Особливості фінансування бюджетних установ (на матеріалах Черкаського обласного краєзнавчого музею)

Аналізовані дані в Таблиці 2.8 показали, що основну частину видатків Краєзнавчого музею в 2009 році теж займають видатки на оплату праці працівників, котрі йдуть по 1110 коду економічної класифікації видатків. Так у відсотковому відношенні вони склали по кошторису 48,3 %, тобто 1470206 грн., а фактично 51,9 %, хоча сума майже не зменшилася і складає 1470204,34 грн. Звідси випливає, що фактична сума виплаченої зарплати робітникам Краєзнавчого музею відповідає сумі, що запланована по кошторису.

Зменшення фактичних видатків від тих, що заплановані в кошторисі відбувалося по 1120, 1130, 1140 та по 1160 кодах. Найбільше зменшення було по 1130 коду. Так у відсотковому відношенні вони склали по кошторису 23,4 %, тобто 712000 грн., а фактично 17,8 %, або ж 502838,39 грн. Тобто було витрачено на 209162 грн. менше, або на 5,6 %. Капітальні видатки взагалі відсутні.

Незаплановані в кошторисі видатки відбулися по 1170 коду на суму 275 грн., що склала по кошторису лише 0,01 %.

Всього по кошторису спостерігалось перевищення кошторисних видатків над фактичними на суму 212001 грн.

Аналізовані дані в Таблиці 2.9 показали, що основну частину видатків Краєзнавчого музею займають видатки на оплату праці працівників, котрі йдуть по 1110 коду економічної класифікації видатків. Так у відсотковому відношенні вони склали по кошторису 54,8 %, тобто 18844100 грн., а фактично 55,3 %, хоча сума є меншою і складає 1826902,79 грн. Звідси випливає, що фактична сума виплаченої зарплати робітникам Краєзнавчого музею є меншою від тої, котра запланована по кошторису на 17197,2 грн.

Зменшення фактичних видатків від тих, що заплановані в кошторисі відбувалося по 1120, 1130, 1140 та по 1160 кодах. Найбільше зменшення було по 1130 коду. Так у відсотковому відношенні вони склали по кошторису 11,2 %, тобто 376826 грн., а фактично 10,7 %, або ж 353987,93 грн. Тобто було витрачено на 22838,1 грн. менше, або на 0,5 %.

Незаплановані в кошторисі видатки відбулися по 1170 коду на суму 605 грн., що склала по кошторису 0,02 %.

Капітальні видатки складають 6,3-6,5 % усіх видатків.

Всього по кошторису спостерігалось перевищення кошторисних видатків над фактичними на суму 60816,9 грн.

Аналізовані дані в Таблиці 2.10 показали, що основну частину видатків Краєзнавчого музею займають видатки на оплату праці працівників, котрі йдуть по 1110 коду економічної класифікації видатків. Так у відсотковому відношенні вони склали по кошторису 58,9 %, тобто 2051500 грн., а фактично 59,0 %, хоча сума є меншою і складає 2048025,64 грн. Звідси випливає, що фактична сума виплаченої зарплати робітникам Краєзнавчого музею є меншою від тієї, котра запланована по кошторису на 3474,36 грн.

Зменшення фактичних видатків від тих, що заплановані в кошторисі відбувалося також по 1120, 1140, та по 1160 кодах. Найбільше зменшення було по 1120 коду. Так, у відсотковому відношенні вони склали по кошторису 21.2 %, тобто 738500 грн., а фактично 20,8 %, або ж 721326,15 грн. Тобто було витрачено на 17173,9грн. менше, або на 0,43 %.

Всього по кошторису спостерігалось перевищення кошторисних видатків над фактичними на суму 11187,1 грн. Потрібно зауважити, що порівняно з попереднім роком недофінансування запланованих кошторисом витрат скоротилося на 49629,8 грн.

