Особливості податкової та бюджетної політики місцевих органів влади в умовах адміністративно-територіальної реформи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет (м. Вінниця)

ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВОЇ ТА БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ В УМОВАХ АДМІНІСТРАТИВНО- ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ РЕФОРМИ

Г.В. ЯНЧУК, проректор з науково-педагогічної та фінансово-економічної роботи, кандидат економічних наук, доцент,

В.І. ЯНЧУК, кандидат сільськогосподарських наук,

доцент кафедри фінансів та кредиту



Постановка проблеми

В будь-яких реформах завжди є вузькі місця, адже врахувати особливості та специфіку кожної адміністративно-територіальної одиниці ні теоретично, ні тим більше практично не можливо. Проблема соціально- економічної статистики якраз і полягає в тому, що значна частина факторів впливу є непередбачуваними і непрогнозованими. Суспільство, як живий організм, розвивається з урахуванням впливу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Систему внутрішніх факторів можна порівняти із генетично обумовленою стійкістю організму до впливу зовнішніх факторів, це - менталітет населення, і він надзвичайно різноманітний. Система зовнішніх факторів - це вплив навколишнього середовища на фенотип організму, тобто вплив науково-технічного прогресу, зміна законодавчого простору в зв'язку із інтеграцією України в міжнародний простір.

Отже, щоб організм вижив, він мусить бути стійким і, в той же час, досить пластичним, адже Закон природного відбору і жорсткої конкуренції ніхто не відміняв ні для рослинно-тваринного світу, ні для людської спільноти, і ми повинні з ним рахуватись.

Україна не є виключенням, тим більше знаходячись на перехресті Європейсько-Азійських економічно-політичних конгломерацій змушена проявляти і відносну стійкість і пластичність, як в усіх сферах суспільного життя та приймати рішення, які не завжди сприймаються пересічними громадянами, які не дають негайного позитивного ефекту, але які є стратегічного вимушеним кроком. Такими кроками є податкові зміни, адміністративно-територіальні, управлінські, організаційні та ряд інших об'єктивно необхідних для виживання в жорсткій конкурентній боротьбі. Звичайно охопити всі фактори не можливо, тому ми зупинимось в даній статті лише на тих моментах, які в першу чергу і безпосередньо впливають на фінансову сторону первинних ланок суспільства - сільських рад, що забезпечують дохідну частину сільських бюджетів, особливо прямих податків, а також програми видатків, які фінансуються сільськими бюджетами, тощо, оскільки від фінансової стійкості, стабільності та наповненості перших ланок бюджетної системи напряму залежить стабільність всієї бюджетної системи, наповненість державного бюджету та довіра населення до держави в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемам податків, проблем бюджету, адміністративно-територіальному устрою приділяється увага багатьох науковців та практиків, таких, наприклад, як В. Базилевич, Л. Баластрик [4], Т. Богдан [5], П. Буряк [6], Л. Донець [7], Г. Калетнік [8], М. Макаренко [9], О. Марценюк-Розарьонова [10], О. Кириленко [11], С. Юрій [12] та цілого ряду інших, втому числі і зарубіжних, оскільки процеси розвитку суспільства не стоять на місці, а постійно розвиваються, удосконалюються, а відповідно вимагає удосконалення і податкова система, яка в кожній країні має свої особливі специфічні риси.

Формулювання цілей статті

Метою даного дослідження визначено системний моніторинг проблем, пов'язаних із забезпеченням дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів низової ланки адміністративно-територіальної структури України, а саме особливу увагу приділено сільським територіальним громадам, які є основою суспільства, основою Державного зведеного бюджету України.



Викладення основного матеріалу дослідження

Однією із основних причин нестабільності в економіці України є недосконалість податкового законодавства. Досить високі податкові ставки є гальмом ринкових перетворень в будь-якій країні, і Україна не є виключенням, оскільки значна частина доходів підприємств іде на покриття розрахунків із бюджетом, що в свою чергу змушує виробничників шукати шляхи зменшення цих витрат або значного зниження оподатковуваних доходів.

Особливості соціально-економічного і політичного розвитку України не були повністю враховані при становленні вітчизняної податкової системи, і це вимагає негайного пошуку шляхів компромісу, як з боку держави, так і з боку приватного бізнесу, оптимальних ставок та бази оподаткування усіх видів діяльності.

