Діагностика ймовірності банкрутства для ПАТ АЕС Рівнеобленерго

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Нестабільний стан економіки країни, що спостерігається в останні роки, негативно позначився на роботі багатьох підприємств. Сьогодні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство. Станом на 01.02.2011 року загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства, становить 14509. На початок 2010 року таких підприємств було 14 642 - це на 6% більше, ніж у 2007 році, та на 29,6 % - ніж у 2006 році [3]. Отже, проблема збитковості та банкрутства і надалі залишається надзвичайно актуальною.

За таких умов, питання визначення ймовірності банкрутства підприємства стоїть особливо гостро, адже достовірна і своєчасна ідентифікація негативних факторів впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства дозволяє сформувати відповідну фінансову політику та розробляти заходи, направлені на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, підвищити платоспроможність, забезпечити конкурентоспроможність підприємства у довгостроковому періоді, а головне, попередити ризик банкрутства підприємства.

Питанню визначення ймовірності банкрутства підприємств приділяється значна увага з боку вітчизняних та зарубіжних науковців. Розробкою методик і критеріїв бпрогнозування банкрутства займались такі провідні вчені як Е. Альтман, У. Бівер, Р. Ліс, Г. Спрінгейт, Дж. Таффлер, Г. Тішоу, Д. Дюран, Р. Сайфуллін, Г. Кадиков, В. Ковальов та ін. Вагомий внесок у вирішення проблемних питань з банкрутства та антикризового управління зробили вітчизняні вчені: І. Жук, Л. Лігоненко, О. Терещенко, Т. Тесленко та ін. Однак, як і зарубіжні так і вітчизняні методики мають певні недоліки, що ускладнюють їх застосування на підприємствах України.

Діагностика кризового стану підприємства розглядається як один з напрямів економічної діагностики та тісно пов'язана з діагностикою загрози банкрутства і найпоширенішими є два методи: перший ґрунтується на системі моделей визначення вірогідності настання банкрутства, другий - на традиційному фінансовому аналізі.

Особливістю першого методу є те, що його використання дає змогу визначити ступінь прояву кризи на підприємстві, порівнюючи значення інтегральних показників з певними граничними значеннями (моделі Альтмана, Фулмера, Ліса, Сайфуліна, Спрінгейта, Чессера та ін). Особливість другого методу полягає у порівнянні системи фінансових показників з нормативними.

Розділ 1. Основні моделі прогнозування ймовірності банкрутства, переваги та недоліки використання

Розглянемо детальніше перший метод. Особливістю першого методу є те, що його використання дозволяє визначити ступінь кризи на підприємстві, порівнюючи значення інтегральних показників з певними граничними значеннями (моделі Альтмана, Спрінгейта, Фулмера, Чессера, Лиса, Сайфуліна і Кадикова та ін). У таблиці наведено порівняльну характеристику моделей визначення вірогідності настання банкрутства підприємства.

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика моделей визначення вірогідності настання банкрутства підприємства