Отже, можна зробити висновок, що така важлива стаття для розвитку музею за 1170 кодом (Дослідження і розробка, видатки державного (регіонального) значення) не передбачається в кошторисі, але по ньому виникають невеликі фактичні видатки (в 2009 році - 275 грн, в 2010 році - 605 грн., в 2011 році - відсутні). Основна частина видатків припадає на оплату заробітної плати працівників, комунальних платежів, придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг. Така тенденція не сприяє розвитку музейної справи, причиною чого є недостатнє фінансування Черкаського обласного краєзнавчого музею необхідне для забезпечення науково-дослідницької діяльності, проведення культурно-мистецьких акцій, інформаційно-просвітницьких заходів (виставки, конференції).

Розглянемо, яка ж ситуація склалась по нашій аналізованій установі, тобто по Черкаському обласному краєзнавчому музею (Таблиця 2.11).

Таблиця 2.11. Аналіз касового виконання кошторису видатків Черкаського обласного краєзнавчого музею за 2011 рік

Розділ 3. Напрями розвитку і шляхів отримання прибутку в Черкаському обласному краєзнавчому музеї

3.1 Пропозиції щодо напрямів розвитку і шляхів отримання прибутку Черкаським обласним краєзнавчим музеєм

Фінансові ресурси Черкаського обласного краєзнавчого музею формуються за рахунок двох джерел: асигнувань місцевого бюджету, а також за рахунок власних надходжень. Ці кошти використовуються на утримання музею, а саме: на заробітну плату працівників музею, сплата нарахувань на заробітну плату, придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю, оплата транспортних послуг, оренда, поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель, технічне обслуговування обладнання, послуги зв'язку, послуг, видатки на відрядження та оплату комунальних послуг.

Фінансування по 1170 коду видатків бюджетної установи (Дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення) не відбувається. Видатки на дослідження і розробки поділяється на два види: код 1171 - "Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм" та код 1172 - "Окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку". Код 1171 включає видатки, які забезпечують розвиток у певній галузі, а саме науково-дослідні програми. Код 1172 включає видатки, які не забезпечують розвиток, а саме видатки на проведення культурно-мистецьких акцій, інформаційно-просвітницьких заходів (виставки, конференції). Отже, фінансування цих програм на жаль не є передбаченими кошторисом музею.

Черкаський обласний краєзнавчий музей - вважається одним із провідних науково-дослідницьких закладів та важливий науково-методичний центр у галузі розвитку музейної справи в області. Тут працюють наукові співробітники, що мають значний досвід роботи і цікаві доробки як у науково-фондовій, науково-експозиційній, так і у науково-дослідній роботі. Науково-дослідна робота є основою практично всієї діяльності музею. Але, для ведення цієї діяльності музеєм не надходить достатньо коштів з місцевого бюджету.

На нашу думку необхідно виділити кошти на фінансування науково-дослідної роботи, проведення більше культурно-мистецьких акцій, інформаційно-просвітницьких заходів (виставок, конференцій). Це можна зробити за рахунок спеціального фонду. Деякі види послуг у галузі культури, мистецтва можуть надаються їхнім споживачам тільки на платних засадах. Це - послуги видовищних підприємств (театрів, кінотеатрів, кіноконцертних залів, музеїв), робота виставок, тощо.

У бюджетній сфері діє величезна кількість установ і організацій, що здійснюють некомерційну діяльність, тобто таку, яка не має на меті отримання прибутку, до яких й відносяться бюджетні установи, а отже й Черкаський обласний краєзнавчий музей. Некомерційна діяльність не виключає можливості отримання установою певних доходів, проте останні використовуються на розвиток самої установи чи на самофінансування. Існування некомерційних організацій життєво необхідне для суспільства, оскільки сюди відносяться: велика частина установ охорони здоров'я і освіти, культури і мистецтва, фундаментальна наука, охорона природи і т. п. Функціонування цих установ і організацій у принципі не може бути орієнтовано на комерційні критерії. Переважна частина цих установ і організацій має соціально-культурне призначення. Специфіка їхнього функціонування полягає у тому, що, по-перше, завдяки їм здійснюються найважливіші конституційні права громадян (на освіту, культурний розвиток, медичне обслуговування, соціальне забезпечення і т. п.), а, по-друге, при споживанні соціальних послуг використовуються як платні, так і безоплатні засади їхнього надання. В результаті при фінансуванні установ соціально-культурного призначення використовуються різні джерела - і бюджетні кошти, і кошти населення (у різній формі), і грошові відрахування різних комерційних структур.