Прямі податки є однією із найважливіших фінансових категорій і за певних обставин найчастіше виступають вирішальним чинником розвитку як суспільства в цілому, так і окремих регіонів та суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки за одних умов можуть допомагати виходити з кризового стану, за інших, навпаки - призводити до банкрутства та кризового стану. Ось чому, саме пошук оптимальних моделей податкової системи має таке важливе значення як для ефективної діяльності окремо взятого підприємства, так і для суспільства в цілому.

Не вникаючи в історичні аспекти розвитку податкової системи України та нормативно-правового поля, зробимо короткий аналіз прямого оподаткування в Україні в динаміці за декілька років за основними видами прямих податків.

Податок на прибуток - це прямий податок, що стягується з прибутку суб'єкта підприємницької діяльності, платника податків. Починаючи із 2011 року згідно Податкового кодексу України (Розділ Ш), встановлено основні регулюючі норми даного виду податку як основного джерела наповнення як Державного, так місцевих бюджетів. І в першу чергу від умов його сплати залежить мотивація платників сплачувати податок чи шукати правомірні способи оптимізації оподаткування або збільшувати обороти тіньового сектору та посилювати тенденції корупційних проявів тощо.

Законом України "Про бюджет на 2016 рік" передбачається зменшення податкового тиску на суб'єкти підприємницької діяльності, що в результаті повинно сприяти виходу частки тіньових доходів із підпілля і їх легалізації, що в свою чергу повинно вплинути на розширення бази оподаткування та забезпечити значне зростання темпів росту податкових відрахувань до бюджетів усіх рівнів.

Оскільки на даний час ще відсутня статистична інформація про виконання бюджету за 2016 рік, зробимо огляд, виходячи із планових показників та інформації Кабінету міністрів України про тенденції щодо їх дотримання за попередні квартали 2016 року. Так Планові надходження до Державного бюджету України в 2016 році заплановані у розмірі 595,16 млрд. грн., що на 15,12 % більше, ніж у 2015 році (рис.1).

Рис. 1 Планові доходи державного бюджету України за 2015-2016 рр.

Джерело: 7. Бюджетний щоденник на 2016рік

В загальному обсязі доходів найбільшу частку складатимуть податкові надходження - 494,66 млрд. грн., що становить 83,11% від загального розміру доходів, а в порівнянні із з 2015 роком - більше на 20,66%. Другими в обсязі очікуваних доходів становитимуть планові неподаткові надходження, розмір яких планується в обсязі 82,73 млрд. грн., або на 13,25 млрд. грн. менше, ніж у 2015 році.

На сьогоднішній день податкові відрахування відіграють важливу роль у формуванні доходів Державного бюджету. В свою чергу в загальній структурі Зведеного бюджету України вагоме місце займають місцеві бюджети, які знаходяться найближче до населення і є найсуттєвішими в задоволенні їх життєвих потреб. Не секрет, що фінансування державних видатків соціального спрямування відбувається саме із місцевих бюджетів.

Україна, реформуючи бюджетну систему, наближаючи її до Європейської моделі, змушена реформувати і адміністративно-територіальний устрій, що автоматично призводить до вимог удосконалювати і податкову систему. Адже із збільшенням відсотка відрахувань, що залишаються місцевим бюджетам, відповідно передаються і суб'єкти фінансування із Державного бюджету місцевим.

Відповідно до статистичної інформації Державної казначейської служби України податкові надходження доходів місцевих бюджетів складають 86,4%, без врахування трансфертів, або 87,3 млрд. грн. (табл. 1).

Таблиця 1

Структура податкових надходжень до загального фонду місцевих бюджетів України за 2013-2015 роки, млрд. грн.

Надходження до загального фонду місцевих бюджетів	2013 р.	% надходжень у доходах місцевих бюджетів	2014 р.	% надходжень у доходах місцевих бюджетів	2015 р.	% надходжень у доходах місцевих бюджетів
Податок на доходи фізичних осіб	61066,0	60,6	64586,0	61,4	62557,2	61,9
Плата за землю	12581,7	12,5	12802,9	12,2	12083,9	12,0
Місцеві податки і збори	5456,9	5,4	7314,1	7,0	8055,6	8,0
- єдиний податок	4815,6	4,8	6640,5	6,3	7413,3	7,3
Екологічний податок	890,5	0,8	1009,3	1,0	1206,3	1,2

Прийняття Податкового кодексу України передбачало із 2011 року оптимізувати структуру місцевих податків та зборів. Так із 14-ти їх зменшили до 5- ти. В результаті чого спостерігається досить вагоме збільшення обсягу місцевих податків і зборів із 5456,9 млрд. грн. у 2013 році до 8055,6 млрд. грн. у 2015 році, така ж тенденція спостерігається і в зростанні обсягів надходжень за рахунок єдиного податку - із 4815,6 млрд. грн. у 2013 році.

