Аналіз бюджетного дефіциту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

бюджетний дефіцит економічний бюджет

Вступ

1. Бюджетний дефіцит: сутність, види та вплив на економіку України

1.1 Сутність та види бюджетного дефіциту

1.2 Державний бюджет в економічній системі держави

1.3 Нормативно-правова база бюджетного дефіциту

2. Аналіз стану та динаміки бюджетного дефіциту в Україні

2.1 Аналіз динаміки бюджетного дефіциту України

2.2 Аналіз джерел фінансування дефіциту в Україні

2.3 Аналіз впливу бюджетного дефіциту на фінансову безпеку України

3. Проблеми зниження бюджетного дефіциту в Україні та шляхи його скорочення

3.1 Проблеми зниження бюджетного дефіциту в Україні

3.2 Шляхи скорочення дефіциту бюджету в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

В економіці України державний борг усе більше набуває характеру не лише фінансової, але й соціально-політичної проблеми. Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним з ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми значною мірою залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак, фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій. Великої актуальності набуває також суттєве зростання дефіциту державного бюджету, що є одним із важливих макроекономічних показників, який характеризує надійну бюджетну систему країни. Проблема дефіцитної незбалансованості бюджету змушує сьогодні більшість країн вживати кардинальних заходів для її подолання.

В Україні протягом останніх років зберігається дефіцит державного бюджету, що передусім зумовлений недостатніми надходженнями, викликаними економічною кризою та нестабільною політичною ситуацією в країні. Його зростання спричиняє в державі посилення інфляційних процесів, кризу у сфері державних фінансів, грошової системи, зростання диференціації в доходах і, як наслідок, погіршення соціально-економічного стану в суспільстві. Тому необхідним є дослідження особливостей формування дефіциту державного бюджету та державного боргу України в сучасних умовах та пошук оптимальних джерел їх фінансування на перспективу.

Дослідженням дефіциту державного бюджету України та його взаємозв'язком з державним боргом на сучасному етапі займаються багато вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких: Гордєєва Л., Самсонова К., Опаріна С., Редіна Н., Омельянович Л., Колеснікова Р., Футерко О., Луніна І., Варналій З., Городецький А., Кишакевич Б., Барановський О., Ластовченко І., Соловйов В. та ін. Однак для економіки України проблема зростання дефіциту бюджету та державного боргу ще й досі залишаться невирішеною.

Основна увага раніше приділялась саме економічній суті дефіциту державного бюджету. Проте виникла необхідність більш глибоко дослідити взаємозв'язок бюджетного дефіциту та державного боргу, а також виявити їх вплив на соціальний розвиток держави та визначити основні напрями зменшення цих показників на перспективу. Це обумовлює актуальність теми курсової роботи «Проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні».

Мета написання курсової роботи - проаналізувати сучасний стан бюджетного дефіциту в Україні..

Завдання, які будуть виконані в ході написання курсової роботи:

- дослідження сутності та видів бюджетного дефіциту;

- аналіз нормативно-правової бази бюджетного дефіциту;

- аналіз динаміки бюджетного дефіциту України;

- оцінка джерел фінансування дефіциту в Україні;

- дослідження впливу бюджетного дефіциту на фінансову безпеку України;

- визначення проблеми зниження бюджетного дефіциту в Україні;

- пошук шляхів скорочення дефіциту бюджету в Україні.

Об'єкт дослідження - бюджетний дефіцит в Україні.

Предмет дослідження - зниження бюджетного дефіциту.

Методи дослідження - методи порівняння, аналізу і синтезу, статистичні методи.

При написанні курсової роботи були використані підручники та наукові статті з досліджуваного питання.

1. Бюджетний дефіцит: сутність, види та вплив на економіку України

1.1 Сутність та види бюджетного дефіциту

З точки зору бюджет держави характеризується рядом параметрів, ключовими з яких є доходи і видатки. Їх обсяги визначають розмір бюджету як фонду грошових коштів, а співвідношення -- стан бюджету як фінансового плану, сформованого на балансовій основі. Як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування, бюджет повинен відповідати принципу збалансованості -- адекватності повноважень на здійснення витрат відповідно до обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

У процесі збалансування дохідної і видаткової час- тин бюджету формується відповідний баланс (стан бюджету), який може визначатись: рівновагою доходів і видатків, профіцитом (перевищенням доходів над видатками), дефіцитом (перевищенням видатків над бюджет- ними доходами). Рівновага доходної і видаткової час тини бюджету є його природнім станом, за якого усі планові видатки забезпечені відповідними доходами. Стан рівноваги бюджету може вважатися оптимальним, а його досягнення -- найважливішим завданням бюджетного планування. Його вагомість обумовлена складністю природи бюджету, де переплітається величезний спектр різнорівневих інтересів і суперечностей. В їх основі бажання суб'єктів отримувати якомога більше асигнувань і сплачувати якомога менше податків. Така суперечність максимально утруднює процес балансування бюджету.

Сутність бюджетного дефіциту як економічного явища в науковій літературі часто трактують як об'єктивні економічні відносини, що виникають між учасниками відтворювального процесу під час використання державою грошових коштів понад наявні доходи бюджету. Іншими словами, дефіцит виникає унаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі грошових коштів для фінансування певного обсягу державних видатків [2, с. 310]. Відповідно, велике значення для економіки країни є з'ясування причин його виникнення.

Дефіцит і профіцит є складовою статті балансування бюджету і тією чи іншою мірою пов'язані з невідповідністю вхідних і вихідних фінансових потоків (мал. 1.1).

