Аналіз та методичні підходи до вибору системи оподаткування суб'єктами малого підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИБОРУ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТАМИ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

С. М. Сокотенюк,

асистент кафедри міжнародної економіки

У статті наведена статистика малих, середніх та великих підприємств в розрізі їх кількості, кількості найманих працівників, а також обсягу реалізованої продукції за період 2011-2015 рр, проведений аналіз тенденцій в динаміці абсолютних і відносних показників діяльності зазначених видів підприємств. Наголошено на мінливості податкового законодавства взагалі та податкового законодавства в сфері малого бізнесу зокрема. Проведений критичний аналіз загальної системи оподаткування, що стосується малих підприємств з виділенням переваг, які отримують саме представники малого бізнесу, зокрема: перехід від квартального до річного податкового періоду при декларуванні податку на прибуток, дозвіл не відображення тимчасових податкових різниць в річній фінансовій звітності та відсутність авансових внесків з податку на прибуток до бюджету протягом року. Наведені методичні підходи до вибору системи оподаткування малими підприємствами на основі частки витрат у виручці від реалізації товарів, робіт та послуг. Надані рекомендації щодо реформування системи оподаткування малих підприємств.

The article uncovers the statistics of small, medium and sizeable enterprises from the point of view of their quantity, number of wage workers as well as amount of products sold over a period of time from 2011 to 2015; trend analysis concerning evolution of absolute and relative indexes of activity of indicated enterprises was made. The changeableness of tax legislation on the whole and tax legislation in the scope of small-scale business in particular was emphasized.

The fulfilled review of general taxation system, in reference to small subsidized enterprises, which (benefits) are given to small business owners, for example: moving from quarterly to annual fiscal period when declaring income tax, permission for representation of provisional deferred taxes stated in financial reporting and absence of income tax advance payments from income tax over a period of year. малий підприємство оподаткування бізнес

There were shown some methodical approaches concerning taxation system choice by small enterprises on the basis of expenditure of sales proceeds of ware, work and service.

Some advices regarding reformation of small enterprises' taxation system were given.

Ключові слова: малі підприємства, системи оподаткування, спрощена система оподаткування обліку та звітності, єдиний податок.

Keywords: small enterprises, tax system, simplified tax system of accounting and reporting, single tax.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сприяння розвитку малого бізнесу в Україні є одним з першочергових завдань уряду, оскільки останнє сприяє оздоровленню економіки в цілому, вирішує проблеми безробіття, приводить до зростання ВВП, податкових надходжень до бюджету та пожвавлення економічної конкуренції на ринках товарів і послуг. Значно мірою динаміка зростання кількості малих підприємств підпорядкована чинній податковій системі в країні, яка мала б стимулювати розповсюдження вищезазначених процесів, а не стримувати їх.

Прагнення зниження фіскального тиску актуалізує дослідження питання вибору оптимальної системи оподаткування на малих підприємствах. Мінливість законодавства спонукає малі підприємства час від часу переглядати обрану систему оподаткування, обліку та звітності. Аналіз змін в законодавстві, які стосуються оподаткування в сфері малого бізнесу, методичні підходи до вибору оптимальної системи оподаткування мають значне практичне значення не тільки для окремого малого підприємства, а і для економіки України в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Низку наукових проблем пов'язаних з оподаткуванням суб'єктів малого підприємництва розглядали в своїх роботах українські вчені. Так, І. С. Ковова в [1], в своїй статті розглянула напрями реформування спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, основним з яких вбачала, переорієнтацію чинної на той час спрощеної системи, що допускала перебування на ній підприємств з 20-мільонним річним оборотом, виключно на дрібних підприємців, як за часів чинності Указу Кучми [2]. Супруненко С.А. в [3], дійшов до висновку, що підприємствам зі значною часткою матеріальних витрат не вигідно знаходитись на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що, на нашу думку, безперечно є вірним, але не достатнім висновком, щоб визначитись з вибором системи оподаткування, оскільки очевидним є той факт, що не тільки величина матеріальних витрат впливає на вибір пріоритетної системи оподаткування, а витрати взагалі. Грановська І.В. [4, с. 570], звузила свої висновки до констатування факту про те, що чинна система оподаткування не сприяє виведенню бізнесу з тіні і поліпшенню ділового клімату. Черепанін М.І. [5], провів докладний і вичерпний аналіз чинної системи оподаткування малих підприємств та окреслив напрями її реформування, однак не приділив увагу аналізу змін та тенденцій щодо загальної системи оподаткування, на якій перебуває значна кількість малих підприємств. Таким чином, на нашу думку, існує потреба в комплексному підході до аналізу чинної системи оподаткування малих підприємств.