Класичною проблемою бюджетів будь-якого рівня є їх наповненість. Досить багато нарікань керівників органів місцевого самоврядування на наповнення дохідної частини бюджету як за загальним, так і за спеціальним фондом. Спробуємо проаналізувати структуру доходів місцевого бюджету за загальним та спеціальним фондами бюджету органів місцевого самоврядування.

Згідно останніх редакцій Бюджетного Кодексу України на даний час структура місцевих бюджетів первинної ланки адміністративно-територіального устрою складається із надходжень і витрат на виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

До доходів загального фонду бюджетів сільських та селищних бюджетів згідно статті 69 Бюджетного Кодексу належать[1]:

1) податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності. Податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є міські (міст районного значення), селищні та сільські ради, зараховується відповідно до міських (міст районного значення), селищних та сільських бюджетів;

2) рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення; рентна плата за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; рентна плата за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення; рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів у частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування). Такі платежі зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням (місцем розташування) відповідних природних ресурсів, а щодо водних об'єктів - за місцем податкової реєстрації платника рентної плати;

3) податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

4) єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

5) збір за місця для паркування транспортних засобів;

6) туристичний збір;

7) частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами;

8) плата за розміщення тимчасово вільних коштів бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів;

9) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад, яка зараховується до відповідного бюджету;

10) штрафні санкції за порушення законодавства про патентування;

11) адміністративні штрафи, що накладаються місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

12) штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів;

13) надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є міські (міст районного значення), селищні та сільські ради;

14) орендна плата за водні об'єкти (їх частини), що надаються в користування на умовах оренди місцевими радами, яка зараховується відповідно до бюджетів місцевого самоврядування;

15) концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності, засновником яких є міські (міст районного значення), селищні та сільські ради (крім концесійних платежів, визначених пунктом 3 частини першої статті 69-1 цього Кодексу);

16) кошти, отримані від надання учасниками процедури закупівель як забезпечення їх тендерної пропозиції (пропозиції конкурсних торгів), які не підлягають поверненню цим учасникам в частині здійснення закупівель за рахунок коштів бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів;

17) акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що зараховується до бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів;

18) інші доходи, що підлягають зарахуванню до бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів відповідно до законодавства.

Як бачимо із структури можливих доходів бюджетів органів місцевого самоврядування вони досить широкі, проте на практиці реально в структурі наповненості сільського бюджету використовуються дуже мало, наприклад ПДФО до 2015 року залишалося 25%, а з 2015 року залишається в районному бюджеті. Єдиний податок сплачується підприємствами теж за місцем реєстрації підприємства, а за місцем розташування виробничих потужностей не залишається нічого, крім того, працівники зараховуються зазвичай на роботу в централізованих відділах кадрів, де із ними здійснюються всі розрахунки, які теж не залишаються сільському бюджету. Отже, на практиці сільському бюджету залишається досить обмежена кількість реальних надходжень.

А який же стан із спеціальним фондом? Згідно задекларованих позицій нової редакції Кодексу він досить широкий. Так згідно статті 69 до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать:

1) надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів (визначені в частині першій статті 71 цього Кодексу);

2) кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі 60 відсотків до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;

3) концесійні платежі щодо об'єктів комунальної власності, які мають цільове спрямування згідно із законом;

4) 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків;

5) 80 відсотків екологічного податку (крім екологічного податку, визначеного пунктом 16-1 частини другої статті 29 цього Кодексу), у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, - 25 відсотків;

6) відрахування 10 відсотків вартості питної води суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи централізованого водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів, що зараховуються до бюджетів міст, селищ та сіл, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

7) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету;

8) цільові та добровільні внески підприємств, установ, організацій і громадян до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;

9) надходження до цільових фондів місцевими радами;

10) субвенції, що надаються з інших бюджетів за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду таких бюджетів;

11) повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів індивідуальним сільським забудовникам;

12) повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, а також пеня і відсотки за користування ними;

13) надходження в рамках програм допомоги і грантів міжнародних фінансових організацій та Європейського Союзу;

14) інші надходження, визначені законом про Державний бюджет України.

Тобто в цілому, як бачимо, спектр можливостей поповнити спеціальний фонд

досить широкий, але чому ж тоді спостерігається постійний дефіцит бюджетів усіх рівнів, особливо сільських?

