Размещено на http://www.allbest.ru/

Валютне регулювання та валютний контроль

Валютне регулювання

Формою реалізації валютної політики держави є валютне регулювання - спеціальний правовий режим реалізації валютних відносин, який передбачає комплекс заходів, здійснюваних уповноваженими державними органами, спрямованих на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку в державі та визначення порядку проведення валютних операцій.

Метою валютного регулювання є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції.

Суб'єктами валютного регулювання і контролю виступають усі без винятку учасники валютних операцій:

- центральний банк;

- уряд країни;

- уповноважені банки;

- юридичні особи - резиденти і нерезиденти;

- фізичні особи - резиденти і нерезиденти.

За сферами здійснення слід вирізняти два рівні валютного регулювання:

- міжнародне (зовнішнє)

- внутрішньодержавне (внутрішнє).

Міжнародне валютне регулювання здійснюється міжнародними фінансово-кредитними організаціями (переважно Міжнародним валютним фондом) з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами і послугами у світовому економічному просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання валютної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами та запобігання конкуруючому знеціненню валют, а також установлення системи багатосторонніх платежів за поточними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають зростанню світової торгівлі.

Внутрішнє валютне регулювання, в свою чергу, здійснюється компетентними органами держави з метою здійснення контролю за внутрішніми і зовнішніми валютно-фінансовими потоками, проведенням моніторингу й регулювання стану внутрішнього валютного ринку України.

Цілями організації системи валютного регулювання є такі [2]:

- установлення і реалізація певного порядку проведення операцій з валютними цінностями на внутрішньому валютному ринку, порядку переміщення валютних цінностей за кордон або на його територію з-за кордону та режиму здійснення іноземних інвестицій;

- забезпечення і захист права власності на валютні цінності;

- регламентація міжнародних розрахунків;

- підтримання стабільного курсу національної валюти та національного платіжного балансу;

- забезпечення необхідного (інтеграційного або ізоляційного) режиму взаємодії країни зі світовим валютним ринком.

Система валютного регулювання має ґрунтуватись на таких принципах [2]:

1) єдність і цілісність системи валютного регулювання, що забезпечується формуванням єдиної нормативно-правової бази, поширенням дії валютних обмежень на всю територію держави, єдиним порядком проведення валютних операцій;

2) захист національної валюти України та забезпечення її стабільності на внутрішньому валютному ринку;

3) стабільність, що передбачає незмінність окремих елементів системи валютного регулювання, зокрема валютних обмежень та порядку проведення валютних операцій;

4) гнучкість - коригування системи валютного регулювання залежно від стану внутрішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану в кращі і тенденцій розвитку світового валютного ринку;

5) стимулювання розвитку міжнародного економічного співробітництва з метою поліпшення інвестиційного клімату в кращі та вирівнювання платіжного балансу.

З метою організації і здійснення валютного регулювання окремі державні органи наділяються відповідними повноваженнями у цій сфері.

Такими органами в Україні є Національний банк України та Кабінет Міністрів України.

Механізмами валютного регулювання, що застосовуються Національним банком України, виступають:

1) визначення порядку проведення валютних операцій;

2) валютні обмеження;

3) валютні інтервенції;

4) девальвація та ревальвація валют;

5) дисконтна та девізна валютна політика;

6) управління валютними резервами (диверсифікація).

При визначенні порядку проведення валютних операцій проявляється нормотворча функція НБУ, який визначає правовий статус суб'єктів та об'єктів валютних операцій, здійснює їх класифікацію, визначає механізм, строки та правила проведення операцій з валютою та валютними цінностями.

Національний банк України з метою захисту національних інтересів має право встановлювати валютні обмеження (ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Валютні обмеження - це передбачений законом порядок здійснення валютних операцій, обов'язковий для виконання всіма суб'єктами валютного ринку. Відповідно до п.2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

В системі валютних обмежень найголовнішими є такі: 1) обмеження, пов'язані з ліцензуванням валютних операцій. Так, комерційні банки мають право здійснювати банківські операції лише після отримання від НБУ банківської ліцензії (ст. 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Ліцензії, що надаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам можуть бути генеральними і індивідуальними. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземної валюти та здійснювати також інші операції з валютними ресурсами.

