Сутність і класифікація капіталу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретичні основи формування та використання капіталу підприємства

1.1 Сутність і класифікація капіталу підприємства

Кожний новий, більш високий рівень економічного розвитку країни викликає не тільки відповідне кількісне зростання суспільного виробництва, доходів і споживання, але й істотні якісні зміни в розвитку продуктивних сил і суспільства в цілому.

Об'єктивна оцінка досягнутого країною рівня розвитку та кількісних і якісних змін у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання, умов і результатів суспільного виробництва що відбулися у зв'язку з цим, має особливу практичну значущість для держави як суб'єкта господарювання. Будучи головною економічною базою створення і розвитку підприємства, капітал у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Це пов'язано з активним розвитком підприємницької діяльності, формуванням різних форм власності господарюючих суб'єктів різного організаційно-правового статусу [30].

У зв'язку з цим важливе подальше дослідження економічної сутності капіталу, його необхідності і значення для підприємств, розуміння ролі фінансів у створенні, накопиченні і використанні капіталу з метою формування сприятливих умов для поступального розвитку економіки України.

Процес пізнання сутності та економічного змісту капіталу триває досить довго. Це пов'язано з тим, що капітал є одним з фундаментальних понять економічної науки, має дуже важливе значення в господарській практиці і тим самим виявляє різні сторони своєї сутності. Розгляд економічної сутності капіталу, крім того, залежить від конкретної науки, з позиції якої розглядається дана категорія [30].

У зв'язку з переходом до ринкової системи господарювання в економічній літературі з'явилися різкі думки, що критикують або цілком заперечують марксистське трактування капіталу. У «Капіталі» К. Маркса дається таке визначення капіталу. По-перше, капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість. Якщо абстрагуватися від марксистського розуміння додаткової вартості, то з цим підходом можна погодитися: капітал приносить прибуток, відсоток. Проти цього ніхто не заперечує. Дійсно капітал - самозростаюча вартість. По-друге, капітал - це економічне відношення, причому відношення експлуатації. З таким підходом погодитися важко. Те, що капітал виражає певні відносини, проти цього ніхто не заперечує. Але не стосовно експлуатації. Скоріше, це відношення між економічними агентами з приводу використання ресурсів для створення матеріальних благ і послуг. І, нарешті, капітал за Марксом, це вартість, що приносить додаткову вартість. Тут потрібне пояснення. Додаткову вартість, або прибуток, приносить не сама вартість використовуваних ресурсів, а їх використання. У той же час, дійсно, якщо немає руху, тобто використання ресурсів, то немає виробництва, немає створення майбутніх матеріальних благ і послуг, немає ринкової економіки, як і економіки взагалі".

Існуюча критика або повне заперечення вчення К. Маркса окремими вченими-економістами не применшує значущості його праць про капітал. Деякі вчені вважають його вчення найбільш правильним і відповідним об'єктивним реаліям життя [30].

«Найбільш повно сутність капіталу як руху, що набуває різних форм, у тому числі форми суспільних відносин людей, ми знаходимо тільки в Маркса. На сьогоднішній день воно найоб'ємніше за своїм змістом і найбільш повне».

З позиції таких наук, як фінанси, фінансовий менеджмент, або з позиції підприємництва «капітал - це гроші, які пущені в оборот і приносять доход від цього обороту. Капітал означає також багатство, використовуване для власного збільшення». Тобто гроші стають капіталом тільки в тому випадку, коли їх використовують з метою певного прибутку [30].

Згідно П(С)БО капітал - це матеріальні засоби і грошові кошти, вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької діяльності. Багато дослідників вважають, що капітал - це сукупність засобів виробництва, які приносять доход їхньому власникові [27].

Розглядаючи категорію капіталу, К. Маркс насамперед звернув увагу на її соціально-економічну сторону. Він вважав, що капітал як такий може існувати тільки за певних соціально-економічних умов, до яких відносив капіталістичний спосіб господарювання.

Дослідники дотримуються різних позицій у визначенні капіталу. Так, А. Сміт розглядав капітал як запас, що використовується для господарських потреб і приносить доход. Д. Рікардо вважав, що капітал - це частина багатства, що зайнята у виробництві і необхідна для приведення вдію праці. А. Маршалл визначав капітал як сукупність речей, «без яких виробництво не могло б здійснюватися з рівною ефективністю, але вони не е безкоштовними дарунками природи» [30].

