Аналіз фінансового стану підприємств галузі готельного, ресторанного та туристичного бізнесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз фінансового стану підприємств галузі готельного, ресторанного та туристичного бізнесу

1. Суть та організація економічного аналізу фінансового стану підприємства

фінансовий економічний кошти

Проведення аналізу ринкових показників дозволяє на ранній стадії антикризового управління підприємством виявити сигнали негативних дій зовнішнього й внутрішнього середовища на його фінансову стійкість. Відсутність систематизованого спостереження за станом ринкової активності та стратегічного бачення перспектив розвитку підприємства, часто змушує його керівництво зіткатися із загрозою банкрутства.

Створення системи моніторингу показників діяльності підприємства базується, вперш за все, на результатах аналізу його фінансового стану. Тому є сенс надати деякі визначення щодо зазначеної економічної категорії.

По-перше, фінансовий стан уявляє собою економічну категорію, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу і здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу, тобто здатність фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю [6, с. 7].

По-друге, фінансовий стан - це рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і капіталу підприємства, а також рівень ефективності їхнього використання. Оптимізація фінансового стану підприємства є однією з основних умов вдалого розвитку організації у перспективі. У той час, як кризовий фінансовий стан створює серйозну загрозу її банкрутства.

Зазначимо, що зовнішнім проявом фінансового стану підприємства є його поточна платоспроможність, а внутрішнім - фінансова стійкість. Ця сторона фінансового стану підприємства забезпечує його стабільну платоспроможність у тривалій перспективі. В основі фінансової стійкості організації лежить збалансованість активів і джерел їхнього фінансування, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків (рис. 12.1).

Платоспроможність підприємства - це його здатність вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників згідно договорам, повертати кредити, виплачувати заробітню платню персоналу, здійснювати платежі до бюджету.

Фінансова стійкість підприємства є відображенням стабільного перевищення доходів організації над її витратами, забезпечує вільне маневрування її грошовими коштами, і шляхом ефективного використання цих коштів, сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Вона визначається ступенем забезпеченості запасів власними і позиковими джерелами їхнього формування, та співвідношенням обсягів власних і позикових коштів, необхідних для фінансування виробничо- фінансової діяльності підприємства [6, с. 91].

Рис. 8.1. Взаємозв'язок фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

Внаслідок проведення будь-якої господарської операції, фінансовий стан підприємства може поліпшитись, залишитися незмінним або погіршитись. У зв'язку з цим зазначимо, що фінансовий стан суб'єкта господарювання може бути стійким, нестійким та кризовим.

Метою проведення аналізу фінансового стану підприємства є виявлення факторів, які обумовлюють зміни у фінансовому стані підприємства та прогноз основних тенденцій розвитку його виробничо- фінансової діяльності.

Відповідно до поставленої мети, під час оцінювання фінансового стану підприємства аналітик повинен вирішити такі основні завдання:

- вчасно й об'єктивно діагностувати фінансовий стан підприємства, визначити його "больові точки" і вивчити причини їх виникнення;

- знайти резерви поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності і фінансової стійкості;

-надати конкретні рекомендації, які спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства;

-зробити прогноз можливих фінансових результатів і розробити моделі фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів [58, с. 564-566].

Методика аналізу фінансового стану підприємства складається з таких основних етапів, послідовність проведення яких вказана на рис. 12.2.

Згідно із схемою, що наведена на рисунку 8.2, зрозуміло, що початковими етапами методики аналізу фінансового стану підприємства є оцінювання динаміки складу і структури активів товариства і джерел їхнього фінансування.

Основні етапи методики аналізу фінансового стану підприємства

Рис. 8.2. Структурно-логічна схема методики аналізу фінансового стану підприємства

Логічна послідовність початку проведення аналізу фінансового стану підприємства саме в цьому напрямку обумовлена тим, що при оцінюванні складу і структури майна підприємства визначається забезпеченість основним і оборотним капіталом; наявність на його рахунках грошових коштів, необхідних для негайного погашення зобов'язань товариства по короткострокових кредиторських заборгованостях; міра забезпеченості підприємства виробничим потенціалом та ін.