Модель	Розрахункова формула	Переваги	Недоліки
1	2	3	4
Модель Ліса	Z = 0,063К1 + 0,092К2 + 0,057К3 + 0,001К4	- простота розрахунку	- модель не пристосована до українських підприємств, вона розроблена для Англії; - модель створювалася з урахуванням західного розвитку
Модель Чессера	Z = -0,20434 -5,24К1 + 0,053К2 - 6,6507К3+4,40К4 - 0,079К5 - 0,10К6	- модель дозволяє оцінити факт не погашення займу та інші умови	- кількість факторів у моделі обмежена; - модель створена для оцінки рейтингу позичальника
Модель Таффлера і Тісшоу	Z = 0,53K1+ 0,13K2+ 0,18К3 + 0,16К4	- простота розрахунку	- її можна застосовувати лише відносно підприємств, що котирують свої акції на фондових біржах
Універсальна дискримінантна функція	Z = 1,5Х1 + 0,08Х2 + 10Х3 + 5Х4 + 0,3Х5 + 0,1Х6	- широка критеріальна шкала оцінювання; - системний і комплексний підходи	- високий ступінь складності ухвалення рішення в умовах багатокритеріальності завдання; - інформативний характер розрахованих показників; - у цілому модель можна застосовувати лише для підприємств США, Європи
Модель Флумера	H = 5,528V1 + 0,212V2 + 0,073V3 + 1,27V4+ 0,120V5++ 2,33V6+ 0,575V7+ 1,08V8+ 0,894V9 - 6,075	- широке охоплення показників; - вірогідність - 1 рік - 98%, 2 роки - 81%	- розроблена для застосування в банківській практиці; - модель була створена з урахуванням специфіки західних країн; - необхідна корекція на національну валюту
Модель Сайфуліна та Кадикова	R = 2К1 + 0,1К2 + 0,08К3 + 0,45К4 + К5	- простота розрахунку	- модель не дозволяє оцінити причини потрапляння підприємства “в зону неплатоспроможності”; - нормативний зміст коефіцієнтів, що використовуються для рейтингової оцінки, не враховують галузевих особливостей підприємств; - залежність результатів оцінювання від досвіду і кваліфікації аналітика; - незбалансованість значень вагових коефіцієнтів; - прихильність до одного джерела інформації
Модель Давидової- Бєлікова	Z = 8,38К1 + К2 + 0,054К3 + 0,63 К4	- простота розрахунку - зрозумілість і обґрунтованість етапів розрахунку	- відсутнє врахування особливостей галузевої специфіки
Модель Спрінгейта	Z = 1,03X1+ 3,07X2+ 0,66X3 + 0,4X4	- точність ? 90% -	- модель була створена для підприємств США і Канади; - коефіцієнти наведені в доларах; - модель створена для оцінювання кредитоспроможності підприємств.
Двофакторна модель Альтмана	Z1 = -0,3877 - 0,0736 КШЛ + 0,0579КДЗ ПЗ	- простота розрахунку; - наявність лише 2-х факторів	- модель була створена для США, а в Україні інші темпи інфляції, інші цикли макро- та мікроекономіки, інші рівні продуктивності праці; - модель не забезпечує об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства, а тому можливі значні відхилення прогнозу від реальності; її можна застосовувати лише відносно підприємств, що котирують своїакції на фондових біржах та пройшли лістинг; - модель не відображає таких сторін фінансового стану, як оборотність активів, рентабельність активів, темпи зміни виторгу від реалізації; - коефіцієнт поточної ліквідності, без аналізу його в контексті з показниками виторгу, обсягом дебіторської і кредиторської заборгованості, на практиці не відбиває реальної картини ліквідності підприємства.
П'ятифакторна модель Альтмана	Z2 = 3,3КЧОК + +1,0РА+0,6КА + 1,4КФЗ + 1,2КА	- простота розрахунку; - наявність послідовності дослідження	- модель можна застосовувати лише відносно великих підприємств, що котирують свої акції на біржах; - нерозвиненість фондового ринку України, зокрема, вторинного фондового ринку; - відмінність українського бухгалтерського обліку від західних стандартів; необхідність адаптації вагових коефіцієнтів та прогнозних значень; - не враховуються коливання курсів акцій
Показник платоспроможності Конана і Гольдера	Z = -0,16X1- 0,22X2+ 0,87X3+0,10X4 + 0,24X5	- модель дозволяє Виявити стратегічні Проблеми підприємства	- модель можна застосовувати лише відносно підприємств, що котирують свої акції на біржах; - не враховується багато факторів, що визначають фінансову стійкість

Застосувавши сучасні моделі і методи діагностики кризи на підприємствах України, виявили їхні переваги і недоліки щодо визначення спроможності їх адаптації до сучасних економічних умов господарювання. Відомо багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці поширення набули дві моделі - Альтмана та Спрінгейта, названі на честь їх авторів.

Модель Альтмана була розроблена в 1968 р., автор обстежував 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала в період між 1946 і 1965 роками, а друга половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнти, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. Так, Альтман з цих показників фінансового стану відібрав п'ять найзначущіших і побудував багатофакторне регресійне рівняння.

Отже, індекс Альтмана є функцією від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У цій моделі є значний недолік - це те, що вона була створена на основі дослідження підприємств США і Західної Європи, що робить неможливим її застосування для вітчизняних підприємств без належної адаптації під час розрахунку коефіцієнтів. Ще одним моментом є, те що модель Альтмана можна застосовувати лише щодо підприємств, що котирують свої акції на фондових біржах, оскільки для таких компаній можна отримати ринкову оцінку вартості власного капіталу. Двофакторна модель Альтмана, яка адаптована під вітчизняні підприємства, і п'ятифакторна дають різні результати під час розрахунків. Це пов'язано з тим, що під час оцінки використовувалася обмежена кількість факторів, але разом з цим найточнішим вважатимемо результат аналізу за двофакторною моделлю, тому що вона адаптована під вітчизняну економіку.

Критерій Конана і Голдера показав високу ймовірність настання банкрутства на досліджуваних підприємствах, перевагами якого є можливість прогнозування банкрутства від 10 до 100%, виявлення стратегічних проблем, визначення конкурентної переваги і можливість порівняння з конкурентами. На кінець досліджуваних періодів імовірність настання банкрутства становила 80%, однак, і цю оцінку не можна вважати однозначно дійсною, тому що сам критерій Конана і Гольдера у своєму розрахунку не використовує багатьох факторів.

Моделі Спрінгейта і Фулмера теж не бездоганні і мають недоліки:

- під час розрахунків не були враховані умови розвитку економіки різних країн, орієнтовано на Канаду і США;

- необхідна корекція на національну валюту, яка, своєю чергою, порушує безперервність;

Також модель Фулмера застосовна лише для малих підприємств, оскільки побудована за вибіркою малих компаній та не містить показників ринкової капіталізації, що також ускладнює аналіз.

