Особливості діагностики фінансового стану підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Серед фінансових проблем підприємств, мабуть, немає іншої, яка б так часто розглядалась науковцями й практиками та здавалась їм такою простою, як аналіз і оцінка фінансового стану підприємства.

Значна увага до аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки приділяється тому, що, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, свідчить про досягнення, а з другого -- виявляє передумови розвитку підприємства. У працях зарубіжних і вітчизняних економістів досліджено широке коло питань, пов'язаних з аналізом фінансового стану підприємств, його оцінкою та управлінням. Методичні основи кількісного виміру та оцінки фінансового стану підприємств і трактування його сутності зафіксовано також і в нормативних актах відповідних міністерств (відомств). Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню фінансового стану підприємств, слід виділити таких як І.Т. Балабанов, Л.А. Бернстайн, І.О.Бланк, Ю. Брігхем, Л. Гапенскі, Т.Р. Карлін, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов, М.Н. Крейніна, Л.А. Лахтіонова, Г.В. Савицька, В.Т. Савчук, О.С. Стоянова, Р. Холт, А.Д. Шеремет та інші.

Водночас маємо великі розбіжності у трактуванні науковцями й практиками поняття «фінансовий стан підприємства», складу показників, що його визначають, та їхніх критеріальних значень. Брак уніфікації, з одного боку, ускладнює навчальний процес, адже студентам важко зорієнтуватися у правильному трактуванні цього поняття, а з другого боку -- не дає змоги однозначно оцінювати реальний фінансовий стан підприємства. У згаданих розробках дедалі більше закріплюються відмінності в розумінні «фінансового стану підприємства» або повторюються трактування, зроблені раніше, що й зумовлює необхідність уточнення поняття «фінансовий стан підприємства» та показників, що його визначають.

Об'єкт дослідження: фінансовий стан підприємства.

Предмет дослідження: діагностика фінансово-економічної діяльності підприємства.

Метою нашого дослідження є оцінка поняття «фінансовий стан підприємства» та спроба уточнити його сутність і охарактеризувати вибір таких основних показників оцінки фінансового стану, що найповніше його характеризують, відповідно до поставлених завдань та конкретних умов функціонування підприємства.

При дослідженні ставилися наступні завдання:

1. Всебічна оцінка різних трактувань поняття «фінансовий стан підприємства»;

2. Показати етапи діагностики фінансового стану підприємства;

3. Охарактеризувати вибір основних показників оцінки фінансового стану, що найповніше його характеризують;

4. Розкрити алгоритм методики проведення аналізу фінансового стану підприємства.

1. Фінансовий стан підприємства та основні напрямки його оцінки

Фінансова характеристика підприємств відображає виробничо-господарську діяльність через рух грошових коштів. Основні об'єкти фінансового аналізу - фінансовий стан, платоспроможність і кредитоспроможність підприємства, фінансові результати його діяльності.

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю параметрів, які виражають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Він є синтетичним виразником виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Водночас правильне використання фінансових результатів може призвести до активізації всіх сфер його діяльності. У ринковій економіці аналіз фінансового стану, використовуючи здебільшого бухгалтерський баланс, виходить за рамки відомостей, які містяться в балансі та інших формах обов'язкової звітності. Він втручається у питання оцінки якості продукції, її конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішньому ринках, стану технічної бази підприємства і перспектив її вдосконалення, забезпеченості необхідними матеріалами, а також компетентності, ініціативності господарських керівників, кваліфікації робітників і ряду інших аспектів інвестиційної, постачальницької і збутової діяльності, які впливають на дохідність і фінансову сталість підприємства.

Залежно від інформаційного забезпечення і зацікавленості різних груп користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану, останній поділяється на зовнішній і внутрішньогосподарський.

Зовнішній аналіз спирається переважно на фінансову звітність, яка складають за єдиними формами незалежно від типу власності і яку підприємства подають в органи державної, податкової інспекції, банківські установи, які уклали договір з цим підприємством, власникам підприємств, заснованих на акціонерній та іншій колективній власності; біржам та іншим організаціям, у які підприємство входить на добровільній основі, якщо подання такої звітності передбачено установчими документами та договорами.