К. Маркс вважав, що капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість, яка створюється найманими працівниками. Капітал перебуває в постійному русі та у процесі свого кругообігу проходить три стадії: грошову, виробничу, товарну.

Перелічені підходи до визначення капіталу дещо односторонні; пов'язують цю категорію з сукупністю речових факторів виробництва. Вони звертають увагу на речову форму капіталу, хоча навіть з цього боку не врахована така частина капіталу, як грошовий капітал, який ніяк не можна ототожнювати з засобами виробництва, забезпечення безперервності руху капіталу у сферах виробництва та обігу. Так І. О. Бланк розглядає капітал як накопичений шляхом заощадження запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, які залучаються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких в економічні системі засновується на ринкових принципах і пов'язано з чинниками часу, ризику і ліквідності. У першій в Україні за роки незалежності «Економічні енциклопедії» С. В. Мочерний розглядає капітал як сукупність виробничих відносин капіталістичного способу виробництва, за яких засоби праці, певні матеріальні блага, гроші, об'єкти інтелектуальної власності та різні види цінних паперів тощо є знаряддям експлуатації, привласнення чужої неоплаченої праці. Л. О. Коваленко і Л.М. Ремньова під капіталом розуміють матеріальні засоби і грошові кошти вкладені в підприємство з метою здійснення підприємницької діяльності [30].

Вартість майнових об'єктів, які відображені в активі балансу підприємства, називають конкретним капіталом. Отже підводячи підсумки, щодо визначення поняття капіталу можна говорити про те, що на протязі всього періоду розвитку економічної науки не було єдиного підходу щодо трактування цього поняття, проте були сформовані дві основні позиції, які трактували поняття «капіталу» як сукупності ресурсів, які використовуються в процесі виробництва. Проте з цієї позиції дане поняття більш подібне на поняття «активи». З іншої точки зору під поняттям капіталу розуміли сукупність власних і залучених матеріальних, грошових та нематеріальних засобів, які інвестовані в підприємство, з метою здійснення підприємницької діяльності, що більш точно відображає сутність поняття «капіталу» [30].

Термін «капітал» походить від латинського слова «capitalis» (головний, основний). Точного визначення за всю історію економічних вчень, нікому не вдалося дати.

Водночас, слід відзначити, що капітал, з одного боку, - це сукупність ресурсів, які можуть приносити економічні вигоди, а з другого - це:

- виробничі відносини (основний та оборотний капітал);

- відношення власності (власний та залучений).

Основний капітал переноситься на кінцевий продукт (відтворюється в ньому) частинами протягом тривалого строку за допомогою механізму амортизації. До основного капіталу відноситься та частина капіталу, яка авансується для придбання засобів праці: основних засобів (машин, обладнання, споруд, будівель, транспортних засобів тощо), нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів та інших необоротних активів [30].

Оборотний капітал, на відміну від основного, повністю передається на кінцевий продукт протягом одного виробничого циклу, в кінці якого повністю відтворюється в цілому продукт. До оборотного капіталу відноситься капітал, який авансується на купівлю предметів праці (сировини, палива, напівфабрикатів тощо) та робочої сили [17].

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики (таблиця1.1) [32].

Таблиця 1.1 - Класифікація капіталу підприємства

Характеристика капіталу підприємства	Обґрунтування характеристики капіталу підприємства
1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва	В економічній теорії виділяють три основних фактори виробництва, які забезпечують господарську діяльність підприємств: капітал; земля та інші природні ресурси; трудові ресурси. У системі даних факторів виробництва капіталу відводиться пріоритетна роль, оскільки він об'єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс.
2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід	У даній своїй якості капітал може виступати ізольовано від виробничого фактора - у формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності
3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників	Капітал забезпечує необхідний рівень добробуту його власників як у поточному, так і в перспективному періодах. Частина капіталу, яка спрямована на задоволення поточних чи перспективних потреб його власників, перестає виконувати функцію капіталу. Капітал, який накопичується, повинен задовольнити потреби його власників у перспективному періоді, тобто формує рівень майбутнього їх добробуту
4. Капітал підприємства є головним виміром його ринкової вартості	У даній якості, перш за все, виступає власний капітал підприємства, який визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного капіталу, який використовує підприємство, одночасно характеризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, формується база оцінки ринкової вартості підприємства
5. Динаміка капіталу підприємства є важливим барометром рівня ефективності його господарської діяльності	Здатність власного капіталу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. І навпаки, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства

Велику роль відіграє капітал в економічному розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів держави, власників і персоналу, він виступає головним об'єктом фінансового управління підприємством.