Аналіз джерел фінансування майна підприємства дозволить виявити фактори, які обумовлюють збільшення або зменшення власного капіталу товариства; визначити залежність підприємства від зовнішнього фінансування його діяльності; проаналізувати ступінь фінансування основного капіталу товариства за рахунок його власного капіталу, тощо. Тобто, з метою створення загальної об'єктивної картини фінансового стану підприємства і визначення "больових точок", які спостерігаються у його виробничо-фінансовій діяльності, проводиться аналіз динаміки складу та структури активів підприємства і джерел їхнього фінансування.

Наступним етапом методики аналізу фінансового стану підприємства є визначення міри забезпеченості його запасів основними джерелами фінансування; співвідношення між обсягами власних та запозичених коштів; здатності підприємства своєчасно погашати свої зобов'язання перед кредиторами, а також оцінювання ефективності використання оборотних коштів підприємства, яка визначається їхньою оборотністю. Тобто, на цьому етапі проведення аналізу фінансового стану визначають, в якому стані знаходяться параметри життєздатності підприємства - фінансова стійкість, платоспроможність, ефективність використання його ресурсів та капіталу, і внаслідок дії яких факторів вони погіршилися, або поліпшилися протягом досліджуваного періоду.

Одним з основних інформаційних джерел, які використовуються при аналізі фінансового стану підприємства, є баланс. У активі балансу відображається майно, яке використовується в виробничо-фінансовій діяльності підприємства задля отримання економічних вигод. Активи підприємства (тобто все його майно) відображаються в балансі по мірі збільшення ліквідності (здатності активу трансформуватися у грошові кошти). Міра ліквідності визначається тривалістю часу, впродовж якого ця трансформація може здійснюватись, і чим менше цей період, тим краще. У складі активу балансу підприємства розрізняють необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів .

Необоротні активи відображаються у першому розділі активу балансу. По-іншому ці активи називають ще як нерухоме майно, іммобілізовані засоби та основний капітал. У цьому розділі активу балансу відображаються нематеріальні активи підприємства, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи та інші необоротні активи.

Необоротні активи називають нерухомим майном, оскільки у короткостроковому періоді його практично неможливо трансформувати у грошові кошти.

У другому розділі активу балансу підприємства відображаються оборотні активи. По-іншому їх називають - поточні активи, мобільні засоби, оборотний капітал.

Виходячи з позицій аналізу балансу підприємства, оборотні активи поділяються на:

-запаси (визначаються як сума за рядками "виробничі запаси", "поточні біологічні активи", "незавершене виробництво", "готова продукція", "товари") (рядки 100+110+120+130+140 форми №1 "Баланс");

-дебіторську заборгованість (визначається як сума за рядками "векселі одержані", "дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", "дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, з внутрішніх розрахунків" та "інша поточна дебіторська заборгованість") (рядки 150+160+170+180+190+200+210

-грошові кошти та їх еквіваленти, які поділяються на поточні фінансові інвестиції і грошові кошти, та їх еквіваленти (визначається як сума рядків "грошові кошти і їх еквіваленти у національній валюті та грошові кошти і їх еквіваленти у іноземній валюті") (рядки 220+230+240 форми №1 "Баланс");

-інші оборотні активи (рядок 250 форми №1 "Баланс").

У третьому розділі активу балансу підприємства відображаються витрати майбутніх періодів.

Виділяють три складові нерухомості: інвестиційну, операційну нерухомість і необоротні активи та групи вибуття, які утримуються для продажу

Інвестиційна нерухомість - власні, або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та (або) збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Операційна нерухомість - власні, або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою використання для виробництва, або постачання товарів чи надання послуг, або ж в адміністративних цілях.

Необоротний актив та група вибуття визнаються утримуваними для продажу, коли одночасно виконуються всі наступні вимоги: 1) економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням; 2) вони готові до продажу у їх теперішньому стані; 3) їх продаж, як очікується, буде завершено протягом року з дати призначення їх утримуваними для продажу; 4) умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів; 5) здійснення продажу має високу імовірність.