Формулювання цілей (постановка завдання). Метою статті є аналіз змін в законодавстві, які стосуються оподаткування в сфері малого бізнесу, розробка методичних підходів до вибору оптимальної системи оподаткування.

Використані при написанні статті наукові методи аналізу та синтезу.

Викладення основного матеріалу дослідження. Згідно чинного законодавства виділяють великі, середні, малі підприємства та суб'єкти мікропідприємництва в залежності від обсягу отриманого доходу та кількості найманих працівників. До суб'єктів малого підприємництва відносяться фізособи - підприємці та юрособи - госпсуб'єкти будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро [6]. В таблиці 1 наведені дані щодо динаміки кількості великих, середніх та малих підприємств за період 2011-2015 рр, а також кількість найманих працівників і обсягу реалізованої продукції зазначеними підприємствами. Як видно з таблиці, за зазначений період, кількість великих підприємств, найманих працівників і обсягів реалізованої продукції за абсолютними показниками спочатку зростає з 2010 по 2012 рік, а потім спостерігається тенденція до зменшення. Останнє пов'язане з подіями політичного характеру, і посилюється економічним спадом, що є також наслідком зазначених подій. Цікава ситуація спостерігається із суб'єктами середнього підприємництва, і їхня кількість і кількість найманих працівників знижується постійно в період 2011-2015 рр, що вочевидь є наслідком економічної кризи. В той же час, обсяг реалізованої продукції суб'єктами середнього підприємництва в основному має тенденцію до збільшення, що, на нашу думку, не так є результатом підвищення продуктивності праці суспільного виробництва, як наслідком реформ пов'язаних з адмініструванням податків.

Кількість суб'єктів малого підприємництва неухильно знижується в зазначених період, так, як видно з таблиці, в 2011 році в Україні існувало 2,16 млн. малих підприємств, а в 2015 році вже 1,96 млн таких підприємств. Серед причин, що спричинили таке значне скорочення кількості цих підприємств можна виділити, і вплив світової кризи, і втрату Україною частини своїх територій. Зменшення кількості найманих працівників в малому бізнесі має катастрофічний характер, і за зазначений період склало майже 0,935 млн. осіб. Є велика ймовірність того, що поряд із зазначеними подіями такі тенденції могли також спостерігатися через посилення процесів тінізації економіки.

Таблиця

Динаміка кількості підприємств, кількості найманих працівників, обсягу виробленої продукції та їх часток для малих, середніх та великих підприємств України в загальній їх кількості в 2010-2015 рр

Виходячи з таблиці, можна також зазначити, що малі підприємства в Україні реалізують близько 24% усієї продукції України та кількість найманих працівників становить близько 33%.

Враховуючи велике значення для економіки країни розвитку малого бізнесу, вбачається за необхідне розглянути існуючі системи оподаткування, обліку та звітності, окреслити коло малих підприємств, що мають вибір серед зазначених систем, а також дати оцінку чинній системі оподаткування малих підприємств.

Законодавство України передбачає можливість вибору малими підприємствами двох систем оподаткування, обліку та звітності: загальна та спрощена. Загальна система оподаткування передбачає сплату малими підприємствами усіх видів податків і зборів, що відповідають обраному ними виду діяльності. Головний податок, який сплачують суб'єкти господарювання на загальній системі оподаткування, обліку і звітності - це податок на прибуток. Характеризуючи реформи, пов'язані із справлянням цього податку, за роки незалежності, можна зазначити, що ставка податку, без врахування пільгових режимів оподаткування за зазначений період знизилася з 30 до 18%. Сам факт зниження податкового тиску є позитивним, принаймні для суб'єктів малого підприємництва. Однак вважається не зовсім прийнятним, використання саме пропорційної ставки, яка не залежить від обсягу реалізованої продукції. На наш погляд, доцільніше було б використовувати прогресивно-регресивну ставку, яка б стимулювала як збільшення обсягів виготовлення продукції, так і давала можливість розвиватися дрібним підприємствам.