Стратегія розвитку українських музеїв історичного профілю та музейної справи в цілому, повинна, зокрема, передбачати:

* вирішення питань фінансування музеїв історичного профілю й музейної галузі в цілому. Сприяння залученню благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом надання податкових пільг через розробку та ухвалення законопроекту "Про меценатство";

* розробка комплексної програми обмінів виставками та стажування фахівців між музеями історичного профілю різних регіонів.

* створення механізмів виділення адресного фінансування керівництву обласних історичних музеїв з Міністерства культури і туризму для формування виставок щодо відзначення найбільш важливих для українського народу історичних подій чи ювілеїв видатних постатей української історії;

* розробка національного плану оцифровування музейної спадщини, довгострокового збереження цифрового контенту та забезпечення широкого доступу до нього;

* створення нових музейних часописів, які б популяризували роботу музеїв, висвітлювали історичну тематику. Створення Української музейної енциклопедії;

* створення Програми стимулювання молоді для роботи в музейній сфері, яка б передбачала певні пільги для молодих науковців, по можливості надання пільгових кредитів для будівництва житла;

* подання пропозицій щодо заснування Президентських премій для музейних працівників за їх вклад у розвиток музейної справи, для журналістів за найбільш активне висвітлення діяльності музеїв у ЗМІ щодо відродження історичної пам'яті;

* розвиток музейної педагогіки. Створення дитячих музейних програм, які б у ігровій, творчій формі розвивали у молоді інтерес до історії.

Музеї історичного профілю мають ряд об'єктивних причин, що заважають їм повноцінно здійснювати виконання власних функцій, оновлювати та модернізувати експозицію, організовувати виставкові заходи, спрямовані на деконструкцію імперсько-радянського погляду на історичне минуле Українського народу. Це насамперед недосконалість законодавчої бази, недостатнє фінансове забезпечення, недостатність експозиційних площ, відсутність надійної системи обліку і зберігання музейних фондів, неналежний рівень охорони музейних експонатів, недостатній рівень кадрового та інформаційного забезпечення, інше.

Зарубіжний досвід залучення позабюджетних коштів привернула нашу увагу. На нашу думку, він може бути перейнятий і застосований в українській музейній практиці, спираючись на його успішність закордоном.

Скорочення бюджетних видатків на культуру та запровадження механізмів залучення позабюджетних коштів на розвиток культури стало характерною тенденцією останніх десятиліть у більшості європейських країн. На сьогодні досить поширеною є модель стимулювання позабюджетного фінансування культури шляхом налагодження зв'язків між організаціями культури та бізнесу (фандрейзинг). Як механізм фінансування культури, фандрейзинг передбачає розвиток потужного механізму зв'язків закладів культури та бізнесу, вироблення різних форм їх взаємовигідної співпраці, а також формування громадської думки на користь підтримки культури. Інвестування ресурсів у культурні проекти стало одним з інструментів маркетингу комерційних організацій. У розвинених країнах основними мотивами, що спонукають представників бізнесу спрямовувати кошти на культурний розвиток є:

- рекламні можливості (промоція бренду чи продукції компанії) в рамках культурного проекту;

- створення позитивного іміджу компанії, демонстрація політики соціальної відповідальності;

- доступ до цільової аудиторії в рамках проведення мистецького заходу з метою промоції власної продукції/послуг.

Потрібно зауважити, що фандрейзинг - це залучення не лише фінансових, але й інших ресурсів потенційних контрибуторів: матеріальних, інтелектуальних, часових, та інших, необхідних для вирішення соціально-значущих завдань. В Україні джерелами фандрейзингу можуть бути державні установи різних країн, міжнародні організації, приватні благодійні фонди, некомерційні організації, а також приватні особи. Кожне з цих джерел може виступати в якості фінансового спонсора, спонсору на умовах бартеру, інвестора, мецената, донора.

