі рішення. Для цього пропонується ефективність прийнятих рішень оцінювати на якісному рівні. У свою чергу, якісний опис процесів реалізації управлінських рішень вимагає ідентифікації можливих станів у системі управління фінансовою безпекою підприємств.

При цьому стан системи управління фінансовою безпекою може виражатися динамікою об'ємних і якісних показників виробництва продукції, товарообігу, витрат виробництва та обігу, прибутку та інших показників, що відображають результати діяльності підприємства в цілому. Такі показники вимагають повного й наочного відображення при обґрунтуванні оціночних критеріїв, адекватних поставленим завданням і способам їх вирішення.

Відповідно до класичної процедури прийняття рішень на основі модельних експериментів, найважливішим етапом є аналіз чисельних результатів розробленого механізму, у ході якого будуть досліджені прояви таких його характеристик як адекватність і достовірність. Проведення цього етапу дозволяє виявити ступінь відповідності механізму прийняття рішень в умовах реальної проблемної ситуації, а також потенціал його використання при прийнятті рішень [2, 5].

На цьому етапі пропонується проводити класифікацію станів у системі управління фінансовою безпекою підприємства з використанням теорії нечітких множин, що дозволить урахувати різні базові стратегії, які проявляються в розвитку реальних процесів у системі управління фінансовою безпекою підприємства.

Для ідентифікації нечітких станів у системі управління фінансовою безпекою підприємства сформована база показників за результатами діяльності ряду підприємств, що представляють різні галузі, за 2012 рік. Результати діагностики фінансового стану підприємств із використанням коефіцієнтного аналізу доповненого методом бальної оцінки, на прикладі енергетичної галузі наведено в табл. 1. При цьому для якісної інтерпретації коефіцієнтів використовувалися рекомендації [5, 6-8].

За підсумками коефіцієнтного аналізу фінансовий стан чотирьох підприємств було оцінено як "добрий"; проміжною характеристикою "задовільний стан" було відзначено одне підприємство; інші суб'єкти господарювання були визнані близькими до банкрутства. При цьому віднесення підприємств до того чи іншого класу було обумовлено кількістю параметрів, значення яких близькі до нормативних або перевищують їх.

Однак застосування універсальних еталонних значень показників, що характеризують фінансовий стан підприємств, не завжди доцільне. Цей висновок ґрунтується на тому що розвиток вітчизняних підприємств і відповідно тенденції в економіці України мають нестійкий характер [6].

Таблиця 1. - Результати діагностики фінансового стану підприємств енергетичної галузі з використанням коефіцієнтного аналізу