За роки незалежності змінюється спосіб обчислення податку на прибуток. Якщо на початку, оподаткований прибуток обчислювався як різниця між валовими доходами та витратами і амортизацією згідно ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначалися як доходи і витрати, які виникли у підприємства у зв'язку з настанням однієї з двох подій будь-якої господарської операції, тобто, або відвантаження чи оприбуткування товарів, робіт і послуг, або отримання чи здійснення передоплати за товари, роботи і послуги [8], що саме і становило повну невідповідність податковому обліку бухгалтерського, то з прийняттям ПКУ [9], відбувається поступове наближення податкового обліку до бухгалтерського. Наразі завдяки цьому фіскальні органи отримали можливість здійснювати камеральну перевірку правильності нарахування податку на прибуток, тож підсилилася відповідальність суб'єктів підприємництва за результати своєї господарської діяльності вже на етапі складання і подання звітності, в той час, як раніше, перевірити правильність нарахування податку на прибуток підприємств без проведення планових чи позапланових перевірок не вбачалося можливим. Однак, для самих підприємств часто такий перехід був достатньо болісним, оскільки сам по собі бухгалтерський облік є дещо складнішим за податковий, що існував раніше. Позитивним при цьому вбачається дозвіл для суб'єктів малого підприємництва не вести облік тимчасових податкових різниць і не відображати їх за бажанням в річній фінансовій звітності, не сплачувати авансові внески з податку на прибуток. Річний фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва з переходом на нові правила обчислення податку на прибуток, по суті, і виступає тією звітністю, яка надає можливість фіскальним органам оцінити правильність нарахування податку, тож вона подається разом з річною декларацією з податку на прибуток, не тільки до органів статистики, як це відбувалося раніше, але і до ДФС. На сьогоднішній час оподаткований прибуток обчислюється як різниця між доходами які були отримані підприємством та витратами (тобто, в порівнянні з попереднім способом, до доходів включається не перша з двох подій, що супроводжує будь-яку господарську операцію, а лише одна подія - відвантаження товарів, робіт, або ж послуг. Щодо витрат, то до них відносяться тільки ті витрати, які були здійсненні підприємством у зв'язку з отриманням таких доходів.)

Різниця з попереднім методом обчислення є значною, але не відповідає на теж саме питання, яке існувало і раніше, якщо дохід визнається в момент відвантаження товарів, робіт і послуг, а у відповідному податковому періоді оплата через якісь причини від контрагента не поступила на розрахунковий рахунок підприємства, то звідки можуть з'явитися у підприємства кошти для перерахування до бюджету задекларованого податку на прибуток? Однак в порівнянні з ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ПКУ значно полегшив цю ситуацію для суб'єктів малого підприємництва, за рахунок того, що більшість з них подають податкову декларацію з податку на прибуток один раз на рік, протягом 60 днів, після закінчення звітного періоду, тож у підприємства, з одного боку з'являється більше часу для податкового планування, а з іншого виникають ризики неможливості здійснити перерахунок до бюджету накопиченого за рік зобов'язання.