Джерела фінансування активів підприємства, тобто його пасиви, складаються з власного капіталу (рядок 380 форми №1 "Баланс"), забезпечень наступних витрат і платежів (рядок 430 форми №1 "Баланс"), позичкових коштів та доходів майбутніх періодів (рядок 630 форми №1 "Баланс") .

Складові власного капіталу, який показує частку майна підприємства, що фінансується за рахунок коштів акціонерів і власних коштів підприємства, такі: статутний капітал; пайовий капітал; додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (непокритий збиток); неоплачений капітал; вилучений капітал.

До складу власного капіталу також можна умовно віднести другий і п'ятий розділи пасиву балансу підприємства, а саме: забезпечення наступних витрат і платежів (рядок 430 форми №1 "Баланс") та доходи майбутніх періодів (рядок 630 форми №1 "Баланс"), оскільки вони формуються за рахунок власних коштів підприємства, які отримані ним у процесіздійснення своєї виробничо- фінансової діяльності та за рахунок надходжень від держави та інших підприємств, які носять умовно безповоротний і безоплатний характер. Позиковий капітал підприємства наведений у пасиві його балансу в третьому розділі "Довгострокові зобов'язання" (рядок 480) та в четвертому розділі "Поточні зобов'язання" (рядок 620). Він характеризує частку майна товариства, яка придбана за рахунок зовнішніх джерел фінансування активів підприємства. Після надання характеристики статей активу і пасиву балансу, перейдемо до висвітлення особливостей методики аналізу складу і структури майна підприємства та джерел його фінансування.

2. Методика аналізу динаміки складу і структури активів підприємства і джерел їхнього фінансування. Аналіз причин зміни оборотних коштів на підприємстві

Аналіз майна (ресурсів) підприємства та джерел їхнього фінансування проводять за допомогою складання агрегованого порівняльного аналітичного балансу. Оцінюючи структуру майна підприємства, разом з проведенням горизонтального аналізу, проводять ще й вертикальний аналіз. Основною метою такого аналізу є виявлення співвідношення між основним і оборотним капіталом, що в свою чергу, дозволить виявити тенденції у зміні майна підприємства в бік зменшення або збільшення його ліквідності і оборотності. Співвідношення цих розділів (необоротних і оборотних активів) повинно відповідати специфіці та виробничій спрямованості підприємства.

Вертикальний аналіз оборотного капіталу, тобто аналіз його структури, повинен вказати на зміни питомої ваги запасів, дебіторської заборгованості і грошових коштів у структурі майна підприємства. Занадто велике збільшення цих статей у підсумку активу балансу підприємства без відповідних змін у його виробничій діяльності, може свідчити, у визначеній мірі, про зниження фінансової стійкості організації.

На основі даних щодо структури і складу майна підприємства, на початок і на кінець досліджуваного періоду визначають активи, що характеризують його виробничий потенціал.

Виробничий потенціал - основні засоби ( за залишковою вартістю)+ виробничі запаси +незавершеновиробництво+витрати майбутніх періодів= рядок 030+100+120+170 форми№1 "Баланс"

Зміна питомої ваги виробничого потенціалу в загальній сумі активів товариства дозволяє зробити висновки, щодо нарощування або зниження виробничого процесу на підприємстві.

Після проведення аналізу майна товариства оцінюють склад та структуру джерел фінансування його активів. При проведенні аналізу пасиву балансу підприємства, необхідно визначити співвідношення в структурі між власним і позиковим капіталом, розрахувати питому вагу власного капіталу в підсумку пасиву балансу підприємства (це значення повинно бути вище або дорівнювати 50% - тоді, за найбільш узагальнюючими оцінками, вважають, що організація є фінансово стійкою).

Особливу увагу при аналізі власного капіталу приділяють змінам нерозподіленого прибутку або непокритим збиткам. Також багато уваги приділяють дослідженню структури позикового капіталу - виділяють довгострокові зобов'язання, короткострокові кредити і кредиторську заборгованість. Негативним при цьому є збільшення суми кредиторської заборгованості, оскільки підприємство починає фінансувати свою господарську діяльність за рахунок найбільш ризикових джерел. Це також вказує на наявність проблем у товариства із залученням менш ризикових джерел фінансування свого майна - власного капіталу, довгострокових зобов'язань та короткострокових банківських кредитів.