Під загальним поняттям “капітал підприємства” розуміють різні його види, які характеризуються десятками термінів. Все це потребує відповідної систематизації термінів, які використовуються. Така систематизація проведена за найбільш важливими класифікаційними ознаками (таблиця 1.2) [32].

Таблиця 1.2 - Систематизація видів капіталу підприємства

Ознаки	Обгрунтування ознаки
1. За належністю підприємству	1. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування відповідної частини його активів. Частина активів, яка сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, є чистими активами підприємства. 2. Позиковий капітал характеризує залучення для фінансування розвитку підприємства на основі повернення коштів або інших майнових цінностей. Усі форми позикового капіталу, які використовує підприємство, є фінансовими зобов'язаннями і підлягають погашенню в передбачені терміни
2. За цілями використання	1. Виробничий капітал характеризує засоби підприємства, які інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової діяльності. 2. Позиковий капітал є тією його частиною, яка використовується у процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові та довгострокові депозитні вклади в комерційних банках), а також боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо) 3. Спекулятивний капітал характеризує ту частину, яка використовується у процесі здійснення спекулятивних фінансових операцій (основані на різниці в цінах)
3. За формами інвестування	1. Капітал у фінансовій формі. 2. Капітал у матеріальній формі. 3. Капітал у нематеріальній формі. Капітал у цих трьох формах використовується для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в даних формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їх статутних фондів
4. За об'єктом інвестування	1. Основний капітал характеризує ту частину капіталу, яку використовує підприємство, тобто яка інвестована в усі види його поза оборотних активів (але тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі). 2. Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка інвестована в усі види його оборотних активів

Незважаючи на значний перелік розглянутих класифікаційних ознак, вони все-таки не відображають всіх видів капіталу підприємства, які використовуються в науковій термінології та практиці.

1.2 Аналіз структури і складу джерел формування капіталу

Створення любого підприємства починається з пошуку джерел фінансування і формування капіталу. Від обсягу, походження, вартості, оптимальності структури капіталу, доцільності його трансформації в основні і оборотні засоби залежить фінансовий добробут підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз структури і складу джерел формування капіталу має винятково важливе значення.

Капітал - це кошти, якими володіє підприємство для здійснення своєї діяльності з метою одержання прибутку [ 18 ].

Складовими капіталу підприємства є:

- власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань;

- зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Зобов'язання можуть носити довго- і короткостроковий характер;

- довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями;

- поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів (еквівалентів грошових коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни [ 18 ].

У балансі підприємства складові капіталу наводяться у таких статтях:

- статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства;

- пайовий капітал - сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами;

- додатковий вкладений капітал - сума, на яку вартість реалізації випущених акцій акціонерними товариствами перевищує їхню номінальну вартість. Інші підприємства відображають у цій статті суму капіталу, який вкладено засновниками понад статутного капіталу;

- інший додатковий капітал - сума до оцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу;

- резервний капітал - сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства;

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - сума нерозподіленого прибутку або непокритого збитку (наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу);

- неоплачений капітал - сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу (наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу);

- вилучений капітал - фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товариством у його учасників; передача майна державними (казенними) та комунальними підприємствами (наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу);

- забезпечення наступних витрат і платежів - зараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел;

- довгострокові кредити банків - сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позики, які не є поточними зобов'язаннями;

- інші довгострокові фінансові зобов'язання - сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залучення сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки;

- інші довгострокові зобов'язання - сума довгострокових зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов'язання»;

- короткострокові кредити банків - сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отримані від них позики;

- поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями - сума довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу;

- векселі видані - сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів;

- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями);

- поточні зобов'язання:

- за одержаними авансами - сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг);

- із розрахунків з бюджетом - заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства;

- з позабюджетних платежів - заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством;

- зі страхування - сума заборгованості за відрахуваннями до пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників;

- з оплати праці - заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату;

- за розрахунками з учасниками - заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формуванням статутного капіталу;

- зі внутрішніх розрахунків - заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків;

- інші - суми зобов'язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов'язання».

