Складові фіскальної політики держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

СКЛАДОВІ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Виокремлено складові фіскальної політики держави, зокрема державних доходів і державних витрат. Визначено перелік елементів, які безпосередньо їх формують.

Ключові слова: фіскальна політика, політика державних доходів, політика державних видатків, політика державних витрат, видатки бюджету, витрати бюджету, доходи бюджету.

Постановка проблеми. Фіскальна політика держави - одна з найважливіших складових фінансової політики, яка виконує суттєву роль у регулюванні економіки шляхом впливу на надходження та витрати держави.

У сучасних умовах ринкових перетворень, а також у розробленні та впровадженні заходів подолання системної кризи в економіці особливе значення має володіння знаннями щодо сутності та складових фіскальної політики, особливостей їх впливу на загальні економічні процеси у суспільстві.

Неабияку роль у цьому виконує усвідомлення різновидів фіскальної політики, механізму її взаємодії зі складовими економічної системи держави та реакції останніх на такий вплив. Зазначене сприятиме ухваленню належних управлінських рішень з урахуванням наявної ситуації в державі.

Стан дослідження. Питання фіскальної політики та її окремих складових у своїх працях порушували В. Л. Андрущенко, С. А. Буковинський, О. Д. Василик, А. С. Гальчинський, А. І. Даниленко, І. О. Лютий, В. М. Мельник, С. М. Соломенко, І. Я. Чугонов, К. І. Швабій та інші. Водночас складові фіскальної політики держави та їх особливості майже недосліджені.

Метою статті є визначення складових фіскальної політики держави та аналіз їх особливостей.

Виклад основних положень. У науковій літературі складові фіскальної політики держави вирізняють нечасто, а їх визначення сприятиме розробленню ефективних засобів адміністративно-правово - го забезпечення кожного сегмента з урахуванням інституційних особливостей. Такий підхід сприятиме структурно завершеній, оптимально формованій фіскальній політиці держави.

Аналіз наукових публікацій свідчить про те, що сьогодні відсутній узагальнений перелік складових фіскальної політики держави. Зокрема, деякі науковці [1, с. 36] доводять, що до компонентів фіскальної політики держави слід відносити: видатки на закупівлю товарів і послуг, за допомогою яких можна змінити сукупні видатки та вплинути на обсяг національного виробництва, так би мовити, державно-суспільні видатки (наприклад, бюджетні асигнування на будівництво доріг, соціальних об'єктів, упровадження екологічної або енергетичної програм, видатки на оборону, зовнішньоторговельні закупівлі тощо); державні видатки, спрямовані на регулювання стійкого функціонування ринкової економіки, що сприяє збільшенню або скороченню обсягу внутрішнього виробництва у періоди його зниження або зростання (наприклад, трансферні платежі, які опосередковано впливають на споживчий попит, збільшенням доходу домогосподарств); податкова політика, з використанням якої держава може впливати на обсяг внутрішнього виробництва. Проте, на наш погляд, запропоноване виділення у державних видатках двох компонентів формують політику державних витрат. А податкова політика є складовою політики державних доходів.

Інші науковці визначають елементами державної фіскальної політики уникнення прямих і непрямих субсидій (наприклад, монопольні повноваження, скасування боргів за невиплаченими кредитними та іншими борговими зобов'язаннями), виключення особливих пільг, що живлять корупцію, та прихованих гарантій щодо норм прибутковості, інвестиції у людський капітал [2, с. 128-129]. Але запропонований підхід викликає здивування, тому що наведені елементи видаються лише окремими засобами регулювання державних витрат, а не складовими фіскальної політики держави.

У межах іншого підходу С. В. Степаненко доводить, що фіскальна політика виявляється у системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів держави (політика державних доходів) та їх розподілу (політика державних видатків), а також у фінансовому законодавстві [3].

Отже, учений до складових фіскальної політики відносить політику державних доходів, політику державних видатків і фінансове законодавство.