Треба відзначити, що ці моделі не раціонально використовувати для оцінювання стану досліджуваних підприємств, бо вони визначають лише сам факт банкрутства, а не вірогідність його настання. [2]

На основі моделі прогнозу випадків невиконання клієнтом умов кредитного договору розроблений Чессером (1974 р.) показник імовірності невиконання умов кредитних угод. Треба відзначити, що в “невиконання умов” він включає непогашення позики та будь-які інші відхилення, які роблять її менш вигідною для кредитора, ніж було передбачено спочатку. Модель оцінювання рейтингу позичальника Чессера можна використати для оцінювання надійності кредитів, але у разі використання математичних методів під час управління позиками банку, необхідно пам'ятати, що надання комерційних кредитів - це не моментне явище. Це складний процес, в якому важливі два аспекти: це людські стосунки між сторонами та технічні аспекти. Модель не враховує значення міжособистісних відносин, а в практиці кредитного аналізу і кредитування цей фактор необхідно враховувати. Рейтингова оцінка підприємства-позичальника розраховують на основі набутих значень фінансових коефіцієнтів і є заключним узагальнюючим висновком аналізу кредитоспроможності клієнта.

Розглядаючи модель за Сайфуліним, можна теж побачити деякі недоліки, бо методика побудована на використанні тільки бухгалтерської звітності. Виділимо недоліки:

1. Ця методика не стимулює розвиток масштабів відтворення, оновлення і модернізацію виробництва, що пов'язані зі збільшенням вартості основних фондів. Чим вища вартість основних фондів, тим менший чисельник коефіцієнта K0 і, відповідно нижчий загальний результат рейтингової оцінки.

2. Не врахована якість виторгу під час розрахунку коефіцієнта K2.

3. Не врахований тиск податкової складової на розміри чистого прибутку під час розрахунку коефіцієнта K3.

4. Не врахована якість власного капіталу, динаміка котирувань, вартість акціонерного капіталу через фондові біржі й незалежні рейтингові агентства під час розрахунку K4.

Розглянувши недоліки, можна відзначити, що модель не придатна для конкретних підприємств.

На заході практикують кількісні індикатори банкрутства - багатофакторні моделі економістів - Ліса, Таффлера, Тісшоу, розроблені для підприємств Великобританії і США.

Однак, потрібно відзначити, що за наявності всіх переваг цих моделей, які розроблені для прогнозування банкрутства, побудовані на основі вивчення поведінки компаній в умовах західного розвитку, що не відповідає умовам розвитку економіки України. Побудова багатофакторних моделей для української економіки досі залишається проблемною, по-перше, через нестабільність і недосконалість нормативно-законодавчої бази банкрутства українських підприємств; по-друге, через відсутність урахування багатьох факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємств; по-третє, через необ'єктивні дані стосовно статистики банкрутств. Крім того, ці моделі будують на основі дискримінантного методу за статистичними даними підприємств конкретної країни, тоді як використання моделей обмежене межами цієї країни. Також, вагоме значення мають якість фінансово-звітної документації та ступінь інформативності статистичних даних і коефіцієнтів, на які спираються моделі. ці моделі можна буде використати як підхід до побудови системи оцінювання ймовірності банкрутства, але необхідно враховувати особливості національної економіки. Більшість моделей побудована на тому, що виділяється певний фактор. Так деякі моделі, орієнтовані на фактор фінансової стійкості, що пов'язаний із фінансовою структурою підприємства, ліквідністю, залежністю підприємства від кредиторів.

Сюди належать: показник діагностики Конана і Гольдера та модель Тафлера. У цих моделях під час прогнозування банкрутства автори надають перевагу показникам ліквідності, короткострокової та довгострокової заборгованості, платоспроможності.

Деякі моделі оцінюють схильність підприємства до банкрутства на основі показників ділової активності та рентабельності. У таких моделях зазначені показники домінують як за кількісним складом, так і за важливістю впливу на остаточний результат моделі. До таких моделей можна зарахувати модель Альтмана, модель Спрінгейта та модель Ліса.

1. У цих моделей орієнтація під час визначення банкрутства на фактори ділової активності та рентабельності не завжди виправдана. Хоча збитковість фінансово-господарської діяльності підприємства свідчить про загрозу банкрутства, однак, це не означає, що будь-яке збиткове підприємство обов'язково повинне збанкрутувати. Збитковість може бути тимчасовою, і завдяки ефективним діям керівництва підприємство може доволі швидко відновити прибутковість. З іншого боку, висока рентабельність не виключає можливості банкрутства. За наявності високої рентабельності в певний момент на підприємстві можуть бути незадовільними показники ліквідності та фінансової стійкості, що свідчить про небезпеку банкрутства . [1]

2. Акцентування уваги під час прогнозування банкрутства на показниках фінансової стійкості не завжди дає правильну оцінку, оскільки підприємство може мати значну частку залучених коштів, однак, до того ж ефективно використовувати фінансові ресурси і забезпечувати високу рентабельність, що дасть змогу розраховуватися з кредиторами. Інша ситуація, коли підприємство поряд із наявністю значної частки залученого капіталу має низькі показники прибутковості, у цьому разі ймовірність банкрутства значно зростає [4].

