Міжнародні розрахунки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міжнародні розрахунки

Поняття і види міжнародних розрахунків

Сучасна світова економіка характеризується значною інтегрованістю. У зв'язку з цим стає поширеною співпраця між суб'єктами підприємництва, розташованими у різних країнах. Одним з основних моментів у здійсненні зовнішньоекономічних договорів є взаєморозрахунки між сторонами - резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.

Міжнародні розрахунки - це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити й рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов'язані з будівництвом об'єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам. Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Посередниками при цьому виступають, як правило, великі банки, в яких відкриті відповідні рахунки учасників зовнішньоторговельних операцій.

Основними суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків регулюється національним законодавством, правилами, що склалися у світі, окремими міжбанківськими угодами.

Основні функції банків та їх послуги, надані підприємствам-суб'єктам ЗЕД, наступні:

- продаж і купівля для клієнтів іноземної валюти;

- надання позик в іноземній валюті;

- участь в інкасуванні платежів з-за кордону;

- участь в платежах клієнтів іноземним партнерам;

- ведення валютних рахунків клієнтів;

- ведення власних валютних рахунків у банках-кореспондентах за кордоном;

- надання послуг по документарному акредитиву;

- облік переказних векселів, що підлягають оплаті за кордоном;

- надання клієнту комерційної інформації, що являє для нього інтерес;

- інші.

Міжнародні розрахунки здійснюються крупними банківськими установами. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування нею національної валюти, спеціалізації, фінансового положення, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. У зв'язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнародні розрахунки мають наступні особливості:

- по-перше, на відміну від внутрішніх, регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але і міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями, такими як, наприклад. Уніфікований чековий закон, затверджений Женевською конвенцією в 1931 р.; Уніфікований закон про перевідний! простий вексель, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р.; Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, остання публікація яких (№ 500) видана Міжнародною торгівельною палатою (МТП) в 1993 р.; Уніфіковані правила для інкасо, остання редакція яких вступила в силу з 1 січня 1979 р. (публікація МТП № 322); Уніфіковані правила для контрактних гарантій, видані МТП в 1978 р. (публікація №325); Уніфіковані правила для гарантій, які підлягають оплаті за вимогою, видані МТП 1992р. (публікація № 458), та інші, які регулюють окремі форми і способи міжнародних розрахунків, визначають характер взаємовідносин учасників розрахункових операцій. Подібний розмах уніфікації міжнародних розрахунків з боку світового співтовариства викликаний інтернаціоналізацією господарських зв'язків, збільшенням обсягів міжнародних торговельних угод і, внаслідок цього, розрахунків, універсалізацією банківських операцій;

- по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів. З другого боку, нормальне функціонування міжнародних товарно-грошових відносин можливо лише за умови вільного обміну національної валюти на валюти інших країн, безперешкодного руху грошей. Отже, найбільш ефективне включення тієї чи іншої країни в міжнародний розподіл праці і міжнародні торговельні розрахунки можливе лише на основі конвертованої валюти;

- по-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження, які безпосередньо впливають на проведення зовнішньоторговельних розрахунків. Валютні обмеження - це законодавчі або адміністративні заборони, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження звужують можливості і підвищують витрати на валютний обмін і платежі за міжнародними угодами. Основними принципами валютних обмежень є: дефіцит валюти, тиск зовнішньої заборгованості, проблеми з платіжним балансом. Головна мета їх введення - концентрація валютних цінностей в руках держави, а також вирівнювання платіжного балансу і підтримання валютного курсу національної грошової одиниці. При цьому можливі різні форми валютних обмежень, наприклад обов'язковий продаж експортерами частини валютної виручки на внутрішньому валютному ринку, регулювання строків платежів по експорту та імпорту, зокрема контроль за авансовими платежами по імпорту і платежами в розстрочку по експорту.

Способи платежу визначаються залежно від механізму оплати товару відносно моменту його фактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Способи платежу у зовнішньоторговельних операціях

Платіж готівкою здійснюється через банк під час передання продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. Це означає, що товар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту його переходу в розпорядження покупця. Сьогодні готівкові платежі в міжнародних розрахунках практично не використовуються, оскільки це дуже незручний спосіб платежу.

Платіж готівкою у міжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться наявними грошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьому разі поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому і кредитному способам платежу.

Готівковий платіж, залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщо дотримано одну з таких умов;

- імпортер одержав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження;

- імпортер одержав телеграфне повідомлення про закінчення відвантаження товару;

- імпортер отримав комплект документів, передбачених у контракті,

- імпортер отримав комплект документів і право відстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Звичайно, для експортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера - остання.