Підприємство повинно прагнути до публічності своєї фінансової звітності. Публічна звітність необхідна для залучення інвесторів і кредиторів, для інформування потенційних учасників і вкладників про сталість свого фінансового стану. Інвестор і кредитор, які вкладають свої гроші та інше майно в акціонерне або кооперативне підприємство, повинні бути впевнені у збереженні та ефективному використанні своєї власності, у правильності обчислення прибутку і розподілу дивідендів. Це досягається впровадженням у господарську практику перевірки ведення бухгалтерського обліку і правильності складання звітності незалежними аудиторськими фірмами.

Природно, що не всі дані будуть публікувати у відкритій пресі, особливо ті, які захищені комерційною таємницею. Зовнішня інформація повинна бути правдивою, але водночас лаконічною. Наприклад, за зразком західних фірм відомості про витрати виробництва треба обмежувати лише переліком витрат, які утворюють собівартість реалізованої продукції за рік; не варто у додатку до звітів показувати собівартість і рентабельність важливих видів продукції. Тому для зовнішніх користувачів програма аналізу обмежується переважно визначенням наближених оцінок і розрахунків, які засновані на виявленні тенденцій (що теж дуже важливо), а не абсолютних значень. Зовнішній аналіз фінансового стану можна виконувати в обмеженому або детальнішому висвітленні.

Як відомо, найкращий спосіб оцінити майбутнього партнера - збирати необхідну інформацію про нього, враховуючі дані про його господарську діяльність за останні роки, її масштаби, фінансовий стан, рентабельність, перспективи подальшого розвитку. Нерозбірливість у виборі партнера призведе до значних втрат і навіть ліквідації самого підприємства. Проте достатньо навести довідки про майбутнього компаньйона у регулярно публікованих біржових довідниках, фінансових газетах та інших виданнях і можна приймати рішення: співпрацювати або ні.

Джерелом інформації для аналізу фінансового стану служать бухгалтерський баланс і додатки до нього, статистична й оперативна звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, які відображають майнове і фінансове становище підприємства на звітну дату, а також фінансові результати його діяльності за звітний період.

Важливими джерелами інформації є баланс підприємства (форма №1); додатки до балансу «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), «Звіт про власний капітал» (форма № 3), «Звіт про рух грошових коштів» (форма № 4), форма № 5 та інші первинні документи.

Пояснення до балансу і звіту про фінансові результати повинні містити розшифрування окремих показників форм 1 і 2, які характеризують структуру майна, джерела його утворення, склад і розмір фондів організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей, основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень та зобов'язань.

Пояснювальна записка до річного звіту повинна містити коротку характеристику діяльності підприємства, структури і видів виробничої, комерційної та інвестиційної діяльності, ринків збуту продукції. Характеристика основних показників діяльності підприємства має бути описана з урахуванням факторів, які вплинули у звітному періоді на фінансові результати: частка активної частини основних засобів; коефіцієнт зносу, оновлення і вибуття основних засобів; коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду; коефіцієнт забезпеченості власними коштами та інші показники, необхідні для повного об'єктивного уявлення про фінансовий стан підприємства.

Пояснення до бухгалтерського балансу і звіт про фінансові результати повинні пояснити суть поданої звітної інформації, розкрити облікову політику організації і забезпечити користувачів бухгалтерської звітності додатковими даними, які доцільно включати до бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати.

2. Мета, завдання та інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

Першочергове завдання економічного аналізу - розкрити причинно-наслідкові зв'язки між фінансовою та виробничою діяльністю підприємства. Необхідні передумови для стійкого фінансового стану створює виробнича діяльність. Якщо підприємство успішно її реалізує продукцію, воно, здебільшого, має необхідні кошти для платежів. Однак нерідко трапляються випадки, коли прибуткове підприємство має фінансові труднощі. Це пояснюється тим, що фінанси залежать не лише від розміру доходів, які надходять, не лише від наявності засобів, а й від того, наскільки раціонально й ефективно використовуються засоби, тобто від якості самої фінансової роботи. В умовах ринку зі скрутного фінансового стану підприємство зобов'язане виходити самостійно за рахунок мобілізації внутрішніх резервів і поліпшення роботи.

Під час аналізу необхідно вирішити також такі основні завдання:

- виконати оцінку виконання фінансового плану і фінансового стану підприємства;

- визначити вплив факторів та фінансові показники платоспроможності підприємства;

- знайти резерви покращення фінансового стану і розробити заходи щодо їх реалізації.