Мал. 1.1 Баланс бюджету

Наявність дефіциту означає, що бюджет планового року містить такі статті видатків держави, які не мають грошового забезпечення за рахунок постійних доходів. Таке явище здебільшого є негативним, однак не свідчить про незбалансованість бюджету у цілому, оскільки у процесі його складання і затвердження визначаються необхідні джерела фінансування дефіциту. Таким чином, дефіцит є балансуючою статтею бюджету, що засвідчує необхідність залучення додаткових джерел фінансування окремих державних видаткових програм понад наявні постійні надходження. Це складне економічне явище, у якому віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави. Він має різні прояви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, адже це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету, до яких належать податки і збори, що відповідно до Бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету треба оцінювати з позицій як окремої держави, так і фінансової системи в цілому. Для держави це завжди небажане й часто негативне явище, хоча інші суб'єкти фінансових відносин можуть оцінювати його по-різному.

Дефіцит бюджету може бути викликаний такими причинами:

1) недоліками, пов'язаними з формуванням бюджету, коли брак коштів у бюджеті має місце при достатньому забезпеченні економіки фінансовими ресурсами та досить високому рівні доходів юридичних і фізичних осіб. За таких умов мова про фінансову кризу в країні не йде;

2) обмеженістю фінансових ресурсів, що пов'язано з виробленням незначних обсягів ВВП і, відповідно, низьким рівнем доходів юридичних і фізичних осіб. За таких умов існують усі ознаки фінансової кризи в країні.

Бюджетний дефіцит можна розглядати за формою прояву, причинами виникнення та напрямками його фінансування, за зв'язком із державним боргом. Основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно із зростанням доходів бюджету. Характеризуючи бюджетний дефіцит, слід відзначити, що в його основі завжди лежить банальна причина - намагання використати коштів більше, ніж є реальних доходів.

Відповідно до класифікації факторів, що призводять до дефіциту бюджету, сформованих Є. Коломіним, можна виокремити чотири категорії дефіцитів (мал. 1.2). Дефіцити першої і другої груп виникають внаслідок дії неекономічних чинників. Третю групу склали дефіцити, які породжені кризовими процесами в економіці. Першопричини дефіцитів четвертої групи лежать у політичній площині [6, с. 71].



Мал. 1.2 Фактори дефіциту бюджету

Бюджетний дефіцит може набувати різної якості, виникати за різних обставин, викликати різні наслідки. У зв'язку з цим доцільно говорити про різні види бюджетного дефіциту.

1. Залежно від виду бюджету розрізняють:

- дефіцит державного бюджету;

- дефіцит місцевого бюджету.

Для країн з федеративним устроєм можна виокремити дефіцит федерального бюджету, дефіцит бюджету члена федерації, а також дефіцит місцевого бюджету. Зазначені види бюджетного дефіциту є важливими при розгляді діяльності уряду та окремих органів місцевого самоврядування, а також для аналізу консолідованої позиції сектору загального державного управління.

2. Відповідно до фондів, які формуються у складі бюджету, розрізняють:

- дефіцит загального фонду бюджету;

- дефіцит спеціального фонду бюджету. Вітчизняне законодавство вимагає, щоб спеціальний фонд бюджету був збалансованим. Це зумовлено тим, що кошти, які надходять до нього, мають заздалегідь визначене цільове призначення і повинні витрачатися в межах цих надходжень лише на передбачені цілі.

Крім того, бюджетний фонд може бути розділений на поточний бюджет і бюджет розвитку, відповідно розрізняють:

- дефіцит поточного бюджету. Загальною вимогою є балансування поточного бюджету.

- дефіцит бюджету розвитку. Зазвичай цей бюджет призначений насамперед для фінансування державних капіталовкладень. Джерелами бюджетних ресурсів є головним чином державні позики.

3. Відомий американський економіст У. Хеллер розробив концепцію активного й пасивного бюджетного дефіциту. Цей поділ залежить від характеру виникнення дефіциту:

- активний дефіцит виникає тоді, коли уряд через збільшення видатків бюджету стимулює сукупний попит.

пасивний дефіцит - це дефіцит, що виникає як наслідок економічного спаду, зниження виробництва та зайнятості і призводить до зменшення бюджетних доходів. Бюджетний дефіцит є результатом автоматичних змін.

4. Залежно від урахування дефіциту в процесі бюджетного планування можна виокремити:

- запланований бюджетний дефіцит (або очікуваний). Запланований бюджетний дефіцит щорічно затверджується парламентом у законі про державний бюджет. Граничний розмір бюджетного дефіциту є одним із найважливіших показників, необхідних для складання проекту бюджету. Його розмір також щорічно затверджує законодавчий орган;

- фактичний бюджетний дефіцит. Його розмір отримують за даними звітів про виконання бюджету. При цьому може виявитися, що утворився незапланований бюджетний дефіцит (або неочікуваний).

5. За терміном дії можна говорити про:

- тимчасовий бюджетний дефіцит. Він виникає не регулярно - з року в рік, а лише в окремі періоди несприятливої соціально-економічної кон'юнктури. Це явище не є типовим для бюджетної практики;

- постійний (хронічний) бюджетний дефіцит. Сучасні бюджети мають хронічні бюджетні дефіцити. Усі заходи, які проводилися в рамках фіскальної політики провідних країн світу, поки що не допомогли подолати хронічний характер дефіцитів.

6. За формою прояву бюджетного дефіциту розрізняють:

- відкритий бюджетний дефіцит - це дефіцит, який офіційно відображений у щорічному законі про бюджет, звітності про виконання бюджету та в бюджетній статистиці. Його розмір може бути як плановим, так і фактичним;

- прихований бюджетний дефіцит - це дефіцит, який виникає через несвоєчасне фінансування запланованих у бюджеті призначень унаслідок недоотримання запланованих доходів.

