Методичні підходи до формування системи платежів за ресурси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

I. Економічний зміст та класифікація платежів за ресурси

1.1 Класифікація ресурсних платежів

1.2 Види і нормативи платежів за ресурси

II. Іноземний досвід ресурсних платежів

2.1 Іноземний досвід ресурсних платежів

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Метою дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад і обґрунтування методичних підходів до формування системи платежів за ресурси до Бюджету України.

На шляху досягнення поставленої мети визначені і вирішувались такі основні завдання: дослідити економічний зміст функції та класифікація ресурсних платежів; узагальнити визначення основних джерел доходів бюджетів; проаналізувати нетрадиційні види ресурсних платежів; визначити особливості забезпечення державного бюджету в Україні; дослідити іноземний досвід ресурсних платежів .

Предметом дослідження є ресурсні платежі як джерело доходів державного бюджету України.

Методи дослідження. Методологічною базою роботи є фундаментальні положення сучасної економічної теорії та праці провідних зарубіжних і вітчизняних учених.

Дуже тісно до системи місцевих податків і зборів примикає механізм ресурсних платежів. Розрахунки за використання деяких природних ресурсів закріплені на рівні податкової системи, проте ряд платежів регулюється відносно відокремлено, а механізм їх обрахування та вилучення дуже схожий на податкові відрахування і кошти, що отримуються за рахунок ресурсних платежів, також поступають в бюджети різних рівнів і є джерелом насичення їх доходної частини.

Питання державного регулювання платежів за ресурси, податкової і рентної політики, були об'єктом уваги широкого кола як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Таких, як Балацького О.Ф., Данилишина Б.М., Кваснюка Б.Є., Коваля Я.В., Лукінова І.І., Мельника Л.Г., Пасхавера Б.Й., Харічкова С.К.. Серед зарубіжних учених такі, як Бєлова Ю., Гофмана К., Ейсмонта О., Маркандія А., Панскова В., Шмойлова С, Чукаєвої І., Яковця Ю.

I. Економічний зміст та класифікація платежів за ресурси

1.1 Класифікація ресурсних платежів

Згідно з чинним податковим законодавством України передбачено такі платежі за ресурси для суб'єктів господарювання: плата за землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через розподіл прибутку і формування собівартості. Зменшення суми вказаних платежів збільшує чистий прибуток або знижує поточні витрати господарської діяльності, що збільшує прибуток від реалізації продукції.

Дуже тісно до системи місцевих податків і зборів примикає механізм ресурсних платежів. Розрахунки за використання деяких природних ресурсів закріплені на рівні податкової системи, проте ряд платежів регулюється відносно відокремлено, а механізм їх обрахування та вилучення дуже схожий на податкові відрахування і кошти, що отримуються за рахунок ресурсних платежів. В бюджет стягується: плата за спеціальне використання лісових ресурсів, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин, відрахування на геологорозвідувальні роботи, рентна плата за нафту та природний газ, що видобувається в Україні, різниця в цінах за природний газ.

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів встановлюється з метою формування зацікавленості суб'єктів підприємницької діяльності в раціональному використанні водних ресурсів. Введення цієї плати не звільняє суб'єктів від сплати платежів за скиди у водні об'єкти забруднюючих речовин, штрафів за порушення природоохоронного законодавства [1, c. 36].

До спеціального використання прісних водних ресурсів належить використання водних ресурсів для задоволення потреб у воді виробничих і сільськогосподарських потреб, потреб населення. Спеціальне використання прісних водних ресурсів здійснюється в декількох формах:

-- використання водних ресурсів для задоволення виробничих потреб і потреб населення у воді за допомогою спеціальних пристроїв;

-- використання води без застосування спеціальних пристроїв та установок, які можуть вплинути на якісні та кількісні показники стану водних ресурсів;

-- користування водними об'єктами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Платниками виступають підприємства промисловості та підприємства, що відповідно до класифікатора галузей народного господарства, належать до галузі «Промисловість», в тому числі і підприємства теплоенергетики, що мають самостійний баланс і є юридичними особами. Вони вносять в бюджет плату за воду, забрану із водогосподарських систем чи підприємств комунального господарства[9, c.209].

Плата за воду не вноситься: якщо вона відпускається іншим споживачам; якщо вона забирається рибзаводом; якщо вона забирається не з системи водопостачання промислового підприємства службами, що знаходяться на його балансі; на підземні лікувальні і термальні води, підземні промислові води; за морську воду. Нормативи плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів затверджуються Кабінетом Міністрів України в гривнях за 1 куб. метр води, що використана із водогосподарської системи.