2) обмеження, пов'язані з здійсненням операцій з валютою та валютними цінностями банкам додатково необхідно отримати письмовий дозвіл від НБУ на право здійснення валютних операцій. Порядок отримання письмового дозволу НБУ на право здійснення уповноваженим банком валютних операцій передбачений "Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р.

3) обмеження, щодо порядку придбання іноземної валюти за дорученням і за рахунок резидентів на міжбанківському валютному ринку України з метою забезпечення виконання їхніх зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами;

4) обмеження, щодо використання іноземної валюти як засобу платежу на території України;

5) обмеження, пов'язані з встановленням обов'язкового продажу частини надходжень у іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;

6) обмеження порядку здійснення розрахунків у іноземній валюті;

7) обмеження, пов'язані з відкриттям й використанням валютних рахунків резидентами за межами України;

8) обмеження, пов'язані з відкриттям і використанням рахунків у національній валюті нерезидентами на території України;

9) обмеження щодо переміщення готівкової національної та іноземної валюти фізичними й юридичними особами через митний кордон України тощо.

Наступним механізмом валютного регулювання, що використовується Національним банком України, є валютні інтервенції. Валютні інтервенції - це здійснення НБУ операцій з купівлі-продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці - гривні.

З метою регулювання валютного ринку та валютних курсів, НБУ може використовувати і механізм девальвації - офіційного зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць, або її зворотній процес - ревальвацію, тобто офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Наступною можливістю впливу на валютний курс є дисконтна валютна політика - це одна з форм валютної політики, під якою розуміють зміну Національним банком України облікової ставки Національного банку для регулювання руху капіталів й балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу гривні до іноземних валют (ст. 46 Закону України "Про Національний банк України").

Іншою формою валютної політики, передбаченою даною статтею закону, є дивізна валютна політика - це валютна політика регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на фінансових ринках.

НБУ також здійснює управління валютними резервами. Згідно ст. 47 Закону України "Про Національний банк України", він виступає зберігачем золотовалютного резерву, який складається з монетарного золота, спеціальний прав запозичення; резервної позиції в МВФ; іноземної валюти у вигляді банкнот та монет або коштів на рахунках за кордоном; цінних паперів (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; будь-яких інших міжнародно-визнаних резервних активів за умови забезпечення їх надійності та ліквідності. НБУ також здійснює поповнення та використання золотовалютного резерву шляхом купівлі монетарного золота та іноземної валюти, отримання доходів від операцій з іноземною валютою, залучення валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів (ст. 48 Закону) та здійснює зберігання державного золотого запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей (ст. 48 Закону).

До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання належить:

1) видання нормативних актів щодо ведення валютних операцій;

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та інших установ, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

3) установлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, які купують і продають іноземну валюту.

Повноваження Національного банку України у сфері валютного регулювання визначені у п. І ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України 1;

- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

- визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

- видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

- установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

- установлює єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Кабінет Міністрів України, згідно з п. 2 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", у сфері валютного регулювання:

- визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

- бере участь у складанні платіжного балансу України;

- забезпечує виконання бюджетної і податкової політики України в частині, що стосується руху валютних цінностей;

- забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

- визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Валютний арбітраж

Валютний арбітраж є операцією з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів - прямого і непрямого.

Валютний арбітраж буває часовим і просторовим, простим і складним. Простий валютний арбітраж здійснюється з двома валютами, складний, або непрямий, - з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов'язкове.

В Україні на цьому етапі розвитку набув поширення просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять дилери-початківці. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют.

Операція спот становить касову операцію і здійснюється на короткостроковій основі. Термін реалізації такої угоди не перевищує 48 годин. Цей час не обхідний для перевірки документів і поставки валюти. Курс, за яким здійснюється ця операція, називається спот-курс.