- доходи майбутніх періодів - доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів[18].

Мета аналізу формування капіталу складається у оцінці структури і динаміки джерел формування капіталу, а також у визначенні впливу на фінансовий стан підприємства капіталу, що додатково залучається.

У процесі аналізу формування капіталу вирішуються такі задачі:

- оцінка умов функціонування суб'єкта господарювання;

- встановлення і оцінка змін у наявності і структурі капіталу за звітний період; капітал фінансовий платіж рентабельність

- пошук шляхів нарощування капіталу, підвищення рівня його віддачі і зміцнення фінансової стійкості підприємства [ 18 ].

У сучасних умовах господарювання структура джерел формування капіталу є тим чинником, який має безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства - його платоспроможність і ліквідність, величину доходу, рентабельність діяльності. Результати даного тематичного аналізу дають змогу підвищити ефективність управлінських рішень щодо забезпечення:

- максимізації прибутку. Реалізація цієї мети досягається за умови наявності у підприємства необхідної суми фінансових ресурсів, сформованої при мінімальному рівні фінансових витрат, раціонального їх розміщення та ефективного використання.

- фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку, що сприяє тривалому без ризиковому розвитку підприємства та поступальному розширенню обсягів його господарської діяльності.

- максимізації ринкової вартості підприємства. Від того, яким капіталом володіє суб'єкт господарювання, наскільки оптимальна його структура, залежить фінансова стабільність підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз наявності джерел формування та розміщення капіталу має виключно важливе значення [ 32 ].

Основні завдання аналізу капіталу:

- вивчення вихідних умов функціонування підприємства;

- встановлення змін у наявності та структурі капіталу та оцінка змін, що відбулися;

- пошук шляхів нарощування капіталу, підвищення його рентабельності та зміцнення фінансової стійкості [ 32 ].

Основними принципами формування капіталу підприємства: забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел; забезпечення відповідності обсягів залученого капіталу і суми активів підприємства; визначення перспектив розвитку господарської діяльності підприємства; забезпечення оптимізації структури з позиції ефективного його функціонування; забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності. В процесі аналізу капіталу та його структури важливо визначити різні його види, тому варто розглянути ті класифікаційні ознаки, за якими капітал ділиться на різні види.

За належністю підприємству: власний і залучений.

Власний капітал це частка активів (майна) підприємства, яка формується за рахунок внесків засновників та власних коштів суб'єктів господарювання.

Позичковий капітал - це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, повернення, платності, цільового використання. Основними видами позичкового капіталу є: банківські кредити, емісія облігацій, фінансовий лізинг. Як власний так і позичковий капітал може біти сформований за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

За метою використання: виробничий, позичковий, спекулятивний. Виробничий - це кошти, які інвестовані в операційні активи підприємства для здійснення операційної його діяльності.

Позичковий капітал - та частина капіталу, що використовується в процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довгострокові депозитні вклади в комерційних банках; в боргові фондові інструменти).Спекулятивний капітал - та частина капіталу, що використовується в процесі здійснення спекулятивних фінансових операцій, основаних на різниці в цінах.

За формою інвестування: фінансовий (цінні папери, грошові кошти дебіторська заборгованість), матеріальний (основні засоби, виробничі запаси), нематеріальний (патенти, ліцензії, «ноу-хау»).

За об'єктом інвестування: основний і оборотний.

За формою перебування в процесі кругообігу: грошовий, виробничий, товарний. На першій стадії капітал у грошовій формі авансується в конкретні фактори виробництва (засоби та предмети праці), перетворюючись у такий спосіб у виробничу форму. На другій стадії виробничий капітал у процесі вироблення продукції поступово перетворюється в товарну форму. На третій стадії товарний капітал під час реалізації продукції перетворюється в грошовий капітал.

