Фінанси підприємницького сектору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінанси підприємницького сектору

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займає визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт (ВВП), матеріальні і нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме підприємство (фірма) як основна ланка економічної системи продукує товари, роботи, послуги населенню, підприємствам, державі.

Фінанси підприємств або суб'єктів господарювання це - сукупність взаємопов'язаних фінансових ланок, що взаємодіють між собою у процесі господарської діяльності у зв'язку, із створенням та використанням грошових фондів, у т.ч. прибутку.

Фінанси підприємств - це сукупність економічних відносин з приводу руху грошових потоків у процесі формування, розподілу і використання грошових фондів підприємств, що забезпечують відтворення виробничо-господарської діяльності, взаємодію з іншими суб'єктами господарювання, а також з іншими сферами фінансової системи.

Фінанси підприємств - система грошових фондів що забезпечують процес виробництва, відтворення в рамках даного підприємства та сукупність форм і методів їх утворення та витрачання.

Фінанси підприємницького сектору включають (див. схему)

Схема Фінанси підприємницького сектору

дохід фінансовий звітність ресурс

Фінансові ресурси господарюючих суб'єктів представляють собою грошові кошти (власні і запозичені), що знаходяться у їх розпорядженні і направляються на цілі пов'язані з розвитком виробництва, підтримкою об'єктів невиробничої сфери, споживанням та інші цілі.

Частиною фінансових ресурсів підприємств є інвестиції в господарську діяльність з метою отримання прибутку.

Фінансові ресурси підприємств зосереджені як у відповідних фондах так і поза ними (запозичені) або нефондові.

Матеріальною основою діяльності підприємств є наступні фонди.

Уставний (статутний) фонд - сума внесків засновників підприємств яка призначена для забезпечення його життєдіяльності. Величина уставного фонду є фіксованою (визначеною у документах) і не може змінюватися довільно. Внеском в уставний фонд можуть бути як матеріальні (виробниче приміщення, обладнання, транспортні засоби) так і нематеріальні(права користування землею та іншими природними ресурсами, інтелектуальна власність) господарські засоби, а також фінансові інструменти (грошові кошти в національній та іноземній валюті, цінні папери) тощо.

Основні фонди (капітал) - засоби праці, що використовується у господарському процесі багаторазово не змінюючи своєї первісної натуральної форми та розмірів і переносять свою вартість на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

При віднесенні фондів до основних, згідно чинного законодавства України, встановлюється вартісна межа і межа за часом використання - більше одного року використання.

Амортизаційний фонд - грошова сума, що відповідає величині зносу основних фондів. Накопичення цих коштів відбувається в результаті амортизації. Амортизаційні відрахування - це певні суми, які регулярно відраховуються на витрати виробництва, відповідно до величини фізичного чи морального зношення. Сума амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів має покрити витрати підприємства на придбання, поліпшення (реконструкцію і модернізацію) основних засобів.

Оборотні фонди (капітал) - грошові кошти, що авансуються на придбання сировини, матеріалів, паливо, тару та інше. Для формування оборотних коштів підприємство використовує як власні так і позичені кошти. Оборотні фонди (капітал) - це частина засобів виробництва, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі при виготовленні продукції, змінює або втрачає свою первинну натуральну форму і повністю переносить свою вартість на вартість продукції, що виготовляється. До оборотного капіталу відносять: запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, паливо, тару, малоцінні інструменти, незавершене виробництво та інше.

Як правило, свої мінімальні потреби підприємство покриває за рахунок власних джерел фінансування (статутного фонду, резервного фонду, прибутку). Але в сучасних умовах покрити свої потреби лише за рахунок власних джерел практично неможливо. Крім того, у багатьох випадках це і економічно недоцільно, оскільки знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності в діяльності підприємства.

Додатковими джерелами фінансування діяльності підприємства є - отримані кредити та кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Для підприємства найбільш простим способом залучення додаткових коштів є банківський кредит.

Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності в тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з них є забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.