Однак у валютній практиці використовується також спот на тиждень чи навіть на місяць, а сам термін у таких випадках підкреслює лише безумовність та обов'язковість платежу. Дата поставки валюти в угодах спот є датою валютування (value date). Якщо у будь-якій країні одній зі сторін угоди наступні два дні припадають на вихідний день, то дата валютування переноситься на один день.

Конверсійні операції з датою валютування "mod" (today - сьогодні) та "том" (tomorrow - завтра) є різновидом спотових операцій і здійснюються відповідно до інтересів клієнтів або вимог національного валютного законодавства певної країни. Найголовнішим в угодах спот є те, що курс визначається курсами поточного дня, тобто дня укладання угоди. На ринку спот котируються курси "бід" (bid) - купівлі, "офер" (offer) або ж "аск" (ask) - продажу, за якими купують і продають базову валюту.

Різниця між курсами продажу та купівлі становить маржу - оплату послуг і потенційних ризиків торговців валютою. Цю різницю також називають спредом (spread). Розмір маржі чи спреду є величиною нестійкою і коливається залежно від позиції банку в тій чи іншій базовій валюті, від кон'юнктури ринку, суми угоди, ліквідності валюти, а також є різним у різних банків.

Форвардні операції належать до операцій строкових. За форвардними угодами її учасники домовляються про купівлю-продаж валюти на певну дату за курсом, визначеним у форвардній угоді.

Форвардні операції існують тисячі років, але організований форвардний ринок з'явився лише у 80-х роках XIX ст. у Відні, Берліні, Петербурзі. Перша наукова праця, у якій докладно описувались прибуткові процентні арбітражні операції, була написана у 1922 р. Дж.М. Кейнсом. Згодом він розширив її до обсягів книги під назвою "Трактат про грошову реформу" (1923)^*145. У сучасному світі форвардний валютний контракт є високоліквідним інструментом, яким оперує більшість великих банків та фінансових компаній.

*145: { Белінська Я.В. Практичні аспекти управління валютними ризиками / Я.В. Белінська // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - № 11. - С. 17-25.}

Форвардний валютний контракт

Форвардний валютний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати чи продати валютні цінності у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією валютного курсу під час укладення контракту. В цих угодах використовуються два показники: валютний курс та ставка на депозити (найпоширенішою у світовій практиці є орієнтація на ставки за єврокредитами і LIBOR - процент за міжбанківськими депозитами в Лондоні). Таким чином, рівень ризику за форвардними контрактами обмежується величиною різниці між узгодженою за контрактом процентною ставкою і ставкою LIBOR та між визначеним у контракті курсом валюти і ринковим спот-курсом. Причому ставка LIBOR і спот-курс визначаються на дату розрахунків.

Форвардну угоду характеризують такі особливості:

- обмінний курс фіксується на момент укладення угоди, а валютні кошти переходять до покупця через певний строк;

- використовуються різноманітні часові лаги - від 1 місяця до 1 року, але традиційно вони не перевищують 3 місяців;

- з моменту укладення угоди і до її закінчення за фінансовими рахунками економічних агентів ніяких операцій не проводиться.

Важливою умовою форвардних контрактів є обов'язковість їх виконання, відтак вони не використовуються для отримання спекулятивних прибутків, а укладаються для реальної купівлі або продажу валюти з метою страхування від негативного коливання валютних курсів. В Україні відповідно до прийнятих НБУ правил випуску й обігу валютних деривативів метою форвардного валютного контракту є запобігання втрат (хеджування ризиків) за зміни валютних курсів за депозитами в іноземній валюті у майбутньому^*146.

*146: { Рєзкіна Н. Можливість виникнення валютних ризиків в Україні в контексті руху фінансових потоків / Н. Рєзкіна // Фінансовий ринок України, 2004. - № 6, 7. - С. 3-6.}

На валютному ринку найбільш поширені два види форвардних валютних угод.

