Система фінансового права

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність даної теми полягає у тому, що соціально-економічні зміни, які відбуваються в Україні, безпосередньо впливають на стан правового регулювання відносин у сфері публічних фінансів. Суттєві зміни в організації фінансової діяльності, стрімкий розвиток фінансового законодавства зумовлюють необхідність наукового аналізу теоретичних основ фінансово-правового регулювання. Проведення дослідження системи фінансового права є своєчасним з огляду на два моменти. По-перше, у вітчизняній фінансово-правовій науці дотепер відсутні спеціальні монографічні дослідження, присвячені комплексному вивченню системно-структурних проблем фінансово-правової галузі. По-друге, у пострадянський період сформувався принципово новий тип фінансово-правового регулювання, фінансове право як галузь зазнало кардинальних змін, які стали віддзеркаленням соціально-економічних трансформацій.

Однією з найбільш принципових і водночас дискусійних проблем фінансово-правової теорії на сучасному етапі є побудова моделі системи фінансового права. Проблема системи фінансово-правової галузі має не лише науково-теоретичний характер. Її вирішення дозволить сформулювати пропозиції стосовно перспективної законотворчої діяльності, а також оптимізувати викладання навчальних дисциплін фінансово-правового циклу, унеможливити дублювання навчального матеріалу. Формування сучасної концепції системи фінансового права є необхідним для перегляду структури підручників з фінансового права та інших фінансово-правових дисциплін.

Важливе методологічне значення у розробленні концепції системи фінансового права мали роботи вчених, які зробили значний внесок у розвиток загальної теорії систем і системного підходу як методу наукового пізнання: Р. Л. Акофа, П. К. Анохіна, В. Г. Афанасьєва, Л. фон Берталанфі, І. В. Блауберга, В. М. Садовського, В. С. Тюхтіна, Е. Г. Юдина та ін

Метою даної курсової роботи є дослідження системи фінансового права. Відповідно до означеної мети, були поставлені й вирішувались такі завдання:

- висвітлити поняття та предмет фінансового права;

- розглянути особливості системи фінансового права та системи фінансового законодавства;

- охарактеризувати фінансово-правові норми, як базовий структурний елемент системи фінансового права;- розглянути фінансово-правовий інститут;

- визначити підгалузь фінансового права.

Об'єктом дослідження у цій курсовій роботі є теоретичні й правові аспекти системи фінансового права на сучасному етапі. Предметом дослідження у цій курсовій роботі є поняття та структура системи фінансового права.

Теоретичною та методологічною структурою даного дослідження є універсальні загальнонаукові методи. Аналіз, синтез, логічне узагальнення і наукова абстракція використовувалися при формуванні базових правових категорій наукового дослідження, з'ясуванні їх сутності та особливостей. Діалектичний метод, як основний спосіб об'єктивного та всебічного пізнання правової дійсності, забезпечив розгляд наявної проблематики поглядів на структуру фінансового права крізь призму взаємодії та взаємообумовленості усіх соціальних процесів, суспільних явищ у цій сфері. Системно-структурний та функціональний аналіз забезпечили пізнання завдяки врахуванню таких якостей системи, як інтегративність, компонентність, співвідношення цілого і частини, структури і функцій, здійснення класифікації складових елементів системи фінансового права.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

1.1 Поняття та предмет фінансового права

Фінансове право - це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі утворення (формування), розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів (фінансових ресурсів) державних і муніципальних утворень, необхідних для реалізації їх завдань, включаючи відносини з фінансового контролю і застосування норм фінансово-правової відповідальності.

Здійснення фінансової діяльності держави потребує правового врегулювання прав, обов'язків та відповідальності суб'єктів, які беруть участь у цій діяльності. У цьому й полягає призначення фінансового права: за допомогою його норм фінансова система приводиться в дію і використовується державою.

Фінансове право - публічна галузь права. Саме сфера фінансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежування між необхідними державними витратами й визначенням способу належного розподілу податкового тягаря між різними суб'єктами. Закони, що застосовуються у фінансах, відображають державну політику і можуть дещо різнитися від суто «юридичних» законів. Основний акт у сфері фінансів - закон про державний бюджет. Це не викладення правил гідної поведінки, а план дій певної організації (держави), яка надає повноваження конкретним учасникам фінансових відносин на мобілізацію, розподіл або використання фондів коштів. Свого часу однією з передумов виділення окремої галузі права було названо політичну заінтересованість держави в самостійному регулюванні комплексу суспільних відносин, що мають певну єдність.

