Механізми регулювання непрямих податків в Україні: переваги та недоліки

Науковий керівник - старший викладач Мельник О. І.,

Анотація

У статті розглянуто особливості та механізми регулювання непрямих податків в Україні. Визначені переваги та недоліки механізму їх регулювання.

Ключові слова: фінансова система, податкове регулювання, податки, податок на додану вартість, акцизний збір, пільги, мито.

Постановка проблеми. Фінансова система, охоплюючи відносини з приводу накопичення й використання фінансових ресурсів держави, потребує реформування найважливіших її складників, пов'язаних із формуванням бюджету й позабюджетних фондів. З огляду на те, що головним джерелом формування доходної частини бюджетів в Україні є податки, питання правового регулювання оподаткування відносять до найбільш актуальних. Саме тому на сучасному етапі податкові реформи посідають головне місце у процесах удосконалення ринкових відносин. З урахуванням цього, великого значення набуває процес перебудови податкової системи України, аналіз особливостей правового регулювання податків і зборів. Ефективна система оподаткування - невід'ємна частина економічного комплексу будь-якої сучасної держави. Адже, податки - це не тільки основне джерело надходжень до бюджетів, а й потужний регулятор суспільних пропорцій, гарант соціального захисту громадян і створення сучасної матеріальної основи суверенітету держави й місцевого самоврядування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність теми, пов'язаної з дослідженням механізмів регулювання оподаткування підтверджується науковими публікаціями сучасних українських вчених. Зокрема, їй присвячені роботи: Ю. Іванова, А. Крисоватого, В. Мельника, А. Соколовської, В. Федосова, С. Юрія та ін., які досить багато уваги приділяють удосконаленню регуляторного потенціалу податків в Україні. Проте, не зважаючи на певні досягнення, питання, щодо механізму регулювання непрямих податків потребує подальшого розкриття.

Постановка завдання. Метою дослідження є вивчення теоретичних засад сутності і механізму дії податкового регулювання, його впливу на ефективність економічного розвитку держави в контексті визначення основних соціально-економічних показників та тенденцій розвитку.

Виклад основного матеріалу. Зміна соціально-економічних умов та розвиток національного ринку ведуть до необхідності постійної модернізації механізмів податкового регулювання. У цьому аспекті особливого вдосконалення потребують непрямі податки, оскільки їх конструкція, що застосовується в Україні, має суттєві вади, які часто унеможливлюють отримання очікуваних регулювальних ефектів.

Основна специфіка непрямих податків (універсальних та індивідуальних акцизів, мита) полягає у тому, що в реальних умовах їх платить не той, хто фігурує в юридичних актах держави. Визначені платники здебільшого лише передають державі кошти, отримані від споживачів товарів (робіт, послуг), що стає можливим завдяки механізму справляння непрямих податків, яким передбачається включення їх у вигляді надбавки до ціни. Тому такий вид податків може використовуватися як регулятор цін. Через рівень цін держава здійснює вплив на реальні доходи споживачів. При цьому, непрямі податки дають змогу регулювати платоспроможний попит як невід'ємну складову ринкової рівноваги [2].

За формою впливу податкове регулювання належить до непрямих методів, що базуються на використанні економічних інтересів господарюючих суб'єктів. Так, використовуючи засоби податкової політики, держава створює умови, за яких платникові стає вигідним враховувати інтереси держави в процесі своєї діяльності і нехтувати тим, що таким інтересам не відповідає і стає невигідним для самого економічного суб'єкта.

За рівнем впливу податкове регулювання здійснюється як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. Разом із тим, починаючи з кінця 1990-х років, деякі механізми податкового регулювання набувають характеру регіональних.

За ступенем регламентації податкове регулювання доцільно віднести до нормованих методів державного регулювання, причому, на відміну від інших методів встановлення ставок податків і зборів, за окремим винятком, здійснюється органами законодавчої влади або місцевого самоврядування.

Принципово важливим для підвищення ефективності й дієвості податкової політики є узгодження окремих заходів політики податкового регулювання та політики податкових доходів. Серед них особливої уваги потребує, з одного боку, розв'язання проблеми урізноманітнення напрямів бюджетних витрат, яке фактично призводить до втрати бюджетного контролю, а з другого - цільового призначення окремих видів податків на конкретний вид витрат у структурі бюджетних видатків [3].