ћ Звичайні форвардні угоди, які також мають назву форварди аутрайт (forward outright) - це укладені сьогодні валютні угоди на купівлю однієї валюти за іншу за узгодженим сьогодні курсом з поставкою на певну дату в майбутньому. До цієї дати обмін грошовими коштами не здійснюється. Форвард аутрайт є незворотною позабіржовою угодою, обов'язковою для виконання. Зазвичай такими угодами користуються учасники зовнішньоекономічної діяльності - експортери й імпортери - з метою захисту від валютного ризику.

Валютні свопи (currency swap) - це обмін кредитними зобов'язаннями або контрактами на купівлю іноземної валюти за національну з її майбутнім зворотним викупом в обумовлений час. Принципове значення під час виконання угоди своп має різниця між валютним курсом продажу та купівлі - так звана ставка свопу. На українському валютному ринку свопи поки що не набули широкого застосування, але поступово із розвитком ринку похідних валютно-фінансових інструментів і входженням українських банків і небанківських фінансових інститутів у міжнародні фінансові ринки слід очікувати розширення використання різними учасниками ринку цих перспективних фінансових інструментів.

Серед валютних свопів найбільш поширеними вважаються:

- спот-форвард (spot against forward), за яким перший обмін (перша нога) припадає на спот-дату, тобто на другий робочий день після укладання угоди, а зворотний обмін (друга нога) - на форвардну дату, наприклад, через три місяці після першої дати;

- форвард-форвард (forward against forward), за яким перший обмін (перша нога) припадає на першу форвардну дату, а зворотний обмін (друга нога) - на більш пізню форвардну дату, яку ще називають форвард-форвард датою. Наприклад, форвард-форвард своп може починатись через 3 місяці (перша нога) після укладання угоди, а закінчуватись через 6 місяців (друга нога) після укладання угоди. Таку валютну угоду називають 3x6 форвард-форвард свопом;

- короткі свопи (short dates) - угоди, термін дії яких менше одного місяця. Наприклад, перша нога може бути здійснена на умовах спот, а друга - через 10 днів. Деякі короткі свопи виконуються навіть раніше дати валютування на умовах спот, наприклад, перша нога - сьогодні, а друга - завтра, або овернайт (overnight - О/N).

Форварди аутрайт, спот та валютні свопи утворюють форвардні валютні ринки, оскільки і ті, й інші пов'язані з обміном валют у майбутньому.

Основні відмінності цих операцій наведені в табл. 6.6.

Однією з найуспішніших і водночас досить суперечливою інновацією на валютно-фінансовому ринку стало запровадження торгівлі ф'ючерсними контрактами. Першу біржу фінансових ф'ючерсних угод (Міжнародний валютний ринок (МВР)) було відкрито у 1972 р. для здійснення торгівлі ф'ючерсними контрактами за іноземну валюту^*147. Нині ф'ючерсами торгують у Чикаго, Токіо, Сіднеї, Новій Зеландії та ще в кількох місцях.

*147: { Безклубий І. Про предмет грошового зобов'язання /1. Безклубий // Право України. - 2003. - № 10. - С. 61; Боровская MA. Банковские услуги предприятиям: учеб. пособие / М.А. Боровская. - Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2005. - 169 с.}

Ф'ючерсний контракт

Ф'ючерсний контракт - це стандартизований контракт на купівлю іноземної валюти за національну на установлений термін у майбутньому за визначеним курсом. Головними користувачами ф'ючерсів іноземної валюти є комерційні банки, які використовують їх для отримання прибутків від різниці валютних курсів на форвардних і ф'ючерсних ринках, а також з метою хеджування. Широко використовують ф'ючерсні контракти імпортери й експортери продукції та послуг, які намагаються захистити себе від втрат під час переведення заробленої іноземної валюти в національну або хочуть запобігти переплаті у розрахунках за майбутні поставки. В останньому випадку торгівля ф'ючерсними контрактами відбувається на біржах, які є посередниками.