Призначення банківського кредиту - пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, фінансування витрат, з придбання основних і поточних господарських засобів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями. Кредити банку дають змогу органічно пов'язати всі джерела виробничо-господарської діяльності підприємства і, за умови розумних меж, позитивно впливають на результати його діяльності.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства класифікуються за такими ознаками:

- за кредиторами (банки, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути);

- за видами (банківський, комерційний, державний, лізинговий);

- за формами (товарний, грошовий);

- за метою використання (спрямовані на фінансування оборотних коштів, основних засобів);

- за терміном надання (короткострокові, середньострокові, довгострокові);

- за забезпеченням (забезпечені: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю, правами підприємств на інтелектуальну власність та іншим забезпеченням; та бланкові. Останні отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткі терміни (1-10 днів);

- за порядком надання (прямі, консорціальні, позики участі). Надання прямих позик передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором.

Консорціальні позики передбачають декількох кредиторів при необхідності обсягу коштів, що не може надати один кредитор.

В позиці участі банки передають (переуступають) частину позики іншим кредиторам.

На сьогодні найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Кредитні взаємовідносини регламентуються кредитними договорами, що укладаються між кредитором і позичальником (підприємством) тільки в письмовій формі, визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін. Умови договору не можуть змінюватися в односторонньому порядку.

Структура джерел формування фінансових ресурсів має важливе значення в діяльності сучасного підприємства. Співвідношення власних і залучених коштів важливий показник діяльності підприємства, що свідчить або про фінансову стабільність, стійкість, платоспроможність та незалежність підприємства, або сигналізує про можливі ускладнення і навіть банкрутство. Тому в кожному окремому випадку дане питання - предмет окремого аналізу для планово-фінансового відділу підприємства та бухгалтерії.

Джерела фінансової інформації. Результати господарсько-фінансової діяльності підприємства. Доходи і видатки підприємства: види, склад, порядок використання

Нові умови господарювання та активні інтеграційні процеси в європейську і світову системи господарювання поставили перед Україною питання уніфікації національних принципів обліку відповідно до міжнародних стандартів. Кабінет Міністрів України затвердив Програму реформування бухгалтерського обліку, що передбачала перехід суб'єктів господарювання України на ведення обліку згідно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку адаптованими до Міжнародних стандартів (МСБО). 16 липня 1999 року прийнято Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на українських підприємствах. Протягом 1999-2002 рр. в Україні сформовано нову нормативну базу ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності - розроблено і затверджено низку Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), а саме: ПБО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", ПБО 2 "Баланс", ПБО 3 "Звіт про фінансові результати", ПБО 4 "Звіт про рух грошових коштів", ПБО 5 "Звіт про власний капітал", ПБО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", ПБО 7 "Основні засоби", ПБО 8 "Нематеріальні активи", ПБО 9 "Запаси", ПБО 10 "Дебіторська заборгованість", ПБО 11 "Зобов'язання", ПБО 12 "Фінансові інвестиції", ПБО 13 "Фінансові інструменти", ПБО 14 "Оренда", ПБО 15 "Дохід", ПБО 16 "Витрати", ПБО 17 "Податок на прибуток", ПБО 18 "Будівельні контракти", ПБО 19 "Об'єднання підприємств", ПБО 20 "Консолідована бухгалтерська звітність", ПБО 21 "Вплив змін валютних курсів", ПБО 22 "Вплив інформації", ПБО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", ПБО 24 "Прибуток на акції", ПБО 25 "Фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва

З 1 січня 2000 року відповідно до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені і нові форми фінансової (бухгалтерської) звітності, що відповідають міжнародним стандартам. Так, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" розділ 1У, ст. 11, п. 2 передбачено такі форми фінансової (бухгалтерської) звітності:

Форма 1 "Баланс" - звіт про фінансовий стан, що відображає наявні у підприємства господарські засоби (активи), зобов'язання, власний капітал підприємства на встановлену дату.

Форма 2 "Звіт про фінансові результати", що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди.

