Валютні ринки та валютні операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Валютні ринки та валютні операції

План

1. Валютний ринок: поняття, учасники, інструменти, структура

2. Валютні операції: суть, класифікація

3. Спот-ринок

4. Строковий валютний ринок

1. Валютний ринок: поняття, учасники, інструменти, структура

Валютний ринок - це сукупність відносин з купівлі-продажу іноземних валют, інших валютних цінностей, цінних паперів у іноземній валюті та руху іноземних капіталів, що забезпечуються сукупністю спеціалізованих установ та організацій.

Найбільшими міжнародними валютними ринками вважають валютні ринки Лондона, Нью-Йорка, Франкфурта-на-Майні, Парижа, Цюріха, Токіо, Сінгапура, Гонконгу та ін.

Міжнародний валютний ринок сприяє розвитку міжнародних торговельних відносин, забезпечує реалізацію міжнародних розрахункових операцій, формування валютних курсів, страхування валютних ризиків та реалізацію спекулятивних операцій.

Основні особливості сучасних валютних ринків: інтернаціоналізація валютних ринків; широке використання електронних засобів зв'язку; безперервність здійснення операцій; уніфікована техніка валютних операцій; страхування валютних та кредитних ризиків; переважання спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними; нестабільність валют.

Функції валютних ринків: обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу; формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції; надання механізмів для захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів та інструментів для цілей грошово-кредитної політики центрального банку.

Серед головних учасників валютного ринку виділяють:

ь центральні і комерційні банки;

ь інвестиційні, пенсійні, хедж-фонди;

ь крупні ТНК;

ь валютні біржі та брокерські фірми;

ь державні органи.

Саме ці учасники є маркет-мейкерами цього ринку. Адже на ринку завжди присутні два типи учасників - маркет-мейкери і маркет-тейкери (маркет-юзери). Маркетмейкерство - діяльність професійного учасника ринку (валютного чи фондового), яка полягає в забезпеченні постійних котирувань цін покупки і продажу фінансових інструментів, від свого імені або від імені клієнта. Маркетмейкер зобов'язаний виставляти котирування навіть у тих випадках, коли інші учасники ринку цього не роблять, тобто він бере на себе зобов'язання постійного підтримання ліквідності фінансового інструменту навіть у збиток собі. Таким чином, маркет-мейкер - це активний учасник ринку, який виставляє котирування і диктує свої умови іншим учасникам ринку. А маркет-тейкер - це пасивний учасник ринку, який запитує котирування, залежить від маркет-мейкерів і майже не впливає на стан і динаміку ринку. Маркет-тейкер завжди перебуває у більш невигідному становищі у порівнянні з маркет-мейкером. Адже маркет-мейкер купує дешевше, а продає дорожче, а маркет-тейкер, який виступає другою стороною угоди - навпаки - купує дорожче, а продає дешевше.

Інструменти валютного ринку

ь Переказ (телеграфний чи електронний) коштів із безстрокових вкладів (депозитів до запитання).

ь Банківські векселі на пред'явника, банківський чек.

ь Комерційні тратти.

Здійснюючи переказ, банк продає клієнту іноземну валюту за національну. Телеграфні перекази дають можливість прискорити розрахунки, скоротити використання кредиту та захистити від валютних збитків. Застосування під час телеграфних переказів спеціального коду ("ключа") дає змогу уникнути фіктивних переказів та помилок. Альтернативою телеграфному переказу є поштовий переказ. У цьому разі інструкції відправляються поштою або банкір надає покупцю вексель на пред'явника, а покупець відправляє його авіапоштою продавцю (одержувачу платежу).

Банківський вексель - вексель, виставлений банком даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погашаючи в такий спосіб свої боргові зобов'язання.

Банківський чек - письмовий наказ банку-володаря авуарів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування визначеної суми з його поточного рахунку власникові чека. Експортери, отримавши такий чек, продають його своїм банкам. валюта капітал маркетмейкерство

Комерційна тратта (переказний комерційний вексель) - вимоги, виписані експортером чи кредитором на імпортера чи боржника.

Міжнародний валютний ринок можна поділити на сектори за різними ознаками:

ь за видами операцій (ринки ф'ючерсів, опціонів, тощо);

ь за масштабом (національні, регіональні);

ь за місцем торгівлі (біржовий і позабіржовий)

Важливою складовою валютного ринку є ринок євровалют. Євровалюта - це валюта, депонована за межами країни-емітента. Розвиток євровалютного ринку розпочався з появи євродоларів - доларів США, депонованих в Європі. Основними функціями ринку євровалют є перерозподіл тимчасово вільних коштів між кредиторами і позичальниками та хеджування.

Одним з найбільших валютних ринків сьогодні є міжнародний валютний ринок "FOREX". Форекс не має конкретного місця торгівлі, як, наприклад, фондова біржа. Торівля відбувається за допомогою сучасних засобів зв'язку одночасно у сотнях банків у всьому світі. Оскільки у кожному часовому поясі знаходяться учасники ринку, що бажають купити чи продати валюту, то валютний ринок працює цілодобово, і обмін валюти не припиняється протягом всього робочого тижня. Оскільки економічні показники кожної країни-емітента відрізняються та змінюються, то це впливає на вартість валюти кожної країни і є причиною змін валютних курсів. Поява ринку "FOREX" стала можливою внаслідок переходу від системи фіксованих валютних курсів до плаваючих валютних курсів у 70-х роках ХХ-го століття. Серед основних причин швидкого розвитку ринку "FOREX" називають його ліквідність, оперативність, низькі витрати для участі у торгах, використання кредитного плеча.