Торгівлю валютними ф'ючерсними контрактами на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) було розпочато в грудні 1997 р. Проте нестабільність валютного курсу в цей період, штучні обмеження у сфері курсоутворення, зокрема політика встановлення валютного коридору, низка чинників суб'єктивного характеру, а згодом і світова фінансова криза змусили НБУ 21 серпня 1998 р. прийняти рішення про тимчасове призупинення торгівлі ф'ючерсними контрактами^*148. Перерва затягнулася невиправдано довго і багато можливостей, які надає розвинений строковий ринок, було втрачено. Зокрема відсутність механізмів хеджування валютних ризиків стала однією з причин вилучення нерезидентами своїх капіталів із вітчизняної економіки, адже іноземні інвестори не схильні брати на себе додаткові ризики (в цьому разі валютний ризик поряд з основним інвестиційним ризиком). Окрім того, за браком можливостей хеджування ризик зниження курсу гривні автоматично перекладається на суб'єктів господарювання, дестабілізуючи їх діяльність. По суті це означає, що держава не створила належних механізмів захисту власних підприємців та громадян від ризику.

Таблиця 6.6

Поточні та строкові операції на валютному ринку

Показник	Спот	Форвард аутрайт	Валютний своп
1	2	3	4
Вид операції	Поточна (арбітражна)	Строкова	Строкова
Визначення поняття	Обмін двома різними валютами за узгоджуваним обмінним курсом із розрахунком через два дні	Обмін двома різними валютами за розрахованим на дату укладання угоди курсом із поставкою на певну дату в майбутньому	Обмін двома різними валютами за двома протилежними конверсійними угодами на однакові суми, але з різними датами валютування
Основні характеристики	1. Становлять позабіржові угоди з фіксованими датами валютування. 2. Валюти поставляються протягом двох робочих днів 3 дня укладання угоди. 3. Обмін валют здійснюється на обумовлену спот-дату. 4. Котирування валют здійснюється на підставі поточних курсів. 5. Курси валют на ринку спот є базовими для розрахунку курсів за всіма строковими угодами та деривативами	1. Становлять незворотні позабіржові угоди. 2. Валюти поставляються у майбутньому за курсом, встановленим на момент укладання угоди. 3. Обміну валют на спот-дату не здійснюється. 4. Котирування здійснюється у форвардних пунктах. 5. Форвардні курси розраховуються на основі спот-курсу і форвардних пунктів. 6. Форвардні пункти визначаються різницею відсоткових ставок між двома валютами	1. Становлять єдину позабіржову угоду з двома датами валютування. 2. Мають дві ноги, при цьому друга передбачає зворотні щодо першої дії. 3. Операція обміну здійснюється двічі. 4. Котирування здійснюється у форвардних пунктах. 5. Терміни валютування можуть змінюватись від 1 дня до 12 місяців. 6. Зазвичай суми базової валюти ідентичні для обох ніг
Фінансовий зміст	Купівля чи продаж валют з метою отримання прибутку чи забезпечення потреб клієнта в іноземній валюті	Купівля чи продаж валют з метою отримання прибутку чи запобігання збиткам	Купівля чи продаж валют з метою отримання прибутку чи запобігання збиткам
Переваги	1. Оперативність поставки валюти. 2. Підтримання банками мінімально необхідних залишків на рахунках ностро в іноземних банках. 3. Зменшення залишків в одній валюті та покриття потреб в іншій, у тому числі для регулювання валютних позицій банків	1. Страхування валютного ризику. 2. Отримання прогнозованого розміру доходу від зовнішньоекономічної операції. 3. Страхування незабезпечених валютних позицій. 4. Отримання більшого доходу, за рахунок розміру маржі, яку обумовлюють термін форвардного періоду та рівень валютного ризику	1. Страхування валютного, операційного та економічного ризиків. 2. Забезпечення фінансування довгострокових зобов'язань в іноземній валюті. 3. Як позабалансовий інструмент не відображаються у балансі та на рахунках прибутків і збитків

Відкриттю ф'ючерсної торгівлі у 2004 р. у секції строкового ринку УМВБ передувала велика організаційна, методологічна та навчально-методична робота.