Варто зазначити, що сьогодні потужним засобом представлення музейної експозиції, модернізації музеїв, популяризації та залучення спонсорів є Інтернет. Проте, в Інтернеті українські музеї представлені недостатньо. З 437 музеїв тільки 97 мають власні сайти (23 - київські музеї, 74-регіональні музеї). Більшість сайтів музеїв мають українську та російську версії. Переважаюча більшість сайтів українських музеїв не мають англійськомовної версії. В еру інформаційних технологій комунікаційні здібності музею обумовлюють його позиції в "боротьбі" за відвідувача. Наявність власного сайту в Інтернеті, присутність в соціальних мережах можуть в значній мірі допомогти музею отримати свого відданого глядача. Сьогодні питання полягає не в тому, аби "затягнути" людину в музей, але зробити так, щоби в музей постійно поверталися в пошуках нових вражень і нових знань.

Такий підхід до залучення позабюджетних коштів може мати чималий позитивний потенціал для Черкаського обласного краєзнавчого музею, адже зазначені джерела фінансування розвитку культури нині надто слабо використовуються в Україні порівняно з розвиненими країнами Європи.

Потрібно зазначити, що важливою умовою існування цікавих, динамічних музеїв, здатних ефективно реалізувати свою місію, є перегляд та оновлення підходів до музейної справи, в тому числі й роботи з відвідувачами. Інколи глядач стикається із застарілими експозиціями й методами роботи музею, котрі не відповідають світовідчуттю сучасної людини, а сама комунікація відбувається вже архаїчною мовою. Таку ситуацію варто змінювати, оскільки музей нині ризикує програти битву за уми не лише з індустрією розваг, але й з іншими інститутами культури (від осередків сучасних художніх практик до соціальних мереж), а програвши цю конкуренцію, зникнути з культурної мапи разом з усім гігантським культурним багажем, який він зберігає.

Тому варто здійснювати проекти, що будуть спрямовані на розвиток українськими музеями власних ресурсів відповідно до міжнародних музейних стандартів та реалізацію проектів, котрі можуть мати експериментальний характер або базуватися на позитивному досвіді вітчизняних і зарубіжних музеїв. Це можуть бути нові форми просвітницької роботи, нові принципи формування та презентації музейних колекцій, нові способи адміністративної роботи (наприклад, запровадження маркетингових та фандрейзингових складових роботи) тощо. Це мусять бути дії, котрі наблизять музей до своєї аудиторії, перетворять його на жвавий осередок культурного обміну, а також сприятимуть стабільному розвитку музейних програм надалі.

Перед керівництвом сучасного Музею стають питання значно більш розширені ніж просто збереження та передача знання. Компетенція керівництва розширюється до таких питань як стратегія розвитку, фінансування, логістика, контроль управління, маркетинг, планування, постійне підвищення кваліфікації працівників у відповідності до постійно мінливого інформаційного та технологічного простору, тарифікація, формування лідерських позицій музею, промоції музею в середині країни та назовні. Керівництво має пильно стежити за такими напрямами діяльності як збільшення кількості відвідувачів, соціоекономічний імпакт, туристична привабливість, культурне засвоєння прилеглої території та локальний розвиток.

В 2012 році розглядаються наступні механізми модернізації музейної справи, які розробляє Міністерство культури у партнерстві з Національним Інститутом стратегічних досліджень при Президентові України:

· Розробка нових правових норм, що регулюють музейну справу у відповідності до вимог ери глобалізації та інформаційного суспільства;

· Приведення правової бази галузі до міжнародних норм згідно до міжнародних Конвенцій підписаних Україною;

· Підвищення кваліфікації кадрів шляхом спеціальних навчальних програм та стажувань в провідних музеях світу;

· Складання єдиного національного електронного реєстру музейного фонду України;

· Розвиток нових форм державно-приватного партнерства.

На нашу думку, дуже важливо втілити ці механізми модернізацію в життя музеїв, але разом з цим не загубити т унікальні, особливі здобутки, що мають музеї.