"Кредитне плече" передбачає надання брокерською компанією своєму клієнту коштів у тимчасове користування для здійснення операцій та ринку і таким чином надає учаснику торгів можливість оперувати сумами, що у від 10 до 100 разів можуть перевищувати обсяги його страхового депозиту. Позитив кредитного плеча є очевидним - спекулюючи крупними сумами учасник торгів може заробити значно більше, однак слід не забувати, що у випадку програшу втрати будуть також значними. Наприклад, нерідко трапляється ситуація коли гравець вірно вгадав напрям тренду (тобто тенденції руху курсу), однак навіть незначне короткострокове відхилення курсу від цього тренду за рахунок великого кредитного плеча "з'їдає" страховий депозит учасника торгів і він залишається у програші.

В Україні валютний курс формується на міжбанківському валютному ринку. Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами, а також НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями купівлі і продажу іноземної валюти готівкою національного оператора поштового зв'язку.

2. Валютні операції: суть, класифікація

Валютні операції це:

ь операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

ь операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

ь операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

За термінами валютні операції поділяються на:

ь поточні;

ь термінові.

Поточні операції реалізуються у межах трьох робочих днів. Вони поділяються на:

ь tod (від англ. today) - сьогодні укладається угода і сьогодні ж вона реалізується. Тобто, "сьогодні на сьогодні".

ь tom (від англ. tomorrow) - сьогодні укладається угода і завтра вона реалізується. Тобто, "сьогодні на завтра".

ь spot - сьогодні укладається угода і післязавтра вона реалізується. До уваги беруться лише робочі дні. Тобто, "сьогодні на післязавтра", або "сьогодні на другий робочий день".

Курс "spot" є базовим для розрахунку курсів та вартості багатьох термінових угод, наприклад, форварду, ф'ючерсу та ін.

Серед вказаних типів найбільш поширеними є операції "спот", оскільки строк у два дні є оптимальним терміном для оформлення документів щодо купівлі-продажу валюти. Основна мета їх реалізації - забезпечення потреб клієнтів банків у іноземній валюті та спекуляція.

Термінові операції - це ті операції, термін реалізації яких перевищує три робочі дні, тобто це все, що довше за "spot", наприклад, форвард, ф'ючерс.

За цілями та механізмом реалізації валютні операції поділяються на:

ь конверсійні;

ь депозитно-кредитні.

Конверсійні операції - операції з купівлі-продажу узгоджених сум однієї валюти за іншу валюту за узгодженим курсом на певну дату.

Мета конверсійних операцій:

ь міжнародна торгівля, туризм, інвестиції;

ь спекулятивні валютні операції;

ь хеджування валютних ризиків.

Депозитно-кредитні операції полягають у залученні та розміщенні тимчасово вільних коштів з метою отримання прибутку.

Невід'ємним елементом валютних операцій є фінансові інструменти.

Фінансовий інструмент - це контракт, результатом якого є створення фінансового активу одного суб'єкта господарювання і фінансового зобов'язання чи інструменту власного капіталу у іншого суб'єкта господарювання.

Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на:

ь фінансові активи;

ь фінансові зобов'язання;

ь інструменти власного капіталу;

ь похідні фінансові інструменти.

Фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Фінансові зобов'язання включають фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу, та інші фінансові зобов'язання.

До інструментів власного капіталу належать прості акції, частки та інші види власного капіталу.

Похідні фінансові інструменти включають ф'ючерсні контракти, форвардні контракти та інші похідні фінансові інструменти.

Згідно з іншою класифікацією серед фінансових інструментів виділяють:

ь валютні фінансові інструменти, які передбачають обмін однієї грошової одиниці на іншу;

ь відсоткові фінансові інструменти, які приносять прибуток за фіксованими чи плаваючими ставками;

ь майнові інструменти, наприклад, акції, дорогоцінні метали, сировина, товари.

Таким чином, до фінансових інструментів відносять цінні папери, строкові контракти (ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у т.ч. тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони).

Особливого розвитку останнім часом дістали деривативи, тобто похідні фінансові інструменти. Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених умовах у майбутньому.

Базовий актив - товари, цінні папери, кошти, що є предметом виконання зобов'язань за деривативом. Основою деривативу можуть бути активи (товари, акції, облігації, позики та ін), індекси (на відсоткові ставки, валютні курси, фондові індекси, індекси споживчих цін) або інші умови.

Продавець за деривативом - особа, яка згідно з форвардним та/або ф'ючерсним контрактами має продати базовий актив контракту, а згідно з опціоном зобов'язується продати (купити) базовий актив опціону.

Покупець за деривативом - особа, яка згідно з форвардним та/або ф'ючерсним контрактами має купити базовий актив контракту, а згідно з опціоном має право купити (продати) базовий актив опціону.

Деривативи мають бути укладені в письмовій формі.

3. Спот-ринок

Спот-ринок - це ринок негайної поставки валюти.