Погоджуємось із віднесенням до складових фіскальної політики перших двох компонентів. Проте третій із запропонованих компонентів - фінансове законодавство, на наш погляд, є ймовірніше засобом реалізації фіскальної політики загалом і її окремих компонентів, а не її частиною.

Також є певні зауваження щодо визначення одним з компонентів фіскальної політики політики державних видатків. Положення п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу (далі - БК) України визначають бюджетні видатки, як «кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом». Водночас п. 14 ч. 1 зазначеної статті містить такі тлумачення понять: «витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів». Тобто змістовно поняття «витрати бюджету» за обсягом значно ширше від поняття «видатки бюджету», яке є однією зі складових витрат бюджету. Оцінюючи можливість впливу витрат бюджету на досягнення мак- роекономічної стабільності, що є основною метою фіскальної політики держави [4], можна стверджувати, що він суттєвіший за вплив видатків бюджету, адже макроекономічну стабільність можна регулювати не лише державними програми, а також іншими формами розміщення коштів, які становлять державні надходження. Враховуючи викладене, справедливо до складових фіскальної політики зараховувати не політику державних видатків, а державних витрат. У цьому наша точка зору збігається з думкою С. Соломенко [5, с. 4], однак щодо першої складової наші позиції відрізняється. До складу фіскальної політики держави науковець відносить заходи у сфері оподаткування. Але така позиція дещо обмежена, адже податкові надходження є лише складовою державних доходів, поряд із неподатковими та іншими надходженнями на безповоротній основі, як про те засвідчує п. 23 ч. 1 ст. 2 БК України.

Отож, складовими фіскальної політики держави пропонуємо визнавати політику державних доходів і політику державних витрат. Ураховуючи етимологію слова «політика» (від грец. РоїіИкоб) як «державна діяльність» або «громадянська, суспільна діяльність» та його сучасне розуміння, яке характеризується такими змістовними ознаками, як наука та мистецтво жити у суспільстві, керувати ним, управляти людьми [6], можна визначити сутність політики державних доходів і державних витрат.

Отже, політика державних доходів - це державна діяльність щодо регулювання податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ) з метою ефективного виконання державою своїх функцій. У запропонованому визначенні використовуються складові доходів бюджету, які фактично і є державними доходами. Складовими доходів бюджету, відповідно до ст. 9 БК України, є:

- податкові надходження - встановлені законами України про оподаткування (сьогодні це Податковий кодекс України) загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);

- неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; інші неподаткові надходження;

- інші надходження на безповоротній основі, до яких належать доходи від операцій з капіталом і трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основах.

Як ми зазначали, одним із різновидів доходів бюджету є власні надходження бюджетних установ, до яких належать надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством (плата за послуги, що надаються бюджетними установами, згідно з їх основною діяльністю; надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; плата за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна)) та інші джерела власних надходжень бюджетних установ (благодійні внески, гранти та дарунки; кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, зокрема заходів із відчуження для суспільних потреб земельних ділянок і розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб; кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; кошти, отримані від реалізації майнових прав на фільми, вихідні матеріали фільмів і фільмокопій, створені за бюджетні кошти за державним замовленням або на умовах фінансової підтримки).

- видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом. У складі видатків бюджету законодавець виділяє: а) витрати (видатки) споживання - видатки споживання та погашення боргу, а також частина видатків бюджетів, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні міжбюдже- тні трансферти та видатки на фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення та соціально-культурної сфери, а також інші видатки, які не входять до видатків розвитку та нерозподілених видатків; (видатки на оплату праці, комунальних послуг і енергоносіїв);

б) витрати (видатки) розвитку - на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансове забезпечення капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансове забезпечення структурної перебудови економіки; інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням [7];

- надання кредитів із бюджету - надання коштів із бюджету на умовах повернення, платності та строковості, надання бюджетних позичок і фінансової допомоги з бюджету на поворотній основі;

- погашення боргу - операції з повернення позичальником кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів або випуску боргових цінних паперів. Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів із виконання боргових зобов'язань перед кредитором щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків за ним та оплати супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами;

- розміщення бюджетних коштів на депозитах - розміщення тимчасово вільних коштів на вкладних (депозитних) рахунках у банках у межах поточного бюджетного періоду, які повинні бути повернені на рахунки бюджету, з яких вони перераховувалися, не пізніше ніж за 10 днів до закінчення такого бюджетного періоду;

- придбання цінних паперів.