В Україні розвиток ф'ючерсного ринку дещо стримується вимогою до емітента погоджувати перед реєстрацією випуску ф'ючерсів у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку використання як базового активу валютних цінностей з Міністерством економіки України або НБУ.

Хоча ф'ючерсні та форвардні контракти схожі за економічною сутністю, вони мають і певні відмінності. Найголовніша полягає у тому, що за обставин, коли курс валюти-товару зростає, грошові платежі можуть постійно надходити на фінансовий рахунок власника ф'ючерсу (які можна одразу відкладати на депозит і отримувати додаткові прибутки). Збитки від падіння валютного курсу власник ф'ючерсу також повинен компенсувати грошима у той самий день. За форвардних умов цього не відбувається до дати виконання. Форвардні контракти є угодою між приватними особами, вони відрізняються між собою величиною та строками поставки, їх неможливо продати до закінчення строку угоди, тому вторинного ринку для них практично немає на відміну від ф'ючерсних контрактів. Завдяки цьому останні набули значного поширення.

Своєрідною формою термінової угоди двох сторін є опціон - право вибору часу поставки або платежу за визначеним курсом (страйк-курсом) певної суми валюти, а також можливість відмови від угоди, що надається опціонером своєму партнеру. Причому обумовлюється не чітка дата виконання опціону, а лише період часу, протягом якого він дійсний. Найчастіше опціони надаються банками, які отримують прибуток у вигляді знижки, коли купують валюту, або надбавки, коли її продають, що відіграє роль компенсації у випадку відмови від виконання опціону. Вони широко використовуються у ситуації невизначеності часу і суми валютних надходжень, різких коливань валютного курсу, в умовах нестійкої кон'юнктури ринку та недостатнього професіоналізму бізнесменів у трансформаційній економіці.

Є три види валютних опціонів:

1) "американський опціон на спот", що дає право купувати валюту у будь-який момент часу протягом обумовленого періоду на відміну від європейського, який виконується лише на визначену дату;

2) "опціон на ф'ючерс", об'єктом якого є ф'ючерсний контракт (бувають лише американськими);

3) "ф'ючерсний опціон", покупець якого погоджується щоденно сплачувати суму здешевлення (подорожчання) ринкової вартості опціону.

Валютний контроль

Валютний контроль - це специфічний вид фінансового контролю, який являє собою комплекс заходів, які здійснюють спеціально уповноважені державні органи та інші суб'єкти, що спрямовані на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведенні валютних операцій.

Основними завданнями валютного контролю є:

- забезпечення проведення перевірок діяльності учасників валютних правовідносин

- дотримання ними норм валютного законодавства при проведенні валютних операцій,

- виявлення випадків валютних правопорушень, їх своєчасне усунення та застосування до правопорушників заходів впливу.

Об'єктом валютного контролю, виступають таким чином, валютні операції резидентів та нерезидентів України. Також згідно ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютному контролю підлягають і зобов'язання щодо декларування валюти та валютних цінностей.

Серед основних напрямів валютного контролю слід виділити такі:

- перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";

- перевірка додержання порядку реєстрації Національним банком України договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті;

- перевірка правомірності відкриття та використання банківських рахунків резидентами за межами України;

- виконання резидентами вимог щодо порядку і термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України;

- виконання зобов'язань щодо обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;

- перевірка додержання валютного законодавства при переміщенні валютних цінностей через митний кордон України;

- своєчасність і повнота подання встановленої Національним банком України звітності про валютні операції.

Валютний контроль виконує такі функції:

- забезпечує режим законності при проведенні валютних операцій;

- запобігає правопорушенням у валютній сфері;

- виявляє факти порушення валютного законодавства та вживає заходів щодо юридичної відповідальності.

Суб'єкти, що здійснюють валютний контроль, поділяються на дві групи.