Основні учасники - комерційні банки, які ведуть операції з:

ь напряму з клієнтами-підприємствами приватного та державного секторів;

ь на міжбанківському ринку напряму з іншими комерційними банками;

ь через брокерів з банками та клієнтами;

ь з центральними банками країн;

Валютна операція "спот" - це купівля-продаж валюти за умов її поставки протягом трьох робочих днів від дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в угоді.

"Звичаї" спот-ринку:

ь Здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування процентної ставки на суму поставленої валюти.

ь Операції здійснюються переважно на базі комп'ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня.

ь Існування твердих валютних курсів: якщо дилер великого банку цікавиться котируванням іншого банку, повідомлені йому валютні курси є обов'язковими для виконання операції з купівлі-продажу валюти

Ці звичаї не зафіксовано в спеціальних міжнародних конвенціях, але їх точно додержуються всі учасники цього ринку.

Торгівля на ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют (котирування валют). Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, оскільки виключають необхідність додаткових розрахунків. Котирування за прямим методом на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти дорівнює 0.

Фіксування курсу національної грошової одиниці в іноземній називається валютним котируванням. Воно дає змогу визначити співвідношення двох грошових одиниць, запропонованих для обміну. Котирування проводять державні (національні) і великі комерційні банки. Розрізняють офіційне і вільне (ринкове) котирування валют. За офіційними котируваннями здійснюються всі валютні операції держави. У міжбанківській торгівлі валютою щоденні котирування коливаються навколо офіційного курсу. Валютне котирування може бути прямим і оберненим (непрямим). Якщо котирування пряме 1, 10, 100 одиниць іноземної валюти дорівнюють X одиниць національної валюти, а якщо обернене - 1, 10, 100 одиниць національної валюти дорівнюють X одиниць іноземної валюти. Пряме котирування дорівнює 1/ Обернене котирування. В більшості країн для встановлення курсу національної валюти використовується пряме котирування, у Великобританії - обернене котирування, а в США застосовуються обидва котирування. Котирування завжди дається з точністю до чотирьох знаків після коми.

На валютному ринку його учасники використовують два курси: курс продавця і курс покупця. Курс продавця - це курс, за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну, а курс покупця - це курс, за яким він купляє іноземну валюту за національну. Курс продавця завжди вищий за курс покупця.

Різниця між курсом продавця і покупця називається маржею або спредом. За рахунок маржі банк покриває видатки і формує прибуток за валютними операціями.

Часто дилери, а також для економічних розрахунків чи у зовнішньоторговельних контрактах для встановлення курсів валют використовують середній курс - середнє арифметичне курсів продавця і покупця.

Під час валютних операцій виникає необхідність встановлення крос-курсу. Крос-курс - співвідношення між двома валютами, що є похідними від їхніх курсів відносно третьої валюти (звичайно долара США).

У розрахунках часто використовують фіксинг - визначення міжбанківського курсу послідовним порівнянням попиту та пропозиції по кожній з валют, а потім на цій основі установлення курсів продавця і покупця.

Звичайно базою котирування є валюта, яка визнається в усьому світі, але іноді з історичних причин базовою стає більш дрібна валюта.

Стандартна дата валютування (дата фактичного надходження коштів) за спот-операцій - другий робочий день після дати укладення операції. У разі, коли дата валютування припадає на вихідний чи святковий день, строком валютування вважається перший робочий день після вихідних (із цього правила є винятки).

Здійснення банком валютних операцій супроводжується зміною співвідношення його вимог і зобов'язань в іноземній валюті, тобто зміною валютної позиції. Розрізняють закриту та відкриту валютні позиції. Закрита валютна позиція виникає у разі рівності вимог і зобов'язань, відкрита валютна позиція - за незбігу вимог і зобов'язань. Остання пов'язана з ризиком втрат банку, якщо до моменту контроперації (купівлі раніше проданої або продажу раніше купленої валюти) курс валюти зміниться у несприятливому для нього напрямі. Відкрита валютна позиція може бути довгою та короткою. Довга валютна позиція складається, коли вимоги перевищують зобов'язання, коротка - коли зобов'язання більші, ніж вимоги. Наприклад, купуючи 1 млн дол США за фран. франки за курсом 1,6790, банк створює довгу позицію на суму 1 млн дол США та коротку позицію на суму 1,679 млн фран. франків.

Довга валютна позиція дає прибутки при підвищенні курсу іноземної валюти і завдає збитків - при зниженні її курсу. Коротка позиція - навпаки, дає прибутки при зниженні курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу. Залишаючи валютну позицію відкритою, учасники валютного ринку грають на валютних курсах з метою отримання прибутків спекулятивного характеру, наражаючись свідомо на підвищений ризик. Учасники валютного ринку мають самі визначити рівень валютного ризику, який вони можуть взяти заради отримання прибутків. Але для тих учасників валютного ринку, фінансовий стан яких зачіпає інтереси багатьох інших суб'єктів економічних відносин (до них належать банки), рівень валютної позиції регулюється офіційно. У більшості країн світу держава регламентує розмір відкритої валютної позиції банків. Банки постійно спостерігають за зміною валютної позиції.

4. Строковий валютний ринок

Строкова валютна операція - це операція, пов'язана з поставкою валюти на строк, більше ніж 3 дні з дня її укладення.