Сайфулін і Кадиков для виведення своєї п'ятифакторної дискримінаційної моделі використали метод, запропонований Альтманом. Ці дві моделі можна використовувати на вітчизняних підприємствах. Незважаючи на те, що модель Альтмана показувала найточніші значення (до 95% правильних результатів у передбаченні банкрутства впродовж року у США), однак, вона має негативні відгуки в багатьох країнах. Модель розраховують на основі номінальних значень бухгалтерської звітності, тому вона може не впоратися з відображенням швидких змін у стані позичальника.

Моделі Альтмана, Чессера, Таффлера, Ліса широко використовують і в міжнародній практиці, це обумовлено такими перевагами:

1. Аналітична інформація для розрахунку показників є доступною, тому що відображена в

формах фінансової звітності.

2. Є можливість прогнозування банкрутства, визначення зони ризику, в якій перебуває

підприємство.

3. Ці моделі мають невелику кількість показників, що забезпечують високу точність

результатів, за незначних трудовитрат.

Але моделі показують реальні результати в умовах, для яких вони були розроблені. Для того,

щоб використовувати такі моделі в нашій країні, потрібно. щоб відповідав бухгалтерський облік, фінансова звітність і показники міжнародній практиці та за умови стабільної діяльності вітчизняних підприємств.

Отже, будь-яка модель даватиме надійні результати лише за конкретних умов функціонування об'єктів, котрі досліджуються, що не характерно для вітчизняних підприємств і не може вплинути як на коефіцієнти моделі, так і на її критичні значення, які застосовують для оцінювання фінансового стану підприємства і прогнозування можливості його банкрутства. Так, потрібно розробити модель, в якій оцінка фінансового стану українських підприємств базувалася б на вітчизняних стандартах обліку і звітності, яка б використовувала статистичну, інформаційну базу вітчизняних підприємств з урахуванням специфіки галузі, що дало б змогу враховувати особливості їх діяльності. Отже, за результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що серед існуючих модель прогнозування банкрутства, на сьогодні не має методики, що може надати достовірні результати про банкрутство вітчизняних підприємств. При використанні тих чи інших методів та методик прогнозування ймовірності банкрутства має місце отримання суперечливих висновків про рівень фінансового стану підприємства за загрозу банкрутства. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є питання, що пов'язані з удосконаленням механізму прогнозування ймовірності банкрутства з точки зору його складових, існуючих критеріїв, вибору системи показників та ін.

Більшість моделей є зарубіжними і їх використання на українських підприємствах може давати неточні результати. Тому результативним було б використання вітчизняних моделей, що дасть змогу більш точно визначити ймовірність банкрутства та вчасно подолати симптоми кризи для збереження платоспроможності та ефективного функціонування підприємства.

Але серед вітчизняних моделей небагато таких, які можна було б використовувати, оскільки вони не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу і в цілому особливостей вітчизняної економіки. Тому вони носять більш теоретичний характер.

В умовах вітчизняної економіки на українських підприємствах доцільним буде використання універсальної дискримінантної моделі і коефіцієнта Бівера, з метою своєчасного виявлення тенденцій до формування незадовільної структури балансу. З більш широкої точки зору можливе використання аналізу фінансового стану підприємства.

В таблиці 2 представлена частота розгляду моделей банкрутства в періодиці українських видань.

Таблиця 2.

Розгляд моделей аналізу ймовірності банкрутства підприємства за авторами у науковій періодиці України

Серед перекислених моделей, найпопулярнішою є Модель Спрінгейта, Альтман, Таффлера та Тішоу і Показники Бівера. Але все-таки, зваживши на те, що дані моделі іноземного походження, зупинимось детальніше на вітчизняних, таких як, модель Зайцевої, Сайфуліна-Кодекова.

Проведений аналіз та узагальнення дали змогу зробити висновок, що розглянуті методики прогнозування банкрутства зарубіжних авторів мають ряд суттєвих обмежень для їх використання на українських підприємствах:

- більшість зарубіжних методик діагностики ймовірності банкрутства побудовані з використанням вагових коефіцієнтів показників, що розраховані на основі американських аналітичних даних минулих років. Отже, в зв'язку з цим вони не відповідають сучасний економічній ситуації;

- дані моделі не адаптовані до вітчизняної економіки і не враховують специфіку діяльності українських підприємств, а саме: особливості в системі бухгалтерського обліку і податковому законодавстві, вплив інфляції на формування показників діяльності підприємства, галузеву приналежність підприємства та ін;

Модель Дж. Таффлера і Г. Тішоу [4 ]

