Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінанси підприємницького сектору

1. Поняття "фінанси". Фінансова система. Фінанси підприємницького сектору. Фінансові ресурси та їх структура.

2. Джерела фінансової інформації. Результати господарсько-фінансової діяльності підприємства. Доходи і видатки підприємства: види, склад, порядок використання.

3. Основи аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств. Методи та прийоми фінансового аналізу.

4. Оцінка фінансового стану підприємств. Показники фінансового стану підприємства та їх розрахунок.

Поняття "фінанси". Фінансова система. Фінанси підприємницького сектору. Фінансові ресурси та їх структура

У щоденному спілкуванні між людьми слова "фінанси" і "гроші" вживаються часто як синоніми, тобто як однозначні поняття. Проте, між ними існує істотна різниця, що свідчить про те, що дані категорії різні як по суті, так і по функціях покладених на них.

Сучасна фінансова наука до системи фінансів відносить банківські, кредитні, податкові та інші відносини, що формують свої цільові грошові потоки в економіці країни. Зв'язок суб'єктів фінансових відносин та їх виду.

Фінанси називають "кровоносною системою" економіки, а також інструментом впливу на економічні та соціальні процеси в країні. У такому розумінні фінанси потребують правового забезпечення, без якого держава не зможе гарантувати виконання тих функцій, що на неї покладає суспільство. Такий підхід визначає фінанси як правову категорію. Правове забезпечення реалізації сутності фінансів (фінансових відносин) має конкретний прояв - прийнятий нормативно правовий акт (Конституція, Бюджетний кодекс, Податковий кодекс, Закони України про бюджети на відповідні роки, Положення стандарти ведення бухгалтерського обліку, Декрети Кабінету міністрів, інструкції Міністерства фінансів та Міністерства статистики тощо).

Сутність фінансів проявляється у реалізації функцій, що вони виконують: регулюючу, розподільчу та контрольну.

Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. 3 їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку.

Розподільча функція фінансів проявляється в процесі руху створеного суспільного продукту, валового внутрішнього продукту (ВВП). Тут фінанси відіграють роль інструменту за допомогою якого з вартості створеного сукупного продукту виділяються його складові: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування, чисті інвестиції, національний доход тощо; проходить його розподіл та перерозподіл між матеріальною та нематеріальною сферами економіки, між галузями суспільного виробництва, регіонами країни, підприємствами та організаціями.

Контрольна функція фінансів нерозривно пов'язана з розподільчою. Це дві сторони одного економічного процесу. За допомогою фінансів встановлюється контроль за пропорціями в розподілі та ефективному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів як в цілому по країні, так і на кожному підприємстві. Ця функція реалізується через систему показників прибутку, рентабельності, собівартості, витрат обігу тощо. Інструментом її реалізації виступає фінансова інформація закладена у відповідних носіях - формах звітності (бухгалтерської, статистичної, оперативної). На її основі приймаються рішення про усунення виявлених недоліків та зловживань.

Розподіл і перерозподіл вартості за допомогою фінансів супроводжується рухом грошових коштів, які приймають специфічну форму фінансових ресурсів та виступають матеріальними носіями фінансових відносин. Таким чином, поняття "фінанси " і "фінансові ресурси" категорії не тотожні. Фінансові ресурси є матеріальним наповненням фінансів (фінансових відносин).

Джерела фінансових ресурсів поділяються на:

- джерела, які діють на макрорівні (ВВП, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, національне багатство, залучені ресурси тощо);

- джерела, які діють на мікрорівні (власні фінансові ресурси господарюючих суб'єктів, кошти підприємств, що прирівняні до власних, залучені кошти та інші).

Основними видами фінансових ресурсів на макрорівні виступають: кредити МВФ та інших міжнародних фінансових організацій, внутрішні кредити НБУ, податки, внески у позабюджетні фонди та інші.

Основними видами фінансових ресурсів на мікрорівні виступають: прибуток, амортизація, кредитні інвестиції, страхові відшкодування, виручка від реалізації майна, пайові та інші внески членів товариств і кооперативів, доходи від продажу власних цінних паперів, бюджетні субсидії та інші.

Сукупність усіх складових фінансових відносин на усіх рівнях економічної системи країни визначається терміном "фінансова система".

Фінансова система

Фінансову систему розглядають за внутрішньою будовою та організаційною структурою. За внутрішньою будовою фінансова система являє собою сукупність відносно відособлених взаємозв'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні норми й методи розподілу і перерозподілу ВВП. За організаційною структурою фінансова система є сукупністю фінансових органів та інститутів, які керують грошовими потоками.

Внутрішня будова фінансової системи

Виділення складових елементів внутрішньої будови фінансової системи проводиться за ознакою каналів руху грошових потоків і місця концентрації фінансових ресурсів. Концентрація фінансових ресурсів проводиться у відповідних грошових фондах, які можуть виступати ознакою виділення окремих ланок фінансової системи.

Виділяється чотири сфери фінансових відносин:

- рівень мікроекономіки - фінанси суб'єктів господарювання;

- рівень макроекономіки - державні фінанси;

- рівень світового господарства - міжнародні фінанси;

- узагальнюючий рівень - фінансовий ринок.

Ланка показує відособлену частину фінансових відносин. II виділення проводиться за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів або специфічних форм і методів фінансових відносин.

Сфера фінансів суб'єктів господарювання не поділяється на окремі ланки, оскільки вони мають загальні принципи організації й методи ведення фінансової діяльності. Існують певні особливості пов'язані із формою власності чи галузевою специфікою. Однак, вони не настільки суттєві щоб на їх підставі виділяти окремі ланки. Ці особливості впливають на організацію фінансових відносин, але не змінюють їх суті.

Сфера державних фінансів характеризує фінансову діяльність держави. Вона включає такі ланки: бюджет держави; державний кредит; фонди цільового призначення; фінанси державного сектора.

Сфера міжнародних фінансів відображає обмінні та перерозподільні відносини на світовому рівні і включає три напрямки: міжнародні розрахунки; фінанси міжнародних політичних, економічних, гуманітарних організацій; міжнародні фінансові інститути.

Сфера фінансового ринку охоплює кругообіг фінансових ресурсів як специфічного товару. Фінансовий ринок поділяється на ринок грошей і капіталів.

Відособленою ланкою фінансової системи виступає страхування, яке не належить до конкретної сфери.

Організаційна структура фінансової системи

Організаційна структура фінансової системи характеризується сукупністю фінансових органів та інститутів, які відображають систему управління фінансами.

Організаційний склад фінансової системи України складають

а) органи управління;

б) фінансові інститути.

Принципи побудови фінансової системи:

Єдність, яка обумовлена єдиною економічною і політичною основою суспільства, єдиною фінансовою політикою, що реалізується в життя через фінансову систему. фінансовий грошовий фонд

Функціональне призначення ланок, яке виражається в тому, що в кожній із них вирішуються свої завдання специфічними методами, існують відповідні фонди грошових коштів, апарат управління.

Державним фінансам притаманні крім того, принципи демократичного централізму, які яскраво проявляються в побудові державних фінансових органів, а також бюджетної системи.

Размещено на Allbest.ru