Другим важливим податком, який сплачують майже всі суб'єкти господарювання є податок на додану вартість. Основні принципи розрахунку податку не змінилися за всі роки незалежності України, і він обчислюється як різниця між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом. Однак процес адміністрування податку на додану вартість в часі змінюється з метою детінізації економіки і значно ускладнюється процес обліку податку на додану вартість. Серед змін: електронні податкові накладні, які необхідно реєструвати в єдиному державному реєстрі податкових накладних, постійна зміна самого бланку податкової накладної (серед останніх змін: виключення з переліку обов'язкових реквізитів форми проведених розрахунків, адреси обох контрагентів, виду цивільно-правового договору, в той же час, з'являються нові вимоги, а саме зазначення кодів як для послуг так і для товарів, кодів для одиниць виміру товарів, послуг і робіт), обов'язкова наявність позитивної віртуальної суми на електронному рахунку платника податку на додану вартість, не меншої за величину податкового зобов'язання в податковій накладній, яку потрібно зареєструвати, незначне покращення з приводу строків реєстрації податкових накладних, ті що виписані на дату з 1 по 15 число місяця дозволено реєструвати до останнього числа поточного місяця, а решту до 15 числа наступного місяця, а також розроблення та впровадження критеріїв, невідповідність яким, приведе до відмови в реєстрації податкового зобов'язання. Такі нововведення потребують ретельного аналізу наслідків з обов'язковою оцінкою в динаміці надходжень до бюджету податку на додану вартість. Але зрозуміло вже зараз, що високорентабельні підприємства, вимушені раніше законодавчо встановленого строку перераховувати кошти на віртуальний електронний рахунок, що відволікатиме певну частку коштів з обороту, звужуючи можливості щодо розширеного відтворення на даному підприємстві. Алгоритм реєстрації податкової накладної наведений в [10], наочно демонструє, що як малі так і інші підприємства відтепер витрачатимуть більше часу на реєстрацію кожної окремої податкової накладної, і, що важливо, навіть спрощена система оподаткування в разі використання ПДВ втрачає будь-які ознаки спрощення ведення обліку, якщо мова йде про облік податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище зміни, зрозуміло, що кожний суб'єкт малого підприємництва буде намагатися уникнути не просто загальної системи оподаткування, а обов'язково статусу платника ПДВ. Однак досягнувши цього, він ризикує втратити покупців, які є платниками ПДВ, так як зазначені підприємства завжди намагатимуться укладати договори виключно з підприємствами платниками ПДВ, щоб не втратити свій податковий кредит.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності є доступною далеко не для всіх малих підприємств. Обмеження щодо застосування даної системи стосуються підприємств, що займаються господарською діяльністю пов'язаною з виробництвом, реалізацією, експортом і імпортом підакцизних товарів, товарів, робіт та послуг виробництво, або продаж яких потребує отримання ліцензії, підприємств, що мають податкові борги не залежно від обсягів їх виручки за попередній рік. Окрім цього на сьогодні існує вичерпний перелік тих видів діяльності, для яких існує заборона щодо переходу на спрощену систему оподаткування. Таким чином, першим етапом для підприємств з річним оборотом, що відповідає критеріям переходу на спрощену систему оподаткування 1-4 груп є необхідність перевірки КВЕДів, що застосовуються ними в переліку дозволених для обрання зазначеної системи оподаткування. Це правова сторона обрання спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності.

Однак, наявність дозволу в податковому законодавстві щодо переходу на спрощену систему оподаткування не гарантує її економічну доцільність для конкретного підприємства. Якщо витрати підприємства, позначити В, а доходи, Д, то для досягнення економічної доцільності такого переходу має виконуватись нерівність (1):

Д*0,05<(Д-В)*0,18

Тобто

Д>1,38 В

Однак ця формула (2) є доцільною тільки в тому випадку, якщо в зазначеному податковому періоді відбудуться одразу дві події, і відвантаження і оплата за товари, роботи та послуги по кожній господарській операції. Тому при переході на спрощену систему оподаткування фахівці, які працюють на підприємстві мають проаналізувати ймовірність розривів у часі між першою і другою подією господарських операцій. Наприклад, при продажу товарів під реалізацію, перехід на спрощену систему оподаткування може і не бути доцільним через квартальний період декларування і сплати єдиного податку в порівнянні з річним періодом, що наразі використовується для платників податку на прибуток.