- відсутність статистичних даних по підприємствам-банкрутам, що не дозволяє скоригувати методику розрахунку питомої ваги коефіцієнтів з урахуванням економічних умов;

- проаналізовані методики не враховують інших важливих показників діяльності підприємства (методики побудовані на використанні балансових показників та показників звіту про фінансові результати);

- моделі не дають відповіді на питання, які з факторів вплинули на зміну рівня фінансової стійкості;

- за результатами використання моделей неможливо отримати інформацію можливого подальшого розвитку підприємства;

- граничні значення показників, що запропоновані зарубіжними вченими часто є недосяжними для українських підприємств. Разом з тим вказані методики дають можливість визначити наближення банкрутства підприємства (стадії кризи) та не дозволяють спрогнозувати перехід підприємства від однієї стадії життєвого циклу до іншої [2, 4].

Враховуючі всі ці обмеження зарубіжних моделей прогнозування банкрутства, вітчизняними науковцями були розроблені методики, що адаптовані для вітчизняної економіки.

Однією з найвідоміших є модель Сайфулліна - Кадикова. Оцінка рівня фінансового стану в цій моделі здійснюється за рейтинговим числом R. Дана модель враховує специфіку вітчизняної економіки та, разом з тим, є зручною для коригування відносно локалізації підприємства та часу розгляду. Однак інші з перерахованих недоліків залишаються [1].

Проблему неможливості використання зарубіжних методик, у практиці оцінювання фінансового стану українських підприємств, спробував вирішити вітчизняний економіст О. Терещенко. Він розробив дискримінантну функцію з 6 змінними:

Z = a1X1+ a2X2+ a3X3+ a4X4+ a5X5+ a6X6, (1)

де, а1,…а6 параметри дискримінантної функції, питома вага показників;

Х1 - коефіцієнт покриття;

Х2 - коефіцієнт фінансової автономії;

Х3 - коефіцієнт оборотності капіталу (активів);

Х4 - коефіцієнт рентабельності операційного продажу за Cash - flow;

Х5 - коефіцієнт рентабельності активів за Cash - flow;

Х6 - коефіцієнт оборотності позикового капіталу.

Розроблена дискримінантна модель О.Терещенка має значні переваги над традиційними методиками:

- модель є зручною в застосуванні;

- розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних;

- враховується сучасна міжнародна практика;

- за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему критичних значень показників;

- враховує галузеві особливості підприємства. Однак дана методика не є досконалою і має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує лише - задовільний та незадовільний фінансовий стан); отримання значень в границях від -0,9 до 0,9 зобов'язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану.

Розділ 2. Діагностика ймовірності банкрутства для ПАТ АЕС Рівнеобленерго»

2.1 Розрахунок ймовірності банкрутства за моделлю Альтмана

Зупинимося детальніше на підходах до прогнозування та ідентифікації фінансового стану підприємства для ПАТ «АЕС Рівнеобленепго».

Підхід 1: Використання дискримінантних функцій. Підхід базується на дискримінантному аналізі. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою мірою ймовірності можна передбачити банкрутство суб'єкта господарювання.

Найбільш відома в цій області робота економіста Альтмана, який розробив за допомогою апарату мультиплікаційного дискримінантного аналізу методику розрахунку кредитоспроможності підприємства. Цей індекс дозволяє заздалегідь розділити суб'єктів господарювання на потенційних банкрутів і не банкрутів.

Альтман дослідив 66 підприємств в промисловості, частина яких збанкрутіла в період 1946-1965 рр., а частина успішно працювала, а також дослідив 22 аналітичних коефіцієнта. З них вибрав 5 найбільш значимих для прогнозу і побудував багатофакторну регресію, відому як п'ятифакторна модель Альтмана.

П'ятифакторну модель Альтмана можна записати таким чином:

Ам =1,2 Рк + 1,4Ра +3,3Да + 0,6 Кк +1,0 Оа, (2.1.)

де Ам - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Рк - відношення робочого капіталу підприємства (оборотний капітал) до суми всіх його активів;

Ра - рівень рентабельності активів або всього використовуваного капіталу, визначають відношенням чистого прибутку до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу;

Да - рівень дохідності активів, визначають відношенням чистого доходу до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу;

Кк - коефіцієнт відношення суми власного капіталу до позичкового.