7. Залежно від зв'язку з державним боргом у теорії і на практиці виокремлюють:

- первинний дефіцит - це дефіцит, при розрахунку якого з видатків виключено витрати на сплату процентів за державним боргом. Первинний дефіцит є одним із найважливіших макрофінансових показників. Він показує, яким був би бюджетний дефіцит за відсутності витрат на обслуговування боргу;

- операційний дефіцит - це первинний дефіцит, у розрахунку якого процентні платежі за державним боргом скориговані на темпи інфляції.

8. На основі дослідження взаємозв'язків між бюджетними дефіцитами та гіперінфляцією в 1990-х роках було розроблено концепцію нового виду бюджетного дефіциту - віртуального. Віртуальний дефіцит - це дефіцит, який був би за нульових темпів інфляції і повного фінансування урядом запланованих у бюджеті видатків. Реальний дефіцит стає "віртуальним", або прихованим, завдяки бюджетним неплатежам.

9. Залежно від зв'язку з економічним циклом виділяють такі види бюджетного дефіциту:

- циклічний бюджетний дефіцит - це дефіцит, який виникає під час циклічного економічного спаду і скорочення внаслідок цього бюджетних доходів;

- структурний дефіцит - це різниця між фактичними бюджетними видатками і сумою доходів, яка була б отримана бюджетом в умовах повної зайнятості за існуючої системи оподаткування.

Застосування в аналізі циклічних показників бюджетного дефіциту дає змогу виділити ту частку дефіциту, яка виникла внаслідок циклічного спаду, і той дефіцит, який виник через політичні заходи, ухвалені державою. За допомогою зазначених показників також можна оцінити, чи є політика, яку проводить уряд, проциклічною чи антициклічною.

Отже, можна зробити висновки, що дефіцит бюджету означає перевищення видатків над доходами, характеризує його незбалансованість і виникає на основі дії різних чинників -- як об'єктивних, так і суб'єктивних. Загальновідомий чинник дефіциту бюджету -- не що інше, як неможливість держави забезпечити наповнення бюджету необхідними доходами. Причиною цього можуть бути спад виробництва, високий рівень собівартості виробництва товарів, потреби у новітньому обладнанні та реконструкції виробництва за рахунок впровадження нових технологій, незбалансування економіки, а в цілому зниження ефективності господарювання. Другим чинником бюджетного дефіциту є непомірне зростання видатків без урахування фінансових можливостей. Причому витрати провадяться незважаючи на їх доцільність й ефективність. Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і ліквідувати дефіцит бюджету, якщо не будуть вжиті дійові заходи щодо різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами, а це потребує жорсткого режиму економії коштів, який повинні провадити всі владні і управлінські структури.

1.2 Державний бюджет в економічній системі держави

Ринкова модель економіки, а також усі без винятку інші моделі не можуть існувати й розвиватися без втручання держави в процеси розподілу й перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві. Для цього використовуються фінанси, а бюджет с конкретною формою реалізації функцій держави. З розвитком цивілізації бюджет стає унікальним інструментом здійснення економічної політики, не лише за ринкових умов, а й у тоталітарних, монархічних та інших системах. В ньому сконцентровані інтереси держави, підприємців і населення. Між ними ведеться постійна боротьба за задоволення власних потреб. Об'єктом цих інтересів завжди є валовий внутрішній продукт, власне напрямки та методи його розподілу й перерозподілу.

Бюджет, в основному, відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

Державний бюджет - основний метод державного фінансового регулювання. Він передбачає забезпечення поділу й перерозподілу ВВП між регіонами держави, галузями економіки, виходячи зі стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, тому державі необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів. Саме за допомогою цього методу визначають розміри платежів до бюджету, обсяги бюджетного фінансування? обчислюють фінансові ресурси, що перерозподіляються між окремими видами бюджетів.

У кожній країні основу державних фінансів становить бюджет, а точніше - бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджет відповідних адміністративних одиниць. Як економічна категорія бюджет відображає фінансові відносини щодо формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів держави. За його допомогою створюються умови для реалізації соціальних програм, програм з охорони навколишнього середовища, стимулювання науково-технічного прогресу, вирішення структурних проблем, забезпечення оборонної та інших функцій. Відповідно, і нормальне функціонування господарського механізму неможливе без удосконалення бюджетних відносин, без послідовного проведення науково-обґрунтованої фінансової політики, без наявності ефективної системи управління бюджетним процесом.

Бюджетні відносини виникають між державою й суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в процесі мобілізації та використання грошових ресурсів, які необхідні для виконання функцій держави - економічної, соціальної, управлінської та оборонної.

Сукупність грошових відносин держави з підприємствами, організаціями, населенням, а також між органами державної влади щодо створення та використання на суспільні потреби основного централізованого фонду формує економічний зміст бюджетних відносин. Суть бюджету, як і будь-якої економічної категорії, проявляється в його функціях. Суспільне призначення бюджетних відносин полягає в:

- формуванні головного загальнодержавного фонду грошових ресурсів (у процесі реалізації цієї функції забезпечується концентрація фінансових ресурсів у бюджетній системі держави);

- використанні засобів загальнодержавного грошового фонду (ця функція реалізується в процесі цільового використання бюджетних засобів);

- здійсненні контролю за рухом бюджетних ресурсів. Централізація засобів має важливе економічне й політичне значення,

оскільки мобілізовані доходи є одним із основних знарядь втілення в життя державних програм. Це дає змогу маневрувати ресурсами, концентрувати їх на вирішальних ділянках економічного й соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни.