Крім основних завдань виділяють другорядні:

- оцінка розрахунково-платіжної дисципліни. Стану незавершених розрахунків;

- оцінка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

- оцінка забезпеченості підприємства обіговими коштами, зокрема власними;

- оцінка взаємовідносин з банками і фінансовими органами;

- оцінка стану обіговості оборотних коштів.

Важливим об'єктом аналізу є вивчення правильності використання фінансових ресурсів відповідно до їх цільового призначення.

Завдання аналізу фінансового стану підприємства визначаються також інтересами користувачів аналітичним матеріалом.

В умовах ринкової економіки підприємства діють як самостійні товаровиробники. Водночас у діяльності підприємства зацікавлені численні фізичні та юридичні особи, державні органи, які уважно стежать за результатами цієї діяльності і фінансовим станом підприємства.

Опублікована звітність підприємств, що працюють на правах акціонерною товариства, адресується акціонерам. Акціонери хочуть бути впевненими у надійності своїх вкладень у власний капітал підприємства, їх цікавить чи стабільний його фінансовий стан і майбутні перспективи збереження стабільності, зацікавлені у високій рентабельності підприємницької діяльності та прозорості дивідендної політики керівництва підприємством.

До цієї групи користувачів близькі власники облігацій, випущених підприємством, банки, які кредитують підприємство, та інші кредитори. Їх цікавить, яким чином підприємство здатне своєчасно оплатити свої борги і яка гарантія погашення ним довгострокових позик і сплати процентів за них у майбутньому. Іншими словами, цю групу користувачів аналітичним матеріалом цікавлять питання платоспроможності підприємства.

Податкові органи держави за даними звітності прагнуть отримати відомості про майновий стан підприємства і результати його діяльності (прибутки або збитки), зацікавлені в аналітичних даних про вплив окремих факторів на результати діяльності підприємства: про складові балансового прибутку та його розподіл.

Особливо скрупульозними в оцінці фінансовою стану, платоспроможності, рівня рентабельності та перспектив розвитку підприємства є фондові біржі - ринки цінних паперів. Цінні папери підприємства (акції та облігації) купують і продають фондові біржі з метою присвоєння курсової різниці. Оскільки ціна на акції та облігації залежить від перспективи діяльності акціонерних підприємств, біржі уважно вивчають та аналізують їх звітну інформацію. Ціла низка звітних та аналітичних показників у зіставленні за декілька років потрібна статистичним органам та різним відомствам, які вивчають тенденції розвитку окремих галузей національного господарства і намагаються розробити рекомендації щодо регулювання економіки країни. Отже, інтереси зовнішніх користувачів аналітичним матеріалом зводяться до виконання аналітичних дій з вивчення та оцінки на підставі даних звітності підприємств:

майнового стану на дату звіту;

фінансової стійкості та платоспроможності;

рентабельності роботи за звітний рік;

змін фінансового стану за звітний рік і його динаміки за кілька років;

розподілу прибутку і залучення в обіг інших джерел фінансування;

тенденцій розміщення додаткових джерел засобів в різні активи з метою відновлення сталості їх фінансової структури і розширення виробництва;

7) узагальнених відомостей про зв'язки підприємства з постачальниками і споживачами продукції, банками, фінансовими ринками.

Внутрішніми користувачами аналітичних матеріалів виступають керівники підприємства. Вони визначають коло завдань, які повинен вирішувати внутрішній аналіз. Він охоплює завдання контролю, які ґрунтуються на оцінці даних, відображених в облікових регістрах і внутрішніх звітних формах, а також оперативній інформації, яка виникає в процесі виробництва. Ця група завдань належить до економічного аналізу й опосередковує питання прогнозування отримання найкращих результатів роботи підприємства шляхом порівняння можливих варіантів рішень поставлених завдань між собою або ж фактичного виконання з можливими варіантами.

Виконуючи функцію контролю, аналітик порівнює фактичні результати з попередньо визначеними завданнями, забезпечуючи своїми діями максимальне наближення фактичного виконання до поставленої мети. Аналітикові поставлено завдання: виявити ступінь відхилення від визначених цілей і характеру втручання управлінської ланки.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства здійснюється за такими напрямами:

1) виявлення наявності та збереження власних коштів;

2) визначення забезпеченості запасів і товарно-матеріальних цінностей власними джерелами і кредитами, оцінка правильності отримання кредитів і перспективи їх повернення;

визначення факторів, які вплинули на співвідношення темпів зростання кредитних вкладень та обсягів виробництва і реалізації продукції;

виявлення можливості іммобілізації власних обігових коштів і причин утворення дебіторської та кредиторської заборгованості;

оцінка майна підприємства і джерел його придбання;

оцінка фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування;

оцінка платоспроможності підприємства;

вивчення показників і факторів рентабельності;

розробка конкретних заходів з мобілізації внутрівиробничих резервів для поліпшення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємств проводять з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства і використовують при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програм розвитку на перспективу.