Досягнення ефектів застосування непрямих податків відбувається здебільшого через визначення їх об'єктів, ставок та пільг. Кожний з податків має власну специфіку щодо цих питань, тому, доцільно дослідити переваги та недоліки окремих механізмів регулювання.

З універсальних непрямих податків наша держава використовує податок на додану вартість. Специфіка його розрахунку полягає у визначенні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, що є різницею між сумою податку, отриманою при реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, та сумою податку, сплаченою при купівлі товарів. Таким чином, можна зробити висновок, що застосування податкових пільг з ПДВ буде ефективним лише за об'єктною ознакою товарної групи та за умови поширення на весь процес виробництва і обігу відповідних товарів (аж до кінцевого споживача). Надання ж пільг з цього податку за суб'єктною ознакою (організаціям) є елементом дискримінації інших учасників ринку у відносинах з покупцями продукції.

Пільги - не єдиний регулювальний важіль, механізму оподаткування доданої вартості. Досвід зарубіжних країн свідчить про високу ефективність застосування з цією метою диференційованих податкових ставок. У широкому розумінні їх вважають одним із різновидів пільг. Виробництво деяких груп товарів можна стимулювати саме з використанням такого інструменту. Повне звільнення від оподаткування доцільно застосовувати в умовах наднизького платоспроможного попиту населення. За умови досягнення тенденцій до його зростання, ефективніше використовувати знижені ставки податку на окремі товари, стимулюючи таким чином виробників до підвищення ефективності використання власного капіталу. Адже відомо, що відсутність податку призводить до переважно екстенсивних сценаріїв розвитку. При цьому, підтримуємо позицію Соколовської, що диференціація ставок теж має здійснюватися за об'єктною, а не суб'єктною ознакою [4].

На сьогодні для України реальним є впровадження диференційованих ставок ПДВ за такими товарними групами: продукти харчування та

медикаменти першої необхідності; друковані засоби масової інформації та книги; предмети розкоші; інші товари та послуги. Щоб уникнути втрат бюджету від зміни ставок, можна рекомендувати застосування знижених ставок до перших двох товарних груп, і стандартної - до четвертої групи. Третя група може оподатковуватися за підвищеною ставкою, покриваючи втрати держави від застосування знижених ставок.

Така пропозиція матиме соціальний ефект, що полягатиме у перен есенні податкового тягаря на заможніших громадян, які й формують попит на предмети розкоші. Таким чином, держава зробить реальний крок до забезпечення участі надвисоких доходів у податковому перерозподілі.

Щодо регулювальної ролі акцизного збору, то багатьма науковцями вона взагалі не визнається. Вважається, що це фіскально орієнтований податок. Однак його включення до ціни товару фактично обмежує платоспроможний попит споживача, за рахунок чого досягається регулювальна функція. Шляхом зміни ставок та введення пільг на товари не першої необхідності здійснюється вплив на обсяги їх споживання. Особливої актуальності цей факт набуває у питаннях споживання шкідливих для здоров'я товарів: алкоголю, тютюну, тощо.

Регулювальну роль мита, на відміну від акцизного збору, науковці не заперечують. Досить давно цей податок у всьому світі не використовується як фіскальний засіб, надаючи порівняно незначні надходження до бюджету, проте його спроможність забезпечувати на державному рівні можливості впливу на експортно-імпортні операції та захист внутрішньоекономічного середовища є досить вагомою.

Висновки. Таким чином, на сьогодні наявна низка суттєвих проблем податкового регулювання соціально-економічних процесів в Україні в частині використання механізмів непрямих податків. Насамперед необхідним є посилення регулювальної ролі податку на додану вартість. Його реформування, як і вдосконалення справляння акцизного збору, може відбуватися на підґрунті адаптації європейського досвіду до вітчизняних умов. Проектування відповідних змін системи та механізмів оподаткування передбачає необхідність поглиблення досліджень зарубіжного досвіду щодо справляння непрямих податків, адаптування його елементів до вітчизняних умов, прогнозування макроекономічних наслідків впровадження тих чи інших рішень в Україні.

непрямий податок акцизний збір

Список використаних джерел