За формою власності: приватний і державний.

За організаційно-правовою формою: акціонерний, пайовий, індивідуальний. Такий розподіл капіталу відповідає узагальненій класифікації підприємства та організаційно-правовими формами діяльності.

Акціонерний капітал формується підприємства, що створені у формі акціонерних товариств публічного та приватного типу. Акціонерні товариства мають широкі можливості формування капіталу із зовнішніх джерел шляхом емісії акцій. При достатньо високій інвестиційній привабливості таких підприємств їх акціонерний капітал може бути сформований з участю іноземних інвесторів.

Пайовий капітал формується при створенні товариств з обмеженою відповідальністю. Індивідуальний капітал формується під час створення індивідуальних підприємств (сімейних) [ 32 ].

За характером використання власниками: споживчий і нагромаджений. Споживчий - це капітал, який пов'язаний з виплатою дивідендів, процентів; на покриття соціальних потреба підприємства і його працівників. До накопиченого капіталу можна віднести нерозподілений прибуток звітного та минулого років. Він характеризує різей форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат.

За правовими нормами функціонування: легальний, «тіньовий».

За ступенем незалежності капітал поділяється на постійний і змінний. Постійний капітал включає в себе власний капітал та довгостроковий позичений капітал. Змінний капітал включає в себе короткостроковий позичений капітал [ 32 ].

Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитків. Значну частку в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних коштів і нематеріальних активів. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є засобом його реінвестування. До інших форм власного капіталу належать прибутки від здавання в оренду майна, розрахунки із засновниками.

До основних джерел інформації для аналізу формування капіталу підприємства відносяться:

- нормативно-правова інформація:

- Цивільний Кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 435гу (Глава 8. Підприємницькі товариства, Глава 14. Цінні папери, Глава 71. Позика, кредит, банківський вклад);

- Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 «Баланс», 3 «Звіт про фінансові результати», 5 «Звіт про власний капітал»;

- планова: бізнес-план підприємства, проспект емісії акцій, облігацій тощо;

- звітна фінансова: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал;

- звітна статистична: звіт про фінансові результати і дебіторську і кредиторську заборгованість (1-Б термінова);

- облікова: регістри за рахунками класу 4 «Власний капітал і забезпечення зобов'язань», класу 5 «Довгострокові зобов'язання», класу 6 «Поточні зобов'язання»;

- інша: кредитні договори, біржові котирування та індекси, інформація щодо позичальника кредитних бюро тощо [ 32 ].

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від структури капіталу.

Використовуваний капітал підрозділяється:

- за правами власності: на власний капітал і позиковий (зобов'язання);

- по тривалості використання: довгостроковий (власний капітал і довгострокові зобов'язання) і короткостроковий (наступні витрати і платежі, поточні зобов'язання, доходи майбутніх періодів).

Власний капітал є основою незалежності підприємства, необхідність у ньому обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Проте, потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємств тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках коли:

- виробництво носить сезонний характер, тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках у банку, а в інші періоди їх буде бракувати;

- ціни на кредитні ресурси нижче, ніж рівень віддачі на вкладений капітал, тоді, привертаючи позикові кошти, підприємство може підвищити рентабельність власного капіталу [ 18 ].

Разом з тим, якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким. Тому з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за їх своєчасним поверненням і залученням в оборот на нетривалий час інших капіталів.

Фінансовий левередж - полягає в потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів і структури власного і позичкового капіталу.

Сила дії фінансового левереджу дорівнює частці операційного прибутку і різниці операційного прибутку і фінансових витрат. Сила дії фінансового важеля полягає в скільки раз темпи зміни чистого прибутку перевищують темпи зміни операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового левериджу, який показує на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикового капіталу [ 18 ].

1.3 Методи оцінки ефективності формування та використання капіталу підприємства

Вартість капіталу являє собою ціну, яку підприємство платить за його залучення із різних джерел.

Концепція такої оцінки виходить з того, що капітал як один із важливих факторів виробництва має, як і інші його фактори, певну вартість, що формує рівень операційних та інвестиційних витрат підприємства. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціни залучення капіталу, а визначає цілий ряд напрямів господарської діяльності підприємства в цілому. Розглянемо основні сфери використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства.