Виходячи зі складової економічної доцільності стає зрозумілим, що підприємства кожної окремої галузі, або ж окремого виду діяльності відрізняються і ці відмінності носять приблизно однаковий характер для багатьох підприємств, що обиратимуть один і той самий вид економічної діяльності (наприклад, виготовлення одного виду продукції є матеріаломістким, реалізація певного товару є трудомісткою), тобто вбачається доцільним, для запобігання значних диференціацій в перерозподілі податкового тягаря між суб'єктами підприємницької діяльності, розробити і впровадити ставки єдиного податку, що відповідатимуть суспільно-необхідним витратам певної галузі, або певного виду економічної діяльності. Безумовно такі дослідження потребують великих матеріальних затрат, і постійного перегляду встановлених ставок, особливо з врахуванням інновацій. Однак, якщо суб'єкт підприємницької діяльності, не матиме жодних способів уникнути ухилення від податків, через існування чітко встановленої ставки, єдине чому він приділятиме увагу - це пошуку шляхів підвищення обсягу виручки і прагненням впровадити існуючі інновації у виробництво раніше, ніж вони будуть враховані у ставці єдиного податку.

Висновки даного дослідження. На основі аналізу динаміки показників кількості, кількості найманих працівників і обсягу реалізованої продукції можна констатувати, що проведена реформа податкової системи з часу прийняття ПКУ, а також численних змін до нього до 2015 року не тільки не привели до економічного прориву, а навпаки за багатьма як абсолютними так і відносними показниками спостерігається негативна тенденція.

Аналіз конкретних змін, які відбулися, як у загальній, так і спрощеній системі оподаткування малого бізнесу підтверджує непослідовність та суперечливість зазначеного процесу і сприймається, судячи з динаміки основних показників малих підприємств як негативні.

Розроблені методичні підходи до вибору системи оподаткування малими підприємствами на основі трьох складових: відповідності правовому полю, економічної доцільності та аналізу розривів у часі між двома подіями господарських операцій.

Запропонований перехід на ставки єдиного податку диференційовані в залежності від видів господарської діяльності, що спиратимуться на витрати на одиницю продукції в певній галузі.

Перспективи подальших досліджень. У подальшому дослідження мають стосуватися оцінки податкових реформ, проведених останнім часом урядом з точки зору динаміки надходжень до бюджету,

Література

1. Ковова І. С. Hапрями реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності [Електронний ресурс] / І. С. Ковова // "Ефективна економіка". 2015. Режим доступу до ресурсу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4411.

2. Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва Президент України; Указ від 03.07.1998 № 727/98 (Втратив чинність)[Електронний ресурс]: Верховна рада України. Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua.

3. Супруненко С. А. Податкове планування на підприємствах малого та середнього бізнесу / С. А. Супруненко // Актуальні проблеми економіки. 2010. № 4(94). С. 135-143.

4. Грановська І.В. Bплив оподаткування на економічну діяльність підприємств [Електронний ресурс] / Грановська І.В // «Молодий вчений» - № 1 (41) - січень, 2017 р.. 2017. Режим доступу до ресурсу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/1/135.pdf.

5. Черепанин М.І. Oподаткування суб'єктів малого бізнесу: сучасний стан та напрями реформування [Електронний ресурс] / Черепанин М.І. // «Молодий вчений» -№ 12.1 (40). 2016. Режим доступу до ресурсу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2016/12.1/235.pdf.

6. Господарський Кодекс України 16.01.2003 № 436- IV )[Електронний ресурс]: Верховна рада України. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

7. «Діяльність суб'єктів великого, середнього, малого та мікропідприємництва» [Електронний ресурс] // Державний комітет статистики України. 2016. Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publ9_u.htm.

8. Закон України " Про оподаткування прибутку підприємств» [Електронний ресурс]/Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 4, ст. 28. 1995. Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/334/94-%D0%B2%D1%80.

9. Податковий кодекс України: прийнятий Верховною Радою України 2 груд. 2010 р. № 2755-VI: текст із змін. станом на 24.12.2015 р. / М-во юстиції України. Офіц. вид. Київ: Укрправінформ, 2015. 455 с.

10. Сокотенюк С. М. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ПДВ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] / С. М. Сокотенюк, А. А. Кугій // Ефективна економіка. 2016. Режим доступу до ресурсу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4859.

Размещено на Allbest.ru