Оа - обіговість активів чи капіталу. Визначають відношенням обсягу продажу продукції до середньої вартості активів чи всього використовуваного капіталу;

Загроза банкрутства визначається за шкалою у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Шкала оцінки загрози банкрутства підприємства за Альтманом

Значення показника Ам	Ймовірність банкрутства
До 1,80	Дуже висока
1,81 - 2,70	Висока
2,71 - 2,99	Можлива
3,00 і вище	Дуже низька

Для ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» маємо наступні значення коефіцієнтів станом на 2011р:

Рк = р.260 Ф1/ р.280 Ф1 = 69192 / 312943 = 0,23;

Ра = р.350 Ф1/р.280 Ф1=123292/312943=0,40

Да = р.100 Ф2/р.280 Ф1=51948/312943=0,17

КК = р.380/ р.430+р.480+р.620 Ф1=180769/132174=1,37

Оа = р.035Ф2/р.280Ф1=683023/312943=2,19

Підставляючи значення вище перерахованих коефіцієнтів у формулу 2.1., отримуємо:

Ам = 1,2 0,23 + 1,4 0,40 + 3,3 0,17 + 0,61,37 + 2,19 =0,28+0,56+0,57+0,86+2,19=4,46

Отже, за проведеним розрахунком п'ятифакторної моделі Альтмана, інтегральний показник загрози банкрутства належить до 4 групи діапазону значень, тобто ймовірність банкрутства підприємства є дуже низькою..

Але застосування цієї моделі доречно лише для акціонерних товариств, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Ще однією проблемою застосування цієї моделі для прогнозування банкрутства українських підприємств є неспівпадання їх ринкової і балансової вартості активів.

2.2 Розрахунок ймовірності банкрутства за вітчизняними моделями

Вітчизняні мопеді прогнозування і діагностики банкрутства почали з'являтися в 90-х роках, але в них не було необхідності, так як приватна власність була відсутня, що значно пригальмувало розвиток вітчизняної школи. Відомими моделями діагностики банкрутства були моделі Зайцевої і Сайфуліна-Кодекова. На рис. 2. Зображені моделі, що використовуються в український практиці.



Рис. 2.1. Моделі прогнозування ймовірності банкрутства, що використовуються в українській практиці.

2.2.1 Модель О.П. Зайцевої

За моделлю Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень четвертого показника (власний капітал / позиковий капітал), отримують дуже високу оцінку, що не відповідає дійсності. У зв'язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних фондів, коли старим зношеним фондам надається таке ж значення, як і новим, необґрунтовано збільшується частка власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку склалася нереальне співвідношення власного і позикового капіталу.

Тому моделі, в яких присутній даний показник, можуть спотворити реальну картину. Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок про необхідність розробки власних дискримінантних функцій для кожної галузі, які б враховували специфіку нашої дійсності. Більш того, ці функції повинні тестуватися кожен рік на нових вибірках з метою уточнення їх дискримінантної сили.
Однією з таких моделей є модель прогнозування ймовірності настання банкрутства О. П. Зайцевої. За допомогою кореляційного та багатовимірного факторного аналізу було встановлено, що найбільшу роль у зміні фінансового стану виробничих підприємств відіграють показники, які використані в шестіфакторной математичної моделі О.П. Зайцевої.

Модель Зайцевої О.П. має наступний вигляд:

К=0,25*х1+0,1*х2+0,2*х3+0,25*х4+0,1*х5+0,1*х6

де х1 - це відношення чистого збитку до власного капіталу;

х2 - відношення кредиторської заборгованості до дебіторської заборгованості;

х3 - відношення короткострокових зобов'язань до найбільш ліквідних активів;

х4 - відношення чистого збитку до обсягу реалізації;

х5 - відношення позичкового капіталу до власного капіталу;

х6 - відношення суми активів до виручки.

Розраховуємо х1 - х6 и порівнюємо з нормативними значеннями. Нормативні значення: х1 =0; х2 =1; х3 =7; х4 =0; х5 =0,7; х6 = х6 в минулому періоді. Розрахункове значення К потрібно порівняти з К нормативним. Якщо, Кфактичне > К норматичного, то ймовірність банкрутства є висока і навпаки. Розрахуємо показники для ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»

Таблиця 2.2.1.

Розрахунок показників 5-ти факторної моделі ймовірності банкрутства Зайцевої

Показник	Формула розрахунку	Значення для 2011 року	Нормативне значення
Х1	р.220 Ф2 / р.380 1	(41820)/180769=0,24	Х1 = 0
Х2	р.530 Ф1 / р.160 Ф1	13625/24472=0,56	Х2 = 1
Х3	р.620 Ф1/р.230+р.240 Ф1	62402/2890+21902=2,52	Х3 = 7
Х4	р.220 Ф2 / р.035 Ф2	(41820)/683023=0,62	Х4 = 0
Х5	р.430+р.480+р.620 Ф1 / р.380 Ф1	132174/312943=0,43	Х5 = 0,7
Х6	р.280 Ф1/р.0.35 Ф2	312943/683023=0,46	Х6 = Х6 минулого року

К= 0,25*0,24+0,1*0,56+0,2*2,52+0,25*0,62+0,1*0,43+0,1*0,46=0,06+0,12+0,51+0,16+0,05+0,05=0,95

Критерій порівняння для цієї моделі обчислюється в кожному випадку індивідуально.

К=0+1+7+0+0,7+х6 (минулого року)=9,15

Х6 (минулого року) = 311631/700358=0,45

Кфактичне = 0,95 , К нормативне =9,15

Кф<Кн .