Характеризуючи фінансове право як галузь права, в першу чергу слід розкрити його предмет та метод. Предмет правового регулювання являє собою якісно однорідний вид суспільних відносин, на який впливають норми певної галузі права. Для цих відносин характерні такі риси:

- життєво важливі для людини та її об'єднань відносини;

- вольові, цілеспрямовані (розумні) відносини;

- стійкі, такі, що повторюються, та типові відносини;

- відносини поведінки, за якими можна здійснювати зовнішній контроль (наприклад, юрисдикційними органами).

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави. Поль Марі Годме зазначає, що фінансове право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси. При цьому автор цілком справедливо підкреслює публічний характер фінансового права у країні, що має розвинуту ринкову економіку. У відносинах, пов'язаних з формуванням і витрачанням коштів централізованих і децентралізованих фондів, необхідних державі для виконання її функцій, завжди виявляється владно-організуюча роль держави в розподілі й перерозподілі національного доходу та ВВП. Саме тому такі відносини мають владно-майновий (грошовий) характер.

З іншого боку, не всі грошові відносини є фінансовими. Зокрема, придбання товарів через торговельну мережу є предметом регулювання цивільного права, хоч такі відносини і мають грошовий характер. Однак коли підприємство за наслідками підприємницької діяльності розраховує й сплачує податок до бюджету відповідного рівня, такі відносини стають вже фінансовими, оскільки відбувається мобілізація ресурсів до централізованого фонду коштів. Якщо клієнт отримує кредит через банківську установу (що має виключно грошову форму), це також відносини, що характеризуються відносною диспозитивністю сторін - учасників відносин і регулюються цивільними правом. Однак, коли Національний банк України перевіряє діяльність комерційного банку і виявляє порушення в умовах надання кредиту, він має право застосувати фінансові санкції за порушення банківського законодавства як орган, що представляє інтереси держави у сфері забезпечення фінансової діяльності держави.

Важливими рисами, що характеризують предмет фінансового права, є те, що вони:

- існують у сфері публічної фінансової діяльності з метою утворення необхідних суспільству грошових фондів, тобто мають організаційний характер;

- у них беруть участь уповноважені державою органи, наділені відповідними владними повноваженнями (фінансовою компетенцією) стосовно інших суб'єктів відносин, тобто вони мають владний характер;

- мають грошовий характер, тобто об'єктом відносин завжди є гроші або грошові зобов'язання, пов'язані з утворенням і використанням грошових фондів.

Найбільш повне уявлення щодо структури та предмета фінансового права дає класифікація відносин, що становлять його предмет за різними підставами. Серед фінансових відносин, які є предметом фінансового права, можна виділити такі групи:

- відносини між державою та її адміністративно-територіальними одиницями в особі уповноважених органів представницької та виконавчої влади, які виникають у зв'язку з розподілом фінансових ресурсів держави;

- між фінансовими й податковими органами, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями - з іншого, із приводу виконання фінансових зобов'язань перед державою, муніципальними утвореннями, розподілу між ними або витрачанням державних та місцевих грошових коштів;

- між державними (місцевими) фінансово-кредитними органами у зв'язку з утворенням, розподілом та використанням державних (місцевих) грошових фондів і ресурсів (бюджетних, кредитних, страхових тощо);

- відносини між державними, в тому числі казенними, та комунальними підприємствами, установами, організаціями, з одного боку, та їх вищими державними (місцевими) органами - з іншого, у зв'язку з розподілом та використанням у відповідних галузях народного господарства та соціальних сферах бюджетних чи кредитних ресурсів, а також власних коштів підприємств, організацій, установ;

- відносини між фінансово-кредитними органами держави, з одного боку, та юридичними й фізичними особами - з іншого, у зв'язку з утворенням і розподілом державних кредитних ресурсів та централізованих страхових фондів;

- відносини між фінансово-кредитними органами держави, з одного боку, та юридичними й фізичними особами - з іншого, у зв'язку із виконанням останніми обов'язків щодо внесення платежів до державних та місцевих грошових фондів. Розгляд фінансових відносин за групами свідчить, що при всьому своєму різноманітті вони мають загальний основний зміст, а саме: спрямованість на утворення, розподіл і використання державних та місцевих грошових коштів (фінансових ресурсів). Природно, що ці відносини виникають за участі та безпосередньому впливі держави і в межах чинного законодавства - органів місцевого самоврядування.

Отже, предмет фінансового права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності держави та місцевих утворень щодо планомірного утворення (формування), розподілу й використання грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань держави.