Для отримання необхідної аналітичної інформації розв'язують групу аналітичних задач, які можна зобразити як загальну модель аналізу (рис. 1).



Рис. 1. Загальна модель аналізу фінансового стану підприємства

Для аналізу використовуються вихідні матеріали: фінансовий план, бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про ф інансові результати (форма №2), звіт про рух грошових коштів (форма №3), звіт про власний капітал), примітки до річної фінансової звітності (форма №5).

3. Методика проведення аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємств, його стійкість багато в чому залежать від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових засобів) і від оптимальності структури активів підприємства й у першу чергу від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від урівноваженості активів і пасивів підприємства по функціональній ознаці.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, нехай найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства -- акціонерів, банків, податкових адміністрацій -- свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.

Слід підкреслити, що всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.

Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства.

А. Показники оцінки майнового стану.

1. Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці -- позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі як характеристика стану основних засобів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є так званий коефіцієнт придатності.

4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять основні засоби.

5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частини основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Б. Оцінка ліквідності та платоспроможності.

1. Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці -- позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття «оборотні кошти» та «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства (II та III розділи активу балансу). Другий -- джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

2. Маневреність власних оборотних коштів. Зростання цього показника в динаміці -- позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його -- позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

4. Коефіцієнт швидкої ліквідності. Він аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину-- виробничі запаси).

Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типічною є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника -- 1. Однак ця оцінка також досить умовна.

5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Рекомендована нижня межа цього показника -- 0,2.

6. Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Рекомендована нижня межа цього показника -- 50%.

7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

В. Показники оцінки фінансової стійкості.

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Що більший цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює І (чи 100%).

2. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до попереднього показника. Коли його значення наближається до І (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано.

4. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника -- негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

6. Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів. Зростання цього показника в динаміці також свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.

Показники рентабельності й ефективності використання майна характеризують прибутковість діяльності підприємства і розраховуються як відношення отриманого прибутку до різних видів чи статей витрат.

Рентабельність обороту, характеризує ефективність операційної (виробничо-господарської) діяльності підприємства. Вона покликана оцінити прибутковість виробництва в цілому, але також може бути використана для порівняння прибутковості окремих видів продукції. Розраховується як відношення операційного доходу до валової виручки.

Середній рівень рентабельності продажів коливається в залежності від галузі і тому не має якого-небудь нормативу. Даний показник важливий при порівнянні його з відповідними показниками однотипних підприємств, у динаміці в порівнянні з плановими показниками.

Рентабельність власного капіталу - самий значний показник у діяльності підприємства, що характеризує ефективність використання майна, що знаходиться в його власності. На основі цього показника власник активів може вибрати місце їхнього вкладення. При розрахунку приймається до уваги не операційний доход, а кінцевий, чистий прибуток, що буде певним чином розподілений між власниками (акціонерами) підприємства. Розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу. Отже, для підвищення ефективності вкладення можна діяти в двох основних напрямках:

- збільшення чистого прибутку - збільшення обсягів збуту і рентабельності продажів;

- зменшення власного капіталу - ефективне управління поточними активами і пасивами, зниження потреби в додатковому фінансуванні.

У загальному випадку для оцінки доцільності вкладення засобів у той чи інший бізнес варто порівняти прогнозовану рентабельність власного капіталу з альтернативними можливостями розміщення вільних ресурсів (наприклад, депозит) з урахуванням фактора ризику. Для того щоб зрозуміти, як і за рахунок чого формується підсумковий показник рентабельності власного капіталу варто розглянути ряд проміжних показників:

Рентабельність чистих активів - показник ефективності операційної діяльності підприємства. Розраховується він як відношення операційного доходу до середньорічної величини чистих активів де:

Чисті активи = Власний капітал + Кредити (довго - і короткострокові)

З іншої сторони рентабельність чистих активів формується за рахунок їхньої оборотності і рентабельності продаж:

(Операційний прибуток / Обсяг продажів) * (Обсяг продажів/Чисті активи) = (Операційний прибуток / Чисті активи).