При переході до ринкових відносин державний бюджет зберігає свою важливу роль. Але методи його впливу на суспільне виробництво і сферу соціальних відносин змінюються. Кошти державного бюджету передусім повинні направлятися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, збільшення науково-технічного потенціалу, прискорення соціального розвитку і соціальний захист населення.

Важлива роль державного бюджету не обмежується фінансуванням матеріальної сфери виробництва. Бюджетні ресурси направляються також і на невиробничу сферу (освіту, охорону здоров'я, культуру та ін.). За рахунок бюджетних та позабюджетних фондів фінансуються підприємства та організації соціально-культурного призначення. Ці видатки мають велике значення, оскільки дають змогу державі розвивати освіту, культуру, охорону здоров'я, соціальний захист населення. Видатки бюджету на соціально-культурні заходи мають не тільки соціальне, а й економічне значення, оскільки вони є найважливішою частиною затрат на відтворення робочої сили і підвищують матеріальний та культурний рівень життя населення.

Отже, можемо зробити висновки, що бюджет, будучи дуже складним і багатогранним явищем, повинен розглядатися з декількох сторін: як ланка державних фінансів, як централізований фонд фінансових ресурсів, як фінансовий план держави. Економічна категорія -- бюджет виражає взаємозв'язок, що виникає між державою та іншими учасниками суспільного виробництва в процесі розподілу та перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом створення централізованого та децентралізованих фондів фінансових ресурсів і їх використання на цілі розширеного відтворення та підвищення рівня життя суспільства. Головне призначення бюджету -- регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

1.3 Нормативно-правова база бюджетного дефіциту

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, відповідно до ст. 4 Бюджетного кодексу України є:

1) Конституція України із змінами № 1-рп/2016 від 15.03.2016);

2) Бюджетний кодекс України із змінами № 1801-VIII від 21.12.2016;

3) Закон про Державний бюджет України на 2017 рік № 1801-VIII від 21.12.2016;

4) інші закони, що регулюють бюджетні відносини, передбачені ст. 1 Бюджетного кодексу України;

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України;

6) нормативно-правові акти органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу;

7) рішення про місцевий бюджет;

8) рішення місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного кодексу.

Першою в системі нормативно-правових актів, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є Конституція. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй.

Статті 95-98 Конституції України присвячені регулюванню бюджетних відносин, зокрема засадам побудови бюджетної системи, бюджетному процесу та контролю за виконанням бюджету. Стаття 95 визначає, що Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

Бюджетний кодекс України регулює відносини в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів, звітування за їх виконання та контроль за додержанням бюджетного законодавства. В Бюджетному Кодексі також визначає питання про правові засади утворення та погашення державного та місцевого боргу. Кодекс набув чинності 01.01.2011 року.

Частиною третьою статті 33 Бюджетного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України не пізніше 1 квітня року, що передує плановому, розглядає та схвалює проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і в триденний строк подає до Верховної Ради України, яка його розглядає за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

Згідно статті 2 Бюджетного Кодексу України, бюджетний дефіцит являє собою перевищення видатків бюджету над його доходами. В ідеалі бюджет будь-якого рівня бюджетної системи держави має бути збалансований.

В Україні законодавчо передбачена можливість і право відповідного представницького органу затверджувати бюджет з дефіцитом [1ст.2п.17;ст.14;ст.72]. Це право поширюється виключно на Державний бюджет, міські бюджети. Згідно з п.3ст.72 Бюджетного кодексу, затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається. Прийняття бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування.

Бюджетне законодавство України ґрунтується на конституційному положенні про те, що бюджетна система України будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (стаття 95 Конституції України).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, виконанням і контролем за їх здійсненням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Однією із стадій бюджетного процесу є виконання бюджету. Нормативно-правове забезпечення цієї стадії бюджетного процесу у відповідності з вимогами законодавства є важливою передумовою законного та ефективного використання державних фінансових ресурсів.

Виконання Державного бюджету України, як одна із стадій бюджетного процесу, як свідчить аналіз матеріалів контрольних заходів Рахункової палати, проходить із численними порушеннями чинного законодавства і супроводжується неефективним управлінням та використанням бюджетних коштів.

Забезпечення виконання Державного бюджету України відповідно до пункту 6 частини першої статті 116 Конституції України та статті 47 Бюджетного кодексу України покладено на Кабінет Міністрів України, а здійснення загальної організації, управління та координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету - на Міністерство фінансів України.

Постанови Кабінету Міністрів України є найчисленнішими з усіх джерел бюджетного законодавства. Саме постановами Кабінету Міністрів згідно з положеннями Бюджетного Кодексу визначається порядок:

- складання, розгляду, прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконання бюджету;

- перерахування міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетом, тощо.

Досить важливим джерелом бюджетного законодавства є нормативно- правові акти органів виконавчої влади, а саме Міністерства фінансів України, Державної Казначейської служби України, Державної фіскальної служби України, Державної фінансової інспекції України. Поряд з цим слід зазначити, що до джерел бюджетного законодавства слід віднести акти Президента України, Національного банку України, рішення місцевих рад.