Серед учасників строкового валютного ринку слід назвати хеджекерів, спекулянтів (позиційних та скалперів), арбітражерів і трейдерів. Хеджекери здійснюють конверсійні операції, намагаючись закрити свої відкриті валютні позиції. Спекулянти свідомо беруть на себе валютний ризик, підтримуючи відкриту валютну позицію для отримання прибутку від непрохеджованої валютної позиції. Позиційні спекулянти підтримують відкриті позиції протягом довгого періоду - до кількох місяців. Скалпери грають на зміні курсів протягом однієї торгової сесії, систематично закриваючи позиції в кінці кожного робочого дня. Арбітражери здійснюють купівлю іноземної валюти на одному валютному ринку з одночасним продажем її на іншому валютному ринку. Вони відкривають протилежні позиції щодо однієї валюти на різні (однакові) строки на одному чи кількох взаємопов'язаних ринках, зменшуючи величину валютно-курсового ризику. Трейдери купують валюту за дорученням та за рахунок клієнта в торговому залі біржі за комісійну винагороду.

Форвардні валютні операції

Форвардний контракт - двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення форвардного контракту. Основна мета валютних форвардів - забезпечення реальних потреб суб'єктів у валюті (наприклад, для міжнародної торгівлі чи інвестицій) чи хеджування валютних ризиків. Форварди - це угоди типу OTC (від англ. "over-the-counter" - через прилавок) - позабіржові угоди. Форварди укладаються на умовах, зручних для кожного конкретного банківського клієнта. Сума угоди, її термін, валютна пара - є для кожного клієнта індивідуальними, і визначаються у результаті домовленостей клієнта з банком. Тому форвардна угода, не відміну від ф'ючерсу, не є стандартною, що визначає її низьку ліквідність на вторинному ринку. Форвард є обов'язковим до виконання сторонами угоди.

В Україні уповноважені банки та резиденти - суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати валютні операції на умовах "форвард" для страхування ризику зміни курсу однієї іноземної валюти щодо іншої за умови, що обидві валюти включено до 1-ї групи Класифікатора Національного банку України. В Україні форвардні валютні операції виконуються в строк, що не перевищує 365 календарних днів. Найбільш поширеними з них є угоди на 1, 2, 3, 6, 9 та 12 міс. Але у світовій практиці у окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют, терміни угод можуть сягати кількох років.

Форвардний контракт повинен мати такі реквізити:

ь назва контракту;

ь сторони контракту;

ь базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид цінного паперу, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти - для коштів; асортимент - для інших товарів);

ь кількість базового активу;

ь вартість контракту;

ь ціна виконання - ціна базового активу, за якою під час виконання зобов'язань за деривативом здійснюються розрахунки;

ь термін виконання;

ь порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

ь відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом;

ь порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;

ь адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Курс форвардної угоди розраховується наступним чином.

Для курсу покупки валюти:

,

де

- форвардний курс для покупки валюти

- курс на дату "спот"

- форвардні пункти, розраховані для покупки валюти

Для курсу продажу валюти:

,

де

- форвардний курс для продажу валюти

- курс на дату "спот"

- форвардні пункти, розраховані для продажу валюти

Форвардні пункти для покупки і продажу валюти розраховуються наступним чином.

,

де

- форвардні пункти, розраховані для покупки валюти

- форвардні пункти, розраховані для продажу валюти

- курс на дату "спот"

- курс на дату "спот"

- відсоткова ставка розміщення ресурсів на міжбанківському ринку для валюти котирування

- відсоткова ставка залучення ресурсів на міжбанківському ринку для валюти котирування

- відсоткова ставка розміщення ресурсів на міжбанківському ринку для базової валюти

- відсоткова ставка залучення ресурсів на міжбанківському ринку для базової валюти

D- термін угоди (у днях)

Форвардні пункти іможуть мати як додатне, так і від'ємне значення, оскільки майбутній форвардний курс може бути вищий від поточного курсу (спот-курсу) і нижчий від поточного курсу. Якщо форвардні пункти мають додатне значення, то вони називаються "премія", якщо від'ємне - то "дисконт".

Форвардні контракти можуть укладатися на стандартні та, так звані, "ламані" дати". (англ. broken date), термін виконання яких лежить між двома стандартними датами - так званими "коротким" та "довгим" періодами. Курс угоди на ламану дату розраховується за формулою:

,

де

- форвардний курс на ламану дату

- курс на дату "спот".

- форвардні пункти на ламану дату

,

де

- форвардні пункти на ламану дату

- форвардні пункти довгого періоду

- форвардні пункти короткого періоду

D - кількість днів довгого періоду

d - кількість днів короткого періоду

BD - кількість днів від дати "спот" до ламаної дати. Слід враховувати, що при розрахунку BD першу і останню дати періоду слід враховувати як один день, тобто слід враховувати або першу або останню дату періоду.

Якщо клієнт банку ще не знає точної дати, коли він потребуватиме реалізації валютообмінної операції банк може запропонувати клієнту "форвардний опціон" (від англ. option - варіант, вибір, право вибору), який надає клієнту право обрати для реалізації угоди будь-яку дату із вказаного у форвардному контракті опціонного періоду. У цьому випадку розраховуються і фіксуються в угоді два форвардні курси - на початок і на кінець опціонного періоду. Клієнт обирає дату угоди, а банк - курс її реалізації. Банк обирає той курс, який є для банку більш вигідним.