Вартість капіталу підприємства служить мірою прибутковості операційної діяльності. Так як вартість капіталу характеризує частину прибутку, який повинен бути сплачений за використання сформованого або залученого нового капіталу для забезпечення випуску і реалізації продукції, цей показник виступає мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, нижньою межею при плануванні його розмірів.

Показник вартості капіталу використовується як критеріальний у процесі здійснення реального інвестування. Перш за все, рівень вартості капіталу конкретного підприємства виступає як дисконтна ставка, за якою сума чистого грошового потоку зводиться до теперішньої вартості у процесі оцінки ефективності окремих реальних проектів. Крім того, він служить базою порівняння внутрішньої ставки дохідності з інвестиційного проекту, якщо вона є нижчою, ніж показник вартості капіталу підприємства, такий інвестиційний проект має бути відхиленим.

Вартість капіталу підприємства служить базовим показником формування ефективності фінансового інвестування.

Так як критерій цієї ефективності встановлюється самим підприємством, то при окремих фінансових інструментах базою порівняння є показник вартості капіталу. Цей показник дозволяє оцінити не тільки реальну ринкову вартість або дохідність окремих інструментів фінансового інвестування, але й сформувати найбільш ефективні напрями і види цього інвестування на попередній стадії формування інвестиційного портфеля. І, звичайно, цей показник служить мірою оцінки прибутковості сформованого інвестиційного портфеля в цілому [ 32 ].

Показник вартості капіталу підприємства виступає критерієм прийняття управлінських рішень відносно використання оренди (лізингу) або придбання у власність виробничих основних засобів. Якщо вартість використання (обслуговування) фінансового лізингу перевищує вартість капіталу підприємства -- застосування цього напряму формування виробничих основних засобів для підприємства невигідне.

Показник вартості капіталу в розрізі окремих його елементів використовується у процесі управління структурою цього капіталу на основі механізму фінансового левериджу. Мистецтво використання фінансового левериджу полягає у формуванні його найвищого диференціалу, однією із складових якого є вартість позиченого капіталу. Мінімізація цієї складової забезпечується у процесі оцінки вартості капіталу, залученого із різних позичкових джерел, і формуванні відповідної структури джерел його використання підприємством.

Рівень вартості капіталу підприємства є важливим показником рівня ринкової вартості підприємства. Зниження рівня вартості капіталу призводить до відповідного зростання ринкової вартості підприємства і навпаки. Особливо оперативно ця залежність реально відображається на діяльності акціонерних компаній відкритого типу, ціна на акції яких підвищується або знижується при зниженні або збільшенні вартості їх капіталу. Відповідно до цього, управління вартістю капіталу є одним із самостійних напрямків підвищення ринкової вартості підприємства.

Показник вартості капіталу є критерієм оцінки і формування відповідного типу політики фінансування підприємством своїх активів (у першу чергу -- оборотних). Виходячи з реальної вартості використовуваного капіталу та оцінки майбутньої її зміни, підприємство формує агресивний, компромісний або консервативний тип політики фінансування активів [ 32 ].

Важливість оцінки вартості капіталу при управлінні його формуванням визначає необхідність коректного розрахунку цього показника на всіх етапах розвитку підприємства. Процес оцінки вартості капіталу базується на таких основних принципах:

Принцип попередньої по елементної оцінки вартості капіталу. Так як використовуваний капітал підприємства складається із неоднорідних елементів, у процесі оцінки його необхідно розкласти на окремі складові елементи, кожен з яких повинен бути об'єктом здійснення оціночних розрахунків.

Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді визначається за такою формулою:

, (1.1)

де ВКфв - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді, %;

ЧПв - сума чистого прибутку, виплачена власником підприємства у процесі її розподілу за звітний період;

- середня сума власного капіталу підприємства у звітному періоді.

Вартість додаткового залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій:

, (1.2)

де ВВКпр - вартість власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій, %;

Дпр - сума дивідендів, призначених для виплати відповідно до контратних зобов'язань емітента;

Кпр - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій;

ЕВ - витрати з емісії акцій, виражені десятковим дробом відповідно до суми емісії.