Отже, можемо зробити висновки, що бюджетне законодавство України побудоване за принципами, визначеними у Конституції України, які полягають у верховенстві закону та незалежності окремих ланок бюджетної системи країни, що будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

2. Аналіз стану та динаміки бюджетного дефіциту в Україні

2.1 Аналіз динаміки бюджетного дефіциту України 2013-2016 р.р

Практично весь час існування України як незалежної держави, мало місце перевищення видатків державного бюджету над його доходами. Але останнім часом ця проблема набула найбільшої гостроти. Динаміка дефіциту Державного бюджету України повторює тенденцію зміни фактичного співвідношення його дохідної та видаткової частин. Доцільно звернути увагу на те, що практично жодного року фактичні параметри бюджетного дефіциту не відповідали його граничним обсягам, що встановлювалися у Законі України «Про Державний бюджет на відповідний рік».

Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні стали зниження виробництва, ефективності функціонування галузей економіки й підприємств, невиважена соціально-економічна політика, що зумовили зменшення обсягів валового внутрішнього продукту й національного доходу. Це природно зумовило скорочення величини фінансових ресурсів у державі, що й відобразилось на показниках бюджету у вигляді довгострокового дефіциту.

Динаміку бюджетного дефіциту в Україні в 2013-2016 р.р. наведено на мал.2.1.

Мал. 2.1 Динаміка бюджетного дефіциту України в 2013-2016 р.р

Як видно з мал.2.1, рівень дефіциту в 2014 році зріс на 13,4 млн.грн., в 2015 році знизився на 32,9 млн. грн. та виріс в 2016 році на 24,9 млн.грн.

Дефіцит загального фонду державного бюджету за 2014 р. становив 78,1 млрд. грн., що на 10,4 млрд. грн. менше за аналогічний показник минулого року. Дефіцит спеціального фонду становив 16,9 млрд. грн. порівняно з минулорічним профіцитом у сумі -0,5 млрд. грн. Дефіцит спеціального фонду утворився в результаті випуску ОВДП понад обсяги, затверджені законом про державний бюджет України на 2014 р., у сумі 18,0 млрд. грн.

Кабінет Міністрів України виконував закон про Державний бюджет України на 2015 рік в умовах суттєвої девальвації гривні та галопуючої інфляції, що при падінні економіки стали основними чинниками перевиконання плану доходів державного бюджету. Зазначене сприяло проведенню видатків державного бюджету на досить високому рівні за останні роки та з меншим, ніж планувалося, дефіцитом.

У 2015 році річний плановий показник дефіциту державного бюджету зі змінами, що включав коригування граничного обсягу дефіциту за спеціальним фондом, внесеними розпорядниками бюджетних коштів, становив 78,6 млрд. гривень. Фактично Державний бюджет України був виконаний із дефіцитом у сумі 45,2 млрд. грн., що становить 57,4 відсотка річного планового показника зі змінами. Рівень дефіциту державного бюджету у 2015 році на 32,9 млрд. грн. менше фактичного показника дефіциту державного бюджету за 2014 рік (78,1 млрд. гривень).

Отже, можемо зробити висновки, що існує стрімке, щорічне зростання обсягу дефіциту держбюджету України, що негативно позначається на соціально-економічному розвитку держави. Наслідком такого явища, являється неконтрольоване збільшення видатків та недоотримання доходів. До факторів, які впливають на недоотримання доходів відносять: неефективність податкової системи, значна частина тіньової економіки на території нашої держави, проблема визначення бази оподаткування

2.2 Аналіз джерел фінансування дефіциту в Україні за 2013-2016 р.р

Неефективний механізм залучення позик, як джерела фінансування дефіциту основного фінансового плану України, та непродуктивне їх використання призвели до стрімкого зростання державного боргу, концентрації платежів щодо його обслуговування й погіршення показників, що характеризують стан боргової безпеки держави.

В Україні впродовж останніх років спостерігається зростання обсягу фінансування дефіциту державного бюджету (додаток 1).

Дефіцит спеціального фонду в 2014 році утворився в результаті випуску облігації внутрiшньої державної позики понад обсяги, затверджені законом про державний бюджет України на 2014 р., у сумі 18,0 млрд. грн. Зазначені облігації внутрiшньої державної позики були випущені для: спрямування коштів на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам для компенсації різниці в тарифах (на суму 11,1 млрд. грн.); відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 січня 2014 р. (на суму 6,9 млрд. грн.). Обсяги запозичень до державного бюджету в 2013 р. збільшилися на 46,5% порівняно з 2012 р. Зі 160,9 млрд. грн. запозичень на внутрішньому ринку було залучено 109,0 млрд. грн., на зовнішньому ринку - 51,9 млрд. грн.

До загального фонду державного бюджету було спрямовано 156,9 млрд. грн., включаючи випуск облігацій внутрiшньої державної позики на поповнення статутного капіталу компаній «Нафтогаз України», «Аграрний фонд», «Українське Дунайське пароплавство», «Ощадбанк». Із загального обсягу запозичень до загального фонду державного бюджету у 2014 р. випущено ОВДП для збільшення статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» на суму 96,6 млрд. грн., ПАТ «Ощадбанк» на суму 11,6 млрд. грн., ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на суму 5,0 млрд. грн. та для обміну на такі облігації векселів, виданих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, на суму 10,1 млрд. грн.

