Податок на багатство: досвід і практика справляння у Франції

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Податок на багатство: досвід і практика справляння у Франції

Свердан М.М.

Анотація

Розкрито економічний зміст податку на багатство. Розглянуто передумови запровадження податку на багатство. Визначено специфіку функціонування податку на багатство в умовах ринкової економіки. Досліджено особливості функціонування та адміністрування податку на багатство в країнах з розвинутою ринковою економікою. Проаналізовано характер функціонування податку на багатство у Франції.

Ключові слова: багатство, податок на багатство, оподаткування багатства, доходи, оподаткування доходів, оподаткування розкоші.

Податки завжди виступали головним способом акумуляції державних доходів, потрібних для фінансування суспільних потреб. Можливості наповнення бюджету держави податковими доходами визначаються як загальним соціально-економічним станом в країні в цілому, так і фінансово-майновим становищем та податковою платоспроможністю окремих категорій потенційних платників податків. На цій основі формуються податкові системи.

Сучасні податкові системи є доволі динамічними і завжди перебувають в стані трансформації - як в цілому, так і в розрізі певних груп податків або й окремих видів податків, а також їх окремих елементів. Істотна переорієнтація податкової системи досягається також при зміні бази оподаткування за рахунок складу платників податків, об'єктів оподаткування тощо. Водночас, може зміщуватись внаслідок цього й акцент оподаткування через перекладання податкового тягаря між платниками податків.

Ефективно функціонують податкові механізми у ринково розвинених країнах. При цьому, чим більш економічно розвинутою є країна, тим більш розгалуженою є податкова система держави, яка включає сукупність різних за своїм функціональним призначенням податків. Акцент податкового навантаження може зміщуватись в бік оподаткування споживання або дохідно-майнового оподаткування. Система дохідно-майнового оподаткування може бути більш жорсткою у контексті перенесення тягаря оподаткування і здебільшого вона стосується податків на доходи та майно громадян. Кожний податок із цієї групи має свою специфіку.

Специфічним за своєю природою й механізмом функціонування є також податок на багатство. Сутність податку на багатство можна інтерпретувати як елемент дохідно-майнового оподаткування громадян. Проте щодо доходів і майна податок на багатство має своєрідне відношення. Економічний зміст податку на багатство полягає у володінні особою різною власністю (майном - рухомим, нерухомим, інвестиціями - реальними, нематеріальними тощо). Тобто, високий рівень доходів громадян не є безпосереднім предметом й ознакою багатства та підставою для ініціювання податку на багатство, оскільки в його основі міститься виключно сукупний обсяг приватної власності. Отже, до уваги береться не факт одержання значних доходів, а їх наслідок - використання, що проявляється через їх капіталізацію чи придбання різного майна. Податок на багатство накладається на сукупний обсяг майна (власності), що розраховується як “чиста вартість активів”. При цьому, платниками податку на багатство є лише громадяни - фізичні особи, які досягають високого рівня фінансово-майнового становища та становлять як заможний прошарок суспільства, так і особливу категорію платників податків. Очевидно, що доходи не мають прямого відношення до податку на багатство, оскільки фактично вони не виступають частиною об'єкта оподаткування (як окремий елемент не включаються в оподатковувану базу нарахування податку), а є лише джерелом фінансування податку на багатство при його сплаті. Для обчислення об'єкта оподаткування до податкової бази враховуються не виключно окремі види приватної власності, а їх загальний обсяг. Таким чином, первинний елемент для ініціювання податку на багатство - об'єкт оподаткування, що визначається як “чиста вартість активів” (сукупні активи за мінусом зобов'язань) [1].

Основними рисами, що характеризують податок на багатство та суттєво відрізняють його від інших податків, є: (1) платники - громадяни; (2) стягнення відбувається у контексті особистого оподаткування; (3) виступає як логічне продовження майнового оподаткування; (4) справляння здійснюється як правило (аналогічно особистому прибутковому податку та майновим податкам в більшості країн світу) також на прогресивній основі; (5) накладається на сукупний обсяг власності [2].

Постановка проблеми. Конструкцію податкової системи потрібно констатувати як набір компонент - податків, кожний з яких має власну концепцію, ознаки та функції. Податок на багатство володіє рядом специфічних властивостей та функціональним характером. В загальній системі оподаткування доходів і майна громадян податок на багатство займає особливе місце, що надає йому екстраординарного значення.

В основі податку на багатство перебуває концентрація багатства та власності, що нагромаджується як результат одержання громадянами високих доходів внаслідок їх інвестування. Це передбачає володіння різноманітною власністю.

Актуальність проблематики питань соціально-економічного та фінансово-економічного характеру дозволяють констатувати, що податок на багатство є доволі ефективним та суспільно прийнятним, а його впровадження є важливим у контексті забезпечення соціальної стабільності [3].

Аналіз останніх джерел та публікацій. Податок на багатство безпосередньо пов'язаний з володінням громадянами різноманітним майном, тому дослідження мають відношення до різних об'єктів приватної (особистої) власності, що перебувають в розпорядженні конкретних індивідуумів.

Податок на багатство справляється у контексті особистого дохідно-майнового оподаткування, проте виступає окремим фіскальним інститутом в цій групі податків. На сьогоднішній день ця форма оподаткування найменш досліджена. Хоча досвід використання податку на багатство є доволі тривалим - при цьому, не тільки в економічно розвинутих країнах, але й в інших багатьох країнах світу. Особливо його популярність проявилась в країнах Західної Європи та Латинської Америки. Тобто, у світі вже давно ефективно функціонують як системи оподаткування доходів та споживання, так і категорія податків на приватну власність. Набутий досвід податкової практики є корисним для країн, де відсутні тривалі традиції оподаткування або податкові системи перебувають на стадії становлення чи в стані кардинальних ринково орієнтованих трансформацій. З фіскальної позиції, приватна власність - необхідний та вигідний для держави елемент ринкової економіки. Податок на багатство є унікальною формою комплексного фіску на приватну власність в сукупному обсязі. В сучасних умовах податок практично на будь-який об'єкт приватної власності не зовсім логічно та раціонально інтерпретується як податок на багатство, оскільки об'єкт оподаткування є зовсім іншим в кожному випадку.