Вартість додаткового капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій (паїв), розраховується за такою формулою:

, (1.3)

де ВВКпа - вартість власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій (паїв), %;

Ка - кількість додатково емітованих акцій;

Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію у звітному періоді (або виплат на одиницю паїв), %;

ПВпа - планований темп виплат дивідендів ( відсотків за паями), виражений десятковим дробом;

ЕВ - витрати з емісії акцій, виражені десятковим дробом стосовно суми емісії акцій (паїв);

Кпа - кількість акцій попередньої емісії.

Вартість позиченого капіталу у формі банківського кредиту:

, (1.4)

де ВБК - вартість позиченого капіталу, залученого у формі банківського кредиту, %;

ПКб - ставка відсотка за банківський кредит;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

Взб - рівень витрат з залучення банківського кредиту до його суми, виражений десятковим дробом.

Вартість фінансового лізингу оцінюється за такою формулою:

, (1.5)

де ВФЛ - вартість позиченого капіталу, залученого на умовах фінансового лізингу, %;

ЛС - річна лізингова ставка, %;

НА - річна норма амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

Вфл - рівень витрат із залучення активу на умовах фінансового лізингу до вартості цього активу, виражений десятковим дробом.

Вартість позиченого капіталу, залученого за рахунок емісії облігацій, визначається за формулою:

, (1.6)

де ВОПк - вартість позиченого капіталу, залученого за рахунок емісії облігацій, %;

СК - ставка купонного відсотка з облігації, %;

Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

ЕВо - рівень емісійних витрат відповідно до обсягу емісії, виражений десятковим дробом.

Вартість товарного кредиту, що надається у формі короткострокової відстрочки платежу, розраховується за такою формулою:



, (1.7)

де ВТКк - вартість товарного (комерційного) кредиту, що надається у формі короткострокової відстрочки платежу,%;

ЦС - розмір цінової скидки при здійсненні готівкового платежу за продукцію, у днях.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства враховується за нульовою ставкою, так як являє собою безоплатне фінансування його господарської діяльності за рахунок цього виду позиченого капіталу.

Принцип узагальнюючої оцінки вартості капіталу. По елементна оцінка вартості капіталу служить передумовою для узагальнюючого розрахунку цього показника. Таким узагальнюючим показником є середньозважена вартість капіталу. Вихідною базою його формування є такі дані, отримані у процесі по елементної оцінки капіталу (табл. 5.1).

З урахуванням наведених вихідних показників визначається середньозважена вартість капіталу (СВК), формула розрахунку якої має такий вигляд:

. (1.8)

Принцип порівняння оцінки вартості власного і позиченого капіталу. У процесі оцінки вартості потрібно мати на увазі, що суми використовуваного власного і позиченого капіталу, що відображаються у пасиві балансу підприємства, мають не зістане кількісне значення. Якщо наданий у використання підприємству позичений капітал у грошовій або товарній формі оцінений за сумою в цінах, наближених до ринкових, то власний капітал, відображений балансом відповідно до теперішньої ринкової вартості, як правило, суттєво занижений. У зв'язку із заниженою оцінкою суми використовуваного власного капіталу його вартість у процесі розрахунків штучно завищується. Крім того, за цією ж причиною виявляється заниженою його реальна питома вага у загальній сумі капіталу, що використовується підприємством, а це призводить до некоректності показника середньозваженої його вартості [ 32 ].

Для забезпечення порівняння і коректності розрахунків середньозваженої вартості капіталу сума власного капіталу повинна бути вираженою у теперішній ринковій оцінці.

Принцип динамічної оцінки вартості капіталу. Фактори, які впливають на показник середньозваженої вартості капіталу, досить динамічні, тому із зміною вартості окремих елементів капіталу повинні вноситись корективи і в середньозважене його значення. Крім того, принцип динамічності оцінки передбачає, що вона може здійснюватися як за вже сформованим, так і за планованим до формування (залучення) капіталом.

У процесі оцінки вартості сформованого капіталу використовуються фактичні (звітні) показники, пов'язані з оцінкою окремих його елементів. Оцінка вартості планованого до залучення капіталу (а відповідно і середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді), певною мірою, носить ймовірний характер, пов'язаний з прогнозом змін кон'юнктури фінансового ринку, динаміки рівня власної кредитоспроможності, міри ризику та інших факторів.