З кінця XX ст. універсальною моделлю музею в закордонних країнах вважається "відкритий музей", тобто культурно-освітній комплекс музейного типу, який, окрім функції музею (збирання фондів, їх збереження, експонування), виконує освітні, виховні та розважальні функції. Донедавна в закордонних музеях культивувались традиційні форми експонування (скляні вітрини, одноманітні відомості про автора та його витвори), детальнішу ж інформацію можна було отримати на екскурсії. Культурно-просвітницька діяльність музеїв зазнала суттєвих змін: освітня та виховна функції реалізуються в освітніх програмах, культурно-мистецьких акціях, співпраці з навчальними закладами; розважальна функція - в активній участі особистості у творчих майстернях, клубах, вечорах відпочинку, концертах, у створених на території музеїв комерційних структурах: ресторанах, барах, торговельних ятках. Поступово музеї стають складовою індустрії дозвілля.

Зарубіжні музеї намагаються організувати свою роботу так, щоб відвідувач міг ознайомитися з будь-якою експозицією самостійно, не очікуючи екскурсій. Способи надання інформації: етикетаж, путівники та брошури з конкретних експозицій, магнітофонні записи, відеоматеріали, комп'ютерні програми. Друковані матеріали, записи та відеодокументи, використання копій, муляжів, віртуальних ефектів на етнографічних і природознавчих виставках дають змогу відвідувачам музею стати активними учасниками процесу.

Неабияку роль у музейних установах почали відігравати музейні наглядачі, які не просто стежать за порядком, а можуть кваліфіковано відповідати на запитання про виставку, експозицію, окремий музейний експонат, є посередниками між відвідувачами та науковими працівниками.

Інтеграція музеїв у сферу дозвілля виявляється у таких формах:

- проникнення "індустрії дозвілля" в музеї - відкриття магазинів, сувенірних яток, кав'ярень, оренда музейних приміщень для проведення рекреаційних і розважальних заходів;

- використання в музейній діяльності таких форм роботи, як гуртки, хобі-групи, театральні, музичні, літературні студії, організація свят, тематичних вечорів, конкурсів, фестивалів, творчих лабораторій.

Черкаський обласний краєзнавчий музей також має власні надходження, до яких відносяться кошти отримані за послуги, що надаються музеєм (продаж квитків), від надання приміщень в оренду. (Таблиця 3.1) У музеї орендується приміщення видавництвом ПП "Брама-Україна", а також здається в оренду головний зал, плата за який становить 200 грн/год.

В 2008 і 2009 рр. музей здавав в оренду зал, надаючи орендарям абонемент на 65 годин в місяць за плату 13000 грн. В 2010-2011 роках музей перестав здавати зал в оренду надаючи певний абонемент. Саме тому в цих роках доходи від оренди майна бюджетної установи значно скоротилися. Отже, доречним буде використовувати повноцінно зал у власних інтересах, або ж здавати його знову в оренду.

Таблиця 3.1. Надходження коштів Черкаського обласного краєзнавчого музею, отриманих, як плата за послуги

На нашу думку, повноцінне використання приміщення актового залу може бути хорошим шляхом для залучення додаткових власних коштів для музею. Зал можна здавати в оренду для проведення всеукраїнських та міжнародних конференцій вищих навчальних закладів в частині загальної програми та екскурсій для учасників з інших міст і країн, для ознайомлення з історичними та культурними пам'ятками Черкаського краю. Лише Черкаським національним університетом на 2012 рік заплановано провести 9 міжнародних та 13 всеукраїнських конференцій. Проведення цих конференцій в приміщенні Черкаського обласного краєзнавчого музею стало б чимось новим і цікавим для гостей нашого міста.

Ще одним з шляхів використання актового залу є показ короткометражних, повнометражних історичних фільмів для відвідувачів музею, що є досить популярним в практиці закордонних музеїв. На сьогодні, в міських кінотеатрах досить малий відсоток показується історичних чи документальних фільмів. Тому, досить цікавим і корисним для відвідувачів музею буде перегляд короткометражних фільмів під час екскурсій в музеї, що може стати ще однією первагою та заохоченням для відвідування музею.