Відрахування на геологорозвідувальні роботи обчислюються за нормативами користувачами всіх форм власності, які добувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах. Ці нормативи визначаються як частина вартості одиниці добутої мінеральної сировини. В цьому випадку вартість одиниці добутої мінеральної сировини обчислюється за цінами реалізації без обліку плати за користування надрами при видобуті корисних копалин, рентної плати та податку на додану вартість.

Відрахування за геологорозвідувальні роботи сплачуються В Державний бюджет і відносяться на собівартість продукції користувачів надр. Від плати відрахувань за геологорозвідувальні роботи звільняються власники землі та землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб чи користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках [16, c. 56-57].

Об'єктом сплати платежів за ресурси є обсяг добування корисних копалин, погашені балансові запаси. До непогашених запасів належать як здобуті, так і залишені не здобутими із надр (втрачені) балансові запаси корисних копалин. До втрачених корисних копалин в процесі видобування належать всі види втрат в надрах.

Плата за природні ресурси нараховується за єдиним для всіх користувачів нормативом за кожну одиницю погашених балансових запасів корисних копалин чи за кожну одиницю здобутих корисних копалин. Цей норматив встановлюється в розмірі 1 % реалізації одиниці добутої мінеральної сировини без обліку податку на додану вартість. Для підприємств вугільної промисловості до нормативу плати застосовується коефіцієнт 0.5. Для гірничодобувних підрозділів, що передають свою продукцію для переробки за собівартістю, при визначенні плати, замість ціни враховується собівартість в межах гірничодобувного підрозділу, збільшена на коефіцієнт 1.1. Сума платежу обчислюється платником самостійно і відноситься до витрат виробництва.

1.2 Види і нормативи платежів за ресурси

Безплатність і дешевизна природних ресурсів, які використовувалися в господарській практиці раніше, завдали, поряд з іншими факторами, великої шкоди природо-ресурсному потенціалу України, її екології.

Основою для формування нового економічного механізму по забезпеченню розширеного відтворення природних ресурсів, їх охороні, регулюванню раціонального використання став принцип платного, компенсаційного за змістом природокористування зі створенням системи відповідних платежів.

У загальному вигляді розрізняють шість видів платежів за ресурси:

1. Платежі за право користування природними ресурсами.

2. Плата за відтворення та охорону природних ресурсів.

3. Рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи за якістю, чи за місцем їх розташування стосовно ринку.

4. Штрафні платежі за понаднормативне використання природних ресурсів.

5. Компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового використання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств.

6. Плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.

Об'єктами плати є джерела природних ресурсів - родовища корисних копалин, водосховища, лісові ділянки тощо, а суб'єктами - підприємства, організації та установи, їх філії та об'єднання, окремі громадяни, які використовують природні ресурси[2, c. 21].

Плата за природні ресурси може вноситися у вигляді спеціальних зборів, податку, орендної плати або в інших формах, передбачених законодавством. Нормативи плати за користування природними ресурсами визначаються з урахуванням їх поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, місцезнаходження, можливості переробки й утилізації відходів та інших факторів.

Плата за земельні ресурси. В основу діючих в Україні нормативних платежів за земельні ресурси покладено два показники: якість та місце розташування ділянки. Нормативи платежів за землю диференціюються за видами с/г угідь, типами ґрунтів, а також різняться залежно від землекористувачів.

Платежі за використання водних ресурсів спочатку мали символічний характер. Методологічною основою визначення вказаних тарифів є рентна концепція економічної оцінки водних ресурсів, яка складається з двох частин: 1) компенсаційної; 2) економічної оцінки води як природного ресурсу, що характеризує диференційний економічний ефект, який має отримати суб'єкт від використання води і, який визначають за рівнем дефіцитності водних ресурсів у часі і просторі.

Плата за лісові ресурси В загальному вигляді вона визначається на основі ренти, яка обчислюється різницею між ціною лісу на корені у віці рубки і індивідуально зведеними затратами, пов'язаними з їх відновленням в даних умовах місцезростання. Плата за лісові ресурси передбачає відшкодування затрат на їх відтворення, інтенсифікацію вирощування лісу, розробку нових технологій в даному процесі. В практиці лісового господарства використовується система попенної плати.

Плата за використання надр. Об'єктом плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин є обсяг погашених балансових запасів корисних копалин.