Перед державою постає завдання взаємоузгодження та визначення оптимального розвитку кожної зі складових фіскальної політики держави, а також формування оптимального адміністративно - правового механізму її реалізації. За розроблення окремих заходів у межах фіскальної політики слід ураховувати, що виокремлені компоненти фіскальної політики кореляційно залежні один від одного - маніпулювання одним із компонентів призводить до включення механізму іншої компоненти. Наприклад, одна зі складових політики державних доходів - державна діяльність у сфері регулювання податкових надходжень (податкова політика) - безпосередньо впливає на обсяги доходів державного бюджету. Своєю чергою, бюджетні видатки мають бути враховані у процесі вдосконалення та оптимізації системи оподаткування [8].

Висновки

Отже, під час визначення складових фіскальної політики держави зважено на розуміння фіскальної політики як суку- ності заходів, які проводять органи державної влади щодо формування та реалізації дохідної та витратної складових державного бюджету, з метою ефективного виконання державою своїх функцій. Складовими фіскальної політики запропоновано вважати політику державних доходів і політику державних витрат. Формування переліку певних елементів, які входять до кожного з них, здійснено з урахуванням відповідних положень БК України та ототожнення державних доходів і витрат із доходами та витратами бюджету відповідно. Це дозволило визначити перелік елементів, які безпосередньо формують політику державних доходів і державних витрат.

Основою зміцнення фіскальної політики держави, відтак - забезпечення макроекономічної стабільності, є формування оптимального набору елементів кожної з визначених її складових, що, з одного боку, відповідатиме можливостям наповнення бюджету за рахунок відповідних надходжень, а з іншого, - забезпечить виконання державою покладених на неї суспільно корисних функцій, деструктивно не впливаючи на домашні господарства, суб'єктів господарювання та інших осіб, задіяних у фінансовому процесі.

Список літератури

1. Ковалева Л. В. Государственное регулирование экономики: учеб. пособие / Л. В. Ковалева, И. А. Галанина. - Хабаровск: Изд-во Тихоокеан. гос. ун-та, 2011. - 72 с.

2. Круш П. В. Регіональне управління: навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів / П. В. Круш, О. О. Кожемяченко; Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 247 с.

3. Степаненко С. В. Основні підходи, напрями та інструментарії державного регулювання економіки / С. В. Степаненко // Державне будівництво. - 2013. - № 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kbuapa. kharkov.ua/e-book/db/2013-2/doc/2/03.pdf

4. Скоропад І. С. Фіскальна політика як спосіб наповнення державного бюджету / І. С. Скоропад, О. В. Герасимчук [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/12884/1/080_Fіskalna%20poHtika%20ja_529_5 33_714 .pdf

5. Соломенко С. М. Бюджет повної зайнятості та фіскальна політика / С. М. Соломенко // Фінанси України. - 2008. - № 4. - С. 3-12.

6. Трофимова Ю. В. Концепт «политика» в русской языковой картине мира: дис. ... канд. юрид. наук: 10.02.01: русский язик / Ю. В. Трофимова. - Новосибирск, 2004. - 152 с. - С. 41.

7. Складові частини витрат (видатків) розвитку та витрат (видатків) споживання: Наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16737473

8. Сидорович М. Я. Бюджетно-податкова політика в умовах трансформації економіки України: дис. ... канд. екон. наук: 08.00.08 / М. Я. Сидорович. - К., 2013. - С. 12-13.

Размещено на Allbest.ru