Залучення додаткових власних коштів можливо також за рахунок проведення фотосесій в музеї. Популярність якісного і професійного фото в сучасному світі зростає з кожним днем. Фотосесії в музеї можуть бути як для відвідувачів музею, так і для просто бажаючих сфотографуватися, для молоді, для щойно одружених пар. Весілля - це те, що завжди було і буде, а весільна фотосесія є невід'ємною частиною цього свята. Тому Черкаський обласний краєзнавчий музей може бути одним з місць для фотосесії. Для цього можна використовувати як музейні, так і звичайні декорації.

В світовій практиці для залучення додаткових коштів для музеїв досить часто використовують сувенірні магазини, що функціонують при музеях. Кожен турист чи просто відвідувач музею завжди має бажання придбати сувенір на згадку про місце яке він відвідав. В Черкаському обласному краєзнавчому музеї досить часто відбуваються виставки сучасних талановитих майстрів, художників, скульпторів, гончарів, різьбярів. Деякі роботи вони залишають на продаж. В сувенірному магазині, могли б також продаватися їхні роботи, а музей отримував би також визначену частину виторгу.

Також, в Черкаському обласному краєзнавчому музеї, можна запровадити театралізовані екскурсії. Така практика вже давно започаткована в музеях Європи, а останнім часом успішно застосовується в Національному музеї історії України у Києві. На театралізованих екскурсіях глядачі мають можливість здійснити незвичайну цікаву подорож залами музею, почути змістовну розповідь екскурсовода про історію України від первісної людини до періоду Княжої Русі. В ході екскурсії-вистави з'являються персонажі минулих часів у відповідних до свого часу костюмах: первісна людина, трипільська жінка, скіф'янка, купець, князь, козаки, звичайна сільська сім'я давніх часів, воїн Великої вітчизняної війни, український поет чи письменник та інші. Кожний персонаж виконує свою роль з високим акторським вмінням, що дає можливість глядачу на деякий час поринути у той таємничий загадковий світ далекого минулого, зрозуміти, що їли, як вдягалися, чим займалися наші предки. Екскурсія супроводжується спеціальною музикою та освітленням. Після завершення екскурсії бажаючі можуть сфотографуватися з історичними персонажами.

Такий варіант проведення екскурсій має зацікавити і залучити більше відвідувачів музею, адже однією справою є просто переглянути експонати, виставки, а іншою - мати можливість поринути в атмосферу тих подій, що відбувалися в історії нашого краю, адже це є кращим для людського сприйняття.

3.2 Механізм застосування запропонованих пропозицій та ефект від їх впровадження

На нашу думку, першою з наведених вище пропозицій можна втілити в життя у Черкаському обласному краєзнавчому музеї театралізовані екскурсії для школярів, які були б екскурсом в історію українського життя. Декораціями до постановок можуть бути музейні експозиції. Експозиція музею розміщена в 30 залах на площі 2800 мІ. Вона має розділи: природи краю, археології, етнографії, історії краю XIV - початку XX століття, історії краю від 1917 року і сучасність та велика зала вшанування пам'яті пророка України Т.Г. Шевченка, низка окремих зал, присвячених видатним землякам, вихідцям з Черкащини або відомим особам, чия діяльність пов'язана з "Шевченковим краєм".

Для економії коштів музей може запросити студентські театральні гуртки історичних факультетів навчальних закладів нашого міста. Така програма могла б зацікавити керівництво шкіл нашого міста в плані соціально-культурного розвитку школярів. Отримання коштів від цих театральних постановок могло б збільшити власні надходжень, які можна спрямувати на проводити інтенсивної науково-дослідницьку діяльність музею, а також запровадження інших програм, які б приносили прибуток музею, а також збільшували зацікавленість населення до історичних і культурних пам'яток.