Рентабельність чистих активів використовується при оцінці ефективності фінансового важеля:

Фінансовий важіль - співвідношення власних і позикових засобів у структурі чистих активів характеризує вплив кредитування на ефективність діяльності підприємства.

Основний критерій оцінки ефективності фінансового важеля - ставка банківського кредиту. Якщо кредитна ставка нижча показника рентабельності чистих активів, то збільшення частки кредитів підвищить значення рентабельності власного капіталу, і навпаки.

Використовуючи приведені вище показники можна одержати наступну формулу:

фінансовий рентабельність прибутковість

Рентабельність продажів * Оборотність чистих активів * Фінансовий важіль = (Операційний доход / Обсяг продажів) * (Обсяг продажів / Чисті активи) * (Чисті активи / Власний капітал) = (Операційний доход / Власний капітал).

Тепер для одержання остаточної формули рентабельності власного капіталу необхідно ввести виправлення, щоб у чисельники фігурував чистий прибуток.

(Операційний доход/Власний капітал)*(((ОД-I)*(I-Т))/ОД)=Рентабельність власного капіталу,

де ОД - операційний доход; I - сума відсотків по кредитах; Т - ставка податку на прибуток.

Це значення відрізняється від отриманого раніше, тому що тут не враховуються деякі, так звані нерегулярні статті доходів і витрат зі звіту про прибутки і збитки.

Основними факторами, що формують приватні показники і через них, що впливають на рентабельність власного капіталу є:

- фактори операційної діяльності:

* рентабельність продажів;

* оборотність чистих активів.

- фактори фінансової діяльності:

* фінансової важіль;

* відсотки і податки.

Коефіцієнт реінвестування прибутку характеризує дивідендну політику фірми, показує частку чистого прибутку, що залишається на підприємстві, і, отже, служить подальшому його розвитку. Розраховується як відношення чистого нерозподіленого прибутку (реінвестованого прибутку) до чистого прибутку підприємства.

Іноді, для порівняння реінвестованого прибутку з власним капіталом використовують іншу формулу цього показника:

Кг = Реінвестований прибуток / Власний капітал на початок періоду

Безпосередньо для акціонерів компанії будуть надавати інтерес наступні показники рентабельності підприємства:

Прибутковість акціонерного капіталу - обсяг прибутку, що розподіляється між акціонерами, (дивідендів) приходиться на 1 % акціонерного капіталу.

Чистий прибуток на акцію - величина чистого прибутку, отриманого підприємством, що приходиться на одну акцію.

Фінансові показники підприємства взаємозалежне і поліпшення одних з них може викликати погіршення інших, наприклад:

- залучення позикового капіталу, збільшує рентабельність власного капіталу, але знижує фінансову стійкість компанії;

- підвищення оборотності спричиняє скорочення величини оборотних активів і, отже, погіршує ліквідність;

- залучення довгострокового кредиту дозволяє відмовитися від короткострокового кредитування - ліквідність поліпшується за рахунок падіння довгострокової стійкості.

У цілому, як правило, більш висока рентабельність діяльності має на увазі великий ступінь ризику (низьку ліквідність і фінансову стійкість).

Висновки

Фінансова характеристика підприємств відображає виробничо-господарську діяльність через рух грошових коштів. Основні об'єкти фінансового аналізу - фінансовий стан, платоспроможність і кредитоспроможність підприємства, фінансові результати його діяльності.

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю параметрів, які виражають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Він є синтетичним виразником виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Водночас правильне використання фінансових результатів може призвести до активізації всіх сфер його діяльності. У ринковій економіці аналіз фінансового стану, використовуючи здебільшого бухгалтерський баланс, виходить за рамки відомостей, які містяться в балансі та інших формах обов'язкової звітності. Він втручається у питання оцінки якості продукції, її конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішньому ринках, стану технічної бази підприємства і перспектив її вдосконалення, забезпеченості необхідними матеріалами, а також компетентності, ініціативності господарських керівників, кваліфікації робітників і ряду інших аспектів інвестиційної, постачальницької і збутової діяльності, які впливають на дохідність і фінансову сталість підприємства.