Для вітчизняної фінансової науки податок на багатство є принципово новим. Ґрунтовні дослідження у цій сфері фактично відсутні. Перші спроби виявлення сутності податку на багатство, його характерної специфіки були здійснені в авторських дослідженнях [2; 4]. Значна частина країн світу та особливо країн Західної Європи мають вже довготривалий досвід справляння податку на багатство. Сьогодні податок на багатство функціонує у Франції, Іспанії, Ісландії, Індії, Нідерландах, Норвегії, Швейцарії. Водночас, чимало країн Західної Європи здійснили ліквідацію податку на багатство. В 1997 р. податок на багатство був скасований в Австрії і Данії, в 2005 р. - в Люксембурзі та Фінляндії, в 2007 р. - у Швеції. Податок на багатство також стягувався в Аргентині, Греції, Ліхтенштейні.

Незважаючи на те, що тенденція 1990-2000-х рр. засвідчує факт ліквідації податку на багатство, однак, вже у посткризовий період, починаючи з 2010 р., у західноєвропейських країнах знову активізувались процеси відновлення чи введення податку на багатство, хоча сам податок на багатство був скасований ще до фінансової кризи 2008 р. В деяких країнах податок на багатство вже поновлено: в 2010 р. - в Ісландії (скасований - в 2005 р.), в 2011 р. - в Іспанії (скасований - в 2008 р.), також його відновлення передбачалось в Німеччині - в 2014 р. (скасований - в 1997 р.). Податок на багатство у розвинутих країнах, як правило, “запроваджується” щорічно (на новий бюджетний рік), тобто - поновлюється, оскільки визначається як тимчасовий; проте, як засвідчує досвід, функціонує постійно і стягується регулярно [5].

Формування цілей статті. Ціль дослідження полягає у розкритті сутності, особливостей та специфіки функціонування оригінальної форми особистого дохідно-майнового оподаткування - податку на багатство. Вказана тема є принципово новою у вітчизняних дослідженнях, що виражає її проблематичність й актуальність.

Мета дослідження полягає в систематизації наукових доробок, які розкривають податок на багатство та механізм його справляння в одній з найбільш економічно розвинутих західноєвропейських країн - Франції. Завданнями дослідження виступають вивчення передумов введення податку на багатство, його розвитку та сучасного стану.

Виклад основного матеріалу дослідження. В ході еволюціонування податкова система Франції трансформувалась. Франція постійно створювала та вдосконалювала податкову систему, тому на сьогоднішній день вона є доволі досконалою, суспільно адекватною і прийнятною, ринково відповідною.

Трансформація податкових систем Європейського Союзу відбувається постійно. Введення податків відмічається довготривалою роботою на предмет визначення їх доцільності й ефективності. Вказане стосується також й податку на багатство у Франції, де передумови його впровадження та ймовірні наслідки функціонування були ретельно проаналізовані задовго до реального втілення у податкову практику [6; 7].

Слід відмітити, що певна база для аналізу податку на багатство до моменту його введення у Франції вже існувала. Насамперед, це - досвід інших країн світу, де функціонування податку на багатство вже було тривалим [8]. В окремих країнах податок на багатство було введено ще задовго до того, як його було ініційовано у Франції. У Швеції податок на багатство було введено ще в 1947 р.; в Японії податок на багатство в 1953 р. вже було навіть скасовано.

Податкова система Франції визначається і регулюється податковим кодексом - Code Gйnйral des Impфts. Цей документ встановлює статус та характер функціонування податку на багатство - L'impфt de solidaritй sur la fortune (ISF).

Дискусійність щодо запровадження податку на багатство у Франції розпочалася ще в 1914 р. В 1970 -х рр. була проведена значна робота щодо обґрунтування податку на багатство, а в 1978 р. було прийнято рішення стосовно доцільності його створення; в 1982 р. податок на багатство став функціональним [9].

Кожний податок запроваджується на певних підставах і з конкретною метою. Ці ж умови і вимоги стосуються й податку на багатство. Обґрунтуванням доцільності впровадження податку на багатство у Франції постала причина стандартного характеру - не лише факт істотного розшарування суспільства за рівнем доходів та фінансово-майнового становища, але ще більшою мірою наявність певної категорії громадян, які визначаються як особливо заможні. Податок на багатство є унікальним: високий неоподатковуваний мінімум (звільнення) об'єктивно засвідчує доволі високий рівень фінансово-майнового достатку громадян, відображаючи цим як значний обсяг приватної власності, так і вагомий рівень доходів громадян.

Неможливо однозначно стверджувати, що податок на багатство є абсолютно задовільним і цілком достатнім з різних позицій його функціонального призначення. Аналогічно іншим, податок на багатство також вимагає відповідного підтвердження на предмет свого існування. Аналіз податку на багатство проводиться з різних точок зору: (1) доцільність існування [10]; (2) місце у податковій системі держави [11]; (3) роль у формуванні доходів місцевих бюджетів [12].

Податок на багатство входить до складу групи податків на власність, які традиційно є методом мобілізації податкових доходів на регіональному рівні. Звичайно, порівняно з іншими, податки на власність не становлять вагомого фіскального значення, однак їх частка в сукупних податкових доходах досягає понад 8% (табл. 1).

Таблиця 1 Податки на власність у Франції в 1965-2012 рр. (%)