фінансовий законодавство норма базовий

1.2 Система фінансового права та система фінансового законодавства: поняття та співвідношення

Фінансове право як систему можна характеризувати з різних позицій:

- це самостійна галузь права із визначеним предметом та методами правового регулювання;

- це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права;

- це правова наука;

- це також навчальна дисципліна у системі загальноправових курсів, що являє собою системне викладення теоретичного та прикладного матеріалу з метою підготовки кваліфікованих кадрів, які здатні аналізувати складні процеси у сфері фінансової діяльності держави.

На сьогодні ведуться дискусії, щодо існування поділу галузі на загальну та особливу частину, оскільки відсутні єдині нормативно-правові положення, що регулюють загалом об'єкт фінансового права, режим публічних фондів коштів, правове положення суб'єктів правовідносин, фінансовий контроль, фінансову відповідальність, тощо. В науці і в навчальній дисципліні поділ зберігається.

Загальна частина об'єднує норми фінансового права і правові інститути, що закріплюють:

- поняття фінансів та фінансової діяльності держави, її методи, принципи та правові форми;

- предмет та методи фінансово-правового регулювання;

- характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм;

- правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних та місцевих органів;

- поняття фінансового контролю, його види та методи;

- поняття фінансово-правової відповідальності.

Тобто такі норми й інститути, які є спільними для всіх інших фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави.

Особлива частина містить норми і правові інститути, що регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні елементи фінансової системи.

Поділ Особливої частини: розділи, підгалузі та об'єднані інститути.

Особлива частина містить такі правові розділи:

- публічні доходи (податкові та неподаткові);

- публічні фонди коштів та їх видатки (правовий режим та видатки бюджетної системи та цільових фондів). Розділ включає: Бюджетне право, позабюджетні фонди;

- державний кредит (вже не включає в себе кредитування державою);

- державне обов'язкове страхування (майнове та особисте);

-грошово-кредитна система (банківське право, валютне, право надання фінансових послуг, страхове - їх публічно-правова частина);

- право бухгалтерського обліку;

- правовий режим фондів коштів публічних організації та їх видатки.

Залежно від підстав (критеріїв) виділяють кілька підходів до побудови системи фінансового законодавства:

- горизонтальна (інституційна) побудова системи фінансового законодавства (відокремлюються інститути та підгалузі фінансового права);

- вертикальна (ієрархічна) побудова відображає ієрархію нормативно-правових актів за їх юридичною силою та залежно від органу, який їх прийняв;

- територіальна (регіональна) побудова відображає територіальні особливості регулювання фінансово-правових відносин, розвиток загальних положень фінансового законодавства в місцевих (регіональних) нормативно-правових актах

Загальні тенденції в системі джерел окремих інститутів фінансового законодавства:

1. Ієрархічне розшарування актів, що мають характер (дію) закону, надання законодавчого пріоритету одних перед іншими (кодекси, спеціальні фінансові закони, загальні закони, декрети КМУ).

2. Щодо кожного інституту фінансового права законом встановлюється особлива система джерел законодавства.

- Наприклад, в Бюджетному кодексі України встановлено, що бюджетне законодавство складається з :

- 1) Конституції України;

- 2) цього Кодексу;

- 3) закону про Державний бюджет України;

- 4) інших законів, що регулюють бюджетні відносини, передбачених статтею 1 цього Кодексу;

- 5) нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті;

- 6) нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 цієї частини статті;

- 7) рішень про місцевий бюджет;

- 8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5, 6 і 7 цієї частини статті.

Формування фінансового права в системі права держави обумовлене об`єктивними причинами, але ж здійснюється воно під вирішальним впливом таких суб`єктивних чинників як правотворча діяльність держави, а в більш пізні часи - також під впливом юридичної науки. Фінансове право визначають як сукупність правових норм, що регулюють відносини в сфері мобілізації, розподілу та використання публічних фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави. Таким чином, завдання та функції держави, які об'єктивно можуть бути вирішені та фактично вирішуються за допомогою впливу фінансового права на суспільні відносини є основними чинниками, що обумовлюють як внутрішню структуру, так і місце фінансового права в системі права держави.

В теорії співвідношення права та законодавства розглядають як співвідношення змісту та форми, в якій цей зміст виражається. Одним із завдань юридичної науки та законодавчої практики є досягнення певної відповідності між формою та змістом, тобто відповідності між системою права та існуючою системою законодавства. Однак повна дзеркальна відповідність форми та змісту на практиці є недосяжною.

