Розвиток електронних грошових систем в Україні

Науковий керівник - асистент Корабахіна А. Ю.,

У даній статті розглянуто особливості розвитку систем електронних грошей в Україні та запропоновано шляхи подолання проблемних аспектів у процесі їх використання.

Постановка проблеми. Електронні гроші хоч і нещодавно з'явилися у нашому житті але їх розвиток відбувається досить швидко. В Україні станом на 2015 рік, громадяни мають доступ до багатьох видів електронних платіжних інструментів. Так, сьогодні, актуальним є питання щодо формування сучасної та прозорої регуляторної бази із державним наглядом за функціонуванням електронних платіжних інструментів, систем електронних грошей і стимулюванням їх розвитку.

Аналіз джерел і публікацій. Аналіз особливостей розвитку електронних грошей майже відсутній у вітчизняній науковій літературі. Питанням, які пов'язані з обігом електронних грошей, займалися такі вчені як А. Бодюк [1], І. Несходовський [2], О. Махаєва [3], М. Іконнікова [4], І. Кравчук [5], Д. Лозовик [6], В. Стельмах, Т. Смовженко, З. Скринник [8].

Метою даної статті є дослідження сучасного стану систем електронних грошей та визначення подальших перспектив розвитку їх в Україні як нового платіжного засобу для здійснення масових платежів.

Виклад основого матеріалу. Електронні гроші (е-топеу) - одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі [9]. Варто відмітити, що всі платіжні системи засновані на використанні кредитних платіжних карток або ж так званого електронного гаманця.

Користувачем електронних грошей може бути суб'єкт господарювання або фізична особа. Користувач - суб'єкт господарювання має право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт, послуг. Користувачі - фізичні особи мають право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт, послуг і переказувати електронні гроші іншим користувачам - фізичним особам.

Усвідомлення феномену електронних грошей в Європі на офіційному рівні почалося у 1993 році. Аналіз нових технологічних схем, а саме наперед оплачених карт багатоцільового використання, привів центральні банки Європейського Союзу до фундаментального висновку: в разі розповсюдження подібних продуктів центральні банки повинні проводити постійний моніторинг відповідних систем, обмінюватися інформацією та приймати політичні рішення з метою збереження цілісності платіжної системи [3]. Європейський центральний банк і Банк міжнародних розрахунків неодноразово наголошували на встановленні чітких правил і умов, відповідно до яких може здійснюватися емісія електронних грошей, та запровадженні контролю за нею. Сьогодні кількість електронних грошей в обігу незначна, і вони суттєво не впливають на монетарну політику.

Перевагами, щодо використання електронних грошей є:

1. Анонімність платежів. При здійсненні платежу електронними грошима, як правило, не потрібно повідомляти ніяку інформацію про себе, потрібен тільки номер електронного гаманця.

2. Швидкість і зручність платежів. Гроші переводяться майже миттєво, здійснити оплату можна не виходячи з будинку, якщо у вас є комп'ютер та Інтернет. Не потрібно заповнювати від руки платіжні доручення.

3. Можливість переказувати невеликі суми. Банки називають такі суми мікроплатежами. Комісія для них є значно вищою, ніж при переказі більших сум, тому що обчислюється як “n%, але не менше (визначеної суми)”. Мінімальний розмір платежу, який банк погодиться здійснити, також буває обмежений. Платіжні системи дозволяють переказувати невеликі суми.

За результатами вивчення та аналізу ринку електронних грошей у Європейському Союзі в якості глобальних тенденцій у цій сфері можна визначити:

- збільшення попиту на електронні гроші в якості засобів платежу;

- формування ринку кредитування в електронних грошах, який може мати потенційний вплив на банківський сектор, оскільки депозити перестаюсть бути головною базою фінансових позик;

- поступове формування механізму приватного клірингу, який потенційно може замістити існуючу систему розрахунків між контрагентами через банки [4].

Останнім часом у всьому світі розвиток систем електронних грошей характеризується поступовим звуженням сфери використання готівки та паперових платіжних документів, переходом до нових платіжних інструментів і сучасних технологій платежів. Електронні гроші широко залучаються до обігу і стають важливим інструментом фінансової інфраструктури економічно розвинутих країн. Аналогічні процеси відбуваються і в України.