Принцип взаємозв'язку оцінки теперішньої і майбутньої середньозваженої вартості капіталу підприємства. Такий взаємозв'язок забезпечується використанням показника граничної вартості капіталу. Він характеризує рівень вартості кожної нової його одиниці, додатково залученої підприємством [ 32 ].

Залучення додаткового капіталу підприємства як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових джерел має на кожному етапі розвитку підприємства свої економічні границі і, як правило, пов'язане із зростанням його середньозваженої вартості. Так, залучення власного капіталу за рахунок прибутку обмежене його розмірами; збільшення обсягу емісії та облігацій вище точки насичення ринку можливе лише при більш високому розмірі виплачуваних дивідендів або купонного доходу; залучення додаткового банківського кредиту у зв'язку з ростом фінансового ризику для кредиторів (через зниження рівня фінансової стійкості підприємства) може здійснюватись лише на умовах зростання ставки відсотка за кредит тощо.

Така динаміка показника граничної вартості капіталу повинна бути обов'язково врахована у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства.

Принцип визначення границі ефективного використання додатково залученого капіталу. Оцінка вартості капіталу повинна бути завершена виробленням критеріального показника ефективності його додаткового залучення. Таким критерним показником є гранична ефективність капіталу. Цей показник характеризує співвідношення приросту рівня прибутковості додатково залученого капіталу і приросту середньозваженої вартості капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється за такою формулою:

, (1.9)

де ГЕК -- гранична ефективність капіталу;

?Рk -- приріст рівня рентабельності;

?СВК -- приріст середньозваженої вартості капіталу.

Викладені принципи оцінки дозволяють сформувати систему основних показників, що визначають вартість капіталу і границі ефективного його використання [ 32 ].

Капітал, як і інші фактори виробництва, має вартість, що формує рівень операційних та інвестиційних витрат.

Вартість капіталу - це його ціна, яку підприємство платить за його залучення з різних джерел.

Вартість власного капіталу підприємства у звітному періоді визначають у такий спосіб:

. (1.10)

Вартість позичкового капіталу у формі банківських кредитів (Цкр) обчислюється в такий спосіб:

. (1.11)

Вартість позичкового капіталу, залучуваного за рахунок емісії облігацій, можна визначити таким способом:

, (1.12)

де Спп - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості прирівнюють звичайно до нуля, якщо підприємство не несе ніяких витрат на обслуговування цієї заборгованості.

Середньозважену вартість всього капіталу підприємства визначають в такий спосіб[ 32 ]:



. (1.13)

Серед розглянутих показників основна роль належить показнику середньозваженої вартості капіталу. Він складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними з яких є:

- середня відсоткова ставка, що склалася на фінансовому ринку;

- доступність різних джерел фінансування (банківських і комерційних кредитів, власної емісії акцій і облігацій тощо);

- галузеві особливості операційної діяльності, що визначають довготривалість операційного циклу і рівень ліквідності використаних активів;

- співвідношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;

- життєвий цикл підприємства;

- рівень ризику здійснюваної операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Урахування цих факторів здійснюється у процесі цілеспрямованого управління вартістю власного і позиченого капіталів підприємства [32 ].

Отже, можна зробити наступний висновок, що результати в будь-якій сфері бізнесу залежить від наявності й ефективності використання фінансових ресурсів, що прирівнюють до «кровоносної системи», яка забезпечує життєдіяльність підприємства. Тому турбота про фінанси є відправною позицією діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки ці питання мають першорядне значення.

У зв'язку з цим на сучасному етапі істотно зростає пріоритетність і роль аналізу фінансової діяльності, основним змістом якого є комлексне системне дослідження механізму формування, розміщення і використання капіталу з метою забезпечення фінансової стабільності і фінансової безпеки підприємства.

Керівництво підприємства має чітко уявити, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Від того, який капітал є в розпорядженні суб'єкта господарювання, наскільки оптимальна його структура і наскільки доцільно він трансформується в основні й оборотні фонди, залежать фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності [ 32 ].

Размещено на Allbest.ru