В останні роки була проведена значна систематизація фінансового законодавства, а також кодифікація положень бюджетного та податкового законодавства. Однак в цілому фінансове законодавство так і не набуло загальних форм, що відповідають системі фінансового права. Теоретична модель системи фінансового права також недостатньо розроблена відповідно до сучасних фінансових відносин. Внутрішня структура фінансового права є дискусійною стосовно до багатьох інститутів цієї галузі права. Норми фінансового права розкидані, а часто «заховані» в величезному масиві законодавства, в якому кількісно переважають нормативні акти комплексного характеру.

Основними завданнями цієї роботи є вирішення окремих проблем співвідношення структури фінансового права та фінансового законодавства, що може сприяти встановленню меж фінансово-правового регулювання та дозволити правильно застосовувати положення чинного законодавства, зокрема, виділяти в ньому положення, що встановлюють фінансово-правові норми або їхні окремі елементи. З цією метою досліджуються способи кваліфікації положень законодавства, що містять структурні елементи фінансово-правових норм та норм інших галузей права.

Значна кількість практичних проблем застосування норм фінансового права викликані тим, що в даний час більшість положень загальної частини фінансового права розроблені тільки доктринально і не встановлені законодавчо стосовно до всіх інститутів особливої частини фінансового права. Законодавче закріплення загальних норм здійснюється індуктивним методом шляхом поступового виділення загальних норм і принципів окремих інститутів, а потім підгалузей фінансового права. Таким чином формувалося бюджетне та податкове законодавство і здійснювалася їх наступна кодифікація.

Ще однією базисною складовою системи фінансового права є грошово- кредитне регулювання, яке хаотично відображено в сучасному законодавстві. У цій сфері використовуються комплексні нормативні акти, які часто не узгоджені між собою, не кажучи вже про майже повну відсутність взаємозв'язку з актами бюджетного і податкового законодавства. При цьому взаємозв'язок грошово-кредитних, бюджетних і податкових відносин має фундаментальний характер і вимагає узгодженого правового регулювання, на що звертається увага в багатьох наукових дослідженнях і що ще більш яскраво підтверджено практикою здійснення фінансової діяльності української держави в періоди фінансових криз.

Лише після наукового обґрунтування, розроблення та законодавчого закріплення такого регулювання будуть створені передумови для поступового формулювання та закріплення в законодавстві положень загальної частини фінансового права. В найближчої перспективі це може бути зроблено шляхом прийняття загального закону про фінансову систему України. Найбільш високим рівнем вдосконалення фінансового законодавства могла б бути його загальна кодифікація. Однак сучасний рівень розвитку законодавства, практики його застосування та наукового дослідження не дозволяють зробити висновки про наявність передумов навіть для початку робіт щодо загальної кодифікації фінансового законодавства.

Істотні питання співвідношення фінансового права та фінансового законодавства пов'язані також з дослідженням об'єктивних взаємозв'язків публічних фінансових відносин і економічних відносин, що регулюються іншими галузями права. Особливу увагу слід приділяти взаємозв'язку цивільного і фінансового права. Зазначені галузі використовують протилежні методи та різні принципи правового регулювання, тому їх розмежування має величезне практичне значення стосовно до будь-яких конкретних правовідносин. Разом з тим, за предметною ознакою фінансове та цивільне право тісне взаємозалежні і цей взаємозв'язок об'єктивно обумовлений. Якщо виходити з того, що право та правовідносини є надбудовою над економічними та іншими базисними відносинами, то фінансове право і фінансові правовідносини виступають надбудовою другого рівня. Фактичні фінансові відносини є надбудовою над економічними та іншими відносинами, а право, що регулює ці відносини, і правовідносини, які виникають у результаті такого регулювання, є надбудовою другого рівня. Зазначене твердження не спростовується обставиною, що фактичні фінансові відносини не можуть існувати інакше, як у формі фінансових правовідносин, оскільки нерозривність фактичних фінансових відносин і фінансових правовідносин зовсім не означає, що перші як даність взагалі не існують. Сутність фінансового права як надбудови другого рівня визначає його тісні зв'язки з галузями права, які регулюють базисні відносини, зокрема, з цивільним правом. Одним з найбільш дискусійних теоретичних питань, що має суттєве значення для побудови системи фінансового права і законодавства та може бути вирішено лише з врахуванням взаємозв'язку цивільного та фінансового права, а також з врахуванням необхідності розмежування фінансових та цивільних відносин, є питання про існування права власності на безготівкові кошти.

Размещено на Allbest.ur