При потребі банк може розрахувати для клієнта форвардний крос-курс, який розраховується за тим самим принципом, що і звичайний крос-курс, але на основі не спот-курсів, а форвардних курсів.

На відміну від деяких фінансових інструментів форвардний контракт є обов'язковим до виконання. Тому навіть якщо, наприклад, зовнішньоторговельна угода клієнта зірвалася, і він вже не потребує купівлі чи продажу валюти, він все-одно повинен реалізувати цей форвард. У цьому разі кажуть, що він повинен "закрити угоду на ринку "спот". Суть закриття форвардної валютної угоди на ринку "спот" полягає у протилежній конверсійній операції на ринку "спот". Тобто, якщо клієнт згідно форвардного контракту повинен був купувати (тепер уже непотрібну йому) валюту, то він все-одно купує її (тобто виконує свої зобов'язання за форвардним контрактом), а потім продає цю непотрібну йому валюту на ринку "спот", тобто за "спот"-курсом. І навпаки, якщо клієнт згідно форвардної угоди повинен був продати валюту (якої у нього внаслідок зриву зовнішньоторговельної операції немає), йому слід купити необхідну суму валюти на ринку "спот", тобто за "спот"-курсом, і тоді продати її банку, виконуючи свої зобов'язання перед банком згідно форвардного контракту.

У випадку якщо зовнішньоторговельну угоду клієнта не скасовано, а лише відкладено, банк може запропонувати продовжити форвардну угоду за "правилом діагоналі". У цьому випадку курс нової форвардної угоди розраховується на основі спот-курсу закриття угоди шляхом додавання форвардних пунктів, розміщених по діагоналі від курсу закриття угоди. Так, якщо для закриття угоди клієнт продавав валюту за банківським курсом покупки, то для продовження угоди за "правилом діагоналі" буде використано цей же спот-курс шляхом додавання до нього форвардних пунктів, розрахованих для банківського форвардного продажу валюти. Таким чином, банк, по-суті, робить клієнту знижку на розмір спреду, помноженого на суму угоди.

Укладаючи форвардну угоду з клієнтом банк, як правило, вимагає від останнього підтримувати певний залишок на його рахунку. Ці кошти можуть бути використані якщо у клієнта виникає потреба закрити угоду на ринку "спот".

Ф'ючерсні валютні операції

Ф'ючерсні валютні операції - це строкові біржові угоди купівлі-продажу валюти, золота, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (більше трьох днів і до двох - трьох років).

Фінансовий ф'ючерс - це контракти на купівлю чи продаж певного фінансового інструменту за завчасно узгодженою ціною протягом визначеного місяця в майбутньому (у певний день цього місяця).

Особливості ф'ючерсних угод:

ь будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише зі згоди іншої сторони контракту;

ь покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту;

ь стандартизована форма валютних контрактів зі специфічно обумовленою сумою валюти та стандартизованими датами валютування;

ь правила випуску та обігу валютних деривативів поширюються також на ф'ючерсні валютні контракти;

ь торгівля ними здійснюється тільки на біржовому ринку.

Ф'ючерсний контракт повинен мати такі реквізити:

ь назва контракту;

ь вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу);

ь сторони контракту;

ь базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент - для інших товарів);

ь обсяг контракту;

ь розмір початкової маржі. Початкова маржа - кошти та/або цінні папери, які необхідно внести для укладення ф'ючерсного контракту;

ь ціна виконання;

ь одиниця виміру ціни;

ь механізм визначення розрахункової ціни на момент виконання. Цей механізм найчастіше передбачає визначення середньозваженої ціни укладених угод протягом торгової сесії або кількох останніх хвилин сесії. Ваги цін угод визначаються обсягами відповідних угод. У деяких випадках розрахункова ціна може бути ціною останньої угоди торгової сесії, або бути встановленою групою експертів;

ь термін виконання;

ь відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим контрактом;

ь порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;

ь адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Розрізняють валютні ф'ючерси, процентні ф'ючерси та ф'ючерси на фондовий індекс.

Для того, щоб знайти ціну валютного ф'ючерсу слід скористатися формулою

де

Pf - ціна ф'ючерса

Ps - спот-курс валюти, ф'ючерс якої нас цікавить, відносно тієї валюти, у якій цей ф'ючерс повинен бути виражений.

I1 - відсоткова ставка за позиками у валюті, у якій буде виражений ф'ючерс (повинна бути виражена у вигляді десяткового дробу)

I2 - відсоткова ставка за позиками у валюті, ф'ючерс якої нас цікавить (повинна бути виражена у вигляді десяткового дробу)

t - термін від продажу ф'ючерсу до виконання ф'ючерсного контракту. Слід зазначити, що у окремих країнах у вказаній формулі базовою кількістю днів у році вважається 365, а не 360 днів.

Наприклад, якщо Ps виражений у доларах, то I1 буде ставкою за позиками у доларах і Pf буде виражено у доларах. Тобто Pf - це буде ціна ф'ючерсу на певну валюту, виражена у доларах. I2, відповідно, буде ставкою за позиками у цій валюті.