Отже, ймовірність банкрутства є дуже низькою, практично мізерною.

2.2.2 Моделі Сайфуліна - Кадикова

Модель діагностики банкрутства Сайфуліна-Кодекова має вигляд:

R = 2*х1 + 0,1*х2 + 0,08*х3 + 0,45*х4 + 1,0*х5

где х1 = = >0,1;

х2 = = ;

х3 = = ;

х4 = = ;

х5 = = .

Якщо R<1, то підприємство має незадовільне фінансове положення.

R 1 - фінансове положення задовільне.

Розрахуємо показники і сформуємо наступну таблицю.

Таблиця 2.2.2.

Розрахунок показників моделі ймовірності банкрутства С-К

Показник	Формула розрахунку	Значення для 2011 року	Нормативне значення
Х1	Власний капітал (380 + 430) + Довгосторокові зобов' язання (480) - Необоротні акгиви (080) або (260 + 270-620-630) / МВЗ (р.100 Ф1)	(180769+15619+54153-243044)/4832=1,56	Х1 >0.1
Х2	р.260Ф1/р.620Ф1	69192/62402=1,11	-
Х3	р.035Ф2/р.640Ф2	683023/312943= 2,19	-
Х4	р.220 Ф2 / р.035 Ф2	41820/683023=0,62	-
Х5	р.220 Ф2 / р.380+р.430 Ф1	41820/196388=0,22	-

R = 2*1,56+0,1*1,11 + 0,08*2,19 + 0,45*0,62 + 1,0*0,22=3,12+1,11+0,18+0,28+0,22=4,91

R>1, і значно її перевищує, а отже, це свідчить про задовільне становище ПАТ «АЕС Рівнеобленепго» і низьку ймовірність банкрутства.

2.2.3 Модель О.Терещенка

Всі наведені вище методичні підходи мають загальний недолік - вони створювались з урахуванням специфіки економіки США, Великобританії, Франції та інших країн.

Жодна з моделей не враховує вплив зовнішнього середовища;

· рівня державного регулювання національної економіки та її галузей; галузевих особливостей функціонування, що пов'язано із структурою основних фондів, рентабельністю активів, фондомісткістю продукції;

· стану оподаткування;

· стадії розвитку підприємства, ринку, на якому воно працює, вітчизняної економіки.

Позитивним моментом в усіх моделях є визначена простота та можливість інтерпретації результатів моделі як вірогідності банкрутства чи її відсутності.

Для вітчизняних підприємств Терещенком О. О. було розроблено відповідні моделі для різних галузей промисловості України. Зокрема, для добувної, металургійної промисловості та енергетичного комплексу модель Терещенка має такий вигляд:

Z= 0,213X1 + 2,208X2 + 0,67X3 + 1,13X4 + 1,48X5 + 0,515X6 + 0,467X7 - 2,599,

де Х1 - поточні активи/поточні зобов'язання;

Х2 - власний капітал/валюта балансу;

Х3 - чиста виручка від реалізації/валюта балансу;

Х4 - сума чистого прибутку та амортизації/сума чистої виручки та інших операційних доходів;

Х5 - сума чистого прибутку та амортизації/валюта балансу;

Х6 - прибуток до оподаткування/чиста виручка від реалізації;

Х7 - чиста виручка від реалізації/середні залишки обігових коштів.

У разі, якщо Z-коефіцієнт менший за - 0,8, діагностується фінансова криза, при його значенні більше за 0,51 фінансова стійкість, у інших випадках - необхідний додатковий аналіз.

Розрахуємо Z-коефіцієнт для ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» і сформуємо наступну таблицю.

Таблиця 2.2.3.

Розрахунок показників моделі ймовірності банкрутства за О.Терещенком

Показник	Формула розрахунку	Значення для 2011 року
Х1	р.280 Ф1/р.620Ф1	312943/62402=5,02
Х2	Власний капітал (380 + 430)/ р.640Ф1	180769+15619/312943= 0,58
Х3	р.035Ф2/р.640Ф2	683023/312943= 2,19
Х4	р.220 Ф2+р.260Ф2/035Ф2+060Ф2	66388/683023+7526=0,1
Х5	р.220 Ф2+р.260Ф2 / р.640Ф1	66388/312943=0,22
X6	р.170Ф2/035Ф2	55233/683023=0,08
Х7	035Ф2/р.260Ф1сер.	683023/(74073+69192)/2=9,54

Z= 0,213*5,02 + 2,208*0,58 + 0,67*2,19 + 1,13*0,1 + 1,48*0,22 + 0,515*0,08 + 0,467*9,57 - 2,599=1,07+1,28+1,47+0,12+0,33+0,05+4,47-2,599= 6,20

Отже, Z-коефіцієнт є значно більшим ніж 0,51, що свідчитьб про стіке фінансове становище підприємства та мізерну ймовірність банкрутства.