Форма 3 "Звіт про рух грошових коштів", що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним та фінансовим напрямками діяльності підприємства.

Форма 4 "Звіт про власний капітал", що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

"Примітки до звітів" - сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів та розкривають іншу інформацію про господарсько-фінансову діяльність підприємства ".

Визначені документи та форми звітності є надійним, постійним джерелом фінансової інформації для її користувачів.

П(С)БО 1 визначає фінансову звітність як бухгалтерську, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За даними фінансової звітності розраховуються сукупність економічних аналітичних показників і на їх основі - приймаються рішення як стратегічного так і тактичного характеру в діяльності будь - якого підприємства.

Економічний показник - це кількісна і якісна характеристика явища або процесу їхнього результату. Система економічних показників групується за такими ознаками:

1. За властивістю відображуваних явищ і процесів економічні показники поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники відображають розміри аналізованих показників та зміни в них (обсяг реалізації, виручка та інші). Якісні показники - істотні особливості і властивості окремих об'єктів, сторін і в цілому результатів фінансово-господарської діяльності (прибуток, собівартість та інші).

2. За ступенем застосування економічні показники поділяються на загальні та специфічні. Загальні - характерні для всіх галузей економіки, специфічні використовуються в окремих галузях.

3. За способом розрахунку економічні показники поділяють на абсолютні та відносні. Абсолютні показники - це вартісні, натуральні, трудові або умовні вимірники. Відносні - це відношення одного показники до іншого (коефіцієнти, індекси, відсотки та інші).

4. За способом утворення економічні показники поділяють на первинні, похідні та синтетичні. Первинні показники формуються безпосередньо за даними обліку, планової інформації. Похідні - розраховуються на основі первинних документів. Синтетичні або інтегральні дають узагальнену характеристику складних економічних явищ (дохід, прибуток, собівартість, витрати та інші).

Мета діяльності підприємства в умовах ринкового господарства - максимізація прибутку. Вирішенню цієї стратегічної мети підпорядкована вся господарсько-фінансова діяльність підприємства. Водночас, прибуток - це підсумковий результат діяльності підприємства. На його формування впливає ряд факторів як зовнішніх так і внутрішніх. З точки зору завдань теми, ми запинимось на факторі: законодавчо встановлений порядок та методи обчислення доходів та витрат.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 року відповідно до міжнародних стандартів відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємства (форма 2 "Звіт про фінансові результати"). Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за видами діяльності, а саме: звичайна, в т.ч. операційна, та інша звичайна діяльність та діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. До операційної діяльності відносять основну та іншу операційну діяльність.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційними або фінансовими.

Звичайна діяльність - будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Основна діяльність - операції з виробництва і реалізації продукції (виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу..

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства, наприклад,купівля цінних паперів інших акціонерних товариств.

Згідно з П(С)БО 3 та П(С)БО 15 грошові надходження підприємств включають.

Доходи від звичайної діяльності:

А) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Виручка від реалізації надходить підприємству, як правило, за оптовими цінами. На поточний рахунок у банку або готівкою надходять кошти які покривають насамперед усі операційні витрати (витрати пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції). Крім того, виручка містить так звані непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний податок), які в повному обсязі перераховуються до державного бюджету, а також прибуток;

Б) інші операційні доходи, які не пов'язані з реалізацією продукції, а саме дохід від операційної оренди активів, дохід від курсових різниць, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), відшкодування раніш списаних активів та інші;

В) фінансові доходи (від спільної діяльності, фінансових інвестицій в асоційовані і дочірні або сумісні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, роялті, реалізації фінансових інвестицій, не операційних курсових різниць, безоплатно отриманих оборотних активів), а також інших фінансових інвестицій;

Г) інші доходи (доходи від іншої операційної діяльності, доходи від іншої звичайної діяльності, доходи від надзвичайних подій, відшкодування збитків від надзвичайних подій, інші надзвичайні доходи.

Размещено на Allbest.ur