Сьогодні в Україні можна продавати та купувати товари, переказувати кошти за допомогою таких систем, як WebMoney, “Яндекс.Деньги”, RBK Money,

E-Gold, LiqPay, Z-Payment, Paypal, Liberty Reserve, Moneybookers тощо. Такий розвиток ринку електронних грошей є свідченням еволюції вітчизняного бізнесу, його поступового наближення до світових стандартів. Але широкому застосуванню електронних платіжних засобів в Україні перешкоджають певні труднощі.

До труднощів розвитку систем електронних грошей слід віднести психологічну непідготовленість регулюючих органів, низький ступінь їх компетентності та неготовність органів контролю до запобігання можливим порушенням у цій сфері й боротися з ними [8].

Важливішими питаннями, пов'язаними з перспективою розвитку електронних грошей в Україні, є питання їх правового визначення та законодавчого регулювання. Хоча сьогодні обсяги емісії електронних грошей в Україні не впливають на монетарну політику, не можна не розуміти, що їх масова емісія та прийняття їх широким колом торговців як засобу платежу може призвести до ескалації інфляційних процесів.

Механізм інфляційного впливу електронних грошей діє у двох напрямах. Перший напрям - звичайна мультиплікація грошей на банківському рахунку покриття електронних грошей, другий - випуск самих електронних грошей, які виконують функції засобу обігу без відображення на банківських рахунках до моменту погашення. Пом'якшуючого ефекту щодо першого напряму можна досягти в разі поширення обов'язкового резервування на кошти, що зберігаються на рахунку електронних грошей. У другому напрямі інфляційний вплив стримується за рахунок того, що електронні гроші, як правило, виступають засобом платежу для підприємств - нової економіки, тобто додаткові електронні гроші забезпечені додатковою кількістю товару, який у протилежному випадку можливо був би виключений із економічного обігу або продавався за готівку [5].

Широкому застосуванню електронних платіжних засобів в Україні перешкоджає те, що правове регулювання не встигає за стрімким розвитком відносин у цій сфер, та законність обігу електронних платіжних засобів в Україні. електронний гроші платіжний емісія

Вперше поняття електронних грошей було закріплено постановою правління Національного банку України “Про затвердження Положення про електронні гроші в Україні” від 25.06.2008 р. № 178, яке визначило сутність електронних грошей. Варто відмітити, що 4 листопада 2010 р. постановою правління НБУ № 481 вказане Положення було скасовано, а замість нього прийнято нове, яким встановлювалися менш жорсткі вимоги до емітентів електронних грошей. Так, Положення про електронні гроші, затверджене постановою правління НБУ від 04.11.2010 р., скасувало вимогу попереднього Положення щодо віднесення права емісії електронних грошових коштів до виключної компетенції банків, надавши відповідні повноваження й іншим юридичним особам.

Але законність такого нововведення, є сумнівною, оскільки новим положенням про електронні гроші останні визначено як одиницю вартості, що приймається як засіб платежу. Таке прирівнювання електронних одиниць вартості до засобу платежу не повною мірою узгоджується з чинним законодавством. Так, Закон України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2346-Ш оперує терміном “платіжний інструмент”, що визначається як засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів належать документи на переказ та спеціальні платіжні засоби (п. 1.31 цього Закону). Під спеціальним платіжним засобом слід розуміти платіжну картку, мобільний платіжний інструмент, інший платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого утримувач цього інструменту здійснює платіжні операції з рахунка платника або банку, а також інші операції, установлені договором. Емісія спеціальних платіжних засобів у межах України здійснюється виключно банками (пп. 1.4, 2.1 постанови правління НБУ “Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів” від 30.04.2010 р. № 223). Таким чином, виникає питання щодо законності ситуації, за якої електронні гроші, з одного боку, “приймаються як засіб платежу”, а з іншого - не віднесені чинним законодавством до спеціальних платіжних засобів.

Відповідно до постанови правління НБУ № 481 що особа, яка має намір створити систему електронних грошей та здійснювати випуск електронних грошей, зобов'язана узгодити з НБУ правила системи електронних грошей до здійснення випуску електронних грошей. Офіційний сайт НБУ містить інформацію лише про декілька систем електронних грошей в Україні але насправді таких систем сьогодні значно більше.