Дискримінантна модель О.Терещенка має наступні переваги:

· простота у розрахунку;

· розроблена на використанні вітчизняних статистичних даних й враховує галузеві особливості підприємства;

· за рахунок використання різноманітних модифікацій базової моделі до підприємств різних видів діяльності вирішує проблему визначення критичних значень показників, які є індикатором вірогідності банкрутства підприємства конкретної галузі.

Однак дана методика не є досконалою і має свої недоліки: відсутність поглибленої класифікації стійкості фінансового стану (існує лише - задовільний та незадовільний фінансовий стан); отримання значень в границях від -0,9 до 0,9 зобов'язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану.

Виходячи з вищенаведеного, можна достатньо обґрунтовано стверджувати, що індикаторами банкрутства підприємства, перш за все, є: рівень ринкової вартості підприємства, структура капіталу, склад активів підприємства, ліквідність балансу.

Таким чином, оптимальна модель прогнозування ймовірності банкрутства має включати наступні показники: рентабельність власного капіталу - динаміка цього показника впливає на ринкову вартість акцій підприємства; коефіцієнт фінансової автономії; коефіцієнт поточної ліквідності - рівень цього коефіцієнта залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу та ін.; коефіцієнт оборотності активів; рентабельність продажів.

Майже всі ці показники представлені в моделях Терещенка та Сайфулліна-Кадикова. Однак, зважаючи на незбалансованість та суб'єктивність значень вагових коефіцієнтів в моделі Сайфулліна-Кадикова, більш оптимальною є модель О.О. Терещенка.

2.2.3 Іркутська R-модель

Вчені Іркутської державної економічної академії запропонували чотирифакторну модель прогнозу ризику банкрутства (R-модель), яка маэ наступний вигляд:

R=8.38 K₁+K₂+0.054K₃+0.63K_4,

де K₁- оборотний капітал / активи;

K₂ - чистий прибуток / власний капітал;

K₃ - виручка від реалізації / активи;

K₄ - чистий прибуток / інтегральні витрати.

Розраховане значення ынтегрального показника моделі порівнюють з нормативним значенням згідно таблиці 2.2.3.

Таблиця 2.2.3

Визначення ймовірності банкрутства за чотирифакторною R- моделлю

Значення r (коефіцієнта ймовірності банкрутства)	Імовірність банкрутства, %
Менше ніж 0	Максимальна (90-100)
0-0,18	Висока (60-80)
0,18-0,32	Середня (35-50)
0,32-0,42	Низька (15-20)
Більше ніж 0,42	Мінімальна (до 10)

Розрахуємо R-показник для ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» і сформулюємо наступну таблицю.

Таблиця 2.2.4.

Значення коефіцієнтів чотирифакторної R- моделі для ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»

Показник	Формула розрахунку	Значення для 2011 року
K1	р.260Ф1/р.280Ф1	69192/312943=0,23
K2	р.220Ф2/р.380Ф1	41820/180769=0,24
K3	р.035Ф2/р.280Ф1	683023/312943=2,19
K4,	р.220Ф2/р.040Ф1	41820/600514=0,7

R=8.38*0.23+0.24+0.054*2.19+0.63*0.7=1.93+0.24+0.12+0.47=2.76

Значення інтегрального показника R чоритифакторної моделі припадає на 5 групу значення коефіцієнтів ймовірності банкрутства, і значно перевищує його мінімальний поріг, що свідчить про дуже низьку ймовірність банкрутства ПАТ «АЕС Рівнеобленерго».

Розділ 3. Зведені результати оцінки ймовірності банкрутства ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» та висновки

банкрутство альтман кризовий

Сформуємо кінцеву матрицю результатів оцінки інтегральний показників ймовірності банкрутства для ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» за досліджуваними моделями.

Таблиця 3.

Зведені результати оцінки ймовірності банкрутства ПАТ «АЕС Рівнеобленерго»

Модель	Значення інтегрального показника	У порівнянні з нормативним показником (діапазоном)	Ймовірність банкрутства
Альтмана	4,46	4,46 > 3,00	Дуже низька
О.П. Зайцевої	0,95	0,95<9,15	Дуже низька
Сайфуліна - Кадикова	4,91	4,91>1	Дуже низька
О. Терещенка	6,20	6,20>0,51	Дуже низька
Іркутська R-модель	2,76	2,76>0,42	Мінімальна (до 10%)

Отже, провівши розрахунок ймовірності банкрутства за запропонованими і адаптованими до умов існування вітчизняних підприємств моделями, можна зробити єдиний і беззаперечний висновок про те, що ймовірність банкрутства для ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» є дуже низькою, практично мізерною.

Підприємство має задовільний фінансовий стан і стабільний позитивний економічний ефект від свої діяльності.

Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є питання, що пов'язані з удосконаленням механізму прогнозування ймовірності банкрутства з точки зору його складових, існуючих критеріїв, вибору системи показників та ін.

Размещено на Allbest.ru