1) залежно від правового статусу:

- державні;

- недержавні, якими є, зокрема, уповноважені комерційні банки.

або

2) залежно від обсягу повноважень:

- органи валютного контролю (НБУ та інші уповноважені державні органи) та

- агенти валютного контролю - уповноважені комерційні банки Функції державних органів валютного контролю;

1. Національний банк України:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з валютним законодавством України.

2. Державна податкова адміністрація України. Відповідно до п. 1 ст.8 Закону "Про державну податкову службу в Україні" функцією Державної податкової адміністрації України є виконання безпосередньо, а також організація роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язаної зі здійсненням контролю за додержанням законодавства про валютні операції.

3. Державна митна служба України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Другу групу суб'єктів, що здійснюють контроль за порядком проведення валютних операцій, становлять агенти валютного контролю. На відміну від органів валютного контролю агенти не мають права видавати нормативно-правові акти, що регулюють порядок здійснення валютного контролю.

Компетенція агентів валютного контролю обмежується реалізацією контрольних повноважень за додержанням валютного законодавства резидентами та нерезидентами.

Відповідно до п. 1.2. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49, функції агента валютного контролю - обов'язки уповноваженого банку іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Зміст такого контролю полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванню уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Відповідальність за порушення валютного законодавства

валютний регулювання контроль банк

Порушення встановлених правил проведення валютних операцій є підставою притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства. Санкції за порушення валютного законодавства передбачені:

- п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";

- ст. 2 Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства";

- розділом 2 Положення про валютний контроль.

За особливостями порушень валютного законодавства їх суб'єктів умовно поділяють на дві групи:

1) банки й інші фінансові установи;

2) резиденти і нерезиденти, що здійснюють валютні операції. Банки та інші фінансові установи несуть відповідальність у таких випадках порушення валютного законодавства:

- у разі порушення встановленого порядку ліцензування валютних операцій до банків та інших фінансових установ застосовуються санкції у вигляді: а) штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) валютних цінностей, що були предметом незаконних валютних операцій; б) виключенням банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансових установ;

- у разі невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів до банків застосовуються санкції у вигляді позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України або штрафу;

- у разі нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю до банків застосовуються санкції у вигляді позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України або штрафу.

Відповідальність резидентів і нерезидентів за порушення правил проведення валютних операцій настає у таких випадках:

- при здійсненні резидентами і нерезидентами валютних операцій без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України до них застосовується штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) валютних цінностей, що були предметом незаконних валютних операцій;

- при здійсненні розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України на резидента накладається штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках;

- у разі невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна вони несуть відповідальність у вигляді штрафу в розмірі: а) 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період; 6) 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку декларування;

- за несвоєчасного подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком України звітності про валютні операції накладається штраф в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації в Національному банку договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими в них кредитами, позиками в іноземній валюті, за винятком тих випадків, за яких законодавство України дозволяє здійснення таких операцій без реєстрації договорів, накладається штраф в сумі, еквівалентній 1 % від суми одержаного кредиту чи позики в іноземній валюті, що перерахована в національну валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Зазначені санкції застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансових установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів.

Порядок застосування Національним банком України санкцій до банків та інших фінансово-кредитних установ регламентується розділом 3 Положення про валютний контроль.

Відповідно до п. 3.2 цього Положення у разі виявлення порушень валютного законодавства з боку банків, інших фінансових установ або національного оператора поштового зв'язку складають протокол, який вручається керівникові (посадовій особі, яка виконує його обов'язки) банку, іншої фінансової установи або національного оператора поштового зв'язку чи їх відокремленого структурного підрозділу, що перевірявся (перевірялася). На кожний випадок порушення складають окремий протокол, до якого можуть додаватись інші документи, які свідчать про факти порушень. Допускається складання одного протоколу за умови, що загальна сума штрафу від цього не зміниться, якщо під час реалізації одного договору було здійснено кілька однотипних порушень валютного законодавства. Уповноважені працівники Національного банку після складання протоколу зобов'язані запропонувати особі, якій вручено цей протокол, надати пояснення за кожним фактом порушення.