Першою причиною є база оподаткування, тобто малочисельність та незайнятість сільського населення, коли переважна більшість працевлаштованих сплачує податки за місцем реєстрації резидента-працедавця.

Другою причиною є нерентабельність підприємницької діяльності на селі. Наприклад, у селі відсутні елементарні речі, такі, як перукарня, лазня тощо. На перший погляд за відсутності конкуренції є нагода створити мале підприємство і працювати, чому ж не працюють? Причина надзвичайно банальна - через малу чисельність населення неможливо забезпечити рентабельність, тобто, навіть для того, щоб забезпечити мінімальну заробітну плату хоча б двом працівникам та сплатити податки, потрібно мати середньомісячний дохід підприємства мінімум 1215 тис. грн., адже при середній вартості послуги у 50 грн., наприклад, чоловічої стрижки, необхідно мінімум 240 разів надати цю послугу. Людина в середньому відвідує перукаря 2 рази в 3 місяці, тобто в населеному пункті повинно бути не менше 350-400 дворів з повними сім'ями. Отже і такі варіанти можливі тільки для відносно великих населених пунктів, де будуть рентабельними малі підприємства, створені чи приватними фізичними особами, чи органами місцевого самоврядування.

І ще однією не менш вагомою причиною бюджетних проблем сільських населених пунктів є низький освітній рівень сільських голів, які інколи не мають навіть середньої спеціальної освіти, не кажучи про економічну або фінансову.



Висновки

Враховуючи все сказане вище, можна зробити висновки, що одним з найважливіших факторів, що формують рівень доходів місцевих бюджетів є податки, а їх ефективне використання і обсяг слугують запорукою розширення їх фінансової автономії. Таким чином, зміцнюючи автономію місцевих бюджетів, збільшуючи їх доходи, держава вирішує цілий ряд соціальних питань, спрямованих на задоволення нагальних життєвих потреб населення та інших, оскільки місцеві бюджети знаходяться найближче до потреб низових адміністративно- територіальних ланок і можуть оперативно вирішувати їх проблеми та планувати відносно довготривалі проекти.

Проте, для ефективної реалізації діючої податкової політики необхідно внести ряд змін до Податкового кодексу, а саме, в частині розподілу ПДФО, Єдиного податку за місцем розташування виробничих потужностей, а також, дозволити обиратися на посади розпорядників бюджетних коштів, сільських голів в першу чергу, особам лише за наявності мінімум економічної або юридичної освіти.



Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України (в діючій редакції, зі змінами та доповненнями): Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.

2. Бюджетний щоденник на 2016 рік. Режим доступу: https://feao.org.ua/wp- content/uploads/2016/04/FEAO_Schodennyk_A5_web.pdf.

3. Закон України "Про державний бюджет України на 2016 рік".

4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник / За заг. ред. В.Д. Базилевича. К.: Атіка, 2012.

5. Богдан Т.П. Квазіфіскальні операції та їх роль у формуванні бюджетного дефіциту / Т. П. Богдан // Фінанси України. 2011. No 9. С. 3-17.

6. Буряк П.Ю. Фінанси: курс для фінансистів. Підручник. К.: Ліра- К, 2011.

7. Донець Л.І. Державне регулювання підприємницької діяльності // Фінанси України [Донець Л.І.]. 2015.

8. Калетнік Г.М. Науково-теоретичні засади формування та розвитку людського капіталу в сільських територіях / Г.М. Калетнік // Всеукраїнський науково-виробничий журнал "Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики". Вінниця. 2016. № 10. С. 7-25.

9. Макаренко М.І. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник - К.: ЦУЛ, 2013.

10. Марценюк - Розарьонова О.В. Шляхи подолання дефіцитності бюджету / О.В. Марценюк - Розарьонова // Міжнародний науково-виробничий журнал «Економіка АПК». Київ. 2014. № 12. С. 58-62.

11. Місцеві фінанси: підруч. / за ред. О. П. Кириленко. К.: Знання, 2006. 677 с.

12. Юрій С. І. Бюджет, бюджетна доктрина та бюджетна політика держави: сучасна парадигма, іманентний детермінізм, реалії і перспективи / Сергій Юрій, Василь Дем'янишин // Світ фінансів. 2010. № 4. С. 7-27.



Анотація

Зроблено оцінку структури дохідної частини низової ланки місцевих бюджетів - сільських, та надано пропозиції щодо пошуку шляхів наповнення дохідної частини сільських бюджетів за спеціальним фондом.