Ф'ючерс на фондовий індекс - це контракт, базовим активом яких є фондовий індекс. Обсяги прибутку (збитку) учасників торгів такими контрактами визначається як результат зростання чи падіння фондового індексу у порівнянні з його значенням, зафіксованим у контракті. Для визначення суми прибутку (збитку) учасника торгів з такими контрактами використовується множник специфікації, виражений у грошових одиницях. На дату виконання контракту сплачується грошова сума, рівна добутку множника на різницю значення індексу при закритті контракту в останній день торгівлі і ціною ф'ючерсного контракту. Якщо значення індексу при виконанні контракту нижче за ціну контракту, то має місце збиток покупця контракту і прибуток його продавця, і навпаки.

Якщо ціна ф'ючерса вища за ціну "спот" - ця ситуація називається "контанго", якщо - нижча, то - "беквардейшн".

Незважаючи на певну подібність валютних форвардів і ф'ючерсів між ними є відмінності (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Спільні та відмінні риси валютних форвардів і ф'ючерсів

Спільні і відмінні риси	Форварди	Ф'ючерси
Спільні риси
Дата реалізації угоди	Фіксується у момент укладення угоди, але має місце у майбутньому
Курс (ціна) угоди	Фіксується в момент укладення угоди, але відображає прогноз учасників щодо її майбутнього значення. При розрахунку використовується спот-курс, термін угоди і відсоткові ставки за позиковими коштами у валютах угоди
Гарантійний депозит	Має місце у формі мінімального залишку на рахунку клієнта - учасника угоди, який вимагається банком.	Має місце у формі коштів на маржових рахунках учасників угоди
Відмінні риси
Ринок	Позабіржовий (ОТС)	Біржовий
Можливість перепродажу угоди	Ні	Так, є широкий вторинний ринок
Сума угоди	Узгоджується з кожним клієнтом	Стандартна сума (партія - лот)
Термін	Може бути стандартним або узгоджується з кожним клієнтом	Стандартний термін (кратний 30)
Виконання контракту	Обов'язково завершується поставкою валюти	Може завершуватися поставкою валюти або виплатою компенсації
Перелік використовуваних валютних пар	Узгоджується між учасниками угоди, при потребі розраховується крос-курс	Обмежується лістингом біржі
Доступність для дрібних інвесторів	Недоступний	Доступний

Вважають, що покупець ф'ючерсу займає довгу позицію, а продавець - коротку.

"Купити" ф'ючерсний контракт означає у момент укладення угоди взяти на себе зобов'язання купити базисний актив у майбутньому згідно умов, що фіксуються у момент укладання угоди, і з настанням терміну виконання контракту отримати певну вказану у контракті суму валюти за заздалегідь зафіксованою ціною і оплатити її вартість.

"Продати" ф'ючерсний контракт означає у момент укладення угоди взяти на себе зобов'язання продати базисний актив у майбутньому згідно умов, що фіксуються у момент укладання угоди, і з настанням терміну виконання контракту перерахувати контрагенту певну вказану у контракті суму валюти за заздалегідь зафіксованою ціною і отримати її вартість у контрагента.

Посередником у торгівлі ф'ючерсами між контрагентами виступає біржа. За допомогою системи маржі вона забезпечує виконання умов контрактів всіма без винятку учасниками торгів.

Маржа - це певна, визначена правилами біржі, сума на спеціальному рахунку учасника торгів, яка має на меті забезпечення його фінансових зобов'язань перед контрагентами. Це гарантійний внесок, що забезпечує виконання зобов'язань за біржовою угодою при торгівлі ф'ючерсними та опціонними контрактами. Адже у випадку небажаного напряму зміни валютного курсу учасник торгів може зазнати фінансових втрат і бути не в змозі виконувати свої зобов'язання. У такому випадку його зобов'язання перед іншими учасниками торгів повинна виконати біржа.

Початкова маржа - кошти та/або цінні папери, які необхідно внести для укладення ф'ючерсного контракту. Початкова маржа - це сума коштів на маржовому рахунку учасника торгів, яка може бути використана біржею для примусового закриття відкритих позицій учасника у випадку його фінансової неспроможності зробити це самостійно. Розмір початкової маржі визначається, як правило, з огляду на добову зміну ціни контракту. Цю маржу повинні вносити обидві сторони угоди, адже ціна контракту може як зрости, так і зменшитися, і, відповідно, завдати збитки продавцю або покупцю контракту.

Варіаційна маржа - це сума, на яку змінюються залишок на маржовому рахунку учасника торгів. Наприкінці кожної торгової сесії на біржі встановлюється розрахункова ціна ф'ючерсного контракту. Напрям руху цієї ціни протягом цієї сесії був вигідний одному з контрагентів і невигідний для іншого. Той учасник, для якого зміна ціни була невигідною, зазнає збитків, і ризик невиконання ним ф'ючерсного контракту зростає. Тому цей учасник повинен перерахувати на маржовий рахунок додаткову суму коштів, яка б покривала можливі втрати біржі, які вона може понести у випадку відмови цього учасника виконати свої зобов'язання, взяті на себе згідно ф'ючерсного контракту. Рахунок варіаційної маржі корегується в кінці кожної торгової сесії.