Авансові перерахунки передбачають виплату покупцем погоджених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця. Здебільшого такі перерахунки здійснюються під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, а з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом. Якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від приймання цього товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.

Авансові платежі або оплата вже отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру. Ці перекази часто поєднуються з іншими формами міжнародних розрахунків з гарантією банку, який у випадку несплати вартості товару імпортером здійснює платіж проти товаророзпорядчих документів, одержаних від експортера Використання банківських переказів сприяє прискоренню та спрощенню міжнародних розрахунків. Коли розрахунки ведуться з використанням відкритого рахунку, товар постачається на умовах його наступної оплати, а належна сума заноситься імпортером на рахунок експортера Платежі здійснюються за згодою у встановлений період? а остаточне врегулювання заборгованості з відкритого рахунка - через банки, із застосуванням інших форм міжнародних розрахунків. Тому банки, як правило, не виділяють міжнародні розрахунки з відкритого рахунка, а включають їх в інкасо чи через банківські перекази. Імпортер платить ще до відвантаження продукції.

Переваги: експортер отримує гроші негайно без ризику несплати.

Недоліки: імпортер несе повний ризик, так як отримує товар тільки після оплати.

Аванс може надаватися в грошовій (визначається у відсотках до контрактної вартості замовлення) і товарній формах (надання замовником сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення).

Розмір авансу залежить від цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строку виготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартості замовлення, виплачується після підписання контракту. У міжнародній торгівлі аванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували при поставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються за індивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, коли аванс виконує роль застави.

Спосіб платежу в кредит означає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару, тобто продавець надає покупцю комерційний (товарний) кредит. Оскільки цей кредит надається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще фірмовим товарним кредитом.

Кредити можуть надаватися на короткий і більш тривалий період. Користування кредитом передбачає сплату відсотків покупцем товару.

За термінами комерційні кредити поділяються на:

- короткострокові (до одного року);

- середньострокові (від року до п'яти років);

- довгострокові (від п'яти до десяти років і більше). У контракті обумовлюються:

- вартість кредиту, яка вимірюється у відсотках річних;

- строк користування кредиту;

- строк погашення кредиту;

- пільговий період, протягом якого за кредитом не сплачуються відсотки; міжнародний розрахунок зовнішньоторговельний кредит

- інші умови.

Кредит надається тільки за наявності у продавця достатньої кількості резервного капіталу. Межа кредиту, тобто максимальний його розмір, не може перевищувати 10% від капіталу покупця. Кредит надається не на всю суму контракту, а на 80-85 %, решту контракту покупець сплачує авансом, що дає змогу продавцю відшкодувати частину своїх витрат, до погашення покупцем своїх зобов'язань за контрактом.

При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу. Серед способів запобігання неплатежу або затримки платежу основними є гарантійні листи першокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків, векселі, банківський акцепті аваль векселів, аваль чеків.

Гарантії бувають платіжні й договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні - покупця.

У світовій практиці використовують такі форми міжнародних розрахунків, як банківський переказ, документарний акредитив, інкасо, банківська гарантія, розрахунки векселями тощо. Вони вирізняються ступенем участі банків у проведенні їх: мінімальний ступінь участі - при банківському переказі, максимальний - при акредитиві, банківській гарантії. У кожному з міжнародних видів розрахунків на завершальному етапі відбувається переказ коштів з одного банківського рахунку на іншій за допомогою комунікаційних систем (зазвичай системи електронних переказів SWIFT, яка набула останнім часом великого поширення). Конкретна форма розрахунків визначається за згодою сторін і фіксується в розділі "Умови платежу" зовнішньоекономічного договору.

Вибір форми розрахунків обумовлюється певними факторами. Інтереси експортерів та імпортерів товарів і послуг у більшості випадків не збігаються: експортер прагне одержати від імпортера платежі в найкоротший термін, тоді як імпортер зацікавлений відстрочити платіж до моменту одержання товару або навіть до його реалізації третім особам. Таким чином, обрана форма розрахунків між сторонами контракту є своєрідним компромісом, у якому враховуються економічні позиції контрагентів, ступінь їхньої довіри один одному, економічна кон'юнктура, оподаткування, політична ситуація тощо. У розрахунках за договорами купівлі-продажу здебільшого використовуються банківський переказ, документарне інкасо, документарний акредитив

Размещено на Allbest.ru