Одним з найважливіших факторів, що формують рівень доходів місцевих бюджетів є податки, а їх ефективне використання і обсяг слугують запорукою розширення їх фінансової автономії. Таким чином, зміцнюючи автономію місцевих бюджетів, збільшуючи їх доходи, держава вирішує цілу низку питань соціального спрямування, задоволення нагальних життєвих та інших потреб населення, оскільки місцеві бюджети знаходяться найближче до потреб низових адміністративно- територіальних ланок і можуть оперативно вирішувати їх проблеми та планувати відносно довготривалі проекти. податковий дохідний видатковий бюджет

Проте, для ефективної реалізації діючої податкової політики необхідно внести ряд змін до Податкового кодексу, а саме, в частині розподілу податку на доходи фізичних осіб, Єдиного податку за місцем розташування виробничих потужностей, а також, дозволити обиратися на посади розпорядників бюджетних коштів, сільських голів в першу чергу, особам лише за наявності мінімум економічної або юридичної освіти.

Ключові слова: місцевий бюджет, Бюджетний кодекс, Закон України про Державний бюджет, податкова політика, доходи бюджету, видатки бюджету, загальний фонд, спеціальний фонд.



Annotation

PECULIAR FEATURES OF THE TAX AND BUDGETARY POLICY
OF LOCAL AUTHORITIES IN TERMS OF ADMINISTRATIVE
AND TERRITORIAL REFORMS

YANCHUK Halyna, Vice-Rector on Research and Educational and Financial and Economic Work, Candidate of Economic Sciences, Associate Professor,

YANCHUK Volodymyr, Candidate of Agricultural Sciences, Associate Professor of the Department of Finance and Credit, Vinnytsia National Agrarian University (Vinnytsia)

The estimation of the structure of a profitable part of the grass-roots level of local budgets is made and proposals for finding ways of filling the revenue part of the rural budgets are suggested.

One of the most important factors shaping the level of local revenues are taxes, and their effective utilization and volume are the key factors of expanding their financial autonomy. Thus, strengthening the autonomy of local budgets, increasing their income, the state solves a number of issues of social orientation - the satisfaction of vital and other needs of the population as local budgets are closer to the needs of the lower echelons of the administrative-territorial units and are able to solve their problems andplan a relatively long-term projects.

However, for the effective implementation of the current tax policy it is necessary to introduce a number of changes to the Tax code, namely, to allocate the tax on incomes of physical persons at the place of location ofproduction facilities and to allow only persons with economic or legal education to be elected the managers of budgetary funds, especially the village Heads.

Key words: local budget, the Budget code, the Law of Ukraine about State budget, tax policy, budget revenues, budget expenses, General Fund, special Fund.



Аннотация

ОСОБЕННОСТИ НАЛОГОВОЙ И БЮДЖЕТНОЙ ПОЛИТИКИ МЕСТНЫХ ОРГАНОВ ВЛАСТИ В УСЛОВИЯХ АДМИНИСТРАТИВНОТЕРРИТОРИАЛЬНОЙ РЕФОРМЫ

ЯНЧУК Галина Васильевна, проректор по научно-педагогической и финансово-экономической работе, кандидат экономических наук, доцент,

ЯНЧУК Владимир Иванович, кандидат сельскохозяйственных наук, доцент кафедры финансов и кредита, Винницкий национальный аграрный университет (г. Винница)

Произведена оценка структуры доходной части низового звена местных бюджетов - сельских, и поданы предложения по поиску путей наполнения доходной части сельских бюджетов по специальному фонду.

Одним из важнейших факторов, формирующих уровень доходов местных бюджетов, являются налоги, а их эффективное использование и объём служат залогом расширения их финансовой автономии. Таким образом, укрепляя автономию местных бюджетов, увеличивая их доходы, государство решает целый ряд социальных вопросов направленных на удовлетворение насущных и других жизненных потребностей населения, поскольку местные бюджеты находятся ближе к потребностям низовых административно-территориальных звеньев и могут оперативно решать их проблемы, а также планировать относительно долговременные проекты.

Однако для эффективной реализации действующей налоговой политики необходимо внести ряд изменений в Налоговый кодекс, а именно, в части распределения налога на доходы физических лиц, Единого налога по месту расположения производственных мощностей. Кроме того, следует разрешить избираться на должности распорядителей бюджетных средств, сельских голов в первую очередь, только лицам, имеющим минимум экономическое или юридическое образование.

Ключевые слова: местный бюджет, Бюджетный кодекс, Закон Украины о Государственном бюджете, налоговая политика, доходы бюджета, расходы бюджета, общий фонд, специальный фонд.

Размещено на Allbest.ru