Але зміна ціни у проміжку між останнім (перед реалізацією контракту) корегуванням рахунку варіаційної маржі і, власне, моментом реалізацією контракту теж є можливою. Саме у такому випадку використовується початкова маржа, з рахунку якої біржа може стягнути кошти, яких не вистачає для виконання угоди замість учасника, що відмовився від виконання контракту. Саме тому розмір початкової маржі повинен покривати добову зміну ціни контракту.

Опціонні валютні контракти

Валютний опціон - угода, що дає право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом у визначений момент у майбутньому за фіксованою ціною (страйкова ціна або ціна виконання опціону). Опціон має силу до наперед встановленої дати (дата завершення опціону або дата експірації) після якої опціон не може бути використаний.

За продаж цього зобов'язання продавець опціона отримує премію (грошову винагороду). Покупець опціону (тобто той, хто стає його власником) платить продавцю премію, купуючи тим самим право вибору - реалізувати опціон, чи відмовитися від нього залежно від того чи вигідною для власника опціона буде реалізація цього опціону за поточної ринкової ситуації. Таким чином, премія - ціна, що сплачується покупцем опціону його продавцю за набуте право скористатися опціоном.

Опціон повинен мати такі реквізити:

ь назва угоди;

ь сторони угоди;

ь вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу, опціон на купівлю чи опціон на продаж);

ь базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент - для товарів). Базовий актив - товари, цінні папери, кошти та їх характеристики, що є предметом виконання зобов'язань за деривативом;

ь ціна виконання. Ціна виконання - ціна базового активу, за якою під час виконання зобов'язань за опціоном здійснюються розрахунки. Її також називають "страйк".

ь термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну його дії, тобто протягом так званого опціонного періоду), або день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату);

ь порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

ь розмір премії опціону. Премія - ціна, що сплачується покупцем опціону його продавцю за набуте право скористатися опціоном.

ь відповідальність продавця опціону в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, встановлених опціоном;

ь порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання опціонів;

ь адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.

Основна мета опціону - управління ризиками.

Учасники опціонних угод можуть займати довгі і короткі позиції. Довга позиція передбачає купівлю базового активу, коротка - продаж базового активу. Продавець опціону отримує зобов'язання зайняти певну позицію, а покупець (власник) опціону - право зайняти певну позицію.

Класифікація опціонів.

За базовим активом:

ь товарні (на товари і товарні ф'ючерси);

ь валютні (на валюту і валютні ф'ючерси);

ь фондові (на фондові індекси, на акції);

ь відсоткові (на майбутню відсоткову ставку, відсоткові ф'ючерси).

За ринком:

ь біржові (стандартизовані)

ь позабіржові (унікальні, результат індивідуальних домовленостей між учасниками)

За правом власника:

ь "call" - опціон, що дає його власнику право (але не зобов'язує) купити базовий актив у продавця опціону і зобов'язує продавця опціону продати базовий актив;

ь "put" - опціон, що дає його власнику право (але не зобов'язує) продати базовий актив продавцю опціону і зобов'язує продавця опціону купити базовий актив.

Права та обов'язки продавця та власника опціонів "put" і "call" продемонстровано на таблиці 4.2

Табл.4.2 Права та обов'язки продавця та покупця (власника) опціонів "put" і "call"

Вид опціону	Права та обов'язки
	продавця опціону	покупця (власника) опціону
"put"	зобов'язання купити актив	право продати актив
"call"	зобов'язання продати актив	право купити актив

За терміном реалізації:

ь європейський тип - такі опціони можуть бути реалізовані лише по завершенню їх дії;

ь американський тип - такі опціони можуть бути реалізовані протягом усього опціонного періоду (тобто терміну дії опціону). Таким чином, опціони американського типу, у порівнянні з опціонами європейського типу, дають його власнику значно більше можливостей для маневру;

ь азійський тип - виконується за середньозваженою ціною за весь період дії опціонної угоди.

Опціонна стратегія - це комбінація кількох операцій з використанням опціонів. Серед опціонних стратегій одними з найбільш популярними є Straddle і Strangle.

Суть стратегії Long Straddle (довгий стредл) полягає у тому, що інвестор одночасно купує опціони "call" і "put" з однаковою ціною виконання. Напрям зміни курсу у цьому випадку не має значення. Головне, щоб зміна була значною і різниця покрила витрати цього інвестора на оплату премії.

Суть стратегії Short Straddle (короткий стредл) полягає у тому, що інвестор одночасно продає опціони "call" і "put" з однаковою ціною виконання. Він сподівається, що зміни курсу будуть незначними або ж сподівається на ситуацію, коли опціон реалізовано не буде. Адже за продаж опціонів він отримав премію, і тепер сподівається, що ці опціони не завдадуть йому збитків такого розміру, які б перевищили розмір премії.

Суть стратегії Long Strangle (довгий стренгл) полягає у тому, що інвестор купує опціони "call" і "put". Страйки по цих опціонах формують певний ціновий коридор(з поправкою на заплачену премію), межі якого (згідно очікувань цього інвестора) ринкова ціна базисного активу повинна подолати. Залежно від напряму руху ринкової ціни він буде реалізовувати або "call" або "put". Чим більшою є цінова волатильність - тим більші його прибутки.