У Черкасах в 2012 році заклади середньої освіти в Черкасах представлені як загальноосвітніми (21 загальноосвітня школи та єдина міська вечірня школа), так і спеціалізованими та закладами нового типу (загалом 14), до яких, зокрема, належать ліцеї (2), гімназії (3), спеціалізовані школи (8), колегіум - Перша міська гімназія, Асоційована школа ЮНЕСКО, Міська гімназія № 9 імені О.М. Луценка, Міська гімназія № 31, Черкаський фізико-математичний ліцей, Черкаський гуманітарно-правовий ліцей, Черкаський колегіум "Берегиня", спеціалізовані школи № 3, № 13, № 17, № 18, № 20, № 27, № 28 та № 33. В них навчається приблизно 25 тисяч школярів [35]Визначимо ціну квитка в розмірі 2 грн. Припустимо, що на початковому етапі запровадження цих театральних постановок музей відвідає 25 % школярів, або ж 6250 чоловік ((25000Ч25 %)/100 = 6250). Тоді сума, яку отримає музей від запровадження такої програми буде дорівнювати:

6250 Ч 2 грн = 12500 грн.

Другим шляхом залучення додаткових коштів музеєм може бути здача в оренду актового залу для проведення всеукраїнських та міжнародних конференцій ВНЗ в частині загальної програми та екскурсій для учасників з інших міст і країн. Лише Черкаським національним університетом на 2012 рік заплановано провести 22 конференції (9 міжнародних та 13 всеукраїнських).

Нехай, тариф за одну годину оренди залу в музеї становить 150 грн. Кожна конференція в середньому проходить 4 годин. Тому, якщо за рік в Черкаському обласному краєзнавчому музеї орендують актовий зал для 15 конференцій, то виручка буде становити 9000 грн. (150 грн/год Ч 4 год Ч 15)

При здачі в оренду залу для проведення конференцій вищих навчальних закладів є дуже важливим правильна і високоякісна організація прийому її учасників та гостей. Можливість ознайомитися з історією Черкаського краю, перегляд музейних експозицій має стати однією з преваг і стимулів організаторів конференції проводити їх саме в Краєзнавчому музеї. Музей знаходиться на дуже вигідному місці в центральній частині міста біля пагорба Слави на узбережжі річки Дніпро. Поблизу розміщена Православна церква, Музичне училище, кінотеатр, бібліотеки та багато інших цікавих місць, що можуть привернути увагу приїжджих гостей конференцій.

Таблиця 3.2. Економічний ефект від впровадження пропозиції

Отже, з Таблиці 3.2 ми бачимо, що ефектом від впровадження театралізованих екскурсій для школярів будуть кошти на суму 12500 грн. Тепер надходження спеціального фонду збільшилися до 135615 грн, або ж на 10,15 %. При здачі в оренду залу для проведення різних конференцій вищим навчальним закладам дохід складе 9000 грн, що є на 32,72 % більше ніж в попередньому році. Отримані додаткові власні кошти можна використати для фінансування науково-дослідної роботи музею, яка не достатньо фінансується з місцевого бюджету.

Висновки

Отже, формування і використання фінансових ресурсів бюджетних установ здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності та виконання покладених на них функцій складають та затверджують кошторис доходів і видатків відповідно з бюджетними призначеннями. Основним результатом діяльності таких установ є послуга.

Бюджетні установи здійснюють некомерційну діяльність, як не виключає можливості отримання установою певних доходів. Проте ці доходи використовуються на розвиток самої установи.

Нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність бюджетних установ в Україні є: Конституція України, Бюджетний кодекс України, інші закони та нормативні-правові акти, що регулюють бюджетні правовідносини, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Зарубіжний досвід фінансування бюджетних установ в сфері культури показує, що скорочення бюджетних видатків на культуру (фінансування всього на 25-30 % від потреби) спонукало до пошуку нових (позабюджетних) джерел фінансування. В країнах Європи набула великого поширення модель стимулювання позабюджетного фінансування культури шляхом налагодження зв'язків між органами культури та бізнесу (фандрейзинг), що має певні умови, що спонукають представників бізнесу спрямовувати свої кошти на культурний розвиток.