Зокрема, у 2014 році, як і в попередні роки, значна частина зовнішніх та внутрішніх запозичень спрямовувалась на здійснення видатків споживання загального фонду Державного бюджету України й погашення боргових зобов'язань. При цьому, капітальні видатки та надання кредитів становили лише 3,1 млрд. грн., або 5,1% обсягу видатків, що були профінансовані за рахунок дефіциту бюджету

Державних запозичень у 2015 році здійснено на суму 514,1 млрд. гривень. Державні зовнішні запозичення за 2015 рік становили 415,1 млрд. грн., з яких 280,2 млрд. грн. - відображення реструктуризації державного та гарантованого державою боргу відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 11.11.2015 № 912; 6,3 млрд. грн. - надходження коштів на впровадження спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів, 128,5 млрд. грн. - надходження від кредитів та випуску облігацій зовнішньої державної позики з метою фінансування державного бюджету. У 2015 році в рамках співпраці з Міжнародним валютним фондом за Програмою розширеного фінансування (EFF) на підтримку державного бюджету було спрямовано близько 2,6 млрд. дол. США. Державні внутрішні запозичення за 2015 рік дорівнювали 99,0 млрд. грн., з яких: 75,0 млрд. грн. становили випуски облігацій внутрішньої державної позики відповідно до статей 16, 17, 19 закону про державний бюджет: на надання кредиту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (41,5 млрд. грн.); для капіталізації НАК «Нафтогаз України» (29,7 млрд. грн.); для капіталізації ПАТ АБ «Укргазбанк» (3,8 млрд. грн.); 23,9 млрд. грн. - безпосередньо для фінансування державного бюджету.

В рамках імплементації програми співробітництва України та МВФ «Механізм розширеного фінансування» протягом 2015 року проведено реструктуризацію частини державного та гарантованого державою зовнішнього комерційного боргу України за 13 випусками єврооблігацій на суму близько 15 млрд. дол. США та оформлення облігаціями зовнішньої державної позики місцевого зовнішнього боргу Київської міської ради на суму близько 0,5 млрд. дол. США.

При цьому неможливим є визначення одного із джерел фінансування бюджету - вільного залишку бюджетних коштів (перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду), оскільки у законі про державний бюджет на 2015 рік не затверджено оборотного залишку бюджетних коштів (частина залишку коштів загального фонду бюджету в розмірі не більше 2 % планових видатків загального фонду, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів), що не узгоджується з вимогами частини третьої статті 14 та пункту 7 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України. Практичне застосування вказаної норми можливе лише у разі встановлення абсолютної величини оборотного залишку бюджетних коштів.

Спостерігається подальше збільшення розриву між обсягами запозичень та погашення боргу (мал. 2.2), що може призвести до посилення боргового навантаження на бюджет у майбутньому.

Мал. 2.2 Порівняння обсягів запозичень до державного бюджету та погашення державного боргу за 2012-2015 рр

Для фінансування державного бюджету у 2015 році залучено 240 млрд 789,7 млн грн, що на 25,5 відс. менше, ніж у попередньому році, що спричинено меншим на 88 млрд 791,6 млн грн, або 27,5 відс., обсягом надходжень від державних запозичень в 2015 році, ніж в 2014 році (таблиця 4). При цьому переважали дешевші за обслуговуванням (менша відсоткова ставка/дохід), однак враховуючи значні валютні коливання - більш ризиковані зовнішні запозичення - 57,7 % державних запозичень.

Залишок бюджетних коштів, що обліковується на рахунках державного бюджету, за 2015 рік збільшився на 14 млрд 217,0 млн грн, або 38,3 відс., і на 01.01.2016 становив 51 млрд 310,3 млн грн, при цьому загального фонду - збільшився на 26 млрд 79,8 млн грн - до 26 млрд 154,1 млн грн, спеціального фонду - зменшився на 11 млрд 862,8 млн грн - до 25 млрд 156,2 млн грн внаслідок передачі із спеціального фонду до загального частини залишку коштів у сумі 12 млрд 420,2 млн гривень.

При цьому неможливим є визначення одного із джерел фінансування бюджету - вільного залишку бюджетних коштів (перевищення залишку коштів загального фонду бюджету над оборотним залишком бюджетних коштів на кінець бюджетного періоду), оскільки у законі про державний бюджет на 2015 рік не затверджено оборотного залишку бюджетних коштів (частина залишку коштів загального фонду бюджету в розмірі не більше 2 відс. планових видатків загального фонду, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів), що не узгоджується з вимогами частини третьої статті 14 та пункту 7 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України. Практичне застосування вказаної норми можливе лише у разі встановлення абсолютної величини оборотного залишку бюджетних коштів.

Отже, можемо зробити висновки, що фінансування державного бюджету, зокрема покриття дефіциту, погашення державного боргу і придбання цінних паперів для підтримки діяльності окремих суб'єктів господарювання, здійснювалося переважно за рахунок державних запозичень, частка яких у загальній сумі надходжень до державного бюджету становила 30,1 %.

2.3 Аналіз впливу бюджетного дефіциту на фінансову безпеку України

Дефіцит бюджету фінансується за рахунок боргових запозичень. Існує тісний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту й державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, у свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і збільшує бюджетний дефіцит. У цьому випадку виникає боргова циклічність: бюджетний дефіцит - державні запозичення - державний борг - платежі за боргом - бюджетний дефіцит

Протягом останніх років спостерігається стрімке зростання як внутрішнього, так і зовнішнього боргу. Для стримування темпів економічного зростання використовується зовнішній борг держави. Державне регулювання економікою вимагає від уряду певних дій щодо управління зовнішнім державним боргом.

Динаміка державного боргу України представлена на мал.2.3. Державний зовнішній борг 2015 року склав 825 860 млн грн., а державний внутрішній борг - 508 001 млн грн. Загальна заборгованість України склала 1 571 766 млн грн.

Мал. 2.3 Динаміка державного внутрішнього та зовнішнього боргу

Якісною характеристикою боргової безпеки держави, на стан якої, в значній мірі, впливає боргове фінансування бюджетного дефіциту, є визначення боргового тягаря і рівня платоспроможності. Для оцінки даних параметрів в світовій практиці використовується близько двох десятків показників-індикаторів і ще більша кількість їх граничних (порогових) значень.