Суть стратегії Short Strangle (короткий стренгл) полягає у тому, що інвестор продає опціони "call" і "put". Страйки по цих опціонах формують певний ціновий коридор (з поправкою на отриману премію), межі якого (згідно очікувань цього інвестора) ринкова ціна базисного активу подолати не повинна. Його мета - стабільна ринкова ціна базисного активу.

Своп та арбітражні операції

Валютний своп (currency swap) - валютна операція за договором, умови якого передбачають покупку (продаж) іноземної валюти зі зворотним її продажем (купівлею) на певну дату в майбутньому з фіксацією умов цих операцій у момент укладення договору. Учасники обох угод -ті самі. У своп-угоді завжди використовуються дві дати. Перша називається "дата валютування", друга - "дата завершення свопу". Наприклад, якщо банк купив 2 млн. доларів проти євро з датою валютування "спот" і одночасно продав 2 млн. доларів проти євро на умовах 1-місячного форварду, то це називається "одномісячний своп долара у євро".

Уповноважені банки мають право здійснювати операції купівлі-продажу іноземної валюти на умовах "своп" з Національним банком України (строком до трьох місяців) і між собою та на міжнародному валютному ринку (у межах 1-ї групи Класифікатора іноземних валют). Валютні операції на умовах "своп", виконуються в строк, що не перевищує 365 календарних днів.

Класифікація свопів:

За порядком виконання операцій:

ь buy/sell - спочатку відбувається операція покупки валюти, а тоді - операція її продажу;

ь sell/buy - спочатку відбувається операція продажу валюти, а тоді - операція її покупки.

За строками виконання операцій:

ь стандартні свопи (зі споту). Перша угода - реалізується на дату "spot", друга - на форвардну дату. Серед них виділяють також свопи "spot-week", де перша операція - спотова, а друга виконується на умовах тижневого форварду (від англ. week - тиждень).

ь одноденні свопи (до споту). Наприклад, коли перша угода - реалізується на дату "tom", а друга - на дату "spot". Такий своп називається tom-next (t/n).

ь форвардні свопи (після споту). Це комбінація двох форвардних угод - угод з коротшим та довшим термінами.

Оскільки стандартний своп складається зі споту та форварду, то котирується завжди друга операція, тобто вказуються форвардні пункти. Зразок котирування свопу долара у євро:

Як відомо, сторона котирування "bid" демонструє ціну покупки ресурсів банком. Тобто банк, який виставив це котирування, бажає здійснити своп-операцію, де у рамках другого (зворотнього) етапу операції купуватиме долар з використанням значення форвардних пунктів 130. У іншому випадку він продаватиме долар у рамках другого етапу своп-операції з використанням значення форвардних пунктів 145, що демонструє сторона котирування "offer". Але слід пам'ятати, що перед форвардною операцією обов'язково має місце зворотна спот-операція. Тобто, якщо за форвардною операцією банк купує долари (з використанням пунктів 130), то за попередньою спот-операцією він їх продавав. Тому цей своп називається sell/buy - продаж банком на споті і покупка на умовах форварду. З використанням пунктів 145 буде виконуватися своп buy/sell - покупка банком на споті і продаж на умовах форварду.

Слід враховувати, що спот-курс використовується у своп-операції двічі - у операції "спот" і як основа, до якої додаються форвардні пункти для операції "форвард". Тому при визначенні вартості свопу, по-суті, мають значення лише своп-пункти (тобто форвардні пункти), які і становитимуть різницю між курсами покупки і продажу у рамках свопу. Тому для визначення вартості свопу слід обрати пункти "bid" чи "offer", в залежності від того який вид свопу потрібно реалізувати - sell/buy чи buy/sell, і помножити ці пункти на суму угоди.

Валютний арбітраж - операції з валютами для отримання прибутку через використання у визначений час існуючих на фінансових ринках розривів між курсами та процентними ставками з касових і строкових операцій (розрив має бути більший за величину операційних витрат).

Основний принцип - купити фінансовий актив дешевше й продати його дорожче.

Види:

ь часовий валютний арбітраж (валютна операція для отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі);

ь просторовий (часовий) валютний арбітраж (передбачає отримання прибутку за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках);

ь простий арбітраж (виконується з двома валютами);

ь складний арбітраж (крос-курсовий) - виконується з трьома й більше валютами.

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте поняття "валютного ринку" та його структури.

2. Інструменти валютного ринку.

3. Визначте поняття валютних операцій. Яка їхня класифікація?

4. Що таке котирування валюти? Які види котирувань ви знаєте?

5. Які правила розрахунку крос-курсу?

6. Дайте характеристику спот-ринку.

7. Дайте характеристику форвардного ринку.

8. Що означає котирування 5,6342 FRF/USD?

9. Назвіть "велику фігуру" в попередньому котируванні.

10. Назвіть базисний пункт, валюту котирування та базу котирування в попередньому котируванні.

11. Що таке валютна позиція учасника валютного ринку?

12. Якщо банк купує єни за швейцарські франки, то як зміниться його валютна позиція?

13. Дайте визначення ф'ючерсних контрактів.

14. Розкрийте поняття своп-операції.

15. Поняття опціонного контракту, його види та стилі.

16. Назвіть види учасників валютного ринку згідно їхніх функцій.

Размещено на Allbest.ru