Основні види пільг суб’єктам ЗЕД (зовнішньоекономічної діяльності), що діють на території України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Основні види пільг суб'єктам ЗЕД (зовнішньоекономічної діяльності), що діють на території України

Податкові пільги згідно з законами України надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які відповідають критеріям, наведеним нижче:

-- їх експорт перевищує імпорт (нетто-експортери) за фінансовий рік;

-- обсяг їх експорту становить не менше 5 % від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів;

-- стабільно експортують наукові, наукомісткі товари, а також товари, у вартості яких частка доданої вартості становить не менше 30 %.

Зазначеним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надаються пільги щодо строків амортизації основних виробничих фондів у вигляді:

-- норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що використовуються для виробництва експортних товарів;

-- пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів; пільга зовнішньоекономічний оподаткування

-- норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для виробництва експортних товарів, не менших, ніж ті, що встановлені в країні походження такого обладнання.

Зазначені пільги надаються Міністерством економіки і з питань європейської інтеграції України за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому Міністерство приймає відповідне рішення, яке є обов'язковим для державних фінансових та податкових органів України.

Крім зазначених пільг, слід згадати також про пільгове оподаткування суб'єктів ЗЕД, які діють на території спеціальних економічних зон (СЕЗ).

Спеціальна (вільна) економічна зона - це частина території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України.

Функціонування спеціальних економічних зон регулюється Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" від 13.10.1992 р. і постановою Кабінету Міністрів України "Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні" від 14.03.1994 р. № 167. Відповідно до зазначеного Закону СЕЗ створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів або місцевих рад народних депутатів та місцевої державної адміністрації. Статус і територія СЕЗ, а також термін, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної СЕЗ.

На території СЕЗ законодавство України діє з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та законом про створення конкретної СЕЗ. В Україні залежно від господарської спрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такі СЕЗ:

Зовнішньоторговельні зони - частина території держави, на якій товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг зі зберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг із доробки, сортування, пакування товарів тощо. Форми їх організації: вільні порти ("порто франко"), вільні митні зони (зони франко), митні склади.

Комплексні виробничі зони - частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний та ін.) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можуть мати форму:

-- експортних виробничих зон, у яких розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції;

-- імпортоорієнтованих зон, головна функція яких - розвиток імпортозамінних виробництв.

Науково-технічні зони - СЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Вони можуть мати форму:

-- регіональних інноваційних центрів - технополісів;

-- районів інтенсивного наукового розвитку;

-- високотехнологічних промислових комплексів;

-- науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків);

-- локальних інноваційних центрів;

-- опорних інноваційних пунктів.

Туристично-рекреаційні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Банківсько-страхові зони - це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Зони прикордонної торгівлі - частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, в яких діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Крім зазначених вище, в Україні можуть створюватися СЕЗ інших типів, а також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси та елементи зон різних типів.

При організації СЕЗ застосовують два відмінних концептуальних підходи: територіальний та функціональний. У першому випадку зона розглядається як відокремлена територія, де всі підприємства-резиденти користуються пільговим режимом господарської діяльності. Відповідно до другого підходу, зона - це пільговий режим, який застосовується до певного виду господарської діяльності незалежно від місця знаходження відповідного підприємства в країні.

Загальною характерною рисою різних видів СЕЗ є наявність сприятливого інвестиційного клімату, який включає в себе митні, фінансові, податкові пільги та переваги порівняно із загальним режимом для підприємців, що існує в тій чи іншій країні. Конкретні пільги і стимули мають деякі кількісні відмінності по різних зонах, однак по суті вони, як правило, схожі. Виділяють чотири основні групи пільг:

-- зовнішньоторговельні пільги, які передбачають запровадження особливого митно-тарифного режиму (зниження чи скасування експортно-імпортного мита) і спрощеного порядку здійснення зовнішньоторговельних операцій;

-- податкові пільги. Містять норми, пов'язані з податковим стимулюванням конкретних видів діяльності чи поведінки підприємців. Ці пільги можуть стосуватись податкової бази (прибуток, вартість майна тощо), окремих її складових (амортизаційні відрахування, витрати на зарплату, НДДКР, транспорт), рівень податкових ставок, питання постійного чи тимчасового звільнення від оподаткування;

-- фінансові пільги. Включають різні форми субсидій. Вони надаються у вигляді більш низьких цін на комунальні послуги, зниження орендної плати за користування земельними ділянками та виробничими приміщеннями, пільгових кредитів тощо;

-- адміністративні пільги. Надаються адміністрацією зони з метою спрощення процедур реєстрації підприємств і режиму "в'їзду - виїзду" іноземних громадян, а також надання різних послуг.

Зазначені пільги надаються в найрізноманітніших комбінаціях. Пільги, що надаються СЕЗ, не завжди є головним стимулом для припливу в країну іноземного капіталу. Більш суттєвим з цього погляду можуть виявитись такі фактори, як політична стабільність, інвестиційні гарантії, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, спрощення адміністративних процедур тощо. Разом з тим, за інших рівних умов на перший план виступають пільги, що надаються СЕЗ.

При вивченні цього питання слід брати до уваги той факт, що дію більшості пільг для СЕЗ в Україні зупинене згідно з Законом "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та інших законодавчих актів України".

Використана література

1. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.97 № 283/97-ВР // http://rada.gov.ua/.

2. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР // http://rada.gov.ua/.

3. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.92 № 2673-ХІІ // http://rada.gov.ua/.

4. Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та інших законодавчих актів України: Закон України від 25.03.2005 № 2505-IV // http://rada.gov.ua/.

5. Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні: постанова Кабінету Міністрів України від 14.03.94 № 167 // http://rada.gov.ua/.

6. Про затвердження порядку випуску, обігу і погашення податкових векселів: постанова Кабінету Міністрів України від 01.01.97 № 1104 // http://rada.gov.ua/.

7. Дорнберг Р. Міжнародне оподаткування: Пер. з 2-го англ. вид. Ю. Кучеренка; Ред. Т. Хорунжа. - К.: Абрис, 1997. - 302 с.

8. Вільні економічні зони: Навч. посіб. / І. Ю. Сіваченко, Н.О. Кухарська, М.А. Левицький. - К.: Дакор, 2002. - 480 с.

9. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник / За ред. І. В. Багрової. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 580 с.

10. Кириченко А.А. та ін. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. - К., 2000. - 468 с.

11. Кузнецова Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине: Практ. пособие. - К.: СПЛАЙН, 1998. - 312 с.

12. Макогон Ю.В. и др. Внешнеэкономическая деятельность. - Донецк: Регион, 1998. - 342 с.

13. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посіб. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 377 с.

14. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. проф. А. І. Креддсова. - К.: ВІРА-Р, 1998. - 448 с.

15. Чуприна О.В., Лапшин Ю.В. Спеціальні економічні зони: фінансовий аспект // Фінанси України. - 1999. - № 9. - С. 121--129.

Размещено на Allbest.ru