При цьому, офіційними показниками рівня боргової безпеки України, які передбачені «Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України», затвердженої Наказом Міністерства економіки України №60 від 02.03.2007 року є: відношення загального обсягу державного боргу до ВВП; відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів та послуг; відношення сукупних платежів за державним боргом до доходів державного бюджету; тощо (див. дод.Б).

Одним із основних індикаторів стану боргової безпеки країни є показник, що відображає відношення загального обсягу державного боргу до ВВП і характеризує здатність країни-боржника залучати позикові ресурси й своєчасно обслуговувати свою боргові зобов'язання не порушуючи при цьому нормальний хід відтворювального процесу. У статті 18 «Граничні обсяги державного (місцевого) боргу та державних (місцевих) гарантій» Бюджетного кодексу України регламентовано, що «…загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60% річного номінального обсягу валового продукту України»

До 2014 року в Україні значення даного індикатора не перевищувало пороговий показник (дод.Б). Проте, уже за підсумками 2015 року відношення державного прямого та гарантованого державою боргу до ВВП становило 79,4%, що є найвищим значенням за всю історію незалежності й свідчить не лише про високу ймовірність поглиблення боргової кризи, а й про виняткову актуальність пошуку напрямів оптимізації боргової політики держави.

Зростання державного та гарантованого державою зовнішнього боргу з 300,28 млрд. грн. або 37,6 млрд. дол. США (51,4% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) в 2013 році до 1042,3 млрд. грн. або 43,4 млрд. дол. США (78,0% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) у 2015 році в значній мірі було обумовлено девальвацією національної грошової одиниці щодо американської валюти, яка за 2014 - 2015 роки знецінилась на 200,4% (з 7,99 грн. за долар США до 24,00 грн. за долар США).

Як свідчать дані дод.Б, негативні тенденції спостерігаються і в динаміці показника рівня зовнішньої заборгованості на одну особу. За останні вісім років рівень зовнішньої заборгованості на одну особу в Україні зріс на 605,2 дол. США й у три рази перевищує пороговий показник (табл. 2.2). Таке динамічне зростання значення даного індикатора боргової безпеки зумовлене не лише збільшенням абсолютної величини прямого та гарантованого державного зовнішнього боргу, але і несприятливою демографічною ситуацією в країні та скороченням чисельності населення, у зв'язку з окупацією Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Тому, за таких умов, подальша політика активного залучення позик у міжнародних фінансових організацій, іноземних комерційних банків і фінансових установ, урядів іноземних держав та шляхом розміщення державних цінних паперів на міжнародних фінансових ринках призведе до подальшого перенесення боргового тягаря на майбутні покоління і, як наслідок - посилення соціальної напруги в суспільстві.

Отже, можемо зробити висновки, що неповне здійснення запланованих видатків і надання кредитів при перевиконанні доходів спричинило виконання державного бюджету за 2015 рік з дефіцитом, що менший від затвердженого його граничного на 40,5 %. і передбаченого планового обсягів - на 42,6 %. Проте невиважена політика боргового фінансування хронічного дефіциту Державного бюджету України, що проводилась упродовж останнього десятиліття призвела до занурення у боргову кризу, проявами якої є зростання до загрозливих параметрів боргового навантаження і висока ймовірність суверенного дефолту. Тому, підвищення рівня боргової безпеки України вимагає оптимізації не лише боргової, але і фіскально-бюджетної політики.

3. Проблеми зниження бюджетного дефіциту в Україні та шляхи його скорочення

3.1 Проблеми зниження бюджетного дефіциту в Україні

В Україні серед основних причин зростання державного боргу є постійний дефіцит державного бюджету та дефіцит платіжного балансу країни, оскільки з метою покриття того самого бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях використовуються державні запозичення, а також залучаються кошти міжнародних фінансових організацій.

Зміна державного боргу є одним із факторів, що впливають на динаміку бюджетного дефіциту з певним часовим лагом. Наприклад, зростання дефіциту вимагає додаткових позикових джерел покриття, що, своєю чергою, викликає зростання витрат на обслуговування державного боргу і здебільшого призводить до зростання бюджетного дефіциту.

Також причиною виникнення бюджетного дефіциту може бути і сам бюджетний дефіцит. Окрім циклічних спадів, тривале активне застосування бюджетного дефіциту як важеля податково-бюджетної політики вилилося в розбудову масштабних державних боргів провідних країн світу. При цьому зростання процентних ставок спричинило швидке збільшення витрат на сплату процентів за державним боргом.

Державні видатки з обслуговування боргу перетворилися на вагому статтю бюджетних видатків, поглиблюючи негативну розбалансованість бюджету. Хронічні бюджетні дефіцити зумовили і «хронічне» їх позикове фінансування - застосування методу рефінансування державного боргу. Інакше кажучи, бюджетні дефіцити, з одного боку, стали причиною зростання державного боргу, а з іншого - завдяки фінансуванню дефіцитів цей борг обслуговується і погашається. Сформувалася свого роду боргова спіраль, яка перетворила бюджетний дефіцит через обслуговування державного боргу на причину бюджетного дефіциту: бюджетний дефіцит - державні запозичення - державний борг - платежі за боргом - бюджетний дефіцит.

Удосконалення методів погашення дефіциту бюджету повинно здійснюватися виходячи з необхідності розвитку виробництва; скорочення дефіциту бюджету, зростання інвестицій та доходів, а кінцевою метою їх впровадження повинна бути стабілізація і розвиток економіки України.