Таким чином, аналіз майна підприємства та джерел його фінансування дозволяє виявити негативні тенденції або больові точки у виробничо - фінансовій діяльності підприємства, а саме, встановити забезпеченість підприємства необоротними активами; оцінити, чи достатньо на підприємстві найбільш ліквідних активів - грошових коштів і їхніх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій; проаналізувати, як змінюється структура оборотного капіталу підприємства - у бік зменшення чи збільшення ліквідності. Це, в свою чергу, вкаже на негативні або позитивні тенденції у зміні платоспроможності підприємства і дозволить надати рекомендації щодо приведення в відповідність з рекомендованими нормативами, значення таких показників як запаси, дебіторська заборгованість (засоби у розрахунках) і грошові кошти та їхні еквіваленти.

Зробимо аналіз складу і структури майна підприємства, та джерел його фінансування на прикладі досліджуваного підприємства (табл. 8.1).

Аналіз зміни величини і структури майна підприємства показав, що його загальна сума активів за аналізований період зросла на 2,6 млн. грн. або на 40,3%. Зазначене збільшення майна організації відбулося внаслідок збільшення як основного капіталу підприємства, так і його оборотних активів. Вартість необоротних активів підприємства на кінець звітного року порівняно з попереднім збільшилась приблизно на 289,8 тис. грн. або на 7,6%. Вартість оборотних засобів на підприємстві збільшилась на 2,3 млн. грн. або на 89,0%. Отже, співвідношення темпів приросту оборотних і необоротних активів показало, що підприємство перерозподілило свої кошти на користь більш мобільних, порівняно з основним капіталом, активів, що позитивно відбилося на оборотності його сукупного капіталу.

У складі оборотних активів відбулися такі зміни: на протязі аналізованого періоду відбулося зростання суми запасів на 636 тис.грн. або на 33,4%. Питома вага цієї статті у структурі активів товариства зменшилась з 29,9 до 28,4% (див. рис. 9.5 та 9.6). Найбільше збільшення спостерігається за сумою дебіторської заборгованості. Якщо на кінець попереднього року засоби у розрахунках становили 572 тис. грн., то на кінець звітного року вони складали 1,6 млн.грн., тобто збільшились у 2,8 рази. Це вказує на розширення продажів продукції підприємства в кредит, а також збільшення авансів, виданих підприємством своїм постачальникам у рахунок виконання ними зобов'язань по постачанню товарів на адресу організації (заборгованість за виданими авансами збільшилась з 0 до 801,5 тис. грн.).

Таблиця 8.1Агрегований порівняльний аналітичний баланс підприємства

Вертикальний аналіз балансу товариства показав, що питома вага дебіторської заборгованості у складі його майна на кінець звітного періоду склала 17,6% проти 9-ти відсоткового рівня попереднього року, що також підтверджує розширення комерційного кредитування покупців продукції товариства та збільшення заборгованості постачальників перед підприємством. Грошові кошти та їхні еквіваленти товариства за досліджуваний період збільшились у 8,4 рази, і на кінець звітного року складали 724,5 тис. грн. Їхня питома вага в структурі майна підприємства збільшилась з 1,4 до 8,1%. Все це свідчить, що структура оборотних активів організації на кінець звітного періоду порівняно з попереднім значно поліпшилася з позиції ліквідності й платоспроможності.

За аналізований період відбулося збільшення активів, що характеризують виробничий потенціал підприємства в вартісному виразі (з 4,5 млн. грн. до 6,1 млн. грн.). Питома вага цього показника в складі майна товариства також дуже висока (на кінець звітного року - 68 %), що дозволяє підприємству збільшувати обсяги виробництва й реалізації продукції.

Таким чином, аналіз складу та структури майна організації показав, що на підприємстві протягом досліджуваного періоду структура майна стала більш мобільною. Це підтверджується перевищенням темпів приросту оборотного капіталу порівняно з основним. Це, в свою чергу, відбилося прискоренням оборотності активів підприємства і поліпшенням його платоспроможності, що, в першу чергу, підтверджується зростанням грошових коштів та їх еквівалентів на рахунках товариства. Крім того, вказані зміни у структурі оборотного капіталу свідчать про збільшення темпів реалізації продукції. Так, зростання темпів дебіторської заборгованості супроводжуються збільшенням обсягів реалізації продукції (з 31 до 45 млн. грн.), що вказує на сильну збутову політику.