Для суб'єктів підприємницької діяльності діє єдиний норматив плати щодо кожної одиниці погашених або видобутих балансових запасів корисних копалин у розмірі одного відсотка ціни реалізації одиниці видобутої мінеральної сировини без урахування податку на добавлену вартість

II. Іноземний досвід ресурсних платежів

2.1 Іноземний досвід ресурсних платежів

У зв'язку з появою та подальшим розвитком концепції громадянського суспільства право власності держави на природні ресурси та частку доходів від їх використання приватними суб'єктами почали розглядати під дещо іншим ракурсом. Протягом ХХ ст. доктрина державного регулювання відносин природокористування еволюціонувала з позицій крайнього етатизму (держава абсолютний і всемогутній власник об'єктів природи на належній її території) до бачення держави, її органів та окремих правових інститутів як специфічних інструментів управління природними ресурсами на благо соціуму. Що ж до природних ресурсів, то за ними в переважній більшості країн на рівні конституційних актів було закріплено статус об'єктів загальнонаціонального надбання або ж права власності народу, а в природокористуванні визначено один з фундаментальних принципів - експлуатація природних багатств повинна здійснюватись в інтересах усього народу, теперішнього та майбутніх поколінь. Відповідно і диференційна рента або"дарований" природою додатковий дохід згідно даного принципу з необхідністю повинен розподілятись на справедливих засадах серед всіх членів суспільства. Тому на сучасному етапі розвитку ключовою проблемою правового регулювання фінансово-економічної основи платного природокористування є вибір засобів та методів розподілу ренти.

Вибір же таких механізмів залежить від цілої низки факторів. По-перше, це видова специфіка природних ресурсів, їх властивостей,соціально-економічне значення, здатність до відновлення та поширеність в навколишньому середовищі. По-друге, особливості підходів щодо реалізації державної фінансової політики певним урядом в конкретний момент суспільного розвитку. По-третє, співвідношення між часткою державної та приватної власності на наявні природні ресурси, а також інші чинники[4, c. 11-14].

Виходячи з вищезазначеного, держава може використовувати для управління природними ресурсами такі юридичні інструменти як: право державної власності, або навпаки здійснювати передачу природних об'єктів у приватну власність із встановленням особливих режимів щодо їх використання. При цьому будуть і різними механізми вилучення ресурсної ренти(переважно договірний при державній власності на природні ресурси, і податковий, коли мова йтиме про об'єкти, що перебувають у власності приватних осіб). Однак сутність відповідних платежів залишиться тією ж: у будь-якому випадку вони носитимуть рентний (компенсаційний) характер. Як вірно відмічає в зв'язку з цим А. Мухамет-Ірекле, у відносинах користування природними об'єктами належить бачити головне. Це те, що додатковий продукт під час експлуатації об'єктів природи створюється шляхом знищення частини загальнонаціонального надбання - природних ресурсів, а також самого середовища проживання людей, а потім індивідуально присвоюється конкретним природо користувачем. І тому не важливо, кому належить право власності на той чи інший природний ресурс; якщо він дає додатковий, зумовлений природними чинниками, а не діяльністю користувача дохід (ренту), то принаймні частина його повинна належати народу як суспільному цілому, «власнику» національного надбання і бути спрямована через механізм платежів за спеціальне використання природних ресурсів на справедливе задоволення потреб всіх громадян тепер і в майбутньому [6, c. 257].

Отже, сплачуючи орендну плату за договором при користуванні природним об'єктом, що перебуває у державній або комунальній власності, або плату, збір чи інший фіскальний обов'язковий платіж при користуванні природними ресурсами на підставі права власності, природо користувач компенсує суспільству втрату у частині належних йому природних ресурсів, що свідчить про неподаткову правову природу всіх платежів, основне призначення яких полягає у вилученні диференційованої ренти в публічних інтересах. ресурсний платіж рентний тариф

Щодо форм рентних платежів, то світова практика в даній сфері досить різноманітна. Так, у зарубіжних країнах доходи від використання природних ресурсів, як правило, стягуються через систему обов'язкових платежів, орієнтованих на вилучення ренти безпосередньо у самого природо користувача. Наприклад, у Норвегії, які у Великобританії, вилучення ренти здійснюється через механізм податку на додатковий дохід. У державах, багатих природними ресурсами, практикуються такі платежі як роялті, спеціальні податки на прибуток підприємств добувної промисловості, диференційовані рентні платежі, бонуси, земельний податок та ін. Так, рентна частка держави при видобутку корисних копалин в США формується за рахунок двох платежів: роялті - орендної плати за користування надрами чи іншими природними ресурсами і бонусів - суми, яку сплачує переможець конкурсу, де розподіляються ділянки гірничих розробок. Крім того, доходи від експлуатації природних ресурсів можуть прямо перерозподілятись на основі договорів про розподіл продукції та іншими способами. В Данії, Малайзії, Нігерії держава отримує свою долю ренти через аукціонну систему ліцензування[10, c. 50].