Підставою для застосування санкцій Національним банком України та його територіальними управліннями можуть бути:

- матеріали перевірок, здійснених уповноваженими працівниками центрального апарату і територіальних управлінь Національного банку України;

- матеріали перевірок, здійснених уповноваженими працівниками державних органів валютного контролю;

- матеріали перевірок, здійснених уповноваженими працівниками державних контрольних і правоохоронних органів, які не належать до органів валютного контролю;

- інші матеріали, які свідчать про факти порушення банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв'язку валютного законодавства і щодо яких здійснюється перевірка цих фактів.

У разі виявлення державними органами валютного контролю та державними контрольними і правоохоронними органами порушення банками, іншими фінансовими установами або національним оператором поштового зв'язку валютного законодавства складають акт чи довідку про перевірку, які разом з копіями документів, що підтверджують факт порушення, надсилають до територіальних управлінь Національного банку за місцем проведення зазначених перевірок. Уповноважені працівники територіальних управлінь Національного банку здійснюють аналіз отриманих матеріалів і в разі наявності складу правопорушення здійснюють необхідні дії.

Матеріали про порушення валютного законодавства залежно від суми штрафу розглядають і приймають рішення про застосування санкцій:

- до 10 тис. доларів США - начальники територіальних управлінь Національного банку України;

- до 50 тис. доларів США - директор Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України;

- до 100 тис. доларів США - Голова Національного банку України та його заступники.

Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, застосування штрафу, що перевищує суму, еквівалентну 100 тис. доларів США, застосовуються виключно на підставі постанови Правління Національного банку України. Така постанова надсилається поштою з повідомленням про вручення порушнику, який протягом п'яти робочих днів після її отримання повинен перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України.

Органи державної податкової служби застосовують штрафні санкції до резидентів і нерезидентів відповідно до процедури, визначеної в Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. № 542.

Факти порушень валютного законодавства службова особа Державної податкової служби оформляє актом документальної перевірки. Керівники та головні бухгалтери юридичних осіб, фізичні особи під час перевірки, що проводиться органами Державної податкової служби, зобов'язані давати письмові роз'яснення з усіх питань, що виникають, підписати акт про проведення перевірки Й виконувати вимоги органів Державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень податкового законодавства. У разі відмови керівника чи головного бухгалтера юридичної особи або фізичної особи від підписання акта перевірки службові особи органи Державної податкової служби складають акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.

Рішення про застосування штрафних санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу Державної податкової служби не пізніше десяти днів від дня складання акта перевірки. Якщо сума штрафу перевищує 100 тис. доларів США, рішення приймається за згодою:

- від 100 тис. доларів США до 1 млн. доларів США - голови (заступника) державної податкової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі;

- від 1 млн. доларів США - голови (заступника) Державної податкової адміністрації України.

Нараховані за результатами документальних перевірок штрафні санкції підлягають зарахуванню до Державного бюджету України не пізніше п'яти днів від вручення резиденту або нерезиденту рішення про накладення штрафу.

Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо це є обов'язковим, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Адміністративна відповідальність за порушення валютного законодавства передбачена ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення України "Порушення правил про валютні операції".

Незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Кримінальна відповідальність є найтяжчим видом юридичної відповідальності суб'єктів валютних відносин. Відповідно до ст. 207 Кримінального кодексу України передбачено, що:

1. За умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей, карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у великих розмірах караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

4. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

Стаття 208 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.

5. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку" відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, що постійно проживає на її території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках. 6. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

Валютне регулювання і валютний контроль як інструменти стабілізації валютної політики в Україні

Важливим призначенням національної валютної системи є розроблення і реалізація державної валютної політики як сукупності організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

Основними цілями валютної політики є [6,7]:

> лібералізація валютних відносин у країні;

> забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

> забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти;

> захист іноземних та національних інвестицій у країні;