Електронні гроші створюють можливості для ефективного прибутку у сфері роздрібних платежів, проте їх розвиток не повинен наражати на небезпеку ні безперервне функціонування платіжних систем, ні стабільність фінансової системи. Ефективний прибуток може бути реалізований тільки за умови запровадження достатнього захисту електронних грошей. Необхідно чітко визначити та вжити заходів для запобігання ризикам, з яких найбільших є ризик неплатоспроможність емітентів. Нерозуміння цього може призвести до негативних наслідків, що вплине на довіру користувачів до різних видів електронних платежів і, можливо, навіть на довіру до грошей взагалі. Таким чином, інтересам центрального банку і держави в цілому відповідає створення в Україні правової основи для гарантування того, щоб емітенти електронних грошей були надійними, а системи розрахунків електронними грошима - безпечними та ефективними [6].

Також, важливим аспектом є узгодженість національного та міжнародного законодавства. У сфері платіжних систем та розрахунків питання стандартизації є вкрай важливим не тільки в технічній сфері, а й в області методології та регулювання. Серйозні відмінності в підходах до регулювання роблять привабливим для використання електронних грошей у кримінальних цілях: шахрайські операції, відмивання грошей, уникнення сплати податків. Сучасний рівень розвитку технологічних і фінансових інновацій дозволяє емітентам електронних грошей досить легко переходити з однієї юрисдикції в іншу. В цих умовах важливо ре гуляторам різних країн знайти компроміс шляхом узгодження та спільних дій у сфері створення подібних правил регулювання електронних грошей [7].

Висновки. Отже, грошова система в Україні порівняно з Європейським Союзом характеризується: по-перше, слабким розвитком емісії електронних грошей; по-друге, активним використанням на практиці небанківських систем електронних грошей на програмній основі, проте вони не мають такого статусу через обмеження вітчизняного законодавства.

Загалом варто відмітити, що вимоги до функціонування систем електронних грошей в Україні мають досить загальний характер і не є надто жорсткими, а звідси виникають і недоліки платіжних систем, зокрема емісія електронних грошей гарантується винятково емітентом, держава не дає ніяких гарантій збереження їхньої платоспроможності. Це приводить до того, що електронні гроші не рекомендується використовувати для здійснення великих платежів, а також для нагромадження істотних сум протягом тривалого часу. Тобто електронні гроші в першу чергу є платіжним, а не накопичувальним засобом.

З метою успішного розвитку функціонування систем електронних грошей в Україні важливо забезпечити ефективну правову регламентацію, яка, з одного однієї сторони була направлена на підтримку електронних грошей, а з іншої - на запобігання їх використання з метою ухилення від оподаткування та контролю.

Список використаних джерел

1. Бодюк А. В. Електронні гроші: суть та особливості / А. В. Бодюк // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 9. - С. 33-36.

2. Несходовський І. Електронні гроші // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - № 4. - С. 49-53.

3. Махаєва О. Електронні гроші в Європі та Україні / О. Махаєва // Вісник НБУ. - 2004. - № 9. - С. 22-45.

4. Іконнікова М. В. Електронні гроші в аспекті економічної глобалізації. Ринок електронних грошей України: перспективи, проблеми та шляхи вирішення / М. В. Іконнікова // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2012. - № 4. - С. 123-130.

5. Кравчук І. С. Особливості емісії та обігу електронних грошей в Україні / І. С. Кравчук // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 8. - С. 263-271.

6. Risk management for electronic banking and electronic money activities, BIS, BCBS, 1998

7. Лозовик Д. Б. Перспективи розвитку систем електронних грошей в Україні / Д. Б. Лозовик // Ефективна економіка. - 2012. - № 6. - С. 1-2.

8. Стельмах В.С. Гроші - людина - соціум: параметри взаємин: [навч. посіб.] Стельмах С., Смовженко Т. С., Скринник З. Е. / Національний банк України. - Л.: ЛБІ НБУ, 2006. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. - № 2346-ІІ.

Размещено на Allbest.ru