Найбільш складне протиріччя між простотою адміністрування рентних платежів, з одного боку, та майже всією рештою вимог з іншого. Чим простіший за своєю юридичною конструкцією платіж, тим менше він може враховувати при обкладенні природокористування нюанси і специфіку умов діяльності різних платників, менш гнучкий, і в силу цього об'єктивно нездатний адекватно реагувати на відмінності в економічних умовах експлуатації різних природних об'єктів, породжуючи негативний вплив на господарську діяльність природо користувачів. Тому при формуванні системи рентних платежів за використання природних ресурсів законодавець з самого початку стикається із жорсткою діалектичною суперечністю між економічними запитами споживачів природної сировини, держави та суспільства і можливостями юридичної техніки, наявні засоби якої, на жаль, не дозволяють врегулювати розподіл природо ресурсної ренти між приватним і публічним сектором з таким рівнем чіткості, як це має місце при регламентації податкових платежів. [18, c. 14]

З аналогічними проблемами у сфері платного природокористування на сьогодні зіткнулась і Україна. Найгострішою проблемою вітчизняного фінансового законодавства є проблема диференціації ставок плати за природокористування як ефективного засобу вилучення природо ресурсної ренти. Сучасний правовий механізм плати за спеціальне використання природних ресурсів не забезпечує отримання державою на оптимальному рівні рентних доходів від використання належних їй природних ресурсів та не сприяє створенню справжніх конкурентних умов господарювання у ресурс о залежних галузях промисловості України. На сьогодні відсутні єдині підходи до визначення критеріїв диференціації ставок платежів за використання природних об'єктів, засобів її забезпечення, порядку розроблення і встановлення нормативів плати та коригуючи коефіцієнтів.

Водночас, необхідність запровадження рентних принципів сфері оподаткування природокористування зумовлена збільшенням економічної цінності природних ресурсів, що дає підстави для істотної зміни рівня платності за їх експлуатацію; обмеженістю більшості видів ресурсів, що повинно стимулювати їх раціональне використання з метою забезпечення екологічної та економічної безпеки країни; створенням рівних умов господарювання в галузі економіки природокористування, чого можна досягнути лише при обліку в оподаткуванні підприємств різних еколого-географічних та економічних факторів,які безпосередньо впливають на фінансові результати діяльності господарюючих суб'єктів. Міжнародний досвід регулювання платного природокористування свідчить, що в більшості розвинених країнах Заходу стягнення ресурсних платежів здійснюється на основі рентних принципів. Крім того, значна частка надходжень до бюджету держави від платного використання об'єктів природи забезпечується податковими і цивільно-правовими методами, які дуже часто застосовуються інтегративне. Держава враховує умови утворення природної ренти, визначає методи обліку, принципи і механізми її розподілу,застосовуючи різні засоби диференціації нормативів платежів за використання надр.

Натомість, в Україні чинна система оподаткування не враховує стан і можливості сировинної бази держави, рентний потенціал конкретних природних об'єктів, створює нерівні конкурентні умови [12, c. 342].

Висновки

Ураховуючи, що ресурси безпосередньо використовуються суб'єктами господарювання, важливе значення має знаходження економічних важелів, які впливають на їхню діяльність, спрямовану на ефективне використання ресурсів. З-поміж указаних важелів важлива роль належить податкам та іншим платежам за ресурси, які стягуються з підприємства.

Не слід забувати і про важливе значення ресурсозберігаючих технологій, оскільки той хто володіє достатнім запасом певних природних ресурсів може встановлювати ціни на нього.

Історія та практика оподаткування свідчать про використання різних податків та платежів за ресурси, з допомогою яких виконуються такі завдання:

-- мобілізація коштів для забезпечення фінансування витрат на відтворення та ефективне використання ресурсів (фіскальна функція);

-- створення умов для ефективного, раціонального використання ресурсів підприємством.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств залежить від джерела їх сплати, визначення об'єкта оподаткування, розміру ставок податків. Якщо такі платежі відносять на собівартість, то їх скорочення зменшує поточні витрати господарської діяльності, що в кінцевому підсумку збільшує обсяг прибутку. Зменшення суми цих платежів, якщо вони здійснюються за рахунок прибутку, також збільшує обсяг чистого прибутку.