Залежно від інформаційного забезпечення і зацікавленості різних груп користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану, останній поділяється на зовнішній і внутрішньогосподарський.

Зовнішній аналіз спирається переважно на фінансову звітність, яка складають за єдиними формами незалежно від типу власності і яку підприємства подають в органи державної, податкової інспекції, банківські установи, які уклали договір з цим підприємством, власникам підприємств, заснованих на акціонерній та іншій колективній власності; біржам та іншим організаціям, у які підприємство входить на добровільній основі, якщо подання такої звітності передбачено установчими документами та договорами.

Підприємство повинно прагнути до публічності своєї фінансової звітності. Публічна звітність необхідна для залучення інвесторів і кредиторів, для інформування потенційних учасників і вкладників про сталість свого фінансового стану. Інвестор і кредитор, які вкладають свої гроші та інше майно в акціонерне або кооперативне підприємство, повинні бути впевнені у збереженні та ефективному використанні своєї власності, у правильності обчислення прибутку і розподілу дивідендів. Це досягається впровадженням у господарську практику перевірки ведення бухгалтерського обліку і правильності складання звітності незалежними аудиторськими фірмами.

Природно, що не всі дані будуть публікувати у відкритій пресі, особливо ті, які захищені комерційною таємницею. Зовнішня інформація повинна бути правдивою, але водночас лаконічною. Наприклад, за зразком західних фірм відомості про витрати виробництва треба обмежувати лише переліком витрат, які утворюють собівартість реалізованої продукції за рік; не варто у додатку до звітів показувати собівартість і рентабельність важливих видів продукції. Тому для зовнішніх користувачів програма аналізу обмежується переважно визначенням наближених оцінок і розрахунків, які засновані на виявленні тенденцій (що теж дуже важливо), а не абсолютних значень. Зовнішній аналіз фінансового стану можна виконувати в обмеженому або детальнішому висвітленні.

Як відомо, найкращий спосіб оцінити майбутнього партнера - збирати необхідну інформацію про нього, враховуючії дані про його господарську діяльність за останні роки, її масштаби, фінансовий стан, рентабельність, перспективи подальшого розвитку. Нерозбірливість у виборі партнера призведе до значних втрат і навіть ліквідації самого підприємства. Проте достатньо навести довідки про майбутнього компаньйона у регулярно публікованих біржових довідниках, фінансових газетах та інших виданнях і можна приймати рішення: співпрацювати або ні.

Джерелом інформації для аналізу фінансового стану служать бухгалтерський баланс і додатки до нього, статистична й оперативна звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, які відображають майнове і фінансове становище підприємства на звітну дату, а також фінансові результати його діяльності за звітний період.

Важливими джерелами інформації є баланс підприємства (форма №1); додатки до балансу «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), «Звіт про власний капітал» (форма № 3), «Звіт про рух грошових коштів» (форма № 4), форма № 5 та інші первинні документи.

Підбиваючи підсумок всьому написаному можна зробити наступні висновки про фінансово-економічну діяльність підприємства: кінцевий фінансовий результат залежить від багатьох факторів і показників, деякі з них впливають на прибуток негативно.

Література

1. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учеб. - М.: Финансы и статистика, 1997.

2. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. - М.: Финансы и статистика, 1994.

3. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. -- 2-ге вид., стереотип. -- К.: МАУП, 2001. -- 152с.

4. Кравченко Л.И. Анализ финансового состояния предприятия.- Минск: ПКФ «Экаунт», 1994.

5. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 2-ге, доп. і перероб. - К.: МАУП, 2001. -- 152с.

6. Русак Н.А. Экономический анализ в условиях самофинансирования предприятий. - Минск: Беларусь, 1989.

7. Савицкая Г.В. Теория анализа хозяйственной деятельности. - Минск: ИСЗ, 1996.

8. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ИСЗ, 1999.

9. Справочник по функционально-стоимостному анализу / Под ред. М.Г. Карпунина. - М.: Финансы и статистика, 1988.

10. Стоянова Е. Финансовый менеджмент. - М.: Перспектива, 1994.

11. Теория анализа хозяйственной деятельности / Под ред. В.В. Осмоловского. - Минск: Вышэйшая школа, 1989.

12. Фінанси підприємств / За ред. А.М. Піддерьогіна. - К.:КНЕУ, 1999.

13. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа.- М.: ИНФРА - М, 1997.

Размещено на Allbest.ru