Таблиця 3.1

Наслідки використання методів погашення дефіциту бюджету

Метод	Позитивні наслідки	Негативні наслідки
Запозичень	Розвиток виробництва	Фінансування видатків
Скорочення видатків	Скорочення дефіциту	Погіршення фінансування бюджетних установ
Емісійний	Короткострокове залучення інвестицій	Інфляція
Податковий	Зростання доходів	Спад виробництва
Інвестиційний	Стабілізація і розвиток економіки	Скорочення видатків
Інфляційний	Можливість інвестицій	Дестабілізація економіки

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується відразу декілька задач, причому не тільки фіскального, але й економічного характеру: скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень, розширюється база для виробництва товарів і послуг, з'являється новий платник податків, в наслідок чого збільшуються дохідні надходження в бюджет, поліпшується стан платіжного балансу.

Слід також зазначити, що дефіцит Державного бюджету є одним із найважливіших факторів забезпечення економічної безпеки країни. Для бюджетної практики в Україні накладання самообмежень є новим. Однак, при складанні головного кошторису країни його намагаються дотримуватись, хоча зазначена норма не є прописаною у головному документі, що регламентує бюджетний процес - Бюджетному кодексі України.

Сьогодні Уряд України об'єктивно не має можливостей для проведення експансійної бюджетної політики і включення потужних фіскальних стимулів, спрямованих на піднесення економічної активності в період кризи. Тому, допускаючи значний дефіцит бюджету, Уряд змушений залучати політично обумовлені позики офіційних кредиторів або ж вдаватися до емісійного фінансування дефіциту, руйнуючи останні опори фінансової стабільності.

Головною проблемою дохідної частину бюджету є великі сподівання уряду на податкові надходження, зокрема непрямих податків - ПДВ (39,9% сукупних доходів), акцизні збори - 15,5% та на доходи від приватизацій, продажу конфіскованого майна. У цьому випадку податки виконують не стимулюючу функцію, а тільки фіскальну, що не сприятиме активізації економічної діяльності, інвестиційної привабливості та відповідно призведе до зменшення ВВП.

Бюджет за видатковою частиною є соціальним, адже 23,4% витрат державного бюджету - соціальний захист та забезпечення, зокрема фінансування Пенсійного фонду України становить 21,6% від сукупних бюджетних видатків. В той же час фінансування економічної діяльності обмежується лише 5,4% сукупних витрат, що свідчить про відсутність важелів стимулювання економічного розвитку та поглибленню стагнації національної економіки.

Проект Державного бюджету на 2017 рік сформовано з дефіцитом, який зростатиме за рахунок збільшення державного боргу. Дефіцит державного бюджету зумовлено відсутністю ефективної політики бюджетного планування, невідповідністю видаткової та дохідної частин державного бюджету.

Для покращення сфери управління державним боргом урядом України було здійснено:

1. Верховна Рада України прийняла Закони України «Про зміни до Державного бюджету України на 2015 рік», «Внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», що дає можливість покрити частково дефіцит Фонду у розмірі 3,9 млрд. грн.

2. Для зменшення ризиків державного бюджету було введено ліміт у 5 % на видачу державних гарантій відносно доходів загального фонду державного бюджету.

3. З метою зменшення витрат на газозабезпечення (НАК «Нафтогаз України») було підвищено роздрібні ціни на газ для домогосподарств (в середньому 285 %) та теплову енергію (в середньому на 67 %), також впровадження субсидій для компенсації підвищення тарифів.

Але, все ще існують важливі питання, які не вдасться вирішити лише завдяки механізмом впровадженим урядом України. Необхідно створити стабільну економічну ситуацію у державі.

Таким чином, фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних його способів. Структура джерел фінансування не є сталою. Це пояснюється значним коливанням обсягів надходжень від приватизації державного майна, вартості коштів, що залучаються, вартості позик та залишків коштів, що спрямовуються на покриття дефіциту, а також здійснення запозичень у значних обсягах протягом аналізованого періоду. За рахунок внутрішніх джерел не завжди можна покрити існуючий розрив між доходами та видатками. Щодо зовнішніх, під час світової фінансової кризи, актуальним є запозичення з міжнародних фінансових інститутів. Наявність внутрішніх і зовнішніх позик збільшує величину державного боргу.

Отже, можемо зробити висновки, що бюджетний дефіцит на сьогоднішній день досить актуальне та складне явище. Він являє собою перевищення видатків держбюджету над його доходами та є показник негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці. На дефіцит бюджету впливають багато причин, головна з яких - неефективність податкової та фіскальної політики держави.

3.2 Шляхи скорочення дефіциту бюджету в Україні

Теоретично вирішити проблему дефіциту досить просто - збільшити податки або інші доходи, скоротити витрати. Насправді ж все набагато складніше: збільшувати податки або недоцільно, або неможливо, а скорочувати витрати також неможливо, оскільки вони і так досягли критичного мінімуму. Тому останнім часом система дефіцитного фінансування є досить звичайною практикою в країнах з різними фінансовими можливостями.

На практиці застосовуються два методи подолання бюджетного дефіциту: емісійний і беземісійний.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту пов'язаний з використанням грошово-кредитної емісії. Такий метод вважається недостатньо ефективним, оскільки може негативно вплинути на економічну ситуацію в країні. Більш обґрунтованим вважається вирішення проблеми бюджетного дефіциту неемісійним методом за рахунок внутрішніх джерел, шляхом збільшення податків чи інших доходів або скорочення видатків.