Детальний аналіз закордонного досвіду показує, що ефективне регулювання природокористування може здійснюватися при одночасному використанні двох видів платежів за природні ресурси: за їхню витрату і за право користування природними об'єктами в межах визначеної території. За допомогою першого виду платежів регулюється інтенсивність використання природних ресурсів і забезпечується нагромадження засобів на їхнє відтворення й охорону.

Платежі за право користування природними ресурсами покликані регулювати розподіл території між конкуруючими видами природокористування. За рахунок надходжень від цих платежів можна здійснювати фінансування природоохоронних, соціальних і інших нестатків даної території. Рівень цих платежі повинний корелювати з ринковими цінами на відповідне сировину з урахуванням попиту і пропозиції і, одночасно, сприяти цілям ресурсозбереження.

Майбутнє України досить сильно залежить від ефективного використання природно-ресурсного потенціалу. От чому в умовах переходу до стійкого розвитку пріоритет повинний бути відданий невичерпному природокористуванню, охороні і відтворенню природних ресурсів.

Слід пам'ятати про закони економіки оскільки ресурси є категорією, що безпосередньо пов'язана з потребами, а потреби як відомо постійно зростають в зростання потреб збільшуються обсяги використовуваних ресурсів, саме тому важливою проблемою суспільного значення є економічне та раціональне використання природних ресурсів у зв'язку з їхньою вичерпністю.

Крім того важливим елементом вдосконалення системи стягнення ресурсних платежів є прийняття систематизованого податкового кодексу, статті якого були би пов'язані між собою та не мали суперечностей.

Список використаних джерел

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.1997р. №1014 "Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин", - С. 36

2. Постанова КМУ «Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб водного транспорту» від 18.05.1999р.№836, - С. 21

3. Постанова KM України ''Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду" від 06.07.1998 р.№ 1012, - С. 14

4. Ахметвалеев Р.Г. Земельная иприродоресурсная рента // Вестник Удмуртского университета. - Экономика. - 2008- С. 11-19.

5. Білоусова Є. Нове у сплаті ресурсних платежів //Бухгалтерія. - 2005. - C.27

6. Бодюк А. Аналіз і прогнозування фіскальних платежів: монографія/ Адам Бодюк. - К.: Кондор, 2010. - С.257

7. Бодюк А. В. Платежі за господарське використання природних ресурсів //Фінанси України. - 2010. - № 7. - С.91-94.

8. Бодюк А. В. Удосконалення методологічних положень справляння платежів за використання радіочастотного ресурсу України //Фінанси України. - 2006. - № 11. - С.43-45.

9. Бодюк А. Методики визначення платежів за використання природно-промислових ресурсів: Монографія/ Адам Бодюк,. - Київ, 2011. - С.209 .

10. Гривнак К. Водні ресурси та плата за їх використання //Вісник податкової служби України. - 2012. - № 5. - C.50

11. Кирієнко О. Плата за спеціальне використання водних живих ресурсів //Вісник податкової служби України. - 2014. - № 43. - C. 33

12. Онисько С. Податкова система: Підручник/ Стефанія Онисько, Іван Тофан, - 3-є вид., випр. і доп.. - Львів:: Видавець В. М. Піча, 2013. - С.342 .

13. Петрунин В.В. О рентных платежах при пользовании водными биологическими ресурсами // Финансы. - 2008. - № 1. -С. 25.

14. Піхоцький В. Ресурсні платежі та місцеві податки і збори: Навчальний посібник/ Володимир Піхоцький,; М-во освіти і науки України. - К.: ВД "Професіонал, 2013. - С.103 .

15. Пономаренко Н. Деякі проблемні питання утримання ресурсних платежів //Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 12. - C. 41

16. Природоресурсные платежи:Учебно-практическое пособие / Под ред. д.ю.н., проф. А.А. Ялбуганова. - М.:КНОРУС, 2014. - С. 56-57 .

17. Ресурсні платежі //Все про бухгалтерський облік. - 2016. - C. 10

18. Ресурсні платежі: Плата за видобуток корисних копалин, платежі за спеціальне використання живих ресурсів //Все про бухгалтерський облік. - 2013. - C. 14

Размещено на Allbest.ru