Далі проаналізуємо склад й динаміку джерел фінансування активів підприємства. Згідно з даними табл.9.1 видно, що активи товариства придбані переважно за рахунок його власних коштів. На це вказує перевищення питомої ваги власного капіталу в складі джерел фінансування майна організації (у середньому 62%), порівняно з рекомендованим теоретично обґрунтованим значенням цього показника (воно повинно бути більше або дорівнювати 50%). Аналіз показав, що протягом досліджуваного періоду власний капітал підприємства збільшився на 1,3 млн. грн. або на 30%. Його збільшення відбулося, головним чином, за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку на протязі аналізованого періоду (з 2,3 млн. грн. до 3,6 млн. грн. або на 56%), що свідчить про ефективне здійснення господарської діяльності на підприємстві.

Питома вага власного капіталу в структурі джерел фінансування майна товариства зменшилася з 69,9% на кінець попереднього року до 64,9% на кінець звітного року. Це вказує на незначне збільшення залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування його господарської діяльності.

Позиковий капітал товариства в абсолютному вираженні збільшився на 62,5% і на кінець звітного періоду склав 2,9 млн. грн. Його частка в структурі джерел фінансування майна зросла з 27,8 до 32,2%, що вказує на незначне збільшення залежності підприємства від зовнішнього фінансування своєї діяльності.

Таким чином, аналіз зміни величини і структури майна підприємства та джерел його фінансування показав, що в організації протягом досліджуваного періоду структура активів стала більш мобільною, що в свою чергу, спричинило збільшення оборотності активів підприємства і поліпшило його платоспроможність.

Негативною тенденцією в фінансуванні майна організації є збільшення її залежності від найбільш ризикового джерела фінансування оборотних активів - кредиторської заборгованості, що в подальшому може негативно відобразитися на його платоспроможності. З метою зменшення залежності підприємства від найбільш термінових зобов'язань управлінському персоналу треба поповнити власні обороні кошти товариства шляхом збільшення генерування прибутку від його виробничо-господарської діяльності, а також здійснити емісію акцій підприємства в відкритий продаж. Усі надані рекомендації дозволять поліпшити фінансову стійкість організації.

Аналіз зміни величини і структури ресурсів, якими володіє підприємство, показав, що протягом досліджуваного періоду в організації сума оборотних коштів зросла з 2,6 до 4,8 млн. грн. або на 89% (див. табл.8.1).

Проведемо аналіз причин зміни оборотних коштів на досліджуваному підприємстві (табл. 8.2).

Розрахунки у таблиці будуть проведені вірно лише у тому разі, коли різниця між причинами збільшення оборотних коштів товариства і причинами їхнього зменшення дорівнює абсолютному відхиленню за оборотними активами підприємства за досліджуваний період (див. табл.8.1).

Таблиця 8.2 Аналіз причин зміни обігових коштів підприємства

Аналіз даних табл. 8.2 показав, що оборотні кошти на підприємстві на кінець звітного року порівняно з попереднім збільшились на 2,3 млн. грн. Основними причинами такого збільшення оборотного капіталу є збільшення реінвестованого прибутку в кінці звітного року порівняно з попереднім на 1,3 млн. грн., і збільшення поточних зобов'язань товариства на 1,2 млн. грн. Також розрахунки свідчать, що однією з вагомих причин зростання оборотного капіталу організації є збільшення амортизаційних відрахувань на 822 тис. грн. Розрахунок причин зменшення оборотних коштів на підприємстві показав, що на 1,1 млн. грн. зріс обсяг його капітальних вкладень. Тобто за досліджуваний період спостерігається зростання обсягів виробничо-господарської діяльності на підприємстві, що і відобразилося на причинах зміни обсягу оборотних активів товариства.

Далі перейдемо до розгляду метедики аналізу внутрішньої характеристики фінансового стану підприємства - його фінансової стійкості, яка є одним із головних параметрів життєздатності будь